Гострі респіраторні вірусні захворювання

квіток ромашки лікарської і бузини чорної, трави звіробою звичай­ного та листя ожини сизої на склянці окропу (проціджують охолодженим) п'ють на ніч по 2 склянки при запаль­них захворюваннях нирок і сечовивід­них шляхів; салат: очищені від лусочок бруньки або молоді листочки липи миють у холодній воді, подрібнюють (бруньки розрізають навпіл), полива­ють приготовленим з круто зварених посічених яєць, вершків, оцту та гір­чиці соусом, солять і посипають дрібно нарізаним листям петрушки і кропу (на 500 г бруньок і листя беруть двоє яєць, склянку вершків, столову ложку гірчиці й оцту та сіль).

ЗОВНІШНЬО — настій липового цвіту (20 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини і горла та протирання обличчя при жирній шкі­рі; 4 столові ложки суміші липового цвіту (40 г) і квіток ромашки лікарської (60 г) настоюють 15—20 хвилин на склянці окропу, проціджують і вико­ристовують для спринцювань зранку і ввечері при запальних захворюваннях жіночих статевих органів; відвар липо­вого цвіту (100 г сировини на 2 л окропу, кип'ятять 5 хвилин) для лікувальної загальної ванни.

2.2. Квітки Бузини чорної – Flores Sambuci nigrae

Бузина чорна

Sambucus nigra

Родина жимолостеві - Caprifoliaceae

Гіллястий, 3—6 м заввишки кущ родини жимолостевих. Пагони сіро-зелені, з жовтуватими соче­вичками і білою серцевиною. Листки супротивні, непарнопери­сті, з 5—7 видовжено-яйцевид-ними загостреними гостропилча-стими листочками. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, кремово-білі, у щитковидних суцвіттях з 5 головними гілочками. Плід — чорно-фіолетова куляста кістян­ка. Цвіте у травні — червні. Плоди достигають у серпні — вересні.

Поширення. Трапляється майже по всій території України у лісах по чагарниках, на лісових пору­бах, частіше здичавіло. Подекуди розводять як декоративну рос­лину.

Заготівля і зберігання. Використо­вують кору, квітки, листя, плоди і коріння. Квітки збирають під час цвітіння, зрізуючи все суцвіття. Сушать під наметом з доброю вентиляцією (при повільному су­шінні віночки квіток буріють) або в сушарці при температурі 40°. Після висихання квітки відділя­ють від щитків. Сухої сировини виходить 18—20 % . Строк придат­ності — 3 роки. Квітки (FloresSambuci) відпускаються аптеками. Кору знімають навесні, плоди — у період повної стиглості. Сушать у печах або сушарках при темпе­ратурі 60—65°. Сухих плодів ви­ходить 15 % ; строк придатності — 6 місяців. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Спочатку його пров'ялюють на сонці, а по­тім досушують у затінку. Сухої сировини виходить 20 % . Коріння копають після дозрівання плодів. Його миють, розрізують на куски і сушать на сонці або в протоп­лених приміщеннях. Сухої сиро­вини виходить 25 % .

