ПЛАН
Вступ
Розділ 1. Освіта як соціокультурний феномен
1.1 Найважливіші соціологічні концепції у вивченні освіти
1.2 Розвиток соціологічного знання про освіту в Україні
Розділ 2. Специфіка соціологічного підходу до вивчення освіти
2.1 Соціологічні методи вивчення сфери освіти
2.2 Освіта як соціальний інститут. Функції освіти в суспільстві
2.3 Сфера освіти та її соціологічне вивчення
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми. Освіта як процес і результат оволодіння системою знань, пізнавальних умінь і навичок, а також формування на їхній основі світогляду, моральних і інших якостей особистості різнобічно й історично різнопланово досліджується в педагогічній науці. Проблема освіти широко і масштабно представлена в масиві досліджень міждисциплінарного характеру: психолого-педагогічної, соціально-педагогічної, філолофсько-антропологічної, етико-правової, соціологічної, політичної спрямованості та багатьох інших, пов'язаних з питаннями організованої соціалізації, здійснюваної в інтересах особистості й соціуму. Проблема освіти характеризується тим, що втілює в собі єдність теоретичного і практичного. Теоретичні конструкти освіти націлені на практичне впровадження.
Актуальність проблеми освіти в різних областях людського знання пов'язана з такими сучасними тенденціями світового суспільного розвитку, як інтенсивна зміна традиційних моделей навчання, створення експериментальних і альтернативних навчальних закладів, а також з орієнтацією української освітньої політики на інтеграцію в європейський освітній простір, демократизацію та вільний вибір програм навчання й освіти, створення системи безперервної освіти, її гуманізацію, гуманітаризацію, інформатизацію і комп'ютеризацію.
Специфікою соціологічного підходу до вивчення освіти є вивчення сфери освіти як соціального явища; людей, їхніх об'єднаннь й організацій в системі освіти. Це те соціальне середовище, де розгортається функціонування процесів освіти, діють певні суб'єкти у формі різноманітних навчальних занять, у ситуаціях, що складаються в ході таких занять, з певною системою взаємин людей, з їх інституціональною й неінституціональною організацією. Таким чином, об'єктом вивчення є освіта з позицій її соціальної природи.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення специфічного соціологічного підходу до вивчення освіти.
Поставлена мета вимагає вирішення таких конкретних задач:
- на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень соціологічних проблем освіти визначити роль соціального підходу в розкритті специфіки феномена освіти;
- розглянути характеристики освіти з погляду її соціокультурних взаємозв'язків;
- дослідити найважливіші соціологічні концепції у вивченні освіти;
- охарактеризувати соціологічні методи вивчення сфери освіти;
- проаналізувати розвиток соціологічного знання про освту в Україні
Об'єктом дослідження є освіта як процес трансляції, освоєння й відтворення впорядкованого соціального досвіду.
Предметом дослідження є специфіка соціологічного підходу до вивчення освіти.
Методи дослідження: аналіз досліджуваної проблеми обґрунтований використанням загальнонаукових і спеціальних підходів та методів дослідження, серед яких варто зазначити описовий (застосовуваний у процесі всього дослідження); системний (щодо аналізу феномену освіти в системі соціокультурних зв'язків).
Практичне значення отриманих результатів. Результати курсової роботи можна використовувати як у конкретно-наукових, міждисциплінарних і соціологічних дослідженнях із проблем освіти.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, а також списку використаної літератури, який налічує 34 найменувань.
Розділ 1. Освіта як соціокультурний феномен
У тому або іншому ступені проблеми освіти як соціокультурного феномена були підняти в роботах П.В Аутова, [2] М.Т. Єрмоленко, [7] А.С. Кармини, [7] І.С. Кона, [15] В.Т. Кременя, [16] Л.В. Левчук, [7] В.С. Лутая, [7] Е.С. Ляховича, [7] та інших.
