1 капсулі 1 раз на добу), при порушеннях ритму – антиаритмічні препарати. У зв’язку із підвищенням АТ у нічний час добові дозування гіпотензивних препаратів розподілялося з переважним прийманням у другій половині дня і на ніч.

ІІ група – 37 хворих на ГХ із супутнім ССА – поряд із комплексним лікуванням (ідентичним щодо групи порівняння) отримували СМС-терапію за опрацьованою методикою. Процедури проводилися з 7–8-ої доби перебування хворого на стаціонарному лікуванні. Для впливу СМС використовувався апарат „Ампліпульс-4”, який працює у перемінному режимі з періодом посилань та пауз 2-3 с. Процедури здійснювалися у положенні лежачи на животі. На дільницю проекції коренів легенів паравертебрально у дільниці Д₃ -Д₅ розташовувалися повздовжно металеві електроди розміром 8х15 см кожен з фланелевою прокладкою, змоченою теплою водопровідною водою. Фіксація електродів здійснювалася торбинками з піском. Перші 3 хвилини процедура проводилася при ІV роді роботи, з частотою модуляції 150 Гц; глибиною модуляції – 50%. При цьому встановлювався поріг чутливості до струму. Наступні 3 – 5 хвилин використовувався ІІ рід роботи, з частотою модуляції 30 – 50 Гц і глибиною модуляції – 75%. Сила струму наростала плавно від порогу чутливості до відчуття чіткої вібрації й становила 40 – 50 мА при щільності 0,15 – 0,20 мА⁄см² . Відпуск процедур здійснювався щодня, усього 8 – 10 процедур на курс, тривалість процедури 6 – 8 хвилин.

ІІІ група хворих – 40 пацієнтів з ГХ та супутнім ССА водночас із комплексним лікуванням отримувала СМС-терапію (за методикою, описаною стосовно ІІ групи). Проте, відпускання процедур СМС проводилося двічі на день, згідно з добовим біоритмом підвищення АТ й функції зовнішнього дихання: вранці – у період з 9-ї до 11-ї години; удень – у період з 14-ї до 15-ї години. Процедури здійснювалися щодня, на курс 16 – 20 процедур, тривалість 6 – 8 хвилин.

Після завершення курсу лікування для пролонгування позитивного ефекту хворі на ГХ із супутнім СА отримували рекомендації щодо зміни способу життя.

Цифровий матеріал опрацьовувався загальноприйнятими статистичними методами. Для порівняння середніх значень кількісних показників застосовувався t-критерій Ст’юдента.

Фактичний матеріал опрацьовувався на персональному комп’ютері класу АМDAtlon1300 з використанням стандартної статистичної програми „Статистика 5.0”.

Результати дослідження та їхнє обговорення. На базі кардіологічного відділення Одеської обласної клінічної лікарні обстежено 104 хворих на ГХ з супутнім ССА. Серед обстежених пацієнтів було 72 (69,2%) чоловіків і 32 (30,8%) жінки у віковому діапазоні від 43 до 65 років.

ГХ І стадії діагностувалася у 13 чоловік, що становило 12,5%. Діагноз ГХ ІІ стадії встановлено у 55 осіб, тобто у 52,9%. У 36 (34,6%) хворих наявною була ГХ ІІІ стадії. Тривалість захворювання коливалася від 3 до 18 років. Люди розумової праці становили 69,21% (72 особи), фізичної – 30,8% (32 особи). У низці випадків ГХ із супутнім ССА зустрічалася супутня патологія. Зокрема, ІХС виявлялася у 68 хворих, включаючи стенокардію напруги 1-го ФК, спостерігалася у 22 пацієнтів (21,2%), 2-го ФК – у 46 хворих (44,2%). У 73 хворих (70,2%) наявним було ожиріння.

Аналіз анамнезу захворювання у хворих на ГХ з ССА й чинників ризику на підставі спецкартки-опитувальника дозволив з’ясувати наступні несприятливі сполучення чинників ризику: паління (58 пацієнтів – 55,8%); невдоволеність роботою (44 пацієнти – 42,3%), негативні емоції на роботі (42 пацієнти – 40,4%) та вдома (56 пацієнти – 53,8%).

