Через 3 міс., після операції дозволений: черствий хліб "Український", "Столовий", ковбаса варена і сосиски, оселедець вимочена, щі зі свіжої капусти, борщі на нежирному бульйоні, м'ясо тушковане, овочі, фрукти і ягоди; заборонені: гострі соуси і приправи, маринади, копченості, соління, консерви, гриби, смажене, жилаве м'ясо. [1, 4]
2.2 Фізична реабілітація при пораненнях та ранах
На амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації хворих з пораненнями та ранами застосовують усі засоби фізичної реабілітації.
Лікувальну фізичну культуру призначають після ІІІ періоду. Задача ЛФК: відновлення сили і витривалості травмованих м'язів; усунення контрактур; підвищення функціонального стану і фізичної працездатності організму; адаптація пацієнтів до побутових і виробничих навантажень. Використовують практично усі форми ЛФК. У комплексах лікувальної гімнастики застосовують вправи більшої інтенсивності і тривалість занять збільшується до 30-45 хв. При цьому необхідно дотримувати поступовості в підвищенні загального фізичного навантаження і, особливо, місцевого – на уражену ділянку.
При наявності контрактур застосовують переважно пасивні вправи для розтягування укорочених і зморщених тканин і активні – для зміцнення здебільшого розтягнутих і атрофованих м'язів-антагоністів. Поява незначного болю при розтяганні не є приводом для обмеження амплітуди рухів. Однак до сильного болю доводити не треба, тому що вона заподіює рефлекторно-захисну напругу м'язів і тим збільшує контрактуру. Для чи попередження зменшення неприємних відчуттів перед початком занять рекомендується застосовувати теплові і знеболюючі процедури, проводити вправи в теплій воді (36-380 С). Пасивні рухи в заняттях зберігають, поки амплітуда рухів у суглобі не обновиться цілком.
Лікувальний масаж призначають для поліпшення еластичності, і пружності м'язів, нормалізації тонусу скорочувальної здатності, ліквідації контрактур. Використовують місцевий класичний масаж післяраневої ділянки, масаж руками чи щітками під водою у ванні, підводний душ-масаж.
У випадку контрактур, крім класичного масажу ушкодженої кінцівки, застосовують сегментарно-рефлекторний. При контрактурах верхніх кінцівок масажують верхнєгрудні і шийні паравертебральні зони іннервації Д6 – Д1, З7 – З3 спинномозкових сегментів; при контрактурах нижніх кінцівок – поперечно-кругові і нижнєгрудні зони іннервації S3 – S1, L5 – L1, D12 – D11. Проводиться масаж ушкодженої кінцівки, що відсмоктує, і масаж ураженого контрактурою суглоба. Масажують розтягнуті й ослаблені м'язи, використовуючи погладжування, розтирання, розминання, вібрацію. Укорочені контрактурою м'яза масажують з використанням площинного, що охоплює і щипцеподібного погладжування; розтирання – штрихування, пиляння, перетинання. При відсутності явищ рефлекторних контрактур застосовують розминання і вібрацію. Прийомами щипцеподібного погладжування, подовжнього розтирання, безперервної вібрації масажують сухожилля контрактурно скорочених м'язів. Проводиться погладжування і розтирання ураженого суглоба, старанно масажують місця прикріплення сухожиль, суглобні сумки. При рубцевих натягах шкіри і дерматогенних контрактурах застосовують інтенсивні прийоми: розтирання – штрихування, перетинання, зрушування і прийоми стимуляції до виді розтягувань і збирань у складку шкіри і підшкірної основи в різних напрямках, що швидко повторюються. Проводяться струшування кінцівки, пасивні й активні рухи в суглобах.
Фізіотерапія спрямована на нормалізацію функцій нервово-м'язового апарата травмованої ділянки; розсмоктування рубцевих змін, усунення контрактур і повне відновлення функції суглоба; стимуляцію трофічних і обмінних процесів в організмі; підвищення реактивності і захисних сил організму. Використовують електростимуляцію ослаблених м'язів, теплі прісні і скипидарні ванни, душі, парафіно- і озокеритолікування, грязелікування, ультразвук, лазні парова і сухоповітряна, геліотерапію і т.п.