Аналіз їх дав можливість представити освіту і як процес формування світогляду суб'єкта, і як рівень знань, умінь, навичок, заснованих на певних здібностях. Освіта постає як соціальна цінність. І у П. Сорокіна [26, 54], і в М. Вебера, [7, 121] і в І.С. Кона [15, 34] цінності виступають у якості мотиваторів досягнення поставленої мети. В дослідженнях П.Сорокіна відзначено, що освіта містить у собі просторово-семантичний, змістовно-методичний і комунікаційно-організаційний компоненти. [26, 57]
Освіта — це процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, необхідна умова підготовки людини до життя й праці. Різні науки вивчають освіту під своїм кутом зору. У філософії поняття "освіти" вивається в значенні загального духовного процесу формування людини й результату ього процесу — духовного вигляду людини. Освіта досліджується як культурно-історичне явище, засцб збереження, передачі й множення нагромаджень духовної культури людства, народів, націй.
Психологію цікавлять проблеми впливу освіти на формування особистості, її психіки. Соціальна психологія розглядає людину як суб'єкт навчальної діяльності в рамках освіти як соціальної організації. Її цікавить, як домогтися того, щоб організація освіти не була далека людській природі, які закони й соціальні технології повинні лежати в основі організації навчальної діяльності, як система освіти повинна сприяти самоактуалізації й саморозвитку людини, її нормальному соціальному функціонуванню.
Педагогіка розуміє під освітою процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань і пізнавальних умінь і навичок, формування на їхній основі світогляду, моральних якостей особистості, розвиток її творчих сил і здатностей.
Соціологію цікавить соціальна сторона освіти: як завдяки освіті людина включається в ті або інші соціальні групи, займає певні позиції в соціальній структурі суспільства, освоює й виконує різноманітні ролі в суспільстві.
Вроджених соціальних програм особистості не існує. У суспільстві не може бути незалежної від суспільства людини, поводження будь-якої людини обумовлює й контролюється соціальним середовищем за допомогою культурних нагромаджень, таких як мова спілкування, соціальні інститути, традиції, звичаї й ін. У ході навчально-виховного процесу створюється унікальна можливість зберегти й примножити культурний шар суспільства.
Освіта виступає історико-культурним феноменом менталітету суспільства, його свідомості. В освіті створюються передумови для виявлення й розвитку творчих здатностей суспільства, для послідовної передачі накопичених суспільством знань, умінь, культурної спадщини всіх поколінь.
Як вказує Городяненко, в основі соціологічних підходів до вивчення освіти лежать соціальні характеристики освіти, вплив на неї соціальних інститутів, соціальної макро- і мікросередовища. [7, 126] Соціологія являє собою цілісну систему соціологічних знань, що складається з трьох рівнів:
· загальсоціологічний (загальнотеоретичний) рівень;
· спеціальні соціологічні теорії;
· емпіричні соціологічні дослідження.
На базі загальних теорій першого рівня ґрунтуються спеціальні соціологічні теорії середнього рівня. Сюди відносяться і соціологічні підходи до вивчення освіти, або соціологія освіти.
Соціологічний енциклопедичний словник, визначаючи предмет соціології освіти, наголошує на аналізі його соціальної природи: "Соціологія освіти — галузь соціології, що вивчає освітиу як соціальний інститут, як форму й засоби громадського життя". [27, 355]
О.Майер пише, що соціологія освіти "...має своїм предметом соціологічне дослідження загальних соціальних закономірностей освіти й виховання як соціального процесу і їх функцій на всіх рівнях взаємодії суспільних сил". [28, 98]
В.Н.Турченко звертає увагу на пріоритет системної організації освіти: "...соціологія освіти має предметом свого розгляду системи й підсистеми (елементи) освіти в їхній цілісності й сукупності (суспільних) відносин". [31, 5]
Узагальненням викладених позицій є визначення Ф.Р.Філіппова: "Соціологія освіти це спеціальна соціологічна наука, предметом якої є система освіти як соціальний інститут, взаємодія її підсистем, а також взаємодія системи освіти і її підсистем із суспільством, насамперед з його соціальною структурою". [32, 41]
Об'єктом соціології освіти є сфера освіти як соціальне явище; люди, їхні об'єднання й організації в системі освіти. Це те соціальне середовище, де розгортається функціонування процесів освіти, діють певні суб'єкти у формі різноманітних навчальних занять (навчаючи, навчаючись, підтримуючи процес навчання) у ситуаціях, що складаються в ході таких занять, з певною системою взаємин людей, з їх інституціональною й неінституціональною організацією. Таким чином, об'єктом вивчення є освіта з позицій її соціальної природи.
