Саме її представники, поставивши перед собою завдання перетворити історію в основну синтезуючу науку про людину, звернулися до минулого різних соціальних верств і груп та їх вкладу у розвиток соціуму, не залишили поза увагою і "жіночу історію", яка до того часу розвивалася у руслі аматорських студій про роль видатних жінок і не виходила за рамки біографічного напрямку. Причини її появи, а також аналіз теорії і методу стали предметом вивчення російської дослідниці Л.П. Рєпіної.

Гендерна історія (від англійського Gender - стать) розглядається нею і як спадкоємниця "жіночої історії", започаткованої науковими студіями минулого століття, присвяченими жінкам. Історія жінок, становлення якої пройшло кілька етапів, пережила швидку трансформацію - від історії видатних жінок, що мали відверто популярний і нерідко публіцистично-феміністичний характер. Друга стадія жіночих студій (30-50-ті роки) характеризується появою спеціальних досліджень біографічного напрямку. Однак і в цьому випадку жінка розглядалася хоча і в контексті її громадської діяльності і політики, але переважно як декор на фоні чоловіків з описами пікантних подробиць стосунків видатних політиків з жіноцтвом.

Якісно нових рис жіноча тема набула у рамках сформованої у 60 - 70-ті роки "нової соціальної історії", яка запозичила методи і прийоми досліджень соціальних наук, головним чином соціальної психології та антропології. Її прибічники зацікавилися історією жінок, слушно визнаючи, що вивчення минулого, як і аналіз сучасності, повинні спиратися на інформацію про становище та вклад обох статей у господарську, духовну і культурну сферу.

Саме ця мета - написати "жіночу історію", що повернула б слабку стать в історичний процес і не тільки видатних її представниць, а й пересічну жінку-матір, господиню і дружину з її світом цінностей привела до переродження "жіночої історії" наприкінці 60-х - на початку 70-х років у нову, що згодом дістала назву гендерної. Її прибічники розглядають всесвітню історію як історію переважно чоловічої цивілізації (his history - його історія), що має бути доповнена (her history-її історією). Зосередившись на вивченні історично сформованих відносин між чоловіками і жінками у патріархальних структурах класових суспільств, вони використовували нову категорію аналізу соціальних відносин, названу гендером. З допомогою цієї специфічної категорії дослідники не тільки подолали домінуюче уявлення про виключно біологічну природу соціальних ролей статей, а й підійшли до розуміння необхідності вивчення історії жіноцтва у контексті взаємовідносин між статями.

Гендер, визнаний нині як важливий вимір соціуму поряд з класовим і расовим, слугує описові соціальне визначених характеристик чоловіків і жінок - на відміну від біологічно визначених. Згадана категорія, яку ще називають "соціокультурною статтю", на думку її прибічників, доклика-на підкреслити соціальний характер нерівності між статями, що поступово змінюється залежно від суспільних та культурних трансформацій.

Розробляють новий напрям гуманітарних студій, котрий є широким міждисциплінарним полем, що синтезує соціально-економічний, демографічний, соціологічний, культурно-антропологічний, психологічний виміри розвитку соціуму, як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники. Однак більшість відповідних студій належить перу зарубіжних фахівців. Вони не лише визначили коло досліджень з гендерної історії, її теоретико-методологічні основи, а й спробували визначити власну періодизацію (Д. Келлі та Д. Скотт (США), М. Фокаулт, Ж. Лакан (Франція), Е. Джейнуей, С. Александер (Великобританія), Л.П. Рєпіна і Т. Кли-менкова (Росія), вивчити становище жінок у різних сферах суспільного життя багатьох країн.

Завдяки проведеним дослідженням представники нового напрямку вже у 90-х роках почали створювати узагальнюючі праці, присвячені інтегруванню "історії жінок" у всесвітню історію. Від окремих статей та монографій з історії взаємовідносин чоловічої і жіночої частин соціуму у різних країнах і в різні епохи гендерні історики перейшли до масштабних проектів реконструкції історії жіноцтва в контексті відносин з чоловіками на європейському континенті та в Північній Америці. Маємо на увазі "Історію жінок Заходу" - колективний проект французьких, італійських, англійських і американських дослідників.

Своєрідний "жіночий бум", який пережила Західна Європа і Америка у 60-80-х роках XX ст., коли виникла дискусія про сутність соціальних ролей чоловіків і жінок, їх вклад у цивілізацію та місце у сучасному суспільстві на порозі XXI ст., не минув і країни Східної Європи, включаючи Україну. Серед нових явищ у нашому житті, породжених трансформацією пострадянського суспільства і утвердженням власної держави, вагома роль належить українській жінці, яка намагається знайти своє місце як у сучасному світі, так і в українському соціумі. Про це свідчать численні науково-практичні конференції, семінари, де обговорюються проблеми становища сучасної української жінки на ринку праці, в сім'ї, її репродуктивне здоров'я, місце у розбудові національної держави та сучасній політичній еліті, у реформуванні освіти тощо. Не залишилися поза увагою українських жінок і перспективні й розвинуті на Заході жіночі студії, які з 80-х років трансформувалися в новий вид міждисциплінарних досліджень - гендерні.

Висновки

Гендерна концепція та тендерні показники людського розвитку враховують вітчизняні дослідники та політики. Як влучно зазначила М. Богачевська-Хомяк - автор монографії "Білим по білому. Жінки в громадському житті України.1884-1939", де вперше для українського читача поставлена проблема витоків вітчизняного фемінізму і гендерного підходу до історії, "українському чиновництву, яке вже знає, що таке тендер, належить розібратися тепер з тендером". Зазначимо, що до кінця 80-х років мало хто з науковців-гуманітаріїв був обізнаний з концепцією гендера. З середини 90-х років згадана концепція стала предметом наукових дискусій, її використовували соціологи, демографи, економісти.

