Хронограма концентрації СК у плазмі крові за наявності супутніх уражень органів ГБС характеризувалася незначним збільшенням середньодобового значення. За відсутності супутніх уражень ГБС концентрація СК у крові була нижчою та о 6.00 відповідала значенням у здорових осіб.
Ритми концентрації СК у сечі у хворих на подагру та здорових осіб мали інверсний характер. У здорових найнижчі значення СК у сечі впродовж доби спостерігали у денний проміжок часу, а саме о 10.00-18.00 (рис.5). В цей час у хворих на подагру виявили максимальну концентрацію даного показника. Середньодобові значення обох груп між собою не відрізнялися.
За наявності супутніх уражень органів ГБС виявили підвищення концентрації СК у сечі в ранкові години (10.00), але без змін середньодобових значень. Відсутність супутньої патології ГБС характеризувалася зсувом фази з 10.00-14.00 на 18.00.
Ритми ПНМП і ПВМП у хворих на подагру характеризувалися незначним зростанням середньодобових значень (відповідно на 16,5% і на 15,2%) проти групи здорових осіб за рахунок збільшення даного показника у всі часові періоди (рис.6).
Відмінностей середньодобової активності ПНМП і ПВМП, а також хронограм залежно від наявності супутніх уражень ГБС не встановили.
Оцінка ритму КАП виявила більш, ніж удвічі зростання даного показника у хворих на подагру (середньодобова активність збільшилася в 2,3 раза проти групи здорових осіб за рахунок підвищення її активності у всіх вимірах) (рис.7). Максимальні значення КАП у дослідній групі виявили о 10.00, тоді як у здорових осіб - о 22.00. Наявність супутніх уражень органів ГБС надавало КАП ультрадіанний характер ритму.
Порівняльний аналіз хронограм СФА, ФФА і НФА (рис.8) показав, що у здорових осіб дані показники характеризувалися незначними амплітудними змінами впродовж доби, тоді як у пацієнтів виявили збільшення активності цих процесів у 2,1 раза з максимумами о 10.00. Наявність супутньої патології з боку ГБС призводила до незначного зростання СФА, ФФА і НФА впродовж всієї доби.
Наявність тофусів супроводжувалася зниженням рівня ВГ у крові, концентрації СК у сечі, СФА плазми крові та підвищенням активності каталази крові, концентрації СК у крові і КАП. Тривалість хвороби більше 10 років характеризувалася зниженням про- і антиоксидантного стану крові, концентрації СК у сечі, СФА і підвищенням КАП крові. У хворих на подагру з віком підвищується активність каталази крові, концентрація СК у крові та СФА та знижується – концентрація СК у сечі і КАП. Наявність тофусів, більша тривалість хвороби та вік хворих на інші біохімічні параметри достовірно не впливали.
Встановлена наявність прямого кореляційного зв’язку між концентрацією СК і вмістом МА (r=+0,76, р<0,05), рівнем загального білірубіну і ПНМП (r=+0,51, р<0,05) та активністю ЛДГ (заг.) і МА крові (r=+0,56, р<0,05).
При додатковому призначенні до основних терапевтичних схем лікування фітоліту і холіверу досягнуто прискорення, порівняно з групою порівняння, регресу клінічних проявів.
Після стандартного лікування добовий ритм активності каталази характеризувався незначними амплітудними змінами впродовж доби та зниженням її активності на 27,3%, особливо ввечері. Додаткове призначення хворим фітоліту та холіверу сприяло істотному (на 54,9% та 49,8% відповідно) підвищенню середньодобового рівня даного показника, і вечірні та нічні години (22.00-2.00) характеризувалися більшою активністю каталази в крові.
Після стандартного лікування спостерігали зниження вмісту ВГ на 10,8% впродовж доби. Включення до лікувального комплексу фітоліту і холіверу характеризувалося підвищенням та майже досягненням рівня зазначеного параметра у здорових осіб. Середньодобові значення рівня ВГ збільшилися на 27,3% після лікування фітолітом та на 21,2% - після лікування холівером. Застосування фітоліту та холіверу сприяло підвищенню рівня даного тіолового білка у вечірні години (22.00), на відміну від хворих до лікування, в яких у цей період часу спостерігали зниження його рівня.
