Професійне поводження
Аудитор зобов'язаний створювати і підтримувати позитивну репутацію професії, утримуючись від яких-небудь дій, що дискредитують її.
Професійні норми
Аудитор зобов'язаний виконувати з належною турботою і повагою інструкції і вказівки клієнта чи роботодавця (внутрішній аудитор) у тій мірі, у якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності і незалежності.
Аудитор повинен виконувати послуги відповідно до прийнятих Аудиторською палатою нормативів, а також дотримувати вимоги Закону України «Про аудиторську діяльність».
Самостійною вимогою в підрозділі «Фундаментальні основи етики аудита» є вимога пункту 12 про те, що аудитор є і повинен бути завжди вільним від якої-небудь зацікавленості, несумісної з чесністю, об'єктивністю і незалежністю.
Перелік викладених у Кодексі фундаментальних основ етики аудита не збігається з переліком етичних професійних вимог, викладених у ННА N 2, і з переліком етичних принципів, викладених у ННА N 3. У підрозділі «Фундаментальні основи етики аудита» не обговорений взаємозв'язок перерахованих у даному Кодексі основ етики аудита з етичними професійними вимогами й етичними принципами, перерахованими в ННА N 2 і ННА N 3.
У той же час пунктом 3 ННА N 2 обговорена необхідність дотримання «...етичних вимог, визначених у Кодексі професійної етики аудиторів України». У свою чергу пунктом 4 ННА N 3 також передбачено, що під час аудиту необхідно дотримуватись вимог Кодексу професійної етики аудиторів України.
На цій основі можна зробити висновок про те, що під етичними вимогами й етичними принципами, названими так у ННА N 2 і N 3, маються на увазі фундаментальні основи етики аудита, названі так у Кодексі професійної етики аудиторів України. Це підтверджується і тим, що в перекладі Кодексу етики Міжнародної федерації бухгалтерів (Москва, ICAR, 2000 р.), що покладена в основу національних нормативів аудита, «фундаментальні основи» викладені, як «фундаментальні принципи».
4. КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ АУДИТОРІВ УКРАЇНИ.
Безпосередньо Кодекс професійної етики аудиторів України складається з 14 розділів. Перелічимо назви зазначених розділів:
Розділ 1 — Об'єктивність;
Розділ 2 — Рішення етичних конфліктів;
Розділ 3 — Професійна компетентність;
Розділ 4 — Конфіденційність;
Розділ 5 — Податкова практика;
Розділ 6 — Закордонна діяльність;
Розділ 7 — Самореклама;
Розділ 8 — Незалежність;
Розділ 9 — Винагорода і комісійні;
Розділ 10 — Діяльність, не сумісна з практикою аудитора;
Розділ 11 — Грошові суми клієнтів;
Розділ 12 — Взаємовідносини з іншими аудиторами;
Розділ 13 — Реклама і пропозиція послуг;
Розділ 14 — Керівництво з прийняття аудиторської клятви.
Тепер зупинимося на розгляді положень кожного розділу даного Кодексу.
Розділ 1. Об'єктивність. Принцип об'єктивності зобов'язує аудитора бути безстороннім у думках, чесним і незалежним. Аудитор може надавати широке коло аудиторських послуг, але в будь-якому випадку він повинен демонструвати свою об'єктивність, професіоналізм і неупередженість. Об'єктивності необхідно дотримуватись в будь-яких випадках, звернувши особливу увагу на наступне:
а) аудитори можуть потрапити в обставини, при яких можливий тиск на їхню незалежність;
б) аудитор може виявляти упередженість у відносинах з людьми;
в) під час надання аудиторських послуг керівники аудиторської фірми зобов'язані забезпечити дотримання принципів об'єктивності працівниками аудиторської фірми, а також приваблюваними експертами інших підприємств.
Для забезпечення дотримання принципу об'єктивності можна рекомендувати наступні норми поводження:
- якщо яка-небудь із ситуацій не укладається в рамки діючих стандартів чи закону — керуйтеся здоровим глуздом і логікою;
- не давайте приводу для виникнення думок про утрату вами об'єктивності і незалежності;
- не дозволяйте пропонувати вам які-небудь подарунки чи підношення, а також пропонувати свої послуги, які можуть послужити приводом засумніватися в об'єктивності ваших дій і суджень;
- у відносинах з людьми виявляйте толерантність і неупередженість;
- забезпечте дотримання принципів об'єктивності працівниками аудиторської фірми, а також експертами інших підприємств, приваблюваними до роботи.
Розділ 2. Рішення етичних конфліктів. Аудитори повинні постійно тримати в полі зору обставини, що можуть привести до конфліктів. При цьому необхідно враховувати, що з'ясування взаємин між аудитором і іншою стороною не завжди можуть регламентуватися питаннями етики. Тому в кожнім окремому випадку необхідно ретельно з'ясовувати обставини.
