В основі висновків про різність асиметрії у чоловіків та жінок, висувають роль еволюційних факторів. Чоловіки в еволюції виконували роль мисливців та ватажків, й перевагу мали ті з них, хто мав гарні зорово – просторові здібності. Жінки ж постійно користувались навичками, пов‘язаними з вихованням дітей та використанням мови як способу спілкування. [6]

Більш переконливою є концепція В. А. Геодакяна (1983) про диференціації статей як „ вигідна форма інформаційного контакту з середовищем”. Мова йде про спеціалізації „за двома основним головним альтернативним аспектам еволюції”. Перший – генетичний аспект (передача інформації з покоління до покоління), забезпечує зберігання. Другий – екологічний аспект (отримання інформації з середовища), забезпечує зміни. Задачу зберігання генетичної інформації забезпечує більше жіноча стать, а зміни – чоловіча. Еволюційна стійкість людської популяції зростає за рахунок підсистем, „спеціалізованих по консервативним та оперативним тенденціям”. Таким чином, оскільки асиметрія функцій півкуль являється фундаментальною властивістю головного мозку, який обумовлює формування свідомості людини, то у проявленні цих асиметрій щось має відповідати консервативним (для жінок) та оперативним (для чоловіків) тенденціям у підтриманні еволюційної стійкості людської популяції. [47]

Розділ ІІ. Методи оцінки функціональних асиметрій людини

2.1 Методи тестування, проб та опитувальників

За даними різних авторів, доля лівшей коливається від 1 до 30 %, найбільш частіше наводяться цифри 3 – 7 %, до того ж далеко не у всіх вчених серед неправоруких виявляються амбідекстри. Для визначення переважаючої руки застосовуються опитувальники, які містять питання про використання лівої або правої руки у побуті, навчанні, в ігровій та трудовій діяльності. Іноді досліджуваним пропонується продемонструвати ту чи іншу дію, вказану в запитаннях, тобто усний звіт доповнюється експериментальними пробами. Великий розброс результатів при виявлені серед популяції долі неправоруких пояснюється тим, що різні автори використовують неоднакові підбори питань, тестів, а також варіюють їх число в дослідженні. Крім того, існує невпевненість в тому, кого вважати лівшею. Деякі автори виділяють „абсолютних лівшей”, „переучених лівшей”, „прихованих”, „парціальних” і т. і., базуючись на різних морфологічних ознаках, даних експериментальних проб та опитувальників. [14]

Низка вчених в більшій мірі покладаються на тести. Обстеження рукості, яка виявляється тільки за допомогою опитувальника, виявляють меншу кількість лівшей і більше – амбідекстрів у порівнянні з результатами аналогічного обстеження за допомогою тестів.

Пропонуючи опитувальник, експериментатор звертається до самооцінки досліджуваних, яка не завжди відповідає дійсності і може привести до помилкових висновків. Показано, що серед тих, хто вважає себе правшами багато лівшей і амбудекстрів. При цьому чоловіки частіше оцінюють себе як ліворуких. [48]

Іншим недоліком опитувальників є те, що їх структура сприяє автоматизації відповідей і призводить до повторів. Лиши опитувальники Crovitz і Zener мають таку послідовність питань, де чергуються дії домінантної та недомінантної руки. Наведемо приклад декількох типових запитань, які пропонуються авторами для оцінки функціональної асиметрії мозку:

Це являється причиною меншого числа лівшей в амбідекстрів, які виявляється за допомогою опитувальників. [49]

Проби мають ту перевагу, що наглядно демонструють домінування лівої та правої сторони в конкретному завданні. Однак велика кількість проб, які використовуються експериментаторами, свідчать про недовіру до них. Дійсно, процент правшества і лівшества, отриманих за допомогою різних проб, змінюється в дуже широкому діапазоні. Наприклад, проба „зчеплення пальців рук” виявляє 56 % лівосторонніх значень, тоді як пишуть своє ім‘я лівою рукою в 7,4 % випадків. [34]

Цікаво відмітити, що кореляція між результатами різних проб у лівшей і правшей різна. Так за даними Є. В. Гурової, сполучення лівої пози Наполеона з лівим типом аплодування виявлено в 73,4 % всіх випадків. Сполучення такої пози Наполеона з більш широким нігтьовим ложем лівого мізинця виявляється в 73 %.