Після стандартного лікування вміст МА знизився на 20,8% і лише незначно перевищував значення у здорових. Додаткове призначення до лікувального комплексу фітоліту та холіверу сприяло більш вираженому зниженню його рівня – на 16,7% і на 20,9% відповідно.
Стандартне лікування супроводжувалося тенденцією до незначного підвищення концентрації СК у крові хворих на подагру з максимальними її значеннями в нічні та ранкові години (2.00-10.00). Додаткове призначення до лікувального комплексу фітоліту призвело до нормалізації її рівня в крові (середньодобовий показник знизився на 14,5%). Меншу гіпоурикемічну дію виявив холівер. При додатковому його призначенні хворим концентрація СК у крові знизилася на 11,5% і лише у певні часові виміри відповідала значенням норми.
Фітоліт і холівер призводили до збільшення концентрації СК у сечі. При додатковому включенні до лікувального комплексу фітоліту концентрація даного показника у сечі збільшилася на 29,6%, холіверу – на 13,5%, тоді як за стандартного лікування – лише на 7,9%.
Як стандартне лікування, так і додаткове застосування фітоліту та холіверу, сприяли зниженню ПНМП, але більш виражене його зменшення виявили при застосуванні холіверу, і менш – фітоліту. Так, стандартний лікувальний комплекс призводив до зниження ПНМП на 21,2%, додаткове застосування холіверу - на 28,6%, фітоліту – на 24,6%. Хворі, які отримували стандартне лікування, характеризувалися зниженням ПНМП лише в ранкові години (6.00). Включення до лікувального комплексу фітоліту сприяло зниженню активності процесу у денний період часу, а холіверу – впродовж всієї доби.
Середньодобовий рівень ПВМП за стандартного лікування порівняно з вихідними даними знижувався на 19,3% і характеризувався незначними амплітудними змінами впродовж доби. Середньодобове значення даного показника зменшилося на однакову величину (25,8%) при додатковому включенні до лікувального комплексу фітоліту та холіверу. Максимальне значення при застосуванні холіверу виявили о 14.00 та 18.00. У ці години на фоні прийому фітоліту ПВМП характеризувався найнижчими значеннями.
Застосування стандартного лікування призвело до зниження КАП на 33,3% порівняно з хворими до лікування. Профілі даного показника після курсового прийому фітоліту та холіверу були синфазними, а середньодобова активність знижувалася вдвічі (в 1,9 раза за курсового прийому фітоліту і в 2,3 раза – холіверу).
СФА, НФА, ФФА виявляли однакові зміни як після проведеного стандартного лікування, так і при додатковому включенні до його складу фітоліту і холіверу. В цілому ж, активність процесу порівняно з хворими до лікування знизилася майже вдвічі і відповідала значенням у здорових осіб.
Після проведеного лікування виявлено нормалізацію рівня загального білірубіну в плазмі крові хворих, які вживали фітоліт і холівер. Так, у хворих, які приймали фітоліт його рівень знизився на 37,1%, а в пацієнтів, які вживали холівер - на 39,1%. Стандартне лікування призводило лише до незначного зменшення концентрації загального білірубіну (на 9,9%).
Вміст прямого білірубіну в плазмі крові хворих всіх груп знаходився в межах норми. Після лікування спостерігали незначне його зменшення, причому у пацієнтів основних підгруп воно виявилося суттєвішим.
Позитивний вплив виявлено і на показники ліпідного обміну. При застосуванні в комплексній терапії препарату фітоліт виявлено зменшення вмісту в плазмі крові холестерину на 14,8% та тригліцеридів на 19,3%, тоді як у хворих групи порівняння дані показники зменшилися відповідно на 3,4% і 3,6%. Холівер сприяв більш вираженому зниженню концентрацій даних параметрів. Після проведеного курсу лікування з його застосуванням концентрації в плазмі крові холестерину та тригліцеридів знизилися відповідно на 16,1% та на 26,8% та відображали верхню межу норми.