Хімічний склад. Усі частини рос­лини містять великий набір біоло­гічно активних речовин: корін­ня — сапоніни, дубильні й гіркі речовини; кора — ефірну олію, холін, фітостерин, цукри, орга­нічні кислоти, пектинові й ду­бильні речовини; квітки — ефірну олію ( 0,025—0,03 % ), глікозиди самбунігрин і рутин, слиз, ду­бильні речовини, холін, цукри, органічні кислоти (кавову, ва-лер'янову, яблучну, оцтову), фіто­стерин; листя — самбунігрин, ал­калоїд коніїн і сонгвінарин, ефір­ну олію, смоли, вітамін С (280 мг), каротин (14—50 мг); у плодах є Цукри, органічні кис­лоти (винна, оцтова, валеріанова, лимонна), каротин, аскорбінова кислота (10—15 мг), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні ре­човини, барвники, тирозин, сліди ефірних олій.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Фармакологічна дія різних частин рослини не одна­кова і залежить від кількісного та якісного складу біологічно активних речовин. Сечогінні вла­стивості мають усі частини рос­лини; потогінні й протизапаль­ні — кора, листя, квітки, пло­ди. Плоди, а у великих дозах і кора та коріння, мають послаблю­ючі властивості. Квіткам, крім то­го, властива болетамувальна дія. Препарати Б. ч. широко викори­стовуються і в науковій, і в народ­ній медицині. Настій квіток ре­комендується науковою медици­ною як потогінний засіб при за­паленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюван­нях нирок і сечового міхура, при невралгії. Завдяки сечогінним вла­стивостям препарати Б. ч. ефек­тивні при лікуванні хронічної ниркової недостатності. В гінеко­логічній практиці настій квіток використовують внутрішньо і для спринцювань та ванночок при запальних захворюваннях піхви. Квітки бузини входять до складу потогінних, пом'якшувальних і послаблюючих зборів, а також; до зборів для спринцювань і клізмо­чок. Нарівні з квітками у народ­ній медицині використовують ко­ріння, кору, листя і ягоди рослини. Так, настій квіток і листя або від­вар кори вживають при захворю­ваннях дихальних шляхів, запорі, геморої, як жовчогінний засіб, при подагрі, артриті, анемії, ожи­рінні, хронічних хворобах шкіри (зокрема, при псоріазі). Відвари коріння і кори використовують і при діабеті, хворобах нирок і набряках. Свіжі ягоди вживають при ревматизмі і невралгіях. Із сушених ягід готують киселі, які вживають як послаблюючий засіб. Настій сушених ягід сприяє випо­рожненню кишечника, поліпшує жовчовиділення, посилює діурез. Препарати Б. ч. використовують і у вигляді полоскань та примочок при ангіні, запаленні ротової по­рожнини й горла, при хворобах вух і очей, подагрі, утворенні ге­мороїдальних вузлів. Ванни з від­вару коріння й квіток вважаються ефективним засобом при ревма­тоїдному й подагричному по­ліартриті.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій квіток або лис­тя (1 столова ложка на 200 мл окропу) п'ють теплим по половині — третині склянки 2—3 рази на день; відвар кори або коріння (10 гсухої подрібненої си­ровини на 200 мл окропу) по столовій ложці 3 рази на день або один раз на ніч як послаблюючий засіб; настій су­шених плодів (столова ложка сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки З—4 рази на день.

ЗОВНІШНЬО — настій квіток (30 гкві­ток заливають 500 мл окропу, настою­ють 20 хв) для спринцювань, ванночок і мікроклізмочок.

2.3. Кора Верби - Cortex Salicis

Верба біла

Salix alba

Родина Вербові - Salicaceae

Дводомна рослина родини вербо­вих. Дерево заввишки 20—30 м. Молоді гілки на кінцях сріблясто- пухнасті, старі — голі, бурі. Лист­ки цілісні, чергові, ланцетні або широколанцетні, загострені, пил­
часті, 5—12 см завдовжки і 1—3 см завширшки; молоді — притис-нутоопушені, з обох боків біло-сріблясті, дорослі — біло-срібля­сті з обох боків або зверху, зіспо­ду опушені вздовж центральної жилки, зверху — голі. Квітки од­ностатеві, в тичинкових і маточ­кових сережках; тичинкові — ци­ліндричні, 7 см завдовжки і 1 см в діаметрі, жовті, маточкові — тонкі, зелені. Приквіткові луски бліді. Плід — коробочка. Цвіте у квітні — травні, після появи листя.

Поширення. Росте по всій тери­торії України (крім високогір'я Карпат) по заплавах річок, на вологих луках, у вологих лісах. Широко культивують як декора­тивну й фітомеліоративну рос­лину.

