Acidum boricum Кислота борна H3 BO3
Опис. Безбарвні, блискучі, злегка жирні на дотик лусочки чи дрібний кристалічний порошок, без запаху. Леткий з парами води і спирту. При тривалому нагріванні (до 100°) втрачає частину води, переходячи в мета-борну кислоту, при більш сильному нагріванні утворюється склоподібна сплавлена маса, що при подальшому нагріванні, спучуючи, утрачає усю воду, залишаючи борний ангідрид. Водяні розчини мають слабокислу реакцію.
Розчинність. Розчинний у 25 ч. води, у 4 ч. киплячої води, у 25 ч.
спирту і повільно в 7 ч. гліцерину.
Збереження. У добре укупореній тарі.
Spiritus aethylicus 70% Спирт етиловий 70%
Опис. Безбарвна прозора рідина з характерним спиртовим запахом.
Спирт етиловий 70%
Щільність 0,886-0,883, що відповідає вмісту Спирту 70 - 71%.
Зберігання. У добре укупореній тарі.
Aether medicinalis Ефір медичний
Застосовують зовнішньо, а також для виготовлення настойок, екстрактів і ін.; для наркозу непридатний. Іноді призначають усередину (при блювоті).
Опис. Безколірна прозора, дуже рухлива, легко загоряється, летка рідина, своєрідного запаху, пекучого смаку. Пари ефіру з повітрям, киснем і закисом азоту утворюють у визначених концентраціях вибухову суміш.
Розчинність. Розчинний у 12 частинах води, змішується у всіх співвідношеннях з 95% спиртом, бензолом, хлороформом, петролейним ефіром, жирними й ефірними оліями.
Температура кипіння 34-36°. Щільність 0,714-0,717.
Зберігання. Список Б. У добре укупорених склянках жовтогарячого скла, у захищеному від світла, прохолодному місці, удалині від вогню.
Вища разова доза усередину 0,33 мл (20 крапель). Вища добова доза усередину 1 мл (60 крапель).
Acidum salicylicum Кислота саліцилова С7 H6 03
Опис. Білі дрібні голчасті чи кристали легкий кристалічний порошок без запаху. Летучий з водяною парою. При обережному нагріванні возгоняется.
Розчинність. Мало розчинний у воді, розчинний у киплячій воді, легко розчинний у спирті, ефірі, важко розчинний у хлороформі.
Збереження В добре укупореній тарі, що охороняє від дії світла.
Resorcinum Резорцин С6 Н6 О2
Опис. Білий чи білий зі слабким жовтуватим відтінком кристалічний порошок зі слабким характерним запахом. Під впливом світла і повітря поступово офарблюється в рожевий колір.
Розчинність. Дуже легко розчинний у воді і 95% спирті, легко розчинний в ефірі, дуже мало розчинний у хлороформі, розчинний у гліцерині і жирній олії.
Температура плавлення 109-112°,
Збереження. У добре укупорених банках жовтогарячого скла.
Зворотній бік ППК
m (Acidi salicylici) = 1,0
m (Resorcini) = 2,0
m (Acidi borici) = 1,5
m (Aetheris medicinalis) = 30,0
m (Spiritus aethylici 70%) = 50 ml
V (Aqua purificata) = 50 ml
Враховуємо щільність ефіру
V (Aetheris medicinalis) = 30/0,716 = 41,9
V (заг) = 50 + 50 + 41,9 = 141,8 ml
Лицьовий бік ППК
09/02/2010 рецепт № 3
Aqua purificata 200 ml
Acidi borici 1,5
Resorcini 2,0
Acidi salicylici 1,0
Spiritus aethylici 70% 50 ml
Aetheris medicinalis 30,0
------------------------------------
V (заг) = 141,8 ml
Приготував:
Перевірив:
Відпустив:
У сухий флакон для відпуску поміщають кислоту саліцилову і розчиняють у 50 мл 70% спирту етилового. Додають приготовлений у підставці розчин кислоти борної і резорцину в 50 мл води очищеної. В останню чергу додають 30,0 г ефіру. Оформляють до відпуску сигнатурою.
Готовий лікарський препарати перевіряють на чистоту, а посуд, у якому вони знаходяться, - на герметичність. Якщо флакон з готовим лікарським препаратом перевернути пробкою вниз, то при легкому постукуванні об долоню рідина не повинна просочуватися через пробку. Закупорений флакон з рідким лікарським препаратом (розчином) злегка струшують, перевертають і переглядають у прямому і відбитому світлі. У рідині не повинно бути помітно будь-яких сторонніх часток.
На флакон наклеюють оформлену і відповідно заповнену етикетку "Зовнішнє". Розчини, що містять отруйні речовини, опечатують, оформляють сигнатурою і додатковою етикеткою "Поводитися з обережністю". Якщо лікарський препарат вимагає особливих умов зберігання, то наклеюють додаткові етикетки, наприклад. "Зберігати в прохолодному місці", "Перед уживанням збовтувати" і т.д.