Тенденцію до незначного покращення виявлено і при дослідженні білковосинтезуючої функції печінки. Так, у хворих після курсового прийому фітоліту та холіверу збільшився вміст альбуміну та загального білку.
Додаткове призначення хворим фітоліту та холіверу сприяло нормалізації активності у плазмі крові таких ферментів як АСТ, АЛТ, ЛДГ та ГГТП. Більш виражена дія притаманна холіверу. Так, після його застосування активність АСТ знизилася на 45,6%, АЛТ – на 52,4%, ЛДГ – на 34,4%, ГГТП – на 65,3%, тоді як після вживання фітоліту – відповідно на 34,9%, 48,2%, 28,8%, 56,9%, а в пацієнтів групи порівняння - на 22,6%, 37,8%, 8,7%, 14,5%.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, а саме вивчення особливостей хроноритмів біохімічних процесів крові, сечі та перебігу подагри у хворих із супутнім ураженням ГБС. Запропоновано нові діагностичні критерії загострення подагричного артриту, а також вдосконалено існуючі терапевтичні схеми лікування із включенням до них фітоліту та холіверу.
1. При клінічному, лабораторному, інструментальному обстеженні хворих на подагру патологія ГБС виявлена у 77,8% хворих. Хронічний гепатит діагностовано у 77,8% хворих, хронічний некалькульозний холецистит – у 74,1%. Прихований перебіг ураження органів даної системи встановлено у більш ніж половини хворих, що свідчить про необхідність поглибленого лабораторно-інструментального обстеження цього контингенту пацієнтів в гастроентерологічному напрямку.
2. У хворих на подагру в період загострення мають місце зміни добових ритмів, що характеризують параметри антиоксидантного захисту, інтенсивність перебігу вільнорадикальних процесів, протеолізу, фібринолізу крові, а також концентрацію СК у крові та сечі. Максимальні достовірні порушення параметрів антиоксидантного захисту розвиваються у нічні години (зниження активності каталази та рівня ВГ крові), прооксидантного стану - у денний проміжок часу (зростання вмісту МА у крові), пуринового обміну - у ранкові години (6.00-10.00) (зростання концентрації СК у крові), процесів протеолізу – у ранкові та вечірні години (10.00 і 18.00), колагенолізу та фібринолізу – у ранкові години (10.00).
3. Добова організація концентрації СК у сечі здорових осіб та хворих на подагру виявилися інверсними, що може слугувати додатковим параметром діагностики загострення подагричного артриту.
4. Наявність супутніх уражень ГБС у хворих на подагру супроводжується зниженням антиоксидантного захисту організму (середньодобової активності каталази крові на 16,7% і рівня ВГ на 24,4%), високою концентрацією СК у крові впродовж доби, активацією прооксидантної системи (зростання вмісту МА крові в першій половині дня та зниження – в нічний проміжок часу), посиленням процесів протеолізу та потребує додаткової корекції у лікуванні.
5. Застосування фітоліту в комплексному лікуванні хворих на подагру з супутнім ураженням ГБС виявляє виражену гіпоурикемічну і антиоксидантну дію, помірну - гіполіпідемічну і гепатопротекторну, сприяє нормалізації процесів колагенолізу і протеолізу.
6. Включення до комплексного лікування хворих на подагру з супутньою патологією ГБС холіверу виявляє виражену гепатопротекторну, гіполіпідемічну, антиоксидантну дію, помірну – гіпоурикемічну, призводить до нормалізації процесів колагенолізу і протеолізу.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Враховуючи несприятливий вплив супутніх уражень ГБС на перебіг подагри та з метою ранньої діагностики ураження органів даної системи всім хворим на подагру рекомендовано проведення УЗД печінки і жовчного міхура та дослідження активності печінкових ензимів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТП).
2. Для адекватної оцінки пуринового обміну і призначення гіпоурикемічних засобів визначення концентрації СК у крові доцільно додатково проводити у другій половині дня, а саме о 14.00.
