Анализ пенсионногозаконодательства Украины и других стран

зменшити "навантаження" на фонд оплати праці роботодавців через перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;

успадковувати кошти, обліковані на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;

створити потужне джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;

розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави.

Другий рівень буде впроваджено лише після формування необхідних економічних передумов та створення відлагодженої і ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

У Законі також передбачено, що через 11 років після введення обов'язкової накопичувальної системи громадянам буде надано право, за бажанням, перевести їхні обов'язкові пенсійні заощадження з накопичувального фонду до обраного ними недержавного пенсійного фонду (тобто на третій рівень). Це дозволить застрахованим особам самостійно вирішувати, яка інвестиційна політика є найбільш прийнятною для інвестування їхніх пенсійних заощаджень, а отже - в більшій мірі впливати на розмір своєї майбутньої пенсії.

Третій рівень пенсійного забезпечення передбачено створювати у вигляді системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення за пенсійними схемами з визначеними внесками. Основу такої системи становитимуть недержавні пенсійні фонди (відкриті, корпоративні та професійні).

У рамках цієї системи працівники матимуть можливість, за бажанням, додатково до заощаджень у загальнообов'язковій системі (накопичувальному фонді) перераховувати внески до обраного ними недержавного пенсійного фонду. Система недержавних пенсійних фондів дозволить залучати і кошти роботодавців до формування пенсійних заощаджень працівників і, таким чином, ще більше сприяти підвищенню рівня життя громадян на заслуженому відпочинку. Внески до недержавних пенсійних фондів як з боку працівників, так і їхніх роботодавців, а також отриманий інвестиційний дохід оподатковуватимуться на пільгових умовах. Розмір пенсії в такій системі залежатиме від розміру страхових внесків та терміну, протягом якого ці внески накопичувались, а також отриманого на них інвестиційного доходу.

У Законі "Про недержавне пенсійне забезпечення" детально прописано вимоги до процедури заснування недержавних пенсійних фондів, системи управління цими фондами та їхніми активами. Крім того, встановлено чіткі вимоги до компаній (та персоналу), що:

• управлятимуть пенсійними активами;

• здійснюватимуть адміністративне управління пенсійними фондами;

• надаватимуть агентські послуги у цій сфері.

Окремо виділено вимоги до банківських установ-зберігачів, визначено їхні функції та межі відповідальності за цільове використання добровільних пенсійних заощаджень.

Встановлено також вимоги до складу пенсійних активів, напрямів, ринків та диверсифікації (розподілу) їхнього інвестування (вкладення).

З боку держави буде встановлено суворий та дієвий нагляд за системою недержавного пенсійного забезпечення.

Усі ці вимоги та розгалужена інфраструктура системи спрямовані на забезпечення належного рівня захисту пенсійних заощаджень та майнових прав застрахованих осіб в системі обов'язкового та добровільного пенсійного страхування.

Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані зі змінами в демографічній ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему більш фінансове збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.

На сучасному етапі пріоритетним напрямом роботи уряду є створення необхідної нормативної та організаційної бази для чіткого і ефективного введення в дію нових пенсійних законів.

Початок повномасштабної пенсійної реформи буде пов'язаний, в першу чергу для Пенсійного фонду України, з великою підготовчою роботою з організації перерахунків пенсій за умовами нового Закону та здійсненням нових призначень пенсій.

Крім того, необхідно буде забезпечити максимальну повноту збирання пенсійних внесків, точність планування та виконання бюджету Фонду.

До виконання цього завдання повинні бути належним чином підготовлені відповідні служби Пенсійного фонду України - від центрального апарату до районної його структурної одиниці. Ця готовність має бути кадровою, технічною та організаційною.

II.2. Структура фінансування коштів Пенсійного фонду (за основними рівнями).

