Організація обліку та контролю в Біловодському районному центрі зайнятості

Просторове розміщення секторів здійснюється відповідно до технолог-гічного ланцюжка-послідовності роботи з клієнтом, а саме:

1 . довідково-консультаційний;

2. самостійного пошуку вакансій;

3. професійно-інформаційний;

4. реєстраційно-приймальний;

5. активної підтримки безробітних;

6. взаємодії з роботодавцями;

7. адміністративно-господарський.

Широкого розвитку набуло працевлаштування окремих категорій безробітних на додаткові робочі місця, з дотуванням роботодавцям оплати праці цих громадян за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Рис.1.1. Організаційна структура установи

Враховуючи значний приріст частки приватного сектору в економіці країни, одним із напрямків сприяння працевлаштуванню стала орієнтація тих, хто шукає роботу, на само зайнятості, у тому числі з одноразовою виплатою допомоги у зв’язку з безробіттям. Більшість підприємств, які таким чином започаткували власну справу, працюють у сфері роздрібної торговлі, створили малі підприємства з виготовлення промислової продукції, вирощування та переробки сільськогосподарської продукції, надання побутових і ремонтно-будівних послуг населенню.

До основних принципів роботи служби зайнятості відносяться формування в незайнятого населення мотивації до праці та стимулювання власного свідомого професійного вибору.

З моменту впровадження загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття з 2001 року, розмір мінімальних виплат безробітним збільшився в 6 разів.

Розроблена єдина інформаційно-аналітична система служби зайнятості України (ЄІАС).

2. Облікова політика підприємства

Насамперед звернемося до Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», адже його дія поширюється на всіх юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, а отже, і на бюджетні установи й організації також. Так, у п. 5 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» сказане, що підприємство самостійно визначає свою облікову політику, тобто ті принципи, методи й процедури, які воно використовує для складання й надання фінансової звітності.

Особливістю бюджетних установ можна назвати те, що їхній бухгалтерський облік специфічний і ведеться за особливими правилами. На бюджетні установи не поширюється дія П(С)БО, які звичайні (не бюджетні) підприємства беруть за основу своєї облікової політики. Порядок ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності про виконання бюджетів і госпрозрахункових операцій бюджетних установустановлюється Державним казначейством України відповідно до вимог Бюджетного кодексу України, Закону «Про державний бюджет» на відповідний рік та іншими нормативно-правовими актами.

Незважаючи на те, що рамки для бюджетних установ строго обмежені, чинне законодавство надаєбухгалтерові бюджетної установи вибір між деякими способами обліку, що стосуються:

- правил документообігу й технології обробки облікової інформації (це може бути графік документообігу, у якому відображаєтьсявид операції; особа, відповідальна за складання, оформлення документа при здійсненні операції; строк, протягом якого документ повинен бути складений, і строк його надання в бухгалтерію або інший структурний підрозділ установи й т.д.).

У частині технології обробки облікової інформації можна вказати назву програмного продукту, за допомогою якого здійснюється облік:

- порядку й строківпроведення інвентаризації активів і зобов'язань, крім випадків, коли проведення інвентаризації обов'язкове;

- форм облікових регістрів і первинних документів, які застосовуватимуся для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

- робочого плану рахунків бюджетного обліку, у якому вказують перелік використовуванихустановою синтетичних і аналітичних рахунків, необхідних для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності й повноти обліку й звітності;

- порядку контролю за господарськими операціями, що забезпечує схоронність матеріальних цінностей установи;

- методів оцінки активів і зобов'язань;

- інших складових бухгалтерського обліку, які так само можуть бути досить різноманітними в рамках чинного законодавства.

Формування ринкової економіки, наявність різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків вітчизняних підприємств є основою для впровадження в організацію бухгалтерського обліку облікової політики.

Для складання фінансової звітності відповідно до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити показники фінансових звітів.

Сукупність принципів, методів або процедур, які обираються підприємством виходячи із загальноприйнятих правил та особливостей своєї діяльності для складання і подання фінансової звітності називається обліковою політикою.

Основною метою облікової політики є забезпечення одержання достовірної, повної та своєчасної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідної всім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних управлінських та інвестиційних рішень, а також забезпечення зі ставності з даними звітності за інші періоди (інших підприємств).

Облікова політика розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому випадку, якщо: змінюються статутні вимоги; змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Облікова політика підприємства розкривається у Примітках до фінансової звітності, в яких підприємство відображає принципи оцінки статей звітності та методи обліку за окремими статтями звітності.

Облікова політика є складовою частиною фінансової звітності і повинна розроблятися самостійно кожним підприємством в Україні, зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку.

Її зміст оформлюється спеціальним Наказом про облікову політику, який розроблюється керівництвом підприємства або вищестоящим органом, що несе відповідальність за його формування, і затверджується Наказом керівника, який несе відповідальність за його зміст. Саме підпис керівника надає Наказу про облікову політику юридичної сили.

В бухгалтерському обліку є багато положень, які допускають багатоваріантність їх виконання: оцінка запасів, методи нарахування амортизації необоротних активів тощо. Тому кожне підприємство обирає той варіант, який враховує особливості його діяльності.

