Підкреслюється значення руху очей у формуванні зорових образів. Розрізнюють два функціонально різні рухи очей: 1 – макрорухи, якими забезпечується зміна точок фіксації погляду при розгляданні нерухомих об‘єктів; ці рухи носять, як правило, характер стрибків; 2 – мікрорухи, довільні рухи в процесі фіксації нерухомих об‘єктів, серед яких: а) дрейф, неупорядкований і відносно повільний рух окових осей, при якому зафіксована точка залишається всередині; б) тремор, високочастотні, маленькі за амплітудою коливальні рухи осей очей; в) мікросакади, маленькі, довільні стрибки, які виконують в основному корекційну функцію.
В. Н. Пушкін (1967) використовував кінозйомку очей, щоб вивчати участь погляду у вирішенні шахових задач. Рухи очей виявились незалежними від установки: 1- знайти рішення (погляд фіксується в основному на „функціонально значущих пунктах” позиції і мають великі райони дошки, куди погляд взагалі не направляється), 2 – оцінити, чия позиція сильніша (точки фіксації погляду розподіляються по всій дошці; кожний фрагмент позиції, який привертає його увагу, шахіст розглядає приблизно чверть секунди).
Є спостереження про ранні прояви сенсорних асиметрій. У новонароджених та малюків (5 тижнів) у відповідь на звуки відмічена більша активація лівого, а у відповідь на спалах світла – правої півкулі мозку. Викликані потенціали (ВП) на шум і музикальні звуки виражені здебільшого у правій півкулі. Активність правих кінцівок (особливо руки) у немовлят (26 – 33 тижні) зменшувалась при мовленнєвих впливах більше, ніж при музикальних. При прослуховуванні музики збільшується серцебиття в новонароджених, і в сприйманні музики домінує більше ліве вухо. [46]
При дихотомічній пред’яві числових, одиночних пар слів діти 5½, 7½, 9½ і 11½ років починали повторювати ті з них, які були пред‘явлені на праве вухо. З віком збільшується домінування правого вуха за числом вірно повторених стимулів, а ліве вухо домінує у сприйнятті побутових звуків тільки у дітей 11½ років. При порівнянні дітей 7 – 11 років (здорових та глухих) виявилось менше праворуких серед дітей з глухотою, більшість з них однаково добре оволоділи правою та лівою рукою. [43]
Вивчаючи у дітей 6 – 7 і 11 – 13 років ВП при тахістоскопічній пред‘яві 4 контурних зображень, які мали певні схожі риси, Д. А. Фарбер і Т. Г. Бєтєльова прийшли до висновку, що два різних типи пізнання, які притаманні здоровій людині, формуються в онтогенезі неодночасно: „притаманні правій півкулі механізми повного структурного впізнання зображення формуються в період від моменту народження до 5 – 6 - річного віку. Класифікаційний метод впізнання зображень, який реалізується в лівій півкулі мозку дорослої людини, формується протягом онтогенезу значно більш тривалий час” – у віці 14 – 16 років.
Розглянемо особливості дотику, як одного з видів сенсорної асиметрії. Дотик охоплює всі види шкіряної чутливості – відчуття давлення, дотики, вібрації. Воно тісно пов‘язане з іншими (відмінними в шкірі й пов‘язаними з нею структурах) формами чутливості: пропріоцепцією, терморецепцією, чутливістю до болі.
Пропріоцепція – здатність людини усвідомлювати положення кінцівок відносно одна одної, рухів суглобів і виявляти опір кожному своєму рухові. Її називають ще глибокою чутливістю, так як велика кількість пропріорецепторів розташована не на поверхні, а у м‘язах, сухожиллях, суглобах.
Температурна чутливість володіє двома об‘єктивно та суб‘єктивно виявленими ознаками – відчуттям холоду та тепла. В шкірі є спеціальні холодові та теплові точки і рецептори – не тільки сенсори для відчуття температури, але й приймаючі участь в терморегуляції організму.