Рецепт 10.
Візьми: Аналгіну 2,0
Бутадіону 0,5
Фурациліну 0,3
Дімексиду 30,0
Спирту етилового 70% 50 мл
Змішай. Дай. Познач. Змазувати уражені ділянки шкіри.
Rp.: Analgini2,0
Butadioni0,5
Furacilini0,3
Dimexidi30,0
Spiritus aethylici50 ml
Misce. Da. Signa. Змазувати уражені ділянки шкіри.
Розчинність анальгіну і фурациліну в димексиді значно вища, ніж в етиловому спирті. Бутадіон, навпаки, легко розчиняється в етиловому спирті і гірше в димексиді.
Рецепт виписаний на рецептурному бланку Ф№1 (Згідно наказу №360 від 19.07.2005). Рецепт оформлений вірно. Дози не перевіряємо, оскільки ЛФ для зовнішнього застосування. Лікарська форма може бути виготовлена.
Зворотній бік ППК
m (Analgini) = 2,0
m (Butadioni) = 0,5
m (Furacilini) = 0,3
m (Dimexidi) = 30,0
m (Spiritus aethylici 70%) = 50 ml
V (заг) = 50 +30 = 80,0 ml
Лицьовий бік ППК
09/02/2010 рецепт № 3
Dimexidi 30,0
Analgini 2,0
Furacilini 0,3
Spiritus aethylici 70% 50 ml
Butadioni 0,5
V (заг) = 80 ml
Приготував:
Перевірив:
Відпустив:
У флакон для відпуску відважують 30,0 г димексиду і розчиняють у ньому анальгін і фурацилін. У підставці в 50 мл 90% етилового спирту розчиняють бутадіон. Обидва розчини зливають разом і збовтують. При необхідності проціджують.
Готовий лікарський препарати перевіряють на чистоту, а посуд, у якому вони знаходяться, - на герметичність. Якщо флакон з готовим лікарським препаратом перевернути пробкою вниз, то при легкому постукуванні об долоню рідина не повинна просочуватися через пробку. Закупорений флакон з рідким лікарським препаратом (розчином) злегка струшують, перевертають і переглядають у прямому і відбитому світлі. У рідині не повинно бути помітно будь-яких сторонніх часток.
На флакон наклеюють оформлену і відповідно заповнену етикетку "Зовнішнє". Розчини, що містять отруйні речовини, опечатують, оформляють сигнатурою і додатковою етикеткою "Поводитися з обережністю".
Висновки та рекомендації
Крім водних розчинів, у технології ліків широко використовуються спиртові, гліцеринові, масляні, силіконові й інші розчини. Названі розчини звичайно застосовуються як ліки для зовнішнього вживання: змазувань, краплі в ніс, вухо, утирань.
З технологічної точки зору неводні розчинники доцільно розмежувати на дві групи:
1) леткі розчинники (спирт етиловий, хлороформ, ефір, бензин, скипидар);
2) нелеткі розчинники (жирні олії, рідкий парафін, гліцерин).
Приготовляючи розчини на летких розчинниках, варто передбачати можливість значних утрат розчинника і відповідне збільшення концентрації розчину внаслідок його випарування. Щоб уникнути втрат небажані такі маніпуляції, як нагрівання, фільтрування чи проціджування.
Необхідно пам'ятати, що міцний спирт, особливо ефір і бензин, украй вогненебезпечні.
Спиртові, ефірні, бензинові, хлороформні і скипидарні розчини готують безпосередньо в добре закупорюваних відпускних склянках.
Склянка, призначена для приміщення неводного розчину, повинна бути сухою, тому що вода погано змішується з органічними розчинами (крім спирту і гліцерину), змінює їхню розчинюючу здатність і часто прискорює псування розчинників (ефір, хлороформ).
Проціджування зазначених розчинів роблять лише в самому крайньому випадку через маленьку грудку вати за допомогою лійки, прикритою скляною пластинкою чи годинниковим склом. Особливо небажане проціджування ефірних розчинів, тому що втрати бувають особливо великі. Якщо іншого виходу немає і проціджування виявляється неминучим, то проціджений розчин потрібно зважити і заповнити збиток розчину шляхом додавання чистого ефіру.
Етиловий спирт і його водні розчини застосовують для розчинення багатьох речовин (органічних кислот, лугів, смол, ефірних олій, йоду, алкалоїдів і т.п.) і як лікарський засіб особливо для зовнішнього застосування (як дезинфікуючий, подразнюючий, освіжаючий, для компресів і т.п.). У виді спиртових розчинів часто прописують резорцин, камфору, саліцилову кислоту, касторову й ефірну олії й інші речовини.
При відсутності вказівки в рецепті міцності спирту застосовують 90% спирт (об'ємний відсоток). При відсутності спирту необхідної концентрації його готують з 95% спирту шляхом розведення водою. Розрахунок необхідної кількості води і спирту роблять за допомогою алкоголеметричних таблиць, приведених в ДФ ХI.