3. З метою додаткової діагностики загострення подагричного артриту доцільним є дослідження в якості лабораторного маркеру концентрації СК у сечі в 1-2 доби подагричної атаки в добовому аспекті.
4. Хворим на подагру із супутнім ураженням ГБС у лікувальний комплекс рекомендовано додаткове призначення препаратів фітоліт або холівер по 2 табл. 3 рази на день за 30 хв до або під час їжі впродовж двох тижнів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Пішак О.В., Арич Г.І. Добові ритми про- та антиоксидантної систем крові у хворих на подагру в період загострення // Буковинський медичний вісник.–2006.–Т.10, №4.–С.141-143.
2. Арич Г.І. Ефективність холіверу в комплексній терапії хворих на подагру з супутнім ураженням панкреато-біліарної системи // Галицький лікарський вісник.–2007.-№2.-С.5-8.
3. Пішак О.В., Арич Г.І. Динаміка добових ритмів концентрації сечової кислоти в крові та сечі у хворих на подагру у зв’язку з лікуванням // Буковинський медичний вісник.–2005.–Т.9, №2.-С.198-200.
4. Пішак О.В., Волошин О.І., Арич Г.І. Застосування фітоліту в комплексній терапії хворих на подагру // Фітотерапія.-2007.-№2.-С.37-40.
5. Пішак О.В., Арич Г.І. Оцінка ефективності стандартних терапевтичних схем у хворих на подагру в добовому аспекті // Актуальні питання клін. та експеримент. медицини. Матер. 86-ої підсумк. конф. науковців БДМУ.-Чернівці.-2005.-С.26-30.
6. Патент №22662А, МПК А61К31/00. Спосіб лікування подагричного артриту / О.В.Пішак, О.І.Волошин, Г.І.Арич.-Заявл. 08.12.2006. Опубл. 25.04.2007. Бюл.№5.–С.4.
7. Pishak O.V., Arych H.I. Daily rhythms of uric acid levels in blood serum and urine in acute gouty arthritis // Third International Scientific Conference of Medical Students and Young Doctors.-Bialystok, 2007.-P.40-41.
8. Пішак О.В., Арич Г.І. Добова організація параметрів антиоксидантної та прооксидантної систем, процесів протеолізу та фібринолізу в крові хворих на подагру // Тези доповідей ювілейного VІІІ з’їзду ВУЛТ.–Київ, 2005.-С.82-83.
9. Арич Г.І. Добові ритми деяких біохімічних показників плазми крові у хворих на подагру під час загострення // Матер. всеукр. наук.-практ. конф. „Сучасні аспекти діагностики та лікування в кардіології та ревматології”.–Вінниця, 2006р.–С.95.
10. Пішак О.В., Арич Г.І. Хроноаспекти визначення ефективності лікування хворих на подагру // Матер. ХІ конгресу СФУЛТ.-Полтава-Київ-Чікаго, 2006.-С.298.
11. Пішак О.В., Арич Г.І., Сенюк Б.П. Досвід застосування холіверу в хворих на подагру з супутнім ураженням панкреато-біліарної системи // Українські медичні вісті.-2007.-Т.7,№1-2.-С.332-333.
12. Пішак О.В., Волошин О.І., Арич Г.І. Вплив фітоліту на перебіг подагри у хворих з супутнім ураженням панкреато-біліарної системи // Biomedical and Biosocial Anthropology.-2007.-№8.-Р.161-162.
13. Пішак О.В., Арич Г.І., Захарчук Т.В. Вплив холіверу на біохімічні показники крові в хворих на подагру // Матеріали міжнар. наук.-практичн. конф. „Актуальні теоретичні та клінічні аспекти фітотерапії”.–Ужгород, 2007.–С.126-129.
14. Волошин О.І., Пішак О.В., Арич Г.І. Особливості добової динаміки біохімічних показників крові під час гострого подагричного артриту // Biomedical and Biosocial Anthropology.-2006.-№7.-С.191.
