ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО
Іванова Лариса СергІЇвна
УДК: 130.2 : [33 : 316. 422]
ГУМАНІЗАЦІЯ СУБ'ЄКТ-СУБ'ЄКТНИХ ВІДНОСИН
В Е КОНОМ І Ч Н ИХ СТРУКТУРАХ
ТЕХНОКРАТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА
09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Сімферополь − 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник : доктор філософських наук, професор
Лазарєв Фелікс Васильович ,
Таврійський національний університет
ім. В.І. Вернадського,
завідувач кафедри філософії.
Офіційні опоненти :
доктор філософських наук, професор
Воєводін Олексій Петрович ,
Східноукраїнський національний університетім. В. Даля,завідувач кафедри філософії культурита культурології;
кандидат філософських наук, доцент
Горбань Олександр Володимирович ,
Національна академія природоохоронного
та курортного будівництва, завідувач
кафедри філософії та права.
Захист відбудеться "25"червня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.01 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 116-а.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4.
Автореферат розісланий "23" травня 2008 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Зарапін О.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дисертаційного дослідження. На початку третього тисячоліття людство опинилося у небезпечному й складному становищі. Руйнування навколишнього середовища наближається до критичної межі, зростає споживацьке ставлення до людини й природи, загострюється протиріччя між людиною й технікою. Виникає новий клас загроз і небезпек, пов'язаний з формуванням інформаційного суспільства.
Накопичення проблем, які загрожують самому існуванню людства в умовах техногенного суспільства, призвело до глибокої антропологічної кризи, що зачіпає духовну сферу й моральну структуру людини. В країнах колишнього СРСР зазначені процеси виявилися з особливою силою на тлі явищ, що відбуваються одночасно, − глобалізації й віртуалізації світового господарства.
Стали помітними радикальні суб'єктивно-людські зміни, що посилюють відчуженість людини, руйнують індивідуальну ціннісну матрицю, яка лежить в основі етнічної, громадянської й цивілізаційної ідентичності. Ці зміни проявляються в усіх без винятку сферах існування людини, серед яких головною залишається виробнича діяльність в економічній сфері.
Еволюція західних суспільств XIX-XX століть виявила фундаментальне протиріччя між іманентно властивим капіталістичній формації уявленням про людину як про ресурс, що використовується для підвищення ефективності господарської, комерційної діяльності, і потенційними можливостями людини як самостійного суб'єкта соціальної діяльності.
Людство вперше виявилося в пограничній ситуації, зоні біфуркації, вихід з якої можливий за умови перебудови ціннісних орієнтирів економічної організації на основі реалізації гуманістичних принципів, життєстверджуючих начал. Основою економічного розвитку повинна стати категорія якості життя , переорієнтація з монетаристських макроекономічних показників на дійсне вирішення проблем світового співтовариства. Кінцевою метою виробництва як сфери діяльності людини має стати не тільки подолання відчуження, що виникає в процесі протистояння праці й капіталу, але й відтворення в суб'єкт-суб'єктних відносинах в економічних структурах тих людських екзистенцій, які становлять родову сутність людини.
Таким чином, філософсько-антропологічний аналіз протиріч між практикою технократичного управління виробництвом в умовах, коли людина використовується лише як засіб , і гуманістичною перспективою, в якій людина розглядається як кінцева мета виробництва, стає життєво важливим. У процесі такого аналізу виникає низка питань: чи існує зв'язок між організаційно-правовим видом господарської діяльності економічної структури і мірою зняття феномена відчуження? Чи забезпечує корпоративна культура усунення відчуження чи є лише його імітацією? Чи можливе повне розкриття творчих здібностей людини і її самореалізація в умовах домінування в економічній сфері технократичного стилюмислення? Чи гарантує самореалізацію творчих здібностей людини перехід від індустріального суспільства до інформаційного? Які гуманістичні цінності мають бути покладені в основу ефективної культури управління?Досвід України, як і решти країн на пострадянському просторі, багаторазово актуалізує проблеми гуманізації економічного розвитку. Процеси приватизації, поява нових організаційно-правових форм господарювання, запозичення закордонних управлінських парадигм, орієнтованих на розкриття інтелектуального потенціалу працівників, потребують філософського осмислення людини в процесі трудової діяльності в сучасних умовах.
