Через 24 год після перев’язки внутрішньої сонної артерії встановлено збільшення показників сумарного об’єму вен. Показник стереометричного індексу вказував на збільшення щільності розподілу гілок портальних вен. Найбільші зміни в системі гіпофізарно-портальних вен виявлені через 5 діб після операції, вони виражалися у максимальній протяжності й максимальному сумарному об’ємі вен ПЧГ. На 10-ту добу встановлена відносна стабілізація процесу перебудови судинного русла, що виражалося у зменшенні об’єму гіпофізарно-портальних вен та їхніх гілок. Аналіз стереометричних показників виявив зниження венозного повнокров’я через 30 діб після операції, проте ці показники не дорівнювали вихідним даним.
Показовою ознакою венозного повнокров’я є значне підвищення оптичної щільності розподілу судин капілярно-венулярного русла у ПЧГ після експериментального впливу, що в абсолютних цифрах складало: псевдооперовані тварини – 11,45±0,18; дослідні через 24 год впливу – 26,64±0,42, через 5 діб – 29,68±0,22, через 10 діб – 24,23±0,24, через 30 діб – 18,12±0,28.
Вірогідно встановлено, що зміни пульсового і венозного тиску у печеристих синусах, а також венозне повнокров’я у судинному руслі ПЧГ пов’язані з експериментальним впливом. Коефіцієнт кореляції і його помилки вказують на прямий, сильний і вірогідній зв’язок виявлених змін з перев’язкою внутрішньої сонної артерії (табл. 2).
Таблиця 2
Кореляційна залежність змін венозного тиску у печеристих синусах та венозного повнокров’я від тривалості експерименту (Rxy ±mr )
| Показник | Тривалість експерименту | |||
| 24 год | 5 діб | 10 діб | 30 діб | |
| Венозний тиск | 0,875±0,208* | 0,888±0,167* | 0,851±0,235* | 0,745±0,298** |
| Венозне повнокров’я | 0,925±0,194* | 0,932±0,156* | 0,912±0,189* | 0,907±0,377# |
Примітка. * – р < 0,001; # – р < 0,05; ** – р < 0,01 порівняно з контролем.
Узагальнюючи результати досліджень та зіставляючи їх з відомими даними, ми дійшли висновку, що однобічна перев’язка внутрішньої сонної артерії до входження її у печеристий синус призводить до зниження пульсового тиску, уповільнення кровообігу в синусах, підвищення внутрішньосинусного ВТ і порушення відтоку крові з ПЧГ. У свою чергу, венозне повнокров’я призводить до морфофункціональних змін у залозистих клітинах аденогіпофіза.
Встановлено, що соматотропні клітини ПЧГ псевдооперованих тварин відрізнялися великою кількістю великих [(0,286±0,012) м у діаметрі] гранул з високою електронною щільністю, які були рівномірно розташовані у цитоплазмі. Порівняно слабко були представлені ендоплазматичний ретикулум і комплекс Гольджі.
Після 24 год. вимикання пульсації внутрішньої сонної артерії у цитоплазмі виявлене велике скупчення незвичайно розташованих електронно-щільних гранул. Вони зсувались на периферію клітини й займали близько 1 /3 цитоплазми. При збільшенні тривалості експерименту (5 і 10 діб) у цистернах комплексу Гольджі були виявлені скупчення електронно-щільної речовини, що може свідчити про те, що за умов венозного повнокров’я продукція гранул не припиняється. Крім того, встановлено, що під кінець 10-ї доби експерименту форма останніх ставала неправильною, помітно знижувалася їхня електронна щільність.
Субмікроскопічні зміни у соматотропних клітинах за умов 5- і 10-добової експозиції експерименту характеризувалися трансформацією органел з ознаками набряку: відзначався набряк мітохондрій, розширення цистерн ендоплазматичного ретикулума, а також морфологічною трансформацією електронно-щільних гранул, пов’язаною з порушенням структури комплексу Гольджі, який практично розпадався на дрібні пухирі і вакуолі.