На аудитора можуть впливати такі обставини, як тиск із боку керівництва чи акціонера, сімейні чи особисті взаємини з клієнтом, дії, що суперечать професійним нормам і стандартам, і т.п.
У будь-якому випадку, зіштовхуючись з необхідністю рішення етичних питань, необхідно виходити з договірних взаємин між аудиторською фірмою і клієнтом, а також з норм діючого законодавства і принципів, закладених у Кодексі професійної етики аудиторів України.
Якщо усі вжиті заходи не привели до розв’язання етичного конфлікту, то необхідно ставити питання про відмовлення в наданні аудиторських послуг, з письмовим повідомленням про це клієнту.
На основі положень Кодексу можна рекомендувати наступний порядок розв’язання конфлікту:
1. Проаналізувати причину конфлікту з безпосереднім керівництвом клієнта;
2. Якщо конфлікт не розв’язаний чи маються сумніви в тім, що керівник більш високого рангу яким-небудь чином причетний до конфлікту, то необхідно звернутися до керівництва вищого рівня, аж до наглядацької Ради чи зборів;
3. Паралельно можна одержати конфіденційну консультацію в незалежного юриста чи в комісії з етики Аудиторської палати України;
4. Якщо конфлікт не удалося розв’язати, то необхідно відмовитися від виконання завдання чи роботи.
Розділ 3. Професійна компетентність. Якщо аудитор не володіє необхідною компетентністю і професійними навичками для виконання відповідних аудиторських послуг, він повинен відмовитися від їхнього надання. Якщо ж така робота може бути виконана фахівцями інших неаудиторських професій, то аудитор повинен скористатися їхніми послугами.
Досягнення професійної компетентності необхідно розділити на дві самостійні стадії:
1) безпосереднє досягнення професійної компетентності, що включає в себе наявність вищої освіти, практичного досвіду роботи не менш трьох років на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста чи економіста, а також перевірка знань у ході складання іспитів на одержання сертифіката аудитора;
2) постійна підтримка професійної компетентності на належному рівні шляхом самостійного вивчення законодавчих і нормативних документів, вітчизняних і міжнародних норм і стандартів по обліку й аудиту, а також проходження підвищення кваліфікації на відповідних курсах підготовки і перепідготовки фахівців.
Розділ 4. Конфіденційність. Правило довірчого і конфіденційного спілкування засновано на вірі в те, що це дасть можливість вільно обмінюватися будь-якою інформацією між сторонами аудиторського процесу, що беруть у ньому участь. Сама сутність аудиторських послуг вимагає, щоб аудитор мав доступ до самої конфіденційної інформації клієнта. І клієнт повинен бути упевнений, що аудитор збереже отриману інформацію в таємниці.
Відповідно до розділу 4 Кодексу аудитор завжди, скрізь і в усьому зобов'язаний дотримуватись конфіденційності, за винятком випадків, коли йому надані особливі повноваження по розкриттю інформації про діяльність клієнта чи маються обставини, що зобов'язують аудитора розкривати інформацію. У цьому випадку, уточнює даний Кодекс, розкриття можливо тільки за умови, якщо це спеціально передбачено статтею 187 Кримінального кодексу України. Однак у зв'язку з вступом у силу з 01.09.2001 р. нової редакції Кримінального кодексу в ньому відсутній аналог статті 187 у розділі XVII «Злочини проти правосуддя».
Варто звернути увагу на те, що уточнення, приведене в даному Кодексі, ставить під сумнів можливість аудитора розкривати інформацію у випадках, передбачених статтею 187 КК України. Необхідно відзначити, уточнюється в Кодексі професійної етики аудиторів України, що в силу обмежених професійних знань аудитора в області права і юриспруденції, аудитор не може дати точну оцінку фактів порушення Кримінального кодексу, тобто аудитор не має ні можливості, ні права судити про неправомірні дії клієнта. Рішення таких питань знаходиться в компетенції суду.
На мою думку, розкриття інформації можливо лише при наявності письмової згоди замовника чи у випадку, якщо це прямо обговорено в Законі.
Цей висновок підтверджується пунктом 4.5 розділу 4 Кодексу, яким обговорено, що правило відповідальності аудитора за розкриття інформації не застосовується у випадках якщо:
а) розкриття інформації письмово санкціоновано клієнтом;
б) розкриття інформації обумовлено вимогами законодавства.
Однак у пункті 4.5 розділу 4 даного Кодексу приводиться ще один випадок, при якому можливе розкриття інформації клієнта, отриманої в результаті здійснення аудитором аудиторської діяльності. Цей випадок аргументується як професійна необхідність розкриття інформації, якщо це обумовлено:
- національними нормативами аудиту й етичних вимог;
- захистом професійних інтересів аудитора в процесі судового розгляду;
- перевіркою відповідності якості роботи аудитора у випадках надходження скарги чи претензії в Аудиторську палату України.
