Курсова робота
На тему:
"Вплив фемінізму на сім'ю у сучасному суспільстві"
Зміст
Вступ
1. Фемінізм, як соціальне явище
1.1 Фемінізм, як соціальна проблема: історія становлення
1.2 Вплив фемінізму на розвиток сучасного суспільства
1.3 Феміністичний погляд на сім'ю
Висновок до 1 розділу
2. Фемінізація сім'ї у сучасному суспільстві
2.1 Місце сім’ї у сучасному суспільстві
2.2 Трансформація традиційної сім'ї
2.3 Вплив фемінізму на сучасну сім'ю
Висновок до 2 розділу
3. Статус жінки в сучасній сім'ї: крізь призму фемінізму
Висновок до 3 розділу
Загальний висновок
Список використаної літератури
Вступ
Фемінізм - теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі.
Фемінізм в принципі змінює моральні і політичні теорії, що показують жінку як певний інструмент для здійснення інтересів чоловіків та маскулінних інститутів таких як держава‚ сім’я та інших.
Фемінізм почав розвиватися ще у XVIII столітті, він пройшов довгий і складний шлях розвитку та переосмислення. Погляди‚ що поділяли феміністки різних часів були зумовлені тогочасними історичними особливостями розвитку суспільства і зачіпали найбільш гострі питання.
Сім'я будучи одним із найважливіших суспільних інститутів‚ адже саме в сім'ї людина починає своє суспільне життя‚ саме тут ми засвоюємо норми і цінності, традиції і ритуали суспільства в якому ми живемо‚ без сім’ї неможливе відтворення населення, його соціалізація і, нарешті, неможливе утворення всіх інших соціальних інституцій‚ саме рівень розвитку сім’ї разом з характером праці зумовлюють суспільний порядок, за яким живуть люди в різних державах, за різних історичних умов‚ не могла залишитись без уваги з боку феміністичного руху.
Актуальність теми впливу фемінізму на сім'ю полягає в тому‚ що фемінізм за час свого існування здійснив вагомий вплив на все суспільство‚ сучасне покоління кожного дня стикається з появами фемінізму
У своїх працях проблеми фемінізму розглядали: Д. Емдін, Ш. Банч,
Н. Шведова, Г. А. Брандт, А. Ландер, Л. Тіррел, Т. А. Ладикіна, А. А. Костікова, Л. Ерохіна, О. А. Доманов, Н. Л. Пушкарьова, С.Сененко, О. Кісь, В. Гайденко, П. Залевський, С.Павличко‚ проблемою сучасної сім'ї займалися такі вчені як: Голод С. І., Антонов А. І., Гурко Т. А., Медков В.М., Амджадин Л.
Об’єктом курсової роботи виступає вплив фемінізму на сучасну сім’ю.
Предметом курсової роботи постають особливості впливу фемінізму на сім’ю в сучасному суспільстві.
Метою курсової роботи є висвітлення понятть фемінізм та сім’я‚ вивчення особливостей впливу фемінізму на сучасну сімʼю.
Для цього необхідно виконати ряд завдань:
1. З’ясувати історичні уявлення про фемінізм;
2. Описати фемінізм, як соціальне явище;
3. Описати вплив фемінізму на сучасне суспільство;
4. Висвітлити поняття сім’я;
5. Визначити місце сім’ї у сучасному суспільстві;
6. Прослідкувати‚ як трансформувалася сім’я у сучасному суспільстві;
7. Показати‚ як вплинув фемінізм на сучасну сім’ю;
Методологічна основа та методи дослідження.
Теоретичну та методологічну основу курсової роботи складатимуть наукові праці як українських, так і зарубіжних вчених‚ які розглядали у своїх роботах проблеми фемінізму та сім’ї.
У даній курсовій роботі будуть використовуватись загальнонаукові методи дослідження, а також метод анкетування, узагальнені результати якого ми можемо розповсюджувати на всю сукупність і узагальнено говорити про певне суспільство.
