При розрахунку показника фондовіддачі можна виходити не тільки з вартості продукції, але і із суми прибутку, отриманої підприємством.
На показник фондовіддачі впливає зміна питомої ваги активної частини виробничих фондів, що розраховується по формулі:
D
ФО = ФОа
* 
,
де D ФО - показник приросту (скорочення) фондовіддачі за рахунок зміни структури основних фондів;
Фоа - фондовіддача активної частини виробничих фондів у базисному році;
У1, У2 - питома вага активної частини основних виробничих фондів відповідно в базисному і звітному роках.
Вплив зміни фондовіддачі активної частини основних фондів на показник загальної фондовіддачі розраховується по формулі:
ФОа = (У1 - У0 ) *У1 / 100,
де В1 , У0 - випуск продукції на 1 грн. вартості виробничого устаткування (фондовіддача активної частини) відповідно в базисному і звітному роках.
Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів повинний включати і визначення показника їхньої рентабельності, що розраховується як відношення прибутку підприємства за звітний рік до середньорічної вартості основних виробничих фондів:
Кфо = Про / ОФср
де Про - прибуток підприємства за звітний рік.
Зворотним показником фондовіддачі виступає фондоємкість, що розраховується відношенням вартості основних фондів до вартості товарної чи реалізованої продукції:
ФЕ = 
Найбільш об'єктивну оцінку фондовіддачі можна одержати, якщо розглядати показники фондовіддачі у взаємозв'язку з показниками продуктивності праці і фондовооруженністю. Зокрема, взаємозв'язок фондовіддачі з продуктивністю праці і його фондовооруженністю може бути представлена наступною формулою:
Кфо
= 
= 
= 
,
де Пр - продуктивність праці одного працюючого;
Чр - чисельність працюючих.
З приведеної формули видно, що фондовіддача знаходиться в прямої залежності від продуктивності праці й у зворотної - від фондовооруженности. Це значить, що збільшення фондовіддачі буде мати місце тільки в тому випадку, коли ріст продуктивності праці випереджає ріст фондовооруженности.
Узагальнюючу характеристику використання основних фондів дають і такі показники, як коефіцієнт використання виробничої потужності і показник випуску продукції на одиницю виробничого устаткування:
Км = ТП / Мп.с. ;
Кп.о. = ТП / nт.про ,
де ТП - виробнича програма у вартісному вираженні;
Мп.з - виробнича потужність у вартісному вираженні;
nт.об - кількість одиниць технологічного устаткування.
Важливу роль при аналізі узагальнюючих показників використання основних фондів грає розрахунок показника оборотності основних виробничих фондів:
Коб = Ас / ОФ порівн ,
де Ас - сума амортизаційних відрахувань, що входять у вартість реалізованої продукції, обчислена розрахунковим шляхом по формулі:
Ас = Ср * Уа
де Ср - собівартість реалізованої за рік продукції;
Уа - питома вага амортизації в річних витратах на виробництво.
Показник оборотності характеризує швидкість, з яким вартість наявних основних фондів відшкодовується в процесі реалізації продукції. Аналіз цього показника дозволяє економічно оцінити використання основних фондів з урахуванням фактора часу.
Також слід зазначити, що ефективність використання основних фондів підприємства багато в чому залежить від організації і проведення їхніх планово-попереджувальних ремонтів, що включають повсякденний відхід, що течуть і капітальні ремонти. При аналізі необхідно установити відсоток виконання плану по усіх видах ремонту.
1.4 Нарахування зносу в міжнародній практиці і розмір прибутку
Поняття амортизації зобов'язане своїм виникненням прагнення бухгалтерів розподілити частина витрат на устаткування, у результаті експлуатації якого фірма одержує доход, на витрати по поточній діяльності. Оскільки відчутні активи, крім землі, згодом зношуються і зрештою руйнуються, перед бухгалтером устає потребуюча негайного рішення проблема: як визначити прийнятний період, протягом якого вартість активів буде поступово списуватися у витрату. Більш того, бухгалтер повинний вирішити, який з методів нарахування зносу, тобто нарахування зносу рівними, зменшуваними згодом чи перемінними частками, доцільно було б використовувати. Ще одне питання: як визначити ліквідаційну вартість, чи ту суму, яку можна одержати за активи по закінченні терміну їхньої експлуатації - адже знос нараховується тільки на суму різниці між первісною і ліквідаційною вартістю.
