№ з/п | Температура тіла | Пульс | Артеріальний тиск |
1 | 36,4 | 72 | 120/80 |
2 | 36,8 | 86 | 130/80 |
3 | 36,5 | 80 | 120/80 |
4 | 36,7 | 92 | 120/80 |
5 | 36,5 | 88 | 140/80 |
6 | 36,5 | 82 | 125/80 |
7 | 36,5 | 86 | 120/80 |
8 | 36,7 | 80 | 130/80 |
9 | 36,8 | 84 | 135/80 |
10 | 36,4 | 86 | 120/80 |
Розділ 2 Методи проведення дослідження
2.1 Методи збору досліджуваних даних
Проба Штанге. Виміряється максимальний час затримки подиху після глибокого вдиху. При цьому рот повинний бути закритий, і ніс затиснутий пальцями. Здорові люди затримують подих у середньому на 40-50 с.
З поліпшенням фізичної підготовленості в результаті адаптації до рухової гіпоксії час затримки наростає.
Проба Генче. Після неглибокого вдиху зробити видих і затримати подих. У здорових людей час затримки подиху складає 25-30 с. При хронічному стомленні час затримки подиху різко зменшується. [9]
2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом
Вимірюємо показники локальної вентиляції легень, проби Штанге, проби Генче, та даємо аналіз теоретично й аналіз методом математичної статистики по Ст'юденту.
Використовуємо метод математичної статистики Ст'юдента.
При цьому уся сукупність людей, які беруть доля в експерименті, складає, так звану, генеральну групу. Ця група розбивається на дві - контрольну та експериментальну.
У курсовій роботі для дослідження відібрані хворі - за перебігом захворювання.
Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:
· середнє арифметичне значення величини показника (Х);
· середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки ();
· помилка середньої (m);
Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.
Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):
Х = , (2.1)
де - сума значень показників в групі,
n – кількість людей в групі.
Середнє квадратичне відхилення значення показника вираховуємо за формулою (2.2):
= R (max - min)/А, (2.2)
де R - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,
А - табличне значення із значень n (додаток А).
Помилку середньої вираховуємо за формулою (2.3):
m = , (2.3)
де - середнє квадратичне відхилення,
n - кількість людей в групі.
Знаючи величини X та m кожної групи, можливо визначити значення t – критерію Ст’юдента за формулою (2.4):
t = , (2.4)
де Х1 та Х2 – середні арифметичні,
m1 та m2 – помилки середньої арифметичної.
В чисельнику формули (2.4) визначається різниця між Х кожної групи, причому з більшого значення віднімається менше значення.
В знаменнику формули – сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.
Після визначення значення t залишається встановити – достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника між контрольною та експериментальною групами.
Для цього використовується додаток Б, в якому в одній з колонок знаходиться значення «ступенів свободи».
Ступень свободи визначається за формулою (2.5):
f = (nконтр + nексп) - 2, (2.5)
де n – кількість людей в контрольній та експериментальній групах.
Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t – критерію Ст’юдента, визначаємо достовірність відмінностей. У додатку Б, таблиця граничних значень t – критерію Ст’юдента напроти знайденого значення ступеня свободи є два значення Р. Саме з цими значеннями Р ми порівнюватимемо отримані значення t.
Якщо значення t буде менше значення (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р > 0,05.
Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитися між значенням (Р – 0,01), або буде більше значення (Р - 0,01), то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної груп. [11]
Розділ 3 Хід дослідження
В дослідженні брали участь 20 хворих. Сформовано дві групи - контрольна й експериментальна. У кожній групі знаходилося по 10 чоловік. Період дослідження складає три місяці. Вимірювання показників проводилися на початку і по закінченні експерименту.
Для початку дослідження беремо експериментальну групу з 10 чоловік на початку експерименту, вимірюємо показники та заносимо в таблицю 3.1:
Таблиця 3.1 Показники експериментальної групи на початку експерименту.
Показники | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
Проба Штанге | 40,1 | 42,4 | 47,9 | 41,3 | 45,5 | 46,4 | 44,2 | 42,8 | 43,1 | 44,6 |
Проба Генчі | 24,5 | 26,3 | 28,1 | 26,5 | 28,1 | 28,2 | 26,7 | 25,0 | 26,5 | 27,2 |
Тепер в контрольній групі з 10 чоловіків вимірюємо показники та заносимо до таблиці 3.2:
Таблиця 3.2 Показники контрольної групи на початку експерименту.
