Вплив віку на шкірний аналізатор

центральній звивині (51), друга—у верхньому відділі бокової борозни (511), яка відокремлює тім'яну частку від скроневої.

У 51 представлена проекція протилежного боку тіла з добре вираженою соматотопічністю. Соматотопічність шкіри характерна і для 511, хоча тут вона виражена меншою мірою. Важливо й те, що у 511 є представництво обох половин тіла у кожній півкулі. Соматотопічна карта кори великого мозку значно спотворює периферичні зв'язки: шкіра найважливіших для людини відділів— рук і органів мовлення (на периферії їх рецептори розташовані дуже щільно) — має велику площу.

Мал. 5. Схема сегментарної чутливості шкіри людини.


Літерами та цифрами позначено сегменти, аферентні нерви яких іннервують метамери тіла (за даними Г. Н. Касіля). Тр — сегменти голови; г—грудні сегменти; н — поперекові сегмент; к — крижові сегменти

Нейрони у соматосенсорній корі згруповані у вигляді вертикальних колонок діаметром 0,2—0,5 мм. Тут можна виявити чітку спеціалізацію, яка виражається у тому, що колонки зв'язані з певним типом рецепторів. Ділянка 51 посилає безліч еферентних аксонів до інших ділянок кори великого мозку. Зв'язок із моторною зоною кори великого мозку забезпечує корекцію рухів за принципом зворотного зв'язку. В соматосенсорних зонах протилежної півкулі здійснюється білатеральна координація. Низхідний вплив на таламус, ядра спинного мозку забезпечують еферентний контроль висхідної імпульсації.

Але найістотнішим є те, що у корі великого мозку відбувається усвідомлення відчуття. Ушкодження її соматосенсорних зон призводить до того, що при дотику до шкіри людина не може точно дати просторову та іншу характеристику подразника. Крім того, кора великого мозку разом із нижчележачими підкірковими структурами через вищевказані низхідні впливи може брати участь і в усвідомленому контролі всіх висхідних шляхів.

Терморецептори. У шкірі розміщені також терморецептори. Крім шкіри, вони є у різних відділах ЦНС. Терморецептори беруть участь у регуляції теплообміну організму. Розрізняють два типи терморецепторів — холодові й теплові. До них із деяким застереженням можна зарахувати також терморецептори, які дають відчуй я болю при дії дуже низької або дуже високої температури1.

Холодові рецептори лежать більш поверхнево у епідермісі і зразу під ним, а теплові—у верхніх і середніх шарах власне шкіри. Терморецепцію здійснюють вільні нервові закінчення. Розрізняють власне теплові рецептори і неспецифічні, що збуджуються під час охолодження і тиску. Площа поля терморецеп горів становить близько 1 мм2.

Механізм стимуляції терморецепторів пов'язаний із змінами метаболізму залежно від дії відповідної температури (зміна температури на 10 °С у 2 рази зумовлює зміну швидкості ферменгативних реакцій).

Під час тривалої дії температурного подразника терморецептори адаптуються, тобто чутливість у них поступово знижується. Тому, якщо охолодження відбувається повільно, обмороження можна й не помітити.

Висхідні шляхи від терморецепторів спрямовані у ретикулярну формацію стовбура мозку або у вентробазальний комплекс таламуса. З таламуса вони можугь іти в соматосенсорні зони кори великого мозку.

Пропріорецептори. До сприйняття стану окремих частин тіла причетні її пропріорецептори — м'язові веретена, сухожильні органи і суглобні рецептори. За допомогою їх без участі зору можна досить точно визначити положення окремих частин тіла у просторі.

Пропріорецептори беруть участь в усвідомленні напрямку й швидкості руху кінцівок. За функцією вони нагадують рецептори вестибулярного аналізатора.

Поряд із механо- і терморецепгорами шкіри. Пропріорецептори дозволяють правильно оцінити не тільки положення окремих частин тіла, а й побудувати тривимірний чуттєвий світ. Головним джерелом інформації при цьому служить рука, якщо вона рухається, дотикаючись до предмета і обмацуючи його. Наприклад, як можна без руху і обмацування виявити такі якості, як рідкий, клейкий, твердий, еластичний, гладенький тощо.