II.2.А Базова пенсія

Новий механізм обчислення пенсій у солідарній системі

Реформування сьогодні діючої солідарної системи здійснюватиметься, зокрема, через запровадження нового порядку нарахування трудових пенсій, за яким матимуть право на перерахунок пенсії і нинішні пенсіонери. Пенсії обчислюватимуться із скоригованої на індивідуальний коефіцієнт середньої заробітної плати в Україні із урахуванням страхового стажу. Індивідуальний коефіцієнт для коригування заробітку визначатиметься для кожної особи шляхом ділення фактичної заробітної плати застрахованої особи на величину середньої заробітної плати в Україні за відповідний період у розрізі кожного місяця. Таким чином, набуде сучасного значення заробітна плата, виплачена у минулі роки, яка зазнала впливу інфляції. До страхового стажу зараховуватимуться всі періоди, за які сплачені страхові внески до Пенсійного фонду та періоди, які за діючим законодавством зараховуються до трудового стажу.

Мал. 2: Чисельність осіб пенсійного віку до загальної чисельності платників

Індексація та перерахунок пенсій

Законопроектом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що пенсії із солідарної системи пенсійного страхування будуть індексуватись з урахуванням двох компонентів: врахування росту індексу цін споживчого ринку та темпів зростання реальної середньої заробітної плати в Україні, а саме: розміри пенсій будуть індексуватись відповідно до законодавства про індексацію та грошових доходів населення та ще додатково підвищуватиметься на 20% темпів зростання реальної середньої заробітної плати в Україні по відношенню до попереднього року.

Розрахунки підтверджують, що додатково можна запровадити підвищену індексацію пенсій відповідно до темпів зростання реальної заробітної плати.

Максимально ефективне використання коштів Пенсійного фонду можна досягти за умови встановлення гнучких методів індексації пенсій.

Страховий стаж у солідарній системі

У цьому розділі розглянемо періоди, з яких складається стаж, і коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії. Цьому в законі №1058¹(і надалі № 1058) присвячений розділ II.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж – це період (термін):

• протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;

• за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Зазначимо, що у ст. 1 Закону № 1058 дещо інше визначення страхового стажу, в ньому згадується також про сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, й не згадується, що сума страхових внесків повинна бути не меншою мінімального страхового внеску.

Період, протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, умовно можна поділити на період трудової діяльності й інші періоди, що враховуються в стаж роботи для призначення пенсії:

• до 01.01.2004 р. – зараховуються до страхового стажу в порядку й на умовах, передбачених законодавством СРСР і Законом про пенсійне забезпечення;

• з 01.01.2004 р. – зараховується до страхового стажу в порядку й умовах, передбачених Законом № 1058. А саме: страховий стаж враховується в одному розмірі, крім випадків, передбачених пп. 3 п. 2 та п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Якщо застрахована особа, яка підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі такого страхування, відпрацювала неповний місяць, для того щоб цей місяць зарахувати до страхового стажу як повний, необхідно дотримувати умову: сума сплачених за цей місяць страхових внесків повинна бути не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Мінімальний страховий внесок – це сума грошових коштів, визначена за формулою:

де:

Свмін – мінімальний страховий внесок;

Зпмін – мінімальний розмір зарплати, встановлений законом на день її отримання;

%СВ – розмір страхового внеску (у відсотках), встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша Свмін, то для зарахування цього періоду до страхового стажу як повного місяця можна здійснити доплату до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою СВ мін².

Умови і порядок доплати визначений ст. 50 Інструкції № 21-1. Так, відповідно до п. 15.1, якщо застрахована особа хоче зарахувати неповний місяць роботи до страхового стажу як повний місяць, їй необхідно подати до органів Пенсійного фонду за місцем призначення пенсій заяву. Після цього застрахована особа отримує повідомлення розрахунок із зазначеною сумою доплати, яке складає працівник відділу “надходження доходів” на підставі даних персоніфікованого обліку про період, за які застрахована особа хоче зробити доплату, і протягом 10 календарних днів (після отримання повідомлення розрахунку) перераховує зазначену суму. Після отримання цієї суми відділ “надходження доходів” інформує відділ персоніфікованого обліку, який внесе в дані застрахованої відповідну відмітку.