Зазначене стає ще більш актуальним з огляду на те, що світосприйняття людини в міжособистісних господарських зв'язках може кардинально впливати на ефективність економічних структур. Саме з цієї причини сьогодні зусилля власників капіталу і менеджерів вищої ланки спрямовані на "вичавлювання" з працівників їх творчого потенціалу шляхом створення "гуманізованих" виробничих умов, кінцевою метою яких є отримання додаткової вартості. В той же час людина, яка задіяна у виробництві, починає усвідомлювати необхідність подолання ставлення до себе як до об'єкта маніпулювання, що породжує появу нових особистісних стратегем виборужиттєвого проекту самого себе.
Таким чином, глобальні трансформації світосприйняття у напряму гуманізації суб′єкт-суб′єктних відносин в інтервалі виробничої діяльності людини наполегливо вимагають пильної уваги та осмислення з позицій філософської антропології. Саме такий підхід визначив основний зміст і структуру цієї дисертаційної роботи.
Ступінь розробленості теми. Проблемигуманізації і дегуманізації у технократичному суспільстві знаходилися у центрі уваги українських філософів О.Г. Білоруса, Ю.В. Кам'янскої, В.Г. Табачковського, В.І. Шинкарука, О.І. Яценко, а також російських А.П. Дубнова, В.О. Лекторського, А.П. Назаретяна. Висновки щодо необхідності трансформації домінуючого у техногенній цивілізації технократичного стилю мислення висловлені в роботах українських філософів І.С. Добронравової, В.П. Іванова, Р.С. Мартинова та інших. Значний внесок у розробку проблематики гуманізму й відчуження людини зробили видатні філософи ХХ сторіччя: М.О. Бердяєв, М. Вебер, М. Гайдегер, Ж.-П. Сартр, С.Л. Франк, А. Швейцер, К. Ясперс та інші.
Говорячи про проблеми руйнування ідентичності людини у період кризи техногенної цивілізації, не можна обійти увагою оригінальні роботи іноземних філософів ХХ століття Е. Тофлера, Е. Фрома, Ф. Фукуями, С. Хантингтона, К. Ясперса, зокрема російських − В.Л. Іноземцев,М.М. Моісєєва, В.С. Стьопіна. Філософські проблеми існування людини в технократичному суспільстві розглядаються у працях вітчизняних вчених Ф.В. Лазарєва, С.А. Лозниці, В.С. Лук'янця,В.С. Лутая та інших.
Особливості проблеми відчуження людини у процесі трудової діяльності активно досліджували українські і російські філософи Д.П.Богиня, І.І. Кальний, Я.І. Кузьмінов, І.С. Нарський, В.В.Яцкевич та інші. Особливої уваги заслуговує грузинська школа філософів в особі її представників Н.Д. Абсава, І.Я. Брачули, Г.М. Малашхия, В. В. Парцванія. Філософсько-антропологічні основи аналізу корпоративної та організаційної культури були закладені у відомих працях Г.А. Саймона, Ф. Тейлора, А. Файоля, Е. Шейна, М. Елвесона та інших. Теоретичні та практичні питання у цьому напряму розглядалися російськими дослідниками С.А. Липатовим, Н.Н. Могутновою, Т.О. Соломанидиною, І.С.Шаповаловою, вагомий науково-практичний внесок у розробку проблем корпоративної та організаційної культури внесли українські вчені Н.Ю. Горлач, Д.В. Задихайло, Н.В. Зубрєва, Л.О. Пашко, Л.М. Савчук та інші.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної теми кафедри філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського "Антропологічні перспективи сучасної філософії" (№ державної реєстрації 0105U007018).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз технократичних і гуманістичних тенденцій суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах сучасної техногенної цивілізації. Ця мета може бути конкретизована й реалізована на основі розкриття таких взаємозалежних завдань:− провести аналіз ґенези й тенденцій розвитку сучасної техногенної цивілізації;− розробити концептуальні основи й категоріальний апарат дослідження проблем гуманізації й дегуманізації суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах; − дослідити природу й співвідношення гуманізації й дегуманізації в економічній сфері;− вивчити ґенезу та сучасний стан технократичної свідомості;− розкрити філософсько-антропологічні виміри феномену відчуження людини як суб'єкта виробничих відносин; − окреслити гуманістичні аспекти моделей і стилів управління в економічних структурах;− проаналізувати існуючі управлінські стратегії, спрямовані на гармонізацію технократичного й гуманістичного підходів до суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах.Об'єкт дисертаційного дослідження − суб'єкт-суб'єктні відносини в економічних структурах.
