Право приватної власності
Собственность, принадлежащая физическим лицам, представляет собой частную собственность. Частная собственность — это одна из основных форм собственности, непосредственно связанная с правами человека и существует в Украине наряду с государственной и другими формами собственности. Право частной собственности решается в Основном Законе сквозь призму прав человека.Право частной собственности — это совокупность правовых норм, закрепляющих право человека владеть, пользоваться и распоряжаться принадлежащим ему имуществом, другими материальными благами и результатами интеллектуальной деятельности.Субъектом права частной собственности может быть «каждый», что обозначает каждый человек, физическое лицо, к которому относятся граждане Украины, граждане иностранного государства, лица безгражданства, а также созданное гражданами юридическое лицо.Объектом права собственности выступают имущество (вещи), природные ресурсы, которые могут быть в гражданском обращении, а также результаты интеллектуальной, творческой деятельности, в том числе произведения науки, литературы и искусства, изобретения, другие результаты интеллектуальной, творческой деятельности.Для удовлетворения своих потребностей граждане могут пользоваться объектами права государственной и коммунальной собственности в соответствии с законом,Конституция Украины, другое законодательство обеспечивают гарантию права частной собственности, которое провозглашается нерушимым. Никто не может быть противоправно лишен права собственности граждан и созданных ими негосударственных юридических лиц.Важной гарантией права частной собственности является конституционное закрепление, когда «принудительное отчуждение объектов частной собственности может быть применено только как исключение по мотивам общественной необходимостиСлучаи принудительного отчужденияпредусматриваются законом, в частности, Гражданским кодексом, Законом Украины «О собственности», а порядок — Гражданско-процессуальным кодексом Украины.К таким случаям относится изъятие имущества у владельца по решению суда при: обращении взыскания на имущество по обязательствам владельца; отчуждении имущества, которое в силу закона не может принадлежать гражданам; отчуждении недвижимости в связи с изъятием земельного участка для общественных потребностей; выкупе памятников истории и культуры, которые непосредственно содержатся владельцем; изъятии имущества в интересах общества в условиях военного или чрезвычайного положения, в частности, в случаях стихийного бедствия, аварий, эпидемий, эпизоотии, с последующей полной выплатой владельцу стоимости имущества.Владелец имеет право совершать относительно своего имущества любые действия, не противоречащие закону. Всем владельцам обеспечиваются равные условия осуществления своих прав. Но, осуществляя свои права, владелец обязан не нарушать права, свободы, достоинство и охраняемые законом интересы общества, не ухудшать природное качество земли, воды, других объектов природы. При осуществлении своих прав и выполнении обязанностей собственник обязан соблюдать моральные устои общества.
Інтелектуальна власність
Исходя из особенностей потребительских свойств некоторых объектов собственности, источников их происхождения (преимущественно умственный труд человека), назначения и использования, законодатель выделяет отдельно право интеллектуальной собственности.Термин «интеллектуальная собственность» пришел в правовую литературу из французского права и получил широкое международное признание в связи спринятиемКонвенции, учредившей Всемирную организацию интеллектуальной собственности.интеллектуальная собственность — это все права, возникающие в связи с результатами творческой деятельности человека, а объекты правоотношений — конкретные результаты этой деятельности.объектами права интеллектуальной собственности являются:1. Литературные, художественные произведения и научные труды.2. Исполнительная деятельность артистов, фонограммы и радиоперадачи.3. Изобретения во всех сферах человеческой деятельности.4. Научные открытия.5. Промышленные образцы.6. Товарные знаки, знаки обслуживания, коммерческие наименования и отметки.Субъекты этого права — граждане, юридические лица и государство. В последнее время в Украине в сфере этих правоотношений Верховная Рада Украины приняла законы: «Об охране прав на изобретения и полезные модели», «Об охране прав на промышленные образцы», «Об охране прав на знаки для товаров и услуг», «Об авторских и смежных правах», которые не только определяют содержание использованных в законах сроков, понятий, но и всесторонне регулируют правовой режим отмеченных объектов промышленной собственности. В то же время подтверждается общая норма, в соответствии с которой, если международным договором Украины установлены другие правила чем те, что предусмотрены законодательством Украины об изобретениях (полезные модели), то применяются правила международного договора.К изобретению следует относить результаты творческой деятельности человека в любой отрасли технологии, к промышленному образцу— результат творческой деятельности человека в отрасли художественного конструирования.Субъектами права собственности на изобретение, полезную модель, промышленный образец, другие объекты, относящиеся к категории промышленной собственности, являются не только граждане Украины, но и иностранные лица и лица без гражданства.Объектом изобретения может быть продукт (устройство), вещество, культура клетки растения и животного, а также способ их создания. Объектом полезной модели — конструктивное выполнение устройства, объектом промышленного образца — форма, рисунок или раскраска или их сочетание, определяющее внешний вид промышленного изделия и предназначенное для удовлетворения эстетических и эргономичных потребностей потребителей.Правовая охрана изобретения, полезной модели и промышленного образца предоставляется в том случае, когда они не противоречат общественным интересам, принципам гуманности и морали и отвечают условиям патентной состоятельности. Если речь идет об изобретении, то оно будет «признано патентно-состоятельным, если будет отвечать трем условиям (будет новым, будет иметь изобретательский уровень и будет промышленно пригодным), тогда как для признания патентной состоятельности полезной модели и промышленного образца достаточно двух условий — новизны и промышленной пригодности.Право собственности на изобретение, полезную модель и промышленный образец должно быть засвидетельствовано патентом, который выдается специализированным государственным ведомством — Государственным комитетом Украины по вопросам интеллектуальной собственности (Госпатентом Украины).
