Найбільш надійною формою виконання захисної ізоляції є ізолююча оболонка, що захищає від дотику, як до частин, що знаходяться під напругою, так і до всіх металевих частин, що можуть виявитися під напругою при порушенні основної ізоляції (шасі, сердечник трансформатора й ін.). Звичайно оболонка виконується у виді закритого корпуса з ізоляційного матеріалу, усередині якого на металевому шасі монтується електрична частина виробу.
Ізолююча оболонка застосовується в ручних виробах, тобто приладах і апаратах, що під час роботи знаходяться в руках обслуговуючого персоналу чи пацієнта. У цьому випадку вимоги до захисту від напруги дотику особливо великі; у той же час дотик проводу, що заземлює, поважчує мережний шнур і зменшує його гнучкість, що ускладнює роботу з виробом.
Крім того, за умовами експлуатації мережний шнур ручного приладу чи апарата піддається постійним механічним навантаженням - вигину, натягу, крутінню, що значно збільшує імовірність обриву проводу, що заземлює. У зв'язку з цим електрифікований медичний інструмент - ручні бормашини, хірургічні пилки, электродерматоми й ін. виконують з ізольованою оболонкою.
Іншою формою виконання захисної ізоляції є проміжна ізоляція. Проміжна ізоляція відокремлює всі доступні для дотику металеві частини від частин, що можуть виявитися під напругою при порушенні основної ізоляції. При застосуванні проміжної ізоляції, апаратура класу ІІ може бути виконана в металевому корпусі. Деталі мережного ланцюга таких приладів і апаратів, що мають тільки основну ізоляцію трансформатор, тумблер, власник запобіжника й ін., монтуються на панелях, виготовлених з ізоляційного матеріалу. Панелі є проміжною ізоляцією і забезпечують надійне відділення зазначених частин від металевих шасі і корпуса. Тому що захисна ізоляція є доповненням до основного, тому параметри і стан додаткової ізоляції варто перевіряти окремо, незалежно від перевірки основної ізоляції. Електричний опір додаткової ізоляції повинний бути не менш 5 МОм.
У багатьох випадках неможливо так розташувати основну і захисну ізоляцію, щоб між ними знаходилася яка-небудь металева частина чи щоб цю металеву частину при проведенні іспитів можна було помістити між основною і захисною ізоляцією. Сукупність основної і захисної ізоляції, не відділених друг від друга, утворить так називану посилену ізоляцію. По своїх механічних і електричних властивостях посилена ізоляція повинна бути рівноцінна спільно застосованим основної і захисної ізоляції.
Щоб відрізнити виробу класу П від заборонених до застосування в медичних цілях виробів класу ПРО, прилади й апарати класу П повинні мати нанесений на видному місці умовний знак-символ. Цей умовний знак має вид двох розташованих один усередині іншого квадратів, що символізують подвійну ізоляцію.
Порівняно з захисним заземленням (зануленням) захисна ізоляція має ряд істотних переваг. Ефективність захисту не залежить від стану системи заземлення чи від опору ланцюга фаза-нуль (при зануленні); не має значення величина номінального струму мережного чи запобіжника автоматичного вимикача, також як і інші параметри системи електроживлення медичних приміщень. Це дозволяє використовувати виробу класу ІІ в будь-яких приміщеннях, при будь-яких мережах без турботи про який-небудь додатковий захист.
При використанні приладів класу ІІ, що не мають захисного проводу, проблема боротьби з наведеннями в петлях ланцюгів заземлення, а також з потенціалами, викликаними протіканням зрівняльних струмів у цих ланцюгах, цілком знімається.
Виробу класу ІІ позбавлені основного недоліку апаратури з автономним харчуванням, так як не вимагають зміни гальванічних чи елементів зарядки акумуляторів.
Однак, захисна ізоляція, не дивлячись на всі її достоїнства, не є універсальним засобом захисту від напруги дотику. Ряд причин обмежує можливості застосування захисної ізоляції. Так, що ізолює оболонка використовується тільки для приладів і апаратів відносно невеликих габаритів і маси. Недостатня механічна міцність літьєвих пластмас не дозволяє поки виготовляти пластмасові корпуси для напільних виробів чи для виробів масою більш 10 кг.
