Гуманітарний університет

“Запорізький інститут державного та муніципального управління”

Кафедра

КУРСОВА РОБОТА

Гендерне "жіноче питання" в Україні

м. Запоріжжя

Зміст

Вступ

1. "Жіноче питання" в Україні

1.1 Історія "жіночого питання"

1.2 Розвиток гендерних досліджень

1.3 Фемінологія, як напрямок гендерних досліджень

2. Актуальність "Жіночого питання" на сучасному етапі

2.1 Соціальні аспекти фемінізму

2.2 Гендерна теорія: основні поняття й напрямки

2.3 Нетрадиційність методології і її використання в сучасному соціальному й гуманітарному знанні

3. Гендер у дзеркалі історії та перспективи розвитку гендерних студій в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У статті висвітлюються важливі загальнотеоретичні питання, пов'язані з гендерною епістемологією. Історико-філософський аналіз розвитку знання про гендер здійснюється через різноманітні значення, символи, явища, соціокультурні вияви, що відображені у гуманітарному дискурсі минулого та сьогодення.

Гендер як соціокультурно обумовлений мислительнийконструкт є об'єктом вивчення багатьох гуманітарних наук. Завдяки постмодерністській філософії геидерна концепція оформилась у самостійний науковий напрям з 60-х років XX сторіччя і в межах гуманітарного знання (філософія, культурологія, етнологія, соціологія, соціальна психологія, лінгвістика та ін.) активізувалися дослідження гендеру. В європейському та американському академічному середовищі з'явилися наукові публікації, що засвідчили інтегральність нової дисципліни та перспективи її міждисциплінарного розвитку. НаприкінціXX сторіччя окреслилися основні наукові етапи, в межах яких відбувалося становлення поняття "гендерної епістемології".

Сучасний гуманітарний дискурс у своєму розмаїтті проблематики не лише відображає особистісний і соціокультурний світ, а й презентує історію взаємовідносин між статями, конструює певну поведінку й різноманітні види гендерної взаємодії. У науковий обіг поняття "гендеру" було впроваджено для розрізнення понять біологічної статі людини, її культурного і соціального конструктів. Нове поняття мало сприяти подоланню традиційного (есенціоналістського) наукового погляду, що пояснював би всі соціокультурні відмінності між статями, особливостями їхньої біологічної природи. Відтак гендер розглядається як культурний, соціальний конструкт, система міжособистісних взаємовідносин, за допомогою якої формується, стверджується та відтворюється уявлення про чоловіче та жіноче в соціокультурі.

1. "Жіноче питання" в Україні

1.1 Історія "жіночого питання"

Жіночі й гендерні дослідження розвиваються в системі вищого утворення України з початку 90-х років XX століття. Ця інноваційна для вітчизняної гуманітарної науки галузь наукового знання зуміла за досить короткий строк інтегрувати різні ресурси: науковий потенціал академічної й вузівської науки, вузівську систему підготовки науково-педагогічних кадрів, підтримку закордонних благодійних фондів, демократичні принципи вибору студентами спецкурсів, закладені в навчальних планах по спеціальностях, бібліотечні фонди, нові інформаційні технології.

Сьогодні, коли жіночі й гендерні дослідження й вивчення основ гендерних знань міцно ввійшли в систему гуманітарного утворення багатьох вузів країни, доречно здійснити короткий екскурс в історію становлення цієї галузі науки у вищій школі.

Звертання вчених до жіночого й гендерної проблематиці пов'язане з періодом відходу від офіційної ідеологічної установки про те, що жіноче питання в нашій країні остаточно вирішений. Перехід до ринкової економіки, що супроводжувався реальним зниженням соціального статусу жінок, незатребуваністю їх освітнього, професійного потенціалу при рішенні принципово важливих для держави й суспільства проблем, стимулював зародження й розвиток міждисциплінарних досліджень, що поклали в основу тендерний підхід до аналізу політичних, соціальних і культурних процесів.