Якщо і доплати не було, до страхового стажу застраховується період, визначений за кожен місяць сплати страхових внесків за формулою:

де:

ТП – тривалість періоду, який зараховується до страхового стажу (визначається в місяцях);

СВ факт – сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць.;

СВ мін – мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Для обчислення розміру пенсії за віком використовується коефіцієнт страхового стажу, який визначається з окресленням до п’яти знаків після коми за формулою:

де:

Ксс – коефіцієнт страхового стажу;

- сума місяців страхового стажу;

VГсс% - величина оцінки одного року страхового стажу у відсотках (визначається згідно із Законом № 1058).

За період участі тільки в солідарній системі VГсс% = 1%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах VГсс% = 8%³.

Припустимо ми беремо участь у солідарній системі. Тоді, за формулою (підставивши значення VГсс% = 1%), можна обчислити, що Ксс за повний рік роботи (=12 місяців) становить 0,01 (1%).

Приклад:

Якщо загальний страховий стаж становить 40 років і 9 місяців, або 489 місяців (42*12+9), то Ксс = (489*1%)/(100%*12)=0,4075, або 40, 75%

Перерахунок пенсій

Згідно з п. 1 ст. 42 Закону № 1058, пенсії підлягають індексації згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.91 р. № 1282 – XII. Але крім індексації, передбачений ще й перерахунок пенсій:

• у зв’язку зі збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у сфері економіки України⁴;

• з урахуванням страхового стажу у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати⁵;

• призначених до 01.01.2004 р.⁶.

Перерахунок пенсій з урахуванням страхового стажу, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсій продовжувала працювати, здійснюється не раніше чим через два роки після призначення (або попереднього перерахунку) пенсії. При цьому такий перерахунок здійснюється:

• із заробітної плати (доходу), з якої обчислення пенсія – за документами, які є в пенсійній справі (довідки за 12, 24 або 60 календарних місяців роботи);

• або за будь – які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 р. незалежно від перерв і за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 р.

До 01.01.2004 р. пенсіонери, які працювали більше двох років після призначення пенсії й мали більш високий заробіток, могли звернутися до Пенсійного фонду із заявою і довідкою про заробітну плату за 24 календарних місяці підряд після призначення пенсії, після чого їм проводився перерахунок пенсії виходячи із заробітку за 24 календарних місяці. Тепер такого права в них немає, а є лише можливість трохи збільшити страховий стаж і, відповідно, розмір пенсії.

Перерахунок пенсій здійснюється на підставі документів про вік, страховий стаж, зарплату (дохід) та інших документів, які є на час перерахунку в пенсійній справі (й відповідають вимогам раніше чинного законодавства), а також додаткових документів, отриманих органами Пенсійного фонду. А зарплата (дохід) для перерахунку пенсій, призначених до 01.01.2004 р., враховується за вибором пенсіонера:

• з якої була раніше обчислена пенсія – за документами, які є в пенсійній справі (довідки за 12, 24 або 60 календарних місяців роботи);

• або за будь – які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 р. незалежно від перерв і за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 р.

При цьому зарплата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

де:

Зп – зарплата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії;

Зс – середня зарплата працівників, зайнятих у сфері економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск – сума коефіцієнтів зарплати за кожний місяць ();

К – кількість місяців страхового стажу, за які розраховані Кз застрахованої особи.

Пенсії

Законом № 1058 передбачені пенсійні виплати в солідарній системі. Але перш ніж розглядати види пенсійних виплат, за формулою (вказаною у п. 1 ст. 24 Закону № 1058), визначимо розмір пенсії:

де:

П – розмір пенсії, у грн;

Зп – зарплата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у грн;

Ксс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

За віком (розділ III Закону № 1058)

На підставі ст. 26 Закону № 1058 право призначення пенсії виникає після досягненням чоловіками 60 років, жінками – 55 років і наявності страхового стажу не менше п’яти років.

