Соціометричні критерії.
Вибір соціометричних критеріїв - основний етап розробки програми соціометричних вимірів.
Соціометричний критерій - це питання, що задається з метою з'ясування взаємин одних членів групи з іншими. У цьому випадку соціометричний критерій є інструментом виміру міжособистісних відносин у групі. Але взаємини навіть між двома людьми мають безліч вимірів, тобто розташовуються в багатомірному континуумі ділових, полових, психологічних і інших контактів. Тому питання типу: "Як ви відноситеся до свого товариша?" - з погляду точності вимірів у соціометрії не має змісту. Необхідно так сформулювати питання, щоб він був, за словами І.Нене-найзе, "індикатором визначених взаємин".
Розрізняють кілька типів соціометричних критеріїв. Усі їх можна розбити на два основних класи: перший - комунікативні критерії, ціль яких - відобразити реальні чи уявні відносини в групі, і другий - гностичні критерії, що мають метою відобразити, як сприймають і розуміють члени групи свої взаємини.
У закордонній літературі перший клас критеріїв називають соціометричним тестом, другий - тестом соціальної перцепції.
Для діагностування були обрані учні 8-го класу, вік яких становив 13-14 років.
Методикою виявлення статусного розподілу учнів у класі була „Соціометрія" [6; 13; 14].
Метою соціометричного тесту є діагностування емоційних зв'язків, тобто взаємних симпатій між членами групи. Також ця методика дає можливість вирішення наступних задач:
1. вимір ступіня згуртованості-відокремлення в групі;
2. вияв авторитету членів групи на правах симпатії-антипатії;
3. визначення внутрішньо групових згуртованих утворень на чолі знеформальним лідером.
На даному проміжку часу існує багато модифікацій соціометричного методу [6;13;14], засновником якого є відомий американський психіатр і соціальний психолог Дж.Морено [14].
Сукупність між особистісних відносин у групі складає ту первинну соціально-психологічну структуру, характеристики якої багато в чому визначають не лише цілісну характеристику групи, а і душевний стан людини.
Взагалі, соціометричну техніка застосовується для діагностування між особистісних взаємин у групі з метою їх зміни, покращення і вдосконалення.
Критерієм соціометричного вибору в нашому дослідженні був вид діяльності, для виконання якого учню необхідно було обрати чи відкинути трьох однокласників. В залежності від орієнтації критерій соціометричного тесту, проведеного нами, був позитивним - „З ким би я хотів подорожувати в купе поїзда?"
Процедура використання даної методики наступна:
• учні отримали інструкцію, яка містила соціометричний критерій; виходячи з запропонованого критерія, учнів прохали висловитися один про одного, здійснити взаємні вибори або відхилення, спираючись на перелік питань;
• отримані письмові відповіді на відповідні питання були статистично
оброблені і представлені у вигляді соціометричної матриці. Також був
вирахуваний індекс згуртованості учнівського колективу.
Провівши діагностичний і статистичний етапи даного дослідження,
була зроблена така інтерпретація отриманих результатів.
У виборці з 20 учнів 8-го класу були виявлені: лідерів - 1;переважливі - 5; зневажені - 12; ізольовані - 2.
Таблиця №2
| № | Ф.П. | Статус | Рівень тривожності |
| 1 | Горбач Аліна | переважлевий | дуже високий |
| 2 | Гарбарук Ольга | переважлевий | середній |
| 3 | Царіковський Генадій | лідерський | високий |
| 4 | Корницький Дмитро | ізольований | середній |
| 5 | Католиченко Олександр | зневажений | високий |
| 6 | Кечин Володимир | зневажений | високий |
| 7 | Богач Ольга | переважлевий | високий |
| 8 | Курбатова Діана | зневажений | високий |
| 9 | Кравченко Томара | зневажений | високий |
| 10 | Спирткова Титяна | ізольований | високий |
| 11 | Душистова Катерина | зневажений | високий |
| 12 | Шуковська Яна | зневажений | середній |
| 13 | Маковецька Марія | зневажений | високий |
| 14 | Шипков Єгор | зневажений | високий |
| 15 | Ліпанчиков Сергій | переважлевий | середній |
| 16 | Голіотто Серафима | зневажений | високий |
| 17 | Пивовар Олена | зневажений | високий |
| 18 | Мурамцев Кирил | переважлевий | високий |
| 19 | Терегов Роман | зневажений | середній |
| 20 | Мовчан Ілона | зневажений | високий |
Висновки
Аналізуючи дані, отримані шляхом попереднього діагностування, можна зробити наступні висновки.
