Фізична реабілітація при патології черевної порожнини

Характеристика загального стану контрольної групи на початок експерименту

№ з/п Температура тіла Пульс Артеріальний тиск
1 36,4 72 120/80
2 36,8 86 130/80
3 36,5 80 120/80
4 36,7 92 120/80
5 36,5 88 140/80
6 36,5 82 125/80
7 36,5 86 120/80
8 36,7 80 130/80
9 36,8 84 135/80
10 36,4 86 120/80

Розділ 2 Методи проведення дослідження

2.1 Методи збору досліджуваних даних

Проба Штанге. Виміряється максимальний час затримки подиху після глибокого вдиху. При цьому рот повинний бути закритий, і ніс затиснутий пальцями. Здорові люди затримують подих у середньому на 40-50 с.

З поліпшенням фізичної підготовленості в результаті адаптації до рухової гіпоксії час затримки наростає.

Проба Генче. Після неглибокого вдиху зробити видих і затримати подих. У здорових людей час затримки подиху складає 25-30 с. При хронічному стомленні час затримки подиху різко зменшується. [9]

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом

Вимірюємо показники локальної вентиляції легень, проби Штанге, проби Генче, та даємо аналіз теоретично й аналіз методом математичної статистики по Ст'юденту.

Використовуємо метод математичної статистики Ст'юдента.

При цьому уся сукупність людей, які беруть доля в експерименті, складає, так звану, генеральну групу. Ця група розбивається на дві - контрольну та експериментальну.

У курсовій роботі для дослідження відібрані хворі - за перебігом захворювання.

Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:

· середнє арифметичне значення величини показника (Х);

· середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки ();

· помилка середньої (m);

Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.

Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):

Х = , (2.1)

де - сума значень показників в групі,

n – кількість людей в групі.

Середнє квадратичне відхилення значення показника вираховуємо за формулою (2.2):

= R (max - min)/А, (2.2)

де R - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А - табличне значення із значень n (додаток А).

Помилку середньої вираховуємо за формулою (2.3):

m = , (2.3)

де - середнє квадратичне відхилення,

n - кількість людей в групі.

Знаючи величини X та m кожної групи, можливо визначити значення t – критерію Ст’юдента за формулою (2.4):

t = , (2.4)

де Х1 та Х2 – середні арифметичні,

m1 та m2 – помилки середньої арифметичної.

В чисельнику формули (2.4) визначається різниця між Х кожної групи, причому з більшого значення віднімається менше значення.

В знаменнику формули – сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.

Після визначення значення t залишається встановити – достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника між контрольною та експериментальною групами.

Для цього використовується додаток Б, в якому в одній з колонок знаходиться значення «ступенів свободи».

Ступень свободи визначається за формулою (2.5):

f = (nконтр + nексп) - 2, (2.5)

де n – кількість людей в контрольній та експериментальній групах.

Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t – критерію Ст’юдента, визначаємо достовірність відмінностей. У додатку Б, таблиця граничних значень t – критерію Ст’юдента напроти знайденого значення ступеня свободи є два значення Р. Саме з цими значеннями Р ми порівнюватимемо отримані значення t.

Якщо значення t буде менше значення (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р > 0,05.

Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитися між значенням (Р – 0,01), або буде більше значення (Р - 0,01), то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної груп. [11]


Розділ 3 Хід дослідження

В дослідженні брали участь 20 хворих. Сформовано дві групи - контрольна й експериментальна. У кожній групі знаходилося по 10 чоловік. Період дослідження складає три місяці. Вимірювання показників проводилися на початку і по закінченні експерименту.

Для початку дослідження беремо експериментальну групу з 10 чоловік на початку експерименту, вимірюємо показники та заносимо в таблицю 3.1:

Таблиця 3.1 Показники експериментальної групи на початку експерименту.

Показники 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Проба Штанге 40,1 42,4 47,9 41,3 45,5 46,4 44,2 42,8 43,1 44,6
Проба Генчі 24,5 26,3 28,1 26,5 28,1 28,2 26,7 25,0 26,5 27,2

Тепер в контрольній групі з 10 чоловіків вимірюємо показники та заносимо до таблиці 3.2:

Таблиця 3.2 Показники контрольної групи на початку експерименту.

