Особливості обліку витрат за статтями калькуляції у нафтодобувній промисловості

90 м, на розрізах — 64 м. Зольність видобутого вугілля нижча, ніж у Донбасі та Львівсько-Волинському басейні і становить 21,7%, однак запаси вугілля також невеликі (3,5% від усіх запасів вугілля України).


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВУГІЛЬНИХ БАСЕЙНІВ УКРАЇНИ

(за даними 2003 р.)

Показники По Мін-вуглепрому Донецький басейн Львівсько-Волинський басейн Дніпровський басейн
Промислові запаси вугілля кат. А + В+ С1 млрд . т 45,7 42,2 1,2 1,9
Розроблювані і підготовлені до освоєння запаси, млрд. т 23,3 21,5 0,7 0,8
Середня потужність розроблюваних пластів, м 1,18 1,06 1,24 3,27
Максимальна глибина розробки, м 1400 1400 550 100
Мінімальна глибина розробки, м 24 123 345 24
Середня глибина розробки, м 651 692 456 77
Виробничі потужності, млн. т 115,1 109,1 4,0 2,0
Видобуток вугілля, млн. т 75,9 70,9 3,6 1,4
в тому числі: коксівного, млн. т 31,6 31,6
енергетичного, млн. т 44,3 39,3 3,6 1,4
Зольність видобутого вугілля, % 36,0 36,2 47,6 21,7

Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан виробничих фондів шахт. Сьогодні до 40% шахт працює понад 50 років, а найбільш старі шахти мають строк служби понад 70 років. Лише 8% шахт експлуатуються менше 20 років.

Незважаючи на значний строк експлуатації шахт, обсяги реконструкції і будівництва нових шахт з 1975 р. стали різко зменшуватися. За останні 15—20 років у Донбасі не було закладено жодної шахти, у Львівсько-Волинському басейні — одна, в Дніпровському басейні — один розріз. Остання масова реконструкція вугільних шахт була проведена у другій половині 60-х — на початку 70-х років. Тоді вона була здійснена на 25% підприємств.

Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України. Це пов'язано з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток видобутку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР.

Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні.

Виробничі потужності, що вибули у 1991—2002 pp., склали 78,7 млн. т. Це призвело до втрати реальної виробничої потужності шахтного фонду в обсязі 77,3 млн. т і зниження видобутку вугілля до надзвичайно низького рівня — 75,9 млн. т в 1997 р. при 164,8 млн. т в 1990 p., або більше ніж у два рази.

Найбільше зниження обсягів видобутку відбулося за цей час у Дніпровському буровугільному басейні — на 84,8%, тоді як у Донецькому — на 51,1 %, а Львівсько-Волинському — на 65,7%.

ВИДОБУТОК ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ у 1990—2003 pp., млн. т

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1998 2003
Україна 164,8 135,6 133,6 115,7 94,4 83,6 71,7 75,9
Донецький басейн 145,1 120,4 119,4 103,6 85,3 76,4 66,3 70,9
Львівсько-Волинський басейн 10,5 8,0 8,4 8,0 6,4 4,9 3,8 3,6
Дніпровський басейн 9,2 7,2 5,8 4,1 2,7 2,3 1,6 1,4

* За даними Міністерства вугільної промисловості України.

Із загального обсягу постачання вугілля на територію України до 95% припадає на донецьке вугілля, з якого майже 30% становить коксівне. Львівсько-Волинське вугілля і буре вугілля Дніпровського басейну використовується головним чином як енергетичне паливо на електростанціях та в комунальному секторі економіки.

Основним споживачем донецького вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де воно використовується головним чином для потреб енергетики та коксохімічної промисловості. В решту областей донецьке вугілля постачається лише для теплової електроенергетики.

Львівсько-Волинське вугілля постачається у західні області (Івано-Франківська, Львівська та ін.) і до того ж лише на енергетичні потреби. Буре вугілля використовується головним чином для виробництва буровугільних брикетів (Кіровоградська, Черкаська області).

Частина вугілля із Луганської, Дніпропетровської та Донецької областей постачається на експорт, головним чином у Молдову та країни далекого зарубіжжя.

Імпорт вугілля в Україну здійснюється в основному з Росії і Казахстану (для потреб коксохімічної промисловості) та Польщі.

