Приватний вищий навчальний заклад
Харківський інститут економіки ринкових відносин та менеджменту
ФакультетЕкономічний
Кафедра Обліку і аудиту
Контрольна робота
Організація і методика аудиту
Зміст
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ І
1. Основні етапи проведення аудиторської перевірки
2. Тести
3. Задача
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ ІІ
1. Аудит нарахування амортизації (зносу) основних засобів
2. Тести
3. Задача
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ
1. Предмет та об’єкти фінансової звітності
2. Тести
3. Задача
4. Використана література
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ І
1. Основні етапи проведення аудиторської перевірки
У процесі розвитку аудиторської діяльності відбувається еволюція методики та техніки аудиту, його переорієнтації із виявлення помилок, зловживань, шахрайств на підтвердження законності, об'єктивності фінансової звітності. Викриття шахрайства не є метою аудиторської перевірки і розглядається аудиторською фірмою чи аудитором лише як одна з причин помилок у фінансовій звітності. Аудиту підлягають зони підвищеного ризику, тому при аудиті розглядаються лише помилки, що суттєво впливають на рішення користувачів.
На керівництво аудиторських фірм та незалежних аудиторів, що здійснюють аудиторську перевірку, покладена відповідальність за організацію ефективної системи внутрішнього контролю.
Основні етапи проведення аудиту представлені у наступному вигляді (рис.2.3.; табл. 2.2).
У процесі здійснення кожного етапу аудиторської перевірки необхідно визначити вибіркові дослідження, ретельно спланувати забезпечення виконання всіх процедур з метою можливості написання невірного висновку.
На першому етапі, що передує складанню договору, аудиторська перевірка потребує попереднього ознайомлення з підприємством-клієнтом та зумовлених нею
особливостей. При цьому ознайомлення слід починати з вивчення установчих документів: статуту, протоколів засідань засновників чи акціонерів. З метою чіткого визначення основних напрямків аудиторської перевірки, аудитор проводить бесіди з керівником підприємства. Він повинен ознайомитись з основними показниками звітності, що допоможе встановити масштаби діяльності підприємства-клієнта, її результати за період, що підлягають перевірці. Аудитору необхідно скласти свою власну, незалежну думку про клієнта.
У період ознайомлення з підприємством-клієнтом аудитору потрібно також визначити обсяг господарських операцій та кількість первинних та зведених документів, що підлягають суцільній перевірці. Велике значення має вивчення зв'язків підприємства з постачальниками, покупцями, замовниками, установами, дотримання господарських договорів та своєчасності розрахунків між ними.
На даному етапі аудитор встановлює обсяг аудиторської перевірки та її тривалість.
Визначивши обсяг перевірки, на другому етапі, при складанні договору на здійснення аудиту, розраховується вартість.
Норматив 4 АПУ враховує особливості законодавства, традиції що склались у господарській діяльності та документальному оформленні в Україні.
Послідовність здійснення процедури укладання угоди з аудиту наведена на рис. 2,4.
У міжнародній практиці рекомендується складати окремі, незалежні один від одного договори на кожен вид послуг, що виконуються для конкретного замовника.
Аудиторська практика України застосовує два підходи оформлення договорів:
1) генеральний договір на проведення аудиту та інших послуг, що документується додатками до генерального договору;
2) окремі договори на кожен вид послуг, що виконуються для одного замовника.
Вимоги до змісту договору на проведення аудиту згідно нормативу 4 АПУ зведені у дод. 7.
Третім етапом проведення аудиту є обов'язкове планування, яке забезпечує ефективне виконання робіт та визначає засоби щодо досягнення цілей аудиту.
Завдання аудиту деталізують мету аудиторської перевірки, яка визначає незалежну думку щодо критеріїв достовірності фінансової звітності, а саме:
1) наявність активів та пасивів підприємства на дату бухгалтерського балансу;
2) визначення прав і зобов'язань, зазначених у балансі;
3) оцінку і розподіл - прийоми оцінки, передбачені стандартами обліку та обліковою політикою підприємства, а звітність відображає реальність інформації, що відбувається протягом звітного періоду;
4) повноту відображення інформації;
5) перевірку правильності заповнення форм звітності та їх розкриття за окремими розділами (частинами);
6) наявність необхідних пояснень, визначених чинним законодавством;
7) порівняння різних форм звітності щодо їх відповідності.
