Гендерні стереотипи як суспільне явище

· по-третє, в гендерному стереотипі фіксується минуле, спрямоване у майбутнє, оскільки він готує соціального суб’єкта до тих умов життя, які були визначальними для буття пращурів. В цьому проявляється особливість гендерного стереотипу – забезпечити повною мірою відтворення всього цінного, що було набуто у процесі становлення конкретного суспільства. Якщо певні гендерні стереотипи існують у сучасному суспільстві, то це може означати, що ті зміни, які не зафіксувались у соціальних нормах і досвіді та не змінили ряд стереотипних уявлень, були не настільки значущими, щоб забезпечити здатність стереотипу до самознищення;

· по-четверте, гендерні стереотипи забезпечують соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів, яка підтримує засновану за ознакою статі соціальну структуру. Втілюючи в своїх діях очікування, які пов’язані з їхнім гендерним статусом, індивіди конституюють гендерні відмінності й одночасно, зумовлені ними системи панування і владарювання, а це в свою чергу дозволяє уникнути гострих соціальних конфліктів між представниками різних гендерів;

· по-п’яте, в кожному соціальному суб’єкті закладена потреба у розвитку, ця потреба реалізується лише через свідому діяльність індивіда, гендерні стереотипи в цьому процесі впливають на ціннісні орієнтири та програми поступової зміни того, що відтворюється. В цих програмах вже відбувся певний відбір тих варіантів, які дають позитивні результати, тому реалізація потреби розвитку соціального суб’єкта з меншою мірою вірогідності дає протилежні очікуваним результати. Отже, наявність у соціального суб’єкта низки стереотипів зменшує небезпеку отримання негативних наслідків у процесі реалізації потреби розвитку.

Таким чином, гендерні стереотипи відіграють важливу роль у процесі пізнання та розвитку, підтримки цілісності соціальної системи, створюють умови для гендерної ідентифікації та саморегуляції, їх існування має об’єктивну природу. А механічне заперечення стійкої системи гендерних стереотипів призведе до формування нового за старими стереотипами, які є алгоритмом соціальної практики, тим самим сприяючи появі стереотипів нових, мало чим відмінних у своєму призначенні від тих, які відкидаються. І все ж, наслідки деструктивного вияву гендерних стереотипів є досить помітними зокрема і в сучасному українському суспільстві.

Отже, деструктивний вияв гендерного стереотипу полягає в тому, що:

· по-перше, гендерні стереотипи в суспільстві функціонують як стандартизовані уявлення щодо моделей поведінки і рис характеру, які відповідають поняттям “чоловіче” та “жіноче”. Така категоричність може зашкодити розвитку нових явищ, які з’являються в суспільстві, що трансформується (перехід до ринкової економіки, поява нових можливостей для самореалізації, необхідність власної активності задля досягнення будь-якої мети тощо). Гендерний стереотип – це перш за все сприйняття, оцінка людиною статі та поширення на неї характеристик статевої групи шляхом застосування загальних характеристик щодо представників обох гендерів, без достатнього врахування можливих відмінностей всередині кожного гендера. Такий ефект гендерного стереотипу призводить до гендерно означених відмінностей у зв’язку з політико-соціальними проблемами статі, специфікою їх виявів за ринкових умов, стосовно можливостей реалізації особистості як фахівця, лідера, політичного діяча тощо;

· по-друге, гендерні групові стереотипи спрямовані перш за все на досягнення необхідних умов існування для більшості та нерідко потребують достатньо багато зусиль та часу для досягнення передбачених за їхньої реалізації надбань. При цьому представник певного гендеру буває змушений підпорядкувати власні інтереси колективному, незважаючи на особистісні позастатеві якості та переконання. Якщо індивід ступає на шлях заперечення власного гендеру, як такого, що закріплений у суспільному досвіді та практиці, то він почасти визнається маргіналізованою особистістю, що позбавляє його/її можливості ефективного функціонування у соціумі;

· по-третє, відтворення гендерних стереотипів у незмінному вигляді може здійснюватися на протязі тривалого часу у різних індивідів та спільнот. При чому, чим стійкішими є гендерні стереотипи цілей та установок соціального суб’єкта, тим менше у нього можливостей для розвитку та саморозвитку. А така ситуація, оскільки гендерний стереотип є груповим явищем, призводить до уповільнення прогресивних перетворень в соціумі, які так чи інакше торкаються життєтворчості обох гендерів та їхньої взаємодії;