Першочерговим завданням розвитку вугільної промисловості є компенсація вибуваючих потужностей за рахунок завершення вже початого будівництва і реконструкції ряду шахт. Крім того, слід закрити ряд нерентабельних шахт й переглянути політику цін на вугілля і вугільну продукцію. Це дасть змогу дещо сповільнити спад виробництва, а потім стабілізувати видобуток вугілля і створити передумови для його зростання завдяки будівництву нових шахт, збільшенню обсягів реконструкції діючих та при-діленню особливої уваги технічному переозброєнню галузі.

Підприємства вугільної промисловості відносяться до еколо-гонебезпечних, оскільки розробка вугільних родовищ істотно впливає на гідрохімічний режим експлуатації поверхневих і підземних вод, посилює забруднення повітряного басейну, погіршує родючість грунтів.

Специфічним забрудненням водних басейнів республіки є скидання значної кількості високомінералізованих шахтних вод у поверхневі водойми та водостоки, а також у накопичувачі, в яких відбувається відстій шахтного водозливу та зливу збагачувальних фабрик.

Вугільна промисловість забруднює і повітряний басейн. Викиди забруднених речовин в атмосферу підприємствами Мінвуглепрому становлять до 25% від викидів цих речовин по Україні. На очисні споруди направляється менше половини всіх викидів, з яких уловлюється й обезводнюється 95%. Решта викидів здійснюється без очистки у вигляді газоподібних та рідких речовин.

Значним джерелом забруднення повітряного басейну, поверхневих та підземних вод, а також зниження родючості грунтів є розміщення відходів вуглевидобутку і особливо вуглезбагачення в спеціальних природних відвалах та накопичувачах — щорічно у відвали скидається 60—70 млн. м3 породи. Кількість природних відвалів становить майже 1300, з яких близько 300 — це ті, що горять. Втрата родючості земель під відвалами становить більш як 7000 гектарів.

Незадовільний екологічний стан у вугледобувних районах, особливо у Донбасі, посилюється також високим рівнем концентрації підприємств металургійної та хімічної промисловості, що посилює техногенне навантаження на навколишнє середовище і характеризує його як надзвичайно небезпечне для здоров'я населення.

2. Особливості процесів вугледобування і їх вплив на організацію обліку витрат і калькулювання

Вугільна промисловість являється основою розвитку важливих галузей народного господарства.

Вугілля залишається важливим джерелом електроенергії, вихідною технологічною сировиною для багатьох продуктів хімічної промисловості, кам'яновугільний кокс необхідним для виплавлення металу. Значну частину вугілля займають витрати на комунально-побутові потреби. Вугільна промисловість забезпечує паливом залізничний і водний транспорт.

В теперішній час наряд з збільшенням виробництва особлива увага приділяється на більш інтенсивний розвиток вугільної промисловості в східних районах, на різке збільшення добування коксуючого вугілля і покращення його якості і збільшення випуску сортового вугілля. Розширюється добування найбільш економічним, відкритим способом.

Ріст добування вугілля і покращення техніко-економічних показників досягається за рахунок технічного переоснащення вугільної промисловості на базі комплексної механізації і автоматизації виробництва.

Методика витрат, а також порядок зіставлення облікових калькуляцій в окремих галузях промисловості в більшості визначаються специфікою виробництва.

Собівартість вугілля складається з витрат матеріальних, трудових і інших ресурсів, які використовуються в процесі його добування. До них відносяться витрати на: підготовчі роботи, пов'язані з видобутком вугілля, підготовка технології і організації виробництва, а також витрати на управління, організацію виробництва і покращення якості, покращення умов праці і техніки безпеки, рекультивацію земель.

Особливості виробництва у вугільній промисловості пов'язані із трудомісткістю добування корисних копалин, які є більшими ніж у інших галузях народного господарства, робочого часу на одиницю продукції і значна вага заробітної плати в загальній собівартості продукції. На шахтах роботи ведуться під землею, порівняно часто змінюються гірничо-геологічні умови, значно впливають на організацію виробничих процесів добування вугілля гірничий тиск, вологість. Все це являє особливі потреби до створення оперативної системи інформації про собівартість продукції по окремих елементах, статтях витрат і місцям виникнення витрат.

