Фiлософiя

i мертвий, цiлий i розпадливий. Цей - риза, а той - тiло.

Цей - тiнь, а той - дерево. Цей - матерiя, а той - iпостась,

себто основа, що утримує матерiальний бруд, так, як малюнок

тримає свою барву. Отже, свiт у свiтi то є вiчнiсть в

тлiннi, життя в смертi, пробудження у снi, свiтло у тьмi, у

брехнi правда, у печалi радiсть, у вiдчаї надiя', - писав

Сковорода. Невидиму натуру або вiчнiсть, дух, iстину, поча-

ток називає вiн Богом. Бог постає як нематерiальна основа

всiх речей, вiчна i незмiнна першопричина всього iснуючого i

самого себе. Поняттям, протилежним за своїм змiстом до по-

няття Бога, виступає видима натура, або тварь- цим термiном

позначається усе матерiальне. Як рiвнозначнi, вживаються по-

няття 'речовина', 'матерiя', 'стихiя', 'земля', 'плоть',

'тiнь'. Кожна з цих двох натур сама в собi є антитетичною.

Матерiя характеризується виразами та означеннями, що,

подiбно до платонiвського вчення про матерiю, характеризують

її як 'небуття', 'неiснуюче' 'мiсце', 'видимiсть'. Одночасно

з такими визначеннями матерiї для неї притаманнi:

'вiчнiсть', вона 'iснує i лише уявляється', 'гине i нiколи

не може загинути'. Антитетична i друга натура - Бог. Так,

Бог є тотожнiм з природою. 'Чи не вiн є буття усьому? Вiн у

деревi є правдиве дерево, у травi - травою, у музицi - музи-

кою, в будинку - будинком, в тiлi нашiм земним новим є тiлом

i осередком, або головою його. Вiн усяким є в усьому'. Але,

разом iз цим, свiт безмежно протилежний Боговi, який є 'дже-

релом', 'сонцем', 'серцем' свiту.

Згiдно з вченням про iснування невидимого (божого) та

видимого (речовинного) слiд визнати, що неможливе зникнення,

загибель будь-чого. Творець намалював оленя, потiм стер фар-

би. Малюнки зникли, але образи їх не можуть зникнути. Ма-

терiальнi фарби та нематерiальнi образи, iдеї мають рiзну

форму iснування. Першi є мiнливими, перетворюються постiйно

iз одних в iншi, а другi - вiчнi та незмiннi. Про своє тiло

людина повинна мiркувати так само. Усе тiлесне слiд вважати

фарбою, а вiчну мiру невидимої натури, що утримує всю плоть

- його основою. Змiшування в уявi людей в одне цiле цих двох

натур Сковорода називав iдолопоклонством, а не фiлософiєю.

Другим центральним принципом фiлософiї Сковороди є iдея

iснування трьох свiтiв. Використовуючи традицiю на-

турфiлософiї XYI-XYII ст. (М.Кузанський, Дж.Бруно), вiн

подiляє свiт на макрокосм i мiкрокосм, великий свiт i люди-

ну, котра в менш досконалiй формi повторює у собi макрокосм.

Разом iз цим, Сковорода висуває iдею третього свiту як пев-

ної сукупностi символiв, котрi сповiщають нас про невидиму

натуру, невидиму сутнiсть свiту, про Бога. Увесь свiт речей,

Всесвiт є свiтом символiв, який Сковорода часто називав

'Старим свiтом', 'усезагальним свiтом', 'свiтом - свiтiв',

'все-на-все'. Макрокосм розглядається Сковородою як

нескiнчений i такий, що складається з нескiнченої кiлькостi

свiтiв, наче 'вiнок з вiночкiв'. Сутнiсть малого свiту,люди-

ну фiлософ пояснює,спираючись на концепцiю двох натур. Осяг-

нувши невидимiсть, людина наче народжується вдруге.Вона стає

духовною людиною, вiльною, вiчною - бо невидиме не виникає i

не зникає.

РОЗДIЛ 5. НIМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФIЛОСОФIЯ.

5.1 Фiлософiя I.Канта.