Показники 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Проба Штанге 42,8 41,5 45,1 43,1 45,2 45,4 46,8 45,1 43,6 43,4
Проба Генче 25,2 26,3 26,9 26,7 27,0 28,1 28,6 26,5 25,3 25,3

Комплекс вправ лікувальної гімнастики на 2-3-й день після операції

В. п. - лежачи на спині, ноги прямі, руки уздовж тулуба.

1. Спокійний подих змішаного типу з трохи подовженою фазою видиху.5-7 разів.

2. Стискання і розтискання пальців рук у кулаки.10 - 12 разів.

3. Згинання і розгинання ніг у гомілковостопних суглобах.10 - 12 разів.

4. Зігнути ноги в тазостегнових і колінних суглобах; поставити стопи на ліжко. Подих диафрагмальное.5-7разів (мал.1).

5. Почергове підтягування ніг по постелі, згинаючи їх у колінному і тазостегновому суглобах (стопи сковзають по постелі). По 4-5разів кожною ногою.

6. Згинання і розгинання рук у ліктьових суглобах.6-8 разів.

7. Руки до пліч; розведення ліктів - вдих; повернутися в і. п. - видихнув.4-5разів. [10]

Комплекс вправ лікувальної гімнастики у ранній післяопераційний період (мал. 1.)

1. В. п. - лежачи на спині (хворий прикритий легкою чи ковдрою простирадлом, стопи оголені, руки уздовж тулуба поверх простирадла)

2. Подих середньої глибини - спокійний вдих, трохи подовжений видих, 4-6разів.

3. Стискання і роз стискання пальців рук у повільному темпі, при розтисканні розслабити м'язи рук, 8 - 10разів.

4. Згинання і розгинання в гомілковостопних суглобах одночасно правої і лівої ноги. По 10 - 12 разів.

Хворий дотримує руками область післяопераційного шва, методист охоплює нижні ребра хворого з боків. Вдих середньої глибини через ніс, видихнув легенями кашлевими поштовхами (при наявності мокротиння прагнути до її відкашлювання). Методист злегка стискає ребра хворого при кожнім кашлевому поштовху.

5. Почергове згинання і розгинання рук у ліктьових суглобах правої і лівої руки, 6-8 разів кожної.

6. Кисть лівої руки на животі, правої на груди - заглиблений подих грудного типу, 6-7 разів.

7. Почергове згинання правої і лівої ноги в колінному і тазостегновому суглобах, сковзаючи стопою по постелі. По 4-5разів. Ослаблені хворі вправи виконують за допомогою методиста, що допомагає згинати і розгинати ногу.

8. Кругові рухи в гомілковостопних суглобах по черзі правою і лівою ногою. По 8-9 разів.

9. Розведення пліч, прагнучи з'єднати лопатки, - вдих, розслабити м'яза - видихнув, 5-6 разів.

10. Ноги зігнуті, стопи коштують на постелі. Невелике погойдування з'єднаними ногами вправо і вліво.5-6 разів у кожну сторону.

11. Поворот рук долонями нагору, злегка при цьому, розводячи плечі, - вдих; повернутися в і. п., розслабивши м'яза рук, - видихнув.6-7разів.

Мал.1. Вправи зі зразкового заняття лікувальною гімнастикою в ранній післяопераційний період

Комплекс вправ з діафрагмальним диханням для м'язів черевного преса на 4-5-й день після операції (мал.2)

1.В. п. - лежачи на спині, кисті рук на животі, лікті розведені. Натиснення руками на живіт під час виконання глибокого видиху, повернутися в і. п. - вдих.4 - 6 разів. Темп повільний.

2. В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба, ноги разом; одночасне згинання ніг з підтягуванням їх до живота. При підтягуванні ніг - видихнув, при випрямленні - вдих.4-6 разів. Темп повільний.

3. В. п. - лежачи на спині, кисті рук над головою, ноги зігнуті, стопи на постелі. Нахили зігнутих ніг у сторони. Подих довільне.5 - 7разів. Темп середній.