Механотерапія спрямована на ліквідацію контрактур, збільшення сили м'язів за допомогою рухів на апаратах блокового типу і таких, що діють за принципом важеля. Перед заняттями на апаратах рекомендується провести теплові процедури, лікувальний масаж і лікувальну гімнастику. Механотерапія може проводитися у воді, з використанням різних качалок, блокових пристроїв і т.п.
У випадках стійких, особливо комбінованих контрактур (дермато-десмогенно-міогенні), якщо засобу фізичної реабілітації разом з іншими методами комплексного консервативного лікування не привели до бажаного результату, їх усувають оперативним шляхом. [1, 7, 9]
2.3 Фізична реабілітація при травмах та пошкодженнях кисті
ЛФК при травмах. При переломах фаланг одного пальця зі зсувом руху для здорових пальців починають з 1-го дня, посилку імпульсів до руху в ушкодженому пальці і лучезап’ясному суглобі з 3-го дня. При переломах фаланг ІІІ пальця активні рухи проводять тільки І і ІІ пальцями, згинання і розгинання в міжфалангових суглобах ІV і V пальців роблять тільки пасивно (з огляду на наявність перемичок між сухожиллями поверхневого і глибокого згинача). Зведення і розведення пальців активне. Починаючи з 7-8-го дня включають активне згинання і розгинання в міжфалангових суглобах ІV і V пальців. При переломах фаланг ІV пальця міжфалангові суглоби ІІІ і V пальців згинають і розгинають у перші 7 днів пасивно. При переломах фаланг V пальця в міжфалангових суглобах ІІІ й ІV пальців можливі пасивні згинання і розгинання.
При внутрісуглобних переломах фаланг пальців із засобів ЛФК виключається масаж у зв'язку з можливістю утворення надлишкової кісткової мозолі, що різко погіршує відновлення функції.
При ушкодженні сухожиль згиначів пальців робляться спроби до активних рухів у виді згинання в оперованому пальці, злегка надавлюючи їм на гіпсову пов'язку, і у виді розгинання травмованого пальця при ушкодженні сухожиль які розгинають пальці.
У перші 5 днів імобілизаційного періоду, крім занять лікувальною гімнастикою з інструктором, проводять заняття 2 рази в день самостійно, а в наступні дні 4-5 разів у день.
При реплантації пальців використовуються також вправи в посилці імпульсів до скорочення м'язів реплантованого пальця. Ці вправи тренують скорочувальну здатність м'язів.
У постіммобіляційному періоді (тривалість його 2-2,5 мес) задачі лікувальної гімнастики рішаються в 2 етапи. На першому етапі – відновлення рухливості в звільнених від іммобілізації суглобах, боротьба з тугорухливістю і контрактурами, зміцнення атрофічних м'язових груп; на другому етапі – відновлення функції кисті і пальців.
Лікувальну гімнастику сполучать з електрогімнастикою, під час якої синхронно з роздратуванням м'язів хворий повинний посилати імпульси до їх скорочення. З появою перших активних скорочень м'язів виконують вправи, використовуючи полегшені вихідні положення. В міру відновлення активних рухів полегшені вихідні положення змінюються звичайними при невеликому числі повторень вправ. Вправи починають із проксимальних відділів верхньої кінцівки, переходячи потім до дистальних відділів. Це забезпечує поліпшення крово- і лимфообращения по ходу всього нервового стовбура.
При ушкодженні сухожиль згиначів пальців робиться акцент на вправи в згинанні пальців, при ушкодженні сухожиль які розгинають пальці – на розгинання пальців. Розробку рухів у міжфалангових суглобах пальців не слід форсувати, тому що спроби в короткий термін ліквідувати тугорухливість у суглобах можуть повести до розриву зшитого сухожилля. Тільки після відновлення достатнього обсягу рухів у суглобах варто тренувати хватальну функцію кисті.
З появою в хворого мінімальних рухів в ушкоджених пальцях у заняття включають лікувальну гімнастику в теплій воді (у воду повинна бути занурена не тільки кисть, але й усі передпліччя).
На другому етапі використовують вправи для зміцнення сили пальців і кисті, відновлення тонких рухів кисті і загальної координації рухів пальцями.