Програма аудиторської перевірки є необхідною умовою успішного виконання плану аудиторських робіт.
У ній визначаються завдання, які треба з'ясувати при проведенні аудиту конкретного об'єкту. До цих завдань слід віднести: підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку, процедури перевірки для виконання поставлених завдань, термін проведення аудиту, обсяг перевірки, індекс робочих документів тощо.
Програма повинна бути детальною, використовуватися як інструкція для асистентів та для контролю правильності виконання робіт (табл. 2.3).
Прикладом програми аудиту може бути перевірка кредиторської заборгованості.
Під час призначення персоналу для проведення перевірки треба враховувати: :
• кількісний склад;
• якісний склад;
• терміни і види робіт.
Західні фірми призначають для аудиту групу у складі: партнера менеджера (керівника), старшого аудитора, аудитора, асистента. Кожен з них має своє коло обов'язків:
• партнер - несе загальну відповідальність, вирішує найбільш складні питання, затверджує план-графік, приймає рішення щодо аудиторського висновку;
• менеджер - відповідає за поточні відносини з клієнтом, розробляє робочі документи;
• старший аудитор - здійснює поточну аудиторську перевірку, складає програми, контролює молодших співробітників;
• аудитор - виконує перевірку, асистент аудитора -виконує завдання аудитора. В практиці нашої аудиторської діяльності робоча група складається з основного аудитора (старшого), двох молодших аудиторів, асистентів.
Кількісний склад групи повинен враховувати обсяг робіт та бюджет витрат часу. Витрати часу розраховуються виходячи із кількості днів перевірки, терміну роботи в день та кількості аудиторів, а на етапі планування - уточнюються.
Витрати часу і кількісний склад групи сплануємо наступним чином (табл.2.4)
14 днів • 7 годин • 3 = 294 години.
Цей документ готується на підготовчому етапі і уточнюється на етапі планування і здійснення аудиту.
Для з'ясування більш детального фінансового стану підприємства аудитори повинні проаналізувати бухгалтерський баланс і фінансову звітність, розрахувати фінансові показники, а саме: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієн абсолютної ліквідності та коефіцієнт швидкої ліквідності, а потім зробити відповідні висновки.
Четвертий етап аудиторської перевірки визначає найважливіші ділянки об'єкту, які досліджуються в ході аудиту, що мають важливе значення для формування фінансових результатів.
Спочатку аудитор визначає характер аудиторської перевірки - суцільна чи вибіркова.
Для аудитора бригади визначаються питання, що перевіряються. Асистентам чи молодшим аудиторам доцільно доручати суцільну перевірку касових операцій, авансових звітів та виписок з поточних рахунків. Старшим, досвідченим аудиторам - регістри бухгалтерського та фінансового обліку, звітність, взаємозв'язок облікових даних у регістрах обліку та фінансовій звітності.
Процес аудиторської перевірки включає: оцінку та тестування, систему внутрішнього контролю, підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку, стратегію низького ризику та заключні процедури.
Це способи перевірки, що використовуються з метою:
• оцінки фінансової стабільності підприємства;
• виявлення помилок у фінансовій звітності;
• визначення надійних показників фінансового стану підприємства.
Застосовуючи тести, аудитором з'ясовуються наступні завдання:
1. перевірка правильності відображення в обліку грошових коштів, виробничих запасів;
2. підтвердження заборгованості з дебіторами, кредиторами та наявності актів звірки;
3. перевірка правильності відображення облікової інформації по основним засобам та іншим необоротним нематеріальним активам;
4. своєчасність проведення інвентаризацій з грошовими коштами і виробничими запасами та ефективність цих перевірок.
Для досягнення мети аудитор повинен зібрати аудиторські свідчення, які допоможуть обгрунтувати його думку у відношенні достовірності фінансової звітності.
Аудиторськими свідченнями вважається інформація, що стосується достовірності фінансової звітності.
Отримані свідчення повинні відповідати вимогам щодо їх кількості та якості. Чим більше свідчень буде зібрано, тим обгрунтованіше буде висновок. Кількість свідчень залежить від оцінки властивого ризику та ризику контролюЯкість свідчень не залежить від їх кількості, а тільки" від їх достовірності та своєчасності і відповідності завданням аудиту.
