Африканський вектор зовнішньої політики України

україна африка зовнішня торгівля

Україна співпрацює з різними континентами світу. Серед них і Африка. Абсолютна більшість африканських країн визнали Україну як незалежну державу і встановили дипломатичні відносини. Проте лише в Алжирі, Єгипті, Пар діють українські посольства. У більшості інших країн Африки українські дипломати були акредитовані по сумісництву, що свідчить про досить низький рівень налагодженості відносин з африканськими країнами.

В Африці нараховується 53 країни. Усі країни, крім Пар належать до країн, що розвиваються, причому більша їх частина (38) відносяться до найбідніших і слаборозвинутих країн Тропічної Африки або Африки південніше Сахари. Є тут нафтоекспорті країни із середніми прибутками – Алжир, Нігерія і Лівія.

Останніми десятиліттями значнопоглибилася диференціація африканських країн за рівнем соціально-економічного розвитку. На одному полюсі виявилися найменш розвинуті країни – фінансові банкрути зі зруйнованою і кримінальною економікою (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Чад, Республіка Конго, Сомалі та ін.); Інший полює утворює ПАР, що є індустріально-аграрним гігантом за африканськими мірками, а також країни (Нігерія, Зімбабве, Гана, Кенія, Ботсвана, Кот-д’Івуар, Сенегал, Габон, Уганда та ін.), що володіють більш-менш розвинутим промисловим сектором, який ґрунтується на видобутку корисних копалин і переробці сільськогосподарської сировини.

Безпосередні торговельні контакти встановлені лише з обмеженою кількістю північноафриканських держав. Переважну більшість товарів, вироблених на Африканському континенті, Україна закуповує на міжнародних біржах. В цілому пряма торгівля України з Африкою не перевищувала за роки незалежності 2 – 3 відсотків загального обсягу товарообігу.

Якщо говорити про економічний аспект інтересів України, то Африканський континент поки що не щільно інтегрований у глобальну економіку і його роль у світовій торгівлі вимірюється кількома відсотками, це величезний ринок, який не варто ігнорувати. Зважаючи на те, що найважливішою складовою реальної торговельно-економічної політики України повинна бути цілеспрямована інтеграція країни у світове господарство на основі нарощування обсягів вивезення готової продукції на світовий ринок, розвиток співробітництва з африканськими країнами має стати стратегічним завданням.

Серед торгово-економічних партнерів України Африка не займала надто високого місця, проте освоєння африканських ринків є дуже важливими з огляду на те, що протягом 2005 – 2007 років зовнішньоторговельний баланс став різко негативним: 2005 р. він становив – 1,85 млр. дол. США, у 2006р. – 6,6 млр. дол. США, а за 2007 рік негативне торгове сальдо досягло уже – 11,3 млр. дол. США.

На цьому фоні постійно позитивний торговий баланс з Африкою виглядає дуже привабливо і нагадує про необхідність розширити ринки збуту і збільшувати український експорт.

Базові підходи до розвитку відносин України з країнами Африки закладено в головних завданнях зовнішньополітичної стратегії нашої держави, які полягають у її поступовому входженні у світові політичні, економічні, гуманітарні та інші процеси, як повноправної учасниці нової глобальної системи міжнародних відносин.

Основні передумови розвитку зовнішніх економічних зв’язків України з країнами Африки такі:

- країни Африки, за винятком ПАР, за міжнародною класифікацією належать до молодих ринків, які активно розвиваються (emerging markets);

- більшість африканських країн є давніми партнерами колишнього СРСР, тобто стратегія розвитку економічних зв’язків з ними має вагомі напрацювання;

- значна частина сучасних управлінців і спеціалістів африканських країн одержала освіту в колишньому СРСР, у тому числі у ВНЗ України, що полегшує встановлення ділових стосунків;

- країни Африки об’єктивно потребують інжинірингових, консалтингових, будівельних, шляхових, геологорозвідувальних та інших послуг, у наданні яких спеціалісти України мають високу кваліфікацію і великий досвід;

- армії Африки озброєні радянською зброєю, яка виготовлена і в Україні, тому являють собою ємкий ринок озброєнь. Військової техніки і військово-технічних послуг;

- країни Африки відстають від України в розвитку науки, техніки та технологій і потребують багатьох товарів і послуг, на яких спеціалізується Україна, а тому є перспективними ринками збуту.