Аналогічні міркування застосовні і стосовно нематеріальних активів, таким, як патенти і ліцензії, амортизаційні відрахування з первісної вартості яких включають у витрати за період у кілька років, і навіть стосовно таких специфічних активів, як родовища корисних копалин і лісу, призначені для вирубки.
Основний капітал представляє ті активи, що використовуються тривалий період (верстати, машини, устаткування і т.п.) і переносять свою вартість частинами - амортизаційними відрахуваннями.
Знос основних засобів включається до складу накладних витрат і зменшує торбу вартості основних засобів. Таким чином, згодом первісна вартість активів, що вказується в балансі, падає в результаті періодично здійснюваних списань з її на поточні накладні витрати. Для оцінки ефективності діяльності важливо, куди надходять амортизаційні відрахування і, отже, яке вплив роблять амортизаційні відрахування на величини статей звіту про прибутки і збитки. Велике значення з погляду керування фондами і грошовими потоками має вплив амортизації на податки. Звичайно амортизаційні відрахування звільняються від податку, незважаючи на те, що вони являють собою усього лише бухгалтерський прийом розподілу в часі прямих і непрямих витрат. Менеджери швидше за все установлять саму високу ставку відрахувань на амортизацію, що тільки дозволена законом, щоб мінімізувати відтік коштів на сплату податку за поточний період, якщо тільки прибутки від виробничої діяльності (з урахуванням коректувань, що дозволяють маніпулювати термінами, до яких можна відносити накладні витрати) досить, щоб скористатися всіма перевагами існуючих податкових пільг.
Вибір методу нарахування зносу полегшується податковим законодавством, що дозволяє використовувати один метод для ведення внутрішнього бухгалтерського обліку і для складання звітності й іншої - для розрахунку податку на прибуток. Таким чином, компанія може використовувати переваги обох методів: більш повільного темпу нарахування зносу, щоб показати більш високий прибуток у звіті, і прискореного темпу амортизації для того, щоб зменшити суму податків, що сплачуються.
Різниця між дійсно сплаченими податками і тією сумою, которую потрібно було б сплатити, якби податок повинний був бути сплачений із суми балансового прибутку, не скоректованої на величину амортизації, накопичується в статті балансу "Заборгованість перед бюджетом" Ця величина буде стабільно збільшуватися, якщо компанія постійно нарощує активи, на які нараховується знос, і використовує більш короткий термін амортизації для складання податкової декларації. Якщо ж компанія припиняє ріст вартості чи активів змінює свою політику в області амортизації, реальні податкові платежі в майбутньому збільшаться і різниця зменшить суму відстрочених податків.
Які ж найбільше широко використовувані методи нарахування зносу? По історично сформованій традиції в бухгалтерській практиці перевагу віддають методу прямолінійного (рівномірного) нарахування зносу. Кожен внесок визначається розподілом первісної вартості активів за винятком їхньої ліквідаційної вартості на термін їхньої служби. Наприклад, знос активів первісною вартістю 10000 грн. і ліквідаційною вартістю 400 грн. із терміном служби 6 років буде нараховуватися в розмірі 1600 грн. у рік (1/6 чи 16,67% від 9600 грн.). Ще один варіант цього методу - нарахування зносу по випуску. При застосуванні його витрати розподіляються на основі загального обсягу продукції, що планується зробити за весь термін служби устаткування, а суму зносу, що щорічно нараховується, розраховують виходячи з кількості одиниць продукції, зробленої за рік.
