Оптимізація комплексного лікування хворих на псоріаз з урахуванням стану імунітету

За даними нашого дослідження, середній рівень індексу PASI у хворих на псоріаз становив 17,74±0,88.

Імунологічні тести відображали загальні показники клітинного та гуморального системного імунітету, реакції факторів неспецифічної резистентності, загальні кількісні характеристики імунокомпетентних клітин, рівні цитокінів в сироватці крові. Виявлено зниження CD3+ (Т – лімфоцити) в периферичній крові хворих на псоріаз в порівнянні з групою контролю 59.1. ±1.24 та 68.1±1.5 відповідно. У відношенні кількості В-лімфоцитів між контролем і групою хворих визначалась достовірна тенденція до зниження показника у хворих на псоріаз - 18.5±0.6 (група практично здорових донорів ) і 14.9±0.4 ( хворі на псоріаз ).

Аналогічним чином визначались дані і по вмісту природніх цитотоксичних клітин (ПЦК). Кількість CD16+ також була достовірно вища у хворих на псоріаз і становила відповідно 20,49±0,56*

CD14+ - клітини (моноцити) також мали схожу з природніми цитотоксичними клітинами тенденцію у зміні свого вмісту у хворих на псоріаз. Їх кількість збільшилась в порівняні з контролем в 2 рази, що опосередковано свідчить про активацію процесів запалення (Л.В. Ковальчук, 2003). При дослідженні субпопуляції Т-лімфоцитів по кластерах диференціювання CD4+ і CD8+ було встановлено, що відносний вміст CD4+- клітин ( Т – лімфоцитів - хелперів ) мав достовірну тенденцію в сторону зниження (46 % в контролі і 37.7% у хворих псоріазом ). В той же час CD8+- клітини периферійної крові (Т– лімфоцити-супресори ) у хворих на псоріаз в кількісному відношенні були практично на рівні здорових донорів. Дані по визначенню показників функціональної активності Т-лімфоцитів по індексу взаємодії лімфоцитів у хворих псоріазом та осіб контрольної груписвідчать, що функціональна активність Т-лімфоцитів у хворих псоріазом має стійку тенденцію до зниження, хоча по середніх величинах є недостовірною. Активність природніх цитотоксичних клітин крові у хворих псоріазом було нижчою в порівнянні з показниками контрольної групи, хоча і знаходилась на нижніх межах нормальних значень, прийнятих для даної вікової групи.

Зміни у вмісті імуноглобулінів стосувались крупно молекулярних сполук, якими є імуноглобуліни класу А, концентрація цих білків в сироватці периферійної крові була підвищена у хворих псоріазом в порівнянні з контролем. Як відомо, вміст імуноглобулінів в сироватці в певній мірі відображає функцію комітованних В-лімфоцитів і є інтегральним вираженням напруженості гуморального імунітету.

Проведенні дослідження по визначенню факторів імунопатологічної спрямованості свідчать про те, що у хворих псоріазом в частині випадків має місце наявність гуморального автоімунного компоненту до антигенів сполучної тканини.

В сироватці крові хворих псоріазом виявляється достовірно підвищений вміст ІЛ- 1 та ФНП- α. Концентрація ІЛ-10 в порівнянні з контролем практично не змінювалась. Рівень гамма інтерферону в сироватці крові хворих був достовірно нижчим, ніж в контролі як по середніх значеннях, так і в частотному вираженні.

Проведенні дослідження основних параметрів імунної системи у хворих псоріазом дозволили встановити, що у хворих псоріазом має місце зниження кількості імунокомпетентних клітин з фенотипом CD3+, CD4+, CD16+ і підвищення вмісту активованих клітин, В-лімфоцитів і клітин з фенотипом апоптозу. Поряд з цим виявляється виражена тенденція до зниження функціональної активності Т-лімфоцитів і клітин, що відносяться до факторів вродженого імунітету, а також виявляється наявність аутоімунного компоненту до антигенів сполучної тканини.