Для вузівських учених цей період знаменний ще й тим, що на початку 90-х років у системі вищого утворення початок формуватися гуманітарне утворення, коли в державний освітній стандарт, крім загальновизнаних "філософії" і "вітчизняної історії", був уведений комплекс гуманітарних дисциплін: "соціологія", "політологія", "право", "культурологія", "релігіоведення", "психологія", коли з'явилася можливість через факультативи й спецкурси на вибір запропонувати студентам знання з нових областей гуманітарної науки.

Саме в цей період учені й викладачі вузів починають відчувати потребу в систематизованій науковій інформації про проблеми адаптації жінок до нових соціально-економічних умов, про стан жіночих і гендерних досліджень за рубежем, про досягнення й проблеми соціального стану жінок у розвинених державах миру.

Суспільна думка цього періоду характеризується ідеологічною мозаїчністю. Поряд з офіційною ідеологією в науковій і публіцистичній літературі починають відкрито виражатися критичні погляди на низький соціальний статус жінок і державну політику по жіночому питанню.

Стали висловлюватися ідеї про розходження між юридичною й фактичною рівністю, про стійкий гендерних стереотипи, характерних для патріархального укладу в сім'ї, про "професійні амбіції" чоловіків, стимулуємих всією системою соціальних очікувань. Суперечливість рішення жіночого питання в СРСР знайшла комплексне відбиття в книзі "Праця, сім'я, побут радянської жінки", написаної колективом юристів за редакцією С.В. Поленіной і виданої в 2000 році. У рамках міжвузівської науково-дослідної програми на базі Харківського госуниверситета початку функціонувати підпрограма "Проблеми соціально-економічного положення жінок у сучасних умовах". У міжвузівскому збірнику наукових праць "Жінка в мінливому світі", виданому в 2001 році, учені регіональних вузів уперше піддали критичному осмисленню соціально-економічне положення жінок на етапі переходу до ринкових відносин, привели численні факти про дискримінаційну політику держави відносно жінок, взяли під сумнів ефективність "захисної" політики, висунули концепцію "активного соціального захисту", що дозволяє жінці створити стартові умови для творчого розвитку й подолання традиційних гендерних ролей.

Але, мабуть, найбільш революційні погляди на соціалістичну теорію й практику рішення жіночого питання ми зустрічаємо в цей період у роботах учених, що об'єдналися в центр гендерних досліджень. "Як ми вирішуємо жіноче питання?" - стаття з такою назвою була опублікована в 1999 році в четвертому номері журналу "Комуніст" і мала великий резонанс у науковому середовищі. Вона ознаменувала новий етап у науковому осмисленні радянської теорії й практики рішення жіночого питання, заснованому на егалітарної концепції рівності підлог. Автори Н. Захарова, А. Посадська, Н. Римашевська вперше у вітчизняній науці порушили питання про "егалітарнне трактування марксистського розуміння рівності", що, на їхню думку, "складається не в тім, що суспільство повинне прагнути до стирання всіх соціальних розходжень між чоловіком і жінкою. Саме навпроти - підкреслюється необхідність планомірної, активної роботи для створення рівних соціальних умов розвитку; мова йде не про "усереднення" людини й перетворенні його в якусь безстатеву істоту, а про зняття тих соціальних бар'єрів, які заважають виявитися людині як особистості". Одним з таких бар'єрів учені вважали "стереотип підлоги, що спрощує, усредняющий особистість до рівня реалізації її "природної специфіки" - як чоловіка або як жінки". Таким чином, ученим був запропонований методологічний ключ к осмисленню гендерної системи. Важливе наукове значення мала також висунута в статті класифікація політики, що зачіпає інтереси жінок. Якщо до цього періоду у вітчизняному обществознанні мова йшла про різні напрямки реалізації марксистсько-ленінської концепції рішення жіночого питання, то Н. Захарова, А. Посадська й Н. Римашевська сформулювали концепцію чотирьох типів політики: патриархатної, економічної, демографічної й егалітарної. Ставало зрозумілим, що в радянської "жіночої" політики були аж ніяк не егалітарні коріння. Ці висновки стимулювали наукову думку, розширювали інформаційне поле для новаторських (щодо попереднього періоду) досліджень.

