Особливості переживання емоційних станів у чоловіків та жінок

При інтерпретації показників можна використовувати наступні орієнтовні оцінки тривожності: до 30 балів – низька тривожність; 31-44 – помірна тривожність; 45 і більше – висока тривожність.

Значні відхилення від рівня помірної тривожності вимагають особливої уваги, висока тривожність припускає схильність до появи стану тривоги у людини в ситуаціях оцінки його компетентності. В цьому випадку слід понизити суб'єктивну значущість ситуації і завдань і перенести акцент на осмислення діяльності і формування відчуття упевненості в успіху

За результатами дослідження групи пишеться висновок, що оцінює різні статі по рівню ситуативної і особової тривожності, крім того, виділяються особи, високо і низько тривожні.

ТЕСТ «САМООЦІНКА ПСИХІЧНИХ СТАНІВ» по Айзенку. Дана методика дозволяє виміряти показники таких емоційних станів: тривожність, фрустрацію, агресивність, ригідність.

Тривожність - переживання емоційного неблагополуччя, пов'язане з передчуттям небезпеки або невдачі. Будь-яка нестабільність, порушення звичного ходу подій може привести до розвитку тривожності.

Фрустрація (лат. frustratio - обман, невдача, марне очікування, розлад, руйнування (планів, задумів)) - психічний стан, що виникає в ситуації розчарування, нездійснення якої-небудь значущої для людини мети, потреби.

Виявляється в гнітючій напрузі, тривожності, відчутті безвихідності і відчаю. Виникає в ситуації, яка сприймається особистістю як невідворотна загроза досягненню значущої для неї мети, реалізації тій або іншої її потреби. Сила фрустрації залежить як від ступеня значущості дії, що блокується, так і від близькості його до наміченої мети. Реакцією на стан фрустрації можуть бути наступні основні типи дій: «відхід» від реальної ситуації в область фантазій, марень, мріянь; виникнення внутрішньої тенденції до агресивності, яка або затримується, проступаючи у вигляді дратівливості, або відкрито проривається у вигляді гніву; загальний «регрес» поведінки, тобто перехід до легших і примітивніших способів дії, часта зміна занять і ін. Як наслідок фрустрації нерідко спостерігається залишкова невпевненість в собі, а також фіксація способів дії, що застосовувалися в ситуації фрустрації.

Ригідність(від латин. rigidus - жорсткий, твердий) – утрудненість, аж до повної нездатності, в зміні наміченої суб'єктом програми діяльності в умовах, що об'єктивно вимагають її перебудови. Виділяють когнітивну, афектну і мотиваційну ригідність. Когнітивна ригідність виявляється в труднощах перебудови сприйняття і уявлень в ситуації, що змінилася. Афектна ригідність виражається у відсталості афектних (емоційних) відгуків на об'єкти емоцій, що змінюються. Мотиваційна ригідність виявляється в тугоподвижній перебудові системи мотивів в обставинах, що вимагають від суб'єкта гнучкості і зміни характеру поведінки. Рівень ригідності, що проявляється суб'єктом, обумовлюється взаємодією його особистісних особливостей з характером середовища, включаючи ступінь складності завдання, що стоїть перед ним, його привабливості для нього, наявність небезпеки, монотонність стимуляції і так далі.

Агресивність (лат. aggressio - нападати) - стійка характеристика суб'єкта, схильність, що відображає його відношення до поведінки, метою якої є спричинення шкоди що оточує, або подібний афективний стан (гнів, злість). Хоча агресивність грала вирішальну роль в процесі еволюції людини, затверджується, що вона не властива людській істоті спочатку, що діти засвоюють моделі агресивної поведінки практично з моменту народження.

Причинами агресивності можуть виступати різного роду конфлікти, зокрема внутрішні, при цьому такі психологічні процеси як емпатія, ідентифікація, децентрація - стримують агресію, оскільки є ключем до розуміння інших і усвідомлення їх самостійної цінності.

Пропонується описати різні психічні стани. Якщо цей стан часто присутній, ставиться 2 бали, якщо цей стан буває, але зрідка, то ставиться 1 бал, якщо зовсім не підходить – 0 балів.

Процедура складається з чотирьох частин:

I. 1...10 питання - тривожність;

II. 11... 20 питання - фрустрація;

III. 21...29 питання - агресивність;

IV. 31...40 питання - ригідність.

Обробка результатів включає в себе: підрахунок суми балів по кожній частині питань; оцінку та інтерпретацію балів.

I. Тривожність: 0...7 – не тривожні; 8...14 балів – тривожність середня, допустимого рівня; 15...20 балів – дуже тривожний.