Заготівля і зберігання. Використо­вують кору, зібрану в період сокоруху з 3—4-річних гілок. Су­шать на відкритому повітрі або приміщенні, яке добре провітрює­ться. Сухої сировини виходить 33 % . Рослина неофіцинальна Хімічний склад. Кора містить дубильні речовини (близько 12 %), флавоноїди, флавонові глікози­ди (2,5—3 % ).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Відвар кори має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, протималярійні, анти­септичні, кровоспинні, ранозагою­вальні, в'яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, по­дагрі, простудних хворобах, маля­рії, нестравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах се­лезінки і печінки (коли вони пе­ревантажені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологіч­них та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах. Зовнішньо відвар кори використовують для полоскань (при стоматиті, гінгі­віті, пародонтозі, ангіні, запаль­них процесах ротової порожнини і горла), для ножних ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розширенні вен, слабкості м'язів ніг після тяжких хвороб) та для обмивання ран і виразок.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО—відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці тричі на день; настій кори (1 чайна ложка на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по 1 столовій ложці 4—5 разів на день; порошок кори по 0,5—1 г наніч. ЗОВНІШНЬО — настій для ванн (1 чай­на ложка порошку кори на 400 мл холодної води, настоюють 8 годин, проціджують) при гіпергідрозі.

2.4. Плоди Глоду – Fructus Crataegi

Квітки Глоду – Flores Crataegi

Глід колючий

Crataegus oxycantha

Родина розові - Rosaceae

Деревце 2,5—4 м заввишки або кущ родини розових. Пазушні колючки 1—2 см завдовжки, часто їх не буває. Листки яскраво-зелені, в обрисі оберненояйце­видні, з клиновидною основою: на плодоносних пагонах нижні листки суцільні й лише на вер­хівці зазублені, решта — вгорі трилопатеві, зарубчасто-зубчасті; на неплідних пагонах — 3—5-лопатеві, глибокорозсічені. Квітки двостатеві, правильні, 2—3 стов­пчикові, 5-пелюсткові, білі або ледве рожеві, зібрані по 6—10 у щитковидні суцвіття. Плоди яб-луковидні, майже кулясті, шар­лахово-червоні, з 2 кісточками. Цвіте у травні — червні.

Поширення. Дико росте в лісах Закарпаття. По всій території України розводять у садах і пар­ках.

Заготівля і зберігання. Викори­стовують квітки і плоди. Квіт­ки (з листками або без них) заготовляють на початку цвітін­ня рослини, коли частина їх ще Не розкрилась. Сушать у затін­ку. Сухої сировини виходить 18—20 %. Строк придатності — один рік. Плоди збирають у пе­ріод повного достигання. Сушать при температурі 50—60°. Сухої сировини виходить 40 % . Строк придатності — 2 роки. Квітки і плоди відпускають аптеки.

