Надання інформації про вакансії
Закон України "Про зайнятість населення" від 01.03.91 р. № 803-ХІІ (ч. 4 ст. 20) зобов'язує роботодавців у певних випадках надавати центрам зайнятості інформацію про вільні робочі місця (вакансії). Відповідна форма затверджена наказом Мінпраці від 19.12.05 р. №420 і називається "Звіт про наявність вакансій" (ф. № 3-ПН). Як ви розумієте, саме поняття "вакансія" передбачає, що є якійсь список посад, в якому вона може виявитися. Таким є ШР.
Підіб'ємо підсумок
У нашому законодавстві немає прямої норми (норм), яка б ВИМАГАЛА від роботодавця затвердити ШР. Але обійтися без ШР складно через перелічені вище причини. Тому часто-густо ШР не тільки бажаний, але й необхідний.
Що стосується відповідальності, то ПРЯМОГО покарання (наслідків) за відсутність ШР також не передбачено. Щоправда, Мінпраці в листі від 27.06.07р. № 162/06/187-07 вбачає в цьому привід для застосування до посадових осіб роботодавця штрафу за ч. 1 ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення (у розмірі від 25 до 850 грн). Нам підхід міністерства не здається таким уже однозначним. Адже, повторимося, законодавство про працю не порушується. Водночас відсутність ШР може послужити причиною таких порушень. І тоді покарання буде цілком обґрунтованим.
Тому-то, як бачите, мати на підприємстві затверджений, ретельно продуманий ШР — насамперед в інтересах самого роботодавця.
ІІ. Організація первинного обліку розрахунків з оплати праці
2.1 Економічний зміст та завдання обліку розрахунків з оплати праці
Суб'єктами трудових відносин у сучасному суспільстві є держава, трудові колективи, окремі особи. Матеріальну основу та об'єкт відносин становлять праця, її умови і результати.
Сучасний етап переходу економіки України до ринку, що характеризується спадом виробництва і поглибленням кризових явищ в економіці, зниженням життєвого рівня населення, офіційним безробіттям та розладом фінансової системи, вимагає пошуку шляхів забезпечення високого рівня добробуту народу на основі раціональної організації оплати праці й створення достатньої кількості робочих місць, комплексного реформування всіх складових систем економічних відносин, включаючи відносини власності та присвоєння тощо. Усе це може бути досягнуто за умови створення належної системи обліку і контролю за витратами праці та її оплатою.
У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, машини, сировину, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці. Питання оплати праці регулюється основними нормативними документами: Кодексом законів України про працю, Законом України "Про оплату праці" від 24.03.95 № 108/95-ВР, зі змінами і доповненнями; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, зі змінами і доповненнями; Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.95 № 323; Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 № 13-92 зі змінами і доповненнями; Законом України "Про відпустки" від 15.11.96. Згідно статті 8 Закону держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств всіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств монополістів згідно переліку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування прибутків працівників.
Нарахування, виплата та облік оплати праці мають проводити згідно з чинним законодавством нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.
Облік праці та коштів на її оплату займає одне з важливих місць в бухгалтерському обліку на сільськогосподарських підприємствах. У складі виробничих витрат оплата праці складає від 15 до 35% всіх витрат і здійснює значний вплив їм формування фінансових результатів діяльності підприємства.
Під оплатою праці прийнято розуміти виражену в грошовому обчисленні певну частку праці працівників в суспільному продукті, яка надходить в особисте споживання.
Закон України "Про колективні договори та узгодження" регламентує сферу соціальне - трудових відносин, у тому числі з питань нормування й оплати праці, встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати й інших видів виплат (доплат, надбавок, премій тощо), встановлення гарантій, компенсацій, пільг і умов регулювання фондів оплати праці. Колективний договір може передбачати й інші додаткові в порівнянні з чинним законодавством і угодами гарантії, соціальне — побутові пільги.
Підприємство за наявності фінансових можливостей згідно зі статтею 15 Закону "Про оплату праці" самостійно в колективному договорі визначає умови й оплату праці. При цьому визначаються форми та системи оплати праці своїх працівників, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови введення І розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з дотриманням норм, передбачених законодавством.
