- за товари придбанні в кредит;

- погашення отриманої позики;

- невикористанні підзвітні суми;

- відрахування на індивідуальне соціальне страхування;

- інші утримання.

Невикористанні і неповерненні вчасно своєчасно в касу підзвітні суми, надлишково виплачені суми внаслідок облікових помилок, суми збитку, заподіяні працівником підприємству в розмірі не більше середньомісячного заробітку, суми отриманих відпускних за невідпрацьований період, суми авансів, виплачених у рахунок заробітної плати утримуються без письмової згоди працівника на підставі наказу керівника підприємства.

Розглянемо більш детально порядок методики та організації обліку обов’язкових утримань, зокрема до позабюджетних фондів соціального страхування та утримань за виконавчими листами.

Згідно зі статтею 46-ою Конституції України право громадян на соціальний захист гарантується і забезпечується державним соціальним страхуванням.

Так, перелічивши види утримань наведемо ставки утримань до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Ставки внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування

На рахунках бухгалтерського обліку суми утримань із заробітної плати відрахувань в фонди соціального страхування відображають наступним чином (таблиця 3.2).

Таблиця3.2

Кореспонденція рахунків з нарахуванням утримань з фондам и соціального страхування

Щодо неподаткових утримань із заробітної плати робітників то їх провадяться тільки за наявності однієї з двох обов’язкових умов:

1. Згода працівника на здійснення відповідних утримань із його заробітної плати.

2. Рішення суду (утримання аліментів, відшкодування матеріального збитку нанесеного працівником підприємству та інше).

Оформляються такі (неподаткові) утримання по різному. Якщо ці утримання ініційовані працівником, то для їх здійснення необхідна заява працівника з указівкою періодичності здійснення утримань (щомісяця, щокварталу і т.д.), суми і призначення утриманих коштів (на який рахунок утримані кошти повинні бути перераховані чи в оплату чого), відсоток утримання.

Якщо ці утримання ініційовані адміністрацією підприємства, то це оформляється, як правило, наказом (розпорядженням) керівника. При цьому бухгалтеру необхідно пам’ятати, що ніякий наказ керівника про здійснення утримань із заробітної плати працівника не має юридичної сили, якщо на здійснення таких утримань немає згоди працівника. Отже, здійснювати такі утримання тільки на підставі наказу не можна. Навіть якщо заборгованість працівника документально підтверджена, все рівно він повинний дати свою згоду на її погашення в письмовому вигляді. Це може бути оформлено окремим документом або розписом працівника на наказі (розпорядженні) керівника про здійснення утримань. І в першому і в другому випадку в тексті повинна бути ключова фраза наступного змісту: "З наказом (розпорядженням) ознайомлений. Згодний на здійснення щомісячних утримань з моєї заробітної плати в розмірі ХХХ грн. на погашення заборгованості...". У випадку, коли працівник не дивлячись на наявність документальних свідчень його заборгованості підприємству (це може бути неповернені кошти, видані працівнику під звіт, нестача ТМЦ, виявлена в результаті інвентаризації та інше) не дає своєї згоди на здійснення утримань, то підприємство повинне звернутися до суду.

Якщо утримання здійснюються на підставі рішення суду, то бухгалтер, перш ніж він приступить до здійснення утримань, повинен мати відповідний документ, наприклад виконавчий лист (у даному правилі є виключення – див. утримання аліментів).

Розмір вищевказаних утримань обчислюється із суми зарплати, що залишається після утримання податків і зборів, зокрема: прибуткового податку з громадян, збору на обов’язкове пенсійне страхування, внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

При цьому законодавством про працю встановлені обмеження щодо розміру утримань.

Згідно ст. 26 Закону № 108 [14] і ст. 128 КЗпП [20] загальний розмір всіх утримань при кожній виплаті зарплати не може перевищувати 20 %, а в окремих випадках, передбачених законодавством, - 50 % зарплати, що підлягає виплаті працівнику. При цьому необхідно враховувати, що в даному випадку це стосується тільки утримань по виконавчих листах (які ми розглянемо нижче, і до яких відносяться, наприклад, аліменти), і не стосується утримань обов’язкових податків і зборів, а також утримань, що здійснюються за заявою працівника, наприклад, утримання в рахунок погашення працівником кредиту,сплати ним комунальних платежів.

Утримання з заробітної плати - передбачені законодавством підстави, при яких із працівника утримується частина заробітної плати.

Розрізняються утримання з заробітної плати за розпорядженням адміністрації й утримання з заробітної плати по виконавчих документах, у бюджет і в позабюджетні фонди, а також по вироку суду.

Згідно із ст. 127 КЗпП [20] України, відрахування із зарплати можуть відбуватися тільки у випадках, передбачених законодавством.

Утримання по виконавчих документах

Виконавчий документ –це документ, спрямований на примусове виконання рішення суду чи іншого компетентного органу. Стягнення за виконавчими документами регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р.