Предмет дослідження – гуманізація суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах.
Методи дослідження. Розгляд основних питань дисертації здійснювався на основі таких методів науково-теоретичного пізнання: - історико-філософського (аналіз розвитку філософсько-антропологічних концепцій щодо людини);- порівняльного аналізу проблем присутності людини в різних економічних структурах;- діалектичного (зняття відчуження людини в економічних структурах розглядається як процес розв’язання протиріччя між гуманістичним і технократичним підходами);- синергетичного (людина й економічна структура розглядаються як складна система, що самоорганізується);- інтервального (аналіз багатомірності існування людини в економічних структурах). В цілому дисертаційне дослідження виконане у рамках філософсько-антропологічного підходу, що дозволяє сконцентрувати увагу на проблемі присутності людини в інтервалі її трудової діяльності в економічних організаціях.Наукова новизна полягає у наступних положеннях, які виносяться на захист:
– вперше з метою аналізу суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах обґрунтовано необхідність уточнення та розширення філософсько-антропологічного дискурсу;
– доведено, що технократична культура управління, в якій переважає суб'єкт-об'єктний тип виробничих відносин, суттєво поступається гуманістичній культурі, основними цінностями якої є внутрішня свобода, творчість, почуття власної гідності, високий ступінь відповідальності та дисципліна;
− досліджено ґенезу й сучасний стан технократичного стилю мислення як домінуючого в економічній сфері;
– виявлено зв'язок між дегуманізацією суб'єкт-суб'єктних відносин технократичного суспільства і посиленням феномена відчуження людини та руйнуванням її ідентичності;
– вперше на основі проведеного аналізудоведено, щозняття відчуження людини не залежить від організаційно-правового типуекономічної структури, але що корпоративна культура конкретної структуриздатна забезпечити, хоча й не повною мірою, подолання феномена відчуження людини;
– вперше з філософсько-антропологічних позицій висвітлено можливості подолання відчуження у сфері, яка не зв'язана з найманою працею: фрілансерство, сітьові технології бізнесу;
– встановлено, що серед підходів до розкриття творчих здібностей людей як учасників і суб'єктів ринкових відносин найбільш ефективними є їх особистісні стратегеми, а також партисипативні методи управління, щонайперше, процесний метод та акціонування на основі принципів економічної демократії (метод ЕСОП).
Теоретичне й практичне значення дисертаційного дослідження. Вирішення проблеми гуманізації суб'єкт-суб'єктних відносин шляхом зняття відчуження людини в інтервалі виробничих відносин актуалізує філософсько-антропологічне осмислення існуючих стратегій управлінської культури в економічних організаціях різних форм власності. Теоретичне осмислення кращих зразків корпоративної культури й особистісних стратегем гуманістичної спрямованості покликані сприяти повноцінному й гармонійному розвитку особистості, максимально повній реалізації творчого потенціалу людини. Теоретичні висновки, запропоновані підходи й конкретні рекомендації можуть бути використані в розробці й удосконаленні моделей корпоративної культури при створенні загальнодержавних і регіональних програм, що забезпечують соціальну орієнтацію економіки, при написанні програм політичних партій і рухів, а також у навчальному процесі при вдосконаленні програм навчальних дисциплін з філософії, філософської антропології, аксіології, етики й культурології, економічної соціології й економічної психології.Особистий внесок здобувача. Основні положення й результати дисертаційного дослідження, а також тексти опублікованих статей розроблені і сформульовані автором самостійно.Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на теоретичних і методичних семінарах кафедри філософії Таврійського національного університету, у ході виступів на методологічних семінарах кафедри педагогіки та психології Запорізького національного університету, а також у виступах на чотирьох науково-практичних конференціях: II Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні проблеми управління" (27-28 листопада 2003 р.); Міжнародна наукова конференції "Человек в контексте современного цивилизационного процесса" (15-17 жовтня 2007 р.); IV Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні проблеми управління" (29-30 листопада 2007 р.); XXII Міжнародна науково-практична конференція "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості" (30 листопада 2007 р.).Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в дев'яти публікаціях, серед яких п'ять - статті у виданнях, які затверджені у переліку ВАК України.
