Одним з найбільш активних месенджерів, що модулюють проліферативні процеси в судинній стінці, а також безпосередньо збільшують судинний тонус є ЕТ-1. У здорових осіб і хворих на ГХ в міру збільшення віку, тривалості і тяжкості АГ мало місце статистично не значуще збільшення плазмової активності ЕТ-1. У всіх пацієнтів із АГ з ОСУ БЦА в міру збільшення тяжкості АГ плазмова концентрація ЕТ-1 прогресивно і вірогідно зростає (103,0±33,5) (P<0,05). У даному дослідженні представлені дані про існування тісного взаємозв’яку між тяжкістю ремоделювання БЦА і плазмового змісту ЕТ-1 у пацієнтів із АГ незалежно від її патогенетичної форми. Так, багатофакторний регресійний аналіз показав, що у хворих на АГ з ОСУ БЦА рівень ЕТ-1 корелював з ТІМС (r=+0,86; P<0,01), FV в ВСА на боці ураження (r=+0,82; P<0,001), ∑FV (r=+0,72; P<0,01), МС (r=+0,60; P<0,05), КСО (r=+0,56; P<0,05). У хворих на ГХ не було виявлено істотного взаємозв’яку між вмістом ЕТ-1 в плазмі крові і рівнем АТ (r=+0,38; P<0,05), КДО (r=+0,36; P<0,05), ФВ (r=+0,30; P<0,02), IVRT (r=+0,28; P=0,034), E/A (r=+0,24; P<0,05). У хворих на АГ з ОСУ БЦА покроковий регресійний аналіз дозволив виявити наявність тісного взаємозв’язку між плазмовим рівнем ЕТ-1 і величиною АТ (r=0,62; P<0,02), ∑FV (r=-0,82; P<0,05) і кількістю уражених брахіоцефальних артерій (r=0,88; P<0,05).
Виявлений сильний позитивний кореляційний взаємозв’язок між пулом ендогенного ЕТ-1 і показниками ТІМС, FV в ВСА на боці ураження і сумарним FV вказує на можливість особистої участі цього гормону в регуляції мозкового кровообігу у хворих на АГ з ОСУ БЦА. Виявлене сполучення найбільш вираженої інтенсивності судинного ремоделювання і високої елевації пула ЕТ-1 саме у цих пацієнтів, дозволяє припустити, що останній може бути маркером для верифікації ОСУ БЦА. Виникнення ендотеліальної дисфункції у хворих на АГ, що асоційована з помірним стовщенням інтимо-медіального сегменту ЗСА, вже супроводжується тенденцією до прогресивного підвищення плазмової концентрації ендотеліну. Збільшення ТІМС ЗСА більше 1 мм навіть без наявності бляшки будь-якого класу є досить суттєвою ознакою початкових проявів системного атеросклерозу (Bonithon-Kopp C. et al., 1993, Steinke W. et al., 1996). Таким чином, можна припустити, що елевація ЕТ-1 в плазмі крові хворих на АГ із супутньою ендотеліальною дисфункцією асоціюється з атеросклеротичним ураженням брахіоцефальних артерій. Ця обставина робить можливим використання аналізу плазмового вмісту ЕТ-1 у хворих на АГ не тільки для скрінінгової діагностики супутнього атеросклеротичного ураження артерій, але і для перспективної оцінки величини церебро- і кардіоваскулярного ризику.