Оплата праці робітників тісно пов'язана з їх соціальним страхуванням, яке здійснює підприємство через обов'язкові відрахування до позабюджетних соціальних фондів. Тарифи страхових внесків до цих фондів для підприємств встановлюються в законодавчому порядку у відсотках до нарахованої заробітної плати.
Основними завданнями обліку праці та його оплати є:
> своєчасне і правильне обчислення заробітку кожному працівнику відповідно до виконаної роботи за обумовленими умовами оплати праці;
> точне обчислення податків та інших утримань з нарахованого заробітку, своєчасне їхнє перерахування за призначенням;
> забезпечення своєчасної виплати заробітної платні;
> правильне включення витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні потреби в собівартість продукції (робіт, послуг);
> формування достовірної інформації з праці та її оплаті, необхідної для оперативного керівництва і складання звітності, а також для здійснення розрахунків з податковими органами та органами соціального страхування.
На основі даної інформації здійснюється контроль за використанням робочого часу на виробництві, упровадженням прогресивних методів оплати праці, дотриманням співвідношення між зростанням продуктивності праці і його оплатою, за рівнем витрат на оплату праці, використанням коштів, які направлені на споживання.
2.2 Види і форми оплати праці
В основу організації оплати праці на підприємствах покладено три взаємозв'язаних і взаємозалежних елементи: тарифну систему, нормування праці та форми оплати праці, Тарифна система складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів. Під нормуванням праці розуміють норму часу на виконання роботи або норму виробітку за одиницю часу, чим визначається розцінка за працю та загальна сума заробітної плати.
Залежно від основної ознаки (кількості праці або часу) розрізняють дві форми оплати праці: відрядну, коли в основу розрахунку плати беруть кількість виконаної роботи і розцінку за її одиницю, та почасову, при якій згідно з тарифною ставкою за час роботи або окладом оплачують затрачений на підприємстві час. Кожна з цих форм має різновиди, пов'язані з матеріальними винагородами за кількісні та якісні, індивідуальні чи колективні показники або з результатами роботи (відрядно-преміальна, почасово-преміальна тощо).
Відрядна оплата має такі різновиди: пряма відрядна, відрядно-преміальна і акордно-преміальна, При першому виді оплати розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вищий він, тим вища й оплата, тобто в даному випадку спостерігається пряма залежність). Цю оплату праці застосовують в основному в промислових цехах сільськогосподарських підприємств, а також у будівництві.
При відрядно-преміальній оплаті поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт працівникам нараховують преміальні за виконання місячних, квартальних або річних виробничих завдань і встановлених норм виробітку. Таку систему оплати праці практикують у ремонтних майстернях, автопарку, а також у рослинництві й тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.
Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що її нараховують за кінцевий результат виробництва продукції з урахуванням її кількості та якості. Протягом року працівникам сільськогосподарських підприємств видають аванс, обчислений за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт у рослинництві або кількість тварин, яких доглядають.
В умовах колективного підряду при безнарядній формі обліку праці аванс кожному працівникові нараховують залежно від кількості відпрацьованого ним часу та його кваліфікації. По закінченні збирання врожаю видають різницю між заробітною платою (оплатою праці), нарахованою за продукцію, та сумою виданого протягом року авансу. Доплату за продукцію розподіляють між працівниками виробничого підрозділу пропорційно до оплати праці, нарахованої протягом року за обсяг виконаних робіт.
При почасово-преміальній оплаті, крім посадових окладів (тарифних ставок), виплачують премії.
Розрізняють два види заробітної плати — основну і додаткову. Основну нараховують згідно із затраченою на підприємстві працею за час роботи, додаткову — за невідпрацьований час, який підлягає оплаті (час відпустки, виконання державних і громадських обов'язків тощо).
Основну заробітну плату розраховують на підставі тарифних розрядів, присвоєних працівникам, часових тарифних ставок для відрядників і погодинників, норм виробітку, норм часу та посадових окладів. Для визначення почасового заробітку достатньо знати розряд працівника, часову тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин згідно з табелем.
З метою підрахунку відрядного заробітку на основі тарифної ставки за час роботи визначають розцінку за одиницю роботи, а потім — суму заробітної плати, виходячи з кількості виробленої продукції.
