Загальний об’єм готового продукту (С2) = 200 л
Розхідний коефіцієнт (Кроз) = 1,036
Кроз = С1 / С2
С1 = С2 * Кроз
Загальний об’єм вихідної сировини (С1) = 200 * 1,036 = 207,2 л
С5 = С1 – С2
Виробничі втрати (С5) = 207,2 – 200 = 7,2 л
η = (С2 / С1) * 100 %
Вихід продукту (η) = (200 / 207,2) * 100 = 96,53 %
ξ = (С5 / С1) * 100 %
Втрати сировини (ξ) = (7,2 / 207,2) * 100 = 3,47 %
С1 = 207,2 л
С2 = 200 л
С5 = 7,2 л
η = 96,53 %
ξ = 3,47 %
Кроз = 1,036
4.5 Робочий пропис
Проводимо розрахунки до робочого пропису:
Ехінацея:
80 г – 100 мл
Х г – 207,2 л
Х = 207,2 * 80 / 100 = 165,76 кг
Спирт етиловий:
22 мл – 100 мл
Х мл – 207,2 л
Х = 207,2 * 22 / 100 = 45,58 л
Робочий пропис:
Трава ехінацеї165,76 кг
Спирт етиловий45,58 л
Загалом 207,2 л
| Речовина | Взято | Отримано |
| Ехінацея | Сировина – 165,76 кг | Продукція – 160 кг Втрати – 5,76 кг |
| Разом – 165,76 кг | Разом – 165,76 кг | |
| Спирт | Сировина – 45,58 л | Продукція – 44 л Втрати – 1,58 л |
| Разом – 45,58 л | Разом – 45,58 л | |
| Сік | Всього – 207,2 л | Всього – 207,2 л |
Висновки
Особливість препаратів зі свіжих рослин полягає в тім, що в них міститься весь комплекс біологічно активних речовин, що входять до складу лікарської сировини в найбільш природному їхньому стані.
Сучасні препарати зі свіжих рослин можна віднести до двох груп: 1 — соки; 2 — витяги.
Соки зі свіжих рослин бувають: натуральні (незгущені), згущені, сухі.
Технологія одержання соків розроблена в інституті Фармакохімії ім. Кутателадзе АН Грузії з наступних видів рослин: валеріани, дурману, наперстянки пурпурної й іржавої, конвалії, беладони, хвоща польового, чистотілу, водяного перцю, чемериці, матері-і-мачухи, кропиви. Багато які з цих соків, як найбільш вивчені, дозволені до застосування як лікувальні препарати.
ТП одержання соків складається з наступних стадій.
Подрібнення свіжої рослинної сировини
Пресування подрібненої сировини
Очищення соку.
Стандартизація та консервування.
Іноді рекомендують використовувати концентровані соки, одержувані на основі застосування ліофільного сушіння. Вони значно стабільніші при збереженні, але спосіб їхнього готування вимагає великих витрат електроенергії, трудомісткий, що підвищує вартість продукції.
В останні роки багато дослідницьких робіт присвячені одержанню стабільних соків зі свіжих рослин у сухому виді.
Сушіння соків сублімацією зберігає первісну якість біологічно активних речовин (особливо летких фітонцидів) і поліпшують їх властивості шляхом концентрації важливих компонентів. Одержують соки шляхом заморожування з наступною сублімацією.
Зі свіжих рослин витяги біологічно активних речовин одержують у тих випадках, коли дана сировина малосочна і пресування виявляється недостатньо ефективним.
Свіжозібрану сировину відмивають від пилу і забруднень, провітрюють на повітрі і подрібнюють.
Це досягається шляхом використання спеціальних машин-вовчків, улаштованих по типу механізованих м'ясорубок і вальців, тому що свіжа сировина містить до 80% вологи і має високу пружність. На даних машинах рослинний матеріал спочатку роздавлюється, а потім стирається.
Настойки зі свіжої рослинної сировини одержують методом мацерації чи бісмацерації.
Для одержання екстракційних препаратів зі свіжої сировини застосовують метод мацерації міцним (90%) етиловим спиртом.
Застосовують також метод бісмацерації, при цьому здрібнену сировину перший раз заливають 96% етанолом і настоюють 7 діб; другий раз — 20% етанолом на 3 доби. Об'єднані витяги відстоюють, фільтрують і одержують настойки з вмістом 40 — 50% етанола.
У сучасній номенклатурі маються складні препарати, у які поряд з витягами зі свіжих рослин уводяться багато інших лікарських засобів.
Сучасна номенклатура витягів зі свіжих рослин представлені в основному:
препаратами серцевих глікозидів,
препаратами вітамінів,
фітонцидними препаратами.
Препарати, отримані зі свіжих рослин, мають більшу активність, чим відповідні препарати з висушеної сировини. Фітонцидна активність спостерігається, як правило, лише в препаратах, приготовлених зі свіжої рослинної сировини.
Зазначені спостереження приводять до висновку про доцільність використання в ряді випадків препаратів зі свіжих рослин.
Список використаної літератури
1. Ажгихин И.С. Технология лекарств. Москва: “Медицина” – 1980, 440 с.
2. Государственная фармакопея СССР, Х издание – под. ред. Машковского М.Д. Москва: “Медицина” – 1968, 1078 с.
3. Дмитриєвський Д.І. Промислова технологія ліків. Вінниця: “Нова книга” – 2008, 277 с.
4. Державна фармакопея України, перше видання – під. ред. Георгієвського В.П.. Харків: “РІРЕГ” – 2001, 531 с.
5. Державна фармакопея України, перше видання, доповнення 1. – під. ред. Георгієвського В.П.. Харків: “РІРЕГ” – 2004, 492 с.
6. Державна фармакопея України, перше видання, доповнення 2. – під. ред. Гризодуба О.І.. Харків: “РІРЕГ” – 2008, 617 с.
7. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм т.1,2. Москва: “Медицина” – 1991, 1038 с.
8. Краснюк И.И. Технология лекарственных форм. Москва: “Академия” – 2004, 455 с.
9. Милованова Л.Н. Технология изготовления лекарственных форм. Ростов-на-Дону: “Феникс” – 2002, 447 с.
10. Муравьев И.А. Технология лекарств т.1,2. Москва: “Медицина” – 1980, 704 с.
11. Синев Д.Н., Гуревич И.Я. Технология и анализ лекарств. Ленинград: “Медицина” – 1989, 367 с.
12. Тихонов А.И. Биофармация. Харків: “НФАУ” – 2003, 238 с.
13. Чуешов В.И. Промышленная технология лекарств, т.1,2. Харьков: “НФАУ” – 2002, 1272 с.
14. Чуєшов В.І. Технологія ліків. Харків: “Золоті сторінки” – 2003, 719 с.
8-09-2015, 22:51