Корекція функціональної активності слинних залоз при зубному протезуванні хворих з гіпосалівацією

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

“ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”

БАБІЙ Руслан Ігорович

УДК 616.314(085)+616.314-089.23

КОРЕКЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СЛИННИХ ЗАЛОЗ ПРИ ЗУБНОМУ ПРОТЕЗУВАННІ ХВОРИХ З ГІПОСАЛІВАЦІЄЮ

14.01.22 – стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Чулак Леонід Дмитрович ,

Одеський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри ортопедичної стоматології

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, старший науковий співробітник Лабунець Василь Аксентійович , Державна установа “Інститут стоматології АМН України”, м. Одеса, завідувач відділу ортопедичної стоматології;

- доктор медичних наук, професор Жадько Сергій Ігорович , Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології

Захист відбудеться “11” березня 2008 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі “Інститут стоматології АМН України” за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут стоматології АМН України” (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий “9” лютого 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.Г. Чумакова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значна частина людства на визначеному етапі життя зіштовхується з необхідністю відновлення зубних рядів знімними зубними протезами. Потреба в знімному протезуванні складає від 5 % (у віці від 20 до 40 років) до 80 % у старших вікових групах (В.В. Маргвелошвили, 1991; Н.В. Калинина с соавт., 1993; В.А. Лабунець, 2000).

У той же час серйозною проблемою є протезування хворих з недостатньою функціональною активністю слинних залоз, суть якої полягає в порушенні процесів адаптації і збільшенні термінів звикання до знімних зубних протезів (Л.В. Дубова, 1995; G.F. Sіnglaer et al., 1996; J.J. Massad, D.R. Cagna, 2002; O.A. Abert, 2006).

Розглядаються 2 механізми зниження адаптації до протезів при сухості слизової оболонки порожнини рота: порушення гомеостазу порожнини рота й уповільнена кератизація слизової оболонки протезного ложа (Л.В. Дубова, 1995; G.F. Sіnglaer et al, 1996).

Як відомо, гомеостаз порожнини рота визначається багатьма факторами, однак, у першу чергу, функціональною активністю слинних залоз, складом ротової рідини, станом слизової оболонки (А.П. Левицкий, 1974; О.И. Сукманский, 1991; Е.В. Боровский, В.К. Леонтьев, 1991; Л.М. Тарасенко с соавт., 2002). При цьому порушення гомеостазу при протезуванні хворих з гіпосалівацією варто розглядати як взаємопровокуючий процес: з одного боку, гіпосалівація обумовлює недостатність медіаторної активності захисних механізмів і сухість слизової оболонки, а з іншого боку, сам протез сприяє зниженню функції слинних залоз. А.І. Лазебник (1987) показала, що зниження інтенсивності слиновиділення під впливом знімних акрилових протезів приводить до зниження концентрації в слині калію, натрію, загального білка, біогенних амінів, що, у свою чергу, з достатньою об'єктивністю відображає зміну гомеостазу ротової порожнини рота.

При гіпосалівації компенсаторні можливості слинних залоз вже обмежені, вплив акрилового зубного протеза збільшує патологічний процес, знижуючи рівень слиновиділення, і, як наслідок, викликає порушення адаптації до знімних зубних протезів (А.Б. Денисов, 2000; W.H. Nіedermeіr, R. Kramer, 1991; G. Blіxt-Johansenetal., 1992; J.J. Massad, D.R. Cagna, 2002).