У відбудовному періоді, крім виконання спеціальних вправ, показані полегшені трудові процеси, що не вимагають значної м'язової напруги, із включенням у трудові операції ушкоджених пальців. При стійкій контрактурі пальців застосовують механотерапію на маятниковому апараті. Позитивні результати закріплюють лікуванням положенням (бинтування пальців на ніч у положенні згинання на м'якому чи валику тиск мішечка з піском на кисть з розігнутими пальцями).
Масаж пальців роблять при положенні пацієнта – сидячи чи лежачи. Масаж виконують двома чи однією рукою.
1. Погладжування – щипцеподібне, подовжнє, колоподібне. Спочатку виконується на тильній (І пальцем) і долонної поверхні (ІІ пальцем), потім на бічних поверхнях (І й ІІ пальцями).
2. Розтирання щипцеподібне, подовжнє, колоподібне, чи І пальцем подовжнє, колоподібне.
3. Погладжування долонею колообразне, спочатку тильної, потім долонної поверхні пальців.
4. Натиснення І і ІІ пальцями на тильній і долонної, потім на бічних поверхнях пальців.
5. Вплив на міжфалангові і пястно-фалангові суглоби. Застосовують при тугорухливості суглобів, рубцевих зрощеннях, поразках капсульно-звязкового апарата. Вплив складається в щипцеподібному, колоподібному розтиранні поверхні суглобів І й ІІ пальцями в сполученні з розтяганням, що забезпечує відтягування суглобних поверхонь друг від друга з метою впливу на капсулу і зв'язування суглоба.
6. Погладжування щипцеподібне, колоподібне.
7. Відгладжування – спеціальний прийом, застосовуваний для масажу пальців. І й ІІ пальці масажиста захоплюють палець пацієнта так, щоб долонна поверхня дистальної фаланги І пальця лежала на нігті масируємого пальця, а долонна поверхня середньої фаланги ІІ пальця – під долонною поверхнею дистальної фаланги пацієнта. При цьому палець пацієнта згинається в міжфалангових і розгинається в пястно-фаланговому суглобі. Далі здійснюється енергійне подовжнє погладжування и одночасне розгинання пальця в міжфалангових суглобах і згинання в пястно-фалангових так, щоб із закінченням відглажуваючего руху палець пацієнта знаходився в одній площині з долонею. Можна виконувати рух колоподібний, сполучаючи з обертанням пальців навколо вертикальної осі.
8. Погладжування долонею колообразне – спочатку тильної, потім долонною поверхнею пальців.
9. Вібрація безупинна стабільна і лабільна долонею, І пальцем, І й ІІ пальцями в сполученні з розтяганням пальців.
10. Погладжування долонею.
Пасивні рухи – згинання, розгинання, колоподібний рух пальців. Одна кисть масажиста фіксує руку пацієнта поблизу лучезап’ясного суглоба, інша захоплює дистальні фаланги ІІ-V пальців і енергійно виконує пасивні рухи цими, а потім І пальцем. Можна виконувати пасивні рухи з усіма пальцями окремо.
Трудотерапія при переломах кисті
Після травм нерідко відзначаються функціональні порушення кисті. Це в першу чергу стосується хворих із внутрісуглобним, а також диафізарним переломами кісток верхньої кінцівки, що особливо сполучаються з ушкодженням судин, нервів і сухожильно-звязочного апарата. Багато хто з таких хворих стають інвалідами. Тому питанням трудової реабілітації в післяопераційний період приділяється виняткова увага.
Завдяки цілеспрямованому характеру трудових операцій мобілізуються зусилля хворого на активне вироблення нових чи відновлення старих трудових навичок. Особлива увага при цьому приділяється відновленню координації рухів, м'язової сили й обсягу рухів у суглобах пальців і кисті, протиставленню першого пальця іншим пальцям кисті. При визначенні обсягу і змісту заняття враховують характер і локалізацію травми, час її виникнення, ступінь порушень, професію, підлогу і вік хворих. Трудова реабілітація в більшості випадків сполучається з лікувальною гімнастикою, масажем, тепловими процедурами і механотерапією.