Захист права власності
Захист права власності здійснюється всією правовою системою держави. Чинне законодавство визначає основні способи захисту права власності, до яких належать такі:відшкодування збитків, учинених порушенням права власності;усунення порушень права власності, що не пов'язані з утратою володіння;витребування майна з чужого незаконного володіння. Держава покликана забезпечувати всім власникам рівні умови захисту права власності, що здійснюється в позовному порядку судом, арбітражним судом, третейським судом, а у випадках, передбачених законодавством, — також товариськими судами, професійними спілками та іншими громадськими об'єднаннями Для захисту права власності застосовуються майново-правові та зобов'язально-правові позови. До майново-правових відносять:віндикаційний позов, тобто витребування майна;негаторний позов, тобто повернення або відшкодування всіх доходів, що були або могли бути здобуті за час незаконного володіння майном. Що ж до зобов'язально-правових способів захисту права власності, то вони, здебільшого, засновані на договорах, але можуть бути пов'язані і з позадоговірними зобов'язаннями. До них відносять позови: про відшкодування збитків; про повернення речей, відданих у користування за договором, і т. ін. Власник не може бути позбавлений права власності на його майно, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Зокрема, власник може бути позбавлений права власності в таких випадках:у разі звернення стягнення на майно власниказа зобов'язаннями, передбаченими законодавством;у разі настання надзвичайних обставин (стихійного лиха, епідемій, епізоотій, аварій тощо) за рішенням органів державної влади в інтересах суспільства у власника може бути вилучено майно в порядку і за умов, установлених законодавством України з виплатою його вартості;в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, майно може бути вилучене у власника за рішенням чи вироком суду як санкція за вчинення правопорушення. Якщо право власності примусово припинене законодавчим актом України, держава відшкодовує власникові завдані збитки в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, в тому числі нестримані доходи. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права і повернення його майна з чужого незаконного володіння протягом трирічної позовної давності.
Поняття та види цивільно-правових угод
Угода є основною підставою виникнення зобов'язань; вона установлює певні суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що її уклали. Угоду можна визначити як договір двох або декількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Предметом угоди завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною. Якщо предметом буде неправомірна дія, тобто незаконна, то така угода визнається недійсною. Угода вважається дійсною за дотримання таких умов: законності дії; волевиявлення сторін; дотримання встановленої законом форми угоди; правота дієздатності сторін. Головним елементом кожної угоди є воля сторін, спрямована на досягнення певної мети, яка не суперечить законові. Змістом будь-якої угоди є права та обов'язки сторін, установлені ним. Зміст будь-якої угоди характеризується її умовами. Прийнято розрізняти істотні, звичайні та випадкові умови угоди. Істотними є ті умови угоди, що визнані такими за законом або необхідні для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди До звичайних умов відносять ті, які самі по собі передбачаються, скажімо, місце виконання договору. Ці умови не обов'язково повинні бути включені до угоди. Випадковими визначаються такі умови угоди, які зазвичай у угодах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені договіром сторін. У угоді може бути зафіксовано волю однієї, двох чи кількох осіб. Угоди, що базуються на волевиявленні однієї особи, називаються односторонніми (приміром, заповіт, відмова від прийняття спадщини. Угоди, в яких виявлено волю двох осіб, називаються двосторонніми (наприклад, договір купівлі-продажу, оренди і т. ін.). Угоди, в яких беруть участь більш як дві особи, називаються багатосторонніми договір про сумісну діяльність із спорудження житла, будівництва шляхів, шкіл і под.). Розрізняють угоди реальні й консенсуальні. Реальні угоди вважаються укладеними, тобто набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних дій (скажімо, договір позики слід уважати укладеним, коли позикодавець передав позичальникові певну суму грошей). Консенсуальні угоди вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору (наприклад, купівля-продаж, найом, підряд тощо). За формою угоди можуть бути усними й письмовими. Письмові, своєю чергою, поділяються на прості й нотаріально засвідчені. У процесі укладення угоди розрізняють дві стадії: пропозицію укласти угоду і прийняття пропозиції. Часто сторони самі визначають момент набрання угоди юридичної сили, тобто момент, із якого угода уважається укладеною, про що прямо зазначають в угоді — угода набирає чинності з такого-то дня місяця і року. В інших випадках момент укладення угоди визначає закон. Момент набрання угоди чинності має важливе значення, оскільки з цим моментом пов'язані певні юридичні наслідки — перехід права власності до покупця, ризик випадкової загибелі речі та ін.