Розповсюдженість гіпосалівації серед дорослого населення досить висока: від 10 % у молодому віці, до 40 % у віці 50-65 років (R.J. Bіllіngs et al, 1996; O.A. Abert, 2006) і до 90 % - у літньому (L.P. Longman et al., 1995; R.L. Ettіnger, 1997). Етіологія різноманітна. Однак у 70 % випадків сухість слизових оболонок спостерігається в осіб літнього віку, особливо при адентії (М.М. Пожарницкая с соавт., 1992; P.L. Bіvona, 1998; W.M. Thomson et al, 1999; T.O. Narhі et al., 1999; J.A. Shіp et al., 2002; G.J. Van der Putten et al., 2003). А.В. Денисов (2000) показав, що чим більше відсутніх зубів, тим слабкіше слиновиділення. Останнє обумовлює те, що люди в літньому віці особливо страждають від нестерпності до знімних зубних протезів і мають потребу в додаткових заходах корекції функціональної активності слинних залоз (G.J. Van der Putten et al., 2003).

Усе зазначене визначило основний напрямок досліджень, а саме, пошук шляхів прискорення адаптації до знімних зубних протезів у людей із сухістю слизової оболонки порожнини рота й розробку засобів, здатних вплинути на функціональну активність слинних залоз.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри ортопедичної стоматології Одеського державного медичного університету "Розробка нової технології виготовлення повних знімних протезів та особливості протезування беззубих щелеп при несприятливих анатомо-фізіологічних умовах протезного ложа" (№ ДР 0100U006456) та науково-дослідної роботи Інституту стоматології АМН України "Розробити засоби гігієни порожнини рота для підвищення ефективності профілактики та лікування ксеростомії" (№ ДР 0102U004090). Здобувач був безпосереднім виконавцем окремих фрагментів наукових досліджень вищеназваних тем.

Мета дослідження – підвищення ефективності ортопедичного лікування та прискорення адаптації до знімних зубних протезів хворих з гіпосалівацією шляхом розробки й обґрунтування застосування нового гелю, що коригує слиновиділення.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання :

1. Вивчити рівень секреторної активності слинних залоз у пацієнтів до і після протезування знімними зубними протезами.

2. Вивчити деякі показники гомеостазу ротової порожнини в людей зі зниженою функціональною активністю слинних залоз.

3. Розробити модель гіпосалівації та вивчити механізми розвитку ксеростомії при застосуванні акрилових пластмас у знімному протезуванні.

4. Розробити рецептуру нового гелю, що коригує слиновиділення, для порожнини рота та обґрунтувати в експерименті ефективність його застосування при гіпосалівації.

5. Провести комплекс клініко-лабораторних досліджень для оцінки ефективності застосування нового коригуючого гелю в пацієнтів з гіпосалівацією при протезуванні знімними зубними протезами.

Об'єкт дослідження – хворі зі зниженою функціональною активністю слинних залоз, що користуються знімними зубними протезами; експери­мен­тальні тварини з моделлю гіпосалівації.

Предмет дослідження – розробка, обґрунтування й оцінка ефективності застосування спеціального гелю для корекції функціональної активності слинних залоз в хворих з гіпосалівацією, що користуються знімними зубними протезами.

Методи дослідження: експериментальні на тваринах – для вивчення нешкідливості і специфічної ефективності розробленого гелю для порожнини рота; клінічні - опитування, виявлення скарг, огляд, збір ротової рідини для оцінки функціональної активності слинних залоз; лабораторні (біофізичні, біохімічні, функціональні, морфологічні) – для оцінки гомеостазу ротової порожнини й ефективності застосування лікувально-профілактичного гелю для порожнини рота; статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів . Уперше для корекції функціональної активності слинних залоз розроблено новий гель для порожнини рота, що містить мальтозу і цитрат натрію (гель "Мальцит" – Патент на корисну модель № 18541 від 15.11.2006 р.), та доведена ефективність його застосування в експерименті та клініці.

Показано, що протезування пацієнтів з гіпосалівацією повними знімними протезами сприяє розвитку ксеростомії та збільшує період адаптації до протеза. Останнє пов'язано з розвитком деструктивних і запальних змін у тканинах ротової порожнини на тлі сухості слизових оболонок, що проявляється в інтенсифікації перекисного окислення ліпідів і протеолітичної активності ротової рідини.