5.1.1 I.Кант.

Iммануїл Кант народився в 1724 р. у сiм'ї ремiсника в

Кенiгсберзi. Тут Кант вчився, вчителював, став професором,

ректором унiверситету. У Кенiгсберзi вiн написав усi свої

твори, тут вiн i помер у 1804 р.

Фiлософiю Канта подiляють на два перiоди - докритичний

(до початку 70-х рокiв XYIII ст.) i критичний, коли Кант

розпочав дослiджувати обмеження розуму. Результати своїх

дослiджень вiн виклав у своїх вiдомих працях: 'Критика

чистого розуму', 'Критика практичного розуму', 'Критика

спроможностi судження', i багатьох iнших.

5.1.2 Докритичний перiод.

Визначальним для цього перiоду є робота над проблемами

природознавства та математики, викладання природничонаукових

дисциплiн. Астрономiя, математика, фiзика, антропологiя,

фiзична географiя (вперше ним введена як навчальна

дисциплiна), мiнералогiя - такий неповний перелiк галузей

знання, якi його цiкавили. В своїх природонаукових

дослiдженнях Кант знаходився пiд впливом ньютонiвської кон-

цепцiї всесвiтнього тяжiння (розробив пояснення явищ при-

ливiв та фiдпливiв на основi визначення наявностi вiдштовху-

ючих сил, дiї сил на вiдстанi) та еволюцiйної концепцiї

Ж.Бюффона, його iдеї закономiрної змiни природних тiл та

явищ у часi. Кант виступає як натуралiст-спотерiгач, обгрун-

товує необхiднiсть того, щоб в природознавствi все було по-

яснено природним чином. В роботах цього перiоду було постав-

лене питання про розвиток в природi. Зокрема, в роботi 'Все-

загальна природна iсторiя та теорiя неба' (1775) була розви-

нута космогонiчна гiпотеза в якiй на основi законiв механiки

пояснювалось, яким чином виникла сонячна система, якi етапи

вона пройшла. В подальшому ця гiпотеза отримала назву теорiя

Канта-Лапласа, яка сприяла становленню iсторичного (ево-

люцiйного) пiдходу в природознавствi.

У працях 'докритичного' перiоду Кант перебуває пiд

впливом рацiоналiстичної фiлософiї Лейбнiца. Вiн дотри-

мується точки зору, згiдно з якою зв'язок мiж причинами i

наслiдками подiй не вiдрiзняється вiд логiчного зв'язку мiж

пiдставою та наслiдком. Однак, поступово Кант вiдмовляється

вiд такої позицiї пiд впливом фiлософiї Юма. Для пояснення

явищ природи Кант впроваджує телеологiчний (цiлепокладання)

принцип. Кант починає визнавати, що зв'язок мiж причиною i

дiєю має емпiричний характер (факт буття), а не характер

логiчного висновку. Тому логiки недостатньо для обгрунтуван-

ня природознавства. Разом iз цим Кант залишається на по-

зицiях рацiоналiзму i пiдкреслює, що наука (математика, при-

родознавство), котра складається з положень загальних i не-

обхiдних, не може мати своїм джерелом досвiд, який завжди є

обмеженим, а тому не може бути пiдставою для унiверсальних

узагальнень. Разом iз цим, джерелом для таких знань не може

бути i розум сам по собi. А такi знання iснують, незалежно

вiд того, що ми не здатнi пояснити їх виникнення.

У своїх працях: 'Про хибнi тонкощi чотирьох фiгур сил-

логiзмiв', 'Досвiд залучення до фiлософiї поняття вiд'ємних

величин', Кант зробив узагальнюючий висновок, що джерелом

незалежних вiд досвiду (та передуючих досвiдовi) достовiрних

знань може бути форма чуттєвостi та розсуду, апрiорна форма.

5.1.3 Теорiя пiзнання. Апрiоризм.