Гіпотеза нашого дослідження передбачала виявлення саме дисгармонійного впливу на особистість підлітка як члена певної малої соціальної групи - класу. Спираючись на теоретичний огляд наукових праць вчених-психологів, ми можемо зауважити, що високий рівень загальної шкільної тривожності може спостерігатися не лише у ізольованих учнів, а й у лідерів та інших соціально благополучних дітей в класі. Даний феномен має чітке пояснення з боку загальної і соціальної психології: дитина хоч і отримує особистісні соціальні переваги в класі, але дуже боїться втратити свій статус з різних причин, що й породжує певний внутрішній конфлікт, який супроводжується емоційними переживаннями і тривогами.
Вибірка наших досліджуваних учнів містила також дещо суперечливі, орієнтуючись на гіпотезу дослідження, результати.
Учень, який за соціальним статусом у класі є лідером, має високий рівень шкільної тривожності.
У групі переважливих за статусом учнів показник тривожності варіюється від середнього (41%;45%) до високого (59%;73%) і дуже високого (100%).
Зневажені учні, численність яких дорівнює 12 дітей, мають показники високого рівня загальної шкільної тривожності.
Ізольовані учні теж мають високі показники зі шкільної тривожності (50%;63%).
На нашу думку, такі поєднання різних соціальних статусів учнів у шкільному колективі та високих показників шкільної тривожності обумовлені не впливом тривожності підлітків на їх соціальне положення у класі, а саме необхідність або небажання того чи іншого учня займати певне соціальне місце у структурі взаємовідносин у класі породжує такі
психологічні явища з негативним емоційним підтекстом, як хвилювання, переживання, тривога і, навіть, страх.
Тому ми можемо зауважити, що гіпотеза нашого дослідження, теоретичне припущення, на практиці не підтвердилася. Але шляхом аналізу експериментальних даних нами було виявлене нове психологічне явище, яке також має позитивний внесок у вирішення проблеми взаємозв'язку шкільної тривожності і соціальних відносин учнів.
Цінність спотерігаємого феномена в тому, що в роботі шкільного психолога, педагогічного колективу, у вихованні батьками учнів, незалежно який статус вони мають у класі, необхідно враховувати той факт, що у сучасному житті майже кожна дитина є тривожною, наявність якої переймає її.
Таким чином, лідери бояться втратити свій статус, у якійсь ситуації не змогти відповідати належним вимогам, осоромити батьків і т.д. Учні, до яких ставляться переважно або зневажають ними, намагаються покращити свою соціальну позицію, докладають певних зусиль, які часто не відповідають реальним можливостям дитини. А ізольовані діти іноді взагалі не переймаються таким соціальним положенням і, відповідно, їх шкільна тривожність має низькі або середні показники.
Окрім вже освітлених раніше негативних впливах тривоги і страху як емоційних явищ, наведемо декілька думок українських сучасних психологів про позитив названих «детермінант».
Страх, як і будь-яка емоція, дає змогу людині орієнтуватись у предметному та соціальному світі, регулює діяльність, поведінку, охороняє від небезпеки, неприємностей, тобто є необхідною складовою самозбереження особистості.
Варто зауважити, що страх окрім самозбереження, має ще одну корисну функцію - це вправляння у своїй сміливості, точніше - здібності діяти, незважаючи на страх. Здорова дитина - не та, яка нічого не боїться, а та, яка не боїться боятися.
Отже, вікові страхи є корисними, необхідними для самозбереження та розвитку особистості, тому основна допомога щодо цієї групи страхів - не заважати дитині відчувати, усвідомлювати, поважати свої страхи, щоб згодом вона змогла сама перерости їх і відчути свою здатність долати страх [22].
Психологічні проблеми особистості породжує не страх сам по собі, а патерн уникання страху - і, відповідно, блокування активності, пов'язаної зі страхом.