У зв'язку з неухильним ростом технічного оснащення, комплексної механізації і автоматизації шахт змінюються і технологічні процеси добування вугілля і умови праці шахтарів. Сучасна шахта – це підземний завод, оснащений новітньою технологією. Технічне переоснащення вугільної промисловості привело до концентрації очисних і підготовчих робіт. Механізовані комплекси об'єднали в єдиний технологічний процес відбійку, навалку вугілля і транспортування вугілля з лави. Добування вугілля перетворилось в неперервне виробництво.

Зміни в технології добування вугілля змінюють характер організації і управління виробничими процесами, а також структуру і рівень витрат на виробництво. В залежності від нагрузки на лаву, способу механізації робіт, потужності пласта і інших умов собівартості добування вугілля на окремих ділянках в 3 – 4 рази нижча, ніж на аналогічних ділянках з більш низьким рівнем механізації і концентрації очисних робіт.

До 60-х років витрати на добування вугілля враховувались тільки по економічних елементах в цілому по шахті і калькулювалась лише собівартість 1 т вугілля. На шахтах застосовувався простий метод обліку витрат на виробництво.

У вугільній промисловості важливо не тільки встановити самий факт відхилення фактичної собівартості від планової, а скільки виявити причини відхилення, так як рівень собівартості часто не залежить від діяльності самих підприємств, а визначаються змінами природних умов. Простий метод обліку не дає можливості виявити вплив природного фактора на рівень витрат на виробництво.

Підземний характер ведення робіт, віддаленість робочих об'єктів один від одного, короткочасність багатьох допоміжних операцій вимагають необхідність виявлення в процесі здійснення господарських операцій витрат на виробництво, відхилення від норм витрат, причин відхилення і їх винуватців. Але простий метод обліку не забезпечує ні отримання даних по процесах виробництва, ні оперативності виявлення загальних витрат на добування вугілля.

Наряд з різноманітними гірничо-геологічними умовами на рівень і структуру собівартості в останні роки все більше вирішальний вплив виявляють економічні фактори: рівень механізації і автоматизації виробничих процесів, способи виїмки, управління виробництвом. В умовах науково-технічного прогресу потребуються не тільки групування і аналіз однорідних по-своєму економічному змісту витрат по елементах і статтях калькуляції, але і вимір їх по виробничих процесах в залежності від застосованої техніки.

Групування витрат за процесами виробництва призводить до найбільш важливих з них: гірничопідготовчі роботи, очисні роботи, утримання внутрішахтового транспорту, вентиляція, дегазація, осушення, ремонт гірничих виробіток, відбір породи, сортування і погрузка вугілля у вагони, інші процеси.

Основним напрямком підвищення технічного рівня вугільних шахт і покращення техніко-економічних показників є різке підвищення ступеня концентрації робіт, збільшення нагрузки на лаву, пласт і шахту на основі комплексної механізації і автоматизації виробництва. Тисячотонне добування з кожної лави є звичайною справою. В зв’язку з цим в перспективі буде, напевно, економічно вибрано собівартість не тільки по ділянках і виробничих процесах, а і по окремих лавах і пластах. Попластовий облік буде в подальшому розвиватися і скріплюватися.

3. Об’єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання

У вугільній промисловості калькулюється вся кількість добутого вугілля, тобто валова, а не товарна. У валову кількість на працюючих шахтах включається все вугілля, добутий із очисних і підготовчих забоїв, в тому числі вугілля попутного видобутку. Останній є при проведені підготовчих гірничих виробіток капітального характеру, фінансування яких проходить за рахунок капітальних вкладень.

Товарним рахується все добуте вугілля, крім того яке використовується на технічні потреби. В товарну продукцію не включається вугілля попутного видобутку.

Для визначення собівартості 1 т вугілля загальна сума витрат на виробництво ділиться на калькуляційний видобуток вугілля по шахті, показаний в І розділі «Видобуток вугілля» (табл. 1).

