Якщо розподілити експериментальну групу по важкості захворювання, то перша підгрупа має легку форму захворювання, друга - середньої важкості й третя підгрупа - більше важка форма. Цей поділ був зроблений умовно для полегшення підбора фізичного навантаження.
Перша підгрупа - хворі з діагнозом гострий флегмонозний апендицит, у віці від 22 до 38 років.
З даними хворими була проведена фізична реабілітація за зазначеною вище програмою. Після проведення масажу у хворих відзначалося поліпшення емоційного й фізичного самопочуття. Перед проведенням ЛФК (лікувальної гімнастики) була проведена оцінка фізичного стану хворих з метою визначення необхідного фізичного навантаження. Перед початком заняття в кожного хворого була підрахована ЧСС. Після закінчення першого заняття й через 5 хвилин після цього була також підрахована ЧСС. Відразу після заняття у всіх хворих даної підгрупи ЧСС була вище, ніж до заняття, а через 5 хвилин практично повернулося до вихідного показника. Це говорить про те, що організм «зреагував» на дане фізичне навантаження змінами в різних органах і системах, а саме в серцево-судинній системі. А відновлення ЧСС до колишніх показників свідчить про те, що дане навантаження є прийнятною для даних хворих. Така оцінка проводилася щораз при збільшенні фізичного навантаження, щоб виключити перевтому хворих, тому що перевищення фізичних навантажень небажано.
При проведенні ЛФК і масажу в даній підгрупі відзначалися поліпшення з боку опорно-рухового апарату й серцево-судинної системи. Уже через кілька годин після виходу з наркозу хворі могли самостійно сидіти в ліжку, а до кінця першої доби після операції хворі вставали з ліжка й пересувалися по палаті. Наявність післяопераційних ускладнень у даних хворих не спостерігалося. Всі були виписані на 6 добу з рекомендаціями для подальшого продовження занять ЛФК і масажу за місцем проживання.
Друга підгрупа - хворі з діагнозом гострий гангренозний апендицит у віці від 25 до 40 років.
Фізична реабілітація, проведена в даній підгрупі, була аналогічної з першою підгрупою. Також була проведена оцінка фізичного навантаження з метою її підбору даним хворим. Робився вимір ЧСС до початку заняття, відразу після нього й через 5 хвилин після закінчення заняття. На 2-гу добу фізичне навантаження довелося змінити, тому що при виконанні вправ для м'язів черевного пресу у деяких хворих з даної підгрупи з'явилися труднощі через болісність у післяопераційній ділянці. Інтенсивність вправ довелася зменшити та від деяких відмовитись, а саме:
1. В. п. лежачи. Зігнути ноги в колінних і тазостегнових суглобах, поставити на постіль. Ліва рука дотримує область післяопераційного шва, правої взятися за узголів'я ліжка ближче до лівої сторони. Небагато піднявши таз, на видиху підняти його і підсунути вправо, потім, одночасно опускаючи зігнуті коліна і повертаючи правою рукою грудну клітку вліво, повільно видихаючи вліво, повернутися на лівий бік.
2. В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба, ноги разом. Підйом нагору (до 90°) прямих ніг по черзі, потім разом. При піднятті ніг - видих, при опусканні.
Замість них, більшу увагу приділили дихальним вправам, також зменшили амплітуду рухів інших вправ. Інших ускладнень у цій групі не було, всі хворі добре переносили навантаження. Усі хворі на прикінці першої доби могли сидіти у ліжку, деякі могли вставати й пересуватися по палаті. На другу добу усі хворі могли вставати та пересуватись по палаті. Масаж проводився в тім обсязі, що й у першій підгрупі.
Хворі були виписані на 7 день.
Третя підгрупа була створена з хворих з діагнозами гострий гангренозний апендицит та гострий флегмонозний апендицит, у кількості 6 осіб, віком 42 – 54 роки, за наявністю супутніх захворювань. Відповідно і навантаження для них було меншої інтенсивності.
Схема фізичної реабілітації була такою ж, як і у попередніх підгрупах. Фізичні вправи для них були меншої інтенсивності, амплітуди, вправи для черевного пресу та динамічні вправи для тулуба були застосовані на добу пізніше ніж у інших підгрупах. Більшу увагу приділялось на дихальні вправи та вправи для дистальних відділів кінцівок. При підрахуванні ЧСС до та після виконання вправ у деяких хворих відмітили, що ЧСС не відновилось до початкових значень, а це значило, що фізичне навантаження не відповідне і його треба зменшити. Для цього ми ввели наступні облегшені вправи для виконання:
В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба, ноги зігнуті, стопи торкаються ліжка); підведення зігнутих ніг (стегна до живота), повернення у вихідне положення.