Згідно ст. 67 Закону № 606 «Про виконавче провадження» [5] стягнення з зарплати й інших доходів боржника здійснюється, якщо:

1. У боржника відсутні інші кошти або майно для повного погашення сум, що підлягають стягненню;

2. Виконується рішення про стягнення періодичних платежів і утримань на суму, що не перевищує 2 мінімальні зарплати.

Стягувачем може бути фізособа чи юрособа, на користь або в інтересах якої виданий виконавчий документ. Причини стягнень можуть бути найрізноманітнішими, наприклад: заподіяний матеріальний збиток, несплата аліментів та ін. Вони є наслідком протиправних дій або бездіяльності винуватця. Як згадувалося вище, граничний розмір щомісячних відрахувань із зарплати боржника строго регламентується законодавством і залежить від характеру стягнень. Так відповідно до Закону № 606 до 50 % зарплати працівника-боржника може бути утримане по виконавчих документах (до повного погашення заборгованості) у випадку:

1) стягнення аліментів;

2) відшкодування збитку, заподіяного каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, а також утратою годувальника;

3) відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Не виключено, що в одного боржника стягувачів може бути декілька. Тому при утриманні з зарплати по декількох виконавчих документах заробіток, отриманий працівником "на руки", повинний складати не менш 50 % заробітку, що залишається після утримання всіх обов’язкових податків і зборів. Зазначені обмеження не стосуються відрахувань із зарплати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при утриманні аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір утримання допускається в межах 70 %.

Необхідно помітити, що існує ряд виплат, з яких відповідно до чинного

законодавства утримання не провадяться. Перелік таких виплат регламентується законодавством.

До них відносяться:

1. Вихідна допомога, що виплачується у випадку звільнення працівника.

2. Компенсація працівнику за невикористану відпустку, крім випадків отримання зазначеної компенсації за кілька років.

3. Компенсація працівнику витрат, пов’язаних з переведенням, направленням на роботу або відрядженням в іншу місцевість.

4. Польове забезпечення, надбавки до зарплати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

5. Матдопомога особам, що втратили право на допомогу по безробіттю.

6. Допомога по вагітності і родам.

7. Одноразова допомога при народженні дитини.

8. Допомога по догляду за дитиною.

9. Допомога особам по догляду за трьома і більш дітьми у віці до 16 років, по догляду за дитиною - інвалідом, по тимчасовій непрацездатності в зв’язку з доглядом за хворою дитиною; інша допомога на дітей, передбачена законодавством.

10. Допомога на лікування.

11. Допомога на поховання.

12. Щомісячна грошова допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва й особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення.

13. Дотації на обіди, придбання путівок у санаторії і будинки відпочинку за рахунок коштів споживання.

14. Сума неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги.

15. Грошова компенсація за видане обмундирування і натуральне постачання.

Вихідна допомога у випадку звільнення (виходу у відставку) з військової служби й ОВД, а також грошове забезпечення, що не має постійного характеру й в інших випадках, передбачених законодавством.

Законодавством встановлені обмеження при проведенні утримань із сум виплачуваних допомог з державного соціального страхування та допомог по безробіттю. Згідно ст. 72 Закону № 606 утримання з таких виплат допускаються тільки за рішеннями про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяного каліцтва або іншим ушкодженням здоров’я, а також утратою годувальника. Підставою для проведення утримань із зарплати у вищевказаних випадках є документи на примусове виконання рішень - виконавчі документи.

До них, зокрема, відносяться:

а) виконавчі листи, що видаються судами на підставі рішень, вироків, постанов судів, а також рішень іноземних судів і арбітражем, якщо вони визнані і допущені до виконання на території України у встановленому законом порядку;

б) постанови судів;

в) накази і постанови господарських судів;

г) виконавчі написи нотаріусів;

д) рішення Конституційного Суду України;

е) рішення третейських судів;

є) посвідчення комісій із трудових суперечок;

ж) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

з) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями і майном;

и) рішення Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень;

і) платіжні вимоги, акцептовані платником;

ї) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій і накладення штрафу;

к) рішення інших органів державної влади чи недержавних органів у випадках, якщо за законом їхнє виконання покладене на Державну виконавчу службу.

Порядок оформлення виконавчих документів, у залежності від їхнього виду, регламентується спеціальними законами, а також виданими відповідно до них постановами, інструкціями, наказами, положеннями.

Примусове виконання рішень, визначених у виконавчому документі, здійснюється державними виконавцями районних (міських) відділів державної виконавчої служби. Утримання з зарплати громадян провадиться адміністрацією (бухгалтерією) підприємства, де працює боржник, на підставі спрямованих судовим виконавцем виконавчих документів. При одержанні виконавчого листа бухгалтер або інша відповідальна особа підприємства реєструє його в спеціальному журналі із вказівкою дати одержання. При поверненні виконавчого документа в журналі також робиться відповідна позначка з указівкою дати його вибуття. Зразок даного журналу законодавчо не передбачений, але він може мати наступний вигляд (табл. 3.3).