Однією з гостро актуальних проблем для Африки є продовольча проблема. І тут Україна може запропонувати допомогу у будівництві гребель і водосховищ, штучних зрошувальних систем, геологорозвідувальні роботи з метою виявлення підземних вод, інженерні роботи, поставки будівельної і сільськогосподарської техніки та обладнання, допомогу кадрами кваліфікованих фахівців.

Розглядаючи потенційні можливості африканських країн, що становлять інтерес для України, потрібно брати до уваги досягнення деяких з них в окремих галузях. Наприклад, виробництво високоякісних і дешевих від західних аналогів персональних комп’ютерів (Марокко); невпинне зростання електронної промисловості (ПАР, Лівія й Туніс) тощо. Тут створюється передумова для розвитку науково-технічної кооперації, що підвищить ефективність експорту українських патентів та ліцензій і допоможе уникнути традиційних труднощів у сфері розробки нових технологій. Україна може задовольнити потреби африканських країн у картографічній і геодезичній зйомках, геологічному розвідуванні, програмному забезпеченні комп’ютерної техніки.

Особливо підкреслимо, що Україна зацікавлена в імпорті багатьох видів сировини. Цей континент, багатства якого не до кінця вивчені, є світовим лідером за багатьма видами природних ресурсів. За оцінками Світового банку, на африканські країни припадає близько 70 % світових біогенетичних ресурсів. У надрах континенту знаходяться 90 % світових запасів платиноїдів, 80 % хромітів, 76 % фосфатів, 60 % марганцю і кобальту, 40 % алмазів, 37% золота. Африка є сировинною базою світової економіки, забезпечуючи 92 % потреб світової індустрії у платині, 70 % в алмазах, 35 % у марганці, 34 % в кобальті, 15 % у бокситах.

Запаси вуглеводневої сировини на африканському континенті і шельфі на 2007р. становили 8 % світових, але територія більшості держав ще слабо вивчена щодо геології. Саме за встановлення контролю над багатими мінеральними і загалом природними ресурсами точиться гостра конкурентна боротьба між сильними країнами і їх угрупуваннями, в якій змагаються США, Європейський Союз, Китай, Японія і Росія. Отже, ринок Африки не являє собою «одне поле»: вільних ніш на норму немає і освоєння цього ринку вимагає розробки науково обґрунтованої маркетингової стратегії; вивчення політики фірм-конкурентів, досконалого знання місцевої специфіки тощо.

Для України з її великою потребою в газі та нафті і малими власними запасами особливий інтерес становлять нафтодобувні африканські країни. Крім традиційних нафта- і газодобуванні в (Алжир, Лівія, Нігерія), в останні роки зріс видобуток нафти у країнах, які знаходяться південніше Сахари, особливо в регіоні Гвінейської затоки. Нафту здобувають у Судані, Чаді, Мавританії, Анголі, Екваторіальній Гвінеї.

Країнам континенту належить чільне місце в міжнародній торгівлі кольоровими металами. Для України найважливішою промисловою сировиною, що імпортується з Африки, є боксити, які закуповуються здебільшого в Гвінеї. Світовий ринок алюмінію показує відносну стабільність. Ціна глинозему у 2007 році становила в межах 250 дол. США за тону, алюмінію – 2300 дол. США за тону4 у попередні роки (2005 – 2006) ціна алюмінію коливалась в межах 2000 – 2500 дол. США за тону. Отже, ціни на вихідну сировину не зазнаватимуть різких коливань, і постачання бокситів до України повинно бути надійним.

Серед експортованих африканськими країнами товарів великий практичний інтерес для України становлять і традиційні види культур – кава, какао-боби, чайний лист, помаранчі, арахіс, банани, оливи, рибна продукція, бавовна, цінні породи деревини, свіжі овочі, шкіряна сировина.

Африка залишається одним з основних виробників какао-бобів, які необхідні шоколадній галузі України. Ціни на них 2004 року були 1,55 дол. США за кг., в 2006р. – 1,58 дол. США за кг. Ціна африканського чаю встановлюється на аукціоні в Момбасі (Кенія) і становить 1,55 (2004р.) і 1,72 дол. США за кг. В 2006р. Це трохи менше за ціну традиційного для України індійського і цейлонського чаю, тому чекати збільшення його імпорту не доводиться.