4. В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба, ноги разом. Підйом нагору (до 90°) випрямленнях ніг по черзі, потім разом. При піднятті ніг - видихнув, при опусканні - вдих.4-6разів. Темп повільний.

5. В. п. - лежачи на спині, руки на поясі, ноги разом. Перехід з положення лежачи в положення сидячи. При переході в положення сидячи - видих, при опусканні в положення лежачи - вдих.4-6 разів. Темп повільний.[10]

Мал. 3 Комплекс вправ з діафрагмальним диханням

Комплекс дихальних вправ

1. В. п. - лежачи на спині з зігнутими ногами

2. Максимальний вдих через ніс, видих - через ніс.

3. Вдих - через ніс, видихнув через ніс з легким пальцевим притисненням його крил, методист прикладає долоні до реберних дуг хворого з метою контролю правильного подиху.

4. Вдих через ніс - посилений видих через рот, контрольований за допомогою підвішеного листа папера.

5. Вдих - видих - пауза, видих - пауза - видихнув аж до глибокого видиху, що завершується кашлем; долоні хворого розташовані на області операційної травми. [10]

Комплекс фізичних вправ для профілактики післяопераційних тромбоемболій вен таза і зміцнення м'язів тазового дна

В. п. - лежачи на спині

1. Ноги схрещені, руки уздовж тулуба; підведення таза з одночасним утягуванням заднього проходу.

2. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці; розведення колін з одночасним підніманням таза.

3. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці, руки за головою; піднімання таза з одночасним утягуванням заднього проходу.

4. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці; розведення і зведення колін з опором (хвора сама робить собі опір руками).

5. Колоподібні рухи прямою ногою (по черзі правої і лівий), змінюючи напрямок руху.

6. Розведення ніг, злегка піднімаючи їх, з наступним схрещуванням ніг (при схрещуванні ніг - утягувати задній прохід, напружувати сідничні м'язи і м'язи промежини).

7. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці; підведення зігнутих ніг (стегна до живота), розведення колін, повернення у вихідне положення (і. п).

8. Підведення зігнутих ніг з наступним опусканням колін на кушетку праворуч і ліворуч від тулуба, повернення в і. п.

9. Піднімання правої (лівої) прямої ноги (до кута 45°) з одночасним відведенням її вправо, що сполучиться з ротацією в тазостегновому суглобі усередину і назовні; повернення в і. п.

10. Підтягування п'ят до таза, сковзаючи по кушетці, з одночасним розведенням колін; повернення в і. п.

11. Імітація ногами плавання стилем брас.

12. Ноги прямі і широко розведені; повороти ніг п'ятою усередину і назовні.

13. В. п. - ноги прямі, між стопами лежить легкий м'яч; підведення прямих ніг на 10-20 см., від кушетки, утримуючи стопами м'яч; повернення в в. п.

14. В. п. - те ж; підведення прямих ніг, утримуючи стопами м'яч, відведення їх вліво й опускання на кушетку; повернення в в. п.; те ж - вправо.

15. В. п. - те ж, злегка піднявши голову і плечі (напівсидячи); зігнути ноги, відриваючись стопи від кушетки, утримувати стопами м'яч; розлучити коліна і взяти м'яч у руки; ноги випрямити й опустити на кушетку. Повторити те ж у зворотній послідовності. [10]

Засоби фізіотерапії:

Призначають при асептичних ранях з наявністю невеликого бактеріального забруднення, при гнійних (але не інфікованих) ранах.

Електрофорез антибактеріальних препаратів (пеніцилін 5000-10 000 ОД/мол, тетрациклін 5000-10 000 ОД/мол, неоміцин 5000-10 000 ОД/мол, 20 % розчин левоміцетину 2-5 мол, стрептоміцин 5000-10 000 ЕД/мол, 1-2 % розчин сульфадимезіна, 1- 2 % розчин фурадоніна. Процедури проводять на раневу поверхня після попередніх алергійних проб, щодня, по 15-20 хв.; курс 5-10 процедур.

