Достатньо стабільною і такою, що перевищує середній рівень була концентрація нового лізингового бізнесу по машинобудівному і промисловому устаткуванню. Незмінним впродовж п'яти років був склад першої пятерки— Великобританія, Італія, Франція, Німеччина, Іспанія. Частка цих країн перевищувала 4/5 загальноєвропейського рівня. Відповідно, в 2002 р. вона склала 83,1%, в 2004 г.- 84,0, в 2005 г.- 83,3, в 2006 г.- 80,7, в 2007 г.- 81,8%.

Що стосується лізингу автотранспортних засобів, то тут наголошувалося щорічне зниження рівня концентрації лізингових операцій. По легкових автомобілях зниження було нерівномірним. Так, в 2002 р. частка першої п'ятірки складала 86,3%, в 2004 р. - 87,3, в 2005 р. - 86,9, в 2006 р. - 82,3%. Місця, що лідерують, займали такі країни, як Німеччина, Великобританія, Італія, Швейцарія, Франція, Австрія, Швеція, і, що дуже цікаво, протягом 2005—2006 рр. четвертое-пятое місце в Європі по лізингу легкових автомобілів займала Чехія. За підсумками 2007 р. ця країна була восьмою.

В той же час концентрація лізингу вантажних автомобілів поступово скорочувалася: у 2002 р. вона склала 79,5%, в 2004 г.- 79,7, в 2005 г.- 75,3, в 2006 г.- 71,0, в 2007 г.- 70,1%. Найбільше зосередження об'ємів нового бізнесу по цьому виду устаткування було у Великобританії, у Франції, в Німеччині, Іспанії, Італії. В той же час лізинг вантажівок стабільно дуже популярний в середніх і невеликих за розміром європейських странах— Нідерландах, Австрії, Норвегії, Ірландії, Швейцарії, Швеції. У 2006 р. дев'ятий результат в європейській табелі про ранги серед лизингодателей вантажівок зайняла ще одна східноєвропейська страна— Польща, яка за чотири роки збільшила об'єми нових операцій в 20 разів.

Операції по передачі в лізинг комп'ютерного і офісного устаткування скорочувалися до 2004 р., а потім послідував підйом. Комп'ютери морально застарівають швидше за багато інших видів устаткування. Лізингові операції тут не так тривалі по термінах. Впродовж чотирьох років перша європейська п'ятірка країн складалася з Великобританії, Німеччини, Франції, Нідерландів і Швеції.

Найбільш важливі для аналізу і складання прогнозів показники, що характеризують структуру європейського лізингу по різних видах устаткування, представлені, в таблиці. 7.

Таблиця 7

Структура лізингу устаткування в Європі %

Як видно, найбільш значущим по питомій вазі в спільному об'ємі лізингових операцій є лізинг легкових автомобілів. Це не випадково. Відвіку в оренду, в лізинг більш всього здавалися засоби пересування. Оновлювана цього виду устаткування найвища. В середньому вона відбувається кожні три-чотири роки.

Лізинг автотранспортних засобів є одним з найбільш розвинених і прибуткових напрямів лізинговій діяльності. Не випадково на Заході лізингом (орендою) автомобілів займаються сотні компаній. Вони активно впливають на формування і розвиток законодавства в своїх країнах, надають дію на встановлення правових норм, регулюючих операції по міжнародному лізингу автотранспортних засобів. У Європі інтереси цих компаній відображають Європейська асоціація орендодавців легкових і вантажних автомобілів, Асоціація орендодавців вантажних автомобілів Франції і ін. Якщо скласти питомі ваги лізингу автомобілів і лізингу вантажівок, то цей показник в 2007 р. відповідав 51,5%.

У ведучих європейських країнах частка лізингу автотранспортних засобів найбільш високою була в Швейцарії, де вона складала 80,6%, в Чехиі— 71,3, в Норвегиі— 68,8, в Австрії— 64,4, в Германії— 63,3, у Велікобрітанії— 49,4%.

За абсолютними показниками упевнено лідерує Німеччина. Річний об'єм операцій по лізингу легкових автомобілів складає тут 15630 млн. ЕКЮ, або 30,0% даного виду всіх європейських операцій.