У статті О. Вороніній "Жіноче питання" було дано критичне осмислення радянської державної політики в цьому напрямку. Автор переконливо показала, що "принцип жіночої рівноправності в безправному суспільстві перетворився не просто у фікцію, демагогічний прийом", але використався "для виправдання подвійної експлуатації жінок". На основі великих статистичних і аналітичних матеріалів були розкриті основні форми дискримінації жінок у СРСР, показана система відтворення патриархатних стереотипів у масовій свідомості, висунута ідея про необхідність "двосторонньої" емансипації - для жінок і для чоловіків.

З погляду впровадження нових ідей і нової методології в дослідження проблем рівноправності, виділяється стаття Н. Захаровій і А. Посадської "Жіноче питання" і соціальна політика", де дається наукове тлумачення егалітарної концепції рівності підлог. Із цієї позиції аналізуються політики в сферах зайнятості, соціального захисту, соціального керування, утворення, висувається принципово новий підхід до розробки й оцінки державної політики, що зачіпає інтереси жінок. Уперше у вітчизняній соціальній науці вводиться поняття "загальнонаціональна гендерна політика", метою якої повинне стати не просто "поліпшення положення жінок", а формування соціальної структури, відкритої для "особистісної самоактуалізації будь-якої людини, незалежно від приналежності до тієї або іншої підлоги".

Таким чином, наприкінці 80-х - початку 90-х років у соціальній науці початок формуватися новий напрямок, засноване на концепції "гендера", що визнає за обома підлогами рівне право на самореалізацію у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

Серед наукових центрів, внесших істотний внесок у становлення вітчизняної гендерної науки, підвищення кваліфікації викладачів, розробку методології гендерних досліджень варто назвати Київський центр гендерних досліджень, Центр гендерних досліджень на базі філії Інституту соціології УАН. Їх плідна наукова й педагогічна діяльність викликає незмінно великий інтерес і повага з боку дослідників, що працюють у вищій школі. Не можу не назвати ім'я С.Г. Айвазової, що першої серед вітчизняних учених в 2006 році захистила докторську дисертацію по гендерної проблематиці, вибравши тему "Жінки в суспільстві: гендерний вимір політичного процесу".

Серед учених і фахівців, внесших значний внесок у розвиток гендерних досліджень, крім вищезгаданих, хотілося б відзначити О. Вороніну, Е. Здравомислову, А. Темкіну, Е. Кочкіну, Н. Пушкареву, Н. Шведову, Н. Степанову, М. Малишеву, Л. Завадську, Е. Мезенцеву, М. Баскакову, И. Юкіну, Е. Єршову, Т. Кліменкову, Е. Мещеркіну, З. Поленіну, Л. Ржаніцину, Л. Рєпіну, Т. Гурко, Л. Рєпіну, А. Чирікову, О. Здравомыслову, Н. Агжихіну, чиї роботи викликають великий інтерес серед учених.

На інституціоналізацію гендерних досліджень як самостійної галузі гуманітарного знання позитивно позначається процес інтеграції науки із практичною діяльністю суб'єктів політики й керування. Він виражається в тім, що цілий ряд жінок-політиків захистили дисертації по жіночій і гендерної тематиці, серед них Г.Н. Карелова - перший заступник міністра праці й соціального розвитку, доктор соціологічних наук, Е.Ф. Лахова - депутат Верховної Ради, кандидат політичних наук, ТА. Мельникова - начальник відділу Міністерства праці й соціального розвитку, доктор політичних наук.

Всі ці процеси в значній мірі сприяли активному розвитку спочатку жіночих, а пізніше - гендерних досліджень у наукових колективах регіональних вищих навчальних закладів.

1.2 Розвиток гендерних досліджень

З 2001 року окремі наукові колективи почали проводити соціологічні дослідження із проблем адаптації жінок до нових економічних умов, вивчати гендерні аспекти зайнятості, розробляти технології зм'якшення гендерної асиметрії, підвищення соціальної активності жінок.

Першу наукову конференцію, що об'єднала вчених на базі регіонального наукового центра й піддала критичному осмисленню досягнення радянського періоду в області гендерних відносин, провели в 2002 році. У ній взяли участь учені з України й з Росії. Саме із цього періоду початку складатися мережа дослідницьких центрів по жіночій і гендерної тематиці, однак розробки велися паралельно, не були скоординовані й потрібні в основному на регіональному рівні.