Україна є важливим експортером зерна, як продовольчого (пшениця), так і фуражного (ячменю). Країни Африки завжди імпортували зерно, особливо продовольче. Також багато зерна і зерно-продуктів завозиться до Африки як гуманітарна допомога найбіднішим країнами. Як підкреслюється Міжнародною радою із зерна загалом 2006/07 маркетинговий рік відзначався підвищенням котирувань зерна, особливо пшениці. Обсяги світової торгівлі пшеницею зросли на 3,6 млн. т порівняно з попереднім роком і досягнули 112 млн. т. Світова ціна пшениці зросла з 157 дол./т в 2004р. до 210 дол./т в 2006р., що вигідно для експортерів України. Позитивна і кон’юнктура ринку ячменю: ціна 1 т зросла з 99 до 148 дол., ціна на соняшникову олію навпаки, знизилася з 734 до 673 дол./т. Кон’юнктурні коливання зазвичай впливають на динаміку взаємної торгівлі, тому для українських постачальників важливо укладати довготермінові контракти, страхуючись від різних цікавих коливань, як це прийнято в міжнародній практиці. Але тут перешкодою є наявність численних посередників: пряма торгівля України з Африкою не перевищує 3% загального товарообороту.

Для ринків африканських країн характерні висока споживча місткість та надзвичайно диференційований попит, який відповідає нашим пропозиціям – від найпростішої побутової продукції до складної сучасної техніки. При цьому слід урахувати, що низький рівень життя африканське населення об’єктивно орієнтоване на споживання дешевих товарів середньої якості, потребу яких можуть забезпечити вітчизняні підприємства. Важливо і те, що африканські країни розглядатимуть купівлю товарів, послуг та технологій з України як додаткове джерело і одночасно конкурентну альтернативу імпорту із Заходу. Тим більше, що індустріально розвинуті держави, що загальмували розвиток потенційних конкурентів з цих країн, іноді стримують, навіть блокують продаж наукомістких товарів та технологій. Тому африканський ринок є перспективним плацдармом для нарощування та якісного наповнення структури українського експорту.

Негативними передумовами розвитку зовнішніх економічних зв’язків Африки є воєнні конфлікти між африканськими державами, ні перевороти. Африка має репутацію найбільш конфліктного регіону планети. Національні уряди не спроможні вирішити свої внутрішні проблеми, через те міжнародні організації, насамперед ООН, намагаються врегулювати гострі воєнні конфлікти. Кризовими регіонами є Західна Африка (Ліберія, Сьєра-Леоне) і особливо Східна Африка. Сомалі, Ефіопія, Еритрея, Судан – у всіх цих державах то сильніше, то слабше продовжують тліти вогнища конфліктів. Особливо небезпечне становище у суданському регіоні Дарфур, де 300 тисяч людей було вбито, а понад 2 млн. залишили свої домівки протягом трирічної війни. В Судані перебуває майже 10 тисяч військовиків ООН, які сприяють здійсненню мирної угоди між північною і південною частинами країни. Однак уряд Судану не дає згоди на розгортання додаткового контингенту ООН в кількості 17300 осіб. Майже 3 млн. осіб одержують міжнародну гуманітарну допомогу, але й самі гуманітарні працівники нерідко стають жертвами брутального насильства: дванадцятеро їх загинуло тільки за вересень – жовтень 2006р. На Африку припадає 30% загального числа біженців у світі і 5 млн. так званих внутрішніх переселенців.

Аналізуючи розвиток зовнішньої торгівлі України з країнами Африки, відзначимо, що темпи зростання торгівлі з цими країнами перевищують загальні темпи зростання експорту й імпорту України. Так. З 1996 по 2007 роки загально-товарний експорт України з країнами Африки зріс у 13,3 рази, а імпорт – 4,76 рази. Про обсяг і динаміку зовнішньої торгівлі з Африкою дає уявлення таблиця 1.

Таблиця 1 - Зовнішня торгівля товарами з країнами Африки, млн. дол. США*

* Розраховано за даними Держкомстату України.