S. Tapley і M. Bryden виявили, що коефіцієнт кореляції між показниками руки, якій надають більшу перевагу, що виявляється за допомогою опитувальників, і показниками в тесті на розміщення точок в центрах багатьох маленьких кружечків в цілому для групи дорівнює 0,75. Але коефіцієнт кореляції, виявлений для лівшей і правшей окремо дуже невеликий. Автори припустили, що показники рукості, що виявляються за допомогою опитувальників і тестів на мануальну діяльність, обумовлені різними факторами.

Дійсно, ряд тестів виявляє морфологічні відмінності в будові парних органів, тоді як інші направлені на виявлення моторних відмінностей. В детермінації багатьох сенсомоторних навичок велику роль відіграє соціалізація.

Відомо, що чоловіки, які пройшли армію, починають рух вперед з лівої ноги. Саме тому, виявляючи ведучу ногу, експериментатори велике значення надають тому, з якої ноги досліджуваний починає рух назад. [27]

Таким чином, функціональні асиметрії людини обумовлюються дією, при наймі, декількох факторів, по – різному проявляючимися в латеральних показниках. Тому об‘єктивний контроль функціональної асиметрії повинен бути багато параметричним, з використанням багатьох наборів тестів та проб.

2.2 Психофізіологічні методи дослідження

Для оцінки взаємовідносин півкуль головного мозку розроблена велика кількість методів, які характеризуються дотриманням основної умови – повного або часткового розділення інформації, яка надходить до кожної з півкуль. Одним з широко використовуваних методів є тахістоскопічний, який використовує факт природного розділення частини путей зорового аналізатора в мозку. Фіксуючи погляд досліджуваного в центральній точці, можна подати інформацію до лівої півкулі, експонуючи зоровий стимул до правого поля зору. Однак умова односторонності переробки інформації зберігається лише дуже короткий проміжок часу, оскільки наявність міжпівкулевих зв‘язків забезпечує передачу інформації до іншої півкулі. Сувора фіксація пози досліджуваного і необхідність тримати очі відкритими ускладнює безартефактну реєстрацію фізіологічних функцій, що само собою знижує інформативність цього методу. [33]

Інший метод – дихотичне прослуховування – заключається в тому, що за допомогою стереофонічних навушників різні акустичні стимули одночасно подаються до правого та лівого вуха. Переважна латералізація надходження інформації досягається в цьому випадку тим, що велика кількість нервових волокон іде до контрлатеральної півкулі. Результати тестування оцінюються за ефективністю відтворення або впізнання стимулів, які пред‘являються справа і зліва.

Існує багато модифікацій дихотичного прослуховування, які відрізняються підбором стимульного матеріалу, темпом пред‘явлення, способом звітування досліджуваного. Наприклад, в експериментах з дихотичним спостереженням досліджуваному пропонується натискати на ключ правою або лівою рукою при знаходженні потрібного стимулу в потоці дихотично пред‘явленої інформації.

Основним результатом як тахістоскопічного, так і дихотичного тестування є „ефект правого поля зору” чи „ефект правого вуха” при сприйнятті вербальної інформації, тобто краще відтворення слів, складів, цифр, які пред‘являються візуально справа від точки фіксації погляду або прослуханих через стереофонічні навушники правим вухом. Для невербальної інформації (наприклад, впізнання облич чи місця розташування стимулів в просторі), а також для акустичної інформації (прослуховування музичних творів) винайдений „ефект лівого візуального поля та лівого вуха”. Дихотичне прослуховування займає одне з ведучих місць серед найбільш використовуваних інструментів для оцінки як функціональної асиметрії мозку, так і ролі кожної півкулі в переробці мовленевої інформації. [29]

Існують дані про кореляцію між результатами тахістоскопічнго і дихотичного тестування. Вважають, що перевага вуха більш тісно пов’язана з перевагою руки, ніж з латералізацією мовленевих функцій.