Підстави визначення угод недісними
Недействительными соглашениями являются действия граждан и организаций хотя и направленные на приобретение, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей, но не создающие для них этих юридических последствий, как явно противоречащие действующим гражданским законам.Недействительным является соглашение, не отвечающее требованиям закона.К соглашениям, которые определяются недействительными в связи с нарушением требований закона, принадлежат: соглашения, направленные на ограничение правоспособности или дееспособности; кредитование одной организации другой в натуральной или денежной форме; доверенность, в которой не обозначена дата ее составления; соглашения сторон об изменении сроков исковой давности и порядка их исчисления.Недействительным является соглашение, заключенное юридическим лицом, противоречащее уставным целям ее деятельности. Такие соглашения называются противоуставными. В соответствии с Гражданским кодексом недействительным является соглашение, заключенное гражданином, признанным недееспособным по душевной болезни или слабоумию. Гражданин, признанный судом недееспособным, не может сам заключать соглашение, ибо для его действительности необходимо сознательное волеизъявление сторон.Соглашение, заключенное вследствие мошенничества, насилия, угрозы, злоумышленного соглашения представителя одной стороны со второй стороной, а также соглашение, которое гражданин был вынужден заключить на очень невыгодных для себя условиях вследствие стечения тяжелых обстоятельств, может быть признано недействительным по иску пострадавшего или по иску государственной или общественной организации.Мошенничеством считается сознательное сообщение недостоверных фактов или умалчивание об истинных фактах.Насилие — это такое физическое воздействие на гражданина, которое принуждает заключить определенное соглашение. Оно заключается в нанесении ударов и побоев, причинении телесных повреждении. Угроза заключается в психическом влиянии на лицо с целью заставить его заключить определенное соглашение под страхом применения насилия. Стечение тяжких обстоятельств — это наличие крайнего материального затруднения, вызванного различными причинами. Согласно Гражданскому кодексу недействительным является соглашение, заключенное без намерения создать юридические последствия. Сомнительное соглашение заключается без реального экономического содержания, не отвечает действительности и существует только на бумаге. Гражданское законодательство Украины также предусматривает соглашения, которые имеют такой признак, как степень недействительности. Соответственно различают соглашения:абсолютно недействительные, или ничтожные; относительно недействительные, или оспоримые.Ничтожные соглашения бывают следующих видов:а)заключенные с нарушением обязательной нотариальной или простой письменной формы;б)заключенные несовершеннолетними, не достигшими 15 лет;в)заключенные гражданами, признанными недееспособными;г)заключенные с целью, противоречащей интересам государства и общества;д)соглашения юридических лиц, противоречащие их целям;е)сомнительные и притворные соглашения.Коспаримым принадлежат соглашения, заключенные:а)несовершеннолетними от 15 до 18 лет;б)гражданами, ограниченными в дееспособности вследствие злоупотребления спиртными напитками или наркотическими веществами;в)гражданами, не способными понимать значение своих действий;г)вследствие ошибки;д)вследствие мошенничества, насилия, угрозы, злоумышленного соглашения представителя одной стороны со второй
Поняття та елементи зобов ’ язань
Зобов'язання являє собою таке правовідношення, згідно з яким одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання складається з суб'єктів, об'єктів і змісту. Суб'єктами зобов'язання є кредитор, тобто особа, якій належить право вимоги, і боржник-особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги кредитора. Об'єкти зобов'язань — відповідні дії, на реалізацію яких спрямовано права та обов'язки суб'єктів (скажімо, передача майна, виконання роботи, сплата грошей тощо). Зміст зобов'язання становлять права, вимоги кредитора та обов'язки боржника. При цьому зобов'язання спрямовані на: передачу майна виконання робіт на підставі договорів підряду, побутового замовлення, підряду на капітальне будівництво, договорів про сумісну діяльність; надання послуг на підставі договорів перевезень покриття шкоди Зобов'язання виникають із таких підстав: за договорами, передбаченими законодавством; за договорами, непередбаченими законом, але такими, що не протирічать йому; за адміністративними актами; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі через інші дії громадян та організацій; через події, з настанням яких закон пов'язує виникнення цивільно-правових наслідків.