Легку форму перебігу (число епізодів апное 5 – 10 за годину) ССА виявлено у 20 хворих (у тому числі у 7 хворих на ГХ І стадії; у 9 пацієнтів – ГХ ІІ стадії; у 4 осіб – ГХ ІІІ стадії). Середньотяжка форма ССА (число епізодів апное 10 – 20 за годину) реєструвався у 52 хворих, враховуючи 4 пацієнтів з І стадією ГХ; 30 хворих – з ІІ стадією ГХ; 18 осіб – з ІІІ стадією ГХ. Тяжка форма ССА (число епізодів апное 30 й більш того за годину) фіксувалася у 32 пацієнтів, у тому числі у 2, 16 й 14 з – І; ІІ; ІІІ стадіями ГХ, відповідно.

При надходженні на стаціонарне лікування основними скаргами хворих на ГХ з ССА були: головний біль (60 пацієнтів – 57,7%); запаморочення (30 хворих – 28,8%); болі у дільниці серця (70 осіб – 67,3%). Детальний аналіз суб’єктивного статусу обстежених хворих на ГХ із супутнім ССА наведено на рис. 1.

Стосовно скарг, зумовлених ССА, то характерним для усіх пацієнтів було гучне переривчасте хропіння. Більшістю хворих (98,8%) відзначалася відсутність почуття бадьорості після нічного сну. Аналіз даних, наведених на рис. 1, показав, що у міру прогресування ГХ частота скарг (клінічних проявів захворювання) наростала, до того ж розбіжності щодо частоти скарг (за основними критеріями захворювань) у хворих на ГХ І, ІІ й ІІІ стадії захворювання були статистично вірогідними (p<0,05). Слід наголосити також й на такій закономірності, як частота скарг у межах кожної стадії ГХ у міру обтяження ССА. Детальна оцінка похідного клінічного стану хворих на ГХ з ССА за шкалою Epworth (згідно з опитувальником) демонструвала, що денна сонливість становила 0 – 5 балів у 26 (25%) хворих; 6 – 10 балів у 37(35,5%) пацієнтів; 11 – 16 балів у 25 (24%) осіб; понад 16 балів – у 16 (15,5%) хворих. Наявність хропіння під час сну відзначалася усіма пацієнтами, а тривалість його наявності у термін до 5 років була у 26 (25%) осіб; до 10 років – у 42 (41,9%) пацієнтів; понад 10 років хропіли 35 (33,6% хворих). Зупинка дихання уві сні відзначалася у 35 хворих (34%), у тому числі 17 (16,3%) хворим цей факт був відомим через повідомлення родичів.

Інструментальним дослідженням – добовим моніторуванням АТ – за допомогою приладу у хворих на ГХ із ССА виявлено особливості його зміни (підвищення) у різні періоди дня залежно від стадії захворювання. Отримані результати представлено у таблиці 1, з якої видно вірогідні розбіжності (p<0,05) щодо денних, нічних й 24-годинних (добових) середніх значень САТ, ДАТ, ПАТ, й ЧСС у хворих на ХГ у міру прогресування захворювання від І до ІІ й ІІІ стадій.

Найвиразніше статистично значущі (p<0,05) розбіжності реєструвалися щодо показників навантаження – ІВ САТ й ІВ ДАТ – за усіма часовими періодами.

