Діагностика агресивності старшокласників

1. Коли мають місце згубні для жертви наслідки.

2. Коли порушені норми поведінки [33].

Важливу роль у становленні агресивної поведінки грають навчання і виховання. Р.Кратчфілд і Н.Левінсон визнають, що над агресивними проявами можливий контроль, пов'язаний з процесом соціалізації. Соціалізацією агресії можна назвати процес навчання контролю власних агресивних устремлінь і вираження їх у формах, прийнятних у рамках даної цивілізації. В результаті соціалізації багато хто вчиться регулювати свої агресивні імпульси, адаптуючись до вимог суспільства.

Інші ж залишаються вельми агресивними, але вчаться проявляти агресію тонше: через словесні образи, приховані примуси, завуальовані вимоги та інше.

Треті нічому не навчаються і проявляють свої агресивні імпульси у фізичному насильстві.

І тут важливу роль грає ранній досвід виховання дитини в конкретному культурному середовищі, сімейні традиції та емоційний фон ставлення батьків до дитини.

На думку Й. Заграфової податливість до агресивних дій формується в міру накопичення недоліків у процесі соціалізації. Вона виділяє два ступені соціалізації:

1. Засвоєння соціального досвіду, цінностей, норм культурної поведінки.

2. Засвоєння субкультурного досвіду меншого об'єму, але поведінки, що містить норми, які допускають агресивність.

Таким чином, податливість до агресивних дій формується при недостатньо збалансованій соціалізації.

1.3 Агресивна поведінка сучасної молоді в контексті соціальної ситуації

Агресивна поведінка молоді – одна з найбільш актуальних соціальних проблем. Зростання насильницької злочинності серед підлітків, спостережуване на всьому пострадянському просторі, служить тому підтвердженням. Ученими виділено декілька груп чинників агресивної поведінки людини, зокрема, біологічно-генетичні, індивідуально-психологічні особливості особистості, специфіка виховання, вплив субкультури, роль засобів масової комунікації і т.д. Одну з груп таких чинників складають ситуативні детермінанти – конкретні соціальні ситуації, що виникають в процесі міжособового (міжгрупового) спілкування. Їх вивчення є необхідною умовою аналізу причин агресивної поведінки людини. Ці чинники провокують агресивну поведінку навіть у неагресивних за характером людей.

Результати ряду досліджень визначили коло ситуацій, які прямо або побічно можуть викликати агресивну поведінку більшості людей. Ними виступають: фізична або словесна (вербальна) агресія інших осіб (особливо, якщо вона сприймається як навмисна), ситуація неможливості реалізувати свої актуальні потреби, умови жорсткої конкуренції між взаємодіючими сторонами, присутність осіб, що провокують конфлікт і т.п. [7]. В основі цих ситуацій лежить міжособовий (іноді – міжгруповий) конфлікт – провокація, яка часто закінчується вербальними або фізичними випадами. Слід зазначити, що психологічні особливості підлітків сприяють появі конфліктних ситуацій практично на всіх рівнях соціальних зв'язків: у сім'ї (внаслідок реакції емансипації), школі/училищі (з аналогічної причини), з ровесниками (із-за емоційної нестійкості, імпульсної поведінки). Ряд соціально-психологічних експериментів підтверджує великий вплив різного роду провокацій на ступінь агресивності [7, 136-138]. Більшість людей у міжособових відносинах використовують принцип "око за око, зуб за зуб", відповідаючи агресією на агресію.

Для виявлення взаємозв'язку між різними типами соціальних ситуацій, що провокують агресію, і особовими характеристиками індивідів у 2001 р. було проведено соціально-психологічне дослідження [11, 38-49]. Опитані 166 чоловік (83 чоловіки) у віці 14-20 років, що проживають в м. Чернігові, – учні старших класів середніх шкіл, студенти педагогічного університету, військовослужбовці термінової служби. Їм пропонувалася анкета з описом декількох ситуацій і типів агресивних вчинків, які потрібно було співвіднести між собою. В дослідженні використана типологія агресивної поведінки А. Басса [7, 29] (таблиця 1). Отримані результати в узагальненій формі наведені в таблиці 2.