Аналіз результатів лікування хворих на різні форми АГ продемонстрував неоднозначність впливу лацидіпіна і спіраприла на рівень системного АТ, основні кардіогемодинамічні характеристики, ендотеліальну функцію і інтенсивність мозкового кровообігу. Так, лацидіпін мав більш виражений антигіпертензивний ефект, оцінений за темпом зниження АТсер., у порівнянні зі спіраприлом у хворих як на ГХ (Δ%= -10,71% і Δ%= -8,23% відповідно), так і на АГ з ОСУ БЦА (Δ%= -11,74% і Δ%= -9,00% відповідно). Темп зниження системного АТ у хворих на АГ з ОСУ БЦА під впливом лацидіпіна був вищий, ніж такий у когорті хворих на ГХ. Необхідно відзначити, що обидві стратегії лікування не мали істотного впливу на величину ЧСС. При зіставленні еволюції кардіогемодинамічних показників у двох групах пацієнтів було установлено, що лацидіпін і спіраприл мали найбільш виражений сприятливий вплив на КДО (Δ%= -0,74% і Δ%= -1,36% відповідно), КСО (Δ%= -7,86% і Δ%= -6,71% відповідно) і УО (Δ%= 9,26% і Δ%= 4,78% відповідно) в когорті хворих на АГ з ОСУ БЦА, тоді як у хворих на ГХ відзначені зміни були виражені в меншому ступені. Відзначені зрушення об’ємів порожнин ЛШ сприятливо відбилися на збільшенні ФВ ЛШ в обох групах хворих. При цьому, у хворих на ГХ істотних розходжень у динаміці цього показника між групами пацієнтів, що одержували лацидіпін і спіраприла, установлено не було. В когорті хворих на АГ з ОСУ БЦА лацидіпін істотно перевершував спіраприл за здатністю збільшувати гемодинамічну продуктивність ЛШ. Обидві стратегії лікування приводили до односпрямованих змін ЗПОС у пацієнтів з різними формами АГ. У хворих на ГХ лацидіпін перевершував спіраприл за здатністю до регресу вхідного артеріального опору і величини ЗПОС. Навпаки, в когорті хворих на АГ з ОСУ БЦА спіраприл більш істотно знижував величину післянавантажувальних характеристик.
Незалежно від форми АГ лацидіпін перевершував спіраприл за здатністю збільшувати синхронізм ініціальної релаксації ЛШ, оцінений за регресом абсолютних значень IVRT. При цьому величина доплерографічного індексу збільшувалася в обох групах хворих, незалежно від стратегії лікування. Однак найбільш виражений приріст цього показника відзначався у хворих на АГ з ОСУ БЦА при лікуванні лацидіпіном (Δ%= -9,80% в групі лацидіпіна і Δ%= -6,54% в групі спіраприла відповідно).
Обидва способи лікування приводили до односпрямованих і близьких за вираженістю змін ендотеліальної функції в групі хворих на ГХ. Це проявилося в помірній вазодилятації (Δ%= 0,94% в групі лацидіпіна і Δ%= 1,18% в групі спіраприла відповідно), тенденції до реверсії ендотеліальної дисфункції (Δ%= 6,82% в групі лацидіпіна і Δ%= 5,02% в групі спіраприла відповідно) і зниженні напруження зсуву на ендотелії (Δ%= -1,75% в групі лацидіпіна і Δ%= -1,35% в групі спіраприла відповідно). Лацидіпін перевершував спіраприл за здатністю збільшувати внутрішній діаметр плечової артерії при проведенні проби з реактивною гіперемією у пацієнтів з АГ незалежно від її форми, однак, клінічно значуща реверсія дисфункції ендотелію під впливом лацидіпіна верифікується в групі хворих на ГХ. Відзначені зміни в стані ендотеліальної функції у хворих на АГ сприятливим чином відбилися на чутливості плечової артерії до вазодилятації. Незважаючи на односпрямованість еволюції цього параметра у всіх хворих на АГ незалежно від ії форми лацидіпін (Δ%= 28,57% і Δ%= 64,52% відповідно) перевершував спіраприл (Δ%= 8,75% і Δ%= 13,89% відповідно) за здатністю до підвищення середніх значень К як в групі хворих на ГХ так і в групі хворих на АГ з ОСУ БЦА. У цілому найбільш клінічно значуща позитивна еволюція показника К верифікувалася під впливом лацидіпіна в когорті хворих на АГ з ОСУ БЦА.
Лацидіпін фактично не приводив до погіршення частотних характеристик ЛШК в басейнах екстракраніальних артерій. Спіраприл сприяв зниженню максимальної ЛШК у ВСА з наступним перерозподілом кровообігу в напрямку заднього мозкового басейну, що проявилося у вірогідному підвищенні ЛШК в ХА.
У хворих на ГХ лацидіпін не мав негативного впливу на величину об’ємного мозкового кровообігу в басейнах ВСА і ХА. Хоча темп зниження сумарної і регіонарної об’ємних швидкостей кровообігу під впливом спіраприла був трохи вище, ніж у лацидіпіна, але відзначені зрушення не мали клінічного значення. У цілому в когорті хворих на ГХ обидва препарати можуть бути застосовані з високим ступенем безпеки, оскільки темп зниження сумарної об’ємної швидкості мозкового кровообігу при зниженні АТ носить мінімальний характер. Навпаки, в групі хворих на АГ з ОСУ БЦА лацидіпін перевершував спіраприл за здатністю до збільшення сумарної і регіонарної об’ємних швидкостей мозкового кровообігу, особливо в басейні ХА.