Стереометричним методом установлено, що у соматотропних клітинах ПЧГ псевдооперованих собак стандартний відрізок прямої перетинав від 3-х до 4-х гранул – 3,66±0,06, які мали площу (7,46±0,12) у. о.2 , стереометричний об’єм гранул сягав (3,17±0,04) у. о.3 , а індекс щільності розподілу відповідно був (2,31±0,02) у. о. У процесі експерименту, незалежно від тривалості, кількість електронно-щільних гранул вірогідно змінювалась у порівнянні з контрольними показниками: через 24 год – 4,57±0,05, через 5 діб – 4,53±0,02, через 10 діб – 4,78±0,07 (р<0,001). Також встановлене достовірне збільшення їхньої сумарної площі: через 24 год – (9,24±0,11) у. о.2 , через 5 діб – (9,17±0,16) у. о.2 , через 10 діб – (9,37±0,13) у. о.2 (р<0,001); сумарного об’єму: через 24 год – (4,87±0,03) у. о.3 , через 5 діб – (4,04±0,04) у. о.3 , через 10 діб – (4,51±0,04) у. о.3 (р<0,001) і зниження стереометричного індексу: через 24 год – (1,95±0,02) у. о., через 10 діб – (2,04±0,03) у. о. (р<0,001).
У порівнянні з соматотропними клітинами гонадотропні містили вірогідно більшу кількість електронно-щільних гранул – 22,96±0,42 (р<0,001). Їхній діаметр, у порівнянні з таким у соматотропних клітинах був вірогідно меншим і складав до (0,207±0,012) м (р<0,001).
Стереометричним методом установлено, що в гонадотропних клітинах псевдооперованих собак стандартний відрізок прямої перетинав від 4 до 5 гранул 4,54±0,12, які мали площу (9,21±0,15) у. о.2 , стереометричний об’єм гранул сягав (2,88±0,02) у. о.3 , стереометричний індекс становив (3,18±0,03) у. о.
Після 24-годинної експозиції вірогідних змін у гонадотропних клітинах не виявлено. Через 5 діб у комплексі Гольджі виявлялися лізосоми, що в окремих випадках включали типові гранули. Цистерни ендоплазматичного ретикулума були не орієнтовані, причому кількість пов’язаних з мембранами рибосом зменшувалася. Окремі мітохондрії в цитоплазмі гонадотропних клітин трансформувалися: крісти і внутрішня мембрана їх були зруйновані частково або цілком. Стереометричні показники вказували на достовірне збільшення щільності розподілу електронно-щільних гранул у цитоплазмі гонадотропних клітин внаслідок зростання їхнього сумарного об’єму – (3,37±0,03) у. о.3 і площі – (10,17± 0,08) у. о.2 при р<0,001.
Через 10 діб після вимикання пульсації внутрішньої сонної артерії у печеристому синусі відбувалася вірогідна зміна усіх стереометричних показників – збільшувалася кількість електронно-щільних гранул – 5,25±0,16, їхній об’єм – (4,11±0,05) у. о.3 і площа – (10,68±0,11) у. о.2 . У комплексі Гольджі цистерни і пухирі були розширені, ендоплазматичний ретикулум переважно позбавлений рибосом. У мітохондріях теж виявлені ознаки трансформації, які ми спостерігали через 5 діб.
Зміни у секреторних клітинах, незважаючи на зменшення повнокров’я у ПЧГ, залишалися вираженими і при збільшенні експозиції експериментального впливу. Це може бути пов’язане з порушенням функціонального шляху транспорту гормонів ПЧГ, адже на тлі зниження пульсового тиску підвищувався ВТ у печеристих синусах.
Коефіцієнт кореляції і його помилки вказували на сильний прямий вірогідний зв’язок змін кількості гранул у секреторних клітинах з венозним повнокров’ям: соматотропні клітини – 24-годинна експозиція у порівнянні з контролем – 0,932±0,053, 5-добова у порівнянні з контролем – 0,883±0,046, 10-добова у порівнянні з контролем – 0,876±0,105; гонадотропні клітини – 24-годинна експозиція у порівнянні з контролем – 0,928±0,095, 5-добова у порівнянні з контролем – 0,901±0,043, 10-добова у порівнянні з контролем – 0,892±0,087, при р<0,001.
Через 15 хв після прижиттєвого введення нейтрального червоного (далі барвник) в організм псевдооперованих тварин його концентрація у ПЧГ становила: у правій половині (54,1±1,5) мкг/г, у лівій половині – (52,9±1,7) мкг/г. У верхній третині (I, II, IIІ блоки) середній показник сорбції склав (51,2± 2,6) мкг/г. У центральній третині (IV, V, VI блоки) середній показник сорбції склав (56,5±3,8) мкг/г. У нижній третині (VII, VIII, IX блоки) середній показник сорбції склав (52,6±1,9) мкг/г. Встановлено, що концентрація барвника у правій і лівій половинах ПЧГ псевдооперованих собак вірогідно не відрізнялася.
