Дослідження стану лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок на сучасному етапі розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку
Встановлено, що актуальним і до кінця не вирішеним є питання практичної нефрології з раннього виявлення та лікування найбільш поширених захворювань нирок, що зможе попередити хронізацію гострих процесів і надалі сприяти стабілізації перебігу, а також уповільненню прогресування таких захворювань. Основною запорукою успіху в цьому є оптимізація лікарського забезпечення, більш гнучка терапевтична тактика, що включає оцінку ефективності, безпеки і вартості лікування на підставі чіткого уявлення про стан забезпечення ним хворих із захворюваннями нирок на сучасному етапі розвитку охорони здоров'я і фармації.
Дослідження показали, що для лікування захворювань нирок в умовах стаціонару за з’ясованими діючими схемами частіше всього залучається 81 ЛП, які представлені 11 загальними розділами та підрозділами відповідно до міжнародної класифікації АТС. Встановлено, що додатково необхідно брати до уваги 240 препаратів-синонімів, які дозволені до обігу на вітчизняному фармацевтичному ринку.
За кількістю вивчених базових ЛП і їх синонімів переважають розділи J “Протимікробні засоби для системного застосування” (відповідно 27,2 і 47,5%), С “Засоби, що впливають на серцево – судинну систему” (відповідно 19,8 і 23,8%), А “Засоби, що впливають на травну систему і метаболізм” (відповідно 14,8 і 15,0%) та ін. Досліджений вплив низки чинників на їх обіг в умовах вітчизняного фармацевтичного ринку та його відбиття на рівні та якості фармакотерапії хворих із захворюваннями нирок. Серед них нами виділені такі: походження ЛП за виробником (вітчизняний, закордонний, їх кількість), наявність синонімів і можливість їх використання у схемах лікування, ціна, терапевтична ефективність.
Наприклад, на розчин папаверину 2% по 2 мл. №10 в амп. (А03АД01), який належить до лікарських засобів, що впливають на травну систему і метаболізм, пропозиції надходять як від вітчизняних, так і закордонних (Білорусь) виробників і тому їх ціна коливається (табл. 1).
Таблиця 1
Коливання ціни пропозицій виробників на розчин папаверину 2% по 2 мл. №10 в амп. (у.о.)
| № п/п пропозиції |
Вартість окремої пропозиції (х) |
Коливання вартості |
|
| ( |
% |
||
| 1.(в) |
0,37 |
-0,06 |
13,95 |
| 2.(в) |
0,42 |
-0,01 |
2,33 |
| 3.(в) |
0,46 |
+0,03 |
6,98 |
| 4.(з) |
0,48 |
+0,05 |
11,63 |
|
|
0,43 |
±0,038 |
8,72 |
)
Примітка. Виробники: в – вітчизняний, з – закордонний.
Із табл. 1 видно, що ціна пропозицій коливається в широких межах відносно середнього значення (
) – від 13,95 до 2,33%, або у середньому – 8,72%. За таких обставин пропозиція 
складає 0,37 у.о. (вітчизняний виробник) і 
− 0,48 у.о. (закордонний виробник), тобто виникає різниця у ціні в 1,3 рази, що необхідно враховувати при обґрунтуванні шляхів оптимізації лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок.
Що стосується синонімів базових ЛП, то, наприклад, Енап по 10 мг. № 10 в табл., який на вітчизняний ринок надходить від закордонного виробника за ціною 1,91 у.о., має 23 синоніми, з яких 10 дозволені до обігу на вітчизняному фармацевтичному ринку. Їх використання також впливає на коливання витрат на придбання ЛП (рис. 1).
Із рис. 1 видно, що у 88,89% випадків ціна пропозицій на препарати-синоніми базового ЛП Енапу більш доступна (виключення складає № 4 Ренітек від швейцарського виробника), що також необхідно брати до уваги при плануванні лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок.
Такий вплив ринкових чинників з’ясовано для кожного ЛП і використано у подальших досліджених з оптимізації лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок.
Оптимізація лікарського забезпечення хворих на сечокам’яну хворобу
Вихідними матеріалами були результати аналізу призначень за 200 історіями хвороб і особистих досліджень, проведених експериментів із залученням 70 експертів протягом 2002 – 2006 років.
Встановлено, що для консервативного лікування хворих на сечокам’яну хворобу в умовах стаціонару використовуються 38 ЛП або 46,91% від загальної номенклатури, що нами вивчалась. З’ясовані коливання номенклатури і потреби ЛП стосовно кожного хворого з урахуванням різниці в термінах перебування їх у стаціонарі і перебігу хвороби. Для узагальнення таких даних застосовані розрахунки середніх значень використання ЛП на підставі складених карток потреби в них (на кожне найменування окремо). В подальшому розраховувались середні значення використання ЛП на курс лікування одного хворого (
) за формулою середньої арифметичної. Для оцінки таких середніх значень використання ЛП нами обґрунтований коефіцієнт частоти їх призначення (
), значення якого мають наближатись до 1,0 і тим самим свідчити про високу частоту використання того чи іншого препарату:
, (1)
де 
- кількість хворих у добірці; 
- кількість історій хвороб, наглядів.