Розділ 5. Податкова практика. Розділ 5 Кодексу присвячений етичним правовідносинам при наданні клієнтам послуг в області оподатковування.
Надання зазначених послуг повинне провадитися грамотно, з дотриманням правил об'єктивності і конфіденційності. За результатами наданих послуг з питань оподатковування аудитор зобов'язаний видавати висновок, що відповідає вимогам українського законодавства.
Надання податкових послуг повинне супроводжуватися:
· повідомленням клієнту про існуючі обмеженнях, властивих аудиту взагалі і податковому консультуванню зокрема, що не дозволяють гарантування абсолютної, тобто 100% правильності наданих консультацій;
· у випадку складання податкових декларацій необхідно попередити клієнта про те, що відповідальність за надану для включення в декларацію інформацію несе він, а аудитор несе відповідальність за правильність включення отриманої інформації в декларацію;
- якщо аудитор сумнівається у вірогідності наданої інформації для складання податкового звіту чи декларації, то він повинен відмовитися від участі у виконанні такої послуги;
- складання податкових декларацій може ґрунтуватися на методі облікових оцінок у випадках, передбачених законодавством, чи у випадках, коли немає необхідності одержання занадто великої точності;
- при складанні податкових декларацій необхідно використовувати декларації попередніх періодів, дані бухгалтерського обліку і звітності, уточнювати в необхідних випадках отриману інформацію;
- у випадку виявлення істотних помилок у податкових деклараціях попереднього періоду негайно сповістити про це клієнту і рекомендувати йому ужити відповідних заходів до виправлення;
- якщо клієнт не застосовує мір до усунення виявлених і зазначених недоліків, то аудитор вирішує питання про доцільність співробітництва з таким клієнтом.
Розділ 6. Закордонна діяльність. Аудитор, що має сертифікат Аудиторської палати України, має право здійснювати аудиторську діяльність у будь-якій державі за межами України. У будь-якому випадку аудитор повинен надавати послуги відповідно до вимог національних нормативів аудиту і чинного Кодексу етики, а при відсутності національних норм і правил по окремих питаннях необхідно керуватися міжнародними нормами аудиту.
У випадку якщо етичні вимоги в країні надання аудиторських послуг відрізняються від аналогічних вимог Кодексу етики аудиторів України, необхідно виходити з наступного:
а) якщо етичні вимоги країни надання аудиторських послуг менш тверді, ніж вимоги українського Кодексу, необхідно керуватися саме вітчизняними нормами етики;
б) якщо етичні вимоги країни надання аудиторських послуг більш строгі, ніж українські, необхідно застосовувати норми етики надання аудиторських послуг цієї країни.
Розділ 7. Самореклама. Бажано, щоб громадськість мала представлення про види діяльності, наданих аудитором. Це означає, що аудитору не забороняється доводити таку інформацію до відома громадськості у встановленому законом порядку. Якщо аудитор є членом Союзу аудиторів України, Федерації професійних бухгалтерів і аудиторів України, якої-небудь іншої професійної організації чи якщо аудитор внесений до Реєстру аудиторських фірм і аудиторів, що одноосібно надає аудиторські послуги (ведеться Аудиторською палатою України), то йому не забороняється сповіщати про це при здійсненні самореклами.
Аудитор може здійснювати саморекламу з метою пошуку роботи. Однак така реклама не повинна здійснюватися таким способом, що може бути витлумачений громадськістю як пропозиція «купити» клієнта. Оголошення про пошук роботи за сумісництвом чи за договором підряду варто здійснювати через професійну пресу і за умови, що будуть зашифровані і не будуть розголошуватися прізвище, адреса і номер телефону аудитора.
У довідниках, книгах, статтях, інтерв'ю, виступах на радіо і телебаченні, при проведенні курсів і семінарів, у брошурах і документах технічного характеру можуть бути зазначені прізвище, професійна кваліфікація аудитора, фірма, у якій він працює, адреса і номер телефону, по яких можна зв'язатися з аудитором. У будь-якому випадку публікації не можуть носити рекламний характер ні самого аудитора, ні його аудиторської фірми.
Повинні бути визнані неетичними рекламні заходи, у яких:
- робляться заяви про достоїнства фірми на основі даних, які неможливо перевірити;
- указується на можливості аудиторської фірми впливати на рішення податкових, судових, слідчих чи інших виконавчих органів, а також посадових осіб;
- робляться посилання на можливості одержання невиправдано позитивних результатів;
- порівнюються досягнення власної фірми чи аудитора з іншими конкретними представниками своєї професії;
- необґрунтовано привласнюються титули, звання, нагороди і т.п. аудитору чи його аудиторській фірмі.
