Аналітичні процедури в аудиті

Контрольна робота

з дисципліни: "Аудит"

Зміст

1. Аналітичні процедури в аудиті

2. Програма аудиту

Задача

Список літератури

1. Аналітичні процедури в аудиті

Використання у контрольно-аудиторському процесі розрахунково-аналітичних методичних прийомів дає змогу встановити загальний стан об'єктів контролю: невиконання державного замовлення випуску продукції народного споживання, зниження продуктивності праці проти запланованої, неритмічність виробництва продукції, збільшення браку, збитковість окремих видів продукції, перевитрати металу проти норм, неоптимальні маршрути перевезення продукції тощо.

Крім того, розрахунково-аналітичні методичні прийоми дають можливість виявити фактори, які негативно вплинули на результати фінансово-господарської діяльності виробничих одиниць підприємства, об'єднання, а також встановити подальший напрям контрольно-аудиторського процесу з метою виявлення місць зосередження різних втрат і перевитрат, а також конкретних осіб, відповідальних за незадовільні результати господарювання. При проведенні контролю такі методичні прийоми поєднують із документальними.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми об'єднують економічний аналіз, статистичні розрахунки і економіко-математичні методи, які у контрольно-аудиторському процесі використовуються з ЕОМ.

Аналітичні – розчленування об'єкта контролю на складові елементи і дослідження їх із застосуванням спеціальних методик. Так аналізують виконання державного замовлення з випуску найважливіших видів продукції в асортименті; провадять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів тощо.

Розрахункові – перевіряють достовірність кількісних і вартісних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнюючі показники, які характеризують об'єкт контролю (показники продуктивності праці, виконання плану реалізації продукції тощо).

Лічильно-обчислювальні – застосовуються під час перевірки кількісної характеристики об'єктів контролю. До них відносять – встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірку правильності нарахування заробітної плати робітникам, розрахункових відносин тощо. Крім того, їх використовують при інвентаризації, дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах, інших методичних прийомах контролю.

Логічні – ґрунтуються на застосуванні прийомів логіки у процесі контролю. Використовують їх у поєднанні з іншими контрольно-аудиторськими процедурами (наприклад, при перевірці документів, економіко-математичних розрахунках, економічному аналізі).

Економічний аналіз у фінансово-господарському контролі і аудиті застосовується при перевірці виробництва і реалізації продукції, використанні трудових ресурсів, основних фондів і матеріалів у виробництві, виявленні перевитрат собівартості окремих видів продукції, визначенні рентабельності її, а також дійсного фінансового стану підприємства.

В умовах ринкових відносин важливим завданням контролю є виявлення фактів зменшення обсягів реалізації продукції у державній звітності за договорами з іншими підприємствами та заниження отриманого валового доходу:і метою ухиляння від оподаткування.

Одним із прийомів перевірки звітних даних про вироблену і реалізовану продукцію є складання балансу товарної продукції (табл. 1).

Із даних табл. 1 видно, що на підприємстві утворився значний обсяг нереалізованої продукції. За оптовими цінами, прийнятими у плані, залишок нереалізованої продукції на кінець року становив 240 400 грн., а за собівартістю – 210 300 грн., тобто збільшився відповідно на 146 316 (240 400 – 94 084), і за виробничою собівартістю 130 238 (210 300 – 80 062) грн.

За допомогою документальних методичних прийомів у процесі контролю за даними бухгалтерського обліку на рахунках «Основне виробництво», «Готова продукція», «Товари відвантажені, виконані роботи і послуги», «Реалізація» і «Внутрішньосистемний відпуск товарів, робіт і послуг» встановлюють, ким випущено товарну продукцію, коли оприбутковано на складах, чому не відвантажено покупцям або чому не надійшла за неї оплата.

Таблиця 1. Баланс товарної продукції, випущеної і реалізованої за підконтрольний період швейним об'єднанням «Галант», грн.