Встановлено, що при користуванні знімними акриловими протезами більш ніж у 30 % випадків спостерігається зниження функціональної активності слинних залоз, що обумовлено, у першу чергу, впливом залишкового мономера акрилового базису протеза.

Показано, що застосування коригуючого гелю "Мальцит" у хворих з гіпосалівацією сприяє посиленню функціональної активності слинних залоз, знижує запальні явища в порожнині рота, зменшує дратівний вплив протеза на слизову оболонку протезного ложа, прискорює звикання та процеси адаптації до знімних зубних протезів з акриловим базисом.

Розроблено "модель гіпосалівації" та встановлено механізм зниження функціональної активності слинних залоз під впливом метилового ефіру метакрилової кислоти: мономер викликає роздратування рецепторів слизової оболонки порожнини рота, слинні залози рефлекторно підвищують свою активність, збільшуючи виділення слини, що забезпечує нейтралізацію і змивання мономера зі слизової оболонки порожнини рота, відбувається компенсаторне наростання маси залоз, потім настає виснаження слинних залоз. Гіперфункція змінюється гіпофункцією з перевагою атрофічних процесів у слинних залозах.

Практичне значення одержаних результатів . Розроблено, апробовано та впроваджено у практику ортопедичної стоматології спосіб стимуляції функціональної активності слинних залоз, що полягає в нанесенні на слизову оболонку порожнини рота або на контактуючу зі слизовою оболонкою поверхню акрилового протеза гелю "Мальцит", що містить мальтозу і цитрат натрію.

Застосування гелю "Мальцит" в пацієнтів з гіпосалівацією при протезуванні знімними протезами з акриловим базисом підвищує рівень салівації, сприяє прискоренню адаптації до протезів, зменшує ризик розвитку протезних стоматитів.

Обґрунтовано застосування гелю "Мальцит" при знімному протезуванні для нейтралізації дії залишкового мономера акрилового протеза з метою профілактики гіпосалівації та розвитку запалення в області протезного ложа.

Розроблену модель гіпосалівації впроваджено в експериментальну практику для оцінки впливу мономера.

Розроблені способи впроваджені в клінічну практику відділу ортопедичної стоматології Інституту стоматології АМН України, ортопедичного відділення обласної стоматологічної поліклініки м. Одеса, стоматологічної клініки Одеського державного медичного університету, ортопедичних відділень міських стоматологічних поліклінік м. Одеси.

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі ортопедичної стоматології Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок здобувача . Автором особисто проведений пошук, відібрана і проаналізована наукова література по темі дисертації, самостійно проведені всі клінічні й експериментальні дослідження, узагальнені та проаналізовані отримані результати, проведена їхня статистична обробка, написана й оформлена дисертація. Спільно з науковим керів­ником визначені мета й завдання дослідження, сформульовані основні висновки роботи.

Дисертант брав безпосередню участь у розробці рецептури, проведенні доклінічних випробувань коригуючого гелю “Мальцит”, створеного колекти­вом авторів лабораторії гігієни порожнини рота Інституту стоматології АМН України під керівництвом д-ра мед. наук Т.П. Терешиної¹ .

Набір клінічного матеріалу проводився на кафедрі ортопедичної стоматології Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Експериментальні та лабораторні дослідження виконані автором в лабораторіях Інституту стоматології АМН України: гігієни порожнини рота (зав. – д-р мед. наук Терешина Т.П.), біохімії відділу біотехнології (зав. – канд. біол. наук О.А. Макаренко), у віварії (зав. – І.В. Ходаков)[1] .

Апробація результатів дисертації . Основні положення дисертації доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання дитячої стоматології та орто­дон­тії” (Одеса, 2005), Міжнародному форумі стоматологів “Современные дости­же­ния стоматологии” “Одесса-Дента 2006” (Одеса, 2006).

Публікації . По темі дисертації опубліковано 6 наукових праць, з них 4 статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття в збірнику наукових праць, 1 Патент України на корисну модель.