П. Фрустрація: 0...7 балів – не маєте високої самооцінки, стійкі до невдач, не боїтеся труднощів; 8...14 балів – середній рівень, фрустрація має місце; 15...20 балів – у вас низька самооцінка, ви уникаєте труднощів, боїтесь невдач, фрустровані.

III. Агресивність: 0...7 балів – ви спокійні, витримані; 8... 14 балів – середній рівень агресивності; 15...20 балів – ви агресивні, не витримані, є труднощі при спілкуванні та роботі з людьми.

IV. Ригідність: 0...7 балів – ригідності немає, легке переключення; 8...14 балів – середній рівень; 15...20 балів – сильно виражена ригідність, незмінність поведінки, переконань, поглядів, навіть якщо вони розходяться, не відповідають реальним обставинам, життю. Вам протипоказані зміна роботи, зміни в сім'ї.

МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ ОПЕРАТИВНОЇ ОЦІНКИ САМОПОЧУТТЯ, АКТИВНОСТІ ТА НАСТРОЮ. Методика направлена на діагностику таких важливих параметрів психічного стану людини як самопочуття, активність та настрій.

Самопочуття – система об’єктивних відчуттів, які свідчать про ту чи іншу міру фізіологічного та психологічного комфорту. Включає в себе як загальну якісну характеристику (хороше чи погане самопочуття), так і часткові переживання, локалізовані в різних частинах тіла.

Активність особистості — прагнення розширювати сферу своєї діяльності, здатність нести в собі потенціал енергії, сили, творчост.

Настрій — це загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус. Розрізняють позитивні настрої, які виявляються у бадьорості, та негативні, які пригнічують, демобілізують, викликають пасивність. Це такий загальний емоційний стан, який виразно не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв — найрізноманітніші: непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани тощо.

Методика складається з 30 пар протилежних характеристик, за якими досліджуваного просять оцінити свій стан. Кожна пара представляє собою шкалу, на якій досліджуваний відмічає ступінь вираження тії чи іншої характеристики свого стану.

При підрахунку крайня ступінь вираження негативного полюса парі оцінюється в 1 бал, а крайня ступінь вираження позитивного полюса пари в 7 балів. При цьому потрібно враховувати, що полюси шкал постійно змінюються, але позитивні стани завжди отримують високі бали, а негативні – низькі. Отримані бали групуються у відповідності з ключем в три категорії і підраховується кількість балів кожної з них.

Отримані результати по кожній категорії діляться на 10. Середній рівень шкали – від 4 до 5,5. Оцінки, що перевищують 5,5 балів, говорять про сприятливий стан досліджуваного, оцінки нижче 4 балів, свідчать про зворотнє.

2.2 Результати дослідження переживання емоційних станів у жінок та чоловіків

Після закінчення дослідження були підраховані та звірені з ключем правильні відповіді. Результати досліджень переживання емоційних станів у чоловіків і жінок приведені в таблицях 2.1, 2.2, 2.3.

Таблиця 2.1

Результати за методикою дослідження тривожності Спілбергера

Таким чином, виявлено, що реактивна тривожність на низькому рівні переважає у жінок, на високому - у чоловіків, тобто у жінок менше проявляється реактивна, ситуативна, тривожність, нормальний рівень притаманний більшості досліджуваних, в однаковій мірі. Особистісна тривожність на високому рівні також більш притаманна чоловічій статі ніж жіночій, а на середньому рівні переважає у жінок.

Таблиця 2.2

Результати за методикою оперативної оцінки самопочуття, активності, настрою

Отже, сприятливе самопочуття переважає у більшості чоловіків (73%), нормальне самопочуття більше характерне для жінок (47%); сприятлива активність навпаки, переважає у жінок (20%), нормальний рівень представлений у жінок та чоловіків майже однаково. Третя складова – настрій – представлена майже однаково у представників обох статей на всіх рівнях.

Таблиця 2.3

Результати за методикою самооцінки психічних станів Айзенка

За результатами даної методики можна зробити наступні висновки: високий рівень тривожності у жінок відсутній, а у чоловіків складає 7%, тобто чоловіки більш тривожні, більшість представників обох статей мають середній рівень тривожності. За шкалою фрустрації чоловіки мають більш високу самооцінку, стійкі до невдач, не бояться труднощів; більшість чоловіків і жінок мають середній рівень фрустрації; низький рівень переважає у жінок. Стосовно агресивності, то у жінок вона на високому рівні відсутня, а на середньому рівні переважає ніж у чоловіків, тобто на високому рівні чоловіки більше агресивні. Ригідність на середньому рівні представлена однаково в обох статях (67%); на низькому рівні, тобто ригідність відсутня, характерне легке переключення, знаходиться більше жінок (33%), сильно виражена ригідність присутня тільки у чоловіків (13%).