1.3 Характеристика гендерних та вікових особливостей шкіри

Структурні й анатомічні особливості. Структура чоловічої шкіри більш груба, роговий шар і дерма товща, ніж у жінок, а підшкірно-жирова клітковина тонше. Шкіра чоловіків тоншає поступово починаючи з 12 років, у той час як у жінок до п'ятдесятьох років вона істотно не міняється, і тільки потім починає прогресивно тоншати.

Взаємозв'язок колагену дерми зі статтю очевидна. Доведено зв'язок між товщиною шкіри і вмістом колагену в чоловіків у всіх вікових групах, у жінок же подібний взаємозв'язок виявляється лише в осіб старше шістдесяти років. У тому самому віці і при однакових кліматичних умовах зморшки сильніше виражені в чоловіків, чим у жінок. Щільність колагену, яка обчислюється як відношення колагену дерми до її товщини, тісно пов'язана з віком як у чоловіків, так і в жінок, але вона істотно нижче в жінок у всіх вікових групах. Встановлено, що хронологічне старіння пов'язане з загальним вмістом колагену. Споконвічно більш низький вміст колагену є, можливо, однією з причин того, чому шкіра жінок старіє раніше, ніж чоловіча. Можливо, одним з факторів, що впливають на гендерні розходження вмісту колагену, є рівень продукції андрогенів.

Установлено залежність лінійного зменшення колагену від старіння. Темп зменшення однаковий в осіб обох статей і складає 1% протягом кожного року дорослого життя.

Гендерні особливості старіння встановлені і для різних топографічних частин тіла. Так, старіння шкіри в області передпліч у жінок починається з 35 років, а в чоловіків — з 45 років.

До 12 років істотних гендерних розходжень у будові підшкірно-жирової клітковини немає. У дівчинок підшкірно-жирова клітковина продовжує збільшуватися з пубертатного періоду, а в хлопчиків вона істотно не змінюється. У чоловіків підшкірно-жирова клітковина з віком має тенденцію до нагромадження в області живота і верхньої частини тіла, а в жінок — в області стегон і сідниць. Активність ліпаз ліпопротеїнів у жінок вище, особливо в області підшкірно-жирової клітковини живота і сідниць, у чоловіків же вона істотно нижче і більш висока в області живота. Ці топографічні і гендерні відмінності в активності ліпаз ліпопротеїнів лежать в основі диференціації розподілу жиру і служать одним з факторів розвитку целюліту в жінок.

Біохімічні особливості. У чоловіків склад сфінголіпідів рогового шару не залежить від віку, на відміну від жінок, у яких у препубертатному і зрілому віці істотно підвищений вміст церамідів I і ІІ типів і зменшений — III і VI типів. Після пубертата зменшується вміст церамідів II типу і збільшується — церамідів III типу. Доведено, що саме ці ліпіди відіграють важливу роль у зволоженні шкіри і бар'єрної функції епідермісу1.

Визначені розходження виявлені й у вмісті металів у волоссі: у жінок концентрація останніх істотно вище, ніж у чоловіків, і змінюється з віком. Так, концентрація міді у волоссі у жінок з віком збільшується, у чоловіків же вона залишається незмінної протягом усього життя.

Механічні властивості. Клінічна оцінка гідратації рогового шару і ступеня лущення не виявила істотних відмінностей у чоловіків і жінок.

Функціональні властивості шкіри й адгезія корнеоцитів не відрізняється в чоловіків і жінок у різних топографічних частинах тіла й у різному віці.

Розтяжність шкіри ідентична, однак після гідратації вона збільшується тільки в жінок. Тому що шкіра жінок тонша, видалення рогового шару сприяє швидкому розтягуванню шкіри. Доведено явний позитивний вплив естрогенів на гідратацію шкіри обличчя, при якому ступінь виразності дрібних зморщок зменшується.