Розчинення лікарської речовини в спирті звичайно роблять не в циліндрі, а прямо в склянці, призначеній для відпуску. Поміщають лікарську речовину в склянку до додавання спирту, тому що засипати порошок через змочене спиртом горло склянки важко. Якщо речовина, що розчиняється, має великий обсяг, то її всипають у склянку за допомогою сухої лійки. У випадку забруднення розчин проціджують крізь суху ватку.
При роботі зі спиртом слід враховувати його вогненебезпечність. Спирт не сумісний із сильними окислювачами (перманганатом калію, азотною кислотою й ін) через енергійне окислювання, що відбувається, і нерідко супроводжується загорянням чи вибухом. Змішування спирту з міцною сірчаною кислотою необхідно проводити вкрай обережно. Міцну сірчану кислоту варто додавати тонким струменем у посудину зі спиртом, поміщену у холодну воду, а не навпаки, тому що інакше, унаслідок дуже значного виділення тепла, можливе розбризкування кислоти і розрив посудини. Такий же порядок варто дотримувати і при змішуванні міцної сірчаної кислоти з водою.
У виді гліцеринових розчинів прописують у рецептах борну кислоту, буру, йод, танин, іхтіол і ін.
Гліцерин має значну в'язкість, тому прибігають звичайно до легкого нагрівання. При нагріванні знижується в'язкість гліцерину і прискорюється розчинення. Для усунення втрат розчини готують безпосередньо в склянках для відпуску.
При розчиненні в гліцерині борної кислоти і бури утворюється сильна гліцеро-борна кислота, що додає розчину сильно кислу реакцію.
Для нейтралізації гліцеро-борної кислоти в розчині прописують часто і гідрокарбонат натрію. Додавати гідрокарбонат натрію до розчину потрібно обережно, невеликими частинами, тому що реакція нейтралізації протікає бурхливо і може відбуватися розбризкування розчину.
Масляні розчини також виготовляють шляхом розчинення лікарських речовин в олії, відваженим прямо в склянку, у якій розчин готується для відпуску. Жирні олії і рідкий парафін не змішуються з водою, тому склянка повинна бути суха. Для прискорення розчинення також прибігають до легкого нагрівання. Якщо в масляному розчині прописана летка речовина, наприклад ментол, то для усунення його втрати розчинення роблять у попередньо нагрітій олії.
Удосконалення якості розчинів насамперед пов'язане з розширенням асортименту розчинників, що мають гарно розчиняючу здатність стосовно більшості лікарських речовин, хімічно і фармакологічно індиферентних, які забезпечують необхідну біодоступність і високу стабільність, а, отже, збільшують терміни придатності.
Крім того, загальна тенденція до зниження використання в технології лікарських форм етилового спирту, що має наркотичну дію, обмеження застосування олій рослинних, які легко згіркають і є продуктами харчування, порушує питання про їх заміну іншими розчинниками. У зв'язку з цим великий інтерес представляє впровадження в практику аптек поліетиленоксиду-400, димексиду і силіконових рідин, а також спонукає до пошуку нових, перспективних розчинників.
Велике значення для якості розчинів має досконала упаковка, що забезпечує як надійне зберігання, так і зручність застосування.
Список використаної літератури
1. Государственная фармакопея СССР. - 11-е изд. - М.: Медицина, 1987. - Т.1. - 336с. - Т.2. - 40с.
2. Государственная фармакопея СССР. - 10-е изд. - М.: Медицина, 1968. - 1079 с.
3. Грецкий В.М., Хоменок В.С. Руководство к практическим занятиям по технологии лекарственных форм. - М.: Медицина, 1991.
4. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм в 2-х томах. - Т.1. - М.: Медицина, 1991. - 496с.
5. Муравъев И.А. Козьмин В.Д. Кудрин А.Н. Несовместимость лекарственных веществ. М. Медицина 1978.
6. Муравьев И.А. Технология лекарственных форм. - М.: Медицина, 1988. - 497с.
7. Перцев І.М., Шевченко Л, Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. - Харків: Прапор, 1995. - 303 с.
8. Перцев И.М., Чаговец Р.К. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм. - К.: Вища школа, 1987. - 290с.
9. Півненко Г.П., Чаговець Р.К., Перцев Г.М. Практикум з аптечної технології ліків. - К.: Вища школа, 1972.
10. Тихонов0.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. - Харків: Оригінал, 1995. - 600 с.
11. Тихонов О.І. Ярних Т.Г. Навчальний посібник з аптечної технології ліків.Х. Основа, 1998.
12. Н-з № 197 від 7.09.93р. Про затвердження інструкції по приготуванню в аптеках ЛФ з рідким дисперсним середовищем.
13. Н-з № 583 від 19.07.72р. Единственные правила при оформлении лекарств изготовляемых в аптеках.
14. Н-з №626 від 15.12.2004 р. „Про затвердження правил виробництва (виготовлення) ЛЗ в умовах аптеки".
8-09-2015, 22:29