· по-четверте, наявність гендерного стереотипу стосовно того, що є публічною та приватною сферою призводить до замовчування антисоціальних, протиправних дій. Прикладом такого деструктивного вияву гендерного стереотипу є те, що офіційна статистика враховує лише невелику частину всіх випадків зґвалтування та насильства в родині, оскільки “сором” пов’язаний з цими явищами, відлякує як жінок, так і чоловіків від судового процесу з притаманним йому публічними свідченнями та роз голосами;

· по-п’яте, соціальні очікування відносно певної статі, формують у жінок та чоловіків соціально схвалюваний стиль поведінки. Патріархальна культура сформувала гендерний стереотип стосовно жінки, як істоти, пріоритетною сферою діяльності якої є родина, відповідно соціум не вимагає від жінки професійних досягнень та кар’єрного просування, як гаранта підвищення свого соціального статусу. Такий вияв гендерного стереотипу спричинює інфантилізацію жінок, справляє руйнівний вплив на самоусвідомлення жінки та її самооцінку, що фіксують дані соціологічних досліджень. А як наслідок, неможливість адекватного входження жіночого суб’єкту до нових соціальних процесів та перетворень. [9]

Отже, враховуючи все вище зазначене, можемо зробити висновки, що гендерний стереотип – це стандартизоване уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно до понять «чоловіче» та «жіноче». Тобто, за усталеними уявленнями, чоловік повинен бути сильним, мужнім, холоднокровним, активним та результативним, а жінка – лагідною, покірною, турботливою, емоційною та балакучою. Оцінка ролі гендерного стереотипу має подвійний характер. З одного боку, гендерні стереотипи призводять до викривлення та спрощення соціального середовища, заважають його адекватній оцінці, обмежують поведінку особи низкою гендерних ролей та очікувань. З іншого боку, варто зважати на конструктивні вияви гендерного стереотипу, які полягають у впорядкуванні та систематизації інформації про нову реальність та суб’єктів цієї реальності у суспільстві, що трансформується. Без наявності у індивідів низки стереотипних уявлень їм довелося б детально інтерпретувати кожен новий факт, явище, а це б значно уповільнило суспільні перетворення та процес набуття нового досвіду.

ІІ. Прояв гендерних стереотипів у реальних умовах суспільства

Розглянувши основні характеристики гендерних стереотипів та теорії їхнього формування, доцільним є охарактеризувати уявлення щодо чоловіків та жінок в різних країнах світу, зважаючи на суттєві зрушення у вирівнюванні прав останніх у різних сферах людської діяльності (економіка, політика, освіта тощо).

2.1 Гендерні стереотипи крізь призму громадської думки в Україні та світі

Аналіз результатів різних загальнонаціональних опитувань свідчить про домінування у масовій свідомості низки гендерних стереотипів, що відповідають патріархальній ідеології та практиці повсякденного життя. Це стосується уявлень про ролі та призначення чоловіків та жінок у суспільстві, можливості одержання роботи та кар’єри, участі в політичній діяльності тощо.

Стосовно вивчення типових уявлень щодо образів чоловіків та жінок було проведено багато досліджень, які виявили безліч цікавих фактів. Наприклад, після проведення дослідження Є. Зуйкової та Р. Єрусланової (Росія, 2001)[10] , було виявлено, що жінка в масовій свідомості сприймається як носій естетичної функції (вродлива, акуратна, приваблива, жіночна, добра, гуманна тощо), в порівнянні з якою забудькуватість, нестриманість, істеричність, депресивність, заздрість, балакучість видаються зовсім не важливими. А чоловіку, не зважаючи на ряд достоїнств (кмітливість, впевненість, захисник, діловитість, компетентність, цілеспрямованість тощо), приписують агресію, грубість, жорстокість, тупуватість, егоїзм та самовпевненість.

Дж. Вільямсом у 1992 році[11] було проведене дослідження у 25 країнах, в якому опитуваним пропонувалося застосувати до чоловіків та жінок 300 найбільш вживаних прикметників, які характеризують особистісні риси характеру тільки чоловіків або тільки жінок. В ході цього дослідження було виявлено, що уявлення про типові риси чоловіків та жінок в різних країнах співпадають (табл.. 1)

У 2000 році компанією Gallup International було проведене опитування громадської думки в 60-ти країнах світу, включаючи і Україну, яке стосувалося економічних та політичних прав і соціальних ролей жінок. Це дослідження визначило, що за ціннісно-нормативними уявленнями населення нашої країни більшою мірою наближене до Азії та Африки, ніж до Західної Європи. [12]

Згідно результатів цього дослідження, можна виділити такі найпоширеніші гендерні стереотипи, які побутують в різних країнах світу:

· Жінки не повинні мати рівних прав із чоловіками;

· Освіта є важливішою для хлопчиків, ніж для дівчаток, оскільки вони повинні утримувати сім’ю, а основний обов’язок дівчат в майбутньому – виховувати дітей та займатися хатніми справами;

· Жінка насамперед є дружиною і матір’ю, тому заради сім’ї повинна пожертвувати кар’єрою;

· Чоловіки мають більше переваг для роботи у сфері зайнятості, оскільки вони є компетентнішими, раціональнішими та орієнтованими на діло, а не на комунікацію, на відміну від жінок;

· Жінка повинна підпорядковуватися чоловіку;

· Очікування від жінки виконання двох ролей – матері та спів годувальниці.