Згідно з п. 2 ст. 27 Закону № 1058, за бажанням застрахованої особи:

• частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, що надбаного до 01.01.2004 р., може визначатися відповідно до Закону про пенсійне забезпечення⁷. При цьому ця частина не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, і не може бути нижчою за розміри трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на проживання, що діяли на 01.01.2004 р.

• друга частина пенсії за період страхового стажу, надбаного з 01.01.2004 р., визначається згідно з Законом № 1058.

За інвалідністю (розділ IV Закону № 1058)

Відповідно до ст. 30 Закону № 1058, пенсія за інвалідністю призначається у разі настання інвалідності, що призвела до повної або часткової втрати працездатності внаслідок загального захворювання (у т.ч. каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідність з дитинства) за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за інвалідністю:

• до досягнення особою 23 років включно – 2 роки страхового стажу;

• від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 3 роки;

• від 27 років до 31 року включно – 4 роки;

• для осіб 32 роки й старших – 5 років;

• у період проходження термінової військової служби – незалежно від наявності страхового стажу.

Згідно з п. 2 ст. 30 Закону № 1058, пенсія за інвалідністю призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу або після припинення роботи.

Залежно від міри втрати працездатності визначено три групи інвалідності, при яких пенсія за інвалідністю призначається в таких розмірах⁸:

• інваліди I групи – 100% пенсії за віком;

• інваліди II групи – 90% пенсії за віком;

• інваліди III групи – 50% пенсії за віком.

Для інвалідів – чоловіків старших 60 років і жінок старших 55 років повторний огляд медико – соціальної експертизи проводиться тільки за їх заявою⁹.

У зв’язку з втратою годувальника (розділ V Закону № 1058)

Відповідно до п. 1 ст. 36 Закону № 1058, пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається:

1. непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, що був на його утриманні або дітям – незалежно від того, перебували вони на утриманні годувальника чи ні;

2. За наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був необхідний йому для призначення пенсії за інвалідністю:

• до досягнення особою 23 років включно – 2 роки страхового стажу;

• від 24 до 26 років включно – 3 роки страхового стажу;

• від 27 до 31 року включно – 4 роки страхового стажу;

• для осіб 32 років і старших – 5 років страхового стажу;

• у період проходження військової служби або смерті пенсіонера – незалежно від наявності страхового стажу.

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається згідно з п. 1 ст. 38 Закону № 1058:

• на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним;

• довічно – для членів сім’ї, що досягли пенсійного віку.

• У розмірах, визначених ст. 37 Закону № 1058:

• на одного непрацездатного члена сім’ї – 50% пенсії за віком померлого годувальника;

• на двох і більше непрацездатних членів сім’ї – 100% пенсії за віком померлого годувальника (яка розподіляється рівними частками¹⁰);

• дітям – сиротам – у вищевказаних розмірах виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

II.2.В. Накопичувана пенсія

На схемі №5¹¹ зображена Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Накопичувальна частка пенсії, яка складає 7%¹², буде впроваджена в систему пенсійного забезпечення при певних вимогах, головними з яких є:

• економічна стабільність в країні;

• збалансованість рахунків в пенсійному фонді України.

По прогнозам спеціалістів в Печерському відділенні пенсійного фонду України це станеться можливо через 2 – 3 роки¹³.

Накопичувальний фонд – це цільовий позабюджетний фонд, який створюється Пенсійним фондом, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат. Наприклад, після виходу працівника на пенсію він зможе отримувати, крім пенсійних виплат із солідарної системи, доплати (частинами) з тих коштів, які нагромадилися на його персональному рахунку. Звідси й назва системи – накопичувальна, яка дозволяє збільшувати майбутні пенсії. Для накопичення частини страхових внесків, що направляються в накопичувальний фонд, може бути вибраний будь – який недержавний фонд відкритого типу.