Виявилося, що при дихотичному тестуванні „ефект правого вуха” не являється постійним навіть для правшей. Так, при пред‘явленні вербального матеріалу, який вимовляється зі змінною інтонацією, „ефект правого вуха” виявляється, якщо увага досліджуваного направлена на вербальний зміст прослуханої звістки; якщо ж йому пропонується дати звіт про якість емоційного тону, з яким пред‘являється інформація, виявляється „ефект лівого вуха”. Виявлені також великі між індивідуальні варіації показників асиметрії у випадку нерегламентованого відтворення стимулів і слабка вірогідність прогнозування показників асиметрії для різних дихоитчних тестів на основі даних, отриманих в одному з них. Низька кореляція показників при повторному виконанні тестів підтвердила думку про те, що крім безпосередньо асиметрії функцій півкуль мозку має місце асиметрія „входів” і здвигів уваги, що перешкоджає широкому використанню дихотичних тестів в практичних цілях. [2]

Оскільки організація мозку є відносно стабільною властивістю індивіду, варіабельність результатів тахістоскопічних і дихотичних тестів, означає, що вони оцінюють функції, які можуть змінюватися за короткі проміжки часу, такі, наприклад, як формування стратегій, що використовуються при виконанні задач.

В даний час для вивчення функціональної асиметрії мозку все частіше використовують моноауральне тестування, яке відрізняються від дихотичного тим, що акустична інформація подається справа і зліва не одночасно, а послідовно. Ефекти домінування правого вуха при моноауральному тестуванні трохи менше, ніж при дихотичному, однак вони суттєво зростають при відставлені відтворення.

Для дослідження функціональної асиметрії мозку в процесі адаптації використовується метод моноаурального тестування. Досліджуваним пропонується прослухати кожним вухом через стереофонічні навушники різні списки з 10 трьохскладових слів. Пред’явлення слів до правого і лівого вуха проходить послідовно, тобто не співпадає з часом; перше слово списку йшло у випадковому порядку. Загальний темп читання – одне слово в секунду. Відтворення проходить за командою з відставанням в 1 хвилину від початку пред‘явлення списків. На відтворення дається 1 хвилина. Досліджуваний відтворює всі запам‘ятовані ним слова усно або в будь – якому порядку, не вказуючи, яким вухом вони були почуті. Після 2 – хвилинного відпочинку досліджуваним пред‘являли нові списки пар слів. Всього в досліді використовували дев‘ять пар списків слів. Кожний список складався з семи нейтральних і трьох емоціогенних слів, підібраних методом незалежної експертної оцінки і розташованих в списках в довільному порядку. Вісім аналогічних програм із дев‘яти пар списків були записані на стереофонічному магнітофоні. В кожний день досліджень використовувались всі програми, однак для кожного досліджуваного окремо в наступному за порядком дослідженні пропонували нову програму. Крім того, після кожного дослідження лівий і правий навушники міняли місцями. [59]

Психофізіологічний аналіз змін процесів пам‘яті та емоційного реагування також проводився методом моноаурального тестування з використанням слів – стимулів, заздалегідь розділених за допомогою експертної оцінки на три класи: нейтральних, слабо емоціогенних та сильно емоціогенних. [43]

Всі перераховані вище методи можуть проводитись тільки в лабораторних умовах з використанням спеціальної апаратури. До того ж вони досить об‘ємні за інтерпретацією й всіма проведеннями. Тому протягом певного часу ведуться пошуки експрес – методик. Саме такі експрес – методики були розроблені Є. П. Ільїним за психомоторними показниками. Першою з них ми розглянемо метод теппінг – тесту.

Сила нервових процесів являється показником роботоздатності нервових клітин і нервової системи в цілому. Сильна нервова система витримує більше за обсягом в тривалістю навантаження, ніж слабка. Таким чином, для цього методу використовується максимальний темп рухів рук, які чередуються: спочатку права, потім ліва. Отримані результати дають можливість умовно розділити варіанти максимального темпу на п‘ять типів:

- випуклий тип: темп зростає до максимального в перші 10 – 15 секунд роботи; в подальшому, до 25 – 30 секунд, він може знизитись нижче початкового рівня (тобто того, який спостерігався перші 5 секунд роботи). Цей тип кривої свідчить про наявність в досліджуваного сильної нервової системи;

- рівний тип: максимальний темп утримується приблизно на одному рівні протягом всього часу роботи. Даний тип кривої характеризує нервову систему досліджуваного як нервову систему середньої сили;

- спадаючий тип: максимальний темп знижується вже з другого 5 – секундного відрізку й залишається на такому рівні протягом всієї роботи. Цей тип свідчить про слабкість нервової системи досліджуваного;

- проміжковий тип: темп роботи знижується після перших 10 – 15 секунд. Цей тип розцінюється як проміжковий між середньою та слабкою силою нервової системи – середньо – слабка нервова система;

- увігнутий тип: початкове зниження максимального темпу змінюється потім на короткочасні зростання темпу до кінцевого рівня. Внаслідок здібності до короткочасної мобілізації такі досліджувані відносяться також до групи із середньо – слабкою нервовою системою.