Обсяг і структура дисертації . Дисертаційна робота викладена на 162 сторінках комп'ютерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, описання об'єктів і методів досліджен­ня, 3 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел. Фактичні дані приведені в 26 таблицях. Список літератури містить 251 першоджерело, з них 111 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вирішення поставленої мети та завдань дисертаційної роботи проведено комплекс експериментальних, клінічних і лабораторних досліджень. В експерименті використано 164 білих щура, у клінічних дослідженнях взяло участь 75 осіб.

Експериментальні дослідження проведені з метою вивчення токсикологічних характеристик і специфічної ефективності гелю для порожнини рота "Мальцит", а також для розробки "моделі гіпосалівації". Дослідження проведені згідно вимог ДержСанПіН (1999) і Держав­ного фармакологічного центру МОЗ України (2003). Експерименти проводили на білих щурах місячного віку, які отримували повноцінний раціон віварію.

Специфічну ефективність гелю “Мальцит” вивчали в досліді з інтактними тваринами та на моделі гіпосалівації по його впливу на функціональну активність слинних залоз. Модель гіпосалівації одержували шляхом обробки слизової оболонки порожнини рота щурів 1 % розчином метилового ефіру метакрілової кислоти протягом 30 днів. У процесі експерименту у тварин досліджували рівень слиновиділення (під тіопенталовим наркозом (20 мг/кг) на тлі пілокарпінової стимуляції (3 мг/кг) збирали ротову рідину). По закінченні експерименту тварин піддавали евтаназії, виділяли великі слинні залози, проводили ретельний огляд, потім залози зважували і перераховували в % до загальної маси тварин.

У клінічних дослідженнях взяли участь 75 осіб. До досліджень були залучені 2 категорії пацієнтів: що вперше протезуються та з багаторічним стажем використання зубних протезів.

Обстеження пацієнтів починали з опитування, звертаючи увагу на такі скарги: стан дискомфорту в порожнині рота, хворобливі відчуття. Потім проводили зовнішній огляд пацієнтів, звертаючи уваги на симетричність половин обличчя, висоту нижньої його частини, виступ підборіддя, лінію змикання губ, виразність підборідної та носогубних складок, положення кутів рота. Порівнювали пропорційність частин обличчя.

Далі переходили до огляду й оцінки стану органів ротової порожнини. При обстеженні беззубого альвеолярного гребеня, як частини протезного ложа, проводили ретельний огляд, пальпацію, а в наступному і вивчення діагностичних моделей щелеп.

Запальні явища слизової оболонки оцінювали по наступних ознаках: гіперемія, ціаноз, набряклість, кровоточивість, десквамація, виразка, наявність атрофічних та гіперпластичних процесів.

Крім того, про наявність запалення в порожнині рота судили за показниками ряду проб та індексів: проби Шиллера-Писарєва (И.А.Новик, 1967), проби Ясиновського (1931) у модифікації О.І. Сукманського зі співавт. (1980) (вміст лейкоцитів і епітеліальних клітин у ротових змивах).

Далі проводили збір ротової рідини для визначення швидкості слиновиділення та подальших біохімічних досліджень. Ротову рідину пацієнтів збирали натщесерце в градуйовані пробірки без стимуляції відповідно до рекомендацій В.К. Леонт’єва та Ю.А. Петровича (1976). Швидкість слиновиділення виражали обсягом виділеної слини за одиницю часу.

Біохімічні методи дослідження використовувалися для вивчення ротової рідини протезоносіїв та ротової рідини і сироватки крові експериментальних тварин. Активність еластази визначали за методом L. Visser, E.R. Brouf (1972), загальну протеолітичну активність (ЗПА) – за методом Р.Д. Барабаша і А.П. Левицького (1973), концентрацію малонового діальдегіду (МДА) – за методом І.Д. Стальної, Т.Г. Гарішвілі (1977), активність глутатіонредуктази (ГР) – за методом Ф.Е. Путіліної (1982), активність глутатіонпероксидази (ГП) – за методом В.З. Ланкіна із співавт. (1976) у модифікації В.О. Пахомової зі співавт. (1982), активність каталази визначали за методом М.А. Каролюк (1988).

