Прояви стресу та успішні способи його подолання

Після проведення першої методики результати виявились наступні:

1-й учень – 42 бали.

2-й учень – 29 балів.

3-й учень – 52 бали.

4-й учень – 31 бал.

5-й учень – 42 бали.

6-й учень – 39 балів.

7-й учень – 36 бали

8-й учень – 48 балів.

Висновок: за результатами цієї методики ми дізналися, що кожному досліджуваному властивий певний ступінь розвитку стресу. Серед досліджуваних учнів 6 – мають від 36 до 52 балів, а у 2 – від 28 до 31. Це свідчить про те, що вбільшості учні досить часто потрапляють в стресові ситуації, що проводить до негативних наслідків.

Методика 2 : Визначення рівня розвитку стійкості до стресу (додаток Б)

Мета: за допомогою методики переконатися на практиці, що кожен досліджуваний має свійрівеньстійкості до стресу.

Обладнання: опитувальник для визначеннярівня розвитку стійкості до стресу.

Інструкція : суть методики визначення рівня розвитку стійкості до стресу полягає в наступному. Досліджуваним пропонується 50 тверджень, які торкаються різних станів їхнього життя і пропонуються відповіді на дані судження («Так» або «Ні»). Відповідати потрібно швидко, довго не задумуючись.

Хід роботи

Для того щоб пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стійкості до стресу було проведено методику, що спрямована на визначення рівня стійкості до стресу. Об’єктом дослідження були учні 10 та 11 класу Будильської СЗОШ I-III ступенів.

Обробка результатів

При збігові відповіді на питання з ключем відповіді присвоюється один бал.

Високий рівень стійкості до стресу – від 1 до 15 балів.

Середній рівень стійкості до стресу – від 15 до 25 балів.

Низький рівень стійкості до стресу – від 25 до 50 балів.

Високий рівень стійкості до стресу вказує практично на відсутність стресових станів, здатність людини певним чином протистояти стресовим ситуаціям. Психічний стан при цьому майже не міняється, фізичних та фізіологічних змін не відзначається.

При середньому рівні відбуваються відчутні зрушення у психічному стані. Стійкість до стресу присутня та не в кожній життєвій ситуації. Такі особи можуть уникнути стресових станів та не завжди. При цьому спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність, організованість, підвищена розумова працездатність, кмітливість, впевненість у собі, блискавична реакція, стійкість до перешкод, активізація мовленнєвої активності, загальна позитивна оцінка даного стану в цілому.

Низький рівень стійкості до стресу характеризується порушенням та розладом основних фізичних, фізіологічних і психічних функцій, зростає кількість скарг на різного роду неприємні відчуття, дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності, трапляються труднощі у зосередженні, запам'ятовуванні, мисленні, зростає кількість помилок, незвичних реакцій, неточності, посилюється роль автоматичних, стереотипних дій, які витісняють творчі, свідомі та довільні дії. Цей стан, безумовно, шкідливий і його треба якнайшвидше припинити.

Результати тестування

Висновок: за результатами цієї методики ми дізналися, що кожен досліджуваний має свійрівеньстійкості до стресу. Серед досліджуваних учнів 11 – мають середній рівень стійкості до стресу, а 4 – низький.

За результатами двох методик ми дізналися, що

ДОДАТОК А

Методика №1

Анкета для визначення ступенів розвитку стресу

ДОДАТОК Б

Методика №2

Текст опитувальника

Зазвичай я спокійний і мене нелегко вивести з рівноваги. -Ні.

Мої нерви розхитані не більше, ніж в інших людей. -Ні.

У мене рідко бувають головні болі. – Ні.

Я рідко втомлююся. - Ні.

Я майже завжди почуваюся щасливим. — Ні.

Я впевнений у собі. – Ні.

Я практично ніколи не червонію. — Ні.

Я людина смілива. - Ні.

Я пітнію не більше, ніж інші. - Ні.

Я рідко відчуваю сильне серцебиття. – Ні.

Зазвичай мої руки теплі й не дуже бояться холоду. - Ні.

Я сором'язливий і нерішучий не більше, ніж інші. - Ні.

Мені іноді не вистачає почуття впевненості у своїх силах. - Так.

Часом мені здається, що я ні до чого не здатний. -Так.

У мене бувають періоди такого занепокоєння, що я не можу всидіти на місці. -Так.

У мене часто болить шлунок. – Так.

Часто думаю, що не вистачить духу подолати майбутні труднощі. - Так.

Хочеться бути щасливим, як інші. – Так.

Часто здається, що не вистачить сил упоратися з усіма справами. - Так.

Мене часто мучать кошмарні сновидіння. – Так.

Коли я хвилююся, починають тремтіти пальці рук. - Так.

У мене уривчастий, неспокійний сон, я часто прокидаюся серед ночі. – Ні.

Мене часто тривожать можливі невдачі. – Так.

Іноді відчуваю страх і тоді, коли реальної небезпеки немає. – Так.

Мені складно зосередитися на одній справі. -Так.

Навіть просту роботу я часто роблю з напруженням. Мене легко збентежити. - Так.

Я майже постійно відчуваю незрозумілу тривогу. – Так.

Я схильний серйозно сприймати навіть дрібниці. - Так.

Я схильний усе переживати, іноді при цьому плачу. - Так.

У мене трапляються напади нудоти й блювання. - Так.

Регулярно в мене трапляється розлад шлунку. - Так.

Я знаю: коли я хвилююся, то дуже червонію. - Так.

Зазвичай мені складно зосередитися на чомусь особисто для мене дуже важливому. -Так.

Мені постійно хочеться поліпшити своє матеріальне становище. - Так.

Нерідко я думаю про те, що хотілося б приховати навіть від близьких: соромно. - Так.

Іноді через сильні переживання я погано сплю. - Так.

Коли я хвилююся, іноді пітнію.-Так.

Навіть у холодні дні я іноді сильно пітнію. – Так.

Часом через неприємні думки ніяк не можу заснути. – Так.

Я - людина, яка легко збуджується. Так.

Іноді відчуваю, що моє життя марне. - Так.

Нерідко через хвилювання легко втрачаю над собою контроль. - Так.

Я часто відчуваю незрозумілу тривогу. – Так.

Гадаю, що я чутливіший за багатьох своїх колег. - Так.

Майже постійно відчуваю голод. – Так.

Часто здається, що мене просто переслідують хвороби. - Так.

Часто здається, що за мною хтось стежить. – Так.

Очікування завжди мене нервує. - Так.