15.Стенд для перевірки паливної апаратури
16.Установка компресорна
17.Пістолет для обдування
VII. Електроремонт і
акумулятори:
18.Стенд для перевірки електрообладнання
19.Прилад для ремонту електрообладнання
20.Електропаяльник
21.Прилад для ремонту і ТО акумуляторів
VIII. Ремонт агрегатів та с/г машин:
22.Пристосування для ремонту сошників
23.Пристосування для ремонту грат комбайнів
24.Пристосування для контролю зірок приводу комбайнів
25.Пристосування для налагодження запобіжн муфт с/г машин
26.Стенд для ремонту сегментів ножів
27.Пристосування для розбирання та збирання пальців водила комбайнів
28.Пристосування для гостріння ножів с/г машин
НИАТ-К69
ОПР – 989
ОПР - 823
2213-ГАРО
ГОСТ
40-45-57
КИ – 921
2ВБ-ГАРО
199-ГАРО
КИ-968
ПТ-761-2
ГОСТ-72-19
КИ-369
ПТ-846-610
ОПР-128К
КИ-2195
ПТ-484-20
ОПР-1333С
ОПР-1303С
ОПР-13562
1
2
1
1
2
2
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
1
─
1500 х1500
936 х 600
72 х 292
─
1100 х 600
1786 х 500
220 х 180
1545 х 805
–
–
1000 х 300
976 х 1038
265 х 180
775 х 135
4146 х 620
370 х 240
810 х 675
─
2,25
0,56
0,2
─
0,68
0,89
0,04
1,36
–
–
0,30
1,01
0,05
0,104
2,56
0,09
0,55
─
2,25
0,56
0,2
─
1,36
0,89
0,04
1,36
–
–
0,30
1,01
0,05
0,104
2,56
0,09
0,55
─
─
0,6
─
─
–
4,5
–
2,2
–
–
–
–
–
–
–
–
–
Продовження таблиці 3.3
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
|
IX. Ремонтно-монтажні роботи: 29.Стенд для розбирання та збирання КПП трактора 30.Пристосування для регулювання зчеплення 31.Стенд для монтажу шин вантажних авто 32.Пристосування для ремонту валу заднього мосту тракторів ДТ-75 Х. Збірка: 33.Комплекти пристосуван інструментів та інше 34.Оснастка майстра наладчика 35.Домкрат гідравлічний гаражний ХІ. Заправка і обкатка: 36.Бак мастило-роздатний 37.Установка для змащування і заправки 38.Бак для гальмівної рідини ХІІ. Вулканізація: 40.Електровулканізатор 41.Електропаяльник 42.Лампа паяльна 43.Ванна для перевірки камер 44.Вішалка для камер ХІІІ. Слюсарно-механічні: 45.Верстат слюсарний на одне робоче місце 46.Стіл монтажний 47.Лещата слюсарні 48.Токарно-гвинторізний 49.Фрезерно-універсальний 50.Настільно-свердлувальний 51.Апарат точильний . |
ОПР-626 Р207-ЦКБ 2467М-ГАРО ОПР-2146 ПИМ-483 ОРГ-4999 426М-ГАРО 133-1-ГАРО ОЗ-4967 326-ГАРО 6140-ГАРО ГОСТ 72-19 2ПЛ-50 Л-6005 ГАТ- 2309 ОРГ-1468 ОРГ-1468 ГОСТ-40-45 1К62 6М82Ш НС12А ТА255 |
1 1 1 1 3 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 |
690 х 340 625 х 565 1926 х 806 1200 х 240 – – 1505 х 553 285 х 420 2500 х 850 294 х 270 350 х 320 – – 1000 х 1000 1000 х 1000 1200 х 800 2400 х 800 – 3212 х 1166 2750 х 1255 700 х 360 470 х 330 |
0,23 0,34 1,54 0,28 – – 082 0,12 2,12 0,08 0,11 – – 1 1 0,96 1,92 – 3,27 3,45 0,25 0,15 |
0,23 0,34 1,54 0,28 – – 0,82 0,12 2,12 0,08 0,11 – – 1 1 0,96 1,92 – 3,27 3,45 0,25 0,15 |
– – – – – – – – 3,3 – 0,8 – – – – – – – 10,0 6,7 2,0 0,4 |
Продовження таблиці 3.3
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
|