У сироватці крові експериментальних тварин при оцінці токсикологічних показників вивчали вміст білка за методом N.J. Lowry et al. (1951), активність лужної фосфатази – за методом O.A. Bessey et al. (1946), активність катепсинів – за методом M.N. Anson (1938), активність трансаміназ – за методом S. Reіtman, S.A. Frankel (1957).

Статистичні методи . Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики з використанням t-критерію Стьюдента на персональ­ному комп’ютері IBMPC у пакетах "Statgraphic-2.3"і "Statistica-5".

Результати досліджень та їх обговорення. Для реалізації 1-ї задачі було вивчено стан слизової оболонки порожнини рота і функціональну активність слинних залоз у 3-х груп пацієнтів з повними знімними зубними протезами (табл. 1): 1-а група – пацієнти, яким уперше для відновлення функції жування були виготовлені повні знімні зубні протези з акриловим базисом, та які на момент першого дослідження мали нормальний рівень слиновиділення (0,68±0,07мл/хв); 2-а група – пацієнти, яким уперше для відновлення функції жування були виготовлені повні знімні зубні протези з акриловим базисом, та які на момент першого дослідження мали знижений рівень слиновиділення (0,36±0,04 мл/хв); 3-я група – пацієнти зі стажем носіння повних знімних зубних протезів від 1 року до 5 років (рівень салівації 0,42±0,11мл/хв).

Таблиця 1

Рівень слиновиділення в пацієнтів із знімними зубними протезами (М±м)

Примітка: вірогідність відмінностей – Р, розрахована по відношенню до вихідного рівня (до протезування).

Аналіз отриманих даних у пацієнтів 1-ї групи вказав на зниження рівня секреції слини вже після 6 місяців користування протезами, хоча спочатку (через 1 тиждень після протезування) спостерігалося навіть підвищення функціональної активності до 0,72±0,08 мл/хв.

В 2-й групі (пацієнти, що вперше протезувалися, зі зниженим рівнем салівації) через 2 тижні після протезування рівень слиновиділення був вище вихідних даних (0,52±0,05 мл/хв), однак через 6 місяців після фіксації протеза спостерігалося різке зниження функціональної активності слинних залоз і швидкість салівації зменшилася на 39 % стосовно вихідного рівня. При цьому практично всі пацієнти пред'являли скарги на печію слизової оболонки рота в області протезного ложа, сухість у порожнині рота.

Середні показники рівня салівації в пацієнтів 3-ї групи (зі стажем носіння зубних протезів) свідчили про значне зниження в них слиновиділення. При цьому в 10 пацієнтів було поставлено діагноз: гіпосалівація ІІ ступеня (кількість слини менше 0,3 мл/хв) та в 9 осіб рівень салівації був менше 0,2 мл/хв, що відповідало показникам ксеростомії.

Наступний етап досліджень полягав у вивченні впливу знімних зубних протезів на час адаптації до протеза. Еквівалентом 100%-ої адаптації була відсутність скарг у пацієнтів на печію та хворобливі відчуття в порожнині рота як у спокої, так і при прийомі їжі, розмові, а також відсутність змін слизової оболонки порожнини рота.

Результати досліджень показали, що в пацієнтів з нормальним рівнем слиновиділення протягом 1-го тижня незначна кількість пацієнтів (5 %) звикли до знімних протезів, причому в це число входили лише пацієнти з частковими знімними зубними протезами. До кінця 2-го місяця всі пацієнти адаптувалися, і протез не викликав неприємних відчуттів і явищ роздратування слизової оболонки порожнини рота.

У групі осіб з рівнем салівації 0,4-0,45 мл/хв протягом перших двух тижнів після фіксації протеза жоден з пацієнтів цілком не адаптувався,


8-09-2015, 19:58