Калькуляційний лист собівартості добутого вугілля


І. Видобуток вугілля

рядків

За звітний місяць З початку року
План Фактично % виконання План Фактично % виконання
А Б 1 2 3 4 5 6

Калькуляція добування

В тому числі товарне добування

01

02

47500

47000

52975

52675

111,5

112,1

520000

516650

589000

585650

113,3

113,3

ІІ. Витрати на видобуток вугілля по статтях

№ рядків Фактично за минулий рік План на 1 т Фактично
На звітний місяць З початку року За звітний місяць З початку року
На все добування На 1 т На все добування На 1 т
А Б 1 2 3 4 5 6 7

Допоміжні матеріали на технологічні цілі

Паливо і енергія

Основна З/П

Додаткова З/П

Відрахування

Витрати на підготовку

Витрати на утримання і експлуатацію обладнання

Цехові витрати

Загально шахтні

На охорону праці

Інші

03

04

05

06

07

08

09

10

11

12

13

1 – 27

0 – 22

1 – 57

0 – 26

0 – 17

-

0 – 30

-

0 – 76

0 – 35

0 - 48

1 – 04

0 – 19

1 – 51

0 – 40

0 – 17

-

0 – 20

-

0 – 64

0 – 36

1 - 27

1 – 05

0 – 19

1 – 55

0 – 26

0 – 17

-

0 – 32

-

0 – 54

0 – 40

1 - 26

54,2

9,2

80,0

21,0

9,0

-

8,0

-

31,1

20,3

62,8

1 – 02

0 – 17

1 – 51

0 – 40

0 – 17

-

0 – 15

-

0 – 60

0 – 38

1 - 18

619,0

105,0

920,2

153,4

98,0

-

184,0

-

312,0

240,1

723,5

1 – 05

0 – 18

1 – 56

0 – 26

0 – 17

-

0 - 31

-

0 – 53

0 – 41

1 - 23

Всього:

Внутрішньо виробничі

Повна собівартість

14

15

16

6,03

0 – 43

6,46

5 – 42

0 – 42

5 - 84

5 – 34

0 – 42

5 - 76

275,3

22,2

297,5

5 – 20

0 – 42

5 - 62

3115,1

247,4

3362,5

5 – 29

0 – 42

5 - 71

Характер продукції являє не тільки вибір методу калькуляційних розрахунків, а і певні об’єкти обліку витрат на виробництво, об’єкти калькуляції і калькуляційні одиниці. Об’єктом калькулювання на шахтах є вугілля, а в розрізі, де добування проходить відкритим способом, крім цього відкриті роботи і відкриті запаси.

Від калькуляційного об’єкту потрібно відрізняти об’єкт обліку витратна виробництво продукції. Ці поняття співпадають в тих випадках, коли аналітичний облік витрат ведеться по тих самих об’єктах, по яких проводиться калькулювання.

Якщо аналітичний облік витрат на добування вугілля ведеться в цілому по шахті, то об’єкти калькулювання і обліку виробничих витрат співпадають. Коли витрати на виробництво враховуються по окремих структурних підрозділах, ділянках і цехах, об’єкт виробничого обліку являється більш вужчим, ніж об’єкт калькулювання. Витрати по калькуляційному об’єкту в цьому випадку визначаються на основі сумування даних по витратах на ділянки, цехах і інших структурних підрозділах.

За калькуляційну одиницю приймається одиниця виміру, в якій виражається об’єм калькуляційного об’єкту. На вугледобуваних підприємствах – це тонна видобутого вугілля, а в розрізах, крім цього, тонна викритих запасів. Калькуляційною одиницею продукції вугледобувних фабрик є 1 т концентрату, брикетних фабрик – 1 т брикету.

Для більш повної характеристики собівартості добутого вугілля необхідно мати наряд з основною додатковою калькуляційною одиницею, так як остання дає недостатньо інформації про вартість продукції. Для правильного визначення різних марок і класів вугілля переводиться в умовне паливо. У вугільній промисловості за умовну одиницю приймається тонна вугілля, яка має 7000 калорій. Для переводу в умовне паливо і складання кожний вид вугілля має свій коефіцієнт. Так, середній коефіцієнт для донецького кам’яного вугілля дорівнює 0,871, донецького антрациту – 0,9, підмосковського вугілля – 0,373.