Через 24 год після перев’язки внутрішньої сонної артерії концентрація барвника у ПЧГ була такою: у правій половині – (77,7±2,8) мкг/г, у лівій – (74,5±2,3) мкг/г при р<0,001 у порівнянні з контролем. Через 5 діб після перев’язки внутрішньої сонної артерії концентрація барвника у ПЧГ у правій половині становила (86,4±2,5) мкг/г, у лівій половині – (89,6±2,9) мкг/г при р<0,001 у порівнянні з контролем. Через 10 діб після перев’язки внутрішньої сонної артерії концентрація барвника у ПЧГ у правій половині становила (73,0±3,1) мкг/г, у лівій половині – (76,1±2,0) мкг/г при р<0,001 у порівнянні з контролем. Через 30 діб після перев’язки внутрішньої сонної артерії концентрація барвника у ПЧГ у правій половині становила (62,3±2,2) мкг/г при р<0,01 у порівнянні з контролем, у лівій половині – (63,4±0,9) мкг/г при р<0,001 у порівнянні з контролем.
Одержані результати вказували на неоднорідність сорбційної здатності тканини ПЧГ у нормі й в умовах перев’язки внутрішньої сонної артерії. Проте зі збільшенням експозиції експерименту сорбційна здатність знижується і стає однаковою в усіх її ділянках. Експозиційна динаміка сорбції в ПЧГ змінювалася прямо пропорційно зміні венозного повнокров’я. Підвищення сорбції нейтрального червоного, очевидно, є результатом венозного повнокров’я, гіпоксії, підвищення гідрофільності тканинних колоїдів і вказує на зміни проникності клітинних мембран до екзогенних речовин.
Результати проведеного дослідження вказують на вплив пульсового тиску у печеристих синусах на циркуляцію крові у ПЧГ. При зміні пульсації внутрішньої сонної артерії у печеристому синусі порушується не тільки відтік крові з розвитком венозного повнокров’я, але і гормонопоез у секреторних клітинах ПЧГ. Ця проблема, на наш погляд, є дуже актуальною для геронтології. Склеротичні зміни у стінці внутрішньої сонної артерії призводять до втрати еластичності, що знижує обсяг пульсових коливань. При цьому розвивається хронічна венозна недостатність у ПЧГ, що може призвести до зменшення кількості секреторних клітин, зниження їхньої гормональної функції та заміщення їх сполучною тканиною.
ВИСНОВКИ
Дисертація присвячена комплексному морфофункціональному вивченню механізмів розвитку венозного повнокров’я у передній частці гіпофіза при однобічній перев’язці внутрішньої сонної артерії до її входження у печеристий синус. Встановлено, що при однобічному вимиканні пульсації внутрішньої сонної артерії в передній частці гіпофіза розвивається венозне повнокров’я, ступінь виразності якого перебуває у прямій залежності від тривалості експерименту.
1. Судинне русло передньої частки гіпофіза представлене венозними судинами, які мають виражене зональне розмежування, пов’язане з гістотопографією довгих і коротких гіпофізарно-портальних вен. Гілки гіпофізарно-портальних вен формують густу венозно-венулярно-капілярну мережу, що по периферії анастомозує з судинами капсули гіпофіза.
2. Використання моделі морфофункціонального комплексу “Печеристий синус – внутрішня сонна артерія – гіпофіз” дозволило визначити взаємозв’язок змін венозного тиску у печеристих синусах і пульсового тиску в передній частці гіпофіза у відповідь на порушення пульсації внутрішньої сонної артерії. У відповідь на одно- або двобічне вимикання пульсації внутрішньої сонної артерії спостерігається збільшення венозного тиску у печеристому синусі і зниження пульсового тиску в гіпофізі.
3. Венозний тиск у печеристих синусах підтримується пульсацією печеристої частини внутрішньої сонної артерії, що істотно впливає на циркуляцію й відтік крові з судинного русла передньої частки гіпофіза. Гостре порушення пульсації внутрішньої сонної артерії у печеристому синусі призводить до зниження пульсового тиску, уповільнення кровообігу в синусах, підвищення внутрішньосинусового венозного тиску і порушення відтоку крові з передньої частки гіпофіза.
