Політичні орієнтації молоді

б молоді люди приймати участь в політичному житті країни 40 % відповідає позитивно, хоч і не дуже розуміючи і уявляючи собі форми такої участі. Наприклад, 18 % хотіли б бути депутатами, при цьому лише 8 % готові працювати в політичних організаціях (партіях), що за умов функціонування пропорційної виборчої системи практично неможливо. Тобто, існує значний потенціал піднесення ролі молоді в політичному реформуванні суспільства через впливи на зміст та рівень процесу її соціалізації. Певною мірою потребує корекції і спрямування молоді щодо участі у перетвореннях конкретних життєвих сфер. Зокрема це стає очевидним стосовно привабливості окремих сфер зайнятості. Більшість молоді на перше місце виводить сферу бізнесу як сферу своїх прикладних інтересів. При цьому йдеться не просто про рядову участь в бізнесових процесах, а про керівні важелі. Вже на рівні випускників шкіл 48 % воліли б бачити себе власниками підприємств, а не менеджерами. Найменш привабливими для молоді виявились виробнича сфера і сільське господарство. А саме в цих галузях відчувається нестача молодих кадрів, що не сприяє оновленню і прогресу. Тут трудова мотивація молоді надзвичайно слабка, що стримує реформування цих важливих в цілому для суспільства галузей. Це ще раз підтверджує необхідність ліквідації деформацій в процесі соціалізації молоді, продиктованих сукупністю економічних, політичних, культурних та духовних чинників, що склалися в суспільстві на його перехідному етапі розвитку. Подібні складнощі мають враховуватись при розробці молодіжної політики зокрема та державних стратегій в цілому.

Вирішуючи економічні, соціальні, культурні проблеми молоді як специфічної демографічної категорії, дотримуючись громадянських і політичних прав молоді, ми таким чином формуємо у неї ціннісні орієнтації, що відповідають цілям і інтересам національної держави та всього українського суспільства, а також узгоджуються з сучасним розумінням загальнолюдських цінностей. Така орієнтація молоді стимулює її безпосередню участь в державній політиці реформ, перетворює молодь в активний політичний ресурс суспільства. Цьому сприятиме достатньо чітке формування державних пріоритетів у внутрішній і зовнішній політиці, доступних для розуміння, обґрунтованих наявними суспільними ресурсами, з ясним баченням перспективи. Потенційні можливості молоді мають бути використані як заради неї самої так і для процвітання суспільства і держави в цілому. Особистісні і суспільні інтереси мають узгоджуватись для досягнення оптимальної моделі соціалізації сучасної молоді. В свою чергу подібна модель створює дієве підґрунтя активної політичної участі молоді в трансформаційних перетвореннях всіх сфер життя України. Підтвердженням значних потенційних можливостей такої соціальної активності молоді виступають існуючі форми її безпосередньої участі у суспільному житті. Це різноманітні за спрямованістю молодіжні організації та рухи, молодіжні парламенти, молодіжні аналоги керівних структур місцевого та регіонального рівня тощо. Очевидною є також молодіжна складова ряду політичних сил, включених до політичного процесу сучасної України, а також залучення молоді до різноманітних політичних та соціально-протестних акцій.

Все це підтверджує висновок щодо широких можливостей через впливи на процес соціалізації збільшувати рівень зацікавленості молоді в трансформації суспільства. І саме з цим безпосередньо пов'язані перспективи подальшого розвитку України на шляху демократичних перетворень. Стратегії і ініціативи щодо державного і суспільного розвитку мають спиратись на молодіжний ресурс, пропонуючи молоді належне місце не лише на рівні споживачів, а й творців соціального продукту на загальнодержавному, регіональному, місцевому чи галузевому рівнях. Вдосконалення шляхів і механізмів соціалізації в такий спосіб перетворюється у чинник прискореної адаптації молоді до сучасного соціального середовища та до засвоєння нею принципів і норм функціонування цього середовища. А це стимулює зацікавленість самої молоді в своїй безпосередній та активній участі у всіх перетвореннях, які відбуваються в державі та суспільстві. Тож через соціалізацію ми створюємо умови ефективних суспільних реформ, перетворюючи молодь в їх рушійну силу. Адже активна участь сприятиме як реалізації власних інтересів молоді так і зростаючих суспільних потреб. Подібне поєднання – шлях до максимальної ефективності і результативності суспільних змін.


Висновки

Отже, проблеми, притаманні українському суспільству в періодсуспільно-олітичнихтрансформацій,формуютьспецифічнідовготривалі стратегічні життєві установки і ціннісні орієнтації, і в першу чергу це впливає на молодь. Молодь – динамічна, енергійна й критично мисляча частина суспільства, яка володіє величезним соціальним і творчим потенціалом. Виходячи з цього, створення сприятливих економічних та соціальних умов для особистого зростання молодих людей, формування їх творчої активності, здібностей, навичок повинно бути основою державної молодіжної політики, центром уваги всіх соціальних інститутів суспільства. Головний висновок полягає в тому, що наміри молодих людей певною мірою залежать від їх соціального самопочуття, емоційного стану; крім зовнішньополітичних умов на формування індивіда впливає також побут, психологічні підвалини соціалізації людини, те, що молодь є передовою групою суспільства, яка визначає зміст і характер сьогоднішнього та завтрашнього розвитку українського суспільства.

У рефератіаналізуються політичні орієнтації сучасної української молоді. Автор зазначає, що сучасна молодь України не занадто переймається політичними подіями, які відбуваються в суспільстві. Серед тих, хто цікавиться політикою, більше чоловіків та молоді з міста. Зацікавленість політичними процесами зростає з підвищенням рівня освіти. Молодь більше приваблює соціал-демократичний напрямок й організації екологічного та природоохоронного спрямування.


Список використаної літератури :

1. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України вiд 05.02.1993, № 2998-XII //http://zakon1.rada.gov.ua.

2. Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні:Декларація вiд 15.12.1992, № 2859-XII // http://zakon1.rada.gov.ua.

3. Остапенко М. Політична свідомість студентської молоді всучасній Україні // Нова політика. — 1998. — № 4. — С 28.

4. Боднар В. М., Вегеш М. М. Про деякі питання викладання курсу політології в Угорській і Чеській Республіках //Політологія в Україні: стан та перспективи розвитку. 36. наук, доп. і ст. — К.: Вид-во Європ. ун-ту. — 2000. — С. 24—30.

5. Ціннісні орієнтації учнівської молоді. – Соціологічнийбюлетень. – Одеса, 2008. – Вип. 81.




10-09-2015, 16:31

Страницы: 1 2
Разделы сайта