Отримані аудиторські свідчення повинні стосуватись періоду, що перевіряється, за звітний рік, квартал. Так, для підтвердження статей балансу важливо отримати інформацію ближче до дати складання балансу, тому річна інвентаризація всіх активів, капіталу та зобов'язань повинна проводитись не раніше 1 жовтня звітного року.
На третьому етапі аналітичні процедури допомагають виявити такі відхилення, що потребують додаткового тестування. Наприклад, різке зростання дебіторської чи кредиторської заборгованості. У порівнянні з минулими звітними періодами, зменшення обсягу реалізації готової продукції, прибутку тощо.
Після закінчення аудиторської перевірки аудитор ще раз на підставі перевіреної звітності проводить її аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів, порівняння фактичних значень показників з попередніми роками,середньогалузевими показниками, щоб застерегти інвесторів від можливого банкрутства.
Слід відмітити, що найбільше застосування в аудиторській діяльності отримав аналіз фінансової звітності.
На останньому етапі аудитором складається аудиторський висновок. Він залежить від оцінки отриманих свідчень.
2. Тести
1. В яких випадках здійснюють обов’язковий аудит:
1 – у випадках, передбачених законодавством;
2. За якими критерієм професія аудитора відрізняється від багатьох інших професій:
3 - незалежності;
3. Для якого виду аудиторської діяльності рівень відповідальності аудитора за свою роботу найнижчий::
2 - консультація;
4. Суб’єктом аудиторської діяльності є:
1 – юридична особа, що підлягає аудиторській перевірці;
5. Аудитору забороняється:
1 – займатися торговельною і посередницькою діяльністю, виробничою діяльністю;
3. Задача
Визначити, за якими статтями активу та пасиву балансу існує найбільша ймовірність виникнення помилок і порушень.
Обґрунтувати відповідь і навести приклади.
Розв’язок
Найбільша імовірність виникнення помилок і порушень існує за такими статтями балансу:
1. По ред. 030 «Залишкова вартість» основних засобів існує ймовірність, щодо складу основних засобів будуть включені об’єкти, які до них не відносяться. Також можуть бути включені об’єкти основних засобів яких фактично в наявності не має.
2. По ред. 100 «Виробничі запаси» існує імовірність невідповідності обліковим даним фактичній наявності.
3. По статті «Незавершене виробництво» в балансі повинні відображатися залишки коштів на кінець звітного періоду по рах. 23 «Виробництво» можуть виникнути помилки при оцінці залишків незавершеного виробництва. Залишки незавершеного виробництва в балансі можуть не відповідати фактичним залишкам.
4. По балансовій статті «Готова продукція» необхідно впевнитися, що продукція, що обліковується на рах. 26 «Готова продукція» повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання і здана на склад за накладною.
5. Велика імовірність виникнення порушень при відображенні грошових коштів та їх еквівалентів є імовірність, що залишок коштів на поточному рахунку в банку може не підтвердитися установою банку, це ж стосується і залишку грошових коштів в касі, який повинен бути підтверджений даними інвентаризації каси. Є імовірність того, що на дату складання балансу грошові статті, що виражені в іноземній валюті не будуть переоцінені.
6. По статтях зобов’язання з розрахунків з бюджетом є імовірність, що дані суми не будуть підтверджені залишками у відповідних податкових документах.
При відображенні даних по розрахунках з постачальниками і підрядчиками є імовірність, що будуть включені суми заборгованості, терміни позовної давності яких минув.
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ ІІ
1. Аудит нарахування амортизації (зносу) основних засобів
Аудиторською перевіркою необхідно встановити:
• правильність віднесення матеріальних активів до основних засобів;
• правильність визначення та розподілу балансової вартості кожної групи основних засобів за встановленими законодавством чотирма класифікаційними групами;
• своєчасність переоцінки основних засобів, нарахування амортизації та застосування індексів;
• дотримання строків корисного використання (експлуатації) об'єктів при зарахуванні на баланс і призупинення їх на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації;
• своєчасний перегляд строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання;
• реальність визначення залишкової вартості основних засобів та правильність відображення амортизації (зносу) на рахунках бухгалтерського обліку;
• законність застосування методів нарахування амортизації:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається, як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта, який розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації, яка обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів.