Проте слід зазначити, що ще не ухвалений закон про скерування частини страхових внесків до накопичувального фонду. Як випливає з п. 9 Прикінцевих положень Закону № 1058, такий закон приймуть щойно після того, як відбудеться економічне зростання країни протягом двох останніх років, а саме:

• якщо в будь – якому з них валовий продукт зросте не менш як на 2% порівняно з попереднім роком. Отже, найближчим часом в Україні з двох обов’язкових систем діятиме лише одна – солідарна система.

Розглянути що таке система недержавного пенсійного забезпечення¹⁴.

Недержавні пенсійні фонди поділяються на:

• відкриті – для всіх фізичних осіб;

• корпоративні – для фізичних осіб, які перебували або перебувають у трудових відносинах з роботодавцем (який сплачує внески до такого фонду);

• професійні.

Такі фонди укладатимуть пенсійні контракти з вкладниками. Укладення контракту – справа добровільна. І якщо воно відбудеться, вкладник одночасно повинен буде сплачувати внески (застрахованій особі або його роботодавцю) не тільки до солідарної й накопичувальної системи, а й до недержавних пенсійних фондів, щоб скористатися правом на отримання “додаткових” виплат до пенсій.

Загалом пенсійну систему можна подати у вигляді схеми №7¹⁵. Виділені кольором у схемі блоки визначають те, що не набрало чинності й перебуває у стадії законодавчої розробки.

II.2.С. Добровільна пенсія

Добровільна пенсія відноситься до внесків які робить фізична або юридична особа до наприклад – страхових компаній, у яких передбачені пенсійні програми для фізичних та або юридичних осіб, такі внески можна назвати – добровільне страхування, яке ми розглянемо пізніше.

В страхових компаніях передбачені пенсійні програми при яких можливо не тільки створити для себе добровільну пенсію, але й змінити тип вкладення та вирішити долю своїх внесків. Таким чином визначити отримувача (вигодоотримувача¹⁶) внесків в разі втрати життя застрахованої пенсії, або закінчення дії договору страхування.

Розрахунки цих внесків залежить від:

• віку застрахованої особи;

• пенсії, яку б застрахована особа “хоче” отримувати;

• статі особи;

• або внесків які особа “може” вносити.

При цьому можна користуватися формулами, які розраховані на річні, піврічні, квартальні, та місячні внески. Коефіцієнти бралися з реальних програм ЗАТ “УАСК – АСКА Життя”.

де:

Pr – річний внесок;

t – тариф;

S – страхова сума.

де:

P2r – внесок 2 рази в рік;

1,02 – фіксований коефіцієнт.

де:

Pkv – квартальний внесок;

1,03 – фіксований коефіцієнт;

4 – кількість кварталів.

де:

Pmes – місячний внесок;

1,06 – фіксований коефіцієнт;

12 – кількість місяців.

Але ці формули не використовують ті страхові компанії які не ввели в свою систему платежі (річні, піврічні, квартальні, та місячні внески).

II.3. Організаційний аспект реформування Пенсійної системи України

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ

Органи управління Пенсійного фонду

Відповідно до п.12 Прикінцевих положень Закону №1058, Пенсійний фонд є правонаступником Пенсійного фонду України, а згідно зі с.58 Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює такі функції, як керівництво та управління солідарною системою; збір, акомуляцію та облік страхових внесків; призначення пенсій та підготовку документів для їх виплат; забезпечення вчасного й у повному обсязі вінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання; здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду тощо.

Органами управління пенсійного фонду є правління та виконавча дирекція. З метою здійснення контролю за виконанням Пенсійним фондом законодавства, статутних завдань та цільового використання коштів створена Наглядова рада Пенсійного фонду. (докладно на схемі №1)¹⁷

Кошти та активи Пенсійного фонду

Розглянемо порядок формування, інвестування та розподілу коштів та активів Пенсійного фонду (Схема №2¹⁸).