В ході дослідження не виявлено жодної ситуації, що викликала однакову реакцію всіх респондентів, незалежно від їх статі і віку. Ряд соціальних ситуацій дійсно провокує агресію у більшості випробовуваних, але жодна з них не стала універсальною, що спростовує теорію деяких західних фахівців про існування феномена "влади ситуації" (power of situation) [7].

Найбільш розповсюдженою виявилася вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непряма агресія: тільки 4 і 7% респондентів "ніколи так не робили". Популярність першої закономірна, тому що таке поводження в більшому ступені "соціалізоване", відповідає сучасним субкультурним нормативам. Поширеність другого типу поводження (помста через непокору "агресору") може бути пояснена віковими особливостями опитаних. 81% респондентів ніколи не виявляли фізичної-активної-непрямої агресії [12].

Можна виділити ситуації, в більшому ступені провокуючі агресивне поводження молоді: антипатія до людини (81% опитаних), навмисна вербальна агресія (стільки ж) і навмисна фізична агресія з боку іншої людини (73%). Менш провокаційні ситуації перебування в нетверезому стані і ненавмисній словесній чи образі поштовху. Таким чином, підтверджується точка зору ряду дослідників про те, що люди відповідають агресією, переважно, на навмисну агресію інших осіб, рідко реагуючи в такий спосіб на випадкові ненавмисні дії [7, 140], і про те, що саме по собі вживання алкоголю не є безпосередньою причиною агресії.

Повнолітні частіше використовують непрямі форми агресії. Дівчата більш схильні до вербальних, а юнаки – до фізичних форм.

Антипатія до людини в більшої частини (приблизно 80%) як неповнолітніх, так і повнолітніх викликає агресію. В даній ситуації поведуться агресивно 75% респондентів чоловічої і 87% – жіночої статі. Для перших переважнішою виявляється фізична-пасивна-непряма форма, для других – вербальна-активна-непряма і фізична-пасивна-непряма.

Поганий настрій також провокує агресію приблизно в двох третин опитаних усіх категорій. Неповнолітні і респонденти чоловічої статі частіше вибирали фізичну-пасивну-непряму, а опитані старші і дівчата – вербально-активно-пряму форми агресії.

Перебування в нетверезому стані сприяє проявам агресії тільки в 11-16% молодих людей. Співвідношення типів реакцій у різних вікових груп приблизно рівне. Однак дівчини рідше вибирають прямі форми агресії.

Ненавмисна словесна образа не провокує агресії в більшості (близько 80%) респондентів усіх підгруп. Інші вибирають вербальну-активну-пряму форму (підлітки), фізичну-пасивну-непряму (повнолітні), вербальну-пасивну-пряму (дівчата) [12].

Навмисну словесну образу більшість усіх груп опитаних співвідносить з вербальною-активною-прямою формою агресії ("дурень – сам дурень"). І все-таки відповідна агресія частіше виявляється у підлітків і дівчат.

На ненавмисний поштовх більшість (82-87%) респондентів у всіх підгрупах реагує неагресивно. У випадку агресивної реакції підлітки і дівчата частіше вибирають вербальну-активну-пряму форму, а юнаки – ще й фізичну-активну-пряму.

Навмисна фізична агресія з високим ступенем імовірності викликає відповідну агресію. Така реакція спостерігається в 82% підлітків, 66% повнолітніх респондентів, у 69% юнаків і 78% дівчат. Юнаки в основному прибігають до активних і прямих форм фізичної (41%) і вербальної (стільки ж) агресії, дівчата віддають перевагу останній (55%). Ці типи реагування, доповнені фізичною-пасивною-непрямою формою, частіше використовуються підлітками, ніж повнолітніми.

В ситуації створення перешкод "мені чи моїм друзям" агресивно реагує кожен другий опитаний у кожній підгрупі. Основними формами агресії тут виступають вербальна-активна-пряма і фізична-пасивна-непряма.