У цій роботи ми працюватимемо на стику наступних соціологічних парадигм: символічний інтеракціонізм‚ що дозволить вивчити вплив фемінізму на сім'ю через взаємодію людей‚ спільні дії; теорія соціологічного обміну, дозволить нам розглянути проблему впливу фемінізму на сім'ю через процеси обмінку між людьми.
1. Фемінізм, як соціальне явище
1.1 Фемінізм, як соціальна проблема: історія становлення
... досягнення повної свободи для
жінок (всіх, а не лише привілейованої
групи) передбачає здійснення таких
глибоких економічних, соціальних та
політичних змін, внаслідок яких, де б
не відбувався відповідний процес
історичного розвитку, не лишалося б
жодного місця для існування сучасних
statusquo.
Естер Айзнштайн ( XVII ст. )
Фемінізм – теорія рівності двох статей, яка творить ідейну основу організованого руху жінок. Суттю феміністичних переконань є думка, що жінка зазнає суспільної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі.
Феміністичний рух набув свого найвагомішого значення наприкінці 1960–х років. Основним його завданням стало фактичне набуття рівності прав двох статей. Відтоді фемінізм став впливовим чинником змін у всьому світі.[8‚ ст. 452 ]
Сьогоднішні феміністичні рухи спрямовані на набагато ширше коло проблем порівняно з минулим. Фемінізм зробив великий поступ у інтелектуальній діяльності, порівняно з попередніми роками. Наприклад, у царині суспільних наук автори-феміністки форсували переосмислення усталених понять та теорій. Багато досліджень, проведених останнім часом, що мали на меті визначити історичні й культурні чинники впливу на становище жінок і загалом гендерні відносини, були підказані сучасним фемінізмом.
Історично фемінізм розділяють на ряд течії: ліберальний, радикальний, психоаналітичний, антирасиський, марксиський, постмодерський та культурний.
Проте деякі дослідники‚ розділяють фемінізм на лише на дві течії: ліберальний та радикальний, а психоаналітичний, антирасиський, марксиський, постмодерський вважають лише напрямками радикального фемінізму.[К. Райт] Інші дослідники віддають перевагу лише тим напрямкам фемінізму‚ які склалися у 60-х роках XX століття – це ліберальний, радикальний та марксистський (соціалістичний).[ 8‚ ст. 425 ]
На нашу думку, варто розглянути всі течії фемінізму адже всі вони скалалися історично і мають свої відмінності хоч і об’єднані однією ціллю.
Радикальний фемінізм (з'явився у кінці 1960-х років) – основний ворог радикалок – патріархат, який повинен бути знищений. При цьому жінки захоплять усі засоби репродукції, у тому числі виховання дітей, тому що чоловіки, допомагаючи виховувати дітей, роблять з синів майбутніх гнобителів жінок. Основним завданням вони бачать побудову нового, постпартріархального суспільства, де роль лідерів буде належати жінкам. [17‚ ст. 2 ]
Ліберальний фемінізм – є найпоширенішим серед всіх напрямків фемінізму. Основні вимоги його – ліквідація дискримінації жінок, законів, що обмежують їх права. Ліберальні феміністки прагнуть до рівності прав між чоловіками і жінками. Нерівність жінок є наслідком упередженості та неосвіченості, що можна подолати розвитком освіти та спеціально зорієнтованими урядовими реформами.
Марксистський фемінізм – вбачає розбіжність між статями у степені доступності до суспільних ресурсів. Його прихильники стверджують, що дискримінація жінок вигідна капіталізму. Марксиські феміністки висловлюють ідею здобуття рівності через вихід на ринок праці. Вони аргументують це як звільнення від ролі домогосподарки яка підкоряється чоловіку і здобуття незалежності. [1‚ ст. 162 ]
Антирасистський фемінізм – в його основі лежить уявлення‚ що життя "кольорових" жінок є надзвичайно складним, вони змушені кидати виклик расизму‚ сексизму і гнобленню закладеному у "білій культурі". Основною думкою цієї течії є те що фемінізм має базуватись на антирасистських ідеях, а не лише на боротьбі за права жінок.