Функціональні особливості. У чоловіків рівень екринової секреції потових залоз удвічі вище, а поту на 0,5 нижче, ніж у жінок. Пубертатна пітливість на долонях і підошвах більш виражена в жінок, з віком ці розходження зникають. Гендерні відмінності чоловічої і жіночий екринової секреції обумовлені ефектом необоротної генної експресії в більшому ступені, ніж наслідком впливу полових гормонів (андрогенів).

Реакція на екзогенні впливи. Чоловіки частіше страждають контактним дерматитом і роздратуваннями шкіри. Установлено більш високий рівень трансепідермальної втрати води в жінок, що, можливо, пов'язано з рівнем секреції естрогенів. Відзначимо, що результати деяких досліджень свідчать, що у віці 18-39 років рівень трансепідермальної втрати води нижче в жінок, ніж у чоловіків.

Мікроциркуляція шкіри. Установлено вплив гормональних факторів на судинні припливи і швидкість циркуляції крові в судинних сплетіннях дерми. Доведено розходження мікроциркуляції шкіри в чоловіків і жінок у репродуктивному віці й у жінок у різних фазах менструального циклу. У жінок циркуляція крові в поверхневих судинних сплетіннях уповільнена, але це пов'язане із симпатичним тонусом, а не зі структурними чи функціональними особливостями судин.

У жінок мікроциркуляція шкіри міняється протягом менструального циклу: вона нижче в лютеїнову фазу і вище — у передовуляторну. Найбільша холодово-індуційована конструкція і найменше відновлення відзначаються в лютеїнову фазу. Ці зміни необхідно враховувати при визначенні термінів оперативних косметологічних втручань.

Доведено прямий вплив статевих гормонів на стінки судин. Естрогени впливають на симпатичну нервову систему, індукуючи вазоконструкцію шляхом впливу на альфа-2-адренорецептори. Доплерівська судинометрія виявила уповільнення шкірної мікроциркуляції в молодих жінок порівняно з чоловіками і жінками старше 50 років. Відповідна реактивна гіперемія в молодих жінок менша, ніж у чоловіків і в жінок старше 50 років. Саме тому жінкам старше п'ятдесятьох років доцільно обмежувати кількість теплових процедур для обличчя.

Чуттєва функція. Шкіра чоловіків менш чуттєва до болю і зміни температури. Установлена також більш виражена асиметрія чутливості між руками з перевагою відповідної реакції на шкірі лівої руки. У жінок асиметрія менш виражена і переважає відповідна реакція на правій руці.

Забарвлення шкіри. При рівних етнічних, кліматичних і соматичних умовах шкіра чоловіків більш темна, що обумовлено не гормональним впливом (тестостерон, естрогени), а кількістю меланіну, гемоглобіну і каротину. У жінок колір шкіри більш гомогенний. Колориметричні дослідження показали, що пігментація і червоність шкіри в чоловіків у віці 65-88 років більш виражені, ніж у жінок такого віку, але таких розходжень немає в молодих людей (18-26 років).

Гормональні впливи. Усі перераховані вище розходження можуть бути пов'язані з впливом гормонів. Вміст колагену в дермі контролюється естрогенами, чи тестостероном, чи обома гормонами. У чоловіків шкіра містить більше колагену, ніж шкіра жінок того ж віку, хоча темп зменшення його вмісту однаковий і складає 1 % протягом кожного року дорослого життя зі зміною співвідношення колагену I і III типів. При замісній гормональній терапії вміст колагену дерми в жінок збільшується на 48%. Для чоловіків подібних препаратів поки немає.

Сально-волосяні структури. Сальні залози і волосяні фолікули є гормонально залежними як у чоловіків, так і в жінок у всіх вікових періодах. У чоловіків більш високий рівень сальної секреції у віці 20-69 років. У віці 50-70 років секреція сальних залоз у чоловіків істотно не міняється, у те час як у жінок вона значно знижується, що, можливо, пов'язано зі зменшенням оваріальної активності1.

Нема кореляції між вмістом у крові тестостерону і рівнем сальної секреції.