1.1 Найважливіші соціологічні концепції у вивченні освіти
Соціологія освіти розглядає вплив освіти на всі сторони життя суспільства — економічну, соціальну, політичну, духовну. У той же час вона розглядає й властиво "освітні" проблеми: як функціонує й розвивається система освіти, наскільки вона відповідає вимогам суспільства, наскільки ефективно її організаційна будова.
Як вказується в дослідженні Шереги Ф.Е. "Соціологія освіти", дослідження соціології в сфері освіти зачіпають такі питання, як:
- відповідність структури освіти актуальним і перспективним соціальним цілям, довгостроковим програмам суспільства;
- пропорційність морфологічної будови структури освіти;
- вплив результатів освітніх процесів на інші соціальні процеси — професійно-трудові, моральні, психологічні, організаційно-технічні й інші, тобто зворотний зв'язок системи освіти. [34, 106]
Дослідження проблем структури освіти пов'язане з вивченням її соціальних функцій: передача накопичених знань, спадкоємність соціального досвіду й духовна спадкоємність поколінь, соціалізація особистості, її саморозвиток і самореалізація, нагромадження нею духовного, інтелектуального, соціального потенціалу.
Нечаєв Е.Я. у статті "Основні тенденції іеституційних змін в освіті" зазначає, що логічно виправдане об'єднання всіх досліджень у соціології освіти по двох напрямках:
· внутрішньо інституціональне, що охоплює внутрішні проблеми освіти як соціального інституту, соціальні аспекти діяльності суб'єктів освіти, соціальну структуру й функцію системи освіти, соціальний статус педагогічних працівників як соціальної групи, проблеми соціального управління системою освіти;
· зовнішньо інституціональне, тобто усе дослідження соціальних аспектів взаємодії освіти з іншими соціальними інститутами, виробництвом, наукою, культурою, політикою; зв'язків освітнього процесу з іншими соціальними процесами, вплив освіти на розвиток соціальних відносин і видів соціальної діяльності. [19, 385]
Також Нечаєв Е.Я у зазначеній вище статті вказує, що соціологія освіти може бути представлена у вигляді двох структур:
1)теоретико-концептуальний зміст:
- основні категорії: культура, освіта, виховання, соціалізація, навчання, особистість;
- напрямки досліджень і концептуалізації:
- соціальна детермінація освіти, социокультурна організація сфери освіти, ефективність освіти;
- проблемно-тематичний зміст: культурогенез особистості в освіті, динаміка сфери освіти, суть освіти, соціальні інститути в сфері освіти, соціальна структура сфери освіти, регуляція й керування освітою, діагностика в освіті, інноваційні процеси в освіті, вплив освіти на інші сфери громадського життя.
2)Технологічна послідовність пізнавальної діяльності (у її основі лежить відбиття етапів і результатів пізнавальної діяльності):
- теоретична концепція: гіпотези, категорії, закони, принципи;
- методи й технології: діагностика, моделювання, прогнозування, проектування;
- фактичний матеріал: даної діагностики й прогнозування;
- проекти й моделі соціокультурної діяльності. [19, 387]
Освіта є відкритою соціальною системою, вона пов'язана з іншими соціальними системами. Процес освіти взаємодіє з іншими соціальними процесами і є одним з найважливіших механізмів соціалізації людини, який триває все її життя.
1.2 Розвиток соціологічного знання про освіту в Україні
Сучасний рівень соціологічних знань про освіту опирається на соціологічні ідеї М.Вебера, Дж.Дьюні, Е.Дюркгейма, К.Маннгейма, Л.Уорда, які стояли у джерел зародження цієї науки, і на більш пізні концептуальні ідеї закордонних і вітчизняних вчених. [7, 134], [12]
Основні напрямки вітчизняної соціології освіти пов'язані з дослідницькою діяльністю ряду вчених.