На вибір положень облікової політики можуть впливати такі фактори:

- форма, власності та організаційно-правова форма;

- вид діяльності чи галузеве підпорядкування (комерційна діяльність, будівництво, промисловість тощо);

- обсяги виробництва, середньо спискова чисельність працівників тощо;

- відносини із системою оподаткування (звільнення від різного виду податків, зменшення ставок податків, надання пільг по оподаткуванню);

- можливість самостійних дій з питань ціноутворення;

- стратегія фінансово-господарського розвитку (мета і завдання економічного розвитку підприємства на довгострокову перспективу, напрями інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань).

Облікову політику бюджетної установи розглянемо на прикладі Біловодського районного центру зайнятості.

У своїй фінансово-господарській діяльності центр зайнятості керується наступними нормативними документами:

· Бюджетним кодексом України від. 21.06.2008 р. № 2542 – III;

· Законом України «Про загально обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття »;

· Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.09 р. № 996;

· Наказом Державного казначейства України «Про затвердження Інструкції з обліку коштів, розрахунків, та інших активів бюджетних установ» від 26.12.2007 р. № 242;

· Наказами, інструкціями, розпорядженнями, рішеннями Міністерства праці та соціальної політики України та Державного центру зайнятості;

· іншими нормативними документами, які мають безпосереднє відношення до обліку та звітності бюджетних установ.

Центр зайнятості є державним підприємством і державною формою власністю. Біловодський районний центр зайнятості є робочим органом фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно з Законом “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ” і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Діяльність Фонду регулюється основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України “Про зайнятість населення” та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Фонд не може провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої цим Законом та статутом Фонду.

Кошти фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Мета створення системи:

- реалізація державної політики зайнятості населення, професійної організації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян;

- аналіз і прогноз попиту та пропозиції робочої сили, інформування населення та державних органів управління про стан ринку праці;

- ефективна участь у підготовці перспективних і поточних державних та територіальних програм і заходів щодо соціальної захищеності різних груп населення від безробіття;

- сприяння розвитку економіки держави шляхом допомоги роботодавцям в оперативному комплектуванні робочих місць;

- реєстрація платників та контроль за надходженням до Фонду;

- формування статистичних та аналітичних звітів.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:

· ведуть реєстр платників страхових внесків;

· проводять збір страхових внесків;

· здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами фонду в межах ствердженого бюджету;

· виплачують забезпечення та надання соціальних послуг, передбачені Законом України “Про Загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття” ;

· контролюють правильності нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття;

· представлять інтереси Фонду в судових та інших органах, представлять Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхування на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними організаціями, діяльність яких пов’язана із захистом соціальних прав людини;

· готує та подає на розгляд правління Фонду:

· пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття; пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік; проект бюджету та звіт про виконання бюджету Фонду; пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду;

· звіт про діяльність.

Відділ фінансів та бухгалтерського обліку Біловодського районного центру зайнятості працює керуючись Положенням про відділ.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю установи покладено на відділ фінансів та бухгалтерського обліку який очолює начальник відділу-головний бухгалтер.

Права та посадові обов’язки начальника відділу фінансів та бухгалтерського обліку затверджені посадовою інструкцією:

Біловодський районний центр зайнятості являється державним підприємством. Його функції надання соціальних послуг населенню та роботодавцям. Тобто установа фінансується з державного бюджету і не має власних коштів та прибутку.

3. Організація первинного обліку

Будь яка господарська операція відображається на місці здійснення у відповідних бухгалтерських документах. Таку реєстрацію господарських операцій називають первинним обліком, який є основою бухгалтерського обліку. Господарські операції відображають у бухгалтерському обліку методом їхнього суцільного і безперервного документування. Записи в бухгалтерському обліку здійснюються на підставі первинних документів.

Первинні документи — це письмові свідчення, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) установи на їхнє здійснення.

Первинний бухгалтерський документ — це бланк встановленої форми, призначений для відображення господарських операцій. Первинні документи складають на бланках типових форм, а також на бланках спеціалізованих форм.

Основним документом, який регулює загальні правила застосування пер­винних документів, є Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2005 року № 88.

Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерської звітності установи.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність складаються українською мовою.

Первинні документи складаються у момент здійснення кожної гос­подарської операції.

З оформлення кожної господарської операції первинним документом починається перша стадія обліку.

Документування є важливою частиною методу бухгалтерського обліку. На підставі даних первинних бухгалтерських документів здійснюється контроль за право­мірністю виконання господарських операцій установою.

Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийманням і виданням грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Первинні документи для надання їм сили й доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, які повинен перевірити відповідальний виконавець до введенню їх у систему обліку:

•назву документа (форми);

•номер, дату і місце складання;

•назву установи, від імені якого складено документ;

•зміст та обсяг господарської операції, одиницю вимірювання господарський операції;

•посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

•особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За відсутності будь-якого реквізиту первинний документ втрачає свою доказову силу і не може бути підставою для записів у системі рахунків бухгалтерського обліку.