Таблиця 1

Особливості стану добового профілю артеріального тиску

у хворих на ГХ із ССА, M±m

Показники	День			Ніч			24 години
	I ст. n=13	II ст. n=36	III ст. n=36	I ст. n=13	II ст. n=55	III ст. N=36	I ст. n=13	II ст. n=55	III ст. n=36
САТ, мм.рт.ст.	145,2±2,5	161,3±3,1*	182,5±2,9**	129,3±2,5	138,9±1,8*	149,5±2,8**	142,7± 3,4	154,8±5,1	163,5± 2,2
ДАТ, мм.рт.ст.	89,3± 2,9	94,8± 1,9	98,7± 2,1	79,2± 1,9	84,2± 2,3	89,9± 3,4	85,1± 1,6	92,3± 1,7*	96,2± 1,5
ПАТ, мм.рт.ст.	55,9± 1,8	66,5± 2,3*	83,8± 2,8**	50,1± 2,1	54,7± 2,1	59,6± 2,3	57,6± 1,5	62,5± 3,2	67,3± 1,7
ЧСС, уд/хв	70,4± 0,5	77,8± 1,6*	79,4± 0,8	62,3± 0,9	72,6± 1,1*	74,3± 0,8	65,2± 0,8	74,3± 1,1*	78,1± 0,7**
ІВ САТ, %	51,3± 1,3	54,8± 1,5	65,3± 1,9**	68,2± 2,1	78,7± 1,2*	86,2± 2,5**	58,4± 1,3	60,3± 0,8	76,7± 0,6**
ІВ ДАТ, %	42,4± 0,8	45,2± 0,9	55,3± 1,1**	56,3± 1,2	59,4± 1,3	68,9± 0,6**	50,4± 0,4	57,6± 0,5*	64,3± 0,3*

Примітки: * – вірогідність динаміки щодо порівняння І і ІІ стадій ГХ (p<0,05)

** – вірогідність динаміки щодо порівняння ІІ і ІІІ стадій ГХ (p<0,05)

Детальна оцінка змін добового профілю АТ у хворих із різною стадією ГХ залежно від ступеня ССА показала, що у міру прогресування ССА реєструвалося вірогідне (p<0,05) підвищення САТ, ДАТ, ПАТ, особливо у період нічного сну.

Нормальний ІМТ (у межах 21 – 25 кг⁄м² ) фіксувався лише у 13,5% (14 хворих). У більшості випадків ІМТ перевищував норму, дорівнюючи 35,6% (37 пацієнтів) 26 – 30 кг⁄м² , у 24% (25 осіб) – 31 – 35 кг⁄м² й у 7,7% (8 чолові) перевищував 40кг⁄м² . У середньому у хворих на ГХ із ССА ІМТ сягав 34,3±2,3 кг⁄м² .

Обвід шиї перевищував нормальні показники (до 43 см у чоловіків й до 40 см – у жінок) у половині випадків – у 54 пацієнтів (51,9%) й дорівнював у середньому 48,8±2,6 см. Число пацієнтів з ожирінням (переважання ваги тіла більш, аніж на 20% щодо ідеального) становило 36,5% (38 хворих), причому у 26,9% випадків (28 пацієнтів) реєструвався абдомінальний тип ожиріння, а у 9,6% (10 осіб) визначався центральний тип ожиріння. В середньому збільшення маси тіла у хворих на ГХ із ССА становило 38,3±1,6%.В усіх хворих на ГХ із ССА, залучених до дослідження, за допомогою пульсоксіметру здійснювалося визначення ступеня насичення гемоглобіну киснем у артеріальній крові у нічний час – SаО₂ . Дослідженнями виявлено, що у більшого числа випадків – у 90 хворих (86,5%) цей показник був зниженим (менш за 90%) і коливався від 89,3% до 77,8%. У середньому цей показник становив 82,6±2,4%.

При аналізі змін клінічних і інструментальних параметрів у хворих на ГХ із ССА спостерігали виразне поліпшення клінічного стану у вигляді зменшення або зникнення основних скарг. Зокрема, відзначили, що залучення до загальноприйнятого комплексу лікування СМС-терапії у стандартному режимі зумовлює досягнення виразного позитивного результату у хворих на ГХ із ССА (ІІ група) щодо хворих групи порівняння, які отримували лише медикаментозне лікування (І група). Отже, у хворих із ІІ групі головні болі зникли у 59,1% (13 з 22 пацієнтів) [відсотки наводяться щодо похідного числа хворих, у яких реєструвалися відповідні скарги], запаморочення – у 77,8% (7 з 9 пацієнтів), а у групі порівняння зміни відбувалися, відповідно, у 30,8% (4 з 13), у 50% (4 з 8) хворих. Зменшення дратівливості, шуму у вухах спостерігалося у 66,7% (6 з 9) і 40 % (2 з 5) пацієнтів у ІІ групі (у разі призначення СМС-терапії) і у 33% (2 з 6) та у 0% осіб з контрольної групи. В обох групах приблизно однаково зменшувалося число хворих з кардіалгіями. Наприклад, болі у дільниці серця зникали у 70,4% (19 з 27) хворих у разі призначення СМС-терапії та у 71,4% (10 з 14) осіб з групипорівняння.