Причиною надмірного страху може бути індивідуальний досвід минулих невдач або психотравмуючих переживань у подібних ситуаціях.
Страх тривоги - один з варіантів неконструктивних особистісних обмежень. Визначається неадекватним перебільшенням ступеня небезпечності стимулу. Але цим стимулом для людини виступає не сама ситуація, а відчуття тривоги, страху, паніки, що виникають у неї через цю ситуацію. Людина в таких випадках розуміє, що ситуація не страшна, вона боїться не зовнішніх загроз, а своїх внутрішніх відчуттів. Загальним напрямком психологічної допомоги людям, яким притаманний страх тривоги, є перегляд їх ставлення до тривожних переживань [20;21].
Список використаної літератури
1. Ильин Е.П. Психология индивидуальньїх различий. - СПб.: Питер,2004.-701с.-СІ 52-182.
2.Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.:Просвещение, 1989. - 255с.
3. Настольная книга практического психолога: Учеб.пособие: В 2кн. -М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. – 384с.
4. Особливості тривожності сучасних підлітків / Вереніч Н. // Підліток:як йому допомогти. – К. 2004. – С.60-65.
5. Отрочество как зтап жизни и некоторьіе психолого-педагогическиехарактеристики переходного возраста / И.С.Кон, Д.И.Фельдштейн //Хрестоматия по возрастной психологии: Учеб. Пособие. – М.: ИздательствоМосковского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЗК», 2003. – 400с. – С.333-343.
6. Подросток по мнению одноклассников / Цьшев В., Мельницкий В. //Шкільний психолог. - 2002. -№11.- С.42-43.
7. Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособие / Под ред.Л.А. Головей, Е.Ф. Рьібалко. - СПб.: Речь, 2002. - 694с: ил. - С.323-332.
8.Практикум по общей, зкспериментальной и прикладной психологиПод ред. А.А. Крьілова, С.А. Маничева. - СПб.: Питер, 2003. - 560с.
9. Практикум по основам психологии: Тестьі и хрестоматия. Учебноепособие для студентов медицинского института / Составитель -З.А.Мельников. Симферополь: «СОНАТ», 1997. -254с. - С.200-204.
10.Психологические тесты / Под ред. А.А. Карелина: В 2т. - М.:Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Т.1. - 312с.
11. Психологическое тестирование. 7-е изд. / А. Анастази, С. Урбина. -СПб.: Питер, 2003. - 688с. - С.300-304.
12.Психология эмоций: новый подход / Шакуров Р.Х. // Мирпсихологии. – 2002 -№ 4. – С.30-44.
13. Психофизиология: Учебник для вузов. 2-е изд., доп. Иперераб. /Под ред. Ю.И. Александрова. - СПб.: Питер, 2003. - 496с. - С. 142-166.
14. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2005. - -С.551-586.
15. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю.Головин. – Минск:Дарвест, М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. – 800с. – С.707.
16. Страх себе: специфіка психологічної допомоги / Осадько О. //Психолог. – 2004. - № 17. – С.13-15.
17. Страх тривоги: специфіка психологічної допомоги / Осадько О. //Психолог. - 2004. - № 13. - С.9-12.
18.Страх як прояв особистісних самообмежень / Осадько О. //Психолог. - 2004. - № 7. - С.25-27.
19.Тревога и страх / Єйдемиллер 3. // Всероссийская психологическаягазета. - 2003. - № 2. - С.26-28.
20.Формирование у подростков способности вероятностного
оценивания сверстников / Рождественская Н.А., Березина А.В. // Мир психологии. - 2001.- № 3.- С. 112-115.
21.Экспериментальная психология: Учебник для вузов /В.Н.Дружинин. - 2-е изд., доп. - СПб.: Питер, 2003. — 319с.
22. Захаров А.І. Предупреждение отклонений в поведении ребёнка. – С. Пб., 1997
ДОДАТОК № 1
Історична довідка.
Соціометричне лонгитюднедослідження (Д. Эдер і М. Халлинэн, 1978) декількох шкільних класів (вік дітей від 9 до 12 років) показало, що диади дівчат є більш закритими для сторонніх, ніж хлоп'ячі компанії, але в той же час більш тісно зв'язаними з батьківською родиною. Зато хлоп'ячі компанії мають більш строгий і стійкий ієрархічний порядок, систему лідерства, більш автономні від дорослих, нерідко поводяться антисоціально.