Обсяг і структура дисертації. Структура і зміст роботи відбиває її концептуальну логіку. Дисертація складається зі Вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел з 226 найменувань. Загальний обсяг дисертації 210 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробленості, формулюються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, наукова новизна, визначаються методологічні основи роботи, розкривається теоретичне й практичне значення роботи, особистий внесок автора, публікації й апробація отриманих результатів.
Перший розділ"Екзистенційні виклики технократичного суспільства: проблеми гуманізації економічних відносин" містить історико-філософський аналіз ґенези, розвитку й кризи західної техногенної цивілізації. Демонструється актуальність філософсько-антропологічного осмислення економічних відносин у технократичному суспільстві. Викладено теоретико-методологічні підходи до вивчення суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах, окреслюється проблемне поле й уточнюється дискурс дослідження.
У підрозділі 1.1 "Актуальність філософсько-антропологічного аналізу економічних відносин в умовах кризи технократичного суспільства" увага концентрується на актуальності філософського осмислення кризи сучасної цивілізації, розглядається техногенний виклик людству, який загрожує втратою ідентичності й руйнуванням людського в людині. Проблема загроз полягає в тому, що сучасна техногенна цивілізація, породивши небачений розвиток науки, техніки, інформаційних і телекомунікаційних технологій, не створила міцної духовно-ціннісної основи планетарної життєдіяльності людини.
У рамках парадигми техногенної цивілізації людина являє собою передусім діяльну істоту, з її пануванням над природою, використанням ресурсів останньої для забезпечення своїх егоїстичних прагнень, спрямованих на досягнення комфортності проживання шляхом реалізації економічного інтересу та влади. Система цінностей і життєвих смислів людини спричинилася до формування нової парадигми розвитку суспільства на основі прогресу.
Одним з найбільш катастрофічних наслідків техногенної цивілізації безсумнівно є глибока антропологічна криза – перетворення людини "розумної" й "умілої" на "машину бажання". Людина опинилася в екзистенціально-граничному стані, що викликає, з одного боку, загрозу руйнування родових характеристик людини та ідентичності, а з іншого − нагальну потребу осмислення власної межі. Факт відставання духовно-морального компонента стратегії людства від її науково-технологічної складової став поштовхом до створення проектів власного виживання на основі нових культурних парадигм.
У підрозділі 1.2 "Теоретико-методологічні підходи до вивчення суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах" подається скорочений історико-філософський аналіз напруженого осмислення проблеми людини. Викладаються основні результати глобальних філософсько-антропологічних проектів, які мали на меті створення цілісного уявлення про людину. Висвітлюються етапи розвитку філософсько-антропологічних ідей у рамках класичної, некласичної й постнекласичної наукових парадигм. Сьогоднішня постнекласична (синергетична) парадигма розглядає об'єкти сучасних міждисциплінарних досліджень як унікальні системи, які характеризуються відкритістю й саморозвитком. До таких систем цілком можна віднести й людину. З цим підходом, зокрема, суголосна й методологія інтервальної антропології, згідно з якою в різноманітному світі людина не може розглядатися інакше як багатомірний і багаторівневий феномен, що проявляється або виявляє свою присутність у різних інтервалах буття.
Підрозділ 1.3 "Проблемне поле дослідження й уточнення дискурсу" присвячений обґрунтуванню, уточненню й конкретизації методології дослідження, а також опису поняттєво-категоріального апарату. Вибір та обґрунтування методології дослідження зумовлений особливостями постановки завдання.
