Облік собівартості продукції на підприємстві

Вартість необоротних МШП списується на витрати виробництва в залежності від методу нарахування амортизації, передбаченою для них обліковою політикою підприємства. Облік допоміжних матеріалів

Допоміжні матеріали відносяться до прямих матеріальних витрат за умови, якщо їх відсутність є значною в структурі витрат і підприємство вважає за доцільне здійснювати їх розподіл на об'єкти обліку.

Приклад 1. Цех А здійснює виготовлення двох видів фарб, що мають різні складники. Ці два види фарби розливаються безпосередньо у цеху в 3 види тари: 10 л., 8 л., 4 л. У цеху здійснюється їх запакування на піддони відповідно 6 шт., 8 шт., 12 шт. При цьому використовується скотч і картон.

Вартість тари в даному випадку є значною і складає в середньому 1/5 в собівартості виготовленої продукції, в т.ч. вартість скотчу і картону - 0,5%. У зв'язку з цим доцільно вести аналітичний облік витрат на тару за видами продукції. Ці витрати будуть прямими, окрім витрат на скотч і картон, які недоцільно обліковувати (списувати зі складу) за окремими об'єктами обліку. Витрати на ці допоміжні матеріали будуть накладними.

Аналогічно здійснюється облік витрат на МШП, що обліковуються в складі запасів.

Наведені операції відображаються в.обліку:

1. Списання зі складу допоміжних матеріалів за видами продукції, що виготовляється, і віднесення на її собівартість:

Дебет 23 "Виробництво";

Кредит 204 "Тара і тарні матеріали".

2. Списання зі складу допоміжних матеріалів в цех А в розмірі одноденної потреби і віднесення їх на собівартість продукції, що виготовляється:

Дт 91 "Загальновиробничі витрати";

Кт 204 "Тара й тарні матеріали".

Витрати на тару відносяться на собівартість виготовлю-ваної продукції за умови, якщо її запакування здійснюється у цеху.

Облік витрат на соціальні заходи

До складу інших прямих витрат відносяться відрахування на соціальні заходи за заробітною платою робітників.

Це витрати на нарахування: Пенсійного фонду (31,8 % нарахованого заробітку):

Дт 23 "Виробництво";

Кт 651 "Розрахунки за пенсійним забезпеченням".

Фонду соціального страхування (2,9 % нарахованої заробітної плати):

Дт 23 "Виробництво";

Кт 652 "Розрахунки за соціальним страхуванням".

Фонду соціального страхування на випадок безробіття (2,1 % нарахованої заробітної плати робітників):

Дт 23 "Виробництво";

Кт 653 "Розрахунки за страхуванням на випадок безробіття".

До прямих можуть бути включені інші виробничі витрати, які економічно можливим шляхом відносяться на окремі об'єкти обліку витрат. Формування витрат за об'єктами витрат здійснюється в системі управлінського обліку [20].

До складу загальновиробничих відносяться витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами підприємства, а також витрати на експлуатацію машин та устаткування (табл. 2.4).

Облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". За дебетом цього рахунка обліковується сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне за відповідним розподілом їх списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації".

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні (табл. 2.4).

До змінних відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Розподіл змінних виробничих витрат здійснюється за об'єктами за визначеними базами розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Витрати, що змінюються майже прямо-пропорційно, вважаються умовно-змінними.

Витрати на управління і обслуговування виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності будуть умовно-постійними, (табл. 2.4). Витрати, що частково змінюються, вважаються умовно-змінними.

Розподіл постійних витрат за об 'єктами здійснюється за визначеною підприємством базою, виходячи з нормальної потужності.

Нормальна потужність підприємства — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування.

Таблиця 2.4 Групування загальновиробничих витрат підприємства

Розподіл загальновиробничих витрат може здійснюватись за такими базами:

- витрати на утримання та експлуатацію обладнання;

- основна заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг);

- прямі витрати;

- обсяг продукції.

При розподілі постійних загальновиробничих витрат можуть виникнути нерозподілені постійні загальновиробничі витрати. Ці витрати відносяться не до собівартості продукції, що виготовляється, а до собівартості реалізованої продукції і є витратами періоду. Приклад розподілу таких витрат наведено в таблиці 2.4.