Перебування в компанії друзів по-різному впливає на ступінь агресивності вікових підгруп. На наявність агресивних реакцій у цьому випадку вказало 11% підлітків у порівнянні з 29% більш дорослих респондентів. Обидві групи частіше вибирають вербальну-активну-непряму форму, але підлітки в більшому ступені схильні до прояву фізичної сили. Статева приналежність не впливає на специфіку реагування.

Специфічна ситуація наказу до агресивного поводження примушує поводитися відповідно 18% підлітків і 12% повнолітніх, 20% юнаків і 29% дівчат. Основний тип агресії – фізичний-пасивний-непрямий.

Таблиця 1.2

Типологія форм агресивного поводження (за А. Бассом) [12]

Таблиця 1.3

Соціальні ситуації і відповідні їм типи агресивного поводження (у %) [12]

Отже, результати дослідження виявляють існування деяких стереотипів у виборі тих чи інших поведінкових моделей. Так, у ситуації контакту з людиною, до якої суб'єкт відчуває антипатію, частіше виникає бажання відмовити їй у виконанні якогось прохання. Такий же тип поводження в поєднанні з прямими словесними нападками провокується поганим настроєм чи контактом підлітка (частіше юнака) з людиною, яка чимось їй заважає. На навмисні словесні образи і фізичну агресію більшість молодих людей реагують аналогічним чином, не намагаючись себе стримувати. Перебування в групі однолітків підвищує імовірність поширення пліток і слухів про недоброзичливців (пліткарям завжди була потрібна публіка). Дія всіх цих ситуацій зумовлена визначеними особистісними характеристиками індивіда, зокрема, його статтю і віком. У цілому, результати дослідження дозволяють зробити висновок про те, що ситуативні фактори відіграють істотну роль в актуалізації агресивного поводження молоді.

1.4 Діагностика агресивної поведінки

Відкрита, явна агресивність легко діагностується спостереженням за станом і поведінкою учня. Ворожий, озлоблений стан не можна сплутати ні з яким іншим. Звичайно, першою реакцією педагога буде запобігання біді, що насувається. Так чинять завжди: стан розгарячілого учня необхідно спочатку вгамувати, а потім вже звертатися до здорового глузду і з'ясування причин. Бачивши агресивні наміри учня, його готовність перейти до дії або сам початок акту жорстокості чи насильства, вчитель буде:

– не роздумуючи рознімати дітей, відводити розгарячілу дитину, що рознервувалася, в таке місце, де та могла б побути якийсь час одна, поки не заспокоїться;

– негайно з'ясовувати причину виникнення агресивного стану школяра. Якщо його було навмисно спровоковано образливою поведінкою іншої сторони – вигуком образливих слів, плювками, киданням предметів – учинити строгий розбір поведінки, застосувати при необхідності "шокову терапію", повести справу так, щоб кривднику надалі неповадно було здійснювати подібні дії. Образлива поведінка учнів повинна присікатися найрішучішим чином;

– при розборі поведінки брати до уваги не всю передісторію відносин між дітьми, в якій ніхто і ніколи не розбереться, а лише останній, попередній інциденту вчинок. Так більше шансів вчинити справедливо. Застосовуючи цілеспрямоване спостереження, можна зрозуміти більшість станів, попередніх агресивній поведінці дітей.

Ознаки агресивності:

– впертість, постійні заперечення, відмови навіть від легких доручень, ігнорування прохань вчителя;

– забіякуватість;

– постійна або тривала пригніченість, роздратованість;

– безпричинні спалахи гніву, озлобленість;

– жорстоке поводження з тваринами;

– прагнення образити, принизити;

– владність, прагнення наполягти на своєму;

– егоцентризм, нездатність зрозуміти інших;

– емоційна глухота, душевна черствість;

– самовпевненість, завищена самооцінка [12].

Щоб упевнитися, чи немає помилки у ваших діагностичних оцінках, постежте додатково, як дитина реагує на:

– ваші доручення, прохання, вимоги;

– звертання, пропозиції, прохання однокласників;

– раптову зміну ситуації.