Психоаналітичний фемінізм – став популярний у 70-х роках XXсторіччя. Вбачає всі проблеми пов'язані з дискримінацією у вихованні. Представниці звернулися до доедіпального періоду життя дитини. Вихованням дитини займається в основному мати, що поступово призводить до формування у чоловіків підсвідомого прагнення не тільки позбутись залежності від жінки та відчуття страху перед всемогучою жінкою-матір’ю, а й підкорити собі жінку, забезпечити свою домінацію.
Постмодерніський фемінізм – основною метою є руйнування стереотипів і відділення фізіологічних рис від соціальних. Він виник в наслідок критики класичного фемінізму і його ідеї. Перетворив фемінізм в методологію, яка критикує попередню наукову раціональність і об’єктивність та заявляє, що вони обслуговують тільки суто чоловічу науку. Він також порушує проблему обмеженості знання, представленого в соціальній теорії виключно чоловіками, їх системою цінностей, чоловічим поглядом на світ.
Культурний фемінізм – приділяє особливу увагу розходженням між жінками й чоловіками й підкреслює достоїнства жінок. Базовою ідеєю є матріархальний погляд на суспільство. Культурний фемінізм не зосереджений на політичній дії для досягнення рівних прав або знищення класового придушення жінок, вона спрямований на Індивідуальну самореалізацію за допомогою створення альтернативного стилю життя. Вважають жіночу культуру джерелом їхнього достоїнств, що ставить їх вище чоловіків, вони вважають‚ що можуть змінити суспільство, відтворивши цю культуру, замінивши агресивні цінності патріархату виховними цінностями жінок. [18‚ ст. 25]
Спільним для всіх напрямів є зосередження на проблемі пригнічення жінок, а відмінним – підхід до з'ясування причин такого становища та бачення шляхів його подолання.
Актуалізація фемінізму стала опосередкованою реакцією на масове залучення жінок до виробничого, політичного і духовного життя сучасного суспільства. Питання про статус жінки в постіндустріальному суспільстві, який пропонується жінці в цьому суспільстві або може бути запропонований, став одним з центральних питань і адекватну відповідь на нього дав саме фемінізм.
В Україні феміністичний рух бере свій початок з XIX століття‚ він був зорієнтований не на цінності‚ які пропагував західноєвропейський Рух‚ а на національне визволення і підпорядкування жіночих вимог власне національній та державній ідеї. Проте після встановлення більшовицького режиму в Україні український жіночий рух не мав можливостей для свого розвитку. Незважаючи на це‚ розв'язання проблеми суспільного рівноправ'я жінок і чоловіків у радянський період характеризувалося підвищенням їхнього освітнього та професійного рівня жінок‚ їхньою активною участю у науковому, літературно-мистецькому житті країни.
У сучасній Україні фемінізм‚ як виразилася Світлана Сененко у своїй статті "Лики українського фемінізму"‚ існує – приблизно так само і на тих же засадах, що й український середній клас. Більше того, як показує історія західної демократії, фемінізм є "природною" ідеологією саме середнього класу. Принаймні і фемінізм, і гендерна проблематика, і розмови про те, що жінка відчуває і мислить інакше, аніж чоловік, і, відповідно, у жінки має бути право на її прямий голос, на артикуляцію свого внутрішнього світу в культурі, у реальності, у суспільстві, у владі, нарешті... – усі ці питання виникають тоді, коли суспільство вже задоволене первинними потребами, коли закінчується етап виживання, дарвінівської боротьби за існування і починається власне життя.[14.]
В кінці XX століття все ж український жіночий рух почав активізуватись: великими тиражами виходили жіночі газети та журнали, активно розвивалися жіночі організації‚ почали набувати поширення жіночі гендерні студії. Сучасний жіночий рух залишаєть розрізненим‚ не допомагають тут ні жіночі організації‚ ні розвиток феміністичних журналів‚ але позитивні зміни стають все помітнішими – дедалі більше починає поєднувати цілі жіночого руху з феміністськими завданнями розвитку жіночого самовизначення, індивідуальності, жіночої реалізації в сучасному світі.[10‚ ст. 10]
Фемінізм пройшов доволі довгий та складний шлях свого розвитку та
становлення. Погляди, що розділяли феміністки різних часів були зумовлені тогочасним станом суспільства та його історичним розвитком та зачіпали найбільш гострі питання свого часу. Головною метою фемінізму‚ як і раніше так і тепер залишається знищення обмежень та рамок, що накладаються суспільством на носіїв певних фізіологічних особливостей.
