Застосування заходів з лібералізації торгівлі є, як правило, поступовим. Для впровадження взятих на себе зобов'язань надається певний період. Він є довшим для країн, що розвиваються.
Передбачуваність розвитку міжнародної торгівлі досягається двома шляхами: зв'язуванням тарифів по тарифних позиціях та забезпеченням прозорості національної торговельної політики.
Коли країни—Члени СОТ у результаті торговельних переговорів домовляються відкрити свої внутрішні ринки для іноземних товарів і послуг, то вони «зв'язують» себе відповідними зобов'язаннями. Передусім це стосується, звичайно, рівня імпортних тарифів по тарифних позиціях. Зв'язування тарифу означає, що країна, яка взяла на себе таке зобов'язання, повинна:
- не підвищувати ставку тарифу вище «зв'язаного» рівня;
- протягом певного терміну (для більшості країн він становить 5 років) поступово знизити ставку мита до мінімального узгодженого рівня.
Такі зобов'язання країни фіксуються в тарифних розкладах і є доступними для ознайомлення всіх Членів СОТ. Зрозуміло, що знання чинної максимальної ставки мита та розкладу її зниження робить торгівлю передбачуваною. Одним з позитивних моментів Уругвайського раунду з погляду реалізації принципу передбачуваності в торгівлі є підвищення питомої ваги зв'язаних тарифів. При цьому на сьогодні 100% тарифів на продукцію сільського господарства є зв'язаними.
Передбачуваності розвитку торговельних процесів сприяє й вимога прозорості національної торговельної політики. Така прозорість досягається як інформуванням відповідних структурних підрозділів СОТ про зміни в законодавстві та намірах застосування певних інструментів торговельної політики, оприлюдненням відповідних нормативних актів у засобах масової інформації, так і шляхом застосування механізму огляду торговельної політики. Вимоги прозорості торговельних заходів записані в усіх секторальних угодах СОТ: Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (Стаття X — Публікація та застосування правил торгівлі); Генеральній угоді про торгівлю послугами (Стаття III — Прозорість); Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Стаття 63 — Відкритість).
Принцип справедливої конкуренції не можна в буквальному розумінні цього слова підтвердити якимось одним з положень угод СОТ. Проте сукупність цих угод саме й спрямована на створення умов для справедливої конкуренції. Це і положення щодо режиму найбільшого сприяння та національного режиму, й антидемпінгові процедури та заходи, і положення про субсидії та компенсаційні заходи тощо. СОТ не слід сприймати як інститут, єдиною метою якого є вільна торгівля. В розпорядженні країн залишається достатня кількість захисних заходів, але вони мають застосовуватися без порушення умов добросовісної конкуренції [1, с. 123].
Принцип сприяння розвитку та економічним реформам є найдискусійнішим в оцінці діяльності організації. З одного боку, справді, членство в СОТ надає можливості користування перевагами режиму найбільшого сприяння, системою розв'язання суперечок, що стимулює національний експорт та об'єктивно прискорює розуміння необхідності проведення серйозних економічних реформ. З іншого боку, лібералізація внутрішнього ринку та взяті країною зобов'язання ускладнюють, як правило, соціально-економічну, а часом і політичну ситуацію в країні, що унеможливлює здійснення необхідних реформ. Само по собі членство в СОТ не розв'язує проблеми розвитку та реформування економіки країни, а лише створює умови для використання урядами країн-членів потенційних переваг участі у міжнародній торговельній системі. Тому, характеризуючи принцип сприяння розвитку та економічним реформам, слід означити декілька суттєвих, на наш погляд, аспектів. По-перше, принципи, які кладуться в основу діяльності міжнародних організацій, є віддзеркаленням прагнень щодо досягнення цілей та організації діяльності з цією метою, а не конкретним результатом функціонування організації. З цього приводу доречно нагадати Марракеську декларацію від 15 квітня 1994 року, в якій міністри підтвердили що заснування Світової організації торгівлі «провіщає нову еру глобального економічного співробітництва, відображає широке бажання працювати в умовах більш справедливої і відкритої багатосторонньої системи на користь та добробут своїх народів». По-друге, принцип є дуже комплексним, таким, що включає фактично два процеси: проведення економічних реформ та економічний розвиток. А ці процеси не завжди є гармонійно взаємопов'язаними, тобто не всі економічні реформи (з різних причин) приводять до економічного зростання. Проте економічне зростання майже завжди є наслідком вдалих реформ. Тому слід погодитися, що участь у світовій торговельній системі, справді, сприяє реформуванню національних економік. Так, у Марракеській декларації від 15 квітня 1994 року міністри відзначали, що «під час переговорів у багатьох країнах, що розвиваються, та країнах, які в минулому мали планово-централізовану економіку, були впроваджені важливі заходи, спрямовані на реформування економіки та лібералізацію торгівлі» [5, с. 240].
Висновки
Дослідження внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку зовнішньої торгівлі України та експортної політики України, узагальнення світового досвіду лібералізації торговельних режимів дозволило сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування.
Світова організація торгівлі – це торгове майбутнє України у світі, який змінюється. Перехідний до ринкової системи процес протікає в умовах більш широкого і масштабного загальносвітового трансформаційного процесу – в напрямку створення глобальної економіки, яка базується на новітніх інформаційних технологіях та всеосяжній транснаціоналізації процесів виробництва й обміну. Залишатися осторонь цих процесів Україна не може.
На сьогодні перед Україною постала проблема, що полягає у певному протиріччі між необхідністю інтегруватися до світової економіки, з одного боку, та забезпеченням внутрішньої економічної стабілізації, захистом внутрішнього ринку, власного товаровиробника і національних інтересів, з іншого.
Система, на яку ми орієнтуємося – міжнародна торговельна система (ринкова), потребує демонополізації, появи дієвих власників, конкуренції, зміни психології населення, виробітки не тільки законодавчих основ, але й механізмів їх, реалізації. Членство в СОТ обов’язкова умова для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство за умов глобалізації міжнародних економічних відносин.
Вступивши до СОТ, Україна матиме можливість безпосередньо взяти участь у новому раунді багатосторонніх торговельних переговорів (“Раунді розвитку”) та відстоювати на цих переговорах власні національні інтереси при формуванні нових багатосторонніх правил торговельно-економічного регулювання.
Список використаних джерел
1. Карпенко С. В., Карпенко О.А. Міжнародна економіка. — К.: Університет "Україна", 2007. — 252с.
2. Козак Ю. Г. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 676 с.
3. Козик В. В., Панкова Л. А., Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини. — К.: Знання, 2004. — 408 с.
4. Липов В. В. Міжнародна економіка. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2005. — 408 с.
5. Міжнародна економіка / За ред. А. П. Румянцева. — К.: Знання, 2006. — 480 с.
6. Поручник А. М. Міжнародна економіка. — К.: КНЕУ, 2005. — 157 с.
9-09-2015, 01:50