Розділяють соматичну та вісцеральну біль. Соматична біль, що виникає в шкірі, називається поверховою. Якщо вона знаходиться у м‘язах, то це називається глибокою біллю. До останньої відноситься й головна біль – сама найчастіша форма болю, яку тільки відчуває людина. [54]
Глибока чутливість, дотик і в якійсь мірі шкіряна терморецепція, за
Р. Шмідтом, дозволяє людині збудувати трьохмірний світ дотику, головним джерелом інформації про який служить рука, коли вона ворушиться, торкаючись до предметів і мацаючи їх. Наші просторові уявлення формуються головним чином зоровими сприйняттями, але багато властивостей зовнішнього світу доступні переважно або цілком тактильному вивченню. Автор говорить про такі якості, як рідкий, клейкий, твердий, еластичний, м‘який, жорсткий, гладкий, шорсткий, бархатний та ін. Ці якості погано або зовсім не розрізнюються при пасивному торканні до них: якщо покласти предмет на нерухому руку або руку на предмет. Перевага активного торкання рукою до предмету над нерухомою частково пояснюється активацією значно більшої кількості шкіряних рецепторів, які переважно або повністю уникають адаптації. При рухах руки в упізнаванні форми і поверхні предметів вносить свою часткову долю пропріоцепція.
Дотик є бігантичним. На противагу бінокулярному зоровому та бінаурального слухового образу створення єдиного дворучного образу утруднено. Досліджувані говорять про боротьбу двох одноразово створюваних образах від право ї та лівої фігури, що щупаються , начебто роздвоюванні фігури з розпадом на дві частини. Права рука характеризується більш високою розподільною чутливістю в пізнанні предметів і просторово – часових властивостей торканих предметів. Але розподільну властивість правої руки збільшує статистичне напруження лівої руки чи її часткове динамічне напруження. [10]
При мацанні двома руками 80 % досліджуваних відмічають суб‘єктивну важкість у сприйнятті лівою рукою, наче права рука подавляла своєю діяльністю діяльність лівої. Неправильне уявлення складається частіше за рахунок лівої руки. Досліджувані казали, що ліва рука гірше запам‘ятовувала, як тільки переставала торкатись фігури. Таким чином, неправильне уявлення про предмет за рахунок правої руки склалось у 20 % досліджених.
Рука як орган дотикового сприйняття ближче до ока, ніж до шкіри в цілому. Існують дані про відмінності правої та лівої руки в гостроті, швидкості дотикового розпізнавання різних предметів. Однак ці дані не однозначні. Час розпізнавання об‘єктів на дотик лівою рукою являється коротшим, ніж правою, сприйняття фігур лівою рукою більш точне. У дорослих і підлітків ліва рука володіє більш високими властивостями у тактильному сприйнятті форми; при локальному ураженні лівої півкулі мозку просторовий поріг тактильної здатності до розрізнювання зростає в обох руках, тактильне сприйняття порушується тільки на правій руці, при уражені правого – просторовий поріг зростає на обох руках, тактильне сприйняття також форми порушується також на обох руках. [9]
Є свідчення про різну ефективність дотику, точності тактильного сприйняття предметів, відтворювання поз, рухів пальців будь – якої з рук в залежності від того, в якому – правому чи лівому – просторі вони здійснюються. Такі дані були отримані в експериментах за участю дітей – правшей 3 – 5 і 8 років.
Чутливість не рівномірна: больова, вібраційна, температурна на лівій руці вона вище, ніж на правій. Різною є й електродермальна активність, що регіструється одночасно з обох рук в момент виконання суб‘єктом різних завдань, однак інтерпретація цих даних складна. Слова і букви при читанні за системою Байля краще сприймаються вказівним пальцем лівої руки сліпих від народження або з дитинства. Здорові діти 10 – 11 років правою рукою краще розпізнають букви, лівою – фігури, а глухі діти того ж віку, точніше розпізнають лівою – букви, а правою – фігури.
Кінестетична чутливість переважає в дотиковому комплексі правої, тактильна – лівої руки. Найбільша кількість „моментів руху” при ощупуванні припадає на вказівні пальці обох рук. При першому ощупуванні правою рукою „моментів руху” вказівного пальця більше в 4 рази, ніж мізинця, і в 3 рази більше, ніж безіменного. Менша кількість „моментів руху” припадає на середній палець. Вказівний і середній пальці завжди діють разом, їм належить ведуча роль в дворучному мацанні плоских предметів. Мізинець багато рухів робить в повітрі, навколо контуру. Пальці правої руки в ощупування більш активні. При одночасному мацанні пари беззмістовних фігур обома руками вони краще впізнаються лівою рукою вже дітьми 6 років. [48]
Привертає увагу вчених і сенсорна асиметрія нюху. Нюх у людини являється одним із засобів просторового орієнтування в навколишньому середовищі. За Б. Г. Ананьєвим (1955), просторова локалізація запаху з алежить від взаємодії нервових процесів в обох півкулях; для кращої просторової орієнтації необхідна помірна різниця сигналів, що збуджують різні частини мозкового кінця аналізатора і тому асиметрія нюху може розглядатись як необхідна умова просторово – нюхової відмінності.
