АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА “ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇ ТА НАРКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ”
БАХТЕЄВА ТЕТЯНА ДМИТРІВНА
УДК 616.857-08-084-037-092:616.831-005
НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ У ЖІНОК (ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, КЛІНІКА, ТЕРАПІЯ)
14.01.16 - Психіатрія
АВТОРЕФЕРАТ
на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Харків – 2008
Дисертацією є рукопис:
Робота виконана в Державній установі “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України”
Науковий консультант:
доктор медичних наук, професор Марута Наталія Олександрівна ,Державна установа “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України”,завідувач відділу неврозів та пограничних станів, заступник директора з НДР.
Офіційні опоненти:
- доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сексології та медичної психології;
- доктор медичних наук, професор Табачніков Станіслав Ісакович, Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, директор, завідувач відділу соціальної та екстремальної психіатрії;
- доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович , Донецький державний медичний університет ім.М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії та медичної психології.
Захист дисертації відбудеться « 27 » червня 2008 р. о 10.00 годині на Засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д. 64.566.01 при Державній установі “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України” (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державної установи “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України” (61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46).
Автореферат розісланий « 26 » травня 2008 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої Вченої Ради,
к.мед.н., с.н.с.Дяченко Л.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Останнє десятиріччя характеризується різкою зміною соціально-психологічних умов життя, інформаційним перевантаженням в психологічно значущих сферах життя людини, що обумовлено політичною, соціально-економічною, морально-етичною дестабілізацією суспільства та призводить до зростання рівня захворюваності на психічні розлади в багатьох країнах світу (Волошин П.В. с соавт., 2002; Александровский Ю.А., 2004, 2005; Табачніков С.І. з співавт., 2006; Морозов О.М., 2006; Юрьева Л.Н., 2007; Влох І.Й. з співав., 2006; SartoriusN., 2004).
Україна не є винятком в цьому переліку. За даними статистичних звітів за останні 10 років (1997-2007 рр.) в україні спостерігається зростання показників захворюваності на психічні розлади, яке відбувається переважно за рахунок пограничних розладів, серед яких переважають неврози (Битенський В.С. с соавт., 2003; Абрамов В.А., 2003; Напреєнко О.К., 2003; Сухоруков В.И., 2004; Сердюк О.І., 2004; Марута Н.О., 2004; Самохвалов В.П., 2004; Михайлов Б.В., 2005; Подкорытов В.С., 2006; Чабан О.С., 2006; Скрипников А.Н., 2007).
На сучасному етапі розвитку вчення про невротичні розлади визначено, що на формування, структурно-динамічні, патопсихологічні особливості та виходи цієї патології суттєво впливають вікові та гендерні чинники (Вертоградова О.П., 1998; Вейн А.М. с соавт., 2002; Карвасарский Б.Д., 2003; Дмитриева Т.Б., 2004; Спирина И.Д., 2004; Казакова С.Е., 2004; Бачериков А.Н., 2004; Бабюк И.А., 2005; Пшук Н.Г., 2005; StewartD.E., 2002).
Спроби з’ясування гендерної специфіки невротичних розладів зроблено в психіатричних, психологічних та соціально-психологічних дослідженнях. При цьому відзначається роль конституційних, біологічних та психологічних факторів (умови виховання, позиції в суспільстві), що сприяють формуванню у жінок схильності до емоційних реакцій та вищому, ніж у чоловіків, рівню тривожності (Кришталь В.В., 2003; Луценко А.Г., 2004; Семке В.Я., Куприянова И.Е., 2004; гавенко В.Л., 2005; RondonM.B., 1999).
Іншою причиною є статево-рольовий конфлікт, спричинений тим, що в сучасному суспільстві жінки працюють нарівні з чоловіками. В той же час вони зберігають за собою традиційні обов’язки матері та дружини. Вимоги, які висуває до жінки сім’я і робота багато в чому суперечливі та створюють передумови для формування конфлікту «працюючої жінки». Такий конфлікт є наслідком виконання жінкою різноманітних ролей, для реалізації яких у особистості не завжди вистачає психологічних ресурсів (Грошев И.В., 2000; PrefferbaumA. etal, 2001). Такий комплекс негативних переживань формує стрес, який є фундаментом для розвитку невротичних розладів (Грачев Р.А., 1998; Потапкин И.А. с соавт., 1999; Сердюк А.И., 2002; Мішиєв В.Д., 2005; Лоренс М., 2003).