Водночас, призначення СМС-терапії у хворих на ГХ із ССА у інтенсивному режимі (ІІІ група) викликало більш значну позитивну динаміку клінічних показників (скарг) хворих порівняно до призначення СМС-терапії у стандартному режимі (ІІ група) й при застосуванні загальноприйнятої терапії (І група). Такі показники, як головний біль, запаморочення, дратівливість і шум у вухах зникали, відповідно, у 84,6% (22 з 26), 92,3% (12 з 13), 72,7% (8 з 11) та 50% (4 з 8) хворих.

Що ж стосується клінічних проявів ССА у хворих на ГХ, то внаслідок впливу лікування різними комплексами відбувалися позитивні зміни, втім виразність їх була різною. Як видно на рис. 2, під впливом загальноприйнятого лікування (група порівняння) такі показники, як надмірна денна сонливість, засинання на роботі, відсутність бадьорості після сну, зникали, відповідно, у 25%, 50%, 25% хворих. Практично не зникало переривчасте хропіння, що вказує на слабкий терапевтичний ефект щодо дії на клінічні прояви конкретно ССА, а цим, власне, й визначається доцільність і необхідність вироблення особливої тактики ведення таких хворих: з залученням патогенетично обґрунтованих методів, зокрема фізичних лікувальних чинників, а саме – СМС-терапії. При залученні до загального терапевтичного лікувального комплексу СМС-терапії (ІІ група) динаміка клінічних показників у хворих на ГХ із ССА була позитивною, статистично вірогідною (p<0,05) і стосувалася виразності проявів ССА.

Такі основні симптоми ССА, як надмірна денна сонливість, засинання на роботі, відсутність бадьорості після сну, гучне переривчасте хропіння – зникали, відповідно, у 66,7%, 50%, 75% і у 75% пацієнтів. Втім, застосування СМС-терапії у інтенсивному режимі, відповідно до біоритмів організму хворих (ІІІ група), істотно підвищувало ефективність лікування – практично в усіх пацієнтів під впливом лікування зникали клінічні прояви ССА.

Стосовно решти симптомів: призначення СМС-терапії (ІІ група), порівняно до групи порівняння, виявлялося більш ефективним лише за показником підвищеної рухової активності уві сні й щодо показника порушення сну: зникнення цих симптомів відбувалося у 50% пацієнтів.

Застосування СМС-терапії у інтенсивному режимі (ІІІ група) зумовлювало більш виразну динаміку цих симптомів – зникання їх відбувалося під впливом лікування в усіх хворих. До того ж, наприкінці курсу лікування синдром „неспокійних ніг” зникав в усіх пацієнтів з його похідною наявністю.

У хворих на ГХ І стадії із супутнім ССА легкої форми динаміка клінічних показників реєструвалася як позитивна без різко виражених розбіжностей у досліджуваних групах (порівняння; СМС-терапії у стандартному режимі; СМС-терапії у інтенсивному режимі).У міру прогресування ступеня апное (середня і, особливо, тяжка форми) переваги відзначалися при залученні до лікувального комплексу СМС-терапії (у звичайному режимі та у модифікації – у інтенсивному режимі у вечірній час), тоді як на тлі сприятливих зрушень переваги 2-го і 3-го лікувальних комплексів при їх порівнянні було важко помітити. Водночас, по мірі прогресування (ІІ і, особливо, ІІІ стадія) відстежувалася чітка перевага терапії на підставі запровадження лікувального фізичного чинника – СМС. До того ж, реєструвалося статистично вірогідна (p<0,05) перевага при оцінці лікувального ефекту у хворих із середньою і тяжкою формами апное внаслідок застосування СМС у інтенсивному режимі (ІІІ група).

Зміна рівню денної сонливості за шкалою Epworth на підставі дії лікувального комплексу за трьома методиками у хворих на ГХ із ССА наведено у табл. 2.

