3. З огляду на побажання респондентів, варто збільшити частку участі державних структур в області соціальної роботи з дітьми-інвалідами і їхніми родинами, забезпечити більшу підтримку з їх боку.
4. Необхідне розширення мережі установ, що займаються наданням соціальної допомоги й підтримки цієї категорії населення.
5. Варто створити систему установ по підвищенню кваліфікації кадрів, розширити доступ до закордонного досвіду наданню допомоги, створити свої дослідницькі групи по розробці й вивченню методик роботи й т.п. у цій області.
6. Необхідне поліпшення матеріальної бази організації, що займаються соціальною роботою із цією категорією населення.
7. Необхідне розширення інформаційної сфери, забезпечити доступ до необхідної інформації фахівцям і батькам, а також всьому суспільству в цілому (що буде сприяти зміні суспільної думки відносно інвалідів).
8. Варто також удосконалювати законодавчу базу в області надання допомоги дітям з обмеженими можливостями і їхніми родинами.
Однієї з головних проблем у нашій країні, що стосується дітей-інвалідів-це те, що повноцінне навчання в середній школі не завжди представляється можливим: мова йде про ті випадки, коли по стані здоров'я учень виявляється не в змозі відвідувати масову школу. У таких випадках може йти мова про індивідуальне навчання вдома. Але вчителі не мають можливості щодня відвідувати учнів. Необхідно знайти спонсорів для втілення в життя проекту школи дистанційного навчання, у ній могли б учитися всі школярі з обмеженими фізичними можливостями. Педагоги могли б проводити уроки по Інтернету, давати завдання, контролювати їхнє виконання.
Існує також ще одна глобальна проблема, яку необхідно в терміновому порядку вирішувати. Відомо, що інваліди колясочники мають права на одержання квартири на першому поверсі. На даний момент перші поверхи продаються по приватні магазини, хазяї яких не дотримують при будівництві ні норм, ні правил дотичних доступної середовища, що вже саме по собі є кримінально карним фактом. У підсумку виходить, що люди на колясках не можуть і квартиру поміняти на перший поверх і в магазини ново вибудувані потрапити. Необхідно відслідковувати випадки порушення й штрафувати в адміністративному порядку.
ВИСНОВКИ
Термін «інвалід» у силу сформованої традиції несе в собі дискримінаційну ідею, виражає відношення суспільства, виражає відношення до інваліда, як до соціально марної категорії. Поняття «людина з обмеженими можливостями» у традиційному підході яскраво виражає дефіцит бачення соціальної сутності дитини. Проблема інвалідності не обмежується медичним аспектом, це соціальна проблема нерівних можливостей.
Головна проблема дитини з обмеженими можливостями полягає в його зв'язку з миром, в обмеженні мобільності. Бідності контактів з однолітками й дорослими, в обмеженні спілкування із природою, доступу до культурних цінностей, а іноді - і до елементарного утворення.
Дитина, що має інвалідність може бути так само здатна і талановита, як і його однолітки, що не мають проблем зі здоров'ям, але виявити свої дарування, розвити їх, приносити з їхньою допомогою користь суспільству, йому заважає нерівність можливостей.
Дитина - не пасивний об'єкт соціальної допомоги, а людина, що розвивається, що має право на задоволення різнобічних соціальних потреб у пізнанні, спілкуванні, творчості.
Найважливішою проблемою при роботі з дітьми з обмеженими фізичними можливостями є виявлення сімейних психологічних механізмів, які впливають на особливості поводження й психічне здоров'я дітей. Більшість родин відрізняються гіперопікою, що знижує соціальну активність дитини, але зустрічаються родини з явним або відкритим емоційним відторгненням хворої дитини.
Не менш важливою проблемою є робота із профорієнтації дитини з обмеженими можливостями. Правильний вибір професії з урахуванням індивідуальних можливостей дозволяє йому швидше адаптуватися в суспільстві.
Статистичні дані свідчать про те, що чисельність дітей-інвалідів зростає з кожним роком. Основними причинами, що сприяють інвалідності дітей, є високий рівень хронічних наслідних захворювань батьків; хвороби немовлят, викликані станом здоров'я матері; несприятливі умови праці жінок; погіршення екологічної обстановки й багато інше.
Однак, ця категорія сімей одна з малозабезпечених у нашому суспільстві. Це відбувається через те, що пенсії й допомоги, одержувані на дитину-інваліда не можуть забезпечити йому і його родині гідне життя.
У житті дітей з обмеженими можливостями й у їхніх родинах виникає дуже багато труднощів і проблем. Це й економічні, житлово-побутові, комунікативні, проблеми з навчанням і працевлаштуванням. З багатьма з розглянутих проблем дитина і сім’я не можуть упорається самостійно. Вони вдаються до допомоги фахівця, в особі якого дуже часто виступає соціальний працівник.
Основною метою соціального працівника при роботі з такою родиною – сприяти соціальній адоптації й реабілітації сім’ї в ситуації народження дитини -інваліда. Для цього соціальний працівник виступає як посередник між медичним персоналом і сім’єю ; допомагає встановити зв'язок з іншими родичами, родинами, що випробовують подібні утруднення, з організаціями, здатними надати допомогу.
Неоднозначне уявлення про інвалідність, неможливість для соціуму забезпечити адекватні умови соціалізації інвалідів, невідповідність можливостей останніх їхніх потреб, розбіжність поводження інвалідів суспільним очікуванням - це й багато чого іншого робить інвалідність реальною проблемою, що не може ігноруватися державою й суспільством.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1 Айшервуд М.М. Полноценная жизнь инвалида: Перевод с английского. М.: Педагогика, 1991. – 88 с.
2Астапов В.М. Технологии социальной реабилитации детей с ограниченными возможностями. — М., Наука, 1994.- 439 с.
3 Капська А.Й Соціальна робота: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.- 328с.
4 Маллер А.Р. Ребенок с ограниченными возможностями: Книга для родителей. М.: Педагогика – Пресс, 1996. – 80 с.
5 Мастюкова Е.М., Московкина А.Г. Они ждут нашей помощи. М.: Педагогика, 1991. – 160 с.
6 Российская энциклопедия социальной работы. Т.1. Под ред . А.И. Панова, Е.И. Холостовой. М.: Институт социальной работы, 1997. – 364 с.
7 Словарь справочник по социальной работе / Под ред. Е. И. Холостовой. М. Юристь, 1997.-133с.
8 Холостова Е.И., Сорвина А. С. Социальная работа: теория и практика. Учебное пособие – М.: ИНФРА-М, 2002.- 258с.
9 Холостова Е.И., Дементьева Н.Ф. Социальная реабилитация: Учебное пособие. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и Ко », 2002. – 340 с.
10 Маллер А.Р. Новое в оказании помощи детям-инвалидам. // Дефектология. – 1996.- №1. – 203 с.
10-09-2015, 16:37