АНОТАЦІЯ
Арич Г.І. Клінічно-патогенетичні особливості перебігу подагри у хворих з ураженням гепатобіліарної системи та шляхи їх корекції. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, Київ, 2008.
Дисертація присвячена вивченню хроноритмологічних аспектів перебігу подагри у хворих з супутнім ураженням ГБС на підставі аналізу добових коливань біохімічних параметрів та удосконаленню комплексного лікування шляхом включення до лікувального комплексу фітоліту і холіверу.
Встановлено, що подагра характеризується часовою дезорганізацією вмісту СК в крові і сечі, параметрів про- та антиоксидантного гомеостазу, протеолізу, фібринолізу крові. Характеристики профілів концентрації СК в сечі можна використовувати з метою ранньої діагностики загострення подагричного артриту. Включення до лікувального комплексу фітоліту і холіверу виявляє гіпоурикемічну, гепатопротекторну, гіпохолестеринемічну, антиоксидантну властивості.
Ключові слова: подагра, хроноритми, гепатобіліарна система, фітоліт, холівер.
АННОТАЦИЯ
Арич Г.И. Клинико-патогенетические особенности течения подагры в больных с поражением гепатобилиарной системы и пути их коррекции. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 – внутренние болезни. – Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л.Шупика, Киев, 2008.
Диссертация посвящена изучению хроноритмологических аспектов течения подагры у больных с сопутствующим поражением ГБС на основании анализа суточных колебаний биохимических параметров и усовершенствованию комплексного лечения путем включения к базисному лечебному комплексу фитолита и холивера. В работе использованы клинические, биохимические, инструментальные (ультразвуковое обследование печени, желчного пузыря), статистические (компьютерный вариационный и корреляционный анализы) методы исследования.
Обследован 81 больной первичной подагрой в возрасте от 35 до 74 лет. При клиническом, лабораторном, инструментальном обследовании у 77,8% больных выявленные признаки, которые свидетельствуют о нарушении функции органов ГБС. Повышение уровня общего билирубина выявлено у 23,5% больных, АСТ - в 77,8%, АЛТ - в 76,5%, триглицеридов – в 49,4%, ГГТП – в 75,3%. При ультразвуковом обследовании у 77,8% пациентов выявлено повышение эхогенности печени, в 37,0% - незначительное увеличение размеров печени, в 16,1% - дорзальное стихание эхосигнала, в 74,1% - диффузное уплотнение и утолщение стенки желчного пузыря до 5 мм, в 83,9% - наличие в нем осадка. Скрытый характер поражения органов данной системы установлено в более чем половины больных.
В больных подагрой во время обострения имеет место снижение активности каталазы и уровня ВГ крови на протяжении всех суток и повышения содержания МА в крови. Концентрация МК в крови больных подагрой оказалась наивысшей в 10.00 и в 14.00, что требует коррекции у проведении исследования данного показателя с целью устранения ошибок в диагностике.
Хронограммы концентрации МК в моче больных подагрой и здоровых лиц оказались инверсными. Характеристики профилей концентрации МК в моче можно использовать с целью ранней диагностики обострения подагрического артрита.
Ритмы ПНМП и ПВМП у больных подагрой характеризовались незначительным ростом среднесуточных значений за счет увеличения данного показателя во все часовые периоды. Отличий среднесуточной активности ПНМП и ПВМП, а также хронограм в зависимости от сопутствующих поражений ГБС, не установили.
Оценка ритма КАП выявила более, чем вдвое рост данного показателя у больных подагрой. Максимальные значения КАП выявили о 10.00, тогда как в группы здоровых лиц о 22.00. Наличие сопутствующих поражений органов ГБС предоставляло КАП ультрадианный характер ритма.
Сравнительный анализ хронограм СФА и НФА показал, что в группе здоровых лиц данные показатели характеризовались незначительными амплитудными изменениями на протяжении суток, тогда как у пациентов выявили в 2,1 раза увеличения активности этих процессов с максимумами в 10.00. Наличие сопутствующей патологии со стороны ГБС приводило к незначительному
8-09-2015, 22:16