Гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатні лікувально-столові і лікувальні мінеральні води призначають звичайно хворим хронічним гастритом зі зниженою секрецією шлунку. Мінеральні води приймають при температурі 18-26 градусів Цельсія три рази в день за 15--30 хвилин до їжі. Їх п'ють у тих же дозах, що і попередні.
Гідрокарбонатно-сульфатні кальцієві лікувально-столові води вживають також і при хронічних захворюваннях кишечника з підвищеною моторикою. Підігріту до 40-45 градусів Цельсія мінеральну воду п'ють три рази в день за 30--50 хвилин до прийому їжі по половині склянки або склянці. З появою болів і поносу питне лікування тимчасово припиняють.
Хлоридно-сульфатні лікувальні мінеральні води показані людям із хронічними захворюваннями кишечника, що супроводжуються зниженою руховою функцією (запорами), а також при захворюваннях жовчовивідних шляхів, цукровому діабеті, ожирінні і подагрі. Воду при температурі 18-24 градуса Цельсія приймають по одній склянці три рази в день за 30-50 хвилин до їжі і на ніч.
Гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатні лікувально-столові води вживають також при хронічних захворюваннях печінки і підшлункової залози. Їх приймають підігрітими до 42-45 градусів Цельсія три рази в день за 60-90 хвилин до їжі. За один прийом випивають одну - дві склянки води.
Гідрокарбонатно-сульфатні і мінерально-органічні лікувально-столові води призначають людям, що страждають хронічними захворюваннями нирок і сечовивідних шляхів. Їх приймають підігрітими до 30-35 градусів Цельсія шість-вісім разів у день перед їжею і через 1-2 години після її. Мінеральну воду п'ють у великій кількості, до двох з половиною склянок за прийом. Варто також враховувати, що питне лікування показане тільки при кислій реакції сечі. Залозисті лікувально-столові води показані хворим залізодефіцитною анемією.
Гідрокарбонатно-йодні води використовують переважно для лікування людей із захворюваннями щитовидної залози. Воду при температурі 18-22 градуса Цельсія приймають три рази в день по склянці після їжі.
Варто пам'ятати, що мінеральні питні води показані далеко не усім. Вони протипоказані при загостреннях хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту з блювотою, поносом, кровотечею і різким болючим синдромом, при жовчнокам'яній хворобі, гострому холециститі, звуженні стравоходу і воріт, недостатності кровообігу і гострій затримці сечі. Ефективність внутрішнього застосування мінеральних вод тим вище, ніж вірніше підібраний клас мінеральних вод і суворіше дотримуються пацієнтами запропоновані лікарем методи лікування.
Незважаючи на те, що лікування мінеральними водами в Криму зародилося майже дві тисячі років тому, інтенсивно розвивається воно лише в останні десятиліття. Наукові дослідження мінеральних вод Криму почалися тільки після великої Жовтневої соціалістичної революції.
В даний час у Криму виявлено більш 120 мінеральних джерел, у тому числі і термальні (теплі і гарячі). Серед кримських мінеральних вод є вуглекислі і сірководневі, хлоридні, натрієві і гідрокарбонатно-хлоридні, води з розчиненим азотом і метаном. Ряд джерел містять бром, йод, бор. З наявних у Криму більш 120 мінеральних джерел найбільшу цінність представляють і широко використовуються в лікувальних цілях мінеральні води Феодосії, Сак, Євпаторії, Ялти і деяких інших місць.
У недалекому минулому основними показниками для лікування на курортах Криму були захворювання органів подиху, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, жіночої полової сфери й ін.
Разом з тим багато хворих, що страждають супутнім захворюванням травної системи, не могли одержати повноцінного комплексного лікування. До числа непоказаних для лікування в Криму відносилися хворі з захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Порозумівалося це слабким використанням і відсутністю науково обґрунтованих методик і показань для внутрішнього застосування місцевих мінеральних вод.
Як приймати мінеральні води.
Найкращий спосіб прийому усередину - безпосередньо з джерела. Не рекомендується приносити воду в запас на добу.