Таблиця 3.3Фрагменти журналу реєстрації та обліку документів. що надійшли

У випадку, якщо боржник змінив місце роботи, підприємство, що має виконавчий документ, повертає його державному виконавцю не пізніше 3-денного терміну. При цьому у виконавчому документі робиться оцінка про нове місце роботи боржника (якщо воно відомо), а також відображаються дані про утримані суми.

У випадку непредставлення таких зведень з неповажних причин, винні в цьому посадові особи можуть бути притягнуті до відповідальності. Згідно ст. 88 Закону № 606 вони можуть бути оштрафовані в розмірі від 2-х до 10-ти НМДГ (при відсутності ознак злочину в їхніх діях) чи притягнуті до кримінальної відповідальності (за наявності ознак злочину).

Інші утримання

Із заробітної плати працівників підприємства можуть бути здійснені інші утримання:

– профспілкові внески ( 1%);

– неповернені підзвітні суми;

– відшкодування завданих збитків в результаті нестач, втрат від псування цінностей, розкрадання завданих втрат від браку продукції;

– вартість виданих у рахунок оплат праці продукції, наданих послуг;

– утримання за товари куплені в кредит;

– погашення позички;

– внески в різні недержавні і благодійні фонди;

– інші утримання згідно з заявами працівників.

Утримання профспілкових внесків здійснюється, якщо працівник є членом профспілки. Профспілкові внески розраховують від загальної суми нарахованої заробітної плати за звітний місяць за винятком нарахованої суми допомоги за дні тимчасової непрацездатності за той самий період. Розмір внесків встановлює профспілка.

В обліку утримання цих внесків відображається наступним проведенням:Дт 661 Кт 685.

Перерахування профспілковим організаціям членських профспілкових внесків відображається записом: Дт 685 Кт 311.

4. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ЗА ПОДАТКОМ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Як зазначає Хом’як Р.Л., заробітна плата, як інші доходи , що отримують фізичні особи, підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [1, с.371].

Відповідно до пп. 4.2.1 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного податком доходу включаються:

- доходи у вигляді заробітної плати,

- інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Щодо порядку включення заробітної плати до складу об’єкта оподаткування зазначимо, що відповідно до п. 3.5 статті 3 Закону № 889 при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи, це можна відобразити наступною формулою:

Пдох=(Д-Зпф-Зсоц-Збез-СоцП) *СтПдох (1)

де Пдох –податок на доходи фізичних осіб;

Д – дохід нарахований у вигляді заробітної плати;

Зпф – внесок до Пенсійного фонду,що утримується з доходу працівника;

Зсоц –внесок до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що утримється з працівника;

Збез –внесок до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, що утримується з доходу працівника;

СоцП –податкова соціальна пільга 9якщо працівник має право на соціальну одаткову пільгу);

СтПдох –ставка податку на доходи фізичних осіб, що становить 15% починаючи з 2007 року.

Зобов’язання нараховувати, утримувати і сплачувати ПДФО покладається на роботодавця, а також на приватних підприємців, які виплачують заробітну плату своїм найманим робітникам. Ці особи в Законі № 889 п. 1.15 визначені як "податкові агенти".

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, відокремлений підрозділ), або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Ставка ПДФО визначена ст. 22 Закону № 889 і становить 15%. Причому, це стосується заробітної плати, отриманої як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.

Не підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб:

• матеріальна допомога в межах прожиткового мінімуму (якщо сума такої матеріальної за рік не перевищує величини прожиткового мінімуму);

• сума відпускних у зв'язку з вагітністю і пологами, нарахованих на підставі листка непрацездатності;

• одноразова допомога при народженні дитини;

• допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до п. 6.1 з урахуванням норм п. 6.5 ст. 6 Закону № 889: платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного податком доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

ПСП застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати) і відповідно до пп. 6.3.2 Закону № 889 починає застосовуватися від дня одержання роботодавцем заяви платника податків про застосування пільги. Працівник подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, затвердженою Наказом ДПАУ від 30.09.03 р. № 461. При наявності у громадянина права на пільги з кількох підстав йому надається одна з них за його вибором. Для одержання ПСП платник подає заяву про самосійне обрання місця застосування ПСП за формою, визначеною місцевим центральним органом. ПСП застосовується за місцем отримання основного доходу (визначеним у трудовій книжці) без подання заяви про застосування пільги. Платник, що здійснює за самостійним рішенням місце одержання ПСП, зобов’язаний подати роботодавцю заяву про відмову від одержання такої пільги за формою, визначеною центральним податковим органом.

Відповідно до пп. 6.1.1 Закону про ПДФО, загальний розмір ПСП з ПДФО,


8-09-2015, 11:45