4. В умовах однобічної перев’язки внутрішньої сонної артерії до входження її у печеристий синус в аденогіпофізі розвивається венозне повнокров’я, що досягає максимуму на 5-ту добу. Зі збільшенням часу після перев’язки відбувається помітна стабілізація процесу, що супроводжується зменшенням виразності венозного повнокров’я, яке забезпечується перебудовою судинного русла передньої частки гіпофіза, спрямованою на перерозподіл циркуляції та відтоку крові по венозним магістралям, що формуються внутрішньоорганно.
5. В умовах венозного повнокров’я у секреторних клітинах передньої
частки гіпофіза відбуваються зміни, характерні для процесу набухання, на тлі цього зростає кількість електронно-щільних гранул, що може свідчити як про активацію синтезу гормонів, так і про порушення їхньої секреції.
6. Сорбційна здатність тканини передньої частки гіпофіза змінюється прямо пропорційно зміні венозного повнокров’я в ній; максимальне збільшення сорбції відмічалося на 5-ту добу після перев’язки внутрішньої сонної артерії.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Виноградов О.О. Морфофункціональне взаємовідношення судинного русла передньої долі гіпофіза і гіпоталамуса // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О. Можаєва. – 2000. – Т. 1, № 2. – С. 129–133.
2. Виноградов О.А. Циркуляция крови в аденогипофизе в условиях перевязки внутренней сонной артерии // Український медичний альманах. – 2000. – Т. 3, № 5. – С. 33–35.
3. Виноградов О.А. Морфофункциональная характеристика механизма адаптации соматотропных клеток передней доли гипофиза в условиях венозного полнокровия // Український журнал екстремальної медицини імені Г.О. Можаєва. – 2001. – Т. 2, № 4. – С. 45–47.
4. Виноградов О.А., Виноградов О.О. Експозиційна динаміка сорбції в передній частці гіпофіза при венозному повнокров’ї // Вісник Луганського педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2002. – № 7 (51). – С. 108–113. (Здобувачем виконані експерименти і визначені кількісні показники сорбції при венозному повнокров’ї. Особистий внесок – 80 %).
5. Виноградов А.А., Андреева И.В., Виноградов О.А. Индивидуальная анатомическая изменчивость артериовенозных взаимоотношений в пещеристом синусе // Вісник проблем біології і медицини. – 2003. – № 2. – С. 23–25. (Здобувачем представлені дані, які були отримані при дослідженні будови параселярної області. Особистий внесок – 40 %).
6. Виноградов О.А. Морфофункциональные изменения гонадотропныхклеток аденогипофиза в условиях венозного полнокровия // Український медичний альманах. – 2004. – Т. 7, № 2 (додаток). – С. 10–12.
7. Казімірко Н.К., Виноградов О.А., Виноградов О.О., Андреєва І.В. Особливості використання пристрою морфофункціонального комплексу “Печеристий синус – внутрішня сонна артерія – гіпофіз” при проведенні медико-біологічних досліджень // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – 2007. – № 19. – С. 35–40. (Здобувачем представлені власні дані щодо використання пристрою при проведенні досліджень кровообігу у передній частці гіпофіза. Особистий внесок – 60 %).
8. Виноградов А.А., Виноградов О.А. Возрастные изменения пульсового давления в пещеристых синусах и их влияние на гонадотропные клетки аденогипофиза в эксперименте // Материалы международной научно-практической конференции “Олимпийский спорт, физическая культура, здоровье нации в современных условиях”. – Луганск, 2004. – С. 322–325. (Здобувачем представлені дані щодо мофофункціональних особливостей гонадотропних клітин аденогіпофіза. Особистий внесок – 70 %).
9. Vinogradov A.A., Vinogradov O.A. Morphofunctional peculiarities of vascular system of main anterior part of adenohypophysis during changes of pulse pressure in cavernous sinuses // Italian Journal of Anatomy and Embryology. – 1999. – Vol. 104. – Supplement N. 1. – P. 746. (Здобувачем представлені дані щодо особливостей морфофункціональних змін судинного русла аденогіпофіза в залежності від пульсового тиску у печеристих синусах. Особистий внесок – 90 %).