Основною умовою ефективності питного лікування є установлення величини разової дози, числа прийомів за день, тривалість курсу лікування. Дозування мінеральної води виробляється з урахуванням фізичного стану хворого, його віку, характеру і стадії захворювання.
Загальновизнаним є метод розрахунку дози по масі тіла хворого: 3-5 мол води на 1 кг ваги при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і до 10 мол при захворюваннях сечостатевої системи.
Істотне значення має час прийому води. Найбільша активність секреторної і ферментативної діяльності шлунка спостерігається вперше 15-20 хв. після прийому води, тому мінеральну воду призначають у визначений термін в залежності від прийому їжі з урахуванням кислотності шлункового соку. При зниженій кислотності мінеральну воду приймають за 30-45 хв. до їжі, при підвищеній - за 45-60 хв.
Основні показання до прийому мінеральної води:
1. Хронічні гастрити.
2. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки з підвищеною, зниженою і нормальною секрецією поза фазою чи загострення у фазі згасаючого загострення при відсутності порушення моторно-евакуаторної функції шлунка і схильності до кровотечі.
3. Захворювання товстого і тонкого кишечнику поза загостренням.
4. Дискинезії кишечнику.
5. Хронічні гепатити, холецистити в стадії ремісії і згасаючого загострення без явища жовтяниці.
6. Стан після хвороби Боткіна - не раніше 4-5 місяців.
7. Жовчнокам'яна хвороба.
8. Хронічні панкреатити.
9. Ожиріння.
10. Захворювання сечовивідних шляхів - пієлонефрити, хронічні цистити, сечокам’яна хвороба.
Мінеральні ванни.
Ванни (медичне) - лікувальні або гігієнічні процедури, при яких тіло цілком або частково занурюється в воду чи яке-небудь інше середовище. В залежності від того, у яке середовище занурюється тіло, розрізняють ванни водяні, грязьові, піскові, повітряні і т.д. Водяні ванни застосовують з гігієнічними і лікувально-профілактичними цілями; ці ванни можуть бути: з постійною температурою води - холодні (нижче 20 градусів С), прохолодні (20-33 град. С), так звані індиферентної температури (34-36 град. С), теплі (37-39 град. С), гарячі (40 град. С і вище); з температурою, що поступово підвищується - місцеві і загальні; контрастні - поперемінний вплив холодної (10-24 град. С) і гарячої (38-42 град. С) водою. Крім того, у лікувальній практиці користуються комбінованими ваннами, при яких дія загальної ванни сполучається з дією інших фізичних факторів (електрика, вібрація, спрямований повітряний потік, масаж і ін.). По складу ванни розрізняють: прісні, мінеральні (сірководневі, хлоридно-натрієві, йодо-бромні, жужільні), газові (вуглекислі, кисневі, азотні, перлові), радонові, ароматичні (хвойні, шавлієві, скипидарні, гірчичні), лікарські (з марганцевокислим калієм, содою, крохмалем і ін.); по тривалості - короткі (1-5 хв.), звичайної тривалості (10-15 хв.), тривалості, трохи більшої, ніж звичайна (20- 30 хв.), і тривалі (кілька годин).
З усіх водолікувальних процедур ванни мають саме широке застосування.
На закінчення можна сказати, що, майбутнє, зрозуміло, за народною медициною, тому що в наш час стресів і пристрастей, усякого роду порушень екології ніщо так не допоможе людині, як методи, розроблені нашими предками: загартовування, водні процедури, аутотренінг, очищення організму, правильне харчування і т.п. Тільки треба користуватися цією могутньою зброєю не від випадку до випадку коли хвороба підступить впритул, а постійно, регулярно, звично. Тоді радість і щастя від відчуття здоров'я ніколи не залишать Вас.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. "Большая советская энциклопедия". М., 1976.
2. Парфенов А. П. "Закаливание человека". Л., 1980.
3. Сыроечковская М. Н. "Водолечение". М., 1988.
4. Кольранский Б. Б. "Охлаждение, переохлаждение и их профилактика". М., 1996.
5. Лікування мінеральними водами. С. С. Северинов. “В Крым на отдых”. Сімферопіль, “Таврія” 1988 р.
8-09-2015, 20:53