В. п. - лежачи на спині руки під головою. Підняти догори тулуб на 15-20см від ліжка повернутися у ВП; повторити 2-3 рази. Темп середній, Дихання повільне.
В. п. - сидячи на ліжку з опущеними ногами, руки за голову. 1 - поворот тулуба вправо, руки в сторони (видих); 2 - повернутися у ВП (вдих); 3 - поворот тулуба вліво, руки в сторони (видих); 4 - повернутися у ВП (вдих). Повторити 6-8 разів. Темп повільний.
У цій підгрупі у одному випадку відмітились ознаки запалення післяопераційного шва на другу добу, для цього було застосовано фізіотерапевтичні процедури - КУФ-опромінення.
При виконанні масажу у цій підгрупі ускладнень не було.
Хворі цієї підгрупи сідати у ліжку та вставати почали на другу добу. Відмітилось також поліпшення фізичного та психоемоційного стану. Виписані хворі були на 7-8 добу.
Фітотерапія застосовувалась у всіх підгрупах однаково, соколікування відбувалось індивідуально, за індивідуальною переносимістю хворих.
По закінченні експерименту був проведений статистичний аналіз отриманих результатів дослідження за Ст’юдентом.
У своєму дослідженні ми використали наступні показники: пульс, частота дихання, лейкоцити крові, температура тіла. Які ми фіксували на початку дослідження (при надходженні хворих у стаціонар), у середині відновного лікування, та наприкінці дослідження (після оперативного втручання й проведення комплексу фізичної реабілітації).
Враховувалися їх абсолютні числові значення й ступінь відповідності нормальним віковим показникам для даних величин, проводився порівняльний математичний аналіз досліджуваних показників для одержання даних про наявність достовірних або недостовірних розходжень між групами. Оцінка результатів проводилася з урахуванням вимог, а саме: Як було зазначено раніше, всі чотири показники визначалися для кожної облікової ознаки для кожної групи (контрольної й експериментальної) на початку, у середині та кінці дослідження. Для обліку використалися об'єктивні фізикальні показники організму, а саме: частота серцевих скорочень (пульс, норма для вікової групи 18-67 років становить 60-90 ударів на хвилину), частота дихання (ЧД) (норма 16-20 подихів у хвилину), температура тіла(t) (норма 36,4-36,9° С) і лейкоцити крові (норма 4 - 6-*109 в 1 мкл).
Усі отримані дані ми занесли до відповідних таблиць (додатки В, Г, Д).
Далі провели розрахунок за Ст’юдентом, дані занесли до наступної таблиці.
Таблиця 4.1 Показники на початку експерименту
| Експериментальна група | Контрольна група | t | |||||
| х1 |  |
m1 | х2 | |
m2 | ||
| Пульс | 101,6 | 7,9 | 2,04 | 103,5 | 6,22 | 1,61 | 0,96 |
| Частота дихання | 20,1 | 2,26 | 0,26 | 20,7 | 1,69 | 0,44 | 1,2 |
| Температура тіла | 37,82 | 0,37 | 0,1 | 37,81 | 0,4 | 0,1 | 0,07 |
| Лейкоцити крові | 12,3 | 1,9 | 0,5 | 11,8 | 2,6 | 0,7 | 0,6 |
Таблиця 4.2 Показники у середині експерименту
| Експериментальна група | Контрольна група | t | |||||
| х1 | |
m1 | х2 | |
m2 | ||
| Пульс | 91,6 | 5,7 | 1,47 | 95,8 | 1,69 | 0,43 | 2,7 |
| Частота дихання | 19,1 | 1,69 | 0,44 | 19,6 | 1,41 | 0,36 | 0,89 |
| Температура тіла | 36,9 | 0,25 | 0,06 | 36,94 | 0,31 | 0,11 | 0,36 |
| Лейкоцити крові | 8,9 | 1,2 | 0,3 | 9,17 | 1,1 | 0,2 | 2,2 |
Таблиця 4.3 Показники на кінці експерименту
| Експериментальна група | Контрольна група | t | |||||
| х1 | |
m1 | х2 | |
m2 | ||
| Пульс | 74,3 | 3,68 | 0,95 | 77,3 | 3,96 | 1,02 | 2,15 |
| Частота дихання | 16,7 | 1,69 | 0,44 | 17,2 | 1,41 | 0,36 | 0,71 |
| Температура тіла | 36,53 | 0,08 | 0,02 | 36,59 | 0,11 | 0,03 | 1 |
| Лейкоцити крові | 5,2 | 0,7 | 0,2 | 5,8 | 0,7 | 0,2 | 2,14 |
Тепер знаходимо ступінь свободи (f) згідно формули 2.5, та отримуємо що f = 30.