Кошти Пенсійного фонду не входять до складу державного бюджету України і не підлягають оподаткування, Пенсійний фонд України має свій бюджет¹⁹. Кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених Законом №1058; надання соціальних послуг; фінансування адміністративний витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів пенсійного фонду.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі на передбачені Законом №1058.

Резерв коштів пенсійного фонду складається з:

• резерву коштів для потреб;

• резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, які зараховуються на окремі субрахунки одного рахунка Пенсійного фонду.

Резерв коштів для поточних потреб формується з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування виплати пенсій і надання соціальних послуг у сумі, що дорівнює місячній потребі на зазначені цілі згідно з бюджетом Пенсійного фонду на відповідний рік та затверджується в його складі.

Після забезпечення виплати пенсій та надання соціальних послуг і створення резерву коштів для поточних потреб надлишкові кошти Пенсійного фонду зараховуються до резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах, який може виникнути у зв’язку зі зміною демографічної ситуації в Україні.

Резерв коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах зберігається у зберігачі, який забезпечує зберігання та облік коштів резерву окремо від пенсійних активів Накопичувального фонду. Цей резерв коштів інвестується компаніями з управління активами у порядку, передбаченому Законом №1058 для інвестування коштів Накопичувального фонду.

Виконавча дирекція Пенсійного фонду складає річний звіт про формування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах з висновком щодо достатності цього резерву коштів для забезпечення виконання Пенсійним фондом зобов’язань у солідарній системі протягом наступних 75 років і подає його правлінню Пенсійного фонду для затвердження.

НАКОПИЧУВАЛЬНИЙ ФОНД

Органи управління Накопичувальним фондом

На підставі ст.1 Закону №1058 Накопичувальний фонд – це цільовий позабюджетний фонд, який акумулює страхові внески застрахованих осіб що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб.

Пенсійні активи накопичувального фонду використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам сімей чи спадкоємця та на інші цілі, передбачені Законом №1058.

Положення Закону №1058, що стосуються Напокичувального фонду, відповідно до його Прикінцевих положень набирають чинності з дня набрання чинності окремим законом про затвердження перерахування частини страхових внесків до Накопичувального фонду. Отже, дата створення то початку діяльності накопичувального фонду наразі невідома і тому норми Закону №1058, які його стосуються, наберуть чинності нескоро. Умови, за яких Верховна Рада України може прийняти закон про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, перелічені у п.9 прикінцевих положень Закону №1058.

Зі структурою Накопичувального фонду можна ознайомитися на Схемі №3²⁰.

Кошти та активи Накопичувального фонду

Розглянемо порядок формування та розподілу коштів Накопичувального фонду на Схемі №4²¹.

Інвестиційний дохід, що обліковується на накопичувальних пенсійних рахунках застрахованих осіб, визначаються як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, та сумою адміністративних видатків, пов’язаних з їх управлінням. А сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок прибутку (що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери), відсотків (що нараховуються на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитах) та доходу від інших видів інвестування, дозволених законом.

Порядок формування та обчислення інвестиційного доходу визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Міністерством фінансів України. Інвестиційний дохід від операцій з пенсійними активами не входить до складу доходу компаній з управління активами.

Відповідно до ст.80 Закону №1058:²²

Пенсійні активи складаються з:

• активів у грошових коштах;

• активів у цінних паперах;

• інших активів, не заборонених законом.

Пенсійні активи в грошових коштах складаються з:

• страхових внесків, що перераховуються до Накопичувального фонду; коштів, розміщених на банківських депозитних рахунках, що засвідчується відповідними іменними ощадними сертифікатами банківських установ, виданих на ім’я Накопичувального фонду, та відсотків за ними;

• інвестиційного доходу, що отримується від інвестування пенсійних активів у цінні папери.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

• цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;

• акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм законодавства перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством) та пройшли лістингу на фондових біржах або в торговельно-інформаційних системах, зареєстрованих у встановленому порядку;

• цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, де рейтинг зовнішнього боргу не менше класу А за шкалою, встановленою зазначеними в пункті 4 цієї частини рейтинговими компаніями;