Якщо реакції неадекватні, то з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що агресивний стан має місце. Для того, щоб переконатися в агресивному стані дитини, її намірі, прихованому спонуканні, агресивній фантазії, можна використовувати спеціальні тести, твори на задану тему, бесіди з учнями.

Для вивчення особливо важких випадків, загальної емоційної занедбаності, психічних відхилень можуть бути призначені консультації з лікарями, педагогічні консиліуми, психіатричні експертизи. У всіх випадках діагностичні обстеження проводяться так, щоб діти не могли здогадатися, про що саме хоче дізнатися вчитель.

Для роботи в класі

Діагностичні методики

Назва: Одне речення.

Форма, метод: Твір на задану тему.

Мета: З'ясувати, як оцінює себе дитина, які свої якості вона вважає найважливішими і хоче про них сказати всім.

Обладнання: Листочки паперу, ручки всім дітям.

Реалізація: Попросіть дітей дописати речення "Я...". Нехай напишуть, що захочуть. Звичайно, пишуть те, що є головною частиною їх "Я-концепції", наприклад: "Я вчуся на "добре" і "відмінно"", "Я люблю тварин", "Я допомагаю своїй мамі".

Варіації: Можна ускладнити завдання і попросити дітей назвати одне або декілька своїх головних якостей, наприклад: "Я високий і сильний". Не потрібно підказувати, стежте, щоб діти не списували один у одного. В останньому випадку це завдання виявиться даремним.

Обробка результатів: Відповіді вивчіть, зробіть висновки. Найцікавіші і невідомі вам відомості внесіть в особисті картки учнів. Порівняйте з матеріалами, які вже є у вашому розпорядженні. Якщо ви ведете статистичний аналіз, то додайте відповідні бали в графи учнів.

Висновки: Встановлюються діти, що вимагають підвищеної уваги і корекції поведінки.

Діагностичні методики

Назва: Пізнай себе.

Форма, метод: Тест.

Мета: Скласти уявлення про агресивні схильності учнів.

Устаткування: Планшет для тестів з новим завданням.

Реалізація: Дітям пропонується тест і визначається час на його заповнення (не більше 2 хв.). Потім планшети з відповідями збираються і обробляються.

Тест:

Говорять, що ти:

1. Порушуєш шкільні правила.

2. Любиш сміятися над іншими.

3. Можеш ударити товариша.

4. Любиш битися.

5. Лаєшся поганими словами.

6. Не маєш друзів.

7. Можеш зламати дерево.

8. Обзиваєш дітей.

9. Б'єш свою кішку, собаку.

10. Говориш одне, а робиш інше.

Варіації: Залежно від віку і рівня розвитку дітей можна "розбавити" тест нічого не значущими питаннями, щоб приховати його спрямованість. Об'єм тесту зросте.

Обробка результатів: 8-10 відповідей "так" – у дитини можуть бути агресивні схильності. 6-8 позитивних відповідей – агресивні схильності виявляються помірно, 4-6 – слабо.

Висновки: Не сподівайтеся, що відповіді будуть відвертими. Не можна з цього тесту робити суттєві висновки. Його результати лише доповнять відомості, що є у вас, і дещо прояснять ваші уявлення про дитину.

Коректувальні методики

Назва: Я та інші.

Форма, метод: Коректувальна гра.

Мета: З'ясувати, як дитина оцінює себе порівняно з іншими дітьми. Важливо, щоб вона задумалася над тим, що інші з нею поступають точно так, як і вона з ними. Результати цього тесту стануть приводом для етичної бесіди на цю ж тему.

Обладнання: Листи паперу, ручки всім дітям.

Реалізація: На дошці вчитель показує зразок заповнення листочка з відповідями. Сторінка ділиться навпіл вертикальною лінією. У лівій колонці пишемо "Я", а в правій – "Інші" Дітей просять написати одне під іншим всі свої якості, а також якості, які вони спостерігають у однокласників. Наприклад [12]:

Варіації: Можна задавати готові якості. Важливо, щоб діти їх розуміли і вміли достатньо чітко визначати. У 3-4 класах тест може пропонуватися під назвами: "Як до мене ставляться інші?", "Чому до мене ставляться добре (погано)?", "Що мені необхідно зробити, щоб інші ставилися до мене добре?".