Тепер знаючи значення ступеню свободи (f) та значення t – критерію Ст’юдента, ми можемо визначити вірогідність розходжень отриманих показників. Тим самим приступити до аналізу отриманих даних під час експерименту.
Розділ 4 Оцінка проведеного дослідження
4.1 Обговорення результатів дослідження
Аналізуючи отримані дані за t – критерію Ст’юдента можемо сказати про наступне.
На початку експерименту : Р > 0,05, це говорить що значення t – критерію Ст’юдента менше значення Р-0,05 з додатку А, що свідчить про відсутність достовірних відмінностей у величинах пульсу, частоти дихання, температури тіла та лейкоцитів крові, тобто на початку експерименту групи мали практично однакові показники.
У середині експерименту, ми отримали: за показниками пульсу, L крові Р < 0, 05 > 0,01 з додатку А, це говорить наявність достовірних відмінностей між показниками контрольної та експериментальної груп. По показниках чистоти дихання та температури тіла Р > 0,05 з додатку А, що свідчить про відсутність достовірних відмінностей по цих показниках.
Тепер перевіряємо наявність достовірної відмінності наприкінці експерименту. Маємо, що Р>0,05, тому що критерій Ст'юдента менше значення Р-0,05 з додатку А, що свідчить про відсутність відмінності у частоти подиху та температурі тіла у хворих експериментальної й контрольної груп наприкінці дослідження.
А також отримуємо, що Р<0,05, тому що критерій Ст'юдента більше значення (Р-0,05) і менше значення (Р-0,01) з додатку А, що свідчить про достовірну відмінність у величині L крові хворих експериментальної й контрольної груп. Також маємо, що Р<0,05, тому що критерій Ст'юдента більше значення (Р-0,05) і більше значення (Р-0,01) з додатку А, що свідчить про достовірну відмінність у показниках пульсу у пацієнтів експериментальної і контрольної груп.
Аналізуючи середньостатистичні показники бачимо, що показники температури тіла, частоти дихання однакові у контрольній та експериментальній групі на протязі усього експерименту, показники пульсу та Lкрові нижчі у експериментальній групі у середині експерименту та на кінці (додатки З, І).
Результати достовірні у пацієнтів експериментальної й у пацієнтів контрольної груп - це говорить про те, що в гострому періоді захворювання показники лейкоцитів в обох групах високі, а після оперативного лікування відбувається їхнє зниження, що пов'язане з видаленням джерела запалення. Єдиною відмінністю є швидкість зниження цих показників у досліджуваній і контрольній групах з різницею на 1-2 дня, що може бути пов'язане із проведеною фізичною реабілітацією в досліджуваній групі хворих, однак не можна виключити й інші причини (важкість захворювання, індивідуальні особливості хворих, наявністю супутніх захворювання, наявність післяопераційних ускладнень і ін.).
Це означає, що проведений комплекс за запропонованою програмою фізичної реабілітації є доцільним, його проведення сприяло більш швидкому видужанню й відновленню працездатності, а також явився гарною профілактикою можливих післяопераційних ускладнень. У цілому вплив фізичної реабілітації на даних хворих можна вважати позитивним. Позитивні результати лікування й реабілітації, а також отримані хворими рекомендації з подальшої програми реабілітації сприяють забезпеченню якнайшвидшого відновлення працездатності.
Висновки
Отримані під час дослідження дані дозволяють зробити такі висновки:
1. Загальний стан здоров'я досліджуваних хворих задовільний: під час дослідницької роботи не були виявлені патологічні симптоми з боку серцево-судинної системи й інших органів і систем у результаті проведеної реабілітації.
2. Програма фізичної реабілітації в досліджуваній групі хворих, які перенесли апендектомію, є адекватною стану здоров'я даної вікової групи, про що свідчать показники ЧСС і ЧД, які підраховувалися до занять і після.