Оскільки багато видів активів, такі, як автомобілі, утрачають велику частину своєї вартості в перші роки служби, а також тому, що можливість зменшення терміну амортизації дуже приваблива для тих, хто хотів би знизити суму поточних податків на прибуток, згодом було розроблено кілька методів прискореної амортизації. Розглянемо два найбільш розповсюджених з них.
При використанні методу 200%-ного зменшуваного залишку сума нарахованого зносу розраховується шляхом застосування подвоєної ставки амортизації звичайного методу рівномірного нарахування зносу (33,33% для активів терміном служби 6 років), що збільшується на залишкову балансову вартість активів у перший рік їхньої експлуатації. Отримана сума віднімається з балансової вартості. Таку процедуру повторюють протягом кожного наступного року.
2. Облік основних фондів і шляхи поліпшення їхнього використання
Первинними документами для обліку основних засобів є: акт приймання передачі основних засобів; накладна на внутрішнє переміщення основного засобу; акт приймання передачі ремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів; акт про ліквідацію основного засобу; інвентарна картка обліку основних засобів для будинку і споруджень; інвентарна картка обліку основних засобів для машин, устаткування, інструмента, господарського і виробничого інвентарю; інвентарна картка групового обліку основних засобів; опис інвентарних карток по обліку основних засобів; інвентарна книга обліку основних засобів; книга руху основних засобів; інвентарний список основних засобів за місцем їх перебування.
Акт приймання - передачі основного засобу (форма №ОС «1») застосовується для зарахування до складу основних засобів, окремих об'єктів і для оформлення їхньої передачі стороннім організаціям.
Акт на приймання складається в одному екземплярі, на передачу - у двох - по екземплярі кожній стороні.
Облік ОС здійснюється по інвентарних об'єктах, тобто по окремих предметах і комплексам, де кожному об'єкту привласнюється інвентарний номер на постійно по видах ОС.
Для синтетичного обліку використовують рахунка:
- 01 «Основні засоби» - активний, інвентарний, по дебету відображається балансова вартість об'єктів ОС в експлуатації, переданих в оренду і законсервованих, по кредиту - балансова вартість вибулих ОС.
- 02 «Знос основних засобів» - пасивний, по кредиту відображається сума нарахованого зносу (амортизація) на витрати виробництва;
- 03 «Ремонт основних засобів» активний, на ньому збираються фактичні витрати на ремонт ОС;
- 33 «Капітальні вкладення» активний, відбиваються витрати по капітальних вкладеннях, визначається первісна вартість ОС, що вводяться в експлуатацію;
- 86 «Амортизаційний фонд» - пасивний відбиває рух амортизаційних відрахувань на повне відновлення ОС.
Поліпшити використання основних фондів можна насамперед шляхом модернізації машин і устаткування. Модернізація означає удосконалення діючих машин і устаткування так, щоб вони відповідали сучасному рівню і були найбільш економічні. З цією метою збільшують потужність верстатів, машин, поліпшують режими виробничих процесів, застосовують пристосування, що дозволяють робити одночасну обробку декількох виробів; механізують допоміжні і транспортні операції; оснащують верстати, агрегати засобами автоматичного керування і контролю, копіювальними пристроями і т.д.
Щоб поліпшити використання основних фондів треба також збільшувати час роботи устаткування в зміну, добу, місяць. А для цього необхідно ліквідувати простої, аварії, шляхом ретельного відходу за верстатами й устаткуванням, своєчасного і якісного ремонту їх; скорочувати витрати часу на допоміжні операції, підвищувати змінність роботи; упроваджувати графік ритмічності завантаження устаткування.
Важливим засобом поліпшення використання основних фондів служить підвищення інтенсивності їхньої роботи, тобто збільшення випуску продукції в одиницю часу (годину, зміну, добу) на одиницю чи устаткування на одиницю виробничої площі.
Це досягається за рахунок організації потокового виробництва, удосконалювання технології, збільшення швидкості обробки матеріалів і т.д.