З позиції вітчизняної концепції неврозогенезу статєві відмінності невротичних розладів формуються також під впливом специфічних психотравмуючих чинників, що обумовлено гендерними особливостями та відмінностями у ієрархії цінностей. При цьому важливу роль відіграють не тільки фактори середовища та оточення, які визначають патогенність психогенії, а й ступінь задоволення ними (Рамих В.А., 1997; Гнатишин М.С., 2000; Менделевич В.Д., 2002; Беро М.П., 2004; Луценко А.Г., 2006).
Вищенаведені та численні інші причини визначають наявність гендерних особливостей клінічних проявів, динаміки та виходу невротичних розладів, які повинні враховуватися в процесі діагностики, терапії та профілактики даної патології.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано у відповідності до плану науково-дослідних робіт Державної установи “Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України” за темою: «невротичні розлади у жінок (етіологія, патогенез, клініка, терапія)» (шифр АМН НР 2.04 № держреєстрації 0104002283).
Мета даного дослідження - патогенетичні закономірності формування невротичних розладів у жінок на підставі аналізу клініко-психопатологічних, патопсихологічних та соціально-психологічних механізмів їх розвитку для розробки критеріїв діагностики, принципів терапії та профілактики.
Для досягнення вказаної мети вирішувалися наступні завдання:
1. Вивчити клініко-психопатологічну структуру невротичних розладів у жінок;
2. Провести співставлення клінічних форм невротичної патології у жінок та чоловіків для виокремлення їх клініко-психопатологічної специфіки;
3. проаналізувати динаміку розвитку невротичної хвороби у жінок;
4. Визначити чинники психічної травматизації, що призводять до розвитку невротичних розладів у жінок;
5. Вивчити патопсихологічні механізми формування невротичних розладів у жінок;
6. Проаналізувати значення мікросоціальних факторів в ґенезі невротичних розладів у жінок;
7. Розробити систему діагностики, принципи терапії і профілактики невротичних розладів у жінок.
Об’єкт дослідження – невротичні розлади у жінок.
Предмет дослідження – причини формування, психопатологічні прояви, патопсихологічні механізми, мікросоціальні фактори, діагностика та терапія невротичних розладів у жінок.
Методи дослідження – клініко-психопатологічний, психодіагностичний, соціально-психологічний, методи статистичної обробки отриманих даних.
Наукова новизна отриманих результатів.
На підставі гендерного підходу до аналізу невротичних розладів розроблено модель неврозогенезу з урахуванням специфіки патології, що обумовлена статтю. В основу моделі покладено виявлені на підставі клініко-психопатологічних, патопсихологічних та соціально-психологічних досліджень дані щодо взаємозв’язку біологічних, психологічних, психопатологічних та соціально-психологічних чинників, які обумовлюють гендерні особливості невротичних розладів.
Визначено причини формування невротичних розладів у жінок, вивчено їх клініко-психопатологічну структуру.
Встановлено, що специфічними патопсихологічними механізмами формування невротичних розладів у жінок є конверсія та соматизація.
Вивчено провідні та фонові психогенії, які спричиняють розвиток невротичної патології у жінок.
Визначено феномен генералізації психогенного конфлікту, що обумовлює гендерну специфіку невротичних розладів у жінок.
Доведено значення статево-рольового конфлікту в ґенезі невротичних розладів у жінок.
Проаналізовано особистісно-типологічні особливості та актуальний стан емоційно-вольової сфери у жінок, хворих на невротичні розлади.
Науково обґрунтовано критерії діагностики, принципи терапії і профілактики невротичних розладів у жінок, які враховують специфіку патології, обумовлену статтю.
Практичне значення отриманих результатів.
На підставі отриманих даних здійснено систематизацію чинників психічної травматизації, що спричиняють розвиток невротичних розладів у жінок.
Визначено предиспозиційні фактори розвитку невротичних розладів у жінок.
Розроблено клініко-психопатологічні, патопсихологічні та соціально-психологічні критерії діагностики невротичних розладів у жінок, які включають характер психогенії, структуру психопатологічної симптоматики, особистісні особливості, тип емоційного реагування, психологічну стать особистості, ступінь незадоволеності мікросоціальними факторами.