Розглянемо детальніше результати опитування по кожному з наведених вище прикладів стереотипів.

Отже, за результатами цього дослідження, один із двох дорослих у світі вважає, що жінки не мають рівних прав із чоловіками, хоча майже 20 років тому 130 країн світу схвалили Конвенцію про усунення всіх форм дискримінації щодо жінок. Думка дорослих громадян України подібна на загальносвітову: тільки 55% опитаних вважають, що жінки і чоловіки мають рівні права, при чому, чоловіки переконані в цьому частіше (65%), ніж жінки (47%).

Кожен п’ятий респондент у країнах Східної Європи, Азії та Африки вважає, що освіта є важливіша для хлопчиків, ніж для дівчаток, оскільки вони повинні утримувати сім’ю, а основний обов’язок дівчат в майбутньому – виховувати дітей та займатися хатніми справами, а от мешканці обох Америк та Західної Європи вдвічі рідше (менше, ніж кожен десятий) погоджуються з таким твердженням. Стосовно України, то тут всі рівні освіти доступні жінкам вже протягом життя кількох поколінь, і сьогодні доступність освіти не є виявом дискримінації, однак опитування громадської думки зафіксували, що за загальним розподілом відповідей Україна не відрізняється від інших країн Східної Європи, Азії та Африки, де також кожен п’ятий вважає, що освіта важливіша для хлопчиків.

Традиційним та глибоко вкоріненим є гендерний стереотип, за яким навіть працююча освічена, але заміжня жінка є насамперед дружиною й матір’ю, що повинна допомагати чоловіку, нерідко зневажаючи власні прагнення до самореалізації та професійного успіху, відмовляючись від кар’єрних можливостей. Такі уявлення притаманні і чоловікам, і жінкам, засвідчуючи готовність поступатися і місцем на ринку праці, і місцем на щаблі кар’єри. Підтвердженням цього є результати опитувань. Загалом не можна сказати, що робота жінок поза домом не схвалюється, навпаки, мало хто заперечує проти участі жінок у забезпеченні сімейного добробуту. Переважна більшість українських громадян (75%) згідна з тим, що обоє – і чоловік, і дружина – повинні робити внесок у сімейний дохід. Ніякої відмінності між думками чоловіків та жінок не існує.

Очікування від дружини щодо її внеску до сімейного доходу в українському суспільстві не найбільше у світі. Як не дивно, але всупереч стереотипному, запозиченому з «мильних опер», уявленню про латиноамериканських жінок, саме від них найбільшою мірою очікується виконання ролі співгодувальниці сім’ї. Так вважають 92% опитаних латиноамериканців. Незначно їм поступаються мешканці Африки та Східної Європи – 85%, найменшою мірою участь у позасімейній трудовій діяльності очікується від жінок Азії.

Проте ставлення до жінок як до як до рівних за правами і можливостями учасниць на ринку праці є далеко неоднозначним. Гендерні стереотипи дуже швидко виявляють себе в період кризи та безробіття, знаходячи виправдання і підтримку серед громадян. Так, на запитання «Чи згодні ви з тим, що якщо не вистачає робочих місць, чоловіки повинні мати більше прав на одержання роботи, ніж жінки?» загалом 35% українців дали позитивну відповідь. Як і слід було очікувати, чоловіки значно рідше заперечують проти того, щоб мати більше прав на працевлаштування, серед них 44% згодні з тим, щоб мати переваги у працевлаштуванні, і їхні очікування недаремні, оскільки 28% жінок також згодна визнавати за чоловіком першочергові права на працевлаштування. Такі погляди можна зрозуміти, зваживши на поширений у суспільстві патріархальний стереотип про справжнього чоловіка-годувальника, але потрібно враховувати також і жінок, які є єдиними годувальницями своїх дітей, до того ж, їхня кількість у суспільстві постійно зростає.

Стереотипне уявлення щодо потреби жінок поступатися, а чоловіків очікувати і як належне приймати такі поступки підтверджується також даними репрезентативного опитування «Громадська думка населення України про демократію», проведеного у вересні 2000 року Київським міжнародним інститутом соціології в рамках спільного канадсько-українського проекту «Демократична освіта»[13] . Стосовно твердження «Для дружини важливіше підтримувати кар’єру чоловіка, ніж робити свою власну» 51% опитаних висловили згоду, 37% - незгоду і 12% не змогли дати однозначної відповіді.