Показники | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
Проба Штанге | 42,8 | 41,5 | 45,1 | 43,1 | 45,2 | 45,4 | 46,8 | 45,1 | 43,6 | 43,4 |
Проба Генче | 25,2 | 26,3 | 26,9 | 26,7 | 27,0 | 28,1 | 28,6 | 26,5 | 25,3 | 25,3 |
Комплекс вправ лікувальної гімнастики на 2-3-й день після операції
В. п. - лежачи на спині, ноги прямі, руки уздовж тулуба.
1. Спокійний подих змішаного типу з трохи подовженою фазою видиху.5-7 разів.
2. Стискання і розтискання пальців рук у кулаки.10 - 12 разів.
3. Згинання і розгинання ніг у гомілковостопних суглобах.10 - 12 разів.
4. Зігнути ноги в тазостегнових і колінних суглобах; поставити стопи на ліжко. Подих диафрагмальное.5-7разів (мал.1).
5. Почергове підтягування ніг по постелі, згинаючи їх у колінному і тазостегновому суглобах (стопи сковзають по постелі). По 4-5разів кожною ногою.
6. Згинання і розгинання рук у ліктьових суглобах.6-8 разів.
7. Руки до пліч; розведення ліктів - вдих; повернутися в і. п. - видихнув.4-5разів. [10]
Комплекс вправ лікувальної гімнастики у ранній післяопераційний період (мал. 1.)
1. В. п. - лежачи на спині (хворий прикритий легкою чи ковдрою простирадлом, стопи оголені, руки уздовж тулуба поверх простирадла)
2. Подих середньої глибини - спокійний вдих, трохи подовжений видих, 4-6разів.
3. Стискання і роз стискання пальців рук у повільному темпі, при розтисканні розслабити м'язи рук, 8 - 10разів.
4. Згинання і розгинання в гомілковостопних суглобах одночасно правої і лівої ноги. По 10 - 12 разів.
Хворий дотримує руками область післяопераційного шва, методист охоплює нижні ребра хворого з боків. Вдих середньої глибини через ніс, видихнув легенями кашлевими поштовхами (при наявності мокротиння прагнути до її відкашлювання). Методист злегка стискає ребра хворого при кожнім кашлевому поштовху.
5. Почергове згинання і розгинання рук у ліктьових суглобах правої і лівої руки, 6-8 разів кожної.
6. Кисть лівої руки на животі, правої на груди - заглиблений подих грудного типу, 6-7 разів.
7. Почергове згинання правої і лівої ноги в колінному і тазостегновому суглобах, сковзаючи стопою по постелі. По 4-5разів. Ослаблені хворі вправи виконують за допомогою методиста, що допомагає згинати і розгинати ногу.
8. Кругові рухи в гомілковостопних суглобах по черзі правою і лівою ногою. По 8-9 разів.
9. Розведення пліч, прагнучи з'єднати лопатки, - вдих, розслабити м'яза - видихнув, 5-6 разів.
10. Ноги зігнуті, стопи коштують на постелі. Невелике погойдування з'єднаними ногами вправо і вліво.5-6 разів у кожну сторону.
11. Поворот рук долонями нагору, злегка при цьому, розводячи плечі, - вдих; повернутися в і. п., розслабивши м'яза рук, - видихнув.6-7разів.
Мал.1. Вправи зі зразкового заняття лікувальною гімнастикою в ранній післяопераційний період
Комплекс вправ з діафрагмальним диханням для м'язів черевного преса на 4-5-й день після операції (мал.2)
1.В. п. - лежачи на спині, кисті рук на животі, лікті розведені. Натиснення руками на живіт під час виконання глибокого видиху, повернутися в і. п. - вдих.4 - 6 разів. Темп повільний.
2. В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба, ноги разом; одночасне згинання ніг з підтягуванням їх до живота. При підтягуванні ніг - видихнув, при випрямленні - вдих.4-6 разів. Темп повільний.
3. В. п. - лежачи на спині, кисті рук над головою, ноги зігнуті, стопи на постелі. Нахили зігнутих ніг у сторони. Подих довільне.5 - 7разів. Темп середній.