3. У результаті проведеного дослідження ми з'ясували необхідність і доцільність проведення фізичної реабілітації з хворими, які перенесли апендектомію, про це свідчить відсутність у хворих післяопераційних ускладнень (застійна пневмонія, атонія кишечнику, пролежні, гіподинамія й ін.), а так само показники ЧСС, ЧД, температури тіла, лейкоцитів крові. Ці показники кращі, ніж у хворих з контрольної групи, що доведено статистично.
Підводячи підсумки, хотілося б відзначити необхідність і важливість проведеної нами роботи. Тому що хворі після операції на органах черевної порожнини, а саме після апендектомії, потребують не тільки допомоги лікарів-хірургів і медсестер, але й кваліфікованого реабілітолога, тому що вони є ланками одного ланцюга й переслідують одну меду - якнайшвидше видужання хворого з найменшими «втратами». Але, на жаль, у сучасній охороні здоров'я ланка реабілітологів відсутня і від цього страждають, насамперед, хворі, що потребують їхньої допомоги. А лікарі й медсестри по різних причинах, на жаль, не мають можливості проводити фізичну реабілітацію в необхідному для хворих обсязі. Видужання хворого залежить не тільки від вдало проведеної операції, але й від плину післяопераційного періоду, що прямо залежить від правильно організованої рухової активності хворих. А це і є основною роботою реабілітолога. Отримані нами позитивні результати, а саме відсутність післяопераційних ускладнень, гладке одужання, психологічна настроєність хворих на якнайшвидше видужання й повернення до звичайного для них способу життя, є наслідком такої організації рухової активності. Про що й свідчать показники ЧСС, частоти дихання, температура тіла й лейкоцитів крові.
Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що досліджувана нами проблема залишається відкритою. Але в результаті нашої роботи ми зробили спробу до її вирішення.
Рекомендації
На основі отриманих даних, хотілося б рекомендувати (бажано реабілітологам) використану нами програму фізичної реабілітації для роботи в хірургічних відділеннях з такими хворими, оскільки ми довели її доцільність і ефективність, а також:
1. Використання комплексів ЛФК на передопераційних етапах, для підготовки хворого до операції, для запобігти ускладнень в ході операції, як з боку серцево-судинної системи так і дихальної, скорішому загоєнню післяопераційних ран.
2. Використання методів ФР, як можна раніше, починаючи з перших годин після оперативного втручання, а саме ЛФК, це дає можливість уникнути післяопераційних ускладнень з боку дихальної системи, уникнення можливих контрактур. Використання масажу для запобігання порушень кровообігу, які можуть відбуватися за рахунок гіпокінезії, відновлення функцій шлунково-кишкового тракту. Методів фізіотерапії для запобігання ускладнень які можуть виникнути у самій післяопераційній рані.
3. Застосування масажу, комплексів ЛФК, на постгоспітальному етапі, у таких хворих, для повернення м’язам тонусу, який втрачається у наслідок гіпокінезії, для підготовки організму для основних навантажень, для скорішого повернення людини до звичного способу життя.
Також ми рекомендуємо застосовувати наступний комплекс фізичних вправ для самостійних занять на дому.
В. п. - лежачи на спині
1. Ноги схрещені, руки уздовж тулуба; підведення таза з одночасним утягуванням заднього проходу.
2. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці; розведення колін з одночасним підніманням таза.
3. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці, руки за головою; піднімання таза з одночасним утягуванням заднього проходу.
4. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці; розведення і зведення колін з опором (хвора сама робить собі опір руками).
5. Колоподібні рухи прямою ногою (по черзі правої і лівий), змінюючи напрямок руху.
6. Розведення ніг, злегка піднімаючи їх, з наступним схрещуванням ніг (при схрещуванні ніг - утягувати задній прохід, напружувати сідничні м'язи і м'язи промежини).
7. Ноги зігнуті, стопи коштують на кушетці; підведення зігнутих ніг (стегна до живота), розведення колін, повернення у вихідне положення (і. п).
8. Підведення зігнутих ніг з наступним опусканням колін на кушетку праворуч і ліворуч від тулуба, повернення в і. п.
9. Піднімання правої (лівої) прямої ноги (до кута 45°) з одночасним відведенням її вправо, що сполучиться з ротацією в тазостегновому суглобі усередину і назовні; повернення в і. п.