Отже, сучасний фемінізм – це плюралізм ідей та поглядів, що охоплюють широке коло різноманітних питань , які далеко виходять за межі тих ідей, які відстоювались раніше. Це і боротьба за розширення основних прав людини та фундаментальних цінностей, це і протистояння расизму і сексизму, це пропаганда політичної активності і економічної незалежності, особистого звільнення, свободи від пригноблення структур і жорстких стереотипів.
1.2 Вплив фемінізму на сучасне суспільство
Становлення постіндустріального суспільства тісно пов’язане не лише з економічними і соціальними трансформаціями колишньої індустріальної системи, але і із зміною типу міжособистісних відносин і відносин між людиною і соціумом. Особисті риси стають однією з основних домінант соціального прогресу, а розвиток людини як унікального творчого суб'єкта і його здібностей виявляється ставати джерелом найбільш серйозних суспільних перетворень.
Сучасне суспільство, як і будь-яке інше внутрішньо класифіковане або стратифіковане. В рамках індустріальної суспільної структури такі критерії, як походження, стать, расова і етнічна приналежність, політична лояльність визначали соціальний статус людини. Доступ до матеріальних благ і послуг, досягнення в процесі економічного виробництва задавали соціальну мобільність, тобто переміщення в системі стратифікації по вертикалі в двох напрямках.
Соціальна організація постіндустріального суспільства заснована на домінуючій ролі знань у всіх сферах життя. Рівень освіти став визначальним двигуном вертикальної мобільності.
Домінуюча роль інформації та знань призвела до серйозних змін в суспільній структурі‚ одним з яких стала зміна соціального статусу жінок, що мають не тільки формальні, але і фактично рівні права на здобування вищої освіти , отже мають в своєму розпорядженні паритетне представництво у сфері науки, освіти, інженерно-технічній діяльності і інших інформаційних сферах, що розвиваються за допомогою особистої творчої активності.
Фемінізм, який здійснив значний вплив на політику в області вищої освіти, сприяв розробці і впровадженню антидискримінаційних програм, що включають наступні вимоги: збільшення представництва жінок у сфері науки; сприяння жінкам, що працюють у сфері вищої освіти і науки; рівні права чоловіків і жінок при прийомі на роботу у вузи; організація контрольних комісій, що вивчають положення жінок; створення програм підвищення кваліфікації жінок та інше.[13‚ ст. 27.]
Зростання освітнього рівня жінок, збільшення числа працюючих жінок, зменшення частки часу, що витрачається жінками на турботу про дітей і сім'ю в цілому, спричинило за собою посилення участі жінок в політичній сфері життя суспільства. Політична роль жінок в сучасному суспільстві виявляється як на індивідуальному рівні пересічних громадян, так і на рівні політичної еліти, представленості в системі органів державного управління і в ролі організованої політичної сили.
Під впливом теорії і практики фемінізму в розвинених постіндустріальних країнах участь жінок в управлінні державними справами розглядається, як важлива складова частина демократичної моделі державного устрою. Активізація жіночих рухів привела до істотного зростання представленості жінок в законодавчій, державній і судовій гілках влади, на рівні місцевого і центрального управління.
Змінився сам зміст політики: проблеми, що мають пріоритетне значення для жінок, наприклад, практика створення дитячих дошкільних установ, політика в області дитячої допомоги та інші, інакше кажучи, ті сфери, де жінки традиційно прикладають свою соціальну енергію, залучаються до політичного дискурсу. Зрештою політика набуває рис універсального засобу, що задовольняє потреби, як чоловіків, так і жінок, тобто стає гендерно-нейтральною сферою, що базується на загальнолюдських цінностях. Відомий вираз "політика - не жіноча справа", що є, по суті, негативним визначенням політики, зникає, коли жінки приходять у владу.