• облігацій іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом класу А або вище за шкалою, встановленою рейтинговими компаніями Стандартенд Пурс (Standard and Poor’s), Мудіс (Moody’s) або Фітч (Fitch); акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська або в торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Кабінет Міністрів України може визначати додатково до зазначених інші іноземні фондові біржі та торговельно - інформаційні системи. Емітент цих акцій має провадити свою діяльність протягом не менше ніж 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої не менший класу А за шкалою, встановленою зазначеними в пункті 4 цієї частини рейтинговими компаніями.

НЕДЕРЖАВНИЙ ФОНД

“Жодна державна солідарна пенсійна система не спроможна забезпечити високий рівень пенсій при низьких розмірах обов'язкових пенсійних відрахувань та несприятливих демографічних умовах. Тому Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" створює законодавчу базу для розвитку системи добровільного пенсійного забезпечення і надає можливість громадянам робити додаткові добровільні накопичення на старість.”²³

Чиї гроші і куди інвестуватимуться в системі недержавного пенсійного забезпечення

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства мають право стати учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення. Відкладати кошти на додаткову пенсію можна через: пенсійні фонди; страхові організації; банківські установи. У законі докладно визначено, якими можуть бути види недержавних пенсійних фондів, обумовлюються правила їх створення та функціонування.

Юридичні особи, які надаватимуть населенню послуги з недержавного пенсійного забезпечення (недержавний пенсійний фонд, комерційний банк та страхова компанія), для отримання відповідних ліцензій повинні виконати встановлені законодавством вимоги щодо статутного капіталу, власного капіталу та резервних фондів.

Участь фізичних осіб у будь – якому недержавному пенсійному фонді є добровільною. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором.

Користуючись податковими пільгами, які будуть передбачені законодавством України для учасників недержавного пенсійного забезпечення, фізична особа зможе робити пенсійні відрахування на себе або на своїх родичів першої лінії (чоловік, дружина). Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, підлягають інвестуванню з метою отримання прибутку, що розподіляється між учасниками фонду пропорційно до сум, відображених на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках, на дату здійснення розподілу. Встановлення мінімально гарантованої норми прибутку за будь – якою пенсійною схемою забороняється.

До складу активів пенсійного фонду відповідно до цього Закону належать: активи в грошовому вираженні; активи в цінних паперах; інші активи згідно з законодавством.

Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на цілі, прямо передбачені Законом. На пенсійні активи не може накладатися будь – яке стягнення або бути застосована конфіскація, якщо вони сформовані за рахунок коштів, отриманих на підставах, що не суперечать законодавству.

Законом заборонено: формувати пенсійні активи за рахунок позикових (кредитних) коштів; надавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних активів; укладати угоди купівлі – продажу або обліку пенсійних активів з обов'язковою умовою зворотного викупу.

Для інвестування пенсійних активів законом встановлено певні ліміти (див. табл.). При цьому в Законі висунуто певні вимоги до "якості" акцій і облігацій.

Дозволено інвестувати в засновників пенсійного фонду протягом перших п'яти років з початку заснування таких фондів не більше як 10%, а після цього - не більш як 5% загальної вартості пенсійних активів.

Табл. 1: “Ліміти інвестування”

Відповідно до ст. 2 ЗКУ №1058²⁴ Пенсійний та Накопичувальний фонди становлять відповідно перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні Разом вони є системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Розглянемо структуру, функції та повноваження органів управління, а також порядок витрачення коштів та інвестування активів Пенсійного та Накопичувального фондів.

II.4. Готовність України в реформуванні пенсійної системи

II.4.А. Кадрова готовність

Вирішення проблеми кадрової готовності Фонду до виконання цього завдання е стратегічно важливим.

Люди на місцях повинні знати, коли, що, як робити, і чітко усвідомлювати свою особисту відповідальність за доручену їм ділянку роботи.