Важливою ланкою трудотерапії є тонізуюче, зміцнювальне лікування загально спрямованої дії, а також психологічні моменти (мобілізація волі хворих і концентрація їхньої уваги на максимальному відновленні працездатності). У нерішучих облич, а також пацієнтів з хитливою психікою, що не вірять у свої сили, результати лікування менш сприятливі, чим у витривалих і цілеспрямованих хворих. Під впливом праці поліпшуються діяльність нервово-м'язового апарата, функція внутрішніх органів. Праця сприятливо впливає на психіку хворого. Відбудовне лікування спрямоване насамперед на активізацію тимчасово зниженої в хворого функції того чи іншого відділу опорно-рухового апарата. Підбор трудових операцій носить індивідуальний і цілеспрямований характер, що передбачає розвиток тимчасово втрачених (знижених) рухових можливостей. Обсяг трудових операцій визначають після ретельного аналізу вихідних функціональних можливостей ушкодженого органа, а також з обліком біомеханічних його особливостей. Під спостереженням методиста, що також здійснює періодичну перевірку функціональних можливостей пацієнтів, хворі виконують цілеспрямовані трудові операції, що зміцнюють силу м'язів, що збільшують обсяг рухів у суглобах, що поліпшують хватальну функцію кисті і т.д..
Якщо в результаті травми виникає анатомічний дефект (ампутація чи відрив пальця, кисті), у задачу трудотерапії входить вироблення компенсації наявного порушення шляхом освоєння спеціального робочого протеза. [5, 9]
Глава ІІ. Власна дослідницька робота
Розділ 1. Загальна характеристика піддослідних
У нашому дослідженні брали участь 20 хворих з різною хірургічною патологією кистей, яка лікувалась амбулаторно, або знаходились на поліклінічному етапі реабілітації після переломів. Тривалість спостереження складає 4 місяці.
Піддослідні були розділені на дві групи: експериментальну та контрольну. У середині груп, хворих розподілилися за віком в наступним образом: експериментальна – 20-35 років 6 чоловік, 36-45 років 4 чоловіка, контрольна – так само – 20-35 років 6 чоловік, 36-45 років, 4 людини, за статтю розподілились наступним чином: експериментальна – 3 жінки та 7 чоловіків, контрольна 4 жінки та 6 чоловіків.
По характеру захворювання хворі розподілились наступним чином: 4 хворих знаходяться на поліклінічному етапі реабілітації після стаціонарного лікування з приводу переломів кисті, 2 хворих на поліклінічному етапі реабілітації після реплантації пальців кисті, 8 хворих лікуються амбулаторно з приводу ран та поранень кисті, 4 хворих з приводу опіків кисті.
Анамнез життя:
Матеріально-побутові умови середні; спадкові захворювання: 1 хворий спадковість до Цукрового діабету, схильність до злоякісних утворень не має; умови праці: працює 18 піддослідних: у 8 робота сидяча, у 10 важка фізична праця; шкідливі звички: алкоголем не зловживають, палять 14; алергічні реакції: на медикаменти немає.
З анамнезу захворювання було відоме: у всіх випадках має місце нещасливий випадок, у 6 випадках на виробництві, у останніх випадках у домашніх умовах.
Скарги:
Скованість, обмеження рухів у суглобах кисті, болі при рухах, скованість у суглобах кисті, наявність набряку у ділянці травми або поранення.
Об’єктивні дані: блідість слизових оболонок, язик чистий, вологий, лімфатичні вузли не збільшені. Тони серця приглушені, ритмічні. Дихання у легенях везикулярне, хрипів не має, перкуторно легеневий звук. Живіт м’який б/б. Фізіологічне оправлення без змін.
При місцевому обстеженні виявлено: деформація кистей, дефігурація суглобів кистей, післяопераційні та після опікові шрами, набряки у ділянках ураження.
При Ro-графічному обстеженні зміни відповідно до терміну загоєння переломів.
Лабораторні дослідження: без змін.