Хімічний склад. Квітки містять гіперозид, кверцетин, вітексин, сапонаретин, орієнтин, гомоорі-єнтин, рамнозиди вітексину, фенолокислоти (кавова, хлорогено­ва), аміни (холін, ацетилхолін, триметиламін). У плодах знай­дено органічні кислоти, цукри, сорбіт, пектинові речовини (1,9 — 6,1 % ), аскорбінову кислоту (18 — 100 мг), р-каротин (0,4—2,7 мг ), вітамін К, фенольні сполу­ки (антоціани — до 1200 мг, лейкоантоціани — 400—1500 мг, катехіни, флавоноли, фенолокис-лоти тощо), кумарини (0,7 — 3,4 % ), стерини, тритерпенові ки­слоти (урсолову, олеанолову).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Галенові препарати Г. к. - ч. виявляють кардіото­нічну, спазмолітичну, гіпотензив­ну, седативну та десенсибілізу­ючу дію. Глід здатний збільшу­вати силу серцевих скорочень, регулювати кров'яний тиск (під­вищений— знижує, знижений — підвищує), зменшувати збудли­вість нервової системи, зумо­влювати глибокий, спокійний і тривалий сон, не спричинюючи після пробудження станів пси­хічного пригнічення. Слід від­значити, що направленість те­рапевтичної дії препаратів глоду залежить від дозування. Якщо малі дози впливають на серцеву діяльність тонізуюче, то великі є чудовим спазмолітичним і се­дативним засобом. Надто великі дози, в 4—5 разів більші за звичайно призначувані, спричи­нюють зайву сонливість і спо­вільнення пульсу. Препарати рос­лини малотоксичні, не мають кумулятивних властивостей і не спричинюють побічних явищ. їх використовують при різних захво­рюваннях серцевого м'яза, зокре­ма, при коронаритах, які супро­водяться симптомами стенокар­дії; при гіпертонічній хворобі, особливо при склеротичній та ве­гетативно-нервовій її формі; при артеріосклерозі, нервово-психіч­ному збудженні, запамороченнях; при гострому суглобовому ревма­тизмі, а також; при клімакте­ричному неврозі як засіб, що зменшує збудливість нервової системи й усуває різні болісні симптоми, характерні для цього періоду життя жінок. Квітки і плоди використовують окремо або в поєднанні з ін­шими лікарськими рослинами. Перевагу слід надавати препара­там, виготовленим з квіток рос­лини (краще брати- свіжі квіт­ки), пам'ятаючи, що вони мало­ефективні при декомпенсації сер­ця.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО—настойку квіток (на­стоюють 10 г свіжих квіток на 100 мл 70 % -вого спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 15—30 крапель у чарці води 3 рази на день (коли використовують настойку як седативний або десенсибілізую­чий засіб, дозу збільшують у 2— З рази); настій квіток (5 г, або одна столова ложка висушених квіток на 200 мл окропу) по півсклянки 2— З рази на день; настойку плодів (настоюють 10 г сухих подрібнених плодів на 100 мл 70 % -вого спирту або міцної горілки протягом 14 днів, проціджують) по 30—40 крапель у чарці води; настій плодів (15 г або столова ложка сухих подрібнених плодів на 200 мл окропу) по по­ловині або третині склянки 2—3 ра­зи на день; екстракт плодів (25 г подрібнених плодів на 100 мл окро­пу, кип'ятити до зменшення об'єму на­половину) по 40 крапель 3 рази на день; одну столову ложку з верхом суміші квіток Г. к.-ч. (10 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), маренки запашної (20 г), листя ожи­ни сизої (25 г) і трави сухоцвіту багнового (15 г) настоюють 10 хв на 200 мл окропу і п'ють по 1 склян­ці 3 рази на день при дратівливості, істеричних припадках, клімактерії; од­ну столову ложку суміші квіток та плодів Г. к.-ч., трави хвоща польо­вого, омели білої, зубків часнику (по 30 г), квіток арніки гірської (і0 г) і трави деревію звичайного (40 г) настоюють на 200 мл окропу і п'ють по чверті склянки 4 рази на день при гіпертонічній хворобі; три столові ложки суміші квіток та листя Г. к.-ч. (20 г), кореневищ з корінням валеріа­ни лікарської (20 г), трави собачої кропиви звичайної (20 г), чебрецю звичайного (5 г), материнки звичайної (5 г), листя меліси лікарської (10 г), м'ягїі перцевої (5 г), шишок хмелю зви­чайного (5 г), квіток лаванди колос­кової (5 г), трави горицвіту весня­ного (5 г) і листя конвалії звичайної (5 г) настоюють до охолодження на 300 мл окропу і п'ють по півсклянки З рази на день при серцевих неврозах (збір використовується в болгарській офіцинальній медицині); дві столові ложки суміші квіток і листя Г. к.-ч,. (30 г), трави хвоща польового (15 г), омели білої (30 г), квіток бузини чорної (30 г), слані ламінарії цукри­стої (5 г), листків меліси лікарсь­кої (5 г), м'яти перцевої (5 г), трави чаберу садового (5 г), собачої кро­пиви звичайної (25 г), фіалки трико­лірної (15 г), листя берези пухна­стої (15 г), кореневищ з корінням валеріани лікарської (10 г) і трави барвінку малого (15 г) заливають 250 мл окропу, кип'ятять 5 хв, настоюють до охолодження, проціджують і випи­вають протягом дня за 3 рази після їди при гіпертонічній хворобі (збір використовується в болгарській офі­цинальній медицині). З готових аптеч­них препаратів використовують на­стойку глоду (TincturaCrataegi) — по 20—30 крапель, рідкий екстракт глоду (ExtractumCrataegifluidum) — по 20— 30 крапель 3—4 рази на день до їди.