У підрозділі окреслене предметне поле, складність і суперечливість структури якого пов'язана з тим, що антропологічні дослідження суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах не можна розглядати як суто філософську або окрему наукову проблему. Значну частину підрозділу присвячено проблемам поняттєво-категоріального апарату. У підрозділі обґрунтовується теза щодо необхідності розширення філософсько-антропологічного дискурсу шляхом залучення до нього понять, категорій і концептів суміжних наук. Розглядається філософсько-антропологічний зміст основних понять, категорій і концептів, що використовуються у роботі: "суб'єкт-суб'єктні відносини", "гуманізм", "технократія", "відчуження", "зняття", "економічна структура" тощо.
У розділі 2 "Філософсько-антропологічні аспекти гуманізації й технократизації в економічних відносинах" простежується історико-філософський контекст розвитку технократичних і гуманістичних ідей у сфері економічних відносин.
У підрозділі 2.1 "Історико-філософський контекст проблеми "homo economicus" розглянуто проблематику розробки моделей людини в умовах різних типів економік.
Епоха Просвітництва й промислова революція одночасно зі створенням науково-технічного базису сформували особливу морально-етичну атмосферу ринкової економіки. Проте в господарської історії людства ставлення до людини як до певного ресурсу не завжди було домінуючим. У дисертації з філософсько-антропологічних позицій розглядаються відомі дослідження економічних відносин у первісних, а також у докапіталістичних суспільствах. Підтверджено, що поведінка "людини господарюючої" раніше визначалася переважно позаекономічними факторами, насамперед, збереженням і самовідтворенням локального суспільства у фізичному й культурному сенсі.
У капіталістичному суспільстві економічна сфера, яка функціонує незалежно від волі й свідомості людей, протистоїть всім іншим сферам. На підставі порівняльного аналізу підходів до проблеми людини як такої й "людини економічної" показано, що в європейській цивілізації паралельно розвивалися два напрями: гуманістичний і технократичний. У роботі розглянуто моделі людини, що є учасником економічних відносин, ретельний аналіз яких дозволяє зробити висновок про поступове посилення гуманістичної складової. Зокрема, показано відмінність моделей людини в класичній ("смітовській") та інституціональній економіках.
У підрозділі 2.2 "Протиріччя гуманізації й технократизації економічних відносин" доведено, що абсолютизація науково-технічної парадигми європейської цивілізації, з одного боку, зумовила технократичні тенденції в управлінні суспільством і виробництвом, а з іншого − породила прагнення до гуманізації суб’єкт-суб’єктних відносин.
Визнання самоцінності людської індивідуальності становить одну з найбільш важливих характеристик того гуманістичного ідеалу, який склався в сучасній культурі й філософії. Подальше ігнорування в економічних організаціях підсистеми "Людина" може стати причиною серйозних локальних або глобальних соціальних катастроф.
У підрозділі проводиться філософсько-антропологічний аналіз дихотомії "гуманізація − технократизація" економіки. З одного боку, людина є творцем нових речей і послуг, що поліпшують якість життя, а з іншого − людина здатна на руйнування свого життя, зокрема шляхом створення таких відносин між людьми в ринковій економіці, які спричиняються до феномена відчуження.
Виникнення глобалізму в економічній сфері, породженого транснаціональними корпораціями, змушує людей і держави пристосовуватися до цієї світової віртуальної системи, багаторазово посилюючи тенденції технократизації і, як наслідок, дегуманізації економіки. У результаті людина переживає кризовий стан, гублячись у геополітичній орієнтації, втрачаючи свою соціальну ідентичність та унікальність особистісного буття.
У підрозділі наводяться суб'єктивні чинники, які є основними джерелами дегуманізації виробничих відносин, зокрема страх (наприклад, страх втратити роботу), пожадливість (прагнення виключно до максимізації прибутку). Технократичні тенденції в економіці відображаються, насамперед, у технократичних підходах до управлінняперсоналом в економічних структурах.
10-09-2015, 21:18