Вчення Канта про пiзнання спирається на його концепцiю

про створення суджень. Знання завжди виявляють себе у формi

судження, в якiй думкою фiксується вiдношення чи зв'язок мiж

поняттями - суб'єктом i предикатом судження. Iснують два

рiзновиди такого зв'язку. В одних судженнях предикат не дає

нового знання про предмет у порiвняннi iз знанням, яке

фiксоване у поняттi 'суб'єкт'. Такi судження Кант називає

'аналiтичними'. У других - зв'язок мiж суб'єктом i предика-

том не витiкає з розгляду поняття 'суб'єкт', а предикат

об'єднується iз суб'єктом. Такi судження Кант назвав 'синте-

тичними'. У свою чергу синтетичнi судження подiляються на

два класи: у одному зв'язок предиката i суб'єкта мислиться

вiдповiдно з даними досвiду (такi судження називаються

'апостерiорними'), у другому зв'язок мислиться як незалежний

вiд досвiду, передуючий досвiдовi (такi судження називаються

'апрiорними').

У математицi, фiлософiї, природознавствi апрiорнi суд-

ження займають визначальне мiсце. Тому Кант ставить три пи-

тання: 1) як можливi такi судження в математицi; 2) як вони

можливi в теоретичному природознавствi; 3) як вони можливi в

'метафiзицi'. Вирiшення даних питань Кант пов'язує з

дослiдженнями трьох головних пiзнавальних властивостей: 1)

чуттєвостi; 2) розуму; 3) розсуду. Чуттєвiсть - здатнiсть до

почуттiв, розум - здатнiсть до умовиводiв, якi доходять до

iдеї, розсуд - здатнiсть до понять i суджень. 'Iдеї' - по-

няття про єднiсть обумовлених явищ.

Кожна з пiзнавальних властивостей розглядається Кантом

крiзь проблему апрiорностi. Проведене дослiдження дозволило

зробити йому висновок, що iснують апрiорнi форми чуттєвостi

(простiр i час), апрiорнi форми розсуду (категорiї). Спроба

знайти апрiорнi форми розуму призвела до висновку про на-

явнiсть антиномiй розуму.

Розглядаючи математичне знання не як поняття, а як

чуттєве споглядання, або наочне уявлення (чуттєва

'iнтуїцiя'), вирiшуючи питання синтезу суб'єкта i предиката,

Кант роздiляє математику на двi форми: чуттєве споглядання

простору (геометрiя) та чуттєве споглядання змiн у часi

(арифметика). Простiр - апрiорна форма чуттєвого споглядан-

ня. Саме апрiорнiсть надає спогляданням просторових форм

форму загальностi та необхiдностi. Час - апрiорна форма

чуттєвого споглядання змiн, яка надає послiдовностям подiй

загальностi та необхiдностi. Беззастережна загальнiсть i не-

обхiднiсть iстин у математицi не вiдноситься до предметiв

навколишнього свiту: вона має значення для нашого мислення,

вони спрямовує мислення до iстинного результату.

5.1.4 Система категорiй.

Дослiджуючи можливiсть синтетичних суджень у теоретич-

ному природознавствi, Кант робить висновок, що такi судження

можливi, якщо ми визнаємо поняття розсуду (категорiї) неза-

лежними вiд даних досвiду. Категорiї не являють собою вiдоб-

раження змiсту, сповiщуваного чуттями, вони є лише формами,

пiд якi розсуд, як по схемi, пiдводить чуттєвi данi. Тому

синтез чуттєвих даних виникає на пiдставi введення цих даних

у схему понять, яка вiдповiдає певнiй категорiї. Таким чи-

ном, нi поняття, анi чуття самi по собi не дають знань. Чут-

тя без понять - несвiдомi, поняття без почуттiв - порожнi.

Знання завжди є результатом єднання, синтезу почуттiв i по-

нять. На цiй пiдставi Кант зосереджує увагу на емпiричному

та теоретичному рiвнях пiзнання (що використовується до

сьогоднi) на вiдмiну вiд чуттєвого та рацiонального рiвнiв

фiлософiв-попередникiв.

Умовою створення синтетичних суджень у природознавствi,

за Кантом, є 12 категорiй. Цi категорiї подiляються на чоти-

ри види - кiлькiсть, якiсть, вiдношення, модальнiсть.