Таке ставлення до можливостей жінки працювати пояснюється також за допомогою поширеного стереотипу Берегині, тобто усталеному переконанню, що кожна жінка – це насамперед мати, людська істота, яка задля соціальної самореалізації повинна мати дітей, а усі інші соціальні ролі – другорядні, меншовартісні, за певних обставин ними можна знехтувати.

Очікування від кожної жінки виконання ролі матері як необхідної умови її самореалізації є найсильнішими серед мешканців Західної Африки, де таку думку висловили 79% респондентів. Таке ототожнення соціальної самореалізації з дітонародженням також досить поширене в Східній Європі та Азії – відповідно 68% та 56% опитаних. Найменшою мірою діти вважаються визначальними для самореалізації жінок в Західній Європі та Північній Америці (в першому країні це твердження підтримують 25% респондентів, а в другій країні – 14% ). Стосовно України, то її позиція найбільше збігається з Західноафриканською – 70% наших співвітчизників вважають, що жінка для самореалізації обов’язково повинна мати дітей, і цю думку однаковою мірою поділяють як чоловіки, так і жінки.

Вимальовується цікава тенденція ролей і соціальних прав жінки – для соціальної самореалізації вона повинна мати дітей, паралельно робити внесок до сімейного доходу, тобто працювати поза домом (та й у межах сім’ї також), але робота не повинна перетворитися на кар’єру. Навпаки, дружині потрібно дбати більше про кар’єру чоловіка, ніж про свою власну. І навіть якщо вона успішно просуватиметься кар’єрними щаблями, то в разі економічної кризи та нестачі робочих місць має поступитися робочим місцем чоловіку.

Отже, підсумовуючи результати досліджень, можна сказати, що разом із підтримкою деяких традиційних патріархальних стереотипів, у всіх країнах побутують демократичні погляди і вимоги, які відкидають очікування та упередження.

За віковою традицією, суспільство очікує від жінок насамперед таких характеристик, як лагідність, покірність, емоційність, беззахисність, балакучість, виконання ролі матері та домогосподарки, а від чоловіків – мужності, сили, впевненості, цілеспрямованості, жорсткості та ролей працівника-годувальника і лідера. Стосовно України можна сказати, що громадська думка суттєво не відрізняється від інших країн світу - в суспільній свідомості за жінкою закріпився образ матері матері-доглядальниці, виховательки та домогосподарки. Тобто суспільство очікує від жінки, на відміну від чоловіка, виконання двох соціальних ролей, що інколи важко поєднуються – матері й годувальниці, вважаючи, що це є найнеобхіднішою сферою самореалізації жінки.

2.2 Стереотипні погляди на чоловіків та жінок в ЗМІ

Відомим є вислів про те, що засоби масової інформації є «четвертою гілкою влади» на рівні з законодавчою, виконавчою і судовою, адже саме вони володіють доступом до інформації, часто виступають її першоджерелом і ретранслятором. Засоби масової інформації нав’язують певні правила прочитання соціальних відносин, що відповідають чинному порядку. Однак завдання ЗМІ полягає не тільки в передачі інформації, її оцінці і формуванні бажаного емоційного ставлення до цієї інформації, а й залученні людини у діяльність. Якщо суспільство зацікавлене в активних учасниках суспільних рухів, йому вигідно формувати адекватну свідомість і створювати реальну картину світу.

Таким чином, ні для кого не є секретом те, що саме ЗМІ через специфічні механізми своєї діяльності насичують нейтральну за своїм характером інформацію певним підтекстом, що може мати руйнівну силу. В своїй діяльності ЗМІ оперують сталими соціальними уявленнями, мовленнєвими зворотами, механізмами стигматизації і стереотипізації. А отже виникає гостра потреба у дослідженні цього механізму впливу засобів інформування на суспільну свідомість, адже нав'язаний сумбур в думках, емоційний стан, змушує людей бути нелогічними, не послідовними, створює умови, за яких людина починає вагатись у існуючих істинах. Крізь призму стереотипів сприймаються реальні предмети, відношення, події, та діючі особистості. Без стереотипів, звичайно не можливо, вони потрібні людині для сприйняття та мислення тому, що володіють стійкістю і дають можливість сприймати та оцінювати ситуації швидко, але можуть бути вивчені і виявлені як мішень для маніпуляції. Тому ми зупинимось на цьому питанні докладніше.

Говорячи про гендерні стереотипи


10-09-2015, 16:37