Звертає на себе увагу вірогідна перевага лацидіпіна перед спіраприлом стосовно реверсії величини асиметрії максимальної ЛШК практично у всіх артеріальних басейнах, особливо в басейні ХА. При зіставленні динаміки величини сумарної асиметрії ЛШК з урахуванням всіх артеріальних басейнів переваги лацидіпіна перед спіраприлом зберігаються. Лацидіпін, з урахуванням свого високого тропізму до артерій, переважно м’язового типу, виявляє виражену вазодилятуючу активність, що приводить до реверсії асиметрії ЛШК за рахунок підвищення ефективності перерозподілу крові в артеріях Вілізієвого кола. Відзначені позитивні якості лацидіпіна особливо актуальні для пацієнтів із АГ з ОСУ БЦА, що, з урахуванням сприятливих кардіогемодинамічних ефектів препарату, дозволяє рекомендувати його як лікарський засіб першої лінії у хворих цієї категорії.
ВИСНОВКИ
1. В дисертації встановлено особливості ремоделювання серця і судин, стан ендотеліальної функції артерій та мозкового кровообігу у хворих на артеріальну гіпертензію, що асоційована з оклюзійно-стенотичними ураженнями брахіоцефальних артерій, і гіпертонічну хворобу II стадії та запропоновано спосіб її лікування спіраприлом і лацидіпіном.
2. Формування артеріальної гіпертензії, що асоційована з оклюзійно-стенотичними ураженнями БЦА, супроводжується прогресуючим збільшенням післянавантажувальних характеристик (ЗПОС, Δ% 35,85, P<0,001; КДО, Δ% 12,82, P<0,001), зниженням тотальної гемодинамічної продуктивності (ФВ, Δ% 27,18, P<0,001) і релаксаційної здатності лівого шлуночка (E/A, Δ% 45,45, P<0,001) у порівнянні з хворими на ГХ II стадії, що свідчить про наявність своєрідного кардіогемодинамічного профілю у пацієнтів з порушенням церебрального кровотоку.
3. Розвиток АГ, незалежно від ії форми, супроводжується прогресуючим погіршенням ендотеліальної функції, збільшенням ТІМС, а також дилятацією БЦА. При цьому найбільш тяжкі порушення описаних процесів спостерігались у хворих на АГ, асоційовану з оклюзійно-стенотичними ураженнями БЦА (% гіперемії, 8,50±0,20 і 0,01±0,40, P<0,001; К, 0,16±0,012 і -0,010±0,020, P<0,001; внутрішній діаметр ЗСА, 5,10±0,10 і 6,52±0,20, P<0,05; внутрішній діаметр ХА, 3,38±0,11 і 4,18±0,19, P<0,05).
4. При формуванні артеріальної гіпертензії величина сумарного об’ємного мозкового кровообігу вірогідно знижується нижче рівня здорових осіб (∑FV, 820,0±37,0 і 611,7±20,10, P<0,001), досягаючи найменших значень у хворих на АГ з ОСУ БЦА.
5. У хворих на АГ з ОСУ БЦА реґіонарний і сумарний об’ємний мозковий кровообіг був вірогідно нижче, ніж у хворих на ГХ (FV ВСА, 495,6±15,3 і 428,1±10,7, P<0,05; FV ХА, 172,4±10,2 і 130,6±9,2, P<0,001; ∑FV, 668,0±16,2 і 558,7±11,2, P<0,05).
6. Вірогідна елевація рівня ЕТ-1 була відмічена у хворих на АГ з ОСУ БЦА (ЕТ-1, 105,5±20,95, P<0,05), разом з цим у групі пацієнтів з ГХ спостерігалася лише тенденція до росту цього показника у порівнянні з контрольною групою, незалежно від ступеня тяжкості перебігу АГ.
7. Між пулом ендогенного ЕТ-1 у хворих на АГ з ОСУ БЦА виявлений сильний позитивний кореляційний взаємозв’язок з ТІМС (r=+0,86; P<0,001), К , процентом гіперемії FV в ВСА на боці ураження (r=+0,82; P<0,001) та сумарною FV (r=+0,72; P<0,001).