Як видно з наведених даних, динаміка цього показника по усіх трьох групах була позитивною. Проте, детальний аналіз характеру змін показника денної сонливості залежно від ступеня апное переконує, що у разі призначення загальноприйнятого лікування (контрольна група) динаміка виявляється мало значущою й статистично не вірогідною при усіх формах апное.

Застосування СМС-терапії (ІІ група) зумовлювало більш виразну сприятливу динаміку показника денної сонливості за абсолютною величиною у разі усіх форм апное, втім як статистично вірогідна вона реєструвалася лише при легкому та середньому ступенях ССА.

Використання СМС-терапії інтенсивного режиму (ІІІ група) підвищувало ефективність лікування, що позначалося динамікою показника денної сонливості у абсолютному значенні демонстративнішою статистичною вірогідністю зрушень (p<0,01 і p<0,001), а також впливом не лише на пацієнтів з легкою й помірною формами ССА, а й у осіб з тяжкою формою ССА (p<0,01).

Аналіз зміни параметрів об’єктивних показників артеріального тиску, при його добовому моніторуванні, і ЧСС, під впливом різних методик лікування показав наступне.

Загалом, різні види лікувальних комплексів зумовлювали позитивний вплив на означені показники, що засвідчує терапевтичну й профілактичну спрямованість їхньої дії як гіпотензивних чинників.

Таблиця 2

Динаміка рівню денної сонливості (за шкалою Epworth) у балах

у хворих на ГХ із ССА під впливом різних комплексів лікування, M±m

Форми ССА	Період исследования	I група (порівняння) n=27	II група (СМС) n=37	III група (ВСМС) n=40
Легка	До лікування	4,0 ± 0,1	4,2 ± 0,1	4,5± 0,2
	Після лікування	3,5 ± 0,2	2,3 ± 0,1	1,2± 0,1
	р	>0,05	<0,05*	<0,05*
Середня	До лікування	9,6 ± 0,2	9,9± 0,2	10,2± 0,3
	Після лікування	8,5 ± 0,2	4,4± 0,2	3,8± 0,1
	р	>0,05	<0,05*	<0,001*
Тяжка	До лікування	16,5 ± 0,1	17,7±1,3	18,1±1,2
	Після лікування	15,9 ± 0,2	13,5±1,5	9,7±1,3
	р	>0,05	>0,05	<0,01*
Разом:	До лікування	10,2 ± 0,2	10,8±1,1	10,9±0,9
	Після лікування	9,1 ± 0,2	6,8± 0,7	4,6± 0,7
	р	>0,05	<0,05*	<0,01*

Примітка * – p<0,05

Динаміку добового профілю АТ і ЧСС внаслідок впливу різних лікувальних методик представлено у таблиці 3.

Лікування СМС, та СМС ІР на тлі застосування загальноприйнятого лікування хворих на ГХ із супутнім ССА мало наступні результати – призначення СМС у переважної більшості пацієнтів – 94,6% (35 з 37) – зумовлювало поліпшення або значне поліпшення у клінічному стані хворих. До того ж, значне поліпшення відзначалося у 45,9% (17 у 37) хворих на ГХ із ССА, як при I стадії захворювання – у 50% (2 з 4) хворих, у тому числі при різних формах ССА – легкій і середній, – відповідно у 25%, і 25%, так і при II стадії ГХ – у 40% (8 з 20) хворих (включаючи пацієнтів з легкою, середньою й тяжкою формою ССА, – відповідно, у 5%, 25% і 10%) та у хворих з III стадією ГХ 53,8% (7 з 13) (у тому числі, у хворих легкої, середньої і тяжкої форми ССА, – відповідно, у 7,7%, 30,7% й 15,4%).

Під впливом лікування за трьома методиками у пацієнтів відбувалися зрушення і у ступеню сатурації крові, причому спрямованість зрушення за усіма методиками була позитивною, хоча виразність і ступінь нормалізації означених величин була різною (рис. 3).