Ситуація кардинально змінилася коли була відкрита міжвузівська науково-дослідна програма "Жінки України: проблеми адаптації й розвитку в нових соціально-економічних умовах". Вона об'єднала дослідницькі центри 15 вузів. Основна увага була зосереджена на особистості з її соціогендерними, демографічними характеристиками. Учені включилися у вивчення жіночої історії, трансформацій соціальних позицій жінок і чоловіків протягом останніх десятиліть, у розробку концептуальних основ державної соціальної політики, технологій соціальної й політичної адаптації жінок у країнах з перехідною економікою. На базі Харківського держуніверситету стали щорічно проводитися підсумкові наукові конференції по програмі, які придбали загальноукраїнський, а потім і міжнародний статус, вийшли за рамки міжвузівської програми, втягнули у свою орбіту не тільки вітчизняних, але й закордонних учених.

Уже в перший період функціонування програми в колективів учених з'явилася потреба в обміні науковою інформацією. Результати наукових досліджень стали публікуватися в інформаційному бюлетені, що видавався головною радою.

В 2006 році при активній підтримці Міністерства загального й професійного утворення в рамках програми почав видаватися науковий журнал "Жінка в суспільстві", трохи пізніше в програми з'явився власний видавничий центр "Юнона". Ці події мали істотне значення для рішення декількох завдань: розширення наукового інформаційного поля, збільшення обсягів розробки й видання наукової й учбово-методичної літератури в області гендерних досліджень, поширення ідей про шляхи досягнення рівноправності підлог серед широких кіл громадськості.

З погляду обміну науковою інформацією й становлення наукового співтовариства важко переоцінити значення журналу "Жінка в суспільстві", що видається дотепер. Його засновники ставили своїм завданням розвиток наукових досліджень у регіональних вузах, методичне забезпечення спецкурсів по фемінології й гендерології. Географія авторів журналу досить велика й представляє всі великі регіони. За 9 років видання на сторінках журналу було опубліковано близько 400 статей 347 учених з 70 вузів країни. Із самого почала журнал "Жінка в суспільстві" був широко затребуваний у середовищі наукової громадськості, у жіночих організаціях і управлінських структурах. Можна без перебільшення сказати, що він вніс істотний вклад у формування розгалуженої мережі центрів гендерних досліджень у системі вищого утворення.

До середини 90-х років міжвузівська наукова програма "Жінки України" придбала ряд нових якісних характеристик. По-перше, значно розширилося коло дослідників, відбулося закріплення тематики по наукових колективах. Помітний внесок у розвиток нової галузі знання стали вносити вчені російських і українських вузів. Почали проводитися регіональні наукові конференції, швидкими темпами росла кількість публікацій, сталі випускатися тематичні збірники наукових праць. Усього за період 2004 - 2010 років видано 32 міжвузівських збірника наукових праць.

По-друге, наукові матеріали, отримані в ході досліджень, сталі переводитися в галузь освіти й лягли в основу спецкурсів по фемінології й соціології гендерних відносин.

По-третє, колективи вчених - співвиконавців програми - розгорнули активну роботу по підготовці наукових кадрів. У більшості вузів - учасників програми - в аспірантурах і докторантурах з'явилася гендерна тематика.

Стали проводити щорічні конкурси студентських наукових праць по напрямку "тендерні дослідження". Географія учасників конкурсу охопила всі великі.

По-четверте, за період функціонування програми визначилися контури системи прямій і зворотного зв'язку між вищою школою, органами керування й жіночих неурядових організацій з метою поліпшення соціального стану жінок. У владні структури стали надходити велика аналітична інформація, наукові узагальнення й речення із проблем соціальної політики, гендерному аналізу соціального самопочуття, ціннісних орієнтації населення. Про потребу в наукових дослідженнях із боку жіночого руху свідчить той факт, що в 2007 році до складу засновників журналу "Жінка в суспільстві" увійшов загальноукраїнський суспільно-політичний Рух Жінок України.