Н.А.Аітов досліджує освіту як фактор формування соціальної структури й соціальних переміщень. [1] В.Я.Нечаєв досліджує освіту як соціокультурний процес. [19], [20] М.Х.Титма вивчає роль освіти в соціальному самовизначенні молоді. [29], [30] В.Н.Турченко досліджує зв'язок революцій в освіті з науково-технічною революцією. [31]
Соціальна політика в сфері освіти і її соціальних функцій перебували в центрі уваги Ф.Р.Філіппова. [32], [33] Освіта в життєвих планах і шляхах молоді досліджувалося В.Н.Шубкіним і Константиновским Д.Л.[16], а місце освіти в потребах суспільства й молоді —Л.Я.Рубіною і М.Н.Руткевичем. [24]
Як вказується в дослідженні Погорілого О.І. "Соціологічна думка ХХ століття" — становлення соціологічного зання про освіту в Україні протікає в напрямках дослідження: соціологічних проблем вищої школи (В.І.Астахова), вивчення проблем відчуження особистості в процесі освіти (І.Н.Гавриленко), проблеми студентства як соціальної групи (Н.Ф.Головатий), педагогічної освіти як підсистеми социокультурної системи освіти (В.І.Луговий), системи освіти як інституту соціалізації (Н.П.Лукашевич), взаємодії соціальних інститутів вищої школи і виробництва (Є.А.Якуба) і інших. [23, 39]
Зроблено перші спроби систематичного викладу соціології освіти як галузевої соціологічної науки Ф.Р.Філіпповим (Соціологія освіти. —М., 1980) [32]і В.Я.Нечаєвим (Соціологія освіти — М., 1992). [20] Поява цих книг відкрила нові можливості для подальшого розвитку соціології освіти й для затвердження її як навчальної дисципліни вищих навчальних закладів.
Розділ 2. Специфіка соціологічного підходу до вивчення освіти
2.1 Соціологічні методи вивчення сфери освіти
Соціологічні дослідження (теоретичні, конкретно-соціологічні) сфери освіти є одним з найбільш надійних і достовірних джерел соціальної інформації, яка використовується для керування цією сферою, що дозволяє реалізувати евристичну, прогностичну й прикладну функції соціології освіти.
Будь-яке соціологічне дослідження починається з аналізу документів:
1. офіційних: укази й постанови уряду, директивні й планові документи міністерств і відомств накази й розпорядження, плани роботи, матеріали преси, особистісні документи;
2. неофіційних: мемуари, листи, фотографії, заяви;
3. спеціальних: анкети, тести, протоколи спостережень.
Серед методів аналізу документів виділяється два основні види:
1. традиційний
2. якісно-кількісний ( контент-аналіз).
Традиційний ґрунтується на аналізі матеріалу, логіці тексту, обґрунтованості й вірогідності відомостей, які надаються. Кількісно-якісний аналіз ґрунтується на перекладі текстової інформації в кількісні показники з наступною її обробкою.
Аналізом документів соціологічні дослідження в сфері освіти тільки починаються. Цей метод допомагає скласти уявлення про ступінь вивченості досліджуваної проблеми й вибрати найбільш підходяще сполучення інших методів дослідження.
Часто застосовується метод спостереження, тобто збір інформації про об'єкт шляхом безпосереднього сприйняття й прямої реєстрації подій, значимих з погляду цілей дослідження. Спостереження бувають:
1.систематичне, проведене регулярно протягом певного періоду;
2.просте, що носить епізодичний, випадковий характер;
3.включене, коли соціолог безпосередньо включений у досліджуваний навчально-виховний процес, контактує й діє разом зі спостережуваними;
4.не включене, без загальної життєдіяльності спостерігача зі спостережуваними, можливо з використанням для спостереження технічних засобів;
5.короткочасне, протягом 1-2 годин;
6.тривале, протягом ряду років.
Метод спостереження не має обмежень для сполучення з іншими соціологічними методами. Гарний ефект дає сполучення його з методом опитування.
Опитування — це метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт у ході безпосереднього (інтерв'ю) або опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога й опитуваного шляхом реєстрації відповідей на питання, які випливають із цілей і завдань дослідження.
Анкетування в дослідженнях процесу освіти застосовується для збору інформації про масові соціальні явища й дозволяє одержати значний обсяг емпіричної інформації в короткий строк і анонімно. До недоліків цього методу відносяться неможливість проконтролювати ситуацію відповіді на питання, його самостійність і повноту. Перебороти ці недоліки допомагає метод інтерв¢ю, коли інформацію про досліджуваний об'єкт отримують у процесі особистого спілкування з респондентом за спеціально складеним опитувальнику. Цей метод дає можливість уточнювати відповіді, коректувати суть й послідовність запитань, уловлювати емоційне забервлення, підтексти відповідей, що дозволяє одержувати більш глибоку й повну інформацію. Недоліками методу інтерв¢ю є високі вимоги до соціолога-інтерв'юера й значний його суб'єктивний вплив. [7, 141]
Одним із сучасних видів методу інтерв'ю є фокусовані групові інтерв'ю, які носять дискусійний характер, що стимулює розширення погляду на предмет дослідження.