10. Підтягування п'ят до таза, сковзаючи по кушетці, з одночасним розведенням колін; повернення в і. п.
11. Імітація ногами плавання стилем брас.
12. Ноги прямі і широко розведені; повороти ніг п'ятою усередину і назовні.
13. В. п. - ноги прямі, між стопами лежить легкий м'яч; підведення прямих ніг на 10-20 см., від кушетки, утримуючи стопами м'яч; повернення в в. п.
14. В. п. - те ж; підведення прямих ніг, утримуючи стопами м'яч, відведення їх вліво й опускання на кушетку; повернення в в. п.; те ж - вправо.
15. В. п. - те ж, злегка піднявши голову і плечі (напівсидячи); зігнути ноги, відриваючись стопи від кушетки, утримувати стопами м'яч; розлучити коліна і взяти м'яч у руки; ноги випрямити й опустити на кушетку. Повторити те ж у зворотній послідовності. [10]
Додаток А
Табличні показники А для визначення стандартного відхилення
| n | А | n | А |
| 1 | - | 120 | 5,15 |
| 2 | 1,13 | 140 | 5,26 |
| 3 | 1,69 | 150 | 5,35 |
| 4 | 2,06 | 180 | 5,43 |
| 5 | 2,33 | 200 | 5,50 |
| 6 | 2,53 | 220 | 5,57 |
| 7 | 2,70 | 240 | 5,61 |
| 8 | 2,85 | 260 | 5,68 |
| 9 | 2,97 | 280 | 5,72 |
| 10 | 3,08 | 300 | 5,77 |
| 11 | 3,17 | 320 | 5,80 |
| 12 | 3,26 | 340 | 5,84 |
| 13 | 3,34 | 360 | 5,88 |
| 14 | 3,41 | 380 | 5,92 |
| 15 | 3,47 | 400 | 5,94 |
| 16 | 3,53 | 420 | 5,98 |
| 17 | 3,59 | 440 | 6,00 |
| 18 | 3,64 | 460 | 6,02 |
| 19 | 3,69 | 480 | 6,06 |
| 20 | 3,74 | 500 | 6,09 |
| 22 | 3,82 | 520 | 6,12 |
| 24 | 3,90 | 540 | 6,13 |
| 26 | 3,96 | 560 | 6,14 |
| 28 | 4,03 | 580 | 6,17 |
| 30 | 4,09 | 600 | 6,18 |
| 32 | 4,14 | 620 | 6,21 |
| 34 | 4,19 | 640 | 6,23 |
| 36 | 4,24 | 660 | 6,26 |
| 38 | 4,28 | 680 | 6,27 |
| 40 | 4,32 | 700 | 6,28 |
| 45 | 4,41 | 750 | 6,33 |
| 50 | 4,50 | 800 | 6,34 |
| 60 | 4,64 | 850 | 6,37 |
| 70 | 4,76 | 900 | 6,43 |
| 80 | 4,85 | 950 | 6,47 |
| 90 | 4,94 | 1000 | 6,48 |
| 100 | 5,01 |
Додаток Б
Гранічні значення t – критерію Ст’юдента для 5% та 1%-ного рівня значимості від числа ступенів свободи
| Ступінь свободи (f) | Границі значення | Ступінь свободи (f) | Границі значення | ||
| Р – 0,05 | Р – 0,01 | Р – 0,05 | Р – 0,01 | ||
| 1 | 12,71 | 63,60 | 21 | 2,08 | 2,82 |
| 2 | 4,30 | 9,93 | 22 | 2,07 | 2,82 |
| 3 | 3,18 | 5,84 | 23 | 2,07 | 2,81 |
| 4 | 2,78 | 4,60 | 24 | 2,06 | 2,80 |
| 5 | 2,57 | 4,03 | 25 | 2,06 | 2,79 |
| 6 | 2,45 | 3,71 | 26 | 2,06 | 2,78 |
| 7 | 2,37 | 3,50 | 27 | 2,05 | 2,77 |
| 8 | 2,31 | 3,36 | 28 | 2,05 | 2,76 |
| 9 | 2,26 | 3,25 | 29 | 2,04 | 2,76 |
| 10 | 2,23 | 3,17 | 30 | 2,04 | 2,75 |
| 11 | 2,20 | 3,11 | 40 | 2,02 | 2,70 |
| 12 | 2,18 | 3,06 | 50 | 2,01 | 2,68 |