2.5. Трава Багна звичайного – Herba Ledi palustris

Багно звичайне

Ledum palustre

Родина Вересові - Ericaceae

вічнозелений розгалужений ку­щик родини вересових, 50—120 см заввишки. Молоді гілки рудува-топовстистоопушені. Листки шкі­рясті, чергові, короткочерешкові, прості, цілісні, лінійні, з за­горнутими краями; зверху тем­но-зелені, голі, зісподу — пов­стисті. Квітки двостатеві, пра­вильні, білі або жовтаво-білі, у верхівкових зонтиковидних щитках, на довгих тонких іржаво-білоповстяних клейких квітко­ніжках. Плід — довгаста поникла коробочка. Цвіте у травні — липні.

Поширення. Росте розсіяно на Поліссі, зрідка — на Прикарпат­ті і в Карпатах у сирих і заболо­чених соснових, рідше — дубово-соснових лісах, на торфових болотах.

Заготівля і зберігання. Викорис­товують траву (HerbaLedipa-lustris). Збирають однорічні па­гони під час дозрівання плодів. Сушать під наметом або в су­шарках при температурі до 40 °С. Зберігають у сухому прохолод­ному приміщенні. Строк при­датності —2—3 роки. Сировина відпускається аптеками.

Хімічний склад. Трава Б. з. містить глікозид арбутин, фла­воноїди, дубильні речовини,ефір­ну олію (до 7,5 %). До складу олії входять сесквітерпеноїди ле­дол і палюстрол, цимол, гераніл­ацетат та інші.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати трави Б. з. мають спазмолітичні, відхарку­вальні, потогінні, сечогінні, де­зинфікуючі, подразні, заспокій­ливі та наркотичні властивості, розширюють судини і знижують кров'яний тиск. Внутрішньо у вигляді настою признача­ють як відхаркувальний і проти­кашлевий засіб при гострих і
хронічних бронхітах, трахеїтах, ларингітах, коклюші, при спастич­
них ентероколітах. Дає ефект використання при брон­хіальній астмі. В гінекологічній практиці Б. з. Використовують як засіб, що підвищує тонус мат­ки. В зарубіжній і вітчизняній народній медицині, крім того, настій Б. з. вживають при тубер­кульозі легень, ревматизмі, по­дагрі, діабеті, дизентерії, скро­фульозі, екземі і висипах на тілі.

Зовнішньо настій трави ви­користовують при укусах ко­мах, набряках, відмороженнях, для лікування забитих місць, колотих і рваних ран, для по­ силення циркуляції крові в паль­цях при занімінні (ендартеріїті)
тощо. Екстракт або відвар в оліїзакапують у ніс при грипі та ри­ніті. Хворим на бронхіальну аст­му рекомендується невеликукількість трави Б. з. тримати вспальному приміщенні. Викорис­товують траву і як інсекти­
цидний засіб.

Фармацевтична промисловість з трави Б. з. виготовляє препарат ледол, а з олії — гваязулен.

Лікарські форми і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (2 сто­лові ложки на 200 мл окропу) п'ють теплим по чверті склянки 2—3 рази на день; суміш трави Б. з., підбілу звичайного і коріння алтеї лікарської у співвідношенні 1:2:2 готують як настій (2 чайні ложки суміші на 200 мл окропу) і вживають як відхаркуваль­ний засіб по півсклянки 3—4 рази на день; настій (25 г.трави і 15 г тра­ви кропиви жалкої на 1 л окропу) по півсклянки 5—6 раз на день при брон­хіальній астмі та як профілактичний засіб при коклюші і грипі. ЗОВНІШНЬО — напар (1 частина сві­жих квіток і трави Б. з. на 9 частин оливкової або соняшникової олії, на­стоюють 12 годин у духовці) зака­пують у ніс при грипі та риніті і вти­рають у болючі місця при ревматич­ному артриті; мазь (подрібнена трава Б. з., коріння чемериці білої і


9-09-2015, 00:10