4. Групування витрат за статтями калькуляції

Працююча система реєстрації господарських операцій дозволяє всі витрати на добування вугілля розпреділити по окремих калькуляційних статтях, економічних елементах, видах виробництва, структурних підрозділах, які виражають характер виробництва і організаційно-господарську структуру шахти, по способах добування, по процесах виробництва на шахті. На шахтах відсутнє незавершене виробництво, а комплексні статті мають невелику питому вагу у витратах на добування вугілля. В цих умовах невеликою точністю відрізняється калькулювання собівартості по економічних елементах.

У вугільній промисловості розглядається калькулювання собівартості добутого 1 т вугілля по статтях витрат, разом з цим зберігається застосована раніше калькуляція по економічним елементам. В цілях посилення контролю за ефективністю виробництва на шахтах матеріальних ресурсів фактичні затрати на добування вугілля групуються по основних процесах виробництва.

В собівартості добування вугілля відсутні такі елементи витрат, як сировина і основні матеріали, тому що у вугільній промисловості головний предмет праці знаходиться в природі.

По статті «Допоміжні матеріали на технологічні цілі» показують витрати на матеріали на ремонт гірничих виробіток, а також вартість матеріалів витрачені на підземний і поверхній транспорт, на підйом вантажу, відбір породи, погрузку вугілля у вагони. Допоміжні матеріали займають близько 12 % всіх витрат на виробництво.

У вугільній1 промисловості є також інші матеріальні витрати, а саме витрати на забезпечення гірничих виробіток і механізмів, кріплень. При відпуску зі складу матеріалів для кріплення вони списуються на фактичну собівартість або неопосередковано на рахунок виробництва, або на рахунок витрати майбутніх періодів. Амортизація на капітальний ремонт кріплення не нараховується.

Залізні і залізобетонні кріплення, призначені для очисних і підготовчих робіт відносяться на собівартість в нормальному порядку через рахунок Витрати майбутніх періодів.

Залізні і залізобетонні конструкції, призначені для поточного ремонту гірничих виробіток списуються на собівартість добутого вугілля в тому місяці, в якому кріплення використовувалось.

Вартість інших матеріалів, які використовуються протягом довгого періоду списуються безперечно на собівартість добутого вугілля. До таких матеріалів відносяться транспортні ролики, арматура та інші.

У вартість матеріалів включаються транспортно-заготівельні витрати в тій частині, в якій вони відносяться до розхідних матеріалів.

За статтею «Паливо і енергія на технологічні цілі» обліковуються всі види палива і енергії, які витрачені на виробничо-технологічні цілі. Покупне вугілля списується на собівартість за прейскурантними цінами, до якої включаються надбавки і знижки за якість і транспортно-заготівельні витрати. Вугілля власного видобутку оцінюється за виробничою собівартістю. В цій статті виражається вартість електроенергії, яка була використана на освітлення гірничих робіт, технологічного комплексу на поверхні і інших об’єктів.

Найбільш значне місце у витратах на виробництво у вугільній промисловості займає заробітна плата. На статтю «Основна заробітна плата виробничих робітників» відноситься основна заробітна плата робітників, які зайняті на очисних і підготовчих роботах, на підземному і поверхньому транспорті, на відбірках породи, на погрузці вугілля у вагони. До цієї статті відноситься відрядна оплата і погодинна, премії, доплати бригадирам за понадурочну роботу.

Частина заробітної плати робітників зайнятих на службах вентеляції, підйому, і інших службових ділянках відноситься до капітального будівництва і капітальному ремонту гірничих робіт.

Основна заробітна плата персоналу допоміжних виробництв, а також заробітна плата робітників зайнятих на утримання і експлуатацію основних засобів відноситься на відповідний рахунок і в калькуляції по статті «Основна заробітна плата виробничих робітників» не відображається.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників включає всі виплати, передбачені законодавством про працю, в тому числі оплату передбачених і додаткових відпусток, резерви на одноразових виплат за вислугу років.

Також пі ці статті відображаються нарахування на заробітну плату за відповідними ставками.

В статті «Витрати на підготовку і освоєння виробництва» обліковуються витрати на гірничопідготовчі роботи, пусконалагоджувальні витрати, відчислення у фонд преміювання за здійснення і ведення нової


8-09-2015, 12:57


Страницы: 1 2 3
Разделы сайта