Під нашим спостереженням перебувало 2 групи хворих: 1-ша група – 60 хворих псоріазом, які отримували базову терапію, 2-га група – 60 хворих, які поряд з базовою терапією отримували кверцетин та ербісол. (ербісол по 2 мл, дом’язево, 2 рази на добу (6-8 година ранку, за 1-2 години до їжі та 20-22 година, 2-3 години після їжі) протягом 10 днів у поєднанні із гранулами кверцетину по 2 г (попередньо розчинивши і перемішавши в ½ склянки води ) за 30 хвилин до їжі, тричі на добу, протягом 10 днів).

Хворі обох груп не відрізнялися суттєво ні за віком, ні за тривалістю захворювання, ні за тяжкістю та розповсюдженістю псоріазу. Всі хворі призначене лікування перенесли добре, жодних побічних ефектів та ускладнень від призначення кверцетину та ербісолу не відмічали.

Отже, лікування, призначене хворим обох груп, сприяло регресу висипань. Однак показники результатів лікування в основній і дослідній групах дещо відрізнялись, про що вказано в таблиці 1.

Таблиця 1.Клінічні результати лікування хворих на псоріаз з використанням базової терапії та поєднаної з кверцетином та ербісолом.

При визначенні рівня індексу розповсюдженості та важкості псоріазу (PASІ) після закінчення лікування з’ясували, що зменшення цього показника відбулося практично у всіх пацієнтів. Відбувалося це переважно через позитивну динаміку таких клінічних симптомів, як інфільтрація, почервоніння, свербіння та лущення. Середній рівень показника PASI після лікування у першій групі знизився з 17,74±0,88 до 9,62+0,94 , а у другій групі до 4,26±0,38.

На повторний курс лікування протягом шести місяців звернулися 15,8% хворих, які отримували базову терапію та 3,3% пацієнтів, які поряд з базовою терапією використовували кверцетин та ербісол. Загострення протягом року після проведеного лікування наступило у 38,3% хворих першої групи та лише 9,2% пацієнтів другої групи, що вказує на те, що запропонована схема лікування хворих з псоріазом з використанням кверцетину та ербісолу сприяє подовженню термінів ремісії захворювання.

При порівняльній лабораторній характеристиці впливу обох схем лікування отримали наступні дані.

Аналізуючи зміни у вмісті Т - і В - лімфоцитів, NK та моноцитів як в кількісному відношенні, так і по їх функціональній активності, відмітили, що під впливом лікування з використанням кверцетину та ербісолу нормалізація фенотипічних показників відбувалась більш значимо, ніж при використанні лише базової терапії, при цьому варто зауважити, що, не дивлячись на статистично достовірні зміни в показниках кількості клітин, що реєстрували після проведеного лікування, середні значення вкладаються в показники середньостатистичної норми.

Встановлено, що під впливом проведеного лікування відбулась нормалізація показників CD16+ - природніх цитотоксичних клітин (ПЦК) та CD14+ - клітин (моноцитів), рівні яких до лікування були підвищені.

Аналізуючи рівні CD 4+ та CD 8+ субпопуляцій Т – лімфоцитів після проведеного лікування , встановили, що Т – лімфоцити – хелпери (CD 4+) в своєму кількісному стані нормалізувались при проведенні як базової терапії, так терапії з використанням кверцетину та ербісолу, а кількість Т – лімфоцитів – супресорів (CD 8+) практично не змінилась.

В процесі роботи доведена нормалізація експресії апоптотичних молекул на клітинах крові , що відбувалась тільки при використанні кверцетину в комбінації з ербісолом.

При проведенні різних варіантів терапії було встановлено, що використання ербісолу в комбінації з кверцетином суттєво посилювало функціональну активність Т – лімфоцитів, сприяло нормалізації показників природної цитотоксичності клітин крові. Аналогічні зміни виявлені і при дослідженні фагоцитарної активності клітин крові по рівню фагоцитарного показника (4,4), а також при дослідженні рівня імуноглобулінів різних класів в сироватці крові.