Гендерний підхід як багатогранне бачення історичного процесу, що передбачає діалог статей у плані реконструкції історичного розвитку з урахуванням форм їх взаємодії і взаємодоповнення, зацікавив і вітчизняних дослідників. Перспективною щодо цього є спроба осмислити і узагальнити стан вітчизняних жіночих студій, до якого вдалися автори збірки статей "Жіночі студії в Україні: жінки в історії та сьогодні". Вони не тільки висвітлили роль українського жіноцтва в Х-ХХ ст., а й розглянули жінку як суб'єкт історичного розвитку. Оскільки автори видання трактують "жіночу історію"' як складову частину гендерної історії, є підстави вважати згадану збірку "реальним кроком на шляху до утвердження тендерного підходу в історичній науці".

Цілком поділяємо міркування авторів про те, що утвердження гендерного виміру соціуму і особливо здійснення його ретроспекції на минулі епохи в Україні зумовлені рядом труднощів, зокрема, відсутністю широкого кола фахівців, які від описових нарисів про видатних українських жінок перейшли до з'ясування місця пересічної українки в соціокультурному розвитку на основі теоретико-методологічних підходів розвинутої на Заході академічної дисципліни.

Гадаємо, що перешкодою на шляху розвитку гендерної історії в Україні є не тільки нерозвинутість категорій і понять нового виду гуманітарних студій, особливо тих, що стосуються співвідношення гендерних досліджень з жіночими, а й відсутність компаративного аналізу феномена жінки в західній та східній цивілізаціях, без чого визначення її місця в історії українського соціуму виглядає як аматорська спроба. Тому аналіз здобутків західної історіографії в галузі гендерної історії, яку переслідує автор даного огляду, сподіваємося, стане в пригоді вітчизняним дослідникам.

Список використаної літератури

1. Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок // Голос України. - 2009. - 23 берез.

2. 2. Україна. Верховна Рада. Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок: Постанова… 5 берез. 2009 р. № 475-ХІУ // Голос України. - 2009.

3. 6. Абубикирова Н.И. Что такое "гендер"? // Общественные науки и современность. - 2006. - №6.

4. Бабаева Л.В. Деловая активность женщин в новых экономических структурах // СОЦИС. - 2002. - № 5.

5. Бабаева Л.В. Женщины: актуальное направление социальной политики: [Концептуальный подход к разработке Федеральн. программы] // СОЦИС. - 2007. - № 7.

6. Бєлоусова І. Жінка і суспільство: нерівний шлюб…: [Інтерв’ю нар. депутата України про роль жінки в сучас. укр. сусп-ві] // Україна. - 2009. - № 11.

7. Женщина в свете политики // Правда. - 2000. - 25 июня.

8. Женское движение: новое платье или заплаті на старое // Правда. - 2001. - 20 февр.

9. Історичні передумови сучасного жіночого руху // Інформаційний бюллетень Українського інституту соціальних досліджень. - 2009. - № 11 (36).

10. Кобилянська О. Дещо про свободу, фемінізм і таке інше: [Гендер - рівноправність чоловіків; жінок: Бесіда з дир. Гендер. бюро Проекту "Гендер у розвитку" ПРООН О. Кобилянською] // Молодь України. - 2008. - 11 серп.

11. Ковалев В. Права женщин и детей нуждаются в защите государства // Рос. юстиция. - 2006. - № 2.

12. Ковальська Н. Жіночі проблеми: у трьох вимірах: [Резонанс на ст. "Де ж наше місце, бабоньки" від 9 січ. 2001 р.] // Рад. Україна. - 2001. - 8 берез.

13. Коржан С. В усі часи, у всіх народів. Жіноче питання: роздуми над шляхами його вирішення // Вільна Україна. - 2001. - 6 серп. - С.2.

14. Костюкевич Л.М. та ін. Соціально-політичний аспект жіночого руху в Україні: пробл. та тенденції / Костюкевич Л.М., Костюкевич К.В., Докашенко Г.П. // Жіночий рух в Україні: історія і сучасність: Міжнар. наук. - метод. конф.: Одеса, жовт. 2004 р.: Тез. доп. - К., 2004.

15. Лавриненко Н. Равноправие женщин: новая проблема? // Укр. обозреватель. - 2004. - № 3.

16. Ломакина М. Международная защита прав женщин // Моск. журн. междунар. права. - 2006. - № 3.

17. Маева П.И. Женский вопрос. Будет ли найден на него ответ? // Правда. - 2001. - 9 февр.

18. Пашко А. Жіночий рух в Україні: історичний аспект та сучасний розвиток // Час - Time. - 2007. - 4-10 верес.

19. Писаревська І. Перший крок "Жіночої справи": [Роль жінки в суспільстві] // Голос України. - 2009. - 27 лип.

20. Рихтер Дж. Гендерная идеология и "холодная война" // Общественные науки и современность. - 2009. - № 1.

21. Семенова Г.В. Голос женщины в регистре времени // Правда. - 2001. - 18 мая.

22. Силласте Г. Куда движется женское движение // Известия. - 2000. - 31 окт.

23. Смирнова Р.М. Равные возможности для женщин: опыт европейского общества // Сов. гос. право. - 2001. - № 3. - С.143.