Так само основними напрямками підвищення рівня завантаження основних фондів є:
- збільшення кількості діючого устаткування;
- підвищення кваліфікації службовців;
- підвищення коефіцієнта змінності;
- раціональне використання пасивної частини основних фондів за рахунок більш раціонального розміщення верстатів і устаткування, за рахунок надземних і підземних транспортних засобів, за рахунок ліквідації човникових схем руху і т.д.;
- ліквідація шлюбу, підвищення виходу придатного;
- удосконалювання системи структури керування;
- прискорення реалізації продукції за рахунок грамотних, великих маркетингових досліджень, вивчення потреб, за рахунок підвищення якості продукції, за рахунок удосконалювання системи ціноутворення, за рахунок диверсифікованості ринку;
- матеріальне стимулювання повноти використання основних фондів;
- удосконалювання оперативного планування і поліпшення організації робочого місця;
- підвищення трудової дисципліни;
- раціональне використання транспортних засобів;
- поліпшення побуту робітників;
- поліпшення умов праці і дотримання техніки безпеки;
- удосконалювання нормування;
- перехід на безвідхідні технології, комплексне використання сировини;
- удосконалювання підготовки сировини і матеріалів до виробничого процесу;
- удосконалювання обліку й аналізу використання основних фондів;
- упровадження наукової організації праці;
- ріст частки активної частини основних фондів.
Такі основні положення теоретичної частини питання, що стосуються, аналізу і використання основних фондів на підприємстві. У наступному розділі застосуємо вищесказане на практиці.
3. Практична частина
основний фонд знос облік
Ступінь використання основних фондів впливає не тільки на обсяг виробництва, але і на рівень продуктивності праці, собівартості продукції і, в остаточному підсумку на ефективність виробництва. Приведений вище теоретичний матеріал представимо на базі вихідних даних про використання основних фондів на підприємстві.
3.1 Аналіз складу і руху основних фондів
Таблиця 1 - Аналіз складу і руху основних фондів
| Показники | Усього, тис. грн. | У тому числі | |||
| Промислові основні фонди | Непромислові основні фонді | ||||
| Тис. грн | % | Тис. грн | % | ||
| 1. ОФ на початок року | 28366 | 18920 | 66.7 | 9446 | 33.3 |
| 2. Надійшло і введено в експлуатацію | 1893 | 668.5 | 35.3 | 1224.6 | 64.7 |
| 3. Коефіцієнт вибуття | 0.1 | 0.16 | - | 0.1 | - |
| 4. Вибуло в звітному періоді | 220 | 108.5 | 49.3 | 111.5 | 50.7 |
| 5. Коефіцієнт основних фондів на кінець року | 1.05 | 1.02 | - | 1.11 | - |
| 6. Наявність основних фондів на кінець року | 30039 | 19480 | 64.8 | 10559 | 35.2 |
| Зміни за рік | 1673 | 560 | 33.5 | 1113 | 66.5 |
3.2 Аналіз структури і технічного стану основних фондів
Таблиця 2 - Аналіз структури і технічного стану основних фондів
| № | Склад ОФ | Наявність на | Зміна за рік | ||||
| Початок року | Кінець року | ||||||
| п/п | Тис. грн | % | Тис. грн | % | Тис. грн | % | |
| 1 | Будівлі | 6630 | 34.9 | 6740.5 | 34.6 | 110.5 | 20.7 |
| 2 | Спорудження | 1040.5 | 5.5 | 1052 | 5.4 | 11.5 | 2.1 |
| 3 | Передавальні пристрої | 548.5 | 2.9 | 565 | 2.9 | 16.5 | 3.2 |
| 4 | Машини й устаткування | 10255 | 54.2 | 10636 | 54.6 | 381 | 71.5 |
| 5 | Транспортні засоби | 227 | 1.2 | 233.5 | 1.2 | 6.5 | 1.2 |
| 6 | Інструменти й інші ОФ | 246 | 1.3 | 253 | 1.3 | 7 | 1.3 |
| 7 | Усього | 18947 | 100 | 19480 | 100 | 533 | 100 |