Обробка результатів: Важливі не кількісні дані – хто більше якостей виділить у себе і в інших, а уявлення про загальний клімат взаємостосунків у класі. Зіставлення "Я – інші" завжди висвічує багато прихованої і несподіваної інформації.

Висновки: В кінці серії цілеспрямованих справ діти повинні виразно зрозуміти, що свою поведінку кожна людина зобов'язана коректувати по відношенню до інших людей. "Як ти, так і до тебе" – головний результат корекції поведінки.

Коректувальні методики

Назва: Я чиню так.

Форма, метод: Тест-гра.

Ланцюг: Накопичити інформацію для проведення коректувальних вправ і бесід.

Обладнання: Роздруківки тесту.

Реалізація: Дітям роздаються листочки з твердженнями, з яких вони повинні вибрати ті, з якими згодні.

Я чиню так:

Коли мене кривдять, я даю здачу.

Коли мене кривдять, я мовчки йду.

Коли мене обзивають, я обзиваюся теж.

Я ніколи не обзиваю інших.

Коли інші діти плюються, і я плююся.

Коли інші діти плюються, я ніколи не плююся.

Коли інші діти говорять нехороші слова, і я говорю теж.

Коли інші діти говорять нехороші слова, я ніколи їх не повторюю.

Коли діти кривдять тварин, я теж так роблю.

Коли діти кривдять тварин, я так не роблю.

Варіації: Можна доповнювати скільки завгодно конкретними, важливими для розуміння ситуації і виховання твердженнями.

Обробка результатів: Перевірка щирості дітей. Якщо вчитель бачить, що дитина обманює і приписує собі неіснуючі якості, слід поставити її в такі умови, де б вона обманути не змогла.

Висновки: Застосовується для діагностики і корекції всіх форм девіантної поведінки.

Особливості агресивності старшокласників. Питання, пов'язані з людською агресивністю, зачіпаються в багатьох психологічних дослідженнях. Наявність надзвичайно високої концентрації агресії в суспільстві і відсутність однозначного і адекватного наукового визначення цього складного феномена роблять проблему дослідження агресивності однією з найбільш актуальних проблем сучасного світу, важливим теоретичним і практичним завданням [31].

Агресивність формується переважно в процесі ранньої соціалізації в дитячому і підлітковому віці. Дослідження неповнолітніх показали, що агресія в цьому віці ще не є наслідком стійких новоутворень індивіда, тому саме цей вік найбільш сприятливий для профілактики і корекції.

За допомогою існуючого методичного апарату було проведене дослідження агресивності старшокласників. В якості випробовуваних виступали учні 10-11 класів середньої школи (було сформовано дві вибірки, зрівняні за статтю).

Передбачалося, що агресивність є характерною особливістю старших підлітків, акцентується в цьому віці і має специфіку проявів залежно від статі. У дослідженні також перевірялося положення про наявність залежності між агресивністю особистості і такої похідної її самосвідомості, як когнітивна складність. Оскільки когнітивно складні люди мають більше мір свободи в поведінці і компетентніші у сфері спілкування, можна припустити, щось їх поведінка характеризується меншим ступенем агресивності, оскільки в арсеналі їх поведінкових патернів міститься велике число неагресивних але ефективних у проблемних ситуаціях способів поведінки.

Одержані результати показали, що дівчата більш схильні виражати агресивність непрямим шляхом, для них характерна велика ворожість і тривога на тлі вищого рівня самоповаги. Хлопців відрізняє менший інтерес до свого внутрішнього світу і яскравіше виражена здатність знаходити конструктивні шляхи для реалізації власної агресивності.

У дівчат навіть у разі діагностики соціально несхвалюваних властивостей (таких, як агресивні) самооцінки можуть використовуватися як надійний засіб діагностики. Самооцінки хлопців не можуть служити джерелом достовірної інформації [31].

Прямого зв'язку когнітивної складності з агресивністю дівчат виявлено


9-09-2015, 18:47