Експертне опитування припускає використання в якості опитуваних найбільш компетентних осіб (експертів) по досліджуваному питанню. Серед видів експертного опитування виділяють анкетування й інтерв'ю, дискусії, ради, "мозкові атаки", ділові ігри.
Іноді використовуються психологічні методи: тестування, соціометрія й ін. Соціометрія вдало доповнює метод спостереження. В основі соціометричного методу лежить опитування якоїсь групи з метою встановити в ній соціально-психологічні взаємини. Шляхом непрямих запитань з'ясовують, яким авторитетом, повагою користуються члени групи один в одного, і створюють соціометричну матрицю — таблицю кількості й адрес вибору кожного кожним. Метод наочно розкриває структуру усередині колективних зв'язків і відносин, але не дає матеріалу для їхнього причинного пояснення. [7, 142]
Соціальний експеримент — це метод збору інформації про характер і специфіку вишукувань соціально-освітньої діяльності у зв'язку із впливом заданих і керованих факторів. Він призначений для перевірки дієвості впроваджуваних форм і методів освіти, апробування нових методів соціального керування навчально-виховними процесами, перевірки гіпотез соціологічних досліджень. У підсумку одержують інформацію про зміни поводження того, кого навчають, під впливом різних факторів.
Ефективність методів соціологічного дослідження в значній мірі визначається рівнем професіоналізму дослідників, а також комбінованим застосуванням набору методів, найбільш відповідних його цілям і умовам проведення.
2.2 Освіта як соціальний інститут. Функції освіти в суспільстві
Освіта як соціальний інститут відповідає за своєчасну та адекватну підготовку людей до повноцінного функціонування в суспільстві. Система освіти не єдиний, але надзвичайно важливий чинник соціалізації людей.
Осягненню суті та специфіки освіти як соціального інституту сприяє з'ясування її специфічних рис, до яких за словами Городяненка В.Т., належать:
— соціально значущі функції навчання і виховання, підпорядковані суспільним потребам;
— форми закладів освіти, їх певна організація і становище в суспільстві;
— групи осіб, які професійно забезпечують функціонування освіти, певний статус цих осіб у суспільстві;
— регулятори функціонування закладів освіти і суб'єктів освітянської діяльності (законодавчі і нормативні акти про освіту, кваліфікаційні характеристики, контрольні установи і т. ін.);
— спеціальні методи освітянської діяльності — навчання, виховання;
— свідомо поставлені цілі;
— планомірна, систематична реалізація процесу свідомої соціалізації;
— певний зміст освіти — наявність навчальних програм і планів, відповідне дозування матеріалу;
— ефективність освітянської діяльності у формуванні багатьох психічних рис людини, розвитку її мислення;
— використання освіти як механізму запобігання соціально небажаних видів поведінки;
— зорієнтованість освітньої діяльності в майбутнє, заангажованість на формування передумов реалізації цього майбутнього. [7, 153]
Система освіти — соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку і залучення до життя суспільства через навчання і виховання).
Специфічність процесу соціалізації людей у системі освіти полягає в тому, що він відбувається цілеспрямовано, систематично, планомірно, за допомогою певного кола осіб (педагогів), у спеціальних закладах. Цей соціальний інститут поширює панівну в суспільстві ідеологію, відображає у своїй структурі й функціонуванні суспільні відносини і є одним з важливих засобів забезпечення спадкоємності поколінь, соціальної безперервності.
Крім того, освіта здійснює багато інших соціально-важливих функцій. Організована освіта як підсистема суспільства склалася історично. Щодо передумов її виникнення існують різні думки. Одні вчені визначальними вважають соціально-економічні чинники, матеріальне виробництво, інші систему освіти виводять з практики священнослужіння, державного управління. Враховуючи різні погляди, можна вважати, що система освіти сформувалася
10-09-2015, 16:21