| 8 | Знос | 5184 | Х | 5473.5 | Х | 289.5 | Х |
| 9 | Коефіцієнт зносу | Х | 0.27 | Х | 0.28 | Х | 0.55 |
3.3 Аналіз використання виробничих потужностей
Таблиця 3 - Аналіз використання виробничих потужностей
| Виробу | Потужності | Випуск продукції | Коефіцієнти | ||||
| Проектна | Планова | План | Факт | Освоєння потужностей | Використання потужностей | ||
| План | Факт | ||||||
| А | 1860 | 1410 | 1075 | 1290 | 0.76 | 0.76 | 0.9 |
| Б | 3755 | 2890 | 2574 | 2515.5 | 0.77 | 0.9 | 0.9 |
| В | 1490 | 1205 | 1060 | 1060 | 0.8 | 0.9 | 0.99 |
| Г | 670 | 530 | 450 | 375.5 | 0.8 | 0.85 | 0.7 |
| Усього | 7775 | 6035 | 5159 | 5241 | 0.78 | 0.85 | 0.87 |
Висновок
Коли говориш про основні фонди й оборотні кошти, обов'язково встає питання про ефективність їхнього використання і застосування. Підвищення ефективності основних фондів здійснюється за рахунок більш швидкого освоєння нових потужностей, підвищення змінності роботи машин і устаткування, удосконалювання організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення кваліфікації робітників, технічного переозброєння підприємств, модернізації і проведення організаційно-технічних заходів. У системі заходів щодо підвищення ефективності суспільного виробництва важливе місце займають питання раціонального використання оборотних коштів у всіх сферах діяльності людини, особливо в промисловості. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи могло що - або здійснитися.
Маючи ясне представлення про кожен елемент основних фондів у виробничому процесі, про їх фізичний і моральний знос, про фактори, що впливають на використання основних фондів, можна виявити методи, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і, звичайно, ріст продуктивності праці.
Підвищення ефективності використання основних фондів рівносильно розширенню виробництва без додаткових витрат на чи створення придбання основних засобів. Поліпшення використання основних фондів означає економію трудозатрат, матеріальних витрат, що сприяє росту продуктивності праці. Зменшення витрат на одиницю продукції в результаті більш ефективного використання основних фондів забезпечує зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності.
Перелік використаних джерел
1. Лопатников Л.И. Популярный экономико-математический словарь, М, 2000.
2. "Основы предпринимательского дела" Под. рук. д.э.н.. профессора Осипова Ю.М., М, 2001.
3. ”Экономика предприятия” Под. ред. проф. В.Я. Горфинкеля, М., 2004.
4. Закон Украины «О налогообложении прибыли предприятий» № 283/97-ВР от 22.05.2005 г.
5. Инструкция по бухгалтерскому учету основных средств, утвержденная Министерством финансов Украины № 159 от 24.07.2005 г.
6. Деркач Д.И. Анализ производственно-хозяйственной деятельности промышленных предприятий. - М., Статистика, 1985.
7. Теория анализа хозяйственной деятельности / В.В. Осмоловский, В. И. Стражев и др. - Минск, 2000.
8. Справочник экономиста / под. ред. Каменицера и др. – М., 1984.
9. Годовой отчет ОАО «Днепроэнерго» за 2008г. - Запорожье. - 90 с.
10. Звітність акціонерних компаній ОАО "Днепроэнерго", ОАО "Центрэнерго", ОАО "Западэнерго". - К. - 2008 р.
11. Хелферт. Техника финансового анализа. - М, 2005.
12. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М., 2001.
13. Каракоз И.И., Самбарский В.А. Теория экономического анализа. - К., 2000.
14. Житна І.П., Нескреба А.І. Економічний аналіз господарської діяльності. - К, 2008.
8-09-2015, 13:11