Приклад. Підприємством визначена нормальна потужність у тоннах випуску продукції за місяць - 1000 т. Заплановані загальновиробничі витрати за нормальною потужністю за місяць - 50 000 грн., у т. ч. - 40 000 - змінні, 10000 - постійні. У січні виготовлено 800 т. продукції, фактичні змінні витрати 29 000, постійні — 9000 грн. Розподіл загальновиробничих затрат проведено у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на підприємстві

За результатами розподілу накладних витрат видно, що на підприємстві у січні місяці частина постійних загальновиробничих витрат залишилась нерозподіленою. Це обумовлено тим, що потужності підприємства були завантажені на 80%, а сума постійних накладних витрат не зменшилась пропорційно із зміною обсягу виробництва [20].

Постійні загальновиробничі витрати можуть залишитися нерозподіленими також за умови невідповідності розподілу статей на постійні та змінні або при наявності помилок при складанні кошторисів витрат.

На суму загальновиробничих витрат, що включаються до собівартості виготовленої продукції, виконуються такі бухгалтерські записи, грн.:

Дебет 23 "Виробництво" 37 000

Кредит 91 "Загальновиробничі витрати" 37 000

2. На суму загальновиробничих витрат, що включаються до витрат періоду:

Дебет 90 "Собівартість реалізації" 1 000

Кредит 91 "Загальновиробничі витрати" 1 000

За П(С)БО 16 загальна сума розподілених та нерозподілених виробничих витрат не може перевищувати їх фактичний розмір.

Висновки

Облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) здійснюється на підставі Типових положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених постановами Кабінету Міністрів Украни.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробйичі витрати.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат. Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.

Калькуляція (від лат. саісиїаііо - обчислення) - це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляції складають на продукцію основного і допоміжного виробництв щомісячно, за квартал і рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції: планові (складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін) і нормативні (складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу). Ці види калькуляції є. попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису. Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називаються звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції та для виявлення резервів подальшого зменшення витрат.

Для узагальнення інформації про затрати на виробництво продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачений синтетичний рахунок 23 «Виробництво», до якого відкривається стільки субрахунків, скільки видів діяльності робіт, послуг) здійснюється підприємством (промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля наука, допоміжні, підсобні виробництва, некапітальні роботи, ремонт основних засобів та ін.).

Аналітичний облік порахунку 23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих підприємствах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

Література

1. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств/ Вводиться в дію Постановою ВР N 335/94-ВР від 28.12.94,ВВР 1995, N 4, ст. 29

2. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. за № 996-XIV.

3. ДСТУ 2961 - 94 "Організація промислового виробництва. Нормування матеріалів та виробничих процесів. Терміни та визначення".

4. ДСТУ 3138 - 95 "Організація промислового виробництва. Праця та заробітна плата. Терміни та визначення".

5. ДСТУ 2962-94 - ДСТУ 2962 - 94 "Організація промислового виробництва. Облік, аналіз та планування господарювання на промисловому підприємстві. Терміни та визначення", набрав чинності 01.01.96 р.

6. ДСТУ 2974 - 95 "Технологічне підготовлення виробництва. Основні терміни та визначення".

7. ДСТУ 3278 - 95 "Система розроблення та поставлення продукції на виробництво. Основні терміни та визначення".

8. Методичні рекомендації № 47 - "Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості", затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 р. № 47.

9. Наказ № 291 - Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. за № 291, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 829/4185, "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування".

10. П(С)БО 16 "Витрати" - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248.

11. Типове положення № 473 - "Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. № 473.

12. Управлінський облік С.Ф. Голов. Підручник. - К: Лібра, 2003 - 704 ст.

13. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні. / За ред. С.Ф. Голова. – Дніпропетровськ: Баланс-Клуб, 2001. – 828 с.

14. Бухгалтерський фінансовий облік /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – К: Академія, 2002. – 403 с.

15. Бухгалтерський фінансовий облік /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – К: Академія, 2002. – 403 с.

16. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. Нормативно-практичні матеріали. За ред. Р.Л. Хом’яка. - Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, „Інтелект-Захід”, 2001 - 728 с.

17. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях. – К.: А.С.К., 2001. – 623 с.

18. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине. – К.: А.С.К., 2001. – 507 с.

19. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 418 с.

20. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005 р. – 503 с.

21. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський, фінансовий облік на підприємствах України. – К.: Лібра, 2001. – 552 с.