4. В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба, ноги разом. Підйом нагору (до 90°) випрямленнях ніг по черзі, потім разом. При піднятті ніг - видихнув, при опусканні - вдих.4-6разів. Темп повільний.
5. В. п. - лежачи на спині, руки на поясі, ноги разом. Перехід з положення лежачи в положення сидячи. При переході в положення сидячи - видих, при опусканні в положення лежачи - вдих.4-6 разів. Темп повільний.[10]
Мал. 3 Комплекс вправ з діафрагмальним диханням
Комплекс дихальних вправ
1. В. п. - лежачи на спині з зігнутими ногами
2. Максимальний вдих через ніс, видих - через ніс.
3. Вдих - через ніс, видихнув через ніс з легким пальцевим притисненням його крил, методист прикладає долоні до реберних дуг хворого з метою контролю правильного подиху.
4. Вдих через ніс - посилений видих через рот, контрольований за допомогою підвішеного листа папера.
5. Вдих - видих - пауза, видих - пауза - видихнув аж до глибокого видиху, що завершується кашлем; долоні хворого розташовані на області операційної травми. [10]
Комплекс фізичних вправ для профілактики післяопераційних тромбоемболій вен таза і зміцнення м'язів тазового дна
В. п. - лежачи на спині
1. Ноги схрещені, руки уздовж тулуба; підведення таза з одночасним утягуванням заднього проходу.
2. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці; розведення колін з одночасним підніманням таза.
3. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці, руки за головою; піднімання таза з одночасним утягуванням заднього проходу.
4. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці; розведення і зведення колін з опором (хвора сама робить собі опір руками).
5. Колоподібні рухи прямою ногою (по черзі правої і лівий), змінюючи напрямок руху.
6. Розведення ніг, злегка піднімаючи їх, з наступним схрещуванням ніг (при схрещуванні ніг - утягувати задній прохід, напружувати сідничні м'язи і м'язи промежини).
7. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці; підведення зігнутих ніг (стегна до живота), розведення колін, повернення у вихідне положення (і. п).
8. Підведення зігнутих ніг з наступним опусканням колін на кушетку праворуч і ліворуч від тулуба, повернення в і. п.
9. Піднімання правої (лівої) прямої ноги (до кута 45°) з одночасним відведенням її вправо, що сполучиться з ротацією в тазостегновому суглобі усередину і назовні; повернення в і. п.
10. Підтягування п'ят до таза, сковзаючи по кушетці, з одночасним розведенням колін; повернення в і. п.
11. Імітація ногами плавання стилем брас.
12. Ноги прямі і широко розведені; повороти ніг п'ятою усередину і назовні.
13. В. п. - ноги прямі, між стопами лежить легкий м'яч; підведення прямих ніг на 10-20 см., від кушетки, утримуючи стопами м'яч; повернення в в. п.
14. В. п. - те ж; підведення прямих ніг, утримуючи стопами м'яч, відведення їх вліво й опускання на кушетку; повернення в в. п.; те ж - вправо.
15. В. п. - те ж, злегка піднявши голову і плечі (напівсидячи); зігнути ноги, відриваючись стопи від кушетки, утримувати стопами м'яч; розлучити коліна і взяти м'яч у руки; ноги випрямити й опустити на кушетку. Повторити те ж у зворотній послідовності. [10]
Засоби фізіотерапії:
Призначають при асептичних ранях з наявністю невеликого бактеріального забруднення, при гнійних (але не інфікованих) ранах.
Електрофорез антибактеріальних препаратів (пеніцилін 5000-10 000 ОД/мол, тетрациклін 5000-10 000 ОД/мол, неоміцин 5000-10 000 ОД/мол, 20 % розчин левоміцетину 2-5 мол, стрептоміцин 5000-10 000 ЕД/мол, 1-2 % розчин сульфадимезіна, 1- 2 % розчин фурадоніна. Процедури проводять на раневу поверхня після попередніх алергійних проб, щодня, по 15-20 хв.; курс 5-10 процедур.