Таблиця 1.1 – Характеристика експериментальної групи
(вік 20-35 років)
| №з/п | П.І.Б хворого | Вік | Стать | Діагноз |
| 1 | Новіков Роман Сергійович | 21 | Ч | Травматична ампутація II пальця, лівої кисті, стан після реплантації. |
| 2 | Василенко Римма. Петрівна | 24 | Ж | Термічний опік 1 ст., 5% правої кисті. |
| 3 | Федорченко Іван Олексійович | 30 | Ч | Рублена рана тильної поверхні лівої кисті. |
| 4 | Рибальченко Любов Ігорівна | 28 | Ж | Різані рани 5-4 пальців правої кисті. |
| 5 | Парамонов Ігор Васильович | 32 | Ч | Термічний опік 1 -2 ст., 5% лівої кисті. |
| 6 | Оглу Руслан Іванович | 30 | Ч | Відкритий перелом 5-4 пальців правої кисті.(післяімобіляційний стан). |
Таблиця 1.2 – Характеристика експериментальної групи
(вік 36-45 років)
| №з/п | П.І.Б хворого | Вік | Стать | Діагноз |
| 1 | Колісніченко Ірина Петрівна | 37 | Ж | Різані рани 3-4 пальців лівої кисті. |
| 2 | Рогов Сергій Федорович | 40 | Ч | Закритий перелом п’ясних кісток лівої кисті (післяімобіляційний стан). |
| 3 | Торгонський Олег Іванович | 36 | Ч | Відкритий перелом 1-2 пальців лівої кисті (післяімобіляційний стан). |
| 4 | Шевченко Сергій Іванович | 41 | Ч | Різана рана долонної поверхні правої кисті. |
Таблиця 1.3 – Характеристика контрольної групи (вік 20-35 років)
| №з/п | П.І.Б хворого | Вік | Стать | Діагноз |
| 1 | Волков Володимир Анатольович | 20 | Ч | Укушена рана правої кисті. |
| 2 | Макарова Олена Василівна | 25 | Ж | Різані рани 1-2 пальців лівої кисті. |
| 3 | Бобрик Олександр Вікторович | 29 | Ч | Травматична ампутація І-II пальців, правої кисті, стан після реплантації. |
| 4 | Ващенко Оксана Вікторівна | 27 | Ж | Різана рана правої кисті. |
| 5 | Соколов Сергій Семенович | 23 | Ч | Закритий перелом 5-4 пальців правої кисті. |
| 6 | Голікова Олена Петрівна | 31 | Ж | Термічний опік 2 ст., 5% лівої кисті. |
Таблиця 1.4 – Характеристика контрольної групи (вік 36-45 років)
| №з/п | П.І.Б хворого | Вік | Стать | Діагноз |
| 1 | Романенко Ольга Геннадіївна | 36 | Ж | Різані рани 3-5 пальців правої кисті. |
| 2 | Луньов Олег Сергійович | 41 | Ч | Термічний опік 2 ст., 5% лівої кисті. |
| 3 | Кухар Іван Романович | 38 | Ч | Відкритий перелом 3-4 пальців правої кисті (післяімобіляційний стан). |
| 4 | Шрамко Олег Вікторович | 42 | Ч | Закритий перелом п’ясних кісток правої кисті |
Розділ 2. Методи проведення дослідження
2.1 Методи збору досліджуваних даних
Динамометрія кисті. Кистьовий динамометр має овальну форму і представлений сталевою пружиною, ступінь стиску якої регулюється стрілкою. Використовуються кистьові динамометри різних марок: ДК-25 – для дітей, ДК-50 – для підлітків і жінок, ДК-100 – для чоловіків, ДК-140 – для спортсменів. Ми у своєму дослідженні використовуємо динамометр ДК-100.
Методика проведення дослідження: беремо кистьовий динамометр кистю правої руки, що відводимо від тулуба до одержання з ним прямого кута. Другу руку опустите вниз уздовж тулуба. Стискаємо з максимальною силою пальці правої кисті три рази, роблячи інтервали в кілька хвилин і щораз фіксуючи положення стрілки. Найбільше відхилення стрілки динамометра є показником максимальної сили м'язів кисті.
Для об’єму рухів ми використали углометр, довжина траншей якого відповідає довжині пальців. Положення розгинання суглобів приймали за нульове. Для дослідження ми вимірювали амплітуду рухів у п’ястно-фалангових суглобах. [11]
2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході
експерименту за Ст'юдентом
Для порівняльного аналізу у своїй роботі ми використовуємо. математико-статичний метод обробки даних за Ст'юдентом. Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:
· середнє арифметичне значення величини показника (Х);
· середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки (
);
· помилка середньої (m);
Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.
Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):
Х = 
, (2.1)
де 
– сума значень показників в групі,
n – кількість людей в групі.
Середнє квадратичне відхилення значення показника 
8-09-2015, 20:10