При нарахуванні заробітної плати за посадовим окладом останній зберігається при відпрацюванні всіх робочих днів місяця. При відпрацюванні неповного місяця середньоденний заробіток множать на кількість робочих днів.
Премії, які видають працівникам, також належать до основної заробітної плати, їх сума визначається величиною основного заробітку, нарахованого за період преміювання.
Важливо також розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата — це сума грошей, одержаних за годину, день, тиждень тощо; реальна — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата — це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.
Сума основної та додаткової заробітної плати (оплати праці) становить фонд заробітної плати. Облік має забезпечити дійовий контроль за його використанням.
У сільськогосподарських підприємствах до складу фонду оплати праці включають:
· оплату праці працівників за обсяг виконаної роботи або відпрацьований час за прийнятими на підприємстві відрядними розцінками, тарифними ставками і посадовими окладами, натуральну оплату у встановленій оцінці;
· суми, що належать у кінцевий розрахунок за кількість та якість виробленої продукції, оплату за час чергових і додаткових відпусток, виконання державних, громадських обов'язків тощо, передбачену в Положенні про оплату праці, яке кожне сільськогосподарське підприємство розробляє, керуючись діючими нормативними актами. У держгоспах — директор після погодження з профспілковою організацією;
· доплату за перевиконання плану виробництва або реалізації сільськогосподарської продукції, одержання продукції понад досягнутий середній рівень за попередні 3—5 років, виконання важливих сільськогосподарських робіт із високою якістю у встановлений строк чи достроково, скорочення прямих витрат та зниження собівартості продукції, використання і збереження техніки;
· надбавки за класність трактористам-машиністам, звання майстра, стаж роботи за спеціальністю в одному підприємстві, шкідливі й особливі умови праці, догляд за тваринами на пасовищах, вчене звання, керівництво бригадою чи ланкою незвільненим від основної роботи працівникам, а також інші надбавки і доплати, передбачені Положенням про оплату праці.
Склад фонду оплати праці в держгоспах принципових відмінностей не має і формується на загальних засадах. Разом із тим у кожному підприємстві необхідно забезпечити окремий облік сум, що не входять у фонд оплати праці. До них належать премії, які виплачують тільки при наявності спеціальних асигнувань: за розробку та впровадження нової техніки і технології, комплексної автоматизації й механізації виробництва, по винахідництву і раціоналізації, одноразову матеріальну допомогу, яку видають за рахунок фондів економічного стимулювання, якщо вони створюються на підприємстві, або прибутку, використаного для заохочення працівників.
Мистецтво управління ринковою економікою полягає насамперед у виявленні оптимального варіанта поєднання ринкових і державних важелів. Роль держави в регулюванні оплати праці у сучасних умовах має зводитися до: встановлення мінімальної заробітної плати за погодженням із профспілковими об'єднаннями; регламентації деяких державних норм і гарантій щодо оплати праці (за роботу в надурочний час, у святкові та неробочі дні тощо); встановлення порядку віднесення витрат на виробництво; визначення механізму регулювання коштів, які направляються на споживання, на підприємствах усіх форм власності; визначення умов оплати праці керівників державних підприємств, працівників державної сфери, державних службовців; участі у переговорному процесі між підприємцями і профспілками в межах системи соціального партнерства.
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємства здійснюється на основі системи тарифних угод, що укладаються на міжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода) і виробничому (тарифна угода, яка укладається на підприємстві) рівнях.
Облік праці та заробітної плати регламентується нормативними документами, розробленими і затвердженими Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів і Державним комітетом статистики України. Йдеться, зокрема, про основні положення щодо обліку праці й заробітної плати, вказівки по використанню та заповненню форм первинної документації щодо обліку праці й заробітної плати тощо.
Умови оплати праці на підприємствах регулюються Законом України про оплату праці, який сприяє поліпшенню економічного становища народного господарства держави, зростанню реальної оплати праці й стриманню інфляційних процесів. У Законі визначено права працівників щодо оплати праці та їхнього захисту. Так, працівник має право на оплату своєї праці залежно від її результатів, складності й умов відповідно до законодавчих актів на підставі укладеного трудового договору.