Застосування проміжної ізоляції не лімітується габаритами апаратури, однак викликає значних труднощів при забезпеченні ізоляції деталей мережного ланцюга.
Захисна ізоляція не може використовуватися у високочастотних апаратах, що мають мережні помехоподавляючих фільтри. У таких фільтрах застосовуються конденсатори, що включаються між мережним ланцюгом і металевими корпусами апарата і т.д.
Апаратура класу ІІІ.
Використання для живлення апаратури ізольованого джерела низької напруги (не більш 50 В постійного чи струму 24 В перемінного струму) - один з найбільш ефективних засобів захисту від напруг дотику на доступних металевих частинах. Хоча ці напруги при обтяжуючих обставинах і можуть становити небезпеку для організму, якщо виключити можливість мікрошоку, їх можна умовно вважати "безпечними". Якщо в апараті, що живиться перемінною напругою 24 В и не має інших ланцюгів з великою напругою, відбулося порушення основної ізоляції, і живильний провід виявився з'єднаним з доступними для дотику частинами, то серйозної небезпеки не виникає. Крім величини напруги, велике значення має і те, що проводу джерела низької напруги на відміну від проводів звичайної мережі надійно ізольовані від землі й опір цієї ізоляції обмежує струм у ланцюзі замикання.
Зміст поняття "низька напруга" з погляду електробезпечності не обмежується величиною напруги між проводами, що харчуються. Якщо, наприклад, за допомогою автотрансформатора, підключеного до мережі, одержати 24 В, це не буде низькою напругою, що забезпечує електробезпечність.
Мережний ланцюг апарата, що буде живитись від автотрансформатора, у залежності від способу включення його в мережу, Виду мережі, порушень її ізоляції й інших причин може виявитися під різними напругами щодо землі, що значно перевищують 24 В (аж до повної фазної напруги). Тому, якщо низька напруга виходить шляхом перетворення сіткової напруги, це повинно здійснюватися за допомогою понижуючого трансформатора з розділеними обмотками.
Надійність поділу ланцюга низької напруги від живильної мережі повинна бути дуже велика і до ізоляції між обмотками пред'являються вимоги до подвійної або посиленої ізоляції. Електрична міцність випробується напругою 4 Кв, а опір ізоляції повинен складати не менш 7 МОм.
Трансформатор для харчування виробів класу ІІІ являє собою самостійний виріб і повинний задовольняти усім вимогам електробезпечності, зокрема бути виконаним по класах 01, І чи ІІ.
Виробу класу ІІІ значного поширення не мають, тому що , насамперед , потрібно окремий трансформатор, що в багатьох випадках украй незручно. Через низьку напругу харчування, споживані апаратом струми збільшуються в порівнянні зі звичайними. У ряді випадків виконання апаратури по класу ІІІ неприпустимо. Це зв'язано з тим, що струм витоку приладів і апаратів класу ІІІ не нормується, як що він визначається струмом витоку розділового трансформатора, що знижується. У зв'язку з цим виробу класу ІІІ не можна застосовувати для діагностики і лікування пацієнтів із введеним у серце чи електродом катетером.
Список літератури
1. В.М. Боголюбов, Г.Н. Пономаренко. Общая физиотерапия: – М. Медицина. 1999г.
2. Клиническая физиотерапия / Под ред. В.В. Оржешковского. – Киев, 1984г.
3. Г.Н. Пономаренко. Частная физиотерапия. . – М. Медицина. 2005г.
4. Улащик B.C. Физиотерапия. Универсальная медицинская энциклопедия - Минск. Книжный Дом. 2008г.
5. Пономаренко Г.Н. Физические методы лечения: Справочник. – СПб., 2002г.
6. В.М. Боголюбов. Курортология и физиотерапия: Том 1. – М. Медицина. 1985г.
8-09-2015, 20:12