| 13 | 2,16 | 3,01 | 60 | 2,00 | 2,66 |
| 14 | 2,15 | 2,98 | 80 | 1,99 | 2,64 |
| 15 | 2,13 | 2,95 | 100 | 1,98 | 2,63 |
| 16 | 2,12 | 2,92 | 120 | 1,98 | 2,62 |
| 17 | 2,11 | 2,90 | 200 | 1,97 | 2,60 |
| 18 | 2,10 | 2,88 | 500 | 1,96 | 2,59 |
Додаток В
Показники груп на початку експерименту
| Експериментальна група | Контрольна група | ||||||||
| № | пульс | ЧД | L | t тіла | № | пульс | ЧД | L | t тіла |
| 1 | 88 | 20 | 9 | 37,4 | 1 | 98 | 22 | L | 37,5 |
| 2 | 102 | 22 | 10 | 38,0 | 2 | 94 | 20 | 10 | 37,8 |
| 3 | 98 | 24 | 14 | 38,2 | 3 | 108 | 24 | 9 | 38,4 |
| 4 | 110 | 20 | 12 | 37,8 | 4 | 112 | 22 | 15 | 37,9 |
| 5 | 108 | 16 | 12 | 38,4 | 5 | 102 | 18 | 13 | 37,4 |
| 6 | 94 | 18 | 10 | 37,5 | 6 | 104 | 18 | 11 | 37,8 |
| 7 | 100 | 22 | 14 | 38,1 | 7 | 110 | 24 | 12 | 38,2 |
| 8 | 96 | 16 | 12 | 37,6 | 8 | 98 | 18 | 15 | 37,7 |
| 9 | 102 | 20 | 16 | 38,4 | 9 | 112 | 22 | 10 | 38,6 |
| 10 | 114 | 24 | 16 | 38,5 | 10 | 114 | 24 | 18 | 38,5 |
| 11 | 86 | 22 | 11 | 37,2 | 11 | 92 | 22 | 16 | 37,2 |
| 12 | 108 | 18 | 13 | 37,6 | 12 | 108 | 18 | 11 | 37,6 |
| 13 | 98 | 20 | 10 | 37,4 | 13 | 98 | 20 | 13 | 37,4 |
| 14 | 112 | 18 | 14 | 37,8 | 14 | 102 | 18 | 10 | 37,8 |
| 15 | 108 | 22 | 13 | 37,9 | 15 | 108 | 22 | 12 | 37,9 |
| 16 | 92 | 20 | 11 | 37,3 | 16 | 96 | 20 | 13 | 37,3 |
Додаток Г
Показники груп у середині експерименту
| Експериментальна група | Контрольна група | ||||||||
| № | пульс | ЧД | L | t тіла | № | пульс | ЧД | L | t тіла |
| 1 | 94 | 82 | 7,5 | 36,6 | 1 | 82 | 20 | 9 | 37,1 |
| 2 | 90 | 94 | 8 | 37,1 | 2 | 94 | 20 | 8,5 | 3,7,2 |
| 3 | 102 | 90 | 9,5 | 37,2 | 3 | 90 | 22 | 12 | 37,7 |
| 4 | 104 | 96 | 8,5 | 36,9 | 4 | 96 | 21 | 10,5 | 37,0 |
| 5 | 98 | 90 | 9 | 37,3 | 5 | 90 | 18 | 8,5 | 36,9 |
| 6 | 100 | 88 | 7,5 | 36,9 | 6 | 88 | 17 | 9,5 | 36,8 |
| 7 | 102 | 82 | 9,5 | 36,8 | 7 | 82 | 22 | 10,5 | 37,2 |
| 8 | 90 | 90 | 10,5 | 36,7 | 8 | 90 | 17 | 9,5 | 36,8 |
| 9 | 100 | 96 | 12 | 37,1 | 9 | 96 | 20 | 11 | 37,3 |
| 10 | 98 | 100 | 11,5 | 37,2 | 10 | 100 | 22 | 10,5 | 36,7 |
| 11 | 88 | 82 | 7,5 | 36,7 | 11 | 82 | 22 | 8,5 | 36,8 |
| 12 | 96 | 98 | 10,5 | 36,8 | 12 | 98 | 18 | 11,5 | 36,9 |
| 13 | 92 | 92 | 8,5 | 36,9 | 13 | 92 | 18 | 8,5 | 36,6 |
| 14 | 98 | 102 | 7,5 | 36,7 | 14 | 102 | 17 | 9,5 | 36,7 |
| 15 | 90 | 102 | 8 | 37,1 | 15 | 102 | 20 | 9 | 36,8 |
| 16 | 92 | 82 | 7,5 | 36,5 | 16 | 82 | 19 | 9 | 36,6 |
Додаток Д
Показники груп у середині експерименту
| Експериментальна група | Контрольна група | ||||||||
| № | пульс | ЧД | L | t тіла | № | пульс | ЧД | L | t тіла |