Розподіл волосся на тілі в чоловіків і жінок різний. Найбільш значимі гендерні розходження полягають у тім, що в чоловіків волосся менш густе і відсоток волосся у фазі телогена вищий. Вплив андрогенів на ріст волосся у визначених топографічних частинах тіла відзначено як у чоловіків, так і в жінок. Андрогени впливають на клітини волосяного фолікула, на які, у свою чергу, впливають меланіностимулюючий гормон, гормони щитовидної залози, пролактин, особливості харчування. Високий рівень тестостерону пригнічує клітини сосочкової частини волосяного фолікула і кератиноцити, у меншому ступені діє на фибробласти. У той час як низький рівень тестостерону подібних ефектів не виявляє. Дія естрогенів і ципротерону протилежна.


Розділ 2. Матеріали та методи дослідження шкірної чутливості

Матеріали та обладнання: волоски Фрея (набір), циркуль, естезіометр Вебера, лінійка, кульки розміром з горошину; три посудини з водою (температура води в посудині №1 10 – 15 0С, в посудині №2 25 – 30 0С, в посудині №3 40 – 45 0С) термометр; спиртівка, булавки, лід, дистильована вода.

Визначення порогу дискримінації.

Для визначення порогу дискримінації користуйтесь циркулем з двома ніжками або естезіометром Вебера. Доторкайтеся до шкіри ніжками циркуля, розсовуючи чи зсовуючи їх. При певному ступені зближення ніжок циркуля досліджуваний починає сприймати два подразника як один. Це і є поріг дискримінації.

Визначте поріг дискримінації для шкіри передпліччя, лобу, кінчика носа, пальців руки. Розмістіть назви областей шкіри в порядку збільшення порогу дискримінації. Заповніть таблицю. Зіставте пороги тактильної чутливості у студентів групи і зробіть висновки щодо індивідуальних її коливань. Від чого вони залежать?

Дослідження просторового порога тактильної чутливості

Досліджувана ділянка Поріг дискримінації
Кінчик носа
Лоб
Пальці рук
Передпліччя

Естезіометр Вебера.


Виявлення тактильних, теплових, холодових і больових точок шкіри.

На тильній поверхні кисті і променевозап’ястного суглоба намалюйте квадрат, сторона якого 1 см, потім за допомогою набору Фрея, нагрітою і охолодженою булавочними головками найдіть кількість тактильних, теплових і холодових точок, а вістрям булавки найдіть і відмітьте больові точки (ноцирецептори).

Підрахуйте частоту розміщення теплових, холодових, тактильних і больових точок на 1см2 поверхні шкіри. Замалюйте шкіру з усіма рецепторами.

Виявлення температурної адаптації шкіряних рецепторів.

Опустіть праву руку в посудину №1 (температура води 10 - 15 0С), а ліву – в посудину №3 (температура води 40 – 45 0С). Через 1-2 хвилини перенесіть обидві руки в посудину №2 (температура води 25 – 30 0С).

Відмітьте різницю у сприйнятті цієї температури правою і лівою руками. Поясніть отримані результати.

Дослід Аристотеля.

Покладіть на стіл кульку, доторкніться до нього сусідніми ділянками шкіри кінцевих фаланг вказівного і середнього пальців і покатайте його по столу. Перехрестіть обидва пальці; доторкніться до кульки так, щоб він виявився між перехрещеними пальцями, і знову покатайте його по столу. В першому випадку буде відчуття однієї кульки, у другому – двох.

Перехрещеними пальцями доторкніться до кінчика носа – будете відчувати два кінчика носа. Поясніть отримані результати.