Другий вид експрес – методики спрямований на виявлення балансу збуджувального і гальмівного процесів за допомогою кінематометричної методу. Використання методики базується на відомому факті, що людина позбавлена можливості контролювати свої рухи поглядом, у випадку переваги збудження відтворює задану амплітуду рухів з переводом, а у випадку переваги гальмування – з недоводом. Критеріями для діагностики є діагнози, що ставляться за співвідношенням „переводів” і „недоводів” на малих і великих амплітудах руху. Для проведення досліду використовується кінематометр Жуковського, який представляє собою платформу – площадку зі шкалою від 0 до 90 кутових градусів. На платформі закріплено ложе для передпліччя досліджуваного, який сідає перед столом у зручній позі й кладе туди передпліччя. Досліджуваний має за командою експериментатора із заплющеними очима згибати руку в ліктівому суглобі до певного обмежувача 5 разів підряд і при кожному русі запам‘ятовувати амплітуду руху. Він має зупиняти кожен свій рух на тій точці, де раніше був обмежувач. Експериментатор тим часом встановлює обмежувач не повідомляючи досліджуваного, яку амплітуду йому задає. Спочатку обмежувач встановлюється на 20° і досліджуваний робить 5 рухів з обмежувачем. Потім обмежувач убирається й досліджуваний робить 5 рухів без нього. Таку ж процедуру повторюють для амплітуди 70°. Весь час експериментатор слідкує за показниками шкали при рухах досліджуваного і фіксує результати. Дослід виконується спочатку правою, а потім лівою рукою. Таким чином виявляється знак і величина помилки для кожної проби руху кожною рукою окремо, а також вичислюється сумарні показники помилок відтворення для кожної амплітуди і кожної руки окремо. [20]

Всі перераховані методи дають можливість виявити функціональну асиметрію мозку, однак найбільшу вірогідність досліджуваної асиметрії дають їх поєднання.

Наприклад, таке поєднання даних двох різних методів аналізу функціональної асиметрії мозку було проведено D. Kimura (1961). У її дослідах на 120 хворих з ураженнями, локалізованими в правій чи лівій півкулі мозку, і 13 здорових досліджуваних провели пробу Вада – зворотної інактивації однієї з півкуль мозку шляхом введення амітала натрію до правої або лівої сонної артерії. За фактом зникнення вербальних відповідей при односторонньому наркозі проба Вада дозволяє однозначно виявити півкулю, яка контролює мову.

Потім ці ж досліджувані були обстежені за допомогою дихотичного тестування. Завдання для досліджуваних складалося в відтворенні трьох пар різних цифр, одночасно пред‘явлених за допомогою стереофонічних навушників в обидва вуха. Виявилося, що люди з домінантною по мові лівою півкулею краще згадують цифри, почуті правим вухом, виявляючи тим самим „ефект правого вуха”, а люди з домінантною по мові правою півкулею краще згадують слова, почуті лівим вухом. Таким чином, вийшло, що розташування центру мови виявляють результати дихотичного тестування.

На думку D. Kimura [1961], „ефект правого вуха” пояснюється тим, що контрлатеральні проекції від вуха до мозку більш сильне, ніж іпсилатеральні. При одночасній перед‘яві вербальних стимулів в обидва вуха інформація, що переходить по контрлатеральним шляхам, пригнічує іпсилатеральну передачу сигналів. [31]

Розділ ІІІ. Психологічне дослідження між профілями латеральності у правшей та лівшей методом математичних розрахунків

При проведенні дослідження між профілями латеральності між правшами та лівшами методом математичних розрахунків було опитано 40 здорових дівчат – студенток віком від 19 до 24 років ( Додаток 1). Вони були опитані за допомогою методики, що давала можливість визначити індивідуальний профіль латеральності ( Додаток 2). Методика складається з моторних (рука (5 варіантів), нога(4 варіанти)) та сенсорних(око(3 варіанти), вухо (2 варіанти)) проб, а також містить питання про наявність в сім‘ї опитуваних ліворуких родичів, що дає можливість спостерігати за спадковістю. Розрахунки, за


9-09-2015, 19:21