Протизапальні методи УВЧ-терапія. Цей метод прискорює регионарну гемо- і лімфодинаміку, у тому числі в судинах мікроциркуляторного русла; усуває спазм гладких м'язів судин, сприяє збільшенню змісту фібриногену, активації плазменного попередника тромбопластина і зростанню толерантності плазми до гепарину в перші 2-3 добу після утворення рани, а в наступному активації плазминогена, що збільшує розплавлювання фібрину. Електричне поле УВЧ сприяє отграничению запального вогнища, підвищенню проникності ендотелія, міграції в рань поліморфно-клітинних лейкоцитів, макрофагів з активацією лейкоцитарних і лизосомальних ферментів - протеаз, кислих фосфотаз. В другій фазі ранєвого процесу застосування електричного полючи УВЧ стимулює функціональну активність, ріст судинних елементів грануляційної тканини. У першій фазі раневого процесу УВЧ-терапію призначають у нетеплових дозуваннях, у другий - у субтеплових і теплових. Можливе застосування цього методу в третій фазі - для поліпшення епителизації (теплові дозування). Застосовують электрическоеполе УВЧ із частотою 40,68 і 27,12 МГЦ, потужністю 20-40 Ут. Призначають щодня по 10-12 хв.; курс від 5 до 10 процедур (у залежності від фази запалення - при призначенні тільки в першій фазі курс коротше).
Парафінотерапія. Поліпшує кровообіг у рані, що приводить до розсмоктування інфільтратів і стимуляції пролиферативних і репаративних процесів у тканинах. Застосовують переважно в третій фазі загоєння раней, однак для прискорення росту грануляцій допускається застосування в другій фазі. У таких випадках роблять аплікацію парафіну на очищену ранєву поверхня із широким захопленням навколишньої здорової шкіри через 2-3 шаруючи стерильної марлевої серветки на 1-3 ч (щодня; курс 6-10 процедур) чи тривалі аплікації (до 4-7 діб): свіжий парафін, двічі профільтрований і прокип'ячений, наносять на рань пульверизатором, потім зверху шар парафіну кюветно-апплікаціонним способом (аплікацію прибинтовують). Цей метод фізичного лікування підсилює стимуляцію тканин під парафінової «пломбою» продуктами розпаду, тому що вони не можуть бути вилучені з ексудатом. Процедури не проводять при рясній гнійній відокремлюваному, наявності сірих грануляцій із гнійним нальотом, запальних змінах шкіри навколо рані. З появою ознак інтоксикації (підвищення температури тіла, озноб) аплікацію необхідно негайно зняти. Можливе застосування суміші Лепского (75 % парафіну, 25 % рослинної чи олії риб'ячого жиру, з додаванням 0,1 м риванолу), що наносять у розігрітому виді і залишають на кілька днів. Процедури проводять щодня; курс 8-10 процедур. [5, 8]
У кінці експерименту, проводимо вимір показників в обох групах. Дані показників заносимо до таблиць експериментальна група таблиця 3.3, контрольна таблиця 3.4:
Таблиця 3.3 Показники експериментальної групи в кінці експерименту.
Показники | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
Проба Штанге | 40,4 | 42,5 | 48,0 | 41,5 | 45,6 | 47,8 | 44,2 | 43,0 | 44,1 | 45,0 |
Проба Генче | 25,7 | 26,5 | 28,4 | 26,4 | 28,2 | 28,5 | 26,8 | 26,0 | 26,9 | 27,2 |
Таблиця 3.4 Показники контрольної групи в кінці експерименту.
Показники | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
Проба Штанге | 43,4 | 41,5 | 45,2 | 43,3 | 45,3 | 45,8 | 48,0 | 4,6 | 43,6 | 43,4 |
Проба Генче | 25,4 | 26,3 | 26,9 | 26,8 | 27,2 | 28,3 | 29,0 | 26,5 | 25,3 | 25,4 |
Після отримання даних у кінці дослідження ми проводимо статистичний розрахунок за Ст'юдентом.
Спочатку вираховуємо середнє арифметичне значення показників, по формулі 2.1 для контрольної та експериментальної груп на початку експерименту, результати фіксуємо в таблиці 3.5, та на прикінці експерименту, таблиця 3,6
Таблиця 3.5 Середнє арифметичне значення показників на початку експерименту
Група | Середнє арифметичне значення Х | |
Проба Штанге | Проба Генчі | |
експериментальна | 44,76 | 27,35 |
контрольна | 44,70 | 27,20 |
Таблиця 3.6 Середнє арифметичне значення показників в кінці експерименту
Група | Середнє арифметичне значення Х | |
Проба Штанге | Проба Генчі | |
експериментальна | 44,91 | 27,50 |
контрольна | 44,79 | 27,27 |
Далі, використовуючи метод математичної статистики, для визначення середнє квадратичного відхилення , нам потрібно визначити різницю між максимальним і мінімальним значенням показників – R: дані заносимо до таблиці 3.7 та 3.8, враховуючи контрольну та експериментальну групи і дані таблиць 3.1, 3.2, 3.3, 3.4.