Таблиця 3

Динаміка добового профілю артеріального тиску у хворих на ГХ із ССА

під впливом різних комплексів лікування, M±m

І група (порівняння)	Період дослідження	День			Ночь			24 часа
		I стадія n=5	II стадія n=14	III стадія n=8	I стадія n=5	II стадія n=14	III стадія n=8	I стадія n=5	II стадія N=14	III стадія n=8
САТ, мм.рт.ст	До	147,4±5,8	165,3±8,5	187,4±10,3	128,0±3,1	142,3±2,9	157,5±3,7	144,7±7,3	153,8±4,6	172,5±4,7
	Після	127,2±6,5	144,4±8,2	165,7±13,6	122,3±2,9	135,4±3,4	147,3±5,4	124,8±8,8	139,9±5,1	156,5±5,3
ДАТ, мм.рт.ст	До	91,2±2,5	96,4±2,8	103,4±3,2	83,5±2,8	87,3±2,6	93,2±1,7	87,4±3,6	91,8±2,8	98,3±2,6
	Після	84,3±2,3	90,5±2,57	96,5±4,1	78,2±3,3	82,4±2,8	91,3±1,8	81,2±3,4	86,5±2,9	93,9±2,8
ІАГ, кіл-ть/год	До	13,1±1,8	24,3±2,9	32,9±2,7
	Після	10,2±1,5	19,6±2,6	27,5±2,6
ІІ група (СМС)
САТ, мм.рт.ст	До	149,3±3,5	167,4±8,2	189,8±12,3	130,2±1,8	147,8±8,7	162,4±12,9	139,8±2,9	157,6±8,3	176,1±15,2
	Після	125,2±3,8*	137,2±10,5	157,4±14,8	119,0±2,0*	120,7±11,3	135,7±15,1	122,1±2,7*	128,9±9,7	146,6±14,7
ДАТ, мм.рт.ст	До	92,1±2,1	97,3±3,5	111,0±4,2	86,3±1,9	90,5±3,8	95,8±1,9	89,2±1,9	93,9±3,4	103,4±2,9
	Після	80,3±1,8*	85,6±4,1	97,4±3,8	74,4±2,1*	80,3±5,1	91,5±2,5	77,4±1,8*	82,9±3,7	94,5±4,3
ІАГ, кіл-ть/год	До	12,9±1,3	22,8±4,5	32,4±5,3
	Після	6,3±1,5*	11,4±3,7	16,3±6,7
ІІІ група (СМСІР)
САТ, мм.рт.ст	До	151,2±5,6	168,3±6,5	190,3±6,5	132,5±2,2	149,2±4,5	164,3±5,7	150,2±5,3	158,8±4,5	177,3±6,2
	Після	123,1±5,2*	129,4±6,1*	143,8±5,7*	116,4±2,4*	118,6±4,7*	120,2±6,1*	119,8±4,9*	124,0±4,7*	132,0±5,8*
ДАТ, мм.рт.ст	До	92,3±1,9	97,7±2,3	108,2±2,1	86,9±1,9	91,3±2,3	94,7±2,1	89,6±1,7	94,5±2,3	101,5±3,5
	Після	78,4±2,1*	80,3±2,1*	89,6±2,2*	72,3±1,5*	76,3±2,7*	79,8±1,9*	75,3±1,6*	78,3±2,5*	84,7±2,2*
ІАГ, кіл-ть/год	До	12,6±1,3	23,4±1,9	31,8±2,1
	Після	4,8±1,2*	9,6±1,7*	13,7±2,2*

Примітка * – p<0,05

Віддалені наслідки запровадженого лікування вивчалися методом анкетування й повторного клінічного огляду у 73 (70,2%) хворих на ГХ із супутнім ССА.

Як продемонстрував проведений аналіз, під впливом лікування загальноприйнятим методом СМС і СМС ІР, відповідно до біоритмів, у переважної більшості хворих на ГХ із ССА позитивні результати зберігалися ще певний час після запровадженого курс терапії. Лікувальний ефект внаслідок впливу за трьома методиками виявлявся, здебільшого, у вигляді зниження й зникнення головних болів, запаморочень, болів у дільниці серця і, відповідно, зниженням підвищеного раніше АТ (або його нормалізацією), зменшенням або усуненням денної сонливості, гучного хропіння, засинання на роботі, появи бадьорості після сну тощо.

Вивчення стійкості терапевтичного ефекту показало, що під дією


8-09-2015, 22:06