Розділ 8. Незалежність. Концепція незалежності — це наріжний камінь аудиторської професії. Оскільки метою незалежної аудиторської перевірки є забезпечення довіри споживачів до фінансової звітності, то аудитори насправді не повинні мати ніяких зв'язків ні з керівництвом клієнта, ні із самим суб'єктом підприємницької діяльності, що перевіряється.
Виконання аудитором етичного принципу незалежності забезпечується наступними умовами:
- відмовленням від надання послуг у випадку безпосередньої чи непрямої фінансової зацікавленості аудитора в справах клієнта. Тобто якщо аудитор є співзасновником клієнта чи третьої організації, що є материнською стосовно клієнта, чи він знаходиться в сімейних відносинах з керівником чи засновником клієнта, то такі зв'язки означають безпосередню зацікавленість аудитора в справах фірми. Якщо аудитор є довіреною особою, чи розпорядником майна особи, що має безпосереднє фінансове відношення до клієнта, то це також може свідчити про наявність непрямої фінансової зацікавленості в справах клієнта і самого аудитора;
- сам аудитор, а також члени його родини повинні утримуватися від одержання яких-небудь кредитів чи позичок від клієнта;
- не менш двох років утримуватися від надання аудиторських послуг силами аудиторів, що були посадовими особами, працівниками, членами правлінь чи наглядацьких рад підприємства клієнта;
- у випадку якщо аудитор, крім аудиторських послуг, надає консультації з питань підприємницької діяльності, то він не повинен при цьому виконувати керівні функції і приймати керівні рішення, відповідальність за прийняття яких покладена на наглядацьку раду, виконавчий орган чи керівництво підприємства клієнта;
- аудитор не повинен виконувати функції службовця чи керівника при упровадженні внесених їм же пропозицій у ході надання консультаційних чи інших аудиторських послуг;
- аудитор, що приймав участь у складанні звітності, не може в подальшому залучатися для здійснення її перевірки;
- аудитор повинен гарантувати, що при виконанні їм посадових обов'язків на нього не будуть впливати сімейні чи особисті взаємини;
- необхідно уникати виникнення сумнівів у незалежності аудитора, заснованих на тім, що винагорода аудитора від одного чи клієнта групи клієнтів складає велику частину доходу чи прибутку аудитора;
- аудитор не повинен приймати які-небудь товари чи послуги, за винятком тих, котрі мають відношення до роботи за умов договору. Необхідно уникати одержання подарунків чи інших знаків уваги, що виходять за рамки звичайної ввічливості;
- оплата аудиторських послуг, крім надання консультацій, не повинна залежати від яких-небудь непередбачених обставин чи досягнення визначених результатів;
- величина установчого капіталу аудиторської фірми повинна в ідеалі належати аудиторам. Абзацом 3 ст. 6 Закону України «Про аудиторську діяльність» визначено, що аудитори повинні володіти не менш ніж 70% статутного капіталу аудиторської фірми;
- взаємини між аудиторами — учасниками створеної фірми — повинні будуватися на умовах, обговорених установчими документами. При виході аудитора-засновника аудиторської фірми на пенсію, його звільненні чи при продажі фірми договори з замовниками можуть бути пролонговані для подальшого виконання. У подальшому аудитор не повинен приймати участі в професійній діяльності фірми, незалежно від того, одержав він належну йому компенсацію чи ні;
- порушення судового процесу клієнтом стосовно аудитора чи аудитором до клієнта означає порушення нормальних взаємин між ними, що не сприяє дотриманню принципів незалежності й об'єктивності між аудитором і даним клієнтом;
- використання протягом тривалого періоду надання аудиторських послуг клієнтам тих самих керівників аудиторських груп може привести до втрати їхньої незалежності. Необхідно в будь-якому випадку забезпечити ротацію учасників аудиторської перевірки за рахунок працівників своєї фірми, а при відсутності таких — за рахунок залучення фахівців «з боку».
Розділ 14 9. Винагороди і комісійні. Необхідно відзначити, що частково питання винагороди Кодекс розглядає в розділі 8 «Незалежність».
Даним розділом уточнюється, що винагорода аудитора звичайно повинна установлюватися на основі погодинних чи денних розцінок, розрахованих для кожного учасника надання послуги. Відзначається, що винагорода повинна реально відображати вартість наданих аудитором професійних послуг, з огляду на:
1) досвід і знання, необхідні для здійснення аудиторської діяльності;
2) рівень підготовки і наявність практичного досвіду осіб, безпосередньо зайнятих у наданні професійних послуг;
3) час, який необхідно витратити на надання послуг особами, що беруть участь у їхньому наданні;
4) рівень відповідальності за результати наданих аудиторських послуг.
На практиці часто буває, що один аудитор пропонує свої послуги по значно меншій вартості, ніж вартість, за якою
8-09-2015, 23:42