Таблиця 3.7 Різниця між максимальним і мінімальним значеннями показників на початку експерименту
Група | Різниця між максимальним і мінімальним значеннями показників R | |
Проба Штанге | Проба Генчі | |
експериментальна | 6,7 | 3,4 |
контрольна | 7,8 | 3,5 |
Таблиця 3.8 Різниця між максимальним і мінімальним значеннями показників в кінці експерименту
Група | Різниця між максимальним і мінімальним значеннями показників R | |
Проба Штанге | Проба Генчі | |
експериментальна | 5,5 | 3,3 |
контрольна | 6,5 | 3,3 |
Знаючи значення різниці R та А з додатку А, вираховуємо середнє квадратичне відхилення за формулою (2.2), результати вносимо до таблиць 3.9 та 3.10.
Таблиця 3.9 Середнє квадратичного відхилення на початку експерименту
Група | Середнє квадратичне відхилення | |
Проба Штанге | Проба Генчі | |
експериментальна | 2,53 | 1,05 |
контрольна | 2,64 | 1,05 |
Таблиця 3.10 Середнє квадратичного відхилення в кінці експерименту
Група | Середнє квадратичне відхилення | |
Проба Штанге | Проба Генчі | |
експериментальна | 2,02 | 1,03 |
контрольна | 2,50 | 1,04 |
Для визначення t – критерію Ст’юдента, ще треба знати помилку середньої - m, її вираховуємо згідно формули (2.3), отримані дані заносимо до таблиць 3.11 та 3.12 – на початку та у кінці експерименту відповідно.
Таблиця 3.11 Значення помилки середньої m на початку експерименту
Група | Значення помилки середньої m | |
Проба Штанге | Проба Генчі | |
експериментальна | 0,64 | 0,32 |
контрольна | 0,78 | 0,32 |
Таблиця 3.12 Значення помилки середньої m у кінці експерименту
Група | Значення помилки середньої m | |
Проба Штанге | Проба Генчі | |
експериментальна | 0,62 | 0,30 |
контрольна | 0,71 | 0,31 |
Маючі усі потрібні данні: Х та m кожної групи вираховуємо t-критерій Ст’юдента по формулі (2.4) та результати розрахунку вносимо до таблиці 3.13.
Таблиця 3.13 Результати розрахунку t – критерію Ст’юдента
Результати розрахунку t – критерію Ст’юдента | ||
На початку експерименту | В кінці експерименту | |
Проба Штенге | 0,14 | 0,19 |
Проба Генчі |
0,41 | 0,55 |
На основі отриманих даних значень t встановлюємо достовірність або недостовірність різниці у величинах показників проб Штанге та Генче між контрольною та експериментальною групами. Для цього треба визначити ступінь свободи за формулою (2.5), та маємо: ступінь свободи f дорівнює 22.
Згідно додатка Б, знаючи ступень свободи, визначаємо граничні значення t – критерію Ст’юдента:
при f = 22, t табл = 2,10 – 2,88.
Після, робимо аналіз результатів дослідження за допомогою метода математичної статистики.
Розділ 4 Обговорення отриманих даних
Після отримання конкретних даних приступаємо до їх обговорення.
Порівнюємо показник проба Штанге.
На початку експерименту маємо t розрах. = 0,14, t табл. = 2,10 – 2,88, тобто t табл. = 2,10 – 2,82 > t розрах. = 0,14, це говорить, що показники по експериментальній групі не відрізняються від контрольної, вони не суттєві, були узяті приблизно однакові дані.
На кінці експерименту маємо t розрах. = 0,19, t табл. = 2,10 – 2,88, тобто t табл. = 2,10 – 2,88 > t розрах. = 0,19, це говорить, що показники не змінилися, достовірної
8-09-2015, 20:11