Запропоновано систему терапії і профілактики невротичних розладів у жінок, яка розроблена з урахуванням гендерної специфіки патології.
Розроблена системи включає використання етіопатогенетичної психотерапії у поєднанні з фармакотерапією (специфіка психотерапії визначається переважним використанням недирективних методів, групових форм впливу та облігатним включенням до комплексу психотерапевтичних заходів сімейної психотерапії).
Розроблена система характеризується більш високою ефективністю при порівнянні з методами, які не враховують гендерних особливостей патології.
Особистий внесок здобувача.
Автором особисто сформульовано робочу гіпотезу, мету, завдання дослідження, розроблено його методологію, проведено комплексне клініко-психопатологічне, психодіагностичне та соціально-психологічне обстеження 316 жінок з різними формами невротичної патології 127 чоловіків, що складали групу порівняння та 36 жінок контрольної групи; аналіз та співставлення отриманих даних, їх статистичну обробку, узагальнення та інтерпретацію.
Автором самостійно проведено вивчення етіологічних факторів розвитку невротичної патології у жінок, її структури, закономірностей формування, патопсихологічних особливостей.
Розроблені на цій підставі критерії діагностики та принципи терапії апробовано та впроваджено автором в практичну діяльність закладів охорони здоров’я.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення та результати дисертації доповідалися на ІІ та ІІІ національних конгресах неврологів, психіатрів та наркологів України (Харків, 2002, 2007), на міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми соціальної та судової психіатрії та наркології» (Київ, 2001), «Біопсихосоціальна модель як нова парадигма (концептуальний напрямок) розвитку психіатрії в україні» (Сімеїз, 2002), «Актуальні проблеми впровадження засад доказової медицини в психіатричну, наркологічну, судово-психіатричну та психотерапевтичну практику» (Ялта, 2004); на конференціях Науково-практичного товариства неврологів, психіатрів та наркологів України «Якість життя хворих на психоневрологічні розлади та їх родин (медична і соціальна реабілітація, реінтеграція в суспільство)» (Донецьк, 2005), «Сучасні технології профілактики та лікування нервових, психічних розладів та розладів внаслідок вживання психоактивних речовин» (Луганськ, 2005), «Пароксизмальні стани в неврології, психіатрії та наркології» (Одеса, 2006); на науково-практичній конференції «Сучасні проблеми профілактики аутоагресивної поведінки» (Харків, 2007), на XIV з'їзді психіатрів Росії (Москва, 2005), на 18-му конгресі психіатрів Греції (Салоніки, 2004), на 13-му Всесвітньому конгресі психіатрів (Каїр, 2005).
Отримані результати досліджень впроваджено в практику роботи амбулаторних та стаціонарних психіатричних та загальносоматичних закладів України (м. Донецьк, м. Харків, м. Київ, м. Дніпропетровськ, м. Сімферополь, м. Луганськ, м. Полтава).
Основні положення дисертаційної роботи використовуються на курсах стажування та інформації ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» та в учбових процесах на кафедрах психіатрії ФПО Дніпропетровської державної медичної академії, Донецького державного медичного університету.
Публікації. За темою дисертації надруковано 34 роботи (28 з них у фахових виданнях, 23 – самостійні).
Об’єм і структура дисертації. Основний зміст роботи викладений на 243 сторінках. Дисертація структурно складається зі вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків, переліку літературних джерел. Робота ілюстрована 42 таблицями, 28 рисунками. Список літератури містить 456 джерел (335 - вітчизняних, 121 - іноземних).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Для реалізації мети та завдань дослідження були обстежені 316 жінок з різними формами невротичної патології: 113 – з неврастенією (F48.0), 94 – з тривожно-фобічними розладами (F40.9), 109 – з соматоформними розладами (F45.3). До групи порівняння увійшли 127 чоловіків з аналогічними формами невротичної патології: 46 хворих на неврастенію (F48.0), 38 хворих на тривожно-фобічні розлади (F40.9), 43 хворих на соматоформні розлади (F45.3).
Контрольну групу склали 36 здорових жінок.
В роботі використовувався комплекс методів, до якого входили:
1. Клініко-психопатологічний метод (вивчення скарг, анамнезу життя та хвороби, психопатологічного стану та його динаміки з наступною верифікацією діагнозу за МКХ-10).