Аналіз даних показує, що відбувається постійне зростання обсягів українського експорту в Африці і позитивне сальдо. Зростає також частка країн Африки в експорті країни, хоча в 2007р. вона зменшилась 0,52. Частка імпорту України з Африки досить стабільна і знаходиться в межах 1%. Позитивне сальдо в 2007 році досягло більше ніж 2 млрд дол. США, хоча загалом по зовнішній торгівлі товарами України воно було від’ємним (- ф,13 млрд дол.).

Головним торговим партнером України серед країни континенту виступають: за експортом – Єгипет, Нігерія, Алжир, Туніс, Марокко, за імпортом – Гвінея, Гана, Габон, ПАР, Кот-д’Івуар (табл.2).

Дані свідчать про деяку нестабільність як експортних поставок, так і імпортних закупівель товарів. За 2007р. зменшився експорт по явних найбільше торгових партнерів, але зріс до Беніну, Марокко, Гани. Малі, Сенегал. Імпорт помітно збільшивши Гани, Єгипту, Кот-д’Івуару. А Україна має негативне сальдо із Гвінею, Замбією, кот-д’Івуаром, Малаві, Зімбабве, Лесота, Маврикієм (табл. 2). З більшістю країн сальдо позитивне.

У товарній структурі експорту України до африканських країн переважає продукція металургії, зерно (ячмінь, пшениця), олія, автомобілі, вагони, дорожня техніка, медикаменти, комплектуючі до різноманітної техніки, в т.ч. військової, продукція ВПК. Також Україна об’єктивно здатна надавати країнам Африки різноманітні послуги і деякі з них уже надає: геологорозвідувальні роботи, послуги військово-технічного характеру, прокладання шляхів, різні види промислового будівництва.

Для українських товаровиробників, які мають певні труднощі в реалізації обробної промисловості, особливо важливим завданням є утвердження на сталих ринках збуту не сировини, а промислових виробів з високою часткою доданої вартості.

Таблиця 2 - Зовнішня торгівля України товарами з країнами Африки млн. дол. США

Таблиця 3 - Зовнішня торгівля України з країнами Африки

Активно розвиваються зв’язки із Лівією. Економічний потенціал лівійської Джаматрії визначається найперше вражаючими запасами нафти (до 20,5 млрд балерей). За цим показником Лівія посідає перше місце в Африці, що забезпечує до 98% валютних надходжень. Запаси газу становлять 46 трлн кубічних футів (3-місце на континенті. Є значні поклади залізних руд – 3,5 млрд т. (місткість заліза 55 – 70%), магнезійних, калійних солей, фосфатів та гіпсу).

Після призупинення дії санкцій ООН (у 1999р.) щодо Лівії з метою відновлення співпраці з Джаматрією докладають максимум зусиль Канада, Азійські, Європейські та Латиноамериканські країни, які вбачають у Лівії потужного перспективного торгово-економічного партнера. Лівія, у свою чергу сприяє розвитку такого співробітництва намагаючись позбутися негативного іміджу у світі, домогтися остаточного скасування санкції Ради Безпеки ООН, а також вивести країну на світовий технологічний рівень. Тим паче, що коштів для цього в країні достатньо. Отож і українським компаніям потрібно вклинитись у ці процеси і зайняти власну нішу на її ринку.

Дипломатичні відносини між Україною та Лівією було встановлено 17 березня 1992 року шляхом підписання відповідного протоколу у Києві Міністром закордонних справ України та Міністром фінансів Лівії, який перебував у нашій державі з офіційним візитом. З того часу між обома країнами періодично відбувався обмін візитами делегацій на різних рівнях, під час яких обговорювалися можливості налагодження та розвитку двосторонньої співпраці.

Прийняте у квітні 1999р. рішення Ради Безпеки ООН стосовно призупинення міжнародних санкцій проти Лівії відкрило шлях для активнішого розвитку українсько-лівійських відносин. У листопаді 1999р. було започатковано діяльність Посольства України в Лівії.

Важливим свідченням доброзичливого ставлення до України з боку Лівійського керівництва є поновлення роботи створеної до 1995р. спільної українсько-лівійської міжурядової комісії зі співробітництва. У рамках роботи комісії відбуваються засідання галузевих робочих груп, зокрема з питань промисловості, транспорту, будівництва та водного господарства, нафтогазового комплексу та геології, торгівлі та сільського господарства, науки, праці та охорони здоров’я.

Поступово розширюється договірно-правова


9-09-2015, 02:36