Розділ 3. Аналіз впливу оточуючого середовища на шкіру та загартування шкіри

3.1 Негативна дія оточуючого середовища на шкіру людини

Дія оточуючого середовища на шкіру людини в більшості випадків має негативний характер. Оскільки руйнування озонового шару спричиняє все меншу захищеність від ультрафіолетових променів. Дія сонячного випромінювання несе в собі більш негативний ефект ніж позитивний. Постійне потепління клімату викликає зростання температур. Внаслідок безпосередньої дії на шкіру різних зовнішніх подразників механічного, фізичного, хімічного, біологічного характеру виникають запалення шкіри. Виділяють безумовні, абсолютні хвороботворні фактори, при потраплянні котрих на шкіру обов'язково виникав запальна реакція (кислоти, основи, деякі органічні сполуки, великі дози сонячного, ультрафіолетового та рентгенівського проміння, висока і низька температура та ін.), і факультативні, які спричиняють запальні явища не у всіх людей, а тільки в осіб з підвищеною чутливістю до цього подразника (алергену). До них відносяться різні речовини рослинного і тваринного походження (пилок квітів, сік рослин, волосся, лусочки шкіри тварин та ін.), хімічні сполуки (солі нікелю, хрому, миючі і косметичні засоби, фарби, лаки, політури, медичні препарати та ін.).

Простий дерматит виникає тільки на ділянках дії подразника. Прояви запальної реакції шкіри можуть бути різноманітними і залежать від. тривалості контакту і сили чинника, захисної здатності шкіри. Дерматит проявляється висипом червоних плям, вузликів, пухирців, пухирів і некрозом (відмиранням). Часто це тільки почервоніння і пухирці. При дії сильних подразників виникають глибокі виразки, які загоюються з утворенням рубця. Суб'єктивно турбує біль, паління, свербіж. Після усунення безумовного чинника дерматит зникає і без повторного подразнення не виникає.

Потертості серед простих дерматитів трапляються найчастіше. Вони з'являються на долонях при одноманітній фізичній праці, особливо інструментом чи реманентом з погано обробленою ручкою, держаком, на стопах при непідігнаному взутті, невміло намотаній онучі. Виникають почервоніння, водяні пухирі, набряк, садна. Крім того, потертості іноді розвиваються від тертя двох стичних поверхонь шкіри великих складок у вигляді почервоніння, а у гладких осіб нерідко приєднується мокнення і гноячкова інфекція. У немовлят у перші місяці життя може розвиватися пелюшковий (сповитковий) дерматит від тертя грубих пелюшок і дії продуктів розкладу сечі й калу. У розвитку таких дерматитів відіграють роль мікроби, наявні на шкірі1.

Дерматит внаслідок дії фізичних факторів виникає в побутовій і виробничій обстановці. Навесні дерматит часто зумовлює сонячне опромінення.

Через 2—4 год після першого перебування на сонці відкриті ділянки шкіри червоніють, злегка набрякають, інколи з'являються дрібненькі пухирці з прозорим вмістом, а при передозуванні сонячних ванн — пухирі. Суб'єктивно турбує значне паління, біль, свербіж. На 2 — 4-й день починає лущитися епідерміс і шкіра буріє. В осіб із ніжною білою шкірою після сонячних опромінень з'являються загальна стурбованість, спрага; підвищення температури тіла, які тривають 3 — 5 днів. Зловживання сонячними опроміненнями спричиняє не тільки дерматит, а й виникнення ластовиння, розростання бородавок, раннє старіння шкіри (на ній з'являються зморшки), її атрофію та ін. Щоб цього не сталося, слід звикати до сонячних променів поступово. У перші дні перебування на сонці бажано змащувати шкіру сонцезахисними кремами «Луч», «Антилюкс», «Щит» та ін.

Вплив високої температури призводить до опіків, прояв яких залежить від стану діючого фактора, температури і тривалості дії. Найперша допомога при опіках будь-якого характеру, особливо в побуті — прикласти холод на ділянку ушкодження (лід, холодна вода та ін.). Якщо трапився опік розтопленим смальцем, олією, молоком чи окропом, необхідно негайно обпечену ділянку підставити під струмінь холодної води, а через декілька хвилин прикласти змочену в спирті чи горілці марлю (4 — 6 шарів), вату. Якщо спирту немає, марлю можна змочити 1 — 3 % розчином борної кислоти або 0,5 %


8-09-2015, 23:24


Страницы: 1 2 3 4 5
Разделы сайта