Signa. По 1 свічі 2 рази в день.

ЛФ – Супозиторії типу суспензії, до складу яких входить лікарська речовина, що практично не розчиняється у воді й основі.

Зворотній бік ППК.

m(заг) = 1,5 * 10 + 0,2 * 10 = 17,0

Лицьовий бік ППК

Дата № рецепта

Theophyllini 2,0

Olei Cacao 15,0

–

m(заг) = 17,0

Приготував: (підпис)

Перевірив: (підпис)

Спочатку в ступці подрібнюють теофілін (2,0 г), змішують з частиною подрібненої чи розплавленої основи (1,0 г), поступово додають залишок масла какао й уминають до одержання однорідної супозиторної маси. Для додання пластичності додають безводний ланолін. Отриману супозиторну масу дозують, формують свічі, упаковують і оформляють до відпуску.

Висновки та рекомендації

Лініментами називається відособлена група рідких ліків для зовнішнього вживання, застосовуваних найчастіше шляхом утирання в шкіру.

Зміст призначення лініментів найчастіше зводиться до подразнюючої чи, навпаки, анальгезируючої дії. Рідше мається на увазі в'яжуча, протизапальна, висушуюча, інсектицидна чи дезінфікуюча дія.

Супозиторії – дозовані лікарські форми, тверді при кімнатній температурі і розплавляються чи розчиняються при температурі тіла, застосовувані для введення в порожнини тіла.

Мазі – лікарська форма для зовнішнього застосування, що має м'яку консистенцію і здатна утворювати на поверхні шкіри чи слизової оболонки рівну, суцільну, не сповзаючу плівку.

Медичне призначення мазей може бути різним. Мазі можуть служити захисним покривом для шкіри, слизових оболонок і ран, що попереджають висихання і захищають покриту ділянку від впливу повітря, різних розчинів і розчинників, забруднення пилом, інфікування мікроорганізмами і т. п. Метою застосування мазей можуть бути також дезінфекція і лікування ран, опіків і інших ушкоджень шкіри, лікування патологічно зміненої шкіри і слизової оболонки, їхнє живлення лікарськими речовинами, жирами й іншими речовинами, видалення волосся і т. п. Нарешті, мазі можуть використовуватися як ліки загальної (резорбтивної) дії, при якій лікарські речовини, що містяться в складі мазі, головним чином антибіотики, гормони і вітаміни, всмоктуються в глибокі шари шкіри, підшкірну клітковину, у кров'яне і лімфатичне русло.

Допоміжні речовини в сукупності називаються мазевою основою. Це основна частина мазі, що забезпечує її необхідний обсяг, консистенцію і відповідну концентрацію діючих речовин. Між медикаментозною частиною мазі і її основою спостерігається дуже складна взаємодія, що змушує розглядати мазеву основу не як інертний носій лікарських речовин, а як важливий засіб забезпечення максимальної терапевтичної дії лікарської речовини, що входить до складу мазі.

Терапевтична ефективність мазей визначається різноманітними причинами. Вірогідно встановлено, що те саме лікарська речовина, застосовувана в складі мазі, може зробити зовсім різний по силі прояв терапевтичної дія в залежності не тільки від того, як вона введена в мазь, але і від того, з якою мазевою основою вона застосована.

Поряд з активним впливом на прояв терапевтичної дії лікарських речовин мазеві основи також впливають на їхню стабільність під час збереження мазі. Одержання стійких мазей, що добре зберігаються можливо лише при використанні основ, що володіють достатньою хімічною індиферентністю і стійкістю до впливу світла, повітря, вологи, мікроорганізмів, температурних факторів і не володіють вираженою здатністю старіння.

Властивості основи повинні також відповідати меті призначення мазі. Основи, використовувані для готування мазей, призначених з метою надання резорбтивного дії, повинні мати здатність проникати крізь шкірний покрив чи сприяти такому проникненню лікарських компонентів. Основи для поверхово діючих мазей, навпаки, не повинні мати здатність усмоктуватися, не заважаючи в той же час локальному (місцевому) дії лікарських інгредієнтів мазі.

Крім перерахованих обставин, що враховуються при оцінці мазевих основ, визначене практичне значення має питання про легкість видалення залишків мазі з білизни і поверхні шкіри, особливо з її волосистих ділянок. Різні мазеві основи в різному ступені відповідають зазначеним вище вимогам.

Список використаної літератури

1. Государственная фармакопея СССР. – 11‑е изд. - М.: Медицина, 1987.-Т.1.-336 с. - Т. 2. – 40 с.

2. Государственная фармакопея СССР. – 10‑е изд. – М.: Медицина, 1968. – 1079 с.

3. Государственная фармакопея СССР. – 9‑е изд. – М.: Медгиз, -1961. – 911 с.

4. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм в 2‑х томах. – Т. 1. – М.: Медицина, 1991. – 496 с.

5. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарсвенных форм Т.С. Кондратьева, Л.А. Иванова Ю.И. Зеликсон М. Медицина 1986.

6. Машковський М.Д. Лекарственные средства.-М.:Медицина, 2000.-Т.1–2.

7. Перцев І.М., Шевченко Л, Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. – Харків: Прапор, 1995. – 303 с.

8. Перцев И.М., Чаговец Р.К. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм.-К.: Вища школа, 1987.-290 с.

9. СиневД.Н. Гуревич И.Я. Пособие для фармацевтов аптек. М. Медицина 1982

10. Тихонов0.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. – Харків: Оригінал, 1995. – 600 с.

11. Тихонов О.І. Ярних Т.Г. Навчальний посібник з аптечної технології ліків. Х. Основа, 1998.

12. Н‑з №44 від 16.03.93 р. Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп ЛЗ.

13. Н‑з №96 від 03.04.91 р. О контроле качества ЛС изготовляемых в аптеках.

14. Н‑з №275 від 05.05.06 р. «Про затвердження інструкції із санітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів».

15. Н‑з №276 від 27.09.91 р. О нормах отклонения, допустимых при изготовлении ЛС.

16. Н‑з №583 від 19.07.72 р. Единственные правила оформлении лекарств изготовляемых в аптеках.

17. Н‑з №626 від 15.12.2004 р. «Про затвердження правил виробництва (виготовлення) ЛЗ в умовах аптеки».