Як засвідчив аналіз показників фенотипічних характеристик клітин крові та функціональної активності імунної системи після лікування у хворих 2-ої групи, які в комплексному лікуванні використовували кверцетин та ербісол спостерігалась позитивніша динаміка показників, що характеризують морфологічний та функціональний стан імунної системи в порівнянні з пацієнтами 1-ої групи, які отримували лише базову терапію.

При вивченні вмісту циркулюючих імунних комплексів в сироватці крові нами було виявлено, що вміст їх в сироватці крові хворих на псоріаз був вищим, ніж в сироватці осіб контрольної групи (р<0,02), однак значення цього показника у хворих були в межах клініко-імунологічної норми, на рівні крайніх верхніх значень.

Проведене лікування сприяло достовірному зниженню цього показника, особливо при використанні кверцетину та ербісолу в комплексному лікуванні.

Аналізуючи рівні антитіл до ДНК людини, встановили, що у осіб контрольної групи із 16 визначень в жодному випадку не було виявлено підвищення (значного) рівня антитіл, тоді як у хворих псоріазом із 20 визначень підвищення антитіл до ДНК відмічено у 5 хворих. Повторне визначення антитіл в сироватці крові хворих в тесті Ana-screen показало, що після базової терапії в групі із 18 осіб антитіла виявились у 3, а при проведенні комбінованої терапії з використанням кверцетину та ербісолу із 20 хворих антитіла визначились лише у 2.

Дублювання цього тесту було проведено з використанням антигену аллогенної сполучної тканини по COLE в РПГА і встановлено, що титри антитіл до цього антигену знижувались до рівня контрольних значень в групі хворих, які додатково отримували кверцетин та ербісол. Додатково досліджували наявність реагінових антитіл переважно Ig E в тесті непрямої дегрануляції ксеногенних тканинних базофілів і було виявлено, що і в цьому класі антитіл у хворих псоріазом відмічається підвищення вмісту антитіл, здатних реагувати до сполучнотканинного алло антигену (коефіцієнт перевищення кратності де грануляції склав у осіб контрольної групи 1,2, а у хворих псоріазом 2,6, тобто більш ніж в 2 рази). Тільки призначення комбінованого лікування з включенням кверцетину та ербісолу сприяло достовірному зниженню рівня специфічних реагінів.

Аналізуючи проведені дослідження по визначенню факторів імунопатологічного спрямування, можна припустити, що у хворих на псоріаз в деяких випадках має місце наявність гуморального аутоімунного компоненту до антигенів сполучної тканини, а використання комплексної терапії з включенням препаратів кверцетин та ербісол є ефективнішим, ніж використання лише базової терапії.

Аналіз рівнів цитокінів після проведеного лікування дозволив встановити достовірну тенденцію в зниженні прозапальних цитокінів, якими є ІЛ - 1β та, в меншій мірі, ФНП – α, а під впливом комплексної терапії з використанням кверцетину та ербісолу, виявити нормалізацію рівня γ – інтерферону в сторону його підвищення. Підвищення рівня цього ТН 1 – цитокіна корелює з даними про зниження рівня Ig E – антитіл до антигенів сполучної тканини під впливом комплексної терапії з використанням кверцетину та ербісолу. Концентрація протизапального цитокіна ІЛ – 10 змінювалась недостовірно, хоч і мала чітку тенденцію до підвищення.

Таким чином, отримані нами результати вказують на доцільність включення препаратів кверцетин та ербісол в комплексне лікування хворих псоріазом.

Таким чином, розроблений нами та впроваджений в практичну діяльність метод лікування псоріазу, проведені нами клініко-лабораторні спостереження, підтверджують високу ефективність застосування препаратів кверцетин та ербісол для оптимізації комплексної терапії хворих на псоріаз, що виявляється у нормалізуючому впливі на стан фенотипічних та функціональних характеристик імунної системи хворих псоріазом. Це дає можливість рекомендувати їх для широкого тривалого використання в дерматологічній практиці з метою підвищення ефективності лікування, зменшення частоти рецидивів, нормалізації та профілактики порушень імунної системи. Це, в свою чергу, підвищує соціально-економічну цінність запропонованого терапевтичного підходу, оскільки під впливом лікування збільшується профілактична здатність вказаного методу, а отже й підвищується якість життя пацієнта.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на псоріаз, подовженні термінів ремісії, на підставі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу цього дерматозу та використання в комплексній терапії нових вітчизняних препаратів кверцетин та ербісол.