Зобов ’ язання, виникаючи із заподіяння шкоди
Одним из оснований возникновения обязатепьств, в соответствии со ст. 440 ГК Украины, принесение щерба другому лицу. Этот вид обязательств возникает с неправомерных актов, т.е. противоправное, виновное принесение ущерба делектно-способным лицом. Обязательства причинения ущерба называют делектными. Причинение ущерба другому лицу не всегда порождает депектноспособное обязательство. Оно возникает, где приминитель ущерба и потерпевший не были между собой а обязательных отношениях или ущерб возник независимо от существующих между сторонами обязательных отношений. Делектное обязательство обязательство, в котором лицо, которое виновно причинило ущерб личности гражданина или его собственности или неправдивыхорганизации. Субъектами делектных обязательств могут быть какие-либо участники гражданских отношении Их называют кредитором идолжником Кредитор - лицо, которое причинило -ущерб (потерпевший). ДОЛЖНИК - лицо которое отвечает за причиненный ущерб. Содержание делектного обязательства доставляют право кредитора и обязанность должника. Во многих случаях основанием возникновения обязательства служат неправомерные действия физических и юридических лиц, с которыми закон связывает наступление обязательственно-правовых последствий. Примером таких действий могут быть уничтожение, повреждение или присвоение чужого имущества, причинение ущерба здоровью гражданина, повлекшее за собой негативные имущественные последствия для пострадавшего, завладение находкой, безосновательное приобретение или сохранение имущества.В силу этих неправомерных действий лицо, их совершившее, обязано возместить причиненные убытки, возвратить присвоенное чужое имущество.Здесь факт причинения ущерба является основанием возникновения внедоговорного (независимо и кроме договора) обязательства. Оно называется обязательством, возникающим вследствие причинения ущерба в соответствии с Гражданским Кодексом Украины.
Припинення зобов ’ язань
Згідно з Цивільним кодексом України зобов'язання припиняються: виконанням; зарахуванням; якщо боржник і кредитор — одна особа; за угодою сторін; унаслідок зміни плану; за неможливістю виконання; зі смертю громадянина або з ліквідацією юридичної особи. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним як належить. Якщо боржник видав кредиторові в посвідчення зобов'язання борговий документ, то кредитор, приймаючи виконання, мусить повернути цей документ, а в разі неможливості повернення — зазначити про це в розписці, що ним видається. Розписка може бути замінена написом на борговому документі, що повертається. Знаходження боргового документа у боржника посвідчує припинення зобов'язання, поки не доведено іншого. За відмови кредитора видати розписку, повернути борговий документ або зазначити в розписці неможливість його повернення боржник має право затримати виконання. У цьому випадку кредитор вважається таким, що прострочив. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони. Не допускається зарахування вимог: • стосовно яких минув строк позовної давності; про покриття шкоди, викликаної ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті; про довічне утримання; в інших випадках, передбачених законом. Зобов'язання припиняється, якщо боржник і кредитор — одна особа. Якщо згодом цей збіг припиняється, зобов'язання виникає знову. Зобов'язання припиняється за угодою сторін, зокрема за угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими особами. Зобов'язання між організаціями підлягає припиненню або зміні сторонами в установленому порядку, якщо підстави, на яких зобов'язання основане, змінені розпорядженням, обов'язковим для обох сторін. Зобов'язання припиняється за неможливістю виконання, якщо вона спричинена обставинами, за якими
29-04-2015, 03:31