Залежно від характеру операцій до первинних документів можуть бути внесені додаткові реквізити:

•ідентифікаційний код установи;

•підстава для здійснення операцій;

•дані про документ, що засвідчує особу одержувача;

•номери рахунків за дебетом і кредитом;

•назву банку, казначейства (отримувача і платника коштів) і номер його коду;

•призначення платежу: назва товару (виконаних робіт, наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо), із зазначенням його номера і дати тощо;

•коди економічної класифікації видатків із зазначенням сум під час здійснення видатків із бюджету або перерозподілу бюджетних коштів;

•коди бюджетної класифікації доходів та термін платежу;

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів, можуть мати й інші додаткові реквізити.

У бюджетній установі всі бухгалтерські документи, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю (чеки, платіжні доручення, розрахунково-платіжні та платіжні відомості, документи на видання товарно-матеріальних цінностей тощо), підписує (візує) керівник бюджетної установи і головний бухгалтер або згідно з розпорядженням керівника бюджетної установи його заступники та заступник головного бухгалтера. Документи без підпису головного бухгалтера або його за­ступника є недійсними і не приймаються до виконання.

Особи, що склали і підписали документи, відповідають за достовірність даних, а також за своєчасне і якісне складання первинних документів.

Бухгалтерські документи класифікують за такими ознаками:

•за місцем складання;

•за призначенням;

•за порядком складання;

•за способом оформлення операцій;

•за змістом.

За місцем складання бухгалтерські документи поділяють на внутрішні (оформлені в установі) та зовнішні (отримані від партнерів та інших установ і підприємств).

За призначенням бухгалтерські документи поділяють на:

•розпорядчі, які містять розпорядження на право здійснення операцій (доручення на отримання матеріальних цінностей, накази, платіжне доручення, вимога тощо).

•виконавчі, що підтверджують факт господарської операції (прибутковий ордер, накладна);

•бухгалтерського оформлення, які складають працівники бухгалтерії на підставі даних розпорядчих і виконавчих документів (розрахунки заробітної платні, податків).

•комбіновані, в яких поєднані ознаки розпорядчих, виконавчих документів та документів бухгалтерського оформлення (лімітно-забірна карта, наряд тощо).

За порядком складання (ступенем узагальнення господарських операцій) бух­галтерські документи поділяють на первинні, які складають у момент здійснення операції або безпосередньо після її закінчення (ордер, накладна), та зведені, які складають на підставі даних згрупованих однорідних первинних документів (авансовий звіт, платіжна відомість). За змістом бухгалтерські документи поділяють на грошові, розрахункові, обліку основних засобів, обліку виробничих запасів, обліку особового складу тощо. Після складання всі первинні документи передають в бухгалтерію. Кожний документ бухгалтерія детально перевіряє за суттю, формою і арифметично.

За суттю встановлюють відповідність господарських операцій, що оформлені документами, чинному законодавству. За формою перевіряють повноту і правильність заповнення всіх реквізитів, необхідних для цього документа, чіткості і якості текстових та числових записів, своєчасності оформлення господарських операцій і подання документів у бухгалтерію. Після складання всі первинні документи передають в бухгалтерію. Кожний документ бухгалтерія детально перевіряє за суттю, формою і арифметично.

За суттю встановлюють відповідність господарських операцій, що оформлені документами, чинному законодавству.

За формою перевіряють повноту і правильність заповнення всіх реквізитів, необхідних для цього документа, чіткості і якості текстових та числових записів, своєчасності оформлення господарських операцій і подання документів у бухгалтерію.

Після складання кожний документ бухгалтерія детально перевіряє за суттю, формою і арифметично.

За суттю встановлюють відповідність господарських операцій, що оформлені документами, чинному законодавству.

За формою перевіряють повноту і правильність заповнення всіх реквізитів, необхідних для цього документа, чіткості і якості текстових та числових записів, своєчасності оформлення господарських операцій і подання документів у бухгалтерію.

Арифметична перевірка полягає в перевірці правильності кількісного відображення цієї господарської операції.

Не приймаються до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру установи для прийняття рішення.

Установа вживає усіх необхідних заходів, щоб запобігти несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах (Таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Первинні документи центру зайнятості

4. Синтетичний та аналітичний облік

За способом групування і узагальнення облікової інформації бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні рахунки — це бухгалтерські рахунки, на яких облік господарської діяльності установи ведеться узагальнено.

Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про оборотні та необоротні активи бюджетної установи, доходи і витрати. В узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику.

Облік, який здійснюють на таких рахунках, називають синтетичним обліком. Дані синтетичного обліку використовують для заповнення бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності. Синтетичними є рахунки ”Основні засоби”, ”Виробничі запаси”, ”Розрахунки з оплати праці” тощо.

Для детальної характеристики розглянемо облік оборотних та необоротних активів в конкретній установі – Біловодському районному центрі зайнятості.

На виконання Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та на підставі ”Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ” в центрі зайнятості ведеться облік необоротних активів. Ця Інструкція визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні


8-09-2015, 12:30