1.Встановлена динаміка зростання рівня захворюваності на псоріаз серед мешканців Івано-Франківської області (172,9 % на 100 тис. населення у 2001 році та 207,3 % на 100 тис. населення у 2007 році), що, вірогідно, зумовлено особливостями клімату передгірських та гірських районів (висока вологість, значні перепади температур, суттєві коливання атмосферного тиску). Відслідковується також тенденція щодо омолодження контингенту хворих на псоріаз.

2.У всіх обстежених хворих на псоріаз (120 пацієнтів) встановлені зміни стану показників імунної системи, зокрема зниження кількості імунокомпетентних клітин з фенотипом CD3+ (59.1±1.24* - у хворих, 68.1±1.5 – у групі контролю), CD4+ (46.0±0.6 - у хворих, 37.4±1.6* - у групі контролю), В-лімфоцитів (14.9±0.4* - у хворих, 18.5±0.6 – у групі контролю) і підвищення вмісту CD16+(15.35±0.52 - у групі контролю, 20.5±0.5* - у хворих), активованих клітин (6,75±0,8 – у группы контролю, 10,06±0,55 – у хворих) , і клітин з фенотипом CD95+ (16.6±0.6 – у групі контролю, 24.4±0.6*- у хворих). Після проведеного курсу лікування у хворих на псоріаз, зарахованих у дослідну групу, реєструвалась більш суттєва нормалізація відповідних показників у порівнянні з пацієнтами групи контролю.відмітили достовірно кращу динаміку показників у дослідній групі (БТ + кверцетин, ербісол) в порівнянні з групою контролю (БТ).

3. Встановлено, що функціональна активність Т - лімфоцитів мала стійку тенденцію до зниження, активність природніх цитотоксичних клітин крові у хворих псоріазом також була знижена в порівнянні з групою контролю, хоча і знаходилась на нижніх межах нормальних значень. Аналогічні зміни виявлені і при дослідженні фагоцитарної активності клітин крові по рівню фагоцитарного показника. Застосування в комплексній терапії хворих на псоріаз препарату ербісол в комбінації з препаратом кверцетин суттєво посилювало функціональну активність Т – лімфоцитів, природніх цитотоксичних клітин крові, а також фагоцитарну активність клітин крові пацієнтів.

4. Встановлено, що у хворих на псоріаз вміст прозапальних цитокінів ІЛ – 1β та ФНП – α в сироватці крові був вищим в порівнянні з контролем (відповідно ІЛ-1β 31,7*пг/мл та 17,5пг/мл, ФНП – α 87,2*пг/мл, 49,0 пг/мл), вміст гамма-інтерферону був знижений. Після проведеного лікування відмічалась більш позитивна нормалізуючи динаміка відповідних показниківу пацієнтів дослідної групи (БТ + кверцетин, ербісол), у порівнянні з групою контролю.

5.Встановлено підвищений рівень ЦІК у сироватці крові хворих на псоріаз, що вказує на надмірне накопичення комплексів АГ-АТ. Це може справляти блокувальний ефект на рецепторну ланку Т-лімфоцитів і викликати зниження їх кількості в периферичній крові. В динаміці проведеного лікування реєструвалось достовірне зниження відповідних показників, особливо при застосуванні в комплексній терапії кверцетину та ербісолу.