2. Психодіагностичні методи:
- стандартизований метод дослідження особистості СМДО (Собчик Л.Н., 1990);
- тест «Незавершених речень» Д.Сакса, С.Леві (Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М., 2002);
- тест оцінки психологічної статі особистості (репина Л.П., 1999);
- опитувальник та анкета вираженості психопатологічної симптоматики (тарабрина Н.В., 2001);
- інтегративний показник якості життя (Mezzich, Cohen, Ruiperez, Liu & Yoon, 1999).
3. Соціально-психологічний метод включав використання анкети для оцінки соціального стану (освіта, сімейний стан, умови мешкання, професія, службове положення, задоволеність взаєминами в родині та на роботі) (Долганов А.И., 1998).
4. Методи статистичної обробки отриманих даних з використанням кореляційного та факторного аналізу.
Аналіз отриманих даних показав, що серед обстежених переважали жінки у віці 30-39 років (44,3 %) з вищою освітою (53,2 %), що мешкали в місті (86,1 %).
Більшість жінок належала до категорій службовців (39,2 %) та працюючихв сфері бізнесу (23,7 %), більшість з них займалися розумовою працею (75,3 %). Група порівняння (чоловіки) за віком, рівнем освіти, соціальним положенням та характером праці вірогідно не відрізнялася від основної.
Вивчення гендерної специфіки невротичних розладів у жінок проводилося за групами обстежених.
Група хворих на неврастенію жінок включала 113 осіб, група порівняння чоловіків – 46.
Середня тривалість захворювання в основній групі складала 2,4 роки, в групі порівняння – 2,6 років.
Дослідження причин розвитку неврастенії у жінок дозволило виділити три групи психотравмуючих чинників: соціально-економічні (90,2 %) (погіршення матеріально-побутового стану, «невпевненість у завтрашньому дні»), сепараційні (74,3 %), обумовлені переживанням самотності та втратою близької людини, а також пов’язані з хворобами близьких (48,6 %).
Проведений факторний аналіз показав, що найбільший вплив на симптоматику (вірогідна кореляція з провідним синдромом) у жінок мали фактори сепарації та хвороби близьких, а соціально-економічні були менш впливовими (r = +0,63; r = +0,56). В групі чоловіків спостерігалася інша тенденція: основними були соціально-економічні чинники (89,1 %) та чинники, пов’язані з власною хворобою (78,3 %).
Серед предиспозиційних факторів неврастенії у жінок відзначено переважання спадкової обтяженості (соматичної – 71,7 % та неврологічної – 51,3 %), акцентуацій характеру у батьків (55,8 %), факторів дизонтогенезу (56,6 %). Також в обстежених жінок спостерігалися патологічні форми виховання (51,3 %) (гиперопіка та відчужена поведінка), невротичні прояви у дитинстві (40,7 %) та попередні захворювання (97,3 %) (дитячі інфекції, соматичні та неврологічні захворювання). При порівнянні з групою чоловіків за даними факторами значущих відмінностей виявлено не було.
Клінічна картина неврастенії у жінок характеризувалася домінуванням астенії у вигляді втомленості (97,3 %), млявості (95,6 %), роздратованості (93,8 %), плаксивості (89,4 %) та розладів сну (84,9 %). Переважна більшість обстежених відзначала погіршення пам’яті (57,5 %) та сприйняття (69,1 %).
Емоційні порушення у жінок даної групи проявлялися у вигляді емоційної лабільності (92,9 %), пригніченого настрою (62,8 %) та тривоги (78,8 %).
Іпохондричні феномени реєструвалися у хворих на неврастенію жінок у вигляді переоцінки тяжкості свого стану (18,6 %) та фіксації на стані власного здоров’я (29,2 %).
Особливістю клінічної картини неврастенії у жінок була наявність численних соматизованих симптомів (78,8 %), серед яких переважали головний біль (76,9 %), кардіалгії (55,8 %), коливання АТ (75,2 %). Також в даній групі спостерігалися вегетативні пароксизми (36,3 %), гіпергідроз (20,4 %), лабільність вазомоторів (15,9 %).
Синдромальна структура неврастенії у обстежених жінок характеризувалася переважанням депресивного симптомокомплексу (62,8 %) у вигляді астено-депресивного (46,0 %) та тривожно-депресивного (16,8 %) синдромів. У решти хворих реєструвалися астено-агрипнічний (22,1 %) та астено-іпохондричний (18,6 %) синдроми.