Тому необхідно забезпечити повномасштабну підготовку кадрів до роботи в нових умовах, максимально використовуючи для цього на центральному рівні - постійно діючі курси підвищення кваліфікації, а на регіональному - обласні центри підвищення кваліфікації державних службовців, а також тематичні (вузькоспеціалізовані) семінари.

Одним із заходів, вжитих Пенсійним фондом України в цьому напрямі, є відкриття спеціальних факультетів у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків) та Одеській юридичній академії. Наступного року в Київському національному торгово-економічному університеті відбудеться перший випуск спеціальної групи фахівців - актуаріїв, підготовка яких здійснювалась на замовлення Пенсійного фонду України. Також на постійно діючих курсах на базі Київського національного торговельно-економічного університету здійснюється підвищення професійної кваліфікації керівних працівників та спеціалістів органів Пенсійного фонду регіональної та районної (міської) ланки з питань пенсійного реформування . У підвідомчих управліннях Фонду започатковано роботу громадських приймалень та інформаційно-консультативних пунктів, де фахівці Пенсійного фонду проводять роз'яснювальну роботу. Фондом здійснюється великий обсяг такої роботи через радіо, телебачення, пресу. Засновано журнал "Вісник Пенсійного фонду України" та щотижневу газету "Пенсійний кур'єр".

II.4.В. Технічна готовність

В умовах функціонування страхової системи призначення пенсій і запровадження обов'язкової накопичувальної системи вирішального значення набуває надійність та чіткість роботи системи персоніфікованого обліку внесків.

Тому необхідно консолідувати всі можливі сили й ресурси на удосконалення цієї системи, а також забезпечити послідовну, планомірну її підготовку до запровадження обов'язкової накопичувальної системи.

Ми не маємо права на помилки та зриви, допущені в інших країнах, у тому числі в країнах колишнього СРСР.

Дуже важливо максимально автоматизувати технологічний цикл призначення та виплати пенсій і через встановлення багато термінального комп'ютерного обладнання забезпечити належну оперативність доступу до даних системи персоніфікованого обліку та бази даних пенсіонерів. Це, крім того, сприятиме зниженню рівня адміністративних видатків, пов'язаних з обслуговуванням та експлуатацією комп'ютерного обладнання.

Потрібно також забезпечити підготовку і перевірку програмного забезпечення, необхідного для призначення і виплати пенсій в умовах нового пенсійного Закону.

II.4.С. Фінансова готовність

Згідно з отриманими розрахунковими даними, зростання видатків Пенсійного фонду України, пов'язане з проведенням перерахунків уже призначених пенсій та призначенням нових пенсій, очікується на рівні понад 5 млрд. грн. щорічно.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено джерела покриття зазначених видатків, проте, на мій погляд, багато буде залежати від ефективності роботи органів Пенсійного фонду щодо збору страхових внесків, роботи з боржниками, суворим дотриманням фінансової дисципліни.

Я глибоко переконаний у тому, що всі ці завдання будуть виконані, і 1 січня 2004 року буде позначене успішним стартом широкомасштабної пенсійної реформи в Україні.

II.5.Добровільне пенсійне страхування на прикладі ЗАТ “УАСК АСКА – Життя”

II.5.А. Стан ринку страхових послуг у цілому²⁵

Одним з найбільш розвинених сегментів ринку небанківських фінансових послуг в Україні є страховий ринок, його частина у ВВП у 2003 р. становила біля 4 % (у 2002 році – 2,2 %).

Частка страхового рику України в загальноєвропейському обсязі становить лише 0,05 % – при тому, що в Україні мешкає 7% населення Європи. Страховий ринок України знаходиться на стадії формування, опановування інструментарієм та методикою цього бізнесу.

Одним з головних дисбалансів вітчизняного страхування є суттєва перевага надходжень страхових платежів від корпоративних Клієнтів порівняно з надходженнями від фізичних осіб.

Загальна сума страхових премій за 2003 рік становила 9 135,3


29-04-2015, 03:13