ХІV. Зварювальні роботи: 52.Трансформатор зварювальний 53.Перетворювач зварювальний 54.Генератор ацетиленов. 55.Стіл для газозварюван ХV. Мідно-жестяні роботи: 56.Ванна для перев. герметич. радіаторів 57.Лещата стільцеві №3 ХVI. Ковально-термічні: 58.Молот пневматичний 59.Горн ков. на один вогонь 60.Ковадло дворогове 61.Прес пневматичний для клеення накладок ХVII. Відновлення: 62.Стелаж для деталей ХVIII. Фарбування: 63.Установка компресорна 64.Фарборозливач 65.Стелажі |
ТС – 300 ПСО300М АСМ1.25-3 ОКС-7523 – ГОСТ 7225 М4129А 2275П ГОСТ 11398 Р304ЦКБОРГ-14682ВБ-ГАРО КР – 20 |
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 2 |
760 х 570 1015 х 590 295 х 920 1100 х 750 – 320 х 250 1375 х 805 1100 х 1000 505 х 120 660 х 400 1400 х 500 1786 х 500 255 х 195 - |
0,43 0,60 0,27 0,82 2,3 0,08 1,10 1,10 0,06 0,26 0,70 0,89 0,05 - |
0,43 0,60 0,27 0,82 2,3 0,08 1,10 1,10 0,06 0,26 0,70 0,89 0,05 - |
20,0 14,0 – – – 7,0 – – – – 4,5 – - |
3.4. Розрахунок площ основних виробничих і допоміжних дільниць
До основних виробничих площ належать такі дільниці, які безпосередньо пов`язані з виконанням операцій технологічного процесу ремонту машин.
Площі виробничих дільниць необхідно визначити з урахуванням площ, які займають обладнання основне і допоміжне та ремонтовані машини, крім того необхідно облікувати робочі зони, технологічні проходи і проїзди. Розрахунок виконується за формулою:
(3.7.)
де FОБ , FМ - відповідно площі, які займають обладнанняі машини, м2;
f – коефіцієнт, який враховуєробочі зони і проходи.
Площа, зайнята ремонтованими машинами, обов`язково береться до уваги, коли розраховуються такі дільниці як: зовнішнього очищення, розбірно-мийного, ремонтно-монтажного, регулювання і фарбування машин, ремонту сільськогосподарських машин.
До допоміжних приміщень належить: контора, санітарно-побутовий вузол, газогенераторна, вентиляторна, складські приміщення та інші.
Зведена відомість з розрахунку площ дільниць майстерні наведено в таблиці 3.4.
Таблиця 3.4
Зведена відомість розрахунку площ дільниць ЦРМ
Найменування дільниці |
Площа зайнята машинами, м2 |
Площа зайнята обладнанням, м2 |
Коефіцієнт проходів робочих зон |
Розрахункова площа, м2 |
Прийнята площа після планування виробничого корпусу, м2 |
|
8,79 8,79 8,79 – 2,25 – – 21,0 8,79 8,79 8,79 – – – – – – 8,79 – – – – |
1,93 3,4 2,33 1,48 3,01 2,29 1,36 4,664 2,39 0,82 2,32 2,11 10,0 2,12 0,08 2,52 0,7 0,94 – – – – |
5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 5,6 |
69,03 72,4 68,49 9,33 32,4 14,74 15,19 165,2 71,9 61,8 71,5 13,5 64,4 13,6 15,13 16,2 4,5 62,6 18 36 36 18 |
72 72 72 18 36 18 18 180 72 72 72 18 72 18 18 18 9 72 78 36 36 18 |
3.5. Розробка компонованого плану підприємства
Після визначення площ дільниць, виконується компонування виробничого будинку майстерні.
Для цього необхідно накреслити схему плана майстерні, на якому відповідно розрахункам виділяють виробничі дільниці і допоміжні приміщення.
Основне правило компонування – збіг напрямкупереміщення вантажного потоку з напрямком технологічного процесу ремонту, тобто розміщення дільниць повинно відповідати техпроцесу ремонту виробу, забеспечити прямоточністьпроцесу, найбільш короткі шляхи просування об`єктів ремонту.
Розробка компонованого плану виконується в такій послідовності:
вибирається схема потоку і форма будинку майстерні (прямолінійний, Г-подібний, П-подібний). Будинок рекомендується вибирати прямокутної форми з прямим потоком.
Вибирається габаритна схема і визначаються розміри будинку. Для майстерні господарства рекомендується будинок 3-х, 4-х пролітний з шириною прольотів 6, 12, 18 м. Крок колони 6 м.
Ширина воріт визначається за габаритними розмірами ремонтованих машин за формулою:
В = Вм + 0,6 м ;
де Вм – ширина ремонтованої машини, м.
Отримані розміри воріт збільшують до стандартних розмірів. Для майстерні рекомендується така ширина воріт: 3; 3,3; 3,6; 4,0; 4,7; 4,8 м. Вікна панельних будинків приймаються шириною 1,5; 2,0; 3,0; 4,0; 4,7; 4,8.
Встановити місця розміщення виробничих і допоміжних дільниць. Нанести простінки, двері.
Компонуючи виробничи будинок майстерні необхідно керуватися вимогами технологічного будівельного і протипожежного проектування.
3.6. Розробка технологічного планування підприємства
Далі виконується технологічне планування дільниць майстерні. Виконується на підставі зкомпонованого плану виробничого будинку майстерні. На технологічпому плануванні необхідно вказати технологічне, підйомно-транспортне обладнання, виробничий інвентар, а в механічній дільниці – місцк розташування робітників при виконання роботи, проходи, проїзди. Основні принципи, яких належить дотримуватися, плануючи дільниці – це прямоточність руху деталей приобробці, ремонті, розбирання і збирання, а також дотримуватися мінімальних відстаней між обладнанням та частинами будинку, згідно норм технічного проектування.Кожний вид обладнання має умовне позначення. Усе обладнання майстерні номерується. Номер зазначається арабськими цифрами в середині корпусу обладнання. Номер обладнання на плані відповідає номеру обладнання в таблиці 3.3.
4. Вимоги техніки безпеки виробничого процесу
Дільниці, відділення і цехи гальванічних робіт відносяться до категорії шкідливих для здоров`я умов виробництва, тому для них ставляться особливі вимоги.
Електричні ванни та інше обладнання розміщується на першому поверсі приміщення, відділених від інших цехів глухими вогнестійкими перегородками.
Висота приміщення повинна бути не менше 5 м. Стіни на висоту 1,5 м повинні бути покриті керамічним матеріалом (плиткою). Підлогу роблять кислото- і лугостійкими із асфальту, бетон або керамічної плитки.
Приміщення обладнують надійною приточно-витяжною загального призначення вентиляцією і витяжною місцевою вентиляцією. Місцеву вентиляцію роблять у вигляді бортових відсосів від ванн та баків і, крім того, у вигляді витяжних шкафів над місцевими розвісками. Справність та ефективність вентиляції перевіряють не рідше 1 раза на три місяці, а склад шкідливих парів, газів та пилу в приміщенні – не рідше 1 раза в шість місяців.
До робіт по приготуванню та приміненню розчинів електролітів можуть бути допущені тільки робочі, що мають посвідчення на право виконання цих робіт.
Температура в гальванічних цехах повинна бути межах 18 – 20 єС.
Пускові та контрольні пристрої ванн повинні добре видні з робочого місця та вільний доступ для їх включення та виключення.
Ванна для протравлювання повинна бути вищою за рівень підлоги не менше ніж на 750 мм. В окремих випадках, коли по технологічним причинам установка потребує встановлення на рівні підлоги, вони повинні огороджуватися бар`єром на висоту 0,75 – 0,85 м.
Електролізні ванни повинні бути ізольовані від землі, а сбірочні баки для відпрацьованого електроліту заземлені.
Вода, що зливається з гальванічних цехів повинна відводитися в спеціальний колектор і після чого знешкоджується та подається на злив у каналізацію.
Ванни травлення малих габаритів з концентрованими розчинами кислот слід розміщати у витяжні шафи.
Операції завантаження та розвантаження в травильну ванну для запобігання опіків кислотою повинні бути механізовані. При електролітичному травленні ці операції повинні проводитися тільки при вимкненій напрузі.Перевозка бутилів з кислотою дозволяється лише в спеціально призначених для цього каталках, а переноска на спеціальних носилках.
Витяжна вентиляція повинна вимикатися не раніше чим через 15 хвилин після завершення робіт зміни.
Збереження розчинників в приміщенні для промивання дозволяється лише в кількості не більше добової потреби і в герметично закритій тарі. Пуста тара повина звільнятися від парів грючих розчинів.
В приміщеннях, де для промивки використовується легкозаймаючися рідини, примінення пічного опалення або примінення газових чи електричних пристроїв, а також скритого вогню суворо заборонено. С метою запобігання іскроутворення і можливого взриву електродвигуни, пускові утанови, вентилятори та інше повинні бути вибухобезпечного виконання.
Приміщення для знежирення деталей горючими розчинами повинні бути забезпечені протипожними засобами (у відповідності з органами пожежного нагляду).
Робочі гальванічних відділень повинні носити халати з кислотостійких тканин, прорезинений фартух, гумові чоботи, резинові перчатки і захисні окуляри. Забороняється проводити роботи з несправною вентиляцією.
Вражені кислотою або лугом ділянки тіла негайно оброблюються великою кількістю води, а при сильному опіку слід звернутися в медичний пункт.
Особи, які не мають відношення до виробництва металопокриття, без дозволу адміністрації в гальванічних цех не допускаються.
5. Техніко-економічні показники підприємства, що проектується
Цей розділ є завершальним в етапі організації ремонтного виробництва.
У ньому визначаються розміри основних виробничих фондів (капітальних вкладень), розраховується собівартість об`єкту, показники ефективності використання основних виробничих фондів, продуктивність праці, річна економія витрат майстерні і строк окупності капітальних вкладень.
5.1. Розмір основних виробничих фондів (капіталовкладень)
При створенні нової ремонтної майстерні у господарстві розрахунок капітальних вкладів, необхідних для створення нових ремонтних підприємств здійснюється за формулою:
, (5.1)
де Сбуд; Собл – витрати на будівельно-монтажні роботи, а також на придбання обладнання відповідно, грн.
Сінс – витрати на придбання інструменту вартістю більше 50 грн. без обмежання строку служби.
Складові частини обсягу капітальних вкладень складаються з питомих нормативних показників, віднесених до 1 м2 загальної корисної площі підприємства, тобто:
, (5.2)
, (5.3)
,
(5.4)
де С /буд; С /обл; С /інс – питома середня вартість будівельно-монтажних робіт, обладнання, інструменту, віднесена до 1 м2 зальної корисної площі, грн./ м2;
Fп – зальна корисна площа майстерні, включаючи робочі, підсобні, складські, і допоміжні приміщення, 972 м2.
Питома вартість залежить від призначення ремонтного підприємства і приймається з нормативних данних.
Для майстерні господарства приймаються: С /буд = 105 грн./м 2 ;
С /обл = 22,5 грн./м 2 ; С /інс = 7,5 грн./м 2.
Сбуд = 105 • 972 = 102060 грн.
Собл = 22,5 • 972 = 21870 грн.
Сінс = 7,5 • 972 = 7290 грн.
Со.ф. = 102060 + 21870 + 7290 = 131220 грн.
5.2. Розрахунок собівартості ремонтованого об`єкту
Для майстерні господарства, що ремонтує машини не для збуту розраховується так звана цехова собівартість, яка враховує тільки напрямні та загальновиробничі накладні витрати.
Загальногосподарські і позавиробничі накладні витрати не рахуються, так як вини входять в собівартість основної продукції господарства (зерна, м`яса, молока та інше).
Цехова собівартість ремонту розраховується за формулою:
Сп = Свир + Сзч + Срм + Скооп + Сзаг.вир. ; (5.5)
де Свир – заробітна платня робітників, зайнятих на ремонті об`єкту з нарахуваннями, грн.;
Сзч; Срм – витрати, відповідно на купівлю запасних частин і ремонтних матеріалів, грн.;
Скооп – витрати на оплату виробів (вузлів, агрегатів), які надходять у порядку кооперації, грн.;
Сзаг.вир. – вартість загальновиробничих накладних витрат, грн..
Свир = Со.вир.+ Сд + Ссоц , (5.6)
де Со.вир – основна заробітна платня робітників, зайнятих на ремонті об`єкту, грн.;
Сд – додаткова заробітна платня, віднесена до одного об`єкту, грн.;
Ссоц – відрахівання на соціальне страхування, грн.
Оскільки в майстернях господарств ремонтується різноманітний парк машин, до того ж здійснюються різні види ремонтів і ТО, рекомендується визначити собівартість одного наведеного, або умовного ремонту. Розраховуючи інші техніко-економічні показники, що характеризують виробничу діяльність майстерні, продукція підприємства виявляється також в наведених або умовних ремонтах.
Основна заробітна платня робітників, зайнятих на ремонті об`єкту визначається за формулою:
Со.вир = 0,01 • tH • Cгод • Кt , (5.7)
де tH – норми часу, чисельно рівні трудомісткості ремонту машини-представника, 2178,год.;
Cгод – годинна тарифна ставка, що визначається по середнім розрядам робітників, коп;
Кt – коефіцієнт, що враховує додаткову платню до основної заробітної плати за понаднормову та іншу роботу, Кt = 1,025....1,03.
Середній розряд робіт, щодо ремонту машин в майстернях господарства орієнтовано можна приймати рівним Рср = 3,2.
Погодинна тарифна ставка визначається за середнім розрядом робіт шляхом інтерполяції годинних тарифних ставок двох суміжних розрядів. Так годинна тарифна ставка розряду визначається з формули:
,
(5.8)
де Сгод4; Сгод3; Сгод3,2 – годинна ставка 3 – го, 4 – го, 3,2 – го розрядів відповідно, коп.; Сгод4 = 5,38; Сгод3 = 4,77.
.
Со.вир = 0,01 • 2178 • 4,892 • 1,0275 = 109,47.
Додаткова заробітна платняприймається в процентах від основної, тобто:
,
(5.9)
де Rд – процент нарахувань на додаткову платню, Rд = 7...10 %.
.
Відрахування на соціальне страхування визначається за формулою:
,
(5.10)
де Rсоц – процент нарахувань з соціального страхування, Rсоц = 4,4 %.
.
Свир=5,2+109,47+1,1=115,77
Визначають витрати на запасні частини і ремонтні матеріали (Срм, Сзч) можна скористатися додатками, до того ж необхідно врахівати, що вартість запасних частин і матеріалів при поточному ремонті складає приблизно 50...70 % їх вартості при капітальному ремонті.
Вартість загальновиробничих витрат визначається за формулою:
,
(5.11)
де Rз.виз – процент загальновиробничих накладних витрат, Rз.виз =19% від загальних капітальних вкладень.
,
Сп = 115,77 + 35,1 + 12,2 + 27298,8 = 27455,9 грн.
Річна економія (прибуток) внаслідок зниження собівартості ремонту виробів:
,
(5.12)
де С1; С2 – собівартість ремонту виробів на виходному і проектованому підприємствах відповідає.
,
5.3. Очікувані питомі техніко-економічні показники підприємства
Питомі техніко-економічні показники характеризують рівень ефективності використання основних виробничих фондів і дають оцінку економічній ефективності капітальних вкладів на створення нових, а також на розширення і реконструкцію наявних фондів ремонтного підприємства.
Показники ефективності використанняосновних виробничих фондів.
Умовна фондовіддача визначається за формулою:
,
(5.13)
де Св.ц – відпускна ціна на ремонт одного об`єкта, Св.ц = 78732 грн.
Відпускна ціна на поточний ремонт одного об`єкта не повинна перевищувати 70 % відпускної ціни на капітальний ремонт об`єкта.
;
Фондоозброєність визначається з формули:
,
(5.14)
де Псп – середня річна кількість робітників.
;
Продуктивність праці виробничих робітників визначається з формули:
,
(5.15)
;
Економічна ефективність капітальних вкладів для нових ремонтних підприємств визначається розрахунком загальної (абсолютної)планової ефективності Епл. і порівнюванням її з нормативним значенням Ен.= 0,15 , тобто:
,
(5.16)
де Пб – плановий прибуток підприємства, грн.;
Со.ф - вартість основних виробничих фондів,грн.
29-04-2015, 04:07