При порівнянні з групою чоловіків основна група (жінки) відрізнялася вірогідним перевантаженням соматизованих проявів та астено-депресивної симптоматики (р<0,001), в той час, як у чоловіків домінували астено-іпохондричні феномени (р<0,001).
Дані клінічного аналізу узгоджувалися з результатами, отриманими при використанні опитувальника вираженості психопатологічної симптоматики.
Згідно цих даних у хворих на неврастенію жінок вірогідно переважали середні значення показників за шкалами соматизації, депресії, тривоги та міжособистісної сенситивності (р<0,001), що віддзеркалювало наявність у хворих необґрунтованих соматичних перцепції та уявлень, які формуються за механізмами конверсії та соматизації, та загострення усвідомлення власного «я» з відчуттям власної неадекватності та неповноцінності.
У хворих на неврастенію чоловіків (група порівняння) підвищення за шкалами соматизації та депресії було вірогідно нижчим (р<0,05), а за шкалою ворожості – вірогідно вищим.
Тобто, в структурі клініко–психопатологічної симптоматики при неврастенії у жінок домінували астено-депресивні прояви з вираженою соматизацією. У чоловіків астенія частіше поєднувалася з іпохондричними розладами.
При вивченні соматоформних розладів нами було обстежено 109 жінок (основна група) та 43 чоловіка (група порівняння).
Середня тривалість захворювання склала в групах відповідно 2,6 та 2,3 роки.
Аналіз психогенних факторів у жінок, хворих на соматоформні розлади, показав, що найчастіше у них зустрічалися сімейні психогенії (77,9 %) (подружні конфлікти, конфлікти з родичами), чинники, пов’язані з хворобою (63,3 %) (власною та близьких), соціально-економічні (56,9 %) (невпевненість у завтрашньому дні) та сепараційні (29,4 %) фактори.
Дані факторного аналізу свідчать про те, що вірогідний взаємозв’язок провідного синдрому відзначався з сімейними психогеніями та факторами, які пов’язані з власною хворобою (r = +0,59; r = +0,48).
У групі чоловіків психогенну роль відігравали соціально-економічні фактори (74,4 %), та фактори, обумовлені власною хворобою (53,5 %), які були щільно пов’язані з провідною симптоматикою.
При вивченні анамнестичних даних у хворих на соматоформні розлади жінок встановлено, що патологія розвивалася у них на тлі спадкової обтяженості (92,7 %) (соматичної та неврологічної), факторів дизонтогенезу (74,3 %) (пренатальна патологія, патологія вагітності та пологів), патології виховання (53,3 %) (гіперопіка, відчужена поведінка), перенесених раніше захворювань (92,6 %) (дитячі інфекції, соматичні та неврологічні захворювання). За даними факторами вірогідних розбіжностей з групою чоловіків визначено не було.
В клінічній картині у жінок переважали соматизовані прояви у вигляді цефалгій (88,1 %), кардіалгій (80,7 %), коливань АТ (87,2 %), диспепсичних розладів (42,2 %); білю в області живота (46,8 %), нудоти та блювоти (38,6 %).
Описані розлади поєднувалися з клінічними проявами у вигляді гіпергідрозу (71,6 %), лабільності вазомоторів (60,6 %), тремору (46,7 %) та вегетативно-судинних пароксизмів (55,9 %). У 21,1 % хворих реєструвалися парестезії, у 10,1 % - сенестопатії.
Вищенаведені «соматичні» прояви відзначалися у обстежених жінок на тлі млявості (72,5 %), роздратованості (75,2 %), плаксивості (56,9 %), емоційної лабільності (71,6 %), пригніченого настрою (67,9 %), тривоги (60,6 %), фізичної та психічної втомлюваності (59,6 % та 57,8 %). Також в обстежених жінок виявлено зниження уваги (35,8 %), розлади сну (34,9 %), погіршення пам’яті (22,0 %).
Поведінка 49,9 % обстежених жінок характеризувалася демонстративністю; 43,1 % жінок були фіксовані на питаннях власного здоров’я; 35,8 % переоцінювали тяжкість свого стану.
Синдромальний аналіз показав, що у 51,4 % хворих цієї групи реєструвався депресивний синдром, у 46,7
8-09-2015, 22:29