Дириничні відчуття характеризуються більшою точністю і швидкістю, ніж монориничні. Права і ліва половини носу відрізняються за гостротою нюху. Більша чутливість лівої сторони носу до запахів встановлена у 71 % дорослих, правої – у 13 % і однакова чутливість – у 16 % ; у дітей такі ж цифрові показники дорівнюють відповідно 35, 30 і 35 % ; асиметрія нюху в дорослих у порівнянні з дітьми зростає, як видно, вдвоє. Таким чином, встановлений С. Ф. Гамаюновим (1928) факт домінування лівої сторони носу в гостроті нюху пояснюється частим скривленням носової перегородки: пряма перегородка зустрічається у 90 % дітей і не виявляється зовсім у людей віком після 30 – 40 років. Але автор не ставить питання про те, яка природа подібного „нормального” масового скривлення носової перегородки і чому більша гострота нюху на лівій половині носу має місце не тільки при скривленні перегородки, а й при прямій. [54]
Роботи в області вивчення сенсорних асиметрій смаку, дозволили говорити про наступні дані. Розрізнюють кислі, солодкі, солоні, гіркі смакові відчуття. Смакова чутливість може бути різною в здорових людей в залежності від віку, статі, психофізіологічного стану. В патології можливі кількісні порушення смаку (підвищення – гіпергеузія, пониження – гіпогеузія, відсутність - агеузія) і якісні відмінності – спотворення смаку, неприємні смакові відчуття, порушення впізнання смакових якостей і смакові галюцинації. Смакові галюцинації, поєднані з нюховими обманами, нерідко зустрічаються і хворих з ураженням скроневих відділів правої півкулі мозку. [22]
Різні ділянки язика мають неоднакову чутливість не тільки до різних, але й тих самих смакових подразників. Рецептори для солодкого і солоного розташовані головним чином на кінчику язика, рецептори для кислого – в основному на бокових поверхнях, рецептори для гіркого – в області основи язика і м‘якого піднебіння.
Так, поступово, ми дійшли до питання психічної асиметрії. Виявлення цієї асиметрії більш складне ніж моторної та сенсорної. Психічна асиметрія мається на увазі в двох планах. В першому вона являє собою нерівність функцій півкуль мозку в формуванні цілісності нервово – психічної діяльності. Моторні й сенсорні асиметрії невід‘ємно взаємодіють з психічними, прикладам того можуть бути слова В. Д. Глезера (1985, монографія „Зір і мислення”): „любий, навіть самий елементарний акт зору, слід розглядати як акт мислення”.
Психічні процеси, які залежать від правої півкулі, по суті включають в себе сенсорні асиметрії. В цілому вони можуть називатись як психосенсорні процеси. Вони складають основу для одного з головних видів пізнання людини – пізнання за допомогою органів чуття з формуванням чуттєвих образів зовнішнього світу і самого себе. Таке пізнання можливе лише при безпосередньому контакті об‘єкта пізнання з органами чуття. Такому пізнанню досяжне тільки те, що є зараз (в даний момент) і тут (в реальному даному просторі). Образи, які постійно формуються усвідомлюються, зіставляються з образами минулого сприйняття й таким чином ідентифікуються об‘єкти зовнішнього світу і особистого „Я” суб‘єкту.
Психічні процеси, що залежать від лівої півкулі, тісно співвідносяться з руховими асиметріями. Тут вже диференціюються психомоторні процеси. [24]
Найбільше високоорганізованим видом психомоторної діяльності є процес формування мови, особистої активної мови суб‘єкта. Тільки на основі мови стало можливим формування принципово нового – абстрактного пізнання. Це означає, що людина отримує здатність пізнавати те, чого немає тут і зараз, чого вона в минулому ніколи не бачила, не чула і не торкалась: вона отримує здатність прилучитися до загальнолюдського досвіду, який був зібраний всіма минулими поколіннями людства.