Дуже поширений лізинг автомобілів в Австрії, хоча власного автомобільного виробництва тут немає. Кожна шоста лізингова компанія країни спеціалізується на цьому виді підприємницької діяльності. Практично всі австрійські лізингові компанії створені за участю зарубіжних (німецького, французького, американського) капіталів найбільш крупних автомобілебудівників. Проте ці компанії є австрійськими резидентами. Австрійські банки також охоче беруть участь в організації і фінансуванні лізингових операцій. Цей вид фінансових послуг дуже вигідний як підприємствам, так і громадянам і має у них великий попит. Дійсно, у Відні значно частіше, ніж в Нью-Йорку, Амстердамі або Копенгагені, можна зустріти стоянки автомобілів з пропозицією придбати їх на умовах лізингу. Більшість австрійських автотранспортних лізингових компаній створювалися, як і в Германії, у вигляді суспільств з ограничейной відповідальністю (акціонерне законодавство цих країн багато в чому схоже). Дуже швидко, буквально протягом декількох років, автомобільний лізинг отримав широкий розвиток в таких країнах Центральної і Східної Европи, як Болгарія, Угорщина, Польща, Росія, Словаччина, Словенія, Чехія. Ця обставина пояснюється, по-перше, розширенням експортно-імпортних операцій в цих країнах; по-друге, щодо недорогою вартістю майна, що здається в лізинг; по-третє, короткими термінами викупу цього майна лизингополучателями у власність; по-четверте, можливостями застосування механізму прискореної амортизації; по-п'яте, техніко-економічними і якісними характеристиками машин, що набувають у лідерів світового автомобілебудування. В результаті за три роки об'єми нових контрактів по лізингу легкових автомобілів збільшилися в цих країнах в 3,4 разу і досягли 1107,6 млн. дол., що, втім, декілька менше, ніж в одній тільки Австрії. Лізинг вантажних автомобілів в цих країнах відповідно зріс в 2,6 разу, і річна сума операцій складає 568,1 млн. дол. У Польщі найбільш крупним лизингодателем легкових автомобілів є компанія Carcade. Річний об'єм її лізингових операцій складає 42,2 млн. дол. Основна маса лізингових договорів в Польщі має тривалість три роки, що також є найбільш поширеним терміном для лізингу автотранспортних засобів.

Висновок

З моменту утворення першої незалежної лізингової компанії в США до середини 1990-х років лізинг охопив більш, ніж 80 країн світу, включаючи приблизно 50 країн, що розвиваються. Головним об'єктом лізингу є промислове устаткування і транспортні засоби, основними експортерами яких є країни північної півкулі. Прискореними темпами розвивається лізинг в менш розвинених країнах, які є споживачами промислового устаткування і засобів транспорту. Тому сам факт розширення лізингового бізнесу можна розглядувати як один з проявів об'єктивної тенденції до інтернаціоналізації виробництва і фінансової сфери. Лізинг дозволяє істотно розширити попит на продукцію, що має виробниче призначення, з боку тих держав, можливості яких відносно імпорту устаткування вельми обмежені. Лізинг з погляду виконання подальших фінансових зобов'язань надійніший, ніж надання країною-експортером банківських кредитів на користь країни-імпортера. Цей фінансовий інструмент не лише полегшує фінансування імпорту капітального устаткування, але і є каналом, що забезпечує передачу промислових технологій з промислово розвинених країн в тих, що розвиваються. З цього виходить, що майбутнє за міжнародним лізингом.

Міжнародний лізинг характеризується іншою галузевою структурою, чим лізинг внутрішній. Якщо у внутрішніх лізингових операціях на першому місці знаходяться автомобілі і виробниче устаткування, то в міжнародних операціях лідерує лізинг судів, літаків і залізничного рухливого складу. Трансграничний лізинг успішно розвивається тільки в тому випадку, якщо є переваги в митному обкладенні в порівнянні із звичайними закупівлями і діють спеціальні, більш пільгові процедури для переказу лізингових платежів, адже навіть сама процедура переказу платежів з однієї валюти в іншу здорожує операцію в порівнянні з національною лізинговою операцією. Велике значення мають відмінності національного законодавства по лізингу, наприклад, відношення до прав лизингодателя в разі порушення лизингополучателем умов лізингової угоди. Міжнародна уніфікація юридичних понять і умов лізингових угод проводиться Міжнародним інститутом по уніфікації приватного права УНІДРУА (UNIDROIT). Робота проведена цим інститутом і проблеми інтернаціоналізації лізингу розгледіли детальніше в третьому параграфі даного розділу.

Список використаної літератури

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Київ: Знання, 2004, 409 с.

2. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Київ: Алерта, 2004, 478 с.

3. Кісельов А.П. Основи бізнесу. Київ: Вища школа, 1998, 191 с.

4. Костіна Н.І., Алєксєєв А.А., Василик О.Д. Фінанси: система моделей і прогнозів. Київ: Четверта хвиля, 1998, 304 с.

5. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. Банківські операції. Київ: КНЕУ, 2002, 476 с.

6. Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д. Економічна теорія. Київ: Кондор, 2003, 492 с.

7. Рогач О.І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. Міжнародні фінанси. Київ: Либідь, 2003, 784 с.

8. Рогач О.І., Шнирков О.І. . Транснаціоналізація світового господарства та перехідні економіки. Київ: ВЦ "Київський університет", 1999, 302 с.

9. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції. Київ: ЦУЛ, 2003, 616 с.