Встановлено, що для відібраних базових ЛП коефіцієнт (
) коливається від 0,02 до 0,89. Тобто, не всі ЛП однаково використовують у схемах лікування хворих на сечокам’яну хворобу. Разом з тим тільки за показником (
) повністю з’ясувати фармакоекономічні аспекти лікарського забезпечення хворих неможливо, бо відсутні дані про варіабельність призначення ЛП. Тільки при оцінці варіабельності можна сформувати мінімізований перелік ЛП із збереженням ефективності та безпеки лікування. Тому нами введений показник варіації (
) призначення ЛП за формулою: 
, (2)
де 
– використання ЛП за всією сукупністю хворих; 
– середне значення використання ЛП на курс лікування одного хворого; 
– кількість історій хвороб, наглядів.
В розрахунках виходили із значень (
), які не перевищують 10%. Більш високі його значення ставлять під сумнів доцільність включення ЛП до мінімального переліку.
З цією метою додатково застосовували коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (
):
, (3)
де 
– різниця рангів наглядів, що порівнюються; – кількість наглядів, що порівнюються.
На підставі проведених досліджень сформована номенклатура ЛП (28 найменувань), яка покладена в основу їх мінімального переліку, потреби та витрат на придбання для консервативного лікування хворих на сечокам’яну хворобу за трьома варіантами їх поєднання в межах від 16,22 у.о. до 25,10 у.о. на курс лікування одного хворого (табл. 2).
Таблиця 2
Мінімальний перелік лікарських препаратів, потреба та витрати на їх придбання для консервативного лікування одного хворого на сечокам’яну хворобу (витяг)
• умови та термін лікування: стаціонар, середній ліжко-день – 11, 1
| № п/п |
Мінімальний перелік лікарських препаратів (ЛП) |
Од. виміру |
Середнє значення використання ЛП на курс лікування ( |
Витрати на придбання однієї од. виміру (у.о.) (Д ) |
|||
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|||
| Варіант №1 |
|||||||
| 1. |
Спазмоцистенал по 10 мл. |
фл. |
0,5 |
0,06 |
|||
| 2. |
Розчин промедолу 2% по 1 мл. № 5 |
амп. |
1,71 |
0,41 |
|||
| 3. |
Розчин омнопону 2% по 1 мл. №5 |
амп. |
1,74 |
0,19 |
|||
| 4. |
Розчин еуфіліну 2,4% по 5 мл. №10 |
амп. |
4,2 |
0,05 |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|||
| 5. |
Лазикс 1% по 2 мл. №10 |
амп. |
4,9 |
0,23 |
|||
| 6. |
Кетонал 5% по 2 мл. №10 |
амп. |
5,5 |
0,48 |
|||
| 7. |
Максиган по 5 мл. № 5 |
амп. |
6,0 |
0,30 |
|||
| 8. |
Верошпірон по 0,025 №20 |
табл. |
6,8 |
0,05 |
|||
| 9. |
Флуконазол по 0,05 №10 |
табл. |
7,2 |
0,36 |
|||
| 10. |
Баралгетас по 5 мл. №5 |
амп. |
8,2 |
0,45 |
|||
| 11. |
Зинацеф по 0,75 №1 |
фл. |
10,0 |
3,54 |
|||
| 12. |
Фортум по 1,0 №1 |
фл. |
10,0 |
9,61 |
|||
| 13. |
Розчин анальгіну 50% по 2 мл. №10 |
амп. |
10,4 |
0,04 |
|||
| 14. |
Цефтриаксон по 1,0 №1 |
фл. |
10,5 |
1,66 |
|||
| 15. |
Розчин гентаміцину 4% по 2 мл. № 10 |
амп. |
11,3 |
0,06 |
|||
| 16. |
Розчин папаверину гідрохлориду 2% по 2 мл. №10 |
амп. |
11,9 |
0,06 |
|||
| 17. |
Цефазолін по 1,0 №1 |
фл. |
12,3 |
0,88 |
|||
| 18. |
Іфіципро по 0,5 №10 |
табл. |
12,9 |
0,10 |
|||
| 19. |
Офлоксацин по 0,2 №10 |
табл. |
15,6 |
0,14 |
|||
| 20. |
Ністатин по 500000 ОД №20 |
табл. |
29,3 |
0,05 |
|||
| 21. |
5-Нок по 0,05 №50 |
табл. |
58,9 |
0,05 |
|||
| 22. |
Блемарен по 200,0 |
гр. |
140,9 |
0,09 |
|||
| Загальні витрати на курс лікування (у.о.) (Вх ) 16,22 |
|||||||
| Витрати на 1 ліжко-день (у.о.) 1,46 |
|||||||
Отримані в межах трьох варіантів дані дозволили визначити загальну потребу в коштах на придбання ЛП для лікування одного хворого (
) залежно від середнього використання на курс лікування (
), вартості придбання одиниці виміру ЛП (Д
), частоти їх призначення (
):
(4)
Із табл. 2 видно, що важливою компонентою у схемах лікування хворих на сечокам’яну хворобу і взагалі захворювань нирок є антибактеріальна і протизапальна терапія з використанням антибіотиків, серед яких лікарі здебільшого орієнтуються на дорогі препарати іноземного походження, що значно перевантажує бюджет лікувально-профілактичних установ. Тому нами проведені порівняльні дослідження активної дії антибіотиків вітчизняного і закордонного виробництва на базі Харківського клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала шляхом вивчення їх впливу на найширше представлених мікроорганізмів – збудників, виділених із сечі таких хворих. Встановлено, що майже у 80,0 % випадків ефективність терапевтичної дії антибіотиків вітчизняного і закордонного виробництва співпадає, тоді як витрати на їх придбання значно різняться, що важливо брати до уваги при обгрунтуванні напрямків оптимізації забезпечення хворих на сечокам’яну хворобу.