На це ж указують этологичні й етнографічні дані. Американський психолог Р. Сейвин-Уильямс (1980) не знайшов у літературі по приматології жодного приклада стійких, довгострокових груп підлітків-самок; у самців такі групи існують повсюдно. У первісному суспільстві важливу роль у соціалізації підлітків грають так називані "чоловічі будинки" і вікові союзи, що найчастіше охоплюють і предпідростковий вік (8-12 років). Свідомість своєї приналежності й емоційна прихильність до вікової групи передує утворенню більш тісних і індивідуалізованих дружніх відносин, що нерідко підтримуються все життя.
Істотні статеві розходження маються на рівні эмпатии (збагнення емоційних станів іншої людини шляхом співпереживання їй) і саморозкриття. Жінки в середньому емоційно дошкульніші чоловіків, у всіх віках перевершують чоловіків по потребі і здатності до саморозкриття, передачі іншим інтимної і особистісно-значимой інформації про себе і свій внутрішній світ.
Стиль мислення тісно зв'язаний з особливостями виховання. Дівчат раніш і послідовніше привчають піклуватися про іншіх, зокрема про молодших дітей. Це робить їх більш емоційно чуйними і разом з тим - коммунікативно - ранимими. Люди, що бідують в емоційній підтримці, значно частіше шукають її в жінок, ніж у чоловіків, і жінки більш чуйно реагують на подібні звертання. На нещастя, що осягло найближчих - чоловіків і дітей, чоловіки і жінки реагують однаково гостро, зате неприємності оточуючих людей жінки зауважують частіше і переживають сильніше, ніж чоловіки. Можливо, саме цим розумієтьсятой факт, що жінки частіше більш схильні до психологічних розладів ніж чоловіки. Звичайно це пояснювали підвищеною емоційністю жінок і їхнім невмінням переборювати стресові ситуації, але відомо, що в багатьох подібних ситуаціях вони виявляються набагато сильніше чоловіків (А. Чино і Д. Фьюнабики, 1984). Як би то не було, жінки значно частіше за чоловіків скаржаться на самотність, удвічі частіше переживають стан депресії. Причому чоловік в стані депресії звичайно скаржаться на предметні труднощі - нездатність плакати, втрату інтересу до людей, почуття соціальної невдачі і хворобливі соматичні переживання, тоді як у жіночих описах депресії превалює мотив незадоволеності собою, нерішучості, відсутності підтримки і т.д. (Дерлега, 1981).
Стиль спілкування тісно пов'язаний з необхідністю підтримувати прийнятий культурою нормативний канон мускулинності чи фемінності. Чоловічий стиль, традиційно орієнтований на підтримку статусу, зобов'язує ховати свої слабості і підкреслювати досягнення і високі домагання. Жіночий стиль розрахований на зменшення соціальної відстані і встановлення психологічної близькості з іншими. Така нормативна установка змушує чоловіків ховати такі свої риси і проблеми, що виглядають фемінними(наприклад, сором'язливість), що зменшує ступінь їхнього загального саморозкриття.
Щоб полегшити свої комунікативні труднощі, підлітки використовують цілий ряд специфічних хитрощів і стратегічних прийомів. Поняття стратегічної взаємодії введено в науку відомим американським соціологомЕрвингом Гоффманом (1969) для позначення ситуацій, у яких партнери по спілкуванню уловлюють, ховають чи відкривають один одному якусь інформацію про себе не прямо, а побічно, за допомогою спеціальних прийомів і хитрувань. Сполучивши ці ідеї з теорією Піаже, Девид Елкинд (1980) відзначив у спілкуванні підлітків ряд особливостей.
По-перше, будучи постійно стурбовані собою і припускаючи, що інші розділяють цю їхню заклопотаність, підлітки звичайно діють у розрахунку на деяку "уявну аудиторію" (один з наслідків цього - сором'язливість). По-друге, перебільшуючи свою унікальність і особливість, підлітки часто створюють собі "особистий світ", вигадану біографію, підтримку якої вимагає постійних зусиль.) Тому підліткове спілкування часто є напруженим, неприродним, має подвійний план.