Висновки до другого розділу

Отже, тривожність, як стан нервово-психічної напруги є схильністю індивіда до переживання тривоги і багато в чому обумовлює його поведінку. Певний рівень тривожності - природна і обов'язкова особливість активної діяльності особи. У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності - так звана корисна тривожність.

У психології розрізняють тривожність як емоційний стан (ситуативна тривожність) і як стійку межу (особистісна тривожність). В цілому тривожність є суб'єктивним проявом неблагополуччя особи.

Основними чинниками, що впливають на рівень тривожності, виступають внутрішні індивідуально-психологічні і зовнішні соціально-психологічні чинники. До внутрішніх чинників відносяться високий рівень нейротизму і особистісної тривожності, неузгодження в мотиваційній сфері. До зовнішніх чинників відносяться недоліки організаційної структури і негативний психологічний клімат в колективі.

Також, в житті людини присутні і інші емоційні стани, а саме агресивність, фрустрація, ригідність, які впливають на її активність, життєдіяльність. Деякі вчені вважають, що ці емоційні стани не однаково переживаються в представників різних статей, що вони відрізняються.

Саме з цією метою були підібрані методики за допомогою яких, в емпіричному дослідженні виявлена різниця в переживанні емоційних станів у чоловіків та жінок.

Так, з результатів методик можна сказати, що тривожність, як ситуативна (реактивна), так і особистісна більше притаманна чоловікам. Фрустрація також переважає у чоловіків, тобто вони мають більш високу самооцінку, стійкі до невдач, не бояться труднощів. Що стосовно агресивності, то вона також більше характерна для чоловіків, така ж ситуація виявлена і з ригідністю, тобто у жінок легше переключення, відсутнє застрявання. Сприятливе самопочуття переважає у чоловіків, а сприятливий рівень активності притаманний більше жінкам. Настрій представлений майже однаково у представників обох статей.

Загальні висновки

Як зазначалося раніше, людина, взаємодіючи з навколишнім середовищем та іншими людьми, якимось чином відноситься до них та переживає те, що з нею відбувається. Переживання цього відношення складає сферу емоцій та почуттів. Емоції як переживання завжди носять глибокий характер, тому будь-яке відношення набуває емоційного характеру.

По силі та тривалості емоційних переживань часто виділяють декілька видів емоцій, які і утворюють в сукупності емоційну сферу особистості. Власне емоції, або емоції, у вузькому сенсі слова носять ситуативний характер в протилежність відчуттям, які є стійкішими емоційними станами. У цьому сенсі емоції - це стани переживання якого-небудь відчуття. Надзвичайно сильні і відносно короткочасні емоції, що супроводжуються різко вираженими руховими і вісцелярними проявами, називають афектами. Часто вони характеризуються значними змінами свідомості, порушенням контролю за діями.

Відчуття розуміються як найбільш стійкі емоційні стани. Вони відображають відношення людини до об'єкту його стабільних потреб. Тому вони характеризуються стійкістю, тривалістю, часто вимірюваною місяцями і роками життя. На думку багатьох психологів, саме відчуття людини відображають будову його особи, виявляючи його спрямованість і установки. Відчуття організовуються навколо певних сфер діяльності. Такі відчуття зазвичай називаються наочними відчуттями і підрозділяються на інтелектуальні, естетичні, етичні (моральні).

Особливий вид стійких відчуттів утворює пристрасті. Пристрасть - це стійке глибоке і сильне відчуття, що визначає спрямованість думок і вчинків людини, яке захоплює всю її дійсність.

Загальний емоційний стан, що забарвлює відчуття впродовж тривалого відрізку часу, - настрій. Настрій відрізняється від інших видів емоцій двома особливостями: воно не наочне, а особистісне; воно не прив’язане до якої-небудь часткової події, а є розвиненим, загальним станом.

Особливу форму переживання відчуттів, по своїм психологічним характеристикам близьку до афекту, а по тривалості що наближається до настрою, представляють стресові стани, або емоційний стрес. Як різновиди або компоненти емоційного стресу можуть розглядатись тривожність, страх, фрустрація, криза та ін. Концепція стресу виникла і розвивалася у зв'язку з дослідженнями загальних закономірностей процесу адаптації. Вважається, що ті або інші умови викликають емоційну напругу унаслідок не відповідності або адаптаційних механізмів, що сформувалися в процесі індивідуального розвитку на базі певних генетичних посилок. В результаті порушення взаємодії в системі людина – середовище виникає або посилюється тривога, яку в цьому випадку розглядують як механізм реалізації психічного стресу.