8. У хворих на ГХ лацидіпін і спіраприл демонструють порівняну антигіпертензивну ефективність (58% і 62%) на тлі близьких за вираженістю змін центральної і периферичної гемодинаміки, поліпшення ендотеліальної функції, асоційованою з помірною редукцією плазмового пула ендотеліну-1.
9. Лацидіпін перевершує спіраприл за здатністю знижувати рівень системного АТ (Δ% 2,7), поліпшувати сумарний і реґіонарний об’ємний мозковий кровообіг (Δ% 1,3 і 9,92), підвищувати чутливість артерій до вазодилятації (Δ% 50) та тотальну гемодинамічну продуктивність ЛШ (Δ% 2,32), а також знижувати плазмовий пул ендотеліну-1(Δ% 15) у хворих на АГ, асоційовану з оклюзійно-стенотичними ураженнями БЦА.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Неоднорідність мозкової гемодинаміки у пацієнтів з гіпертонічною хворобою і АГ, асоційованою з оклюзійно-стенотичними ураженнями БЦА, обумовлює необхідність проведення скринінгових обстежень для верифікації стенотичних уражень брахіоцефальних артерій. Як високочутливий маркер стенотичних уражень брахіоцефальних артерій у хворих на артеріальну гіпертензію при клінічному обстеженні великих контингентів осіб можна використовувати оцінку плазмового пула ендотеліну-1.
2. Оцінка тяжкості ендотеліальної дисфункції на підставі ступеня редукції чутливості артерій до вазодилятації може служити надійним способом добору пацієнтів з артеріальною гіпертензією до групи високого ризику виникнення стенотичних уражень магістральних артерій.
3. Рівень ендотеліну-1 плазми та збільшення товщини інтимо-медіального сегменту загальної сонної артерії понад 1 мм можуть бути розглянуті у якості додаткових факторів атеросклеротичних оклюзійно-стенотичних уражень брахіоцефальних артерій та стратифікації хворих на артеріальну гіпертензію до групи високого кардіоваскулярного ризику.
4. Лацидіпін може бути рекомендований в якості антигіпертензивного препарату першої лінії у хворих на АГ, асоційовану з оклюзійно-стенотичними ураженнями БЦА.
СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Поплёнкин Е.И. Влияние лацидипина и спираприла на мозговую гемодинамику у больных с артериальной гипертензией, ассоциированной с окклюзионно-стенотическими поражениями брахиоцефальных артерий // Укр. мед. часопис - 2005 - №1(45). – С.112-115.
2. Визир В.А., Поплёнкин Е.И. Ассоциация между содержанием эндотелина-1 плазмы крови и величиной суммарного кровотока у больных артериальной гипертензией, ассоциированной с окклюзионно-стенотическими поражениями брахиоцефальных артерий // Запорожский медицинский журнал – 2007 – №5. – С. 9-15. (Автором самостійно виконано клінічне обстеження хворих, дуплексна імпульсно-хвильова кольорова доплерографія артерій головного мозку, аналіз результатів).
3. Візір В.А., Березін О.Є., Попльонкін Є.І. Взаимосвязь между активностью эндотелина-1 плазмы крови и состоянием мозгового кровотока у больных артериальной гипертензией, ассоциированной со стенотическими поражениями брахиоцефальных артерий // Український кардіологічний журнал – 2004 – №2. – С.14-17. (Автором самостійно виконано обстеження хворих, дуплексна імпульсно-хвильова кольорова доплерографія артерій головного мозку, аналіз результатів).
4. Візір В.А., Березін О.Є., Попльонкін Є.І. Роль эндотелиновой системы в формировании и эволюции артериальной гипертензии // Запорожский медицинский журнал. – 2003 – №1. – С. 4-9. (Автором самостійно виконано клінічне обстеження хворих, дуплексна імпульсно-хвильова кольорова доплерографія артерій головного мозку, аналіз результатів).
5. Візір В.А., Березін О.Є., Попльонкін Є.І., Візір І.В. Состояние мозговой гемодинамики у больных артериальной гипертензией, ассоциированной с асимптоматическими стенотическими поражениями брахиоцефальных артерий // Запорожский медицинский журнал. – 2002 – №6. – С. 7-11. (Автором самостійно виконано дуплексна імпульсно-хвильова кольорова доплерографія артерій головного мозку, аналіз результатів).