Додатково, з метою обгрунтування оптимізованих витрат на придбання ЛП для забезпечення хворих на сечокам’яну хворобу в умовах спеціалізованого стаціонару обґрунтовано пропозиції з урахуванням цін виробника (вітчизняний, закордонний) і синонімів (вітчизняних і закордонних). У кожному конкретному випадку того чи іншого ЛП розрахований коригувальний коефіцієнт (
), який відповідає вартості пропозиції і може бути більше або менше одиниці (
>1>), а це означає, що чим (
) менше одиниці, тим доступніша ця пропозиція у порівнянні з найнижчою пропозицією на базовий ЛП (155 пропозицій). Наприклад, базовий ЛП Палін по 0,2 №20 в капс. надходить за однією пропозицією від закордонного виробника (
=1,00), але існує його синонім вітчизняного виробництва – Піпемідин, який за ціною є більше доступнішим (=0,56).
Оптимізація лікарського забезпечення хворих на пієлонефрит
Враховуючи критерії класифікації хворих на пієлонефрит, окремо досліджувалось лікарське забезпечення хворих на неускладнений гострий і загострений хронічний та ускладнений гострий і загострений пієлонефрит.
За першою нозологією встановлено, що загальний перелік ЛП для лікування хворих складає 31 найменування, серед яких значну частину посідають антибіотики (32,25%), протимікробні засоби (22,58%), плазмозамінники та дезінтоксикаційні засоби (12,90%), уроантисептики і спазмолітичні засоби (9,68%).
Дослідження за раніше описаною методикою дозволили обгрунтувати мінімальний перелік ЛП (20 найменувань), які поєднані у два опрацьованих варіанти, відповідно до стандартів лікування, для кожного із яких розраховані середні значення використання ЛП на курс лікування одного хворого (
), витрати коштів на одну одиницю виміру (Д
) та загальні витрати на курс лікування (
) і на один ліжко-день. Встановлено, що загальні витрати на курс лікування хворих на неускладнений гострий та загострений хронічний пієлонефрит коливаються від 177,56 у.о., або 17,41 у.о. на 1 ліжко-день, до 187,22 у.о., або 18,36 на 1 ліжко-день, протягом терміну лікування 10,2 дні, що у свою чергу оптимізовано (обґрунтовано 190 пропозицій).
Подальші дослідження показали, що для лікування хворих на ускладнений гострий і загострений хронічний пієлонефрит використовується 34 найменування ЛП, серед яких антибіотики складають 26,50%, протимікробні засоби – 20,60%, уроантисептики і засоби впливу на обмін речовин у тканинах – 8,80%. За прийнятою раніше методикою з використанням системи показників (
, 
, 
) обгрунтований мінімальний перелік ЛП (22 найменування), потреба в них (
), витрати коштів на одну одиницю виміру (Д
) та загальні витрати на курс лікування (
) і один ліжко-день з терміном лікування 12,7 в межах трьох опрацьованних варіантів. Доведено, що загальні витрати на курс лікування одного хворого коливаються в межах від 217,36 у.о., або 17,12 у.о. на один ліжко-день, до 233,35 у.о., або 18,37 у.о. на один ліжко-день. Вказані загальні витрати (
) можуть бути оптимізовані завдяки використанню ринкових чинників, що діють на сучасному фармацевтичному ринку, шляхом використання обґрунтованих 220 пропозицій завдяки коригувальним коефіцієнтам (), які оцінюють співвідношення між найдоступнішою ціною базового ЛП і цінами альтернативних пропозицій в межах (>1>). Для прикладу наводимо розбіг вартості пропозицій за значеннями коефіцієнта () стосовно препаратів-синонімів базового ЛП Цефтазидиму (рис. 2).
Обгрунтування напрямків з оптимізації лікарського забезпечення хворих на гломерулонефрит
Відповідно до діючої класифікації виділяють гостру та хронічну форму гломерулонефриту, що й обумовило напрямки
9-09-2015, 00:24