Як виявилось, чи не одним з головних питань в даній тематиці є питання про диференціацію переживань емоційних станів в представників різної статі. Теоретичний та практичний аналіз даного питання підтвердив гіпотезу про достатньо велику різницю в переживанні різних станів. В деяких емоційних станах мають перевагу в переживанні чоловіки, в деяких – жінки. Це зумовлено передусім віковими та соціальними особливостями

Література

1) Адлер А. Понять природу человека / Пер. Е.А.Цыпина. – СПб.: «Академический проект», 1997, 256 с.

2) Айзенк Х. Психологические теории тревожности: В кн. Тревога и тревожность / Под ред.В.М. Астапова. - СПб.:Питер, 2001. - С. 224-247.

3) Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – СПб.: Питер, 2001, 288 с.

4) Астапов В.М. Функциональный подход к изучению состояния тревоги // Тревога и тревожность. – СПб.: Питер, 2001, 156 – 165 с.

5) Астахов Р.Л. Тревожность как фактор трансформации личности подростков // Психология ХХI века: Тезисы Межд. Научно-практической студенческой конференции СПб, 2000, - С. 160-168.

6) Бодалев А. Восприятие человека человеком. - Л., 1965.

7) Божович Л.И. Проблемы формирования личности. – М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995,

8) Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. – СПб.: Питер, 2006, 528 с.

9) Василюк Ф.Е. Психология переживания: Анализ преодоления психических ситуаций. - М.: Изд-во МГУ, 1980.

10) Додонов, Эмоции как ценность. 1978.

11) Изард К.Э. Психология эмоций. - СПб.: Питер, 1999.

12) Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. - СПб. - Питер,2004. - С. 159-161.

13) Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. - М.: Наука, 1983.

14) Краткий психологический словарь / Под общ. Ред. А. Петровского, М. Ярошевского. - М., 1985.

15) Кудрявцева Н. Тревога как социальная болезнь // Химия и жизнь. - 2004. - №11. - С. 10-14.

16) Кьеркегор С. Страх и трепет // Тревога и тревожность. – СПб.: Питер, 2001, 7 – 17 с.

17) Левитов Д. Психическое состояние беспокойства, тревоги // Вопросы психологии. - 1996. - №1.

18) Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. – М.: Просвещение, 1964, 344 с.

19) Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М.: Политиздат, 1975, 304 с.

20) Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 1999, 688 с.

21) Мэй Р. Краткое изложение и синтез теорий тревожности // Тревога и тревожность. – СПб.: Питер, 2001, 215 – 223 с.

22) Мэй Р. Краткое изложение и синтез теорий тревожности: В кн.: Тревога и тревожность/Под ред. В.М. Астапова. - СПб.:Питер, 2001. - С. 215-221.

23) Наенко Н. Психологические исследования индивидуальных различий. - М., 1976.

24) Немчин Т.А. Состояния нервно-психического напряжения. - Л, 1988.

25) Новейший психологический словарь / В.Б.Шапарь, В.Е.Россоха; под общ. ред. В.Б.Шапаря. – Ростов н/Д.: Феникс, 2006, 808 с.

26) Прихожан А.М. Причины, профилактика и преодоление тревожности. // Психологическая наука и профилактика, 1998, №2, с.11-17.

27) Прихожан А.М. Тревожность у детей и подростков: психологическая природа и возрастная динамика. - М.: «МОДЭК», 2000.

28) Психологический словарь / Под ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. – М.: Астрель: АСТ: Транзиткнига, 2006, 479 с.

29) Психология личности. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982, 288 с.

30) Психология эмоций. Тексты / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер и В. Вилюнас

31) Психология эмоций и мотиваций / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер. 2003.

32) Реан А.А. Психология и психодиагностика личности. Теория, методы исследования, практикум. – СПб.: Прайм – ЕВРОЗНАК, 2006, 255 с.

33) Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2006, с.713

34) Спилбергер Ч.Д. Концептуальные и методологические проблемы исследования тревоги // Стресс и тревога в спорте. – М.: Физкультура и спорт, 1983, 12 – 24 с.

35) Тревога и тревожность / Сост. и общ. ред. В.М. Астапова. – СПб.: Питер, 2001, 256 с.

36) Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции 16-35. – СПб.: Алетейя, 2000, 499 с.

37) Фрейд З. Запрещение, симптом и страх // Тревога и тревожность. – СПб.: Питер, 2001, 18-22 с.

38) Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. - М.: Айрис – пресс, 2004, 607 с.

39) Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – СПб.: Питер, 2007, 607 с.