Психосенсорна сфера або чуттєве пізнання скоріше максимально індивідуалізовані; одну й ту ж саму ситуацію дві людини сприймають з помітно різними відтінками, що виявляються і сиюхвилинним станом, і минулим досвідом сприйняття кожною з них. Психомоторна сфера і абстрактне пізнання, напроти, повинні бути скоріше уніфіцированими: завдяки цій другій стороні психіки одна людина спілкується з іншою, розуміє її. Така відмінність між чуттєвим і абстрактним пізнанням особливо виразне, як можна думати на основі клінічних спостережень у більшості людей. В клініці локальних уражень мозку виявилися подробиці, які можуть бути інтерпретовані як свідчення про несхожість психіки деяких лівшей і правшей. [15]
Другий план виявлення психічної асиметрії й особливо аналізу її сутності, більш адекватний, ніж перший, і мабуть, більш перспективний. Під психічною асиметрією тут розуміється порушення симетрії саме психічних процесів – психосенсорних і психомоторних або чуттєвого і абстрактного пізнання. Якщо вже в першому представленому плані вони виглядають різними по тому, що перші залежать від функціонування правої, а другі – лівої півкулі мозку, то у другому плані вони стають різними (аж до протилежності один одному) за часом їй формування. Психосенсорні процеси формуються в даний проміжок часу при постійному зіставленні чуттєвих образів, що надходять зараз з тими, якими суб‘єкт сприймав в минулому. Розвиток психомоторних процесів представляється таким, який проходить в даний період часу, так що їх завершення можливе тільки в майбутньому часі.
Можна припустити, що психосенсорні й психомоторні процеси дзеркально – симетричні або енантіоморфні. Але дзеркально – симетричні вони за часом їх становлення: обидва ряди психічних процесів реалізуються в даний час (перші відбуваються майже повністю, а інші лише починають), але з оберненістю в протилежні часи – минуле і майбутнє ( вже здійснені образи сприйняття виявляються в минулому часі, ще не здійснені частини психомоторної діяльності можуть закінчуватись в майбутньому часі).
1.5 Індивідуальні профілі
Існування моторних, сенсорних та психологічних асиметрій обумовлює виникнення індивідуального профілю. Під індивідуальним профілем асиметрії мається на увазі притаманні тільки кожному даному суб‘єкту сполучення моторних, сенсорних психічних асиметрій – симетрій. Логічно виправдано очікування трьох профілів: правого, змішаного, лівого. Перший – поєднання тільки правих, другий – лівих, правих асиметрій і симетрій, третій – тільки лівих асиметрій органів рухів і чуттів. Але реальна дійсність складніша. Для більшості людей характерні праві асиметрії рук, ніг, зору, слуху і домінування лівих частей органів нюху, дотику, смаку, ліве вухо домінує в сприйнятті музичних звуків, ліва півкуля домінує в функціях забезпечення мови і основаних на ній психічних процесах. Тому цей найбільш поширений серед людської популяції профіль асиметрії слід було б відзначити як змішаний. Однак він поки ще зазначається як правий, на основі того, що для таких людей характерні праві асиметрії органів руху, слуху і зору. Як змішаний, зазначається профіль асиметрії тієї людини, у якої праві асиметрії одних з наведених вище органів сполучаються з лівою асиметрією або симетрією інших. Скажімо, праворукість сполучається з лівою асиметрією слуху в сприйманні мовленевих стимулів. Лівий профіль має бути протилежним правому в усьому, але він ледве існує в людській популяції серед здорових людей. [52]
Дані про становлення не тільки моторних, але й сенсорних та психічних асиметрій та їх поєднаннях – індивідуальних профілях асиметрій в онтогенезі залишаються несистематизованими.
1.6 Емоційна сфера
Істотними виявилися дані вчених при вивченні особливостей емоційної сфери. Одне з найперших систематичних вивчень зв‘язку „рукості” з особливостями емоційно – особистісної сфери (рисами темпераменту) було проведено психологами Мічиганського університету (1981). Була обстежена велика кількість здорових людей (1153 людини, з яких 119 - ліворукі) двох вікових груп: від 18 до 30 років та від 40 до 70 років. Порівнювались показники „рукості” з показниками темпераменту, які проявляються в емоційно – особистісних характеристиках. „Рукість ” визначалась за допомогою показника інвертируванності письма; для визначення рис темпераменту використовувалися опитувальники EASI та Г. Айзенка. В першій віковій групі було виявлено достовірне домінування в ліворуких чоловіків показників по факторам „загальна емоційність”, „страх” (боязкість) та „гнів” (емоційна нестриманість), а також зниження рівня самоконтролю та наявність ознак соціальної дезадаптації. Серед жінок першої вікової групи у ліворуких була виявлена більша емоційність у порівнянні з праворукими. В другій віковій групі у чоловіків відмінності були відсутніми, а у ліворуких жінок відмічалась велика екстраверерсія (за Айзенком). Зникнення кореляції між „рукістю” та особливостями темпераменту з віком автори пояснюють поступовістю
9-09-2015, 19:21