Протизапальні методи УВЧ-терапія. Цей метод прискорює регионарну гемо- і лімфодинаміку, у тому числі в судинах мікроциркуляторного русла; усуває спазм гладких м'язів судин, сприяє збільшенню змісту фібриногену, активації плазменного попередника тромбопластина і зростанню толерантності плазми до гепарину в перші 2-3 добу після утворення рани, а в наступному активації плазминогена, що збільшує розплавлювання фібрину. Електричне поле УВЧ сприяє отграничению запального вогнища, підвищенню проникності ендотелія, міграції в рань поліморфно-клітинних лейкоцитів, макрофагів з активацією лейкоцитарних і лизосомальних ферментів - протеаз, кислих фосфотаз. В другій фазі ранєвого процесу застосування електричного полючи УВЧ стимулює функціональну активність, ріст судинних елементів грануляційної тканини. У першій фазі раневого процесу УВЧ-терапію призначають у нетеплових дозуваннях, у другий - у субтеплових і теплових. Можливе застосування цього методу в третій фазі - для поліпшення епителизації (теплові дозування). Застосовують электрическоеполе УВЧ із частотою 40,68 і 27,12 МГЦ, потужністю 20-40 Ут. Призначають щодня по 10-12 хв.; курс від 5 до 10 процедур (у залежності від фази запалення - при призначенні тільки в першій фазі курс коротше).

Парафінотерапія. Поліпшує кровообіг у рані, що приводить до розсмоктування інфільтратів і стимуляції пролиферативних і репаративних процесів у тканинах. Застосовують переважно в третій фазі загоєння раней, однак для прискорення росту грануляцій допускається застосування в другій фазі. У таких випадках роблять аплікацію парафіну на очищену ранєву поверхня із широким захопленням навколишньої здорової шкіри через 2-3 шаруючи стерильної марлевої серветки на 1-3 ч (щодня; курс 6-10 процедур) чи тривалі аплікації (до 4-7 діб): свіжий парафін, двічі профільтрований і прокип'ячений, наносять на рань пульверизатором, потім зверху шар парафіну кюветно-апплікаціонним способом (аплікацію прибинтовують). Цей метод фізичного лікування підсилює стимуляцію тканин під парафінової «пломбою» продуктами розпаду, тому що вони не можуть бути вилучені з ексудатом. Процедури не проводять при рясній гнійній відокремлюваному, наявності сірих грануляцій із гнійним нальотом, запальних змінах шкіри навколо рані. З появою ознак інтоксикації (підвищення температури тіла, озноб) аплікацію необхідно негайно зняти. Можливе застосування суміші Лепского (75 % парафіну, 25 % рослинної чи олії риб'ячого жиру, з додаванням 0,1 м риванолу), що наносять у розігрітому виді і залишають на кілька днів. Процедури проводять щодня; курс 8-10 процедур. [5, 8]

У кінці експерименту, проводимо вимір показників в обох групах. Дані показників заносимо до таблиць експериментальна група таблиця 3.3, контрольна таблиця 3.4:

Таблиця 3.3 Показники експериментальної групи в кінці експерименту.

Показники 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Проба Штанге 40,4 42,5 48,0 41,5 45,6 47,8 44,2 43,0 44,1 45,0
Проба Генче 25,7 26,5 28,4 26,4 28,2 28,5 26,8 26,0 26,9 27,2

Таблиця 3.4 Показники контрольної групи в кінці експерименту.

Показники 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Проба Штанге 43,4 41,5 45,2 43,3 45,3 45,8 48,0 4,6 43,6 43,4
Проба Генче 25,4 26,3 26,9 26,8 27,2 28,3 29,0 26,5 25,3 25,4

Після отримання даних у кінці дослідження ми проводимо статистичний розрахунок за Ст'юдентом.