Слід пам'ятати, що підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Аудиторською перевіркою необхідно встановити законність нарахування щомісячної амортизації по іншим необоротним матеріальним активам та по малоцінним необоротним матеріальним активам. При цьому слід знати, що амортизація по іншим необоротним активамнараховується за прямолінійним або виробничим методом, а по малоцінним 'необоротним матеріальним активам та бібліотечним фондам - у першому місяці використання об'єкту в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та 50 % вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.
Джерелом їх перевірки служать відомості розрахунків сум амортизації основних засобів.
Нарахування амортизації (зносу) відноситься на витрати, тому аудиторська перевірка правильності розмежування витрат підприємством проводиться аудитором з урахуванням складу чотирьох груп витрат, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами передбаченими Законом України від від 04.07.02 № 40- IV, набрали чинності з 1.01.03 р.).
До першої групи необхідно відносити витрати, що підлягають амортизації у розмірі 2%, починаючи з 1.01.2004 р.
До другої групи - витрати, що підлягають амортизації у розмірі 10 %, починаючи з 1.01.2004 р.
До третьої групи - витрати, що підлягають амортизації у розмірі 6 %, починаючи з 1.01.2004 р.
До четвертої групи - витрати, що підлягають амортизації у розмірі 15 %, починаючи з 31.01.2003 р.
Аудитору необхідно враховувати, що амортизації підлягають: витрати на придбання основних фондів для владного виробничого використання, на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничихпотреб; для усіх видів ремонту, реконструкцію та модернізацію та інші поліпшення основних засобів.
Витрати підлягають амортизації залежно від виду надання послуг підприємством, наприклад, витрати на придбання, ремонт легкового автотранспорту.
Вище вказані витрати підлягають амортизації лише у тих юридичних осіб - платників податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг по перевезенню пасажирів (таксомоторні парки) та надання легкового автотранспорту в оренду громадянам і організаціям.
Аудитор повинен перевірити правильність визначення балансової вартості основних засобів, відображення сум переоцінок. їх балансова вартість по кожній групі на початок звітного періоду визначається як загальна сума балансової вартості всієї групи на початок кварталу, що передує звітному, та суми витрат на придбання основних засобів, їх капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші поліпшення протягом звітного періоду, що передував звітному, і зменшення на суму основних засобів, виведених з експлуатації у попередньому періоді.
Аудитор повинен перевірити правильність застосування відсотків з амортизації до балансової вартості кожної окремої групи основних засобів (2%, 10%, 6%, 15%). Щоквартальні суми нарахованої амортизації повинні перевірятися аудитором з урахуванням руху основних засобів. Облікові дані про їх надходження та вибуття порівнюють із даними рахунка 10 «Основні засоби» за відповідний період.
Нарахування амортизаційних відрахувань перевіряється аудитором шляхом прямого розрахунку за квартал, у якому за даними Головної книги розмір нарахованої суми амортизації значно більший від інших кварталів. У випадку виявлення помилок у розрахунках сум амортизаційних відрахувань необхідно перевірити й інші квартали та визначити вплив виявлених помилок на собівартість продукції. Визначені суми амортизаційних відрахувань порівнюються з фактичними сумами, наведеними у відомості розрахунку амортизації основних засобів. Достовірність розрахунків амортизаційних відрахувань перевіряється порівнянням їх з даними регістрів синтетичного й аналітичного обліку (журнал № 4, Головна книга) з інвентарними картками, що засвідчує робочий документ аудитора (табл. 7.4).
Дані таблиці 7.4 показують, що на початок звітного кварталу недорахована амортизація в сумі 12 грн., яка свідчить про недостовірність розрахунків амортизаційних відрахувань працівниками бухгалтерії. Аудитор повинен також перевірити розрахунки амортизаційних відрахувань за кожний місяць та за весь звітний рік. Результати перевірки відобразити в робочому документі.
2. Тести
1. Реєстр суб’єктів аудиторської діяльності в Україні здійснюють:
1 - органи місцевої влади;
2. Принцип конфіденційності інформації означає:
1 - збереження у таємниці всієї
8-09-2015, 13:16