Крім того, відзначимо, що вже в даний момент абсолютно очевидно, як багато проблем і труднощів, що стосуються жінок, що раніше знаходилися поза рамками політики, стають об'єктом уваги політиків, центральними питаннями сучасних політичних дебатів. Підтримка державних програм які зачіпають інтереси працюючих жінок, сім'ї, материнства, дитинства,, заходи по стимулюванню ділової активності жінок виявляються одним з пріоритетних напрямів внутрішньої політики постіндустріального суспільства.
Феміністичний соціальний філософ і політолог Керол Пейтман вважає, що оскільки жінки були відсунуті на узбіччя світової політики, вони можуть запропонувати своє бачення світу і, зокрема, політики з позицій тих, що виходять за рамки традиційних державно-центристських відносин.
Значні зміни ролі жінок відбуваються не тільки в політичній сфері суспільства, але і в економічній, де для них також склалися дійсні можливості самореалізації.
Особиста активність, що виражається в професійному самовизначенні, змінила положення жінки в політичній і економічній сфері, трансформувала такий соціальний інститут як сім'я і, як наслідок, роль жінки в ньому. Жінки стають впливовішими в сім'ї завдяки підвищенню свого соціального статусу в суспільстві в цілому.
У постіндустріальному суспільстві змінюються базові "сімейні" цінності і ідеали. Патріархальний гендерний контракт або договір: ведення домашнього господарства і турбота про чоловіка і дітей для жінки, і забезпечення матеріального достатку сім'ї для чоловіка, витісняється гендерним контрактом рівного статусу двох партнерів, відповідно до якого на зміну жорсткої ієрархії приходить вирівнювання положення, прав, можливостей чоловіків і жінок в публічній і приватній сферах. [18‚ ст. 37 ]
Жінки в рамках сучасної культури фактично володіють рівними правами з чоловіками і готові приймати переважно рівні партнерські відносини з ними.
Як підсумок можна констатувати, що під впливом фемінізму змінилося становище жінок в соціумі стрімко міняється: подвійна зайнятість, гіпертрофована відповідальність за дітей, заборони на багато престижних видів діяльності, сегрегація в малооплачуваних сферах зайнятості, відчуження від процесу управління на всіх рівнях йдуть в минуле. Тому можна сказати, що фемінізм здійснив серйозний вплив на сучасне суспільство змінивши не лише статус жінки в суспільстві але і саме ставлення до жінки, суб'єкта суспільної діяльності.
1.3 Феміністичний погляд на сім'ю
Останніми роками в феміністичному таборі постійно робляться спроби переосмислити історію боротьби за політичне рівноправ'я жінок, переглянути теоретичні передумови у зв'язку з реалізацією цілей, досягненням рівних прав і свобод. У фокусі уваги вже не утиск жінок, а ступінь жіночого впливу на соціальне оточення.
У XIX столітті у феміністському русі відбувся розкол з таких питань, як переоцінка жіночої сексуальності, вільної любові і трудового законодавства. Число активістів руху скоротилося, оскільки для багатьох отримання права голосу на виборах стало вирішальним чинником в подоланні нерівності статей. Тому у фемінізмі акцент змістився на прославлення жіночої сексуальності в рамках рівних шлюбів.
Науково-технічний прогрес докорінно змінив суть домашньої роботи. У зв'язку з цим традиційні домашні ролі жінки могли б набути ореол гідності і пошани. Але такий стан речей не влаштовував активістів фемінізму. В протилежність феміністкам XIX століття‚ нові феміністки виражали своє вільнодумство інакше - через прагнення до сексуальних і соціальних свобод, до більшої незалежності в рівних шлюбах, до усунутості від легітимного шлюбу і від багатофункціональної сім'ї.
Фактично, поширення в XX столітті рівних шлюбів означало підвищення поваги до матерів і дружин. При цьому виникала нова сімейна ситуація, коли чоловіки повинні
10-09-2015, 15:29