Кожний з видiв охоплює собою ще 3 категорiї. Кiлькiсть

- єднiсть, множина, цiле. Якiсть - реальнiсть, заперечення,

обмеження. Вiдношення - зв'язок субстанцiї з властивостями,

причиною i дiєю, поняття 'взаємодiя'. Модальнiсть - мож-

ливiсть, дiйснiсть, необхiднiсть. Кожна з категорiй - неза-

лежна вiд iнших, разом iз цим мiж категорiями наявне

спiввiдношення. Друга категорiя кожного виду вiдносно першої

є її протилежнiстю. Третя категорiя кожного виду є синтез,

або єднiсть протилежностей. Як чистi поняття, категорiї є

апрiорними.

Кант розробив складну за своєю структурою концепцiю

зв'язку категорiй як чистих понять розсуду з формами

чуттєвого споглядання. Дана концепцiя спирається на вчення

про 'схематизм' категорiй, або 'фiгурний синтез'. В основi

суджень природничих наук знаходяться загальнi та необхiднi

закони. Будь-яке наукове знання усвiдомлює предмети i явища,

пiдкорюючись трьом законам: 1) закон вiдповiдностi субстан-

цiї; 2) закон причинностi; 3) закон взаємодiї субстанцiй. Цi

закони - необхiдна форма нашого розсуду, без яких вiн не

здатний уявити собi об'єктивний предмет, явище. Людська свi-

домiсть сама будує форми предмета в тому розумiннi, що свi-

домiсть лише у формi загального i необхiдного знання спро-

можна зробити його предметом пiзнання.

Звiдси Кант робить висновок, що речi самi по собi не

можна пiзнати. Нi форми чуттєвостi, анi категорiї не склада-

ють iз себе визначення 'предметiв самих по собi'. Тим самим

обгрунтовується теза про можливiсть пiзнання 'речей для нас'

та неможливiсть пiзнання 'речей в собi', що стає основою но-

вої форми агностицизму.

5.1.5 Трансцендентальна логiка.

Питання про можливiсть апрiорних синтетичних суджень в

фiлософiї ('метафiзицi') Кант пов'язує з дослiдженням

властивостей розуму. Вiн розглядає розум як здатнiсть ство-

рювати умовиводи, що приводить до виникнення iдей. За Кан-

том,'iдеї' - поняття про незаперечне. А оскiльки данi досвi-

ду обумовленi причинами, предметом iдей може бути лише те,

чого нiколи не може сприймати чуття, досвiд.

Розум створює три головних iдеї: 1) iдею про душу як

цiлiснiсть всiх психiчних явищ; 2) iдею про свiт як

цiлiснiсть нескiнченного ряду причинно зумовлених явищ (при-

чин i наслiдкiв); 3) iдею про Бога як причину усiх причинно

створених явищ. Однак, спроба розуму дати вичерпну вiдповiдь

про те, що є свiт як цiле, призводить до суперечнiсть. А са-

ме: можна довести, що свiт не має початку в часi, не має об-

межень в просторi. I можна довести, що свiт почав iснувати

лише з якогось моменту часу, що свiт обмежений просторово.

Можна довести, що частинки, з яких складаються тiла, можуть

бути нескiнченно подiльнi. А можна довести, що вони мають

межу кiнцевої подiльностi. Можна довести, що подiї вiдбува-

ються внаслiдок дiї необхiдних умов. А можна довести, що

подiї вiдбуваються абсолютно випадково, необумовлено. Кожна

iз схем доведення буде логiчно iстинною.

Такi суперечнiсть, як виявив Кант, виникають у розумi з

необхiднiстю. А це свiдчить, що розум сам по собi має супе-

речливий характер. Цi положення визнаються Кантом неiстинни-

ми, бо свiт як цiлiснiсть є принципово не даною нам 'рiччю у

собi'.

Кант пропонує роздiлити логiку на два типи - загальну

логiку i трансцендентальну логiку. Загальна логiка дослiджує

форми поняття, судження, умовиводу, повнiстю абстрагуючись

вiд питання про змiст, котрий мислиться за допомогою тiєї чи

iншої форми думки. Трансцендентальна логiка - звертає увагу

на те, що надає знанню апрiорного характеру, створює мож-

ливiсть виникнення загальних i необхiдних iстин.