6. Попльонкін Є.І. Влияние длительной терапии лацидипином на плазменную концентрацию эндотелина-1 у больных артериальной гипертензией // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених «Вчені майбутнього». – Одеса, 17-19 жовтня. – Одеса, 2002 – С. 61-62. (Автором самостійно виконано обстеження хворих, клінічне випробування блокатора кальцієвих каналів, аналіз результатів).
7. Попльонкін Є.І., Козьолкіна О.О. Влияние квадроприла на церебральную гемодинамику у больных артериальной гипертензией с различной степенью нарушения мозгового кровотока // Матеріали VIміжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. – Тернопіль, 21-23 травня. – Тернопіль, 2002 – С. 37. (Автором самостійно виконано обстеження хворих, клінічне випробування інгібітора АПФ спіраприла, дуплексна імпульсно-хвильова кольорова доплерографія артерій головного мозку, аналіз результатів).
8. Візір В.А., Березін О.Є., Попльонкін Є.І. Взаимосвязь между содержанием эндотелина-1 плазмы крови и величиной мозгового кровотока у больных артериальной гипертензией, ассоциированной со стенотическими поражениями брахиоцефальных артерий // Матеріали пленуму правління Українського правління наукового товариства кардіологів. – Київ., 2003 – С. 38. (Автором самостійно виконано обстеження хворих, дуплексна імпульсно-хвильова кольорова доплерографія артерій головного мозку, аналіз результатів).
9. Деміденко О.В., Візір І.В., Попльонкін Є.І. Состояние мозговой гемодинамики у больных артериальной гипертензией, ассоциированной с асимптоматическими стенотическими поражениями брахиоцефальных артерий.// Матеріали пленуму правління Українського правління наукового товариства кардіологів. – Київ., 2003 – С. 58. (Автором самостійно виконана дуплексна імпульсно-хвильова кольорова доплерографія артерій головного мозку).
АНОТАЦІЯ
Попльонкін Є.І. Вплив кардіоваскулярного ремоделювання, порушень функції ендотелію на формування артеріальної гіпертензії, асоційованої з оклюзійно-стенотичними ураженнями брахіоцефальних артерій, і обґрунтування підходів до вибору терапії. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. – Запорізький державний медичний університет МОЗ України, Запоріжжя, 2008.
Дисертація присвячена вивченню особливостей ремоделювання судин, ендотеліальної функції артерій та мозкового кровообігу у хворих на артеріальну гіпертензію, що асоційована з оклюзійно-стенотичними ураженнями брахіоцефальних артерій, і гіпертонічну хворобу II стадії, а також впливу монотерапії спіраприлом і лацидіпіном на процеси, що вивчалися.
Встановлений взаємозв’язок між ступінем порушення мозкової перфузії, ремоделюванням артерій та ендотеліальною функцією екстракраніальних артерій. Дана оцінка ролі ендотеліальної функції у формуванні АГ з ОСУ БЦА. Доведений негативний вплив порушень ендотелій-залежної вазодилятації БЦА на ΣFV. Оцінена перспектива відновлення функції ендотелію екстракраніальних артерій за допомогою БПКК та ІАПФ у хворих на АГ з ОСУ БЦА. Доведено, що елевація концентрації ЕТ-1 у плазмі крові хворих на АГ асоціюється з виникненням ОСУ БЦА і прогресуючим зниженням SFV, що є дуже важливим для ранньої діагностики захворювання і вибору антигіпертензивної терапії. Встановлено, що антигіпертензивні препарати неоднаково впливають на церебральну гемодинаміку. Так, препаратом вибору у хворих на АГ з ОСУ БЦА є БПКК лацидіпін, в той час як ІАПФ спіраприл доцільніше призначати хворим на ГХ без документованих стенозів БЦА.
Ключові слова: артеріальна гіпертензія, оклюзійно-стенотичні ураження, брахіоцефальні артерії, ендотелій, ендотелін-1, діагностика, блокатори повільних кальцієвих каналів, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту
АННОТАЦИЯ
Поплёнкин Е.И. Влияние кардиоваскулярного ремоделирования, нарушений функции эндотелия на формирование артериальной гипертензии, ассоциированной с окклюзионно-стенотическими поражениями брахиоцефальних артерий , и обоснование подходов к выбору терапии. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 – кардиология. – Запорожский государственный медицинский университет МОЗ Украины, Запорожье, 2008.
Диссертация посвящена изучению особенностей ремоделирования сосудов, эндотелиальной функции артерий и
8-09-2015, 21:55