ДОДАТОК № 2
Приклад корекційної програми тривожності в підлітків.
Мета: зниження в підлітків рівня тривожності до стану норми з контролем результату й закріпленням позитивного ефекту до кінця колекційної програми та надалі.
Завдання:
• Зниження тривожності та скутості школярів.
• Формування в учнів віри у свої сили й можливості.
• Розширення можливостей школярів, формування в них необхіднихзнань, умінь і навичок для підвищення результативності шкільноїдіяльності та зниження рівня тривожності.
• Формування адекватної самооцінки в підлітків.
• Формування розуміння мобілізуючої ролі певного рівня тривожності у вирішенні проблем і складних життєвих ситуацій.
• Розвиток уміння контролювати рівень тривожності.
• Підготовка вчителів і батьків до виконання ними завдань корекції.
Предмет корекції:
емоційна сфера підлітків.
Методи корекції: ігротерапія, проективний малюнок, психогімнастика, методи поведінкової корекції.
Засоби корекції: ігри, вправи, бесіди, прийоми неігрового типу, спрямовані на зниження рівня тривожності.
Очікувані результати: зниження рівня тривожності, підвищення самооцінки, розвиток комунікативних здібностей.
Етапи корекції:
1. Діагностичний.
2. Настановчий.
3. Корекційний.
4. Етап оцінки ефективності колекційного впливу.
Комплекс вправ, які входять до складу даної програми, повинні базуватися на:
• бажанні взаємодіяти та співпрацювати дитини з психологом;
• таких умовах, які б забезпечували розвиток здатності підлітка дорелаксації;
• вмінні школярів правильно визначати свій власний емоційний
стан та стан інших;
• самоаналізі якостей людини, самовихованні;
• актуалізації здорового способу життя;
• засадах розвитку всіх психічних процесів людини. Наведений приклад корекційної програми тривожності підлітків був
сформований з урахуванням основних тенденцій програми корекції шкільної тривожності в підлітків психолога М.Сисуна [ 8 ].
У даній корекційній програмі М. Сисун радить застосовувати такі вправи.
Діагностичний етап корекції - вправа «Не подобається — подобається».
Психолог просить підлітка поділити чистий аркуш паперу на дві половини й записати відповіді на запитання:
• що мені не подобається у школі;
• що мені не подобається вдома;
• що мені не подобається взагалі в житті.
Відповіді на ці запитання учень записує в лівій частині аркуша. Після цього пропонують серію позитивних запитань, відповіді на які записуються в правій частині аркуша:
• що мені подобається у школі;
• що мені подобається вдома;
• що мені подобається взагалі в житті.
Підлітки розповідають спочатку про те, що їм не подобається, потім — про те, що їм подобається у школі, вдома й у житті. Важливо дотримуватися послідовності відповідей: спочатку негативні, потім позитивні, показавши, що не так уже й погано все в житті.
Далі школяреві пропонують тест виявлення типу темпераменту (Айзенк).
Настановчий етап корекції - вправа «Подаруй усмішку».
Мета: навчитися знімати скутість обличчя за допомогою усмішки, підтримувати усмішкою, бажати добра навколишнім; створити і підтримувати позитивний емоційний фон; усувати страхи.
Психологу варто пояснити підліткам значення усмішки у житті та самопочутті людини. Напруження м'язів не тільки відображає, а й формує поганий настрій, утому, негативні емоції. Мають бути напруженими тільки ті м'язи, що необхідні, всі інші повинні бути розслабленими. Цілком розслаблена людина стирає всі негативні емоції. Усміхайтеся! За серйозного виразу обличчя напружені 17 м'язів, в усмішці — 7. Фізіологічний сміх — це вібрація й масаж, що знімають напруження. Усмішка покращить настрій вам і навколишнім, для усмішки шукайте приводу, провокуйте усмішку.
Усі учасники групи беруться за руки і дарують один одному усмішки: кожен підліток повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч і, побажавши йому чогось гарного, усміхається. Той у свою чергу посміхається наступному сусідові і т.д.
Керівник групи цікавиться враженнями школярів від заняття, дякує групі за роботу й запрошує на наступну зустріч.
Корекційний етап -
9-09-2015, 17:06