1.3 Фемінологія, як напрямок гендерних досліджень

Слід зазначити специфіку досліджень, що здійснювалися в рамках програми "Жінки України" в 2004 - 2006 роках. Спочатку дослідження опиралися на вітчизняні реалії й проводилися в контексті проблем суспільства, були сконцентровані на вивченні еволюції соціального статусу й функціональних ролей жінки на різних історичних етапах розвитку держави, виявленні ступеня тендерної асиметрії в різних сферах життєдіяльності радянського й пострадянського суспільств.

Даний напрямок наукових досліджень одержало назву "фемінологія".

Позначимо ряд причин, що обумовили інституціоналізацію у вузах фемінології як області наукового знання. Протягом декількох десятиліть вітчизняні суспільні науки акцентували увагу на позитивних результатах політики КПРС за рішенням жіночого питання, відсуваючи на другий план різноманітні проблеми, факти схованої дискримінації жінок у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Роль жінок в історії державності була досліджена в обмеженому обсязі. У масовій свідомості населення вкоренилися стереотипи про непорушність соціополового поділу суспільних і сімейних ролей, про вирішеності жіночого питання в нашій країні. Андроцентричний характер праць по історії Батьківщини обумовив формування "жіночої історії" як самостійної сфери гуманітарного знання. Ця історія писалася ученими-жінками й була присвячена осмисленню ролі жінок у суспільному розвитку. У цьому зв'язку вітчизняній науці був необхідний етап наукового осмислення гендерної структури суспільства, реінтерпретації статистики, вторинного аналізу результативності "жіночої" державної політики в радянський період.

Позначений етап у розвитку вітчизняної науки зайняв приблизно три роки. ДО 2008 року в системі вищого утворення паралельно з Московським і Санкт-Петербурзьким центрами гендерних досліджень зложилася розгалужена мережа дослідницьких центрів по даній проблематиці. Поряд з історією й соціологією гендерна тематика початку активно впроваджуватися у філософію, лінгвістику, економічні науки. Дослідникам стало вже "тісно" у рамках програми "Жінки України".

При розробці плану наукових програм до 2010 року затвердили нова назва програми:

"Фемінологія й гендерні дослідження в Україні: перспективні стратегії й технології". Програма істотно обновилася по змісту й складу учасників.

Пріоритетними напрямками дослідження були визначені:

- гендерні аспекти соціальної політики в умовах трансформації суспільства;

- гендер і влада;

- історична фемінологія;

- науково-методичні основи викладання навчальних дисциплін по фемінології й гендерним дослідженнях, науково-видавнича й освітня діяльність.

В 2008 - 2009 роках програма поєднувала 22 університету з різних регіонів. Ряд вищих навчальних закладів працювали на суспільних початках. У цілому, головна рада програми, редколегія журналу "Жінка в суспільстві" підтримували наукові контакти з більш ніж 50 вищими навчальними закладами.

Новою якісною характеристикою програми стало здійснення міжвузівських наукових проектів: моніторингу соціального самопочуття й ціннісних орієнтації жінок і чоловіків, наукового проекту "Технології просування жінок у сферу керування", тлумачно-енциклопедичного словника "Жінки провінції", вивчення гендерних аспектів політичного лідерства.

На етапі 2008 - 2009 років до складу міжвузівської мережі дослідників по гендерної проблематиці стали активно включатися лінгвісти, філософи, соціологи.

Тематика наукових досліджень значно розширилася за рахунок таких напрямків, як гендерні аспекти комунікації в російському язиковому спілкуванні, формування гендерної ідентичності в сучасних соціокультурних умовах, гендерні аспекти національної свідомості, гендерньй аналіз життєвих стратегій і систем цінностей суспільства.

Таким чином, до цього періоду відбулася інституціоналізація гендерних досліджень у системі вузівської науки.

Важливим напрямком наукової діяльності вузів стало формування учбово-методичної бази для викладання спецкурсів по гендерної тематиці, сталі розроблятися навчальні посібники, видаватися авторські навчальні програми.

Великий аналітичний і теоретичний матеріал, результати різнонаправлених соціологічних досліджень, якими розташовують


10-09-2015, 15:28