Це дає змогу вивчити викривлення обліку обсягів продукції при виробництві і на стадії реалізації її покупцям. Зокрема, необхідно здійснити інвентаризацію залишку продукції на кінець року на складах підприємства. Трапляються випадки, коли фактичний залишок нереалізованої продукції відображений неправильно. Продукція реалізована, на складах її значно менше, але гроші на рахунок підприємства повністю не надійшли, а залишилися на рахунках у зарубіжних банках, відкритих на вигаданих осіб.

Статистичні розрахунки дають можливість визначити сукупний (валовий) продукт, який є сумою матеріальних благ, створюваних за певний період (переважно за рік) у галузях матеріального виробництва. Сукупний продукт виникає у результаті складних виробничих зв'язків як усередині окремих підприємств, так і між галузями. При цьому продукція одного виду використовується як вихідний матеріал при виробництві продукції іншого виду, що, природно, призводить до повторного обліку перенесеної вартості у загальній вартості виробленої продукції, наприклад використання тканин при пошитті одягу, шкіряної сировини при виробництві взуття. У зв'язку з цим плани виробництва виконуються підприємствами без особливих зусиль завдяки використанню дорогоцінної сировини.

Завданням контролю є проведення статистичних розрахунків та елімінування впливу зовнішніх факторів на виконання планових завдань підприємством, яке контролюють, тобто витрат минулої матеріалізованої праці, зміни індексу цін на сировину і засоби праці тощо. Крім того, у процесі контролю статистичні розрахунки використовують при встановленні ритмічності випуску продукції у натуральному вигляді, що особливо важливо для контролю виконання державного замовлення на виробництво товарів народного споживання, при контролі використання робочого часу, визначенні рівня продуктивності праці та її оплати, обчисленні індексу витрат на 1 грн. товарної продукції та інших показників, які характеризують виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємства.

Економіко-математичні методи використовують у фінансово-господарському контролі для встановлення оптимальних виробничих ситуацій і зіставлення їх із факторами, які склалися у процесі виробництва. Передусім до них треба віднести методи лінійного програмування, за допомогою яких визначають оптимальний варіант плану, наприклад використання автомобілів при виконанні транспортного процесу. При цьому вирішують такі завдання:

- скорочення нульового пробігу рухомого складу раціональним розподілом автомобілів за клієнтами і маршрутами;

- зменшення відстані перевезення вантажів за допомогою закріплення споживачів за постачальниками;

- підвищення коефіцієнта використання пробігу плануванням раціональних маршрутів перевезень масових вантажів і ліквідації зустрічних перевезень;

- скорочення простоїв автомобілів та інших машин і механізмів під навантаженням (розвантаженням);

- зниження собівартості автомобільних перевезень, збільшення прибутку (доходу), вивільнення рухомого складу (виконання заданого обсягу перевезень з меншою кількістю автомобілів).

Економіко-математичні методи застосовують при оптимізації розкрою тканин, коли міжлекальні відходи у швейному виробництві мінімальні.

У процесі контролю економіко-математичні методи використовують для виявлення невикористаних резервів раціонального господарювання, економного витрачання матеріальних і трудових ресурсів.

Результати застосування розрахунково-аналітичних методичних прийомів у процесі контролю оформляють у вигляді машинограм (відомостей), які додають до акта комплексного аудиту діяльності підприємства.

Таким чином, застосування у фінансово-господарському контролі й аудиті економічного аналізу, статистичних розрахунків та економіко-математичних методів (із використанням ЕОМ) підвищує наукову достовірність контролю і його ефективність у раціональному господарюванні в умовах ринкових відносин.

2. Програма аудиту

Аудиторська перевірка потребує попереднього ознайомлення з підприємством для врахування специфіки діяльності підприємства та зумовлених нею особливостей.

Ознайомлення з підприємством-клієнтом слід починати з вивчення установчих документів: статуту та установчого договору, а також протоколів засідань пайовиків-засновників чи акціонерів. Вивчення установчих документів потрібно тому, що в них зазначені всі види діяльності, якими займається підприємство.

