Вийти із такого становища можна двома способами:
1) скорочення імпорту, проведення жорсткої податкової та монетарної політики, що гальмує темпи заборгованості;
2) фінансування дефіцитів рахунків за поточними операціями завдяки залученню нових зовнішніх позик.
Протягом 1980-х р. країни-боржники пішли іншим шляхом, продовжуючи брати нові великі кредити. Внаслідок цього на початок 90-х рр. у деяких з них були від’ємні показники економічного зростання. Відсотки по кредитах досягли 100 млрд. дол. на рік.
На сучасному етапі ці країни опинилися перед необхідністю звернутися по допомогу до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти:
1. Скасування або лібералізацію валютного та імпортного контролю;
2. Зниження обмінного курсу місцевої валюти;
3. Жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, державний контроль за дефіцитом державного бюджету, контроль за зростанням заробітної плати, зняття контролю за цінами);
4. Стимулювання іноземних інвестицій і відкритість економіки країни світовому господарству.
Характеризуючи існуючі у світовій практиці механізми розв’язання проблеми зовнішньої заборгованості країн, слід акцентувати увагу і на діяльності Паризького і Лондонського клубів кредиторів. Паризький клуб кредиторів об’єднує 19 країн-кредиторів, а членами Лондонського клубу стали понад 600 комерційних банків-кредиторів. Звичайною для даних неурядових організацій практикою стала реструктуризація зовнішніх боргів країн (пролонгація боргу, подовження пільгового періоду, зменшення відсоткових ставок обслуговування та ін.) а в окремих випадках – їх повне чи часткове списання.
Міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації – це установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є головною установою Групи Світового банку.
Міжнародна фінансово-кредитна система складається не тільки з міжнародних фінансово-кредитних відносин, а й з інститутів, без яких ці відносини не існували б. Інституціональне забезпечення насамперед зводиться до міжнародних фінансово-кредитних організацій. Серед основних таких інститутів можна назвати Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк (вірніше, Група світового банку – ГСБ), які ще називаються Бретон-Вудськими інститутами, а також Банк міжнародних розрахунків (БМР) і такі організації з регулювання зовнішньої заборгованості, як Паризький (ПК) і Лондонський (Ж) клуби (рис. 5.5). Окрему, але достатньо помітну, роль на світовому кредитному ринку відіграють регіональні банки: Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Азіатський банк розвитку (АзБР), Африканський банк розвитку (АфБР), Міжамериканський банк розвитку (МАБР).
Світовий банк – це міжнародний інвестиційний інститут, заснований (під назвою Міжнародний банк реконструкції та розвитку) одночасно з Міжнародним валютним фондом згідно з ухвалою міжнародної валютно-фінансової конференції, яка відбулася в американському містечку Бретон-Вудсі в 1944 році.
До складу Групи Світового банку входить дві основні самостійні організації:
– Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);
– Міжнародна асоціація розвитку (МАР).
Серед головних організацій Групи Світового Банку також є ще Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАТІ) і Міжнародний центр розв'язання інвестиційних спорів (МЦРІС).
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (The International Bank for Reconstruction and Development) – це спеціалізований заклад ООН з фінансового сприяння в реконструкції та розвитку економік країн-членів. МБРР функціонує з 1945 року. Членами цієї кредитної установи можуть бути тільки ті країни, які вступили до МВФ.
МБРР здійснює свою діяльність у вигляді надання довгострокових позик. Як правило, кредити надаються на термін 15–25 років.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає позики в основному для:
– розвитку інфраструктури;
– здійснення сільськогосподарських проектів;
– розвитку промисловості, але не більше 20% від загальної суми позики і то в основному на розвиток малого бізнесу.
Міжнародна асоціація розвитку (The International Development Association) – це міжнародна міжурядова організація, яка також, як і МБРР, є спеціалізованим органом ООН Створена у 1960 році для сприяння економічному розвитку найменш розвинених країн шляхом надання їм пільгових кредитів.
Міжнародна фінансова корпорація (The International Finance Corporation) – це також міжнародна міжурядова організація, спеціалізований заклад ООН. Створено в 1956 році для стимулювання приватного підприємництва, головним чином у країнах-членах МФК, що розвиваються.
МФК надає кредити приватним підприємствам і купує цінні папери, не конкуруючи з приватними інвесторами (її частка в акціонерному капіталі не перевищує 20%). МФК сприяє спільним інвестиціям місцевого та іноземного капіталів і вкладає кошти тільки у прибуткові підприємства приватного сектору. Термін надання позики 5–15 років. Рівень процента встановлюється залежно від ставок грошового ринку.
Джерела ресурсів Міжнародної фінансової корпорації:
– статутний капітал;
– продаж участі в кредитах банкам та іншим фінансовим установам;
– перепродаж цінних паперів;
– позики і дотації від МБРР.
Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (The Multilateral Investment Guarantee Agency) – це спеціалізована установа, метою якої є заохочення надходження інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом їхнього страхування від некомерційних ризиків.
Міжнародний центр розв'язання інвестиційних спорів (International Center for Settlement of Invectment Disputes) – це спеціалізована установа правового спрямування, метою якої є стимулювання приватних інвестицій через урегулювання конфліктів між іноземними інвесторами та місцевими урядами. Створено МЦРІС у 1966 році. До цієї організації входить понад 130 країн.
Важливу роль на світовому ринку позичкових капіталів грає система групових і регіональних міжнародних фінансово-кредитних установ. Особливе місце серед таких установ займає Банк міжнародних розрахунків – БМР (Bank for International Settlement – BIS), заснований у 1930 році, як міждержавна фінансова організація.
Основні завдання БМР:
– сприяння співробітництву центральних банків країн-учасниць;
– надання додаткових коштів для міжнародних фінансових операцій;
виступ у ролі довіреної особи в міжнародних фінансових угодах.
Азійський банк розвитку (АзБР) створено у 1965 році, а операції він здійснює з 1966 року.
Мета створення:
– фінансування програм розвитку азійських країн, що розвиваються;
– сприяння зовнішній торгівлі країн-членів;
– надання фінансової, технічної та економічної допомоги. Стратегічні завдання:
– сприяння економічному зростанню і співробітництва в регіоні Азії та Далекого Сходу;
– зниження рівня бідності;
– поліпшення становища жінок;
– розвиток людських ресурсів, включаючи в царині народонаселення;
– забезпечення раціонального природокористування. Функції:
– надання позик і вкладання власних коштів з метою досягнення економічного та соціального прогресу країн-членів, які розвиваються;
– надання технічної допомоги та послуг експертів у підготовці та здійсненні програм і проектів розвитку;
– стимулювання державних і приватних інвестицій з метою розвитку;
– надання допомоги в координації планів та цілей розвитку.
Африканський банк розвитку (АфБР) створено в 1964 році, а функціонує з 1966 року.
Міжамериканський банк розвитку (МАБР) створено у 1959 році зі штаб-квартирою у Вашингтоні. Наприкінці 90-х років МАБР налічував 46 членів.
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створено в 1990 році, а операції здійснює з 1991 року. Штаб-квартира ЄБРР знаходиться в Лондоні.
Чорноморський банк торгівлі та розвитку – ЧБТР (he Black Sea Bank for Trade and Development – BSBTD). Розпочав здійснювати операції з 1999 року.
Паризький клуб (Paris Club) е неформальною урядовою організацією країн-кредиторів. Створено в 1956 році
Лондонський клуб (London Club) є організацією найбільших банків-кредиторів. На відміну від Паризького клубу, який займається питаннями державних боргів, Лондонський клуб регулює питання реструктуризації приватної заборгованості.
Список літератури
1) Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Конспект лекцій для студ. спец. 7.050206, 8.050206 "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності", 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" всіх форм навчання. – К.: НУХТ, 2009. – 83 с.
2) Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент: Метод. вказівки до вивч. дисципліни та викон. контрол. роботи для студ. спеціальності 7.050206, 8.050206 "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" та спеціалізації 8.050206.01 "Менеджмент митної системи" напряму 0502 "Менеджмент" усіх форм навчання / Уклад.: С.В. Стахурська. – К.: НУХТ, 2009. – 31 с.
9-09-2015, 01:26