Таким чином, фактично вчення Канта про пiзнання є роз-

горнутою трансцендентальною логiкою.

5.1.6 Етика.

В етичному вченнi Кант дотримується принципiв, котрi

вiн розвинув у своїй теорiї пiзнання. Так, що стосується

проблеми необхiдного та свободного в дiяльностi людей, то

вiн вважав, що дана суперечнiсть - уявне: людина дiє не-

обхiдно в одному вiдношеннi, вiльно - в iншому. Людина дiє з

необхiднiстю, оскiльки вона з своїми думками, чуттями

розмiщується серед iнших явищ природи, i в цьому вiдношеннi

пiдкорюється необхiдностi свiту явищ. Разом iз цим, людина є

моральною iстотою. Як моральна iстота, вона належить до

свiту духовного. I в цiй якостi людина - вiльна. Моральний

закон, котрий дається лише розумовi, це 'категоричний iмпе-

ратив', закон, який потребує, щоб кожний iндивiд дiяв так,

щоб правило його iндивiдуального життя, поведiнки ставало

правилом поведiнки кожного.

У разi, коли дiї спiвпадають з моральним законом,

здiйснюються людиною на пiдставi власної схильностi, їх не

можна назвати моральними. Дiя людини буде моральною тiльки в

тому випадку, коли iндивiд здiйснює її з поваги до морально-

го закону. Етика не повинна будуватися з розрахунку на

емпiричне щастя. Суперечнiсть мiж моральною поведiнкою люди-

ни i результатом цiєї поведiнки в емпiричному життi не

знiмається нашою моральною свiдомiстю. Не знаходячи справед-

ливого стану речей у свiтi явищ, моральна свiдомiсть дiє у

свiтi уявному. Iснування таких понять, як 'свобода',

'безсмерття', 'Бог', пояснюється вiрою в уявний свiт, даний

тiльки думкам, але неосяжний для думок (трансцендентний

свiт). Трансцендентнiсть уявного свiту буде iснувати завжди,

бо людина не здатна своїм розумом вийти за межi анти-

номiчностi загальних i необхiдних понять.

5.2 Фiлософiя I.Г.Фiхте.

5.2.1 Iоганн Готлiб Фiхте.

Iоганн Готлiб Фiхте народився у 1762 р. З 1794 р. пра-

цював професором Йєнського унiверситету. В 1799 р. був зви-

нувачений в атеїзмi та звiльнений з унiверситету, пiсля чого

переїхав до Берлiну i займався читанням публiчних лекцiй.

Добровольцем прийняв участь у антинаполеонiвськiй вiйнi i в

1814 р. помер вiд хвороби.

5.2.2 Науковчення.

У своїх перших трактатах Фiхте першочергову увагу

придiляє фiлософсько-моральним проблемам. Так, у працях:

'Досвiд критики усякого одкровення', 'Нотатки про пра-

вильнiсть висновкiв громадськостi по вiдношенню до французь-

кої революцiї', Фiхте зводить поняття 'практичної фiлософiї'

до дiяльностi лише моральної свiдомостi. Вiн виводить мо-

ральнi принципи як вимоги абстрактного розуму. Основу своєї

практичної фiлософiї вiн вбачає в тому, що принципи моралi

повиннi опиратися на теоретичне обгрунтування, маючи зв'язок

iз строгою науковою системою.

Головний твiр Фiхте - 'Науковчення' (1794) - є тракта-

том про науку. Науковi положення, згiдно з його точкою зору,

повиннi спиратись на основоположення, якi є достовiрними

самi собою. Таким достовiрним фактом є визнання суб'єктом

свого iснування - 'Я'. 'Я' охоплює собою все, що може бути

мислимим. Дiяльнiсть суб'єкта, який визнає своє iснування,

розглядається як дiяльнiсть 'Я', котра вiдбувається у формi

переходiв вiд ствердження певної тези до протилежної, а вiд

останньої - до третьої, яка має бути єднiстю першої i дру-

гої. Крiм тези про iснування 'Я', ми можемо видiлити проти-

лежну тезу - 'не-Я'.