10. Казімірко Н.К., Виноградов О.А., Виноградов О.О., Чемерін О.І. Морфофункціональне обґрунтування стоку крові від передньої частки гіпофіза в умовах судинної патології параселярної області // Український медичний альманах. – 2000. – Т. 3, № 1 (додаток). – С. 24. (Здобувачем представлені дані щодо морфофункціональних особливостей судинного русла аденогіпофіза. Особистий внесок – 80 %).
11. Vinogradov А.A., Vinogradov О.A., Chemerin A.I. Morphofunctional peculiarities of the interorgan blood circulation in the adenohypophysis // Tripartite Meeting “Anatomy 2000”. – Cambridge: St. John’s College, University of Cambridge, 2000. – P. 77. (Здобувачем представлені дані щодо морфофункціональних особливостей судинного русла аденогіпофіза. Особистий внесок – 60 %).
12. Анатомія судинного русла передньої частки гіпофізу / Виноградов О.О., Владимирова І.М., Долженко О.Л., Каменюка Л.О., Худякова О.В., Чемерін О.І. // Актуальні проблеми клінічної і теоретичної медицини: Збірник тез міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених. Дніпропетровськ, 2001. – С. 19–20. (Здобувачем були представлені дані щодо ангіоархітектоніки передньої частки гіпофіза. Особистий внесок – 70 %).
13. Морфофункціональні особливості судинного русла передньої частки гіпофіза собаки / Виноградов О.О., Владимирова І.М., Чемерін О.І., Каменюка Л.О., Долженко О.Л., Худякова О.В. // Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді: Збірник тез ІІІ Всеукраїнської студентської наукової конференції. Черкаси, 2001. – Частина 1. – С. 66. (Здобувачем були представлені дані щодо ангіоархітектоніки передньої частки гіпофіза. Особистий внесок – 70 %).
14. Vinogradov А.A., Vinogradov О.A., Chemerin A.I. Morphofunctional peculiarities of the capillary channels of the anterior hypophysis // Winter Meeting “The Evolution of Developmental Mechanisms”, Royal Holloway College, Egham, Surrey, UK. – 2001. – P. 38. (Здобувачем представлені дані щодо особливостей будови капілярного русла аденогіпофіза. Особистий внесок – 70 %).
15. Kazimirko N.K., Vinogradov А.A., Vinogradov О.A., Chemerin A.I. Blood outflow from the adenohypophysis in conditions of the cavernous sinus thrombosis // Annals of Anatomy. – 2001. – V. 194, № 1, Suppl. (Germany). – P. 88–89. (Здобувачем були представлені дані щодо ангіоархітектоніки передньої частки гіпофіза. Особистий внесок – 50 %).
16. Виноградов О.О. Залежність розміру венозного тиску в печеристих синусах від пульсації внутрішньосинусного відділу внутрішньої сонної артерії // Наукові праці І Міжрегіональної конференції молодих вчених: студентів, магістрантів, аспірантів, докторантів “Актуальні питання біології та медицини”. – 2003. – С. 35–36.
17. Казімірко Н.К., Виноградов О.О. Особливості гемодинаміки аденогіпофіза в умовах зміни пульсового тиску у печеристому синусі // Наукові праці І Міжрегіональної конференції молодих вчених: студентів, магістрантів, аспірантів, докторантів “Актуальні питання біології та медицини”. – 2003. – С. 36. (Здобувачем представлені дані щодо особливостей морфофункціональних змін судинного русла аденогіпофіза, в залежності від пульсового тиску у печеристих синусах. Особистий внесок – 80 %).
18. Виноградов О.А., Виноградов О.О., Землянський І. Гіпоталамічні зв’язки судинного русла передньої долі гіпофіза // Наукові праці ІІ Міжрегіональної конференції молодих вчених: студентів, магістрантів, аспірантів, докторантів “Актуальні питання біології та медицини”. – 2004. – С. 21–22. (Здобувачем були представлені дані щодо ангіоархітектоніки передньої частки гіпофіза Особистий внесок – 70 %).
19. Виноградов О.О. Моделювання при проведенні медико-біологічних досліджень на прикладі моделі морфофункціонального комплексу “Печеристий синус – внутрішня сонна артерія – гіпофіз” // Наукові праці ІІ Міжрегіональної конференції молодих вчених: студентів, магістрантів, аспірантів,
8-09-2015, 19:42