Спочатку вираховуємо середнє арифметичне значення показників, по формулі 2.1 для контрольної та експериментальної груп на початку експерименту, результати фіксуємо в таблиці 3.5, та на прикінці експерименту, таблиця 3,6

Таблиця 3.5 Середнє арифметичне значення показників на початку експерименту

Група Середнє арифметичне значення Х
Проба Штанге Проба Генчі
експериментальна 44,76 27,35
контрольна 44,70 27,20

Таблиця 3.6 Середнє арифметичне значення показників в кінці експерименту

Група Середнє арифметичне значення Х
Проба Штанге Проба Генчі
експериментальна 44,91 27,50
контрольна 44,79 27,27

Далі, використовуючи метод математичної статистики, для визначення середнє квадратичного відхилення , нам потрібно визначити різницю між максимальним і мінімальним значенням показників – R: дані заносимо до таблиці 3.7 та 3.8, враховуючи контрольну та експериментальну групи і дані таблиць 3.1, 3.2, 3.3, 3.4.


Таблиця 3.7 Різниця між максимальним і мінімальним значеннями показників на початку експерименту

Група Різниця між максимальним і мінімальним значеннями показників R
Проба Штанге Проба Генчі
експериментальна 6,7 3,4
контрольна 7,8 3,5

Таблиця 3.8 Різниця між максимальним і мінімальним значеннями показників в кінці експерименту

Група Різниця між максимальним і мінімальним значеннями показників R
Проба Штанге Проба Генчі
експериментальна 5,5 3,3
контрольна 6,5 3,3

Знаючи значення різниці R та А з додатку А, вираховуємо середнє квадратичне відхилення за формулою (2.2), результати вносимо до таблиць 3.9 та 3.10.

Таблиця 3.9 Середнє квадратичного відхилення на початку експерименту

Група Середнє квадратичне відхилення
Проба Штанге Проба Генчі
експериментальна 2,53 1,05
контрольна 2,64 1,05

Таблиця 3.10 Середнє квадратичного відхилення в кінці експерименту

Група Середнє квадратичне відхилення
Проба Штанге Проба Генчі
експериментальна 2,02 1,03
контрольна 2,50 1,04

Для визначення t – критерію Ст’юдента, ще треба знати помилку середньої - m, її вираховуємо згідно формули (2.3), отримані дані заносимо до таблиць 3.11 та 3.12 – на початку та у кінці експерименту відповідно.

Таблиця 3.11 Значення помилки середньої m на початку експерименту

Група Значення помилки середньої m
Проба Штанге Проба Генчі
експериментальна 0,64 0,32
контрольна 0,78 0,32

Таблиця 3.12 Значення помилки середньої m у кінці експерименту

Група Значення помилки середньої m
Проба Штанге Проба Генчі
експериментальна 0,62 0,30
контрольна 0,71 0,31

Маючі усі потрібні данні: Х та m кожної групи вираховуємо t-критерій Ст’юдента по формулі (2.4) та результати розрахунку вносимо до таблиці 3.13.

Таблиця 3.13 Результати розрахунку t – критерію Ст’юдента

Результати розрахунку t – критерію Ст’юдента
На початку експерименту В кінці експерименту
Проба Штенге 0,14 0,19

Проба

Генчі

0,41 0,55

На основі отриманих даних значень t встановлюємо достовірність або недостовірність різниці у величинах показників проб Штанге та Генче між контрольною та експериментальною групами. Для цього треба визначити ступінь свободи за формулою (2.5), та маємо: ступінь свободи f дорівнює 22.

Згідно додатка Б, знаючи ступень свободи, визначаємо граничні значення t – критерію Ст’юдента:

при f = 22, t табл = 2,10 – 2,88.

Після, робимо аналіз результатів дослідження за допомогою метода математичної статистики.

Розділ 4 Обговорення отриманих даних

Після отримання конкретних даних приступаємо до їх обговорення.

Порівнюємо показник проба Штанге.

На початку експерименту маємо t розрах. = 0,14, t табл. = 2,10 – 2,88, тобто t табл. = 2,10 – 2,82 > t розрах. = 0,14, це говорить, що показники по експериментальній групі не відрізняються від контрольної, вони не суттєві, були узяті приблизно однакові дані.

На кінці експерименту маємо t розрах. = 0,19, t табл. = 2,10 – 2,88, тобто t табл. = 2,10 – 2,88 > t розрах. = 0,19, це говорить, що показники не змінилися, достовірної


8-09-2015, 20:11


Страницы: 1 2 3 4
Разделы сайта