Оскiльки визнання суб'єктом факту свого iснування -

єдина достовiрнiсть, з якої може починатися мислення вза-

галi, 'Я' не є iндивiдуальним Я, або субстанцiєю. 'Я' - це

абсолютна умова для послiдовного, наукового мислення. Воно є

основою морального мислення, котра дiє як абсолютна надсвi-

домiсть. Iндивiдуальне 'Я' є вiдображенням абсолютного 'Я',

абсолютної моральностi. Саме iндивiдуальному, емпiричному

'Я' протистоїть емпiрична природа 'не-Я'.

Теоретична фiлософiя, усвiдомивши мiсце 'Я' i 'не-Я',

протиставляє їх одне одному в межах абсолютного 'Я', неначе

результат обмеження, роздiлу абсолютного. Керуючись таким

методом протиставлення i синтезу, Фiхте розглядає систему

теоретичних i практичних категорiй буття i мислення. Такий

метод називають 'антитетичним': антитези не виводять з пер-

шої тези шляхом переходу до протилежного, а ставлять поряд

iз тезою.

Мета дiяльностi людини полягає у виконаннi закону мо-

ралi, обов'язку, якому протистоять природнi властивостi лю-

дини. Цi властивостi походять з фiзичної природи людини, по-

в'язаної з усiм матерiальним свiтом, з 'не-Я', яке протисто-

їть 'Я' i спонукає його до дiяльностi. Умовою виконання мо-

рального закону може бути лише перемога над чуттєвими

схильностями. При цьому Фiхте роз'яснює, що його 'не-Я' не

можна розумiти як кантiвську 'рiч у собi'. 'Рiч у собi' ле-

жить за межами свiдомостi, а у Фiхте 'не-Я' не здатне iсну-

вати як незалежна вiд свiдомостi реальнiсть. Воно виникає як

продукт дiяльностi свiдомостi. Ця дiяльнiсть така, що коли

вона здiйснюється, то в нас немає її усвiдомлення. Тому по-

всякденне мислення взагалi її не фiксує, а сприймає її про-

дукти, як такi що нiби то iснують самi по собi,незалежно вiд

свiдомостi та дiють на свiдомiсть.

Фiлософське мислення, дослiджуючи достовiрнi самi по

собi основоположення, долає цю iлюзiю повсякденного мислен-

ня. Насправдi ця даннiсть є лише необхiдним уявленням, яке

виникає з продуктивної дiяльностi 'Я'. Щоб дiйти усвiдомлен-

ня дiяльностi 'Я', слiд мати здатнiсть розуму до цього. Таку

властивiсть, для котрої не iснує звичного протиставлення мiж

дiянням та його результатом, мiж суб'єктом i об'єктом, Фiхте

називає 'iнтелектуальною iнтуїцiєю'. Таким чином, не теоре-

тичнi положення роблять можливими практичнi, а навпаки,

практичнiсть робить можливою теоретичнiсть. Дiяльнiсть 'Я'

завжди веде до усвiдомлення протилежного. Сама дiяльнiсть

'Я' приводиться в рух чимось протилежним. Необумовлена

дiяльнiсть 'Я' з необхiднiстю вiдтворює протилежностi: мiж

дiяльнiстю та її завданням, мiж предметом i методом, мiж

знанням i незнанням.

При формулюваннi положень своєї фiлософiї Фiхте систе-

матично виводить, фiксує логiчнi категорiї. Керуючись 'анти-

тетичним' методом, вiн рухається вiд теоретичних загальних

положень - через розгляд вiдчуттiв, споглядання, уяви, а та-

кож мислення (розсуду, здатностi судження, розуму) - до по-

ложень практичного розуму з його властивостями та спрямуван-

нями. Викладаючи порядок розвитку категорiй, Фiхте показує,

що суб'єкт послiдовно пiдiйматься вiд нижчих


10-09-2015, 22:53