6. Доведено, що комплексне патогенетично-обгрунтоване лікування псоріазу з використанням вітчизняних препаратів кверцетину та ербісолу сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на цю недугу із досягненням стану клінічного одужання у 46,7% , значного покращення у 41,7% і покращення у 11,6% порівняно з базовою терапією (відповідно у 15,0%, 46,7%, 31,7%). Середній рівень показника PASI після лікування у першій групі знизився у два рази (з 17,74±0,88 до 9,62+0,94) , а у другій групі у 4 рази (з 17,74±0,88 до 4,26±0,38). Віддалені результати клінічного спостереження вказують, що використання препаратів кверцетин та ербісол в комплексній терапії хворих на псоріаз, сприяє подовженню термінів ремісії дерматозу. Зокрема загострення шкірного псоріатичного процесу протягом 1 року спостереження було зареєстровано у 38,3% хворих, лікування яких проводилось базовою терапією та у 9,2% пацієнтів пацієнтів, які отримали удосконалений курс рікування з застосуванням кверцетину та ербісолу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З метою корекції імунологічних змін, які спостерігаються при псоріазі, для покращення ефективності лікування, скорочення числа та зменшення ступеня важкості рецидивів рекомендовано застосування вітчизняних імуномоделюючих, антиоксидантних препаратів кверцетин та ербісол. Препарати рекомендовано застосовувати на фоні традиційної терапії в дозі: ербісол по 2 мл дом’язево 2 рази на добу (6-8 година ранку, за 1-2 години до їжі та 20-22 година 2-3 години після їжі) протягом 10 днів у поєднанні із гранулами кверцетину по 2 г (попередньо розчинивши і перемішавши в ½ склянки води ) за 30 хвилин до їжі тричі на добу протягом 10 днів.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Цідило І. Г. Сучасний погляд на проблему псоріатичної хвороби//Галицький лікарський вісник-2005.-№1ч.2-С.118-120.

2. Цідило І. Г. Деякі аспекти імунопатології псоріазу і методи їх медикаментозної корекції//Дерматологія, косметологія,венерологія.-2006.- №3-4(9)- С.100-103.

3. Цідило І. Г. Особливості клітинного імунітету у хворих на псоріаз. // Архів клінічної медицини.-2007.-№1.-С.49-51.

4. Цідило І. Г. Особливості клінічного перебігу псоріазу в Івано-Франківській області// Галицький лікарський вісник .-2007.-№3-С.88-90.

5. Цідило І. Г., Буянова О. В. Комплексне лікування псоріазу з використанням кверцетину та ербісолу.// Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2007. - №4. – С.39-41.

6. Цідило І. Г. Оцінка ефективності лікування псоріазу // Тези 58 науково-практичної конференції студентів та молодих вчених Національного медичного університету імені О.О.Богомольця з міжнародною участю „Актуальні проблеми сучасної медицини”, - Київ, 2003 р.- С.24.

7. Цідило І. Г. Методи медикаментозної корекції імунопатологічних змін при псоріазі // Тези доповіді в матеріалах науково-практичної конференції “Дерматовенерологія в проблемі сімейного лікаря” , - Київ, 30-31березня 2006 року, - С.70.

8. Буянова О. В., Цідило І. Г. Комплексне лікування псоріазу з використанням кверцетину та ербісолу.- Тези доповіді в науково-практичному виданні: «Український журнал дерматології,венерології косметології»-2007-№2(25).-С.102.

9. Цідило І. Г., Буянова І. О. Особливості перебігу псоріазу серед жителів Івано-Франківської області//Тези доповіді в матеріалах науково-практичної конференції з міжнародною участю студентів та молодих вчених “ Науковий потенціал молоді – прогрес медицини майбутнього ”, - Ужгород, 2008р.- C.158.

10. Інформаційний лист «Вдосконалення методу комплексного лікування псоріазу». – 2007.- №34.

11. Патент 29902 U Україна,UA А61Р 17/06 Спосіб лікування псоріазу // u2007 12605; Заявлено14.11.2007.; Опубліковано 25.01.2008.

АНОТАЦІЯ

Цідило І. Г. Оптимізація комплексного лікування хворих на псоріаз з урахуванням стану імунітету. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби. Івано-Франківський державний медичний університет, Івано-Франківськ, 2008.

Дисертація присвячена удосконаленню методів комплексного лікування хворих на псоріаз з урахуванням показників, які характеризують


8-09-2015, 22:34