| 1 | 68 | 16 | 5 | 36,6 | 1 | 70 | 17 | 6 | 36,8 |
| 2 | 76 | 17 | 6,5 | 36,5 | 2 | 78 | 18 | 6,5 | 36,5 |
| 3 | 74 | 18 | 6 | 36,7 | 3 | 82 | 19 | 7,5 | 36,5 |
| 4 | 80 | 18 | 4,5 | 36,4 | 4 | 84 | 16 | 5 | 36,6 |
| 5 | 68 | 15 | 5,5 | 36,5 | 5 | 70 | 16 | 5,5 | 36,5 |
| 6 | 72 | 14 | 4,5 | 36,5 | 6 | 74 | 15 | 6,5 | 36,6 |
| 7 | 68 | 20 | 6 | 36,6 | 7 | 72 | 20 | 6 | 36,4 |
| 8 | 70 | 15 | 6,5 | 36,6 | 8 | 72 | 16 | 6 | 36,5 |
| 9 | 74 | 17 | 5,5 | 36,7 | 9 | 78 | 17 | 5,5 | 36,5 |
| 10 | 80 | 16 | 6 | 36,4 | 10 | 80 | 18 | 7 | 36,6 |
| 11 | 81 | 20 | 4 | 36,4 | 11 | 82 | 20 | 5 | 36,7 |
| 12 | 78 | 17 | 4,5 | 36,5 | 12 | 84 | 17 | 4,5 | 36,8 |
| 13 | 76 | 15 | 4 | 36,6 | 13 | 78 | 15 | 6 | 36,5 |
| 14 | 74 | 15 | 5 | 36,7 | 14 | 74 | 16 | 5,5 | 36,6 |
| 15 | 72 | 16 | 4 | 36,4 | 15 | 76 | 18 | 4,5 | 36,7 |
| 16 | 78 | 19 | 6 | 36,5 | 16 | 84 | 17 | 7 | 36,7 |
Додаток Д
Схема підготовчого комплексу лікувальної гімнастики, що моделює ситуацію в ранньому післяопераційному період
Розділ |
Задачі |
Зміст |
Методичні вказівки | Дозування | |
| У межах розділу | Кількість повторень | ||||
| 1 | Профілактика дихальних ускладнень гіпостатичного характеру, серцевої недостатності, підготовка до фізичного навантаження основного розділу Профілактика бронхолегеневих ускладнень Профілактика бронхолегеневих ускладнень |
Статичні вправи грудного дихання Покахикування Вправи з надуванням еластичних дихальних ємкостей |
Положення лежачи на спині. Темп повільний Лежачи на спині. Без форсажу Лежачи на спині. Без форсажу |
5-7 разів 6-8 разів 6-7 разів |
3-4 рази 2-3 рази 2-3 рази |
| 2 | Підготовка до фізичного навантаження основного розділу Відпрацьовування навичок самообслуговування. Відпрацьовування навичок самообслуговування, профілактика дихальної недостатності, поліпшення кровообігу в судинах кишечнику Поліпшення моторної активності товстої кишки, функцій дихальної і серцево-судинної системи |
Вправи для дистальних відділів кінцівок Піднімання тазу Повороти тулуба в положенні на бік, перехід у положення сидячи з опущеними ногами, перехід у положення сто ячи Вправи для м'язів передньої черевної стінки |
Лежачи на спині. Працюють суглоби кистей, стіп. Темп повільний Лежачи на спині спираючи на лікті. З положення лежачи на спині. Без форсажу. Темп повільний У положенні лежачи. Темп повільний. Без форсажу |
7-8 разів 2-3 рази 3-5 разів |
2-3 рази 2-3 рази 2-3 рази |
| Примітка. Число повторень окремих вправ комплексу залежить від здібностей
8-09-2015, 23:33 Разделы сайта | |||||