2.3 Первинний облік праці та порядок нарахування оплати праці в рослинництві
В рослинництві використовується акордно-преміальна оплата праці. При такій оплаті праці нарахування зарплати здійснюється за кінцевими показниками (за одержану продукцію). Нараховану оплату праці по розцінках встановлених на початок року за 1 ц продукції, який визначається на основі даних технологічних карт. З технологічних карт беруть тарифний фонд оплати праці збільшений на відповідний відсоток (20-50%) і ділять на плановий вихід продукції. Продукція рослинництва надходить не рівномірно, а роботи по її вирощуванню ведуться протягом року, тому до одержання урожаю оплату праці нараховують по відрядних розцінках за виконану роботу з оплатою надбавок (стаж, класність і інше) В кінці року роблять перерахунок:
· розцінку множать на фактичний вихід продукції і визначають оплату за продукцію;
· від визначеної оплати віднімають уже нараховану оплату праці з надбавками і одержану різницю доплачують працівникам.
Розподіл доплати між працівниками здійснюється пропорційно до нарахування протягом року оплати праці.
В рослинництві оплата праці нараховується згідно встановленим та робочих ставок на кожен розряд робіт. Щоб визначити оплату праці необхідно знати:
· назву роботи (щоб визначити до якого розряду відноситься)
· фактичний об'єм виконаних робіт
· норм) виробітку
· тарифну ставку
Σ опл. праці = (факт, об'єм вик. робіт)/ (норма виробітку) · тарифну ставку
Для обліку робочого часу і заробітку використовують Обліковий лист тракториста-машиніста, а для працівників, які виконують роботу вручну або за допомогою живої тяглової сили,— Обліковий лист праці та виконаних робіт.
Основним первинним документом для обліку польових, стаціонарних та інших робіт, що виконують трактори, комбайни й самохідні машини (крім транспортних робіт тракторів), є Обліковий лист тракториста-машиніста. Його складають на кожного тракториста-машиніста на 5, 10, 15 днів, а в період збирання врожаю — щоденно, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообороту. До початку роботи бригадир (обліковець) записує в обліковому листі прізвище, ім'я і по батькові, а також табельний номер тракториста-машиніста, найменування, марку та інвентарний номер машини, номер поля, назву культури, склад агрегату, прізвище причіплювача, норму виробітку, розцінку, агротехнічні умови виконання роботи і номер бригади (ланки), для якої виконуватиметься робота. По закінченні робочого дня обліковець (або бригадир) вказує кількість та якість виконаної роботи, витрати палива і розмір заробітку за зміну. Якщо трактор працює в дві зміни, то на кожного тракториста виписують окремий обліковий лист. Агроном робить відмітку про якість виконаних робіт.
Підписаний обліковий лист праці та виконаних робіт має два варіанти. Перший використовують для обліку по бригаді в цілому. Якщо бригада протягом одного дня виконує кілька видів робіт, то обліковий лист ведуть щоденно. Якщо ж вона протягом кількох днів виконує одну і ту ж саму роботу під одну культуру, то його складають на кілька днів, вказуючи при цьому тільки затрачений час і обсяг виконаних робіт за кілька днів.
Другий варіант документа призначений для обліку праці та виконаних робіт окремого працівника протягом 15 днів. В облікових листах відображають назву робіт за відповідне число, відпрацьований час, обсяг виконаної роботи і нараховану суму. По кожному виду робіт записують одиницю виміру, норму виробітку й розцінку. Кількість вироблених коне-днів наводять в останньому рядку по кожному виду робіт.
У деяких підприємствах для обліку праці та її оплати в рослинництві замість облікових листів ведуть Книжку бригадира по обліку праці й виконаних робіт. Вона складається з двох частин: у першій облічують виконані роботи і нараховують заробітну плату, а в другій — відпрацьований час та нараховану оплату праці окремо на механізованих і кінно-ручних роботах.
2.4 Первинний облік праці та порядок нарахування оплати праці в тваринництві
Для обліку праці працівників ферм та їх оплати використовують Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва. По кожному працівнику ферми вказують відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати (оплати праці) та кількість відпрацьованих на фермі коне-днів.
Для заповнення форми використовують дані таких документів: Табеля обліку робочого часу (додаток 1), Акта на оприбуткування приплоду тварин, Розрахунку визначення приросту живої маси тварин, Акта на переведення тварин із групи в групу, Журналу
8-09-2015, 14:29