Велике значення матимуть бесіди з керівниками підприємства-клієнта, бо дають можливість чіткіше визначити основні напрямки аудиторської перевірки. Ознайомлення зі звітністю (основними показниками) допоможе встановити масштаби діяльності підприємства-клієнта та її результатів за період, що підлягає перевірці. При умові співробітництва аудитора з підприємством протягом тривалого часу можна накопичувати щодо нього зовнішню інформацію, проте слід пам'ятати, що публікації можуть бути упередженими, перекручувати фактичний стан підприємства, що обумовлює певний ризик для аудитора. Тому він повинен скласти власну, незалежну думку про клієнта. Ризиком для аудитора може бути також отримання замовлення на проведення аудиту від підприємства з сумнівною репутацією.

Ознайомлення з підприємством-клієнтом потребує також визначення обсягу господарських операцій та зумовлену ним кількість виписаних первинних документів, особливо за грошовими та розрахунковими операціями, оскільки вони підлягають суцільній перевірці. Слід оглянути підприємство, місце зберігання матеріальних цінностей, ознайомитися з розташуванням структурних підрозділів. Важливе значення має вивчення зв'язків підприємства з постачальниками та покупцями, дотримання ними господарських договорів, своєчасності розрахунків між ними та підприємством-клієнтом.

На основі проведеного первинного вивчення підприємства-клієнта можна встановити обсяг аудиторської перевірки та її тривалість. Відповідно до обсягу аудиторської перевірки та її складності (кількість видів діяльності та виробництва продукції, проведення інвентаризації матеріальних цінностей тощо) визначається вартість аудиту, яка має бути обґрунтована відповідними розрахунками. Погоджена сума, включаючи ПДВ, зазначається у договорі на проведення аудиторської перевірки.

Дуже важливо встановити чітку послідовність проведення аудиту та правильно розподілити обов'язки між аудиторами. Програма аудиторської перевірки включає: мету аудиту, основні ділянки діяльності підприємства та обліку, що підлягають перевірці; характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна тощо); закріплення обов'язків за членами бригади; максимальна тривалість перевірки, терміни її початку та закінчення.

Мета аудиту передбачає визначення користі, яку одержить клієнт від проведення перевірки. Визначаючи ділянки обліку, що досліджуватимуться в ході аудиту, потрібно, по-перше, виділити найважливіші ділянки, які мають принципове значення для правильного відображення діяльності підприємства та формування фінансових результатів. По-друге, обґрунтувати, чому інші ділянки господарської діяльності підприємства не мають вирішального впливу на кінцеві фінансові результати. В перші дні перевірки аудитори повинні точно визначити стан тієї чи іншої ланки діяльності та обліку на підприємстві і встановити той обсяг робіт, який при мінімальних затратах часу на перевірку забезпечить аудиторам максимум необхідних відомостей для складання обґрунтованого аудиторського висновку. За помилковий вибір ланок перевірки та неправильні висновки за результатами перевірки відповідальність цілком і повністю несуть аудитори.

Для кожної ланки аудиторської перевірки слід визначати її характер – суцільна чи вибіркова. Суцільна перевірка здійснюється стосовно касових, банківських документів, авансових звітів. Первинну документацію на заробітну плату або матеріали доцільно перевіряти вибірково. Проте коштовні та дефіцитні матеріали краще перевіряти суцільно. Перевірка повинна встановити збереженість та раціональність використання матеріалів.

Для кожного аудитора бригади визначається перелік питань, що потребують перевірки, з врахуванням кваліфікації та досвіду. Аудиторам-початківцям доцільно доручати суцільну перевірку касових документів та авансових звітів; досвідченим фахівцям – звітність та Головну книгу, їх зв'язок з поточним бухгалтерським обліком, з обліковими регістрами, визначення обґрунтованості записів на бухгалтерських рахунках за даними первинного обліку. Тривалість аудиторських перевірок може бути різною, однак встановлено, що інтенсивна робота аудиторів не перешкоджає одержанню точних результатів.

Програма аудиторської перевірки подається керівництву підприємства для ознайомлення та погодження об'єктів і етапів перевірки, внесення змін і доповнень за пропозицією управлінців підприємства.

Програма аудиторської перевірки може бути скоригована з урахуванням ефективності внутрішнього контролю на підприємстві. Якщо інвентаризації майна підприємства проводяться регулярно, вчасно та ретельно, а за їх результатами вживаються відповідні заходи, то обсяг аудиторських робіт відповідно скорочується.

Складаючи програму аудиторської перевірки, неможливо повністю передбачити всі чинники, що впливатимуть на її трудомісткість та тривалість. їх слід враховувати під час самої перевірки.

У практиці зарубіжного аудиту використовуються спеціальні графіки планування послідовності та трудомісткості роботи на окремих ділянках аудиту великих підприємств, що забезпечує завершення перевірки у визначені строки та з належними результатами. Використання цих графіків дозволяє раціонально розподіляти сили аудиторів на окремих етапах перевірки. Використовуючи досвід аудиторів Німеччини, варто застосовувати спеціальне обчислення для раціонального розподілу сил аудиторів з урахуванням їх кваліфікації (освіти, досвіду та інших особистих якостей). Однак подібні обчислення досить трудомісткі (кількісний вимір, оцінка кваліфікації, складність розрахунків).

При повторних аудиторських перевірках програма перевірки будується з урахуванням набутого досвіду та обізнаності з діяльністю підприємства. Розроблену програму можна використовувати упродовж декількох суміжних періодів. Досвід країн з ринковою економікою свідчить про доцільність складання багаторічних (п'ятирічних) планів перевірок, якщо до кожної повторної аудиторської перевірки вносяться зміни та доповнення, обумовлені об'єктивними причинами.

Аудитор повинен планувати свою роботу на рівні, що дає можливість провести ефективну перевірку кваліфіковано і вчасно. За міжнародними стандартами, планування аудиту передбачає:

- вивчення політики підприємства в галузі обліку та її змін;

- знайомство з бухгалтерською системою підприємства і організацією в ньому внутрішнього контролю;

- встановлення ступеня достовірності внутрішнього контролю;

- визначення змісту та обсягу аудиторських процедур, а також часу їх проведення;

- координування аудиторської роботи.

Для досягнення поставленої мети аудитор може вільно доповнювати перелік або виключати з нього будь-які елементи.

Плануванню аудиту передує попереднє ознайомлення з результатами діяльності і структурою підприємства, специфічними особливостями галузі, з'ясування чинників (подій, угод, заходів), які, за оцінками аудитора, можуть впливати на характер фінансової інформації.

Аудитор досліджує зміни в управлінні підприємством, організаційній структурі діяльності підприємства-клієнта, у діючому законодавстві, господарській діяльності, що впливають на діяльність підприємства; вивчає можливі фінансові труднощі і бухгалтерські проблеми, склад співзасновників підприємства, нові (відкриті чи закриті) підрозділи підприємства-клієнта, поточні або прогнозовані зміни в технології виробництва і наданні послуг, процес виробництва і збуту, зміни в бухгалтерському обліку та системі внутрішнього контролю.

Планування аудиту включає складання загального плану очікуваних робіт і розробку аудиторської програми.

У плані очікуваних робіт подається їх перелік і обсяги, строки проведення, процедури (способи і прийоми), які виконуються аудитором.

Загальний план аудиторської перевірки оформляється документально, до нього додається розклад виконання кожної ланки перевірки або аудиторської процедури.

План аудиторської перевірки переглядається керівником підприємства, що підвищує ефективність аудиту і сприяє скороченню кількості аудиторських процедур. Аудитор повністю відповідає за розробку (виконання) плану та програми аудиту.

Складений план буде якісним, а визначений обсяг очікуваних робіт реальним, якщо аудитор:

- вивчить умови контракту (договору на проведення аудиту) і встановлену законом відповідальність аудитора;

- уточнить зміст звіту або іншої інформації, яку йому необхідно передати замовнику відповідно з укладеним договором;

- встановить вплив на результати перевірки нових стандартів з обліку та аудиту, законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів;

- виділить ключові питання аудиту;

- з'ясує умови, що потребують особливої уваги (можливість матеріальних помилок, обману тощо);

- визначить ступінь довіри до системи обліку і внутрішнього аудиту підприємства;

- встановить обсяг аудиторських доказів;

- оцінить професійну придатність внутрішніх аудиторів і можливість їх залучення до зовнішнього аудиту;

- проаналізує доцільність залучення інших аудиторів до проведення перевірки у філіях, представництвах, відділах, відокремлених підрозділах підприємств, що мають самостійний баланс;

- встановить необхідність залучення експертів.

Для підготовки плану аудиторської перевірки використовуються річні звіти, інформація про збори акціонерів (засновників), засідання ради директорів, внутрішні фінансові звіти підприємства (фірми), аудиторські висновки за попередній період, матеріали внутрішнього аудиту, періодичні видання (газети, журнали тощо).

Загальний перелік завдань, відображуваних у плані і програмі аудиту, включає:

- аналіз системи бухгалтерського обліку та системи внутрішнього контролю на підприємстві;

- попередню оцінку господарських операцій та видів доходів підприємства за період, що перевіряється, щодо їх відповідності законодавству та статутним документам;

- аналіз рахунків Головної книги;

- коригування робочої програми з урахуванням виявлених проблем та зон ризику;

- перевірку правильності заповнення форм звітності, відповідність даних Головної книги, обігово-сальдового балансу та (або) інших регістрів бухгалтерського обліку;

- порівняння різних форм звітності щодо їх відповідності;

- внесення (за результатами аудиту) необхідних змін у відповідні облікові реєстри;

- звірку залишків на кінець операційного дня на 31 грудня з даними касової книги, звірку виписок банку та журналів-ордерів;

- звернення до банку (при необхідності) з приводу підтвердження залишків на рахунках під кінець року, а також іншої інформації, необхідної для аудиторського висновку;

- перевірку оборотів за звітний період;

- правильність відображення залишків на рахунках бухгалтерського обліку за окремими дебіторами та кредиторами;

- наявність актів звірок на кінець року за найкрупнішими дебіторами та кредиторами, їхню відповідність даним аналітичного обліку;

- порівняння даних синтетичного, аналітичного та складського обліку;

- порівняння даних відомостей інвентаризації на кінець року з обліковими даними;

- правильність ведення обліку товарно-матеріальних цінностей, їх оцінки та вчасності оприбуткування;

- встановлення відповідності даних синтетичного та аналітичного обліку;

- правильність ведення обліку основних засобів, оцінки їх вартості, своєчасного оприбуткування (списання), застосування норм амортизації, класифікації капітальних вкладень;

- тотожність відображення в обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, розрахунків інших дебіторів та кредиторів з бюджетом, з персоналом по заробітній платі та інших операціях;

- правильність відображення на рахунках бухгалтерського обліку кредитів та позик, нарахованих та сплачених процентів;

- порівняння облікових даних з банківською інформацією;

- відповідність розміру статутного фонду, зазначеного в установчих документах, обліковим даним, правильність оцінки та повноти внесення учасниками своїх часток;

- правильність класифікації, оцінки та відображення в обліку доходів підприємства, формування валових витрат, прибутку тощо.

Необхідною умовою успішного виконання плану аудиторських робіт є програма аудиту. У ній наведено перелік запитань, які треба з'ясувати: період проведення, обсяг та види аудиторських процедур, необхідних для виконання плану аудиторської перевірки.

У процесі підготовки аудиторської програми враховуються результати внутрішнього контролю. Чим він ефективніший, тим менше аудиторських процедур буде внесено до програми без ризику для одержання об'єктивних висновків про достовірність показників фінансових звітів і балансів.

До складу аудиторської програми входять: тестування операцій, аналітичні процедури і тестування статей балансу.

Тестування операцій використовується для виявлення кількісних помилок і порушень, що впливають на правильне відображення показників фінансової звітності. При цьому визначається:

наявність дозволу на проведення операції;

правильність складених бухгалтерських проводок і підсумків у регістрах синтетичного й аналітичного обліку;

тотожність занесення операцій у


8-09-2015, 15:52