Головною метою Єврорегіону «Ярославна» є сприяння стійкому соціально-економічному розвитку, науковому та культурному співробітництву Курської та Сумської областей. Ініціатива про створення Єврорегіону «Ярославна» була підтримана Міністерствами закордонних справ Російської Федерації та України, а такде Радою Європи. У рамках реалізації Угоди про створення Єврорегіону «Ярославна» спільно з сумської стороною сформовано перелік проектів (програм) транскордонного співробітництва, розроблених учасниками єврорегіону «Ярославна», з метою реалізації яких планується підготовка обласної програми «Розвиток прикордонного співробітництва Курської області на 2009-2014 роки» [60].
Спільно з сумської стороною вже реалізований один із проектів "багатогалузева виставка-ярмарок Єврорегіону « Ярославна », мета якого - розвиток взаємовигідного співробітництва між підприємствами та організаціями прикордонних областей Росії, України та Республіки Білорусь.
Характеризуючи нинішню економічну ситуацію в Сумській обласі під кутом українсько – російських зовнішньоторгівельних відносин варто зазначити що сьогодні різноманітні операції з Росією здійснюють понад 100 підприємств області. У свою черга, Сумщина закуповує у сусідів газ, нафтопродукти, сировину для хімічної і харчової промисловості, метали, певну машинобудівну і металопродукцію тощо. Є ще один важливий аспект такої співпраці. Російські партнери активно вкладають власні інвестиції в українські підприємства: кожне третє з них, або 57 із 171, має такі інвестиційні кошти. Однак це менше, Ніж було Кілька років тому, але на це є причини об'єктівні, зокрема світова фінансова криза[60].
Сьогодні у рамках "Ярославни" Підписано та реалізуються 14 угод і протоколів про співпрацю на рівні міст і районів Сумської та Курської областей, стількі ж - спільніх транскордонного програм у сфері екології, демографії, культури, інформації, молодіжній політіці тощо. Активно облаштовуємо місцеві пункти пропуску через кордон. Наприклад, нінішнього року їх відкрито чотири, а до кінця 2015 р. працюватімуть ще одинадцять. Також про ефективність функціонування єврорегіону можна судити виходячи їх того, що тільки за 2008 рік зовнішньоторговельний оборот між Сумською і Курською областями збільшився в 1,4 рази і склав майже 29 млн. дол США. Це найбільший обсяг товарообігу з країнами СНД в Курській області. Також завдяки співпраці з курянамі кількість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Сумській області збільшилася на 30%. Варто відзначити, що зараз близько 50 підприємств обох областей здійснюють експортно-імпортні операції[60].
Під час проведення V Міжнародної універсальної виставки «Слобожанський міст - 2008», з метою популяризації туристичного потенціалу області та залучення інвестицій у туристичну галузь області, управлінням культури і туризму облдержадміністрації проведена мультимедійна презентація та представлена іміджева виставкова експозиція „Сумщина туристична”. З метою популяризації туристично привабливих об’єктів області, 23-25 вересня 2008 року проведено Міжнародну науково-практичну конференцію "Відділення Українського степового природного заповідника „Михайлівська цілина" 80 років – сучасний стан, проблеми, перспективи розвитку». У роботі конференції взяли участь науковці державного природного заповідника „Белогорье”, інституту степу Уральського відділення РАН, Курського державного університету та представники наукових кіл Києва, Харкова, Херсона, Ніжина, Запоріжжя, Боярки, Гадяча, Сум [60].
Також у екологічній сфері працюють у наступній сфері:
1. Розробка концепції розвитку транскордонного співробітництва в напрямку зниження екологічного навантаження прикордонних областей учасниць єврорегіону "Ярославна".
2. Розробка концепції поводження з відходами на регіональному рівні. 3. Розробка проекту єдиного порядку поводження із побутовими та промисловими відходами в областях учасницях єврорегіону "Ярославна". 4. Комплексне екологічне обстеження басейну річки Псьол на кордоні України і Росії
Таким чином, за досить короткий проміжок часу за рахунок тісноїспівпраці російської та української сторін у рамках єврорегіону «Ярославна» вдалося досягти значних успіхів. На прикладі проаналізованого єврорегіону можна судити, що в цілому орієнтація на подальше транскордонне співробітництво та розробка нових єврорегіонів може принести Весма ефективні результати. Однак в Україні потенціал таких структур до цих пір не реалізований. Основними проблемами є відмінності в законодавстві України та сусідніх країн, що регламентують митний, санітарний, екологічний контроль, а також відсутність у місцевої влади повноважень на самостійну реалізацію транскордонних проектів. Висновоки до IIрозділу: Відомо, що регіональна політика існує в усіх країнах світу і являє собою специфічну діяльність держави із забезпечення найбільш сприятливих умов соціально-економічного функціонування і розвитку окремих територій, враховуючи їх самобутність, соціокультурні, етноісторичні, генетичні корені та специфіку типу господарювання. Нерівномірність розвитку територій та периферійність певних районів поставило гостро питання про залучення таких регіонів до транскордонного співробітництва. Активного розвитку набуло співробітництво в даній сфері України та Росії, зокрема створено два спільних єврорегіони «Ярослана» та «Слобожанщина».
Проаналізувавши діяльність цих єврорегіонів варто зазначити, що активно розвивається співпраця у економічній, політичній, культурній, та екологічних сферах, зокрема підписано чимало угод та програм, які регулюють цю діяльність.
Розділ III. Шляхи вдосконалення єврорегіональної співпраці України та Росії
Прикордонні території мають такі специфічні якості в інтеграційному процесі, як бар’єрність і контактність, завдяки чому вони забезпечують їх взаємну адаптацію. Під впливом інтеграційних процесів бар’єрні функції кордонів переносяться на зовнішні межі інтеграційних утворень. Внутрішні кордони на теренах ЄС стають прозорими, що дає можливість вільного спілкування як прикордонних, так і загальнодержавних спільнот. У відносинах країн ЄС ліквідуються прикордонні бар’єри для руху товарів, капіталу, робочої сили, уніфікується нормативно-правова база господарської діяльності [6; c. 125].
Розроблені на сьогодні схеми співробітництва країн Центральної і Східної Європи дуже різноманітні. Регіональному розвитку надається багато уваги, оскільки від цього залежить соціально-політична стабільність держави. Тому Європа давно пройшла шлях децентралізації влади, що в європейській правовій доктрині зазвичай розглядається як делегування органами державної влади певних адміністративних повноважень на місцевий рівень. В результаті регіони одержали право самостійно входити у відносини з можливими партнерами з іншого боку державного кордону. Це сприяє реалізації державної зовнішньої політики через прикордонні зв’язки.
Не зважаючи на те, що Україна визначила свій курс на євроатлантичну інтеграцію, не менша увага приділяється сьогодні відносинам із Російською Федерацією. Використовуючи досвід Європейського Союзу, сьогодні сторені спільні єврорегіони, що дають можливість розвиватися переферійним районам обох держав. Оскільки досвід України у питаннях транскордонного співробітництва на сьогодні є не значних тому існує чимало проблем, зокрема організаційного та правового характеру.
Серед проблем, що гальмують розвиток транскордонного співробітництва на українсько-російському кордоні, слід назвати такі:
1. Немає цілісної концепції політики щодо регіонального розвитку держав;
2. Не розроблено інституційних засад регіонального розвитку на національному рівні;
3. Низький рівень залучення до розвитку транскордонного співробітництва представників бізнесу і суспільного сектора;
4.Місцеві органи влади сприймають транскордонне співробітництво як зовнішньоекономічну діяльність;
5.Місцеві органи влади не готові сприяти розвиткові транскордонного співробітництва як сфери, що вимагає від них координуючої функції [24; c. 26].
Головні напрямки поглиблення транскордонного співробітництва з Російською Федерацією:
1. В Україні активізуються процеси використання засад мережевої економіки, зокрема, розвиток кластерів. Транскордонні кластери охоплюють суміжні прикордонні території сусідніх держав, до складу яких входять інституції, розміщені по обидва боки кордону. Особливістю транскордонних кластерів є те, що учасники кластерів розміщені в різних податкових, митних, законодавчих середовищах сусідніх країн, однак можуть мати спільні підприємства та організації, користуватися спільною інфраструктурою і функціонують, насамперед, на транскордонних ринках.
2. Важливим аспектом транскордонної співпраці є значний транзитний потенціал. Одним з перспективних проектів використання такого потенціалу є транспортний коридор «Європа–Азія». Росія активно просуває свій варіант проходження коридору через територію Білорусі й балтійського виходу до Європи. Через спірні питання використання транспортних артерій привабливим є Керч-Єнікальський канал – єдиний спосіб транспортного сполучення портів Каспійського з Середземним морем.
3. Спільне господарювання несе екологічне забруднення на прикордонних територіях та акваторії Азовського моря. Як показав приклад забруднення річок на західному кордоні України, вирішення екологічних питань є важливим напрямком транскордонного співробітництва. Вплив енергетики на біосферу проявляється на всіх стадіях виробництва енергії: при видобутку й транспортуванні ресурсів, при виробництві, передачі й споживанні енергії. Не менш загрозливою є транзитна складова економіки регіону. Особливо вона позначилися на екологічному стані Азовського моря. Важливим аспектом антропогенного впливу є факт розташування на берегах металургійних комбінатів, які щорічно скидають більш 800 млн куб. метрів забруднених стічних вод. Крім того, зношеність водогінно-каналізаційних господарств в першу чергу Маріуполя і Таганрога, призводить до «штатних» викидів нечистот у межах міст у море [27; c. 60].
Метою політики в сфері забезпечення екологічної безпеки має бути послідовне симетричне обмеження негативного впливу паливно-енергетичного комплексу, промисловості, врегулювання функціонування транспортних потоків України та Росії у навантаженні на навколишнє середовище, наближення до відповідних європейських екологічних норм.
Отже, пріоритетними напрямами державної політики щодо транскордонного співробітництва України і Російської Федерації мають бути:
- створення сприятливих умов для інвестиційної діяльності у прикордонних регіонах шляхом розвитку інформаційного обміну, надання консультаційного обслуговування, використання можливостей надання податкових стимулів місцевими органами виконавчої влади;
- створення умов для вільного переміщення через кордон при забезпеченні безпеки населення прикордонних областей шляхом розробки системи спрощеного паспортного контролю, планування та координації спільної роботи правоохоронних органів з метою запобігання правопорушень по обидва боки кордону;
- збільшення транзитних можливостей прикордонних територій;
- забезпечення спільного контролю за екологічною ситуацією і раціональним використанням природних ресурсів;
- розробка в межах єврорегіонів нових проектів транскордонного співробітництва на східному кордоні України у соціальній і гуманітарній сферах [30; c. 145].
Незважаючи на те, що головним пріоритетом своєї зовнішньої політики Україна означила інтеграцію в Європейський Союз, не менш важливим лишається співробітництво з нашим східним сусідом – Російською Федерацією. Раціональне поєднання проєвропейського і проросійського напрямків у зовнішній політиці виходить нині на перший план. Та обидві держави – партнери в цьому процесі мають власні підходи до вирішення проблеми. Російський підхід передбачає повномасштабну інтеграцію. Українське бачення ґрунтується на принципах двостороннього рівноправного і добросусідського співробітництва. А стратегію реінтеграції Україна розглядає, насамперед, щодо європейських структур.
Іншим можливим осередком транскордонного співробітництва можуть стати Донецька і Ростовська області. Насамперед необхідно відзначити, що навіть після розпаду Радянського Союзу й економічної кризи 1990-х років, ці області зберегли подібну промислову інфраструктуру, що може дозволити за максимально короткий час відновити порушені зв’язки між підприємствами.
Через ці області пролягає залізниця й автошлях європейського значення. Відтак виникає перший можливий напрямок співробітництва – вдосконалення пропускних митних пунктів на українсько-російському кордоні для підвищення їх пропускної спроможності. До фактора транзитності (чи комунікативності) можна віднести й морське сусідство двох областей, що може вирішити чимало питань щодо їх обмінних можливостей.
Великою перевагою створення єврорегіону є мовна близькість областей: при проведенні торгово-економічних та культурно-освітніх заходів не виникатиме проблеми мовного бар’єра (що є однією з причин повільного розвитку транскордонного співробітництва на західному кордоні).
Донецька і Ростовська області мають значну щільністю населення, а це забезпечує високий обсяг споживчого й фінансового ринків. Ця обставина може сприяти ефективній комунікації населення з високими економічними результатами[37,c. 13].
Слід відзначити, що в активізації торгового співробітництва та його підтягуванні до європейського рівня не можна орієнтуватися тільки на політико-адміністративні рішення, оскільки підвищення ефективності можливе лиш при зацікавленні в ньому суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності обабіч кордону. Великою перевагою створення єврорегіону є мовна близькість областей: при проведенні торгово-економічних та культурно-освітніх заходів не виникатиме проблеми мовного бар’єра (що є однією з причин повільного розвитку транскордонного співробітництва на західному кордоні). Слід відзначити, що в активізації торгового співробітництва та його підтягуванні до європейського рівня не можна орієнтуватися тільки на політико-адміністративні рішення, оскільки підвищення ефективності можливе лиш при зацікавленні в ньому суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності обабіч кордону [37; c. 14].
Для ефективного розвитку єврорегіону необхідно:
· обом державам ухвалити закони про статус прикордонних регіонів;
· надати обласній владі додаткових повноважень;
· узгодити законодавчу базу обох держав відповідно до європейських стандартів;
Також необхідно розробити спільну програму торгово-економічного і культурного розвитку, а також виробити план спільних дій в галузі охорони довкілля, оскільки обидві області промислово насичені; розробити програму співробітництва між громадськими організаціями для реалізації спільних проектів. Донецька і Ростовська області в рамках єврорегіону можуть співпрацювати в таких сферах:
Розвиток малого і середнього бізнесу. Цей напрямок є актуальним для Донецької області. Оскільки вона не межує з країнами – членами і кандидатами на вступ до ЄС, то регіон відчуває труднощі щодо виходу на європейський ринок, хоча йому є що запропонувати як Росії, так і країнам Європи. До того ж у Донецькому регіоні є чимало міст з однією галуззю виробництва – вугільною. Нині багато шахт не функціонує з багатьох (у першу чергу економічних) причин. У зв’язку з цим постає потреба розробки і підтримки реалізації програми розвитку малого і середнього бізнесу. Її можна здійснювати спільними зусиллями міст Донецької і Ростовської областей.
З Донецької області чимало шахтарів мігрує до Ростовської області на заробітки. Українські робітники-сезонники їздять до Краснодарського і Ставропольського країв. Ця категорія населення вимагає соціального захисту на міждержавному і міжрегіональному рівнях. Є досвід давніх кооперативних зв’язків між підприємствами цих регіонів, що створює умови для розвитку довгострокових програм економічного співробітництва [37; c. 15-16]. Культура, молодіжний обмін. У цьому напрямку необхідно вирішувати проблему збереження культурних надбань, розвитку відносин між культурними і науково-дослідними установами, спільної реалізації політики співробітництва молодіжних та інших громадських організацій. Науково-технічне та освітнє співробітництво. Кооперація у цій сфері дозволить збагатити науково-технічний потенціал обох регіонів, оскільки спільне проведення науково-технічних конференцій, робота над спільними науковими проектами в галузі металургії та енергетики дозволить регіонам (а в подальшому й країнам) вийти на новий рівень розвитку. Охорона довкілля, створення і реалізація спільної програми очищення Азовського моря. Співпрацю у цій сфері необхідно реалізовувати вже сьогодні, навіть без утворення єврорегіону, оскільки території Донецької і Ростовської областей промислово перенасичені. Вироблення й реалізація програми очищення Азовського моря сприятиме не тільки розвиткові та зміцненню малого бізнесу як частини бізнесу туристичного, але й дозволить підвищити економічні показники, оскільки очищення моря дасть можливість збільшити виробництво рибної продукції. Кредитно-інвестиційна співпраця. Беручи до уваги присутність російського капіталу на ринку України, цей вид співпраці може бути корисним для України: український капітал має припинити циркуляцію лише на українських теренах і виходити на потужні підприємства Росії та інших країн Східної Європи, де українські фінансово-інвестиційні компанії вже спроможні конкурувати з тамтешнім капіталом.
Курортно-туристичний бізнес. Донецька і Ростовська області мають стати об’єктами фінансового інвестування в розвиток єдиної курортно-туристичної інфраструктури, що може забезпечити значні надходження до їх бюджетів [37; c. 20]. Розвиток транспортних систем і модернізація транспортної інфраструктури. У цій сфері області можуть спільно вирішувати такі завдання, як: облаштування та модернізація транспортних коридорів, що мають міжнародне значення і зв’язують великі населені пункти; облаштування і модернізація контрольно-пропускних пунктів, що дозволить збільшити й удосконалити пропускну і міграційну спроможність на кордоні; перенесення центра ваги вантажопасажирських перевезень з автотранспорту на залізничний і водний транспорт; поліпшення організаційної структури і менеджменту транспортних систем; вдосконалення прикордонних та митних процедур на кордонних переходах і в портах; надання обласним містам вузлових функцій трансєвропейських транспортних мереж.
Для ліквідації бар’єрів, що виникають у рамках транскордонного співробітництва, на мою думку, необхідно:
· створити при Міністерстві економіки спеціальну комісію з питань транскордонного співробітництва, основною функцією якої був би аналіз ситуації в регіонах та підготовка пропозицій щодо створення умов для транскордонного співробітництва і підвищення його ефективності;
· привести законодавство України до європейських стандартів;
· створити мережу агентств регіонального розвитку, які б надавали консультації представникам малого і середнього бізнесу щодо ведення транскордонного співробітництва і координували роботу з комісією з питань транскордонного співробітництва;
· розвивати туристичну інфраструктуру, що дозволить залучити іноземних інвесторів не тільки у сферу туризму, але й в інші галузі економіки;
· активізувати співробітництво громадських організацій України і Росії. Одним з головних його напрямків, на нашу думку, може стати інформаційна кампанія з пропаганди переходу до загальноєвропейських цінностей;
· створити умови для прискореного оформлення документації на вантажі, підвищити пропускну спроможність КПП, створити зони сервісу, адже Україна є важливою транзитною країною, територією якої пролягають чотири (з дев’яти) європейські транспортні коридори [37; c. 21].
Слід мати на увазі, що транскордонне співробітництво обов’язково має розвиватися в рамках європейського законодавства. Відтак ініціативи єврорегіонів стимулюватимуть пристосування українського законодавства до законодавства ЄС, що є однією з вимог acquis communautaire. Транскордонне співробітництво може стати для України перепусткою до європейської спільноти, а єврорегіони – воротами до ЄС. Висновки до III розділу: українсько – російське транскордонне співробітництво повинно стати пріоритетними напрямами державної політики України щодо Російської Федерації. Геополітичне розташування цих двох країн дає значний транзитний потенціал. Одним з перспективних проектів використання такого потенціалу є